Богів Евеліна Іванівна. Становлення і розвиток народних університетів у Німеччині (друга половина XX - початок XXI століття) : Богов Эвелина Ивановна. Становление и развитие народных университетов в Германии (вторая половина XX - начало XXI века)

Краткое описание

Богів Евеліна Іванівна. Становлення і розвиток народних університетів у Німеччині (друга половина XX - початок XXI століття).- Дисертація канд. пед. наук: 13.00.01, Хмельниц. гуманітар.-пед. акад. - Хмельницький, 2015.- 268 с.

Міністерство освіти і науки України
Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія

На правах рукопису

БОГІВ ЕВЕЛІНА ІВАНІВНА

УДК 374.72:005.412(430)«19.6/20»(09)(043.5)

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК НАРОДНИХ
УНІВЕРСИТЕТІВ У НІМЕЧЧИНІ
(друга половина ХХ – початок ХХІ століття)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
Лук’янова Лариса Борисівна,
доктор педагогічних наук, професор

Хмельницький – 2015

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………..... 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СУЧАСНОЇ НЕФОРМАЛЬНОЇ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ……………...... 13
1.1 Аналіз базових понять дослідження……………………………… 13
1.2 Теоретичні основи освіти дорослих у системі неперервної освіти Німеччини………………………………………………………...…… 29
1.3 Розвиток неформальної освіти дорослих у сучасних соціально-економічних умовах ………………..……………………………………...… 47
1.4 Тенденції розвитку неформальної освіти дорослих у ФРН…………………………………………………………………...……….. 60
Висновки до першого розділу………………………...…………….. 75
РОЗДІЛ 2. ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АНАЛІЗ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ НАРОДНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ У НІМЕЧЧИНІ…………………………………………………………...……. 78
2.1 Передумови становлення та ретроспектива розвитку народних університетів у Німеччині……………………………………………..…….. 78
2.2 Сутність діяльності та суспільно-політична роль народних університетів на початку ХХІ століття…………………………………...… 102
2.3 Організаційно-методичні засади освіти дорослих у народних університетах ФРН………………………………………………………...…. 117
2.4 Діяльність Німецької асоціації народних університетів………... 136
Висновки до другого розділу………………………………….…….. 153
РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ НЕФОРМАЛЬНОЇ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ В УКРАЇНІ ……………………………………..… 156
3.1 Сучасний стан неформальної освіти дорослих в Україні……………………………………………………………...…………. 156
3.2 Можливості використання прогресивних ідей німецького досвіду щодо організації неформальної освіти дорослих в Україні……… 171
Висновки до третього розділу………………………………….…… 187
ВИСНОВКИ …………………………………….……………………. 190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………. 197
ДОДАТКИ …………………………………………………………….. 234
Додаток А. Анкета-опитувальник про поінформованість щодо наявності послуг неформальної освіти……………………………………... 234
Додаток Б. Аналіз відповідей на запитання респондентів………….. 238
Додаток В. Участь у неперервній освіті (особи віком 25 – 64 роки) (у %)…………………………………………………………………………… 244
Додаток Ґ. Наказ Міністерства юстиції України «Про реєстрацію представництва громадської (неурядової) організації зарубіжної держави в Україні»……………………………………………………………………... 245
Додаток Д. Асоціації народних університетів (по землях ФРН)…… 246
Додаток Е. Народні університети – самоусвідомлення та майбутні перспективи…………………………………………………………………… 247
Додаток Ж. Міжкультурна комунікація……………………………… 255
Додаток З. Нормативно-правове регулювання питань освіти дорослих в Україні…………………………………………………………… 260
Додаток И. Європейський мовний сертифікат. Сертифікат німецької мови………………………………………………………………... 263

ВСТУП

Актуальність теми. Політичні, економічні та соціальні зміни, які відбуваються в українському суспільстві, розвиток ринкових відносин, швидке оновлення інформації та глобалізаційні процеси вимагають від сучасної людини навчатися все життя, задля того аби не відстати від життя. Такий підхід зумовлює розвиток системи неперервної освіти, яка є цілісним процесом і загалом має два складника. Перший складник – це початкова, загальна середня і вища освіта – передує професійній діяльності, друга – продовжена (додаткова) – ґрунтується на чергуванні періодів навчання в спеціально створених закладах (формальна освіта) та неорганізованого навчання й практичної діяльності в професійній або непрофесійній сфері (неформальна освіта).
Неформальна освіта дорослих є впливовим чинником, що уможливлює розвиток й саморозвиток особистості, актуалізований потребами дорослої людини навчатися впродовж життя, що у свою чергу зумовлено соціально-економічними й культурними змінами в суспільстві. Усвідомлення категорії «неформальна освіта дорослих» потребує глибокого переосмислення, що дасть змогу відобразити нову освітню ситуацію в Україні та світі, засновану на ідеях людиноцентризму, особистісно орієнтованої педагогіки.
Попри збільшення кількості досліджень і в українській, і зарубіжній науці проблема неформальної освіти не набула системно-методологічного обґрунтування. Її трактування у вітчизняній теорії як допоміжної ланки формальної освіти не відповідає реальній ролі в перетворенні освіти в неперервну, що відбувається впродовж життя й окремої особистості, зокрема, і суспільства загалом.
У працях українських науковців розглядалися напрями й процеси неперервної освіти та освіти дорослих (О. Аніщенко, Л. Вовк, О. Волярська, Т. Десятов, І. Зязюн, Л. Лук’янова, Н. Ничкало, О. Огієнко та ін.). Окремі дослідження було присвячено соціальним проблемам неформальної освіти дорослих (С. Архипова, О. Жижко, О. Лазоренко, І. Сагун та ін.). Різні аспекти неформальної освіти дорослих у зарубіжних країнах представлено в працях Н. Бідюк, С. Бабушко, О. Василенко, В. Давидової, Н. Іщенко, І. Литовченко, Н. Пазюри, О. Чеботарьової, О. Шапочкіної та ін. Науково-практичний інтерес становлять матеріали міжнародних конференцій (Гамбурзької (1997), Дамаської (2000), Софійської (2002), Брюссельської (2006) та ін.), присвячених проблемам освіти дорослих.
У наукових розвідках німецьких учених розглядаються різні аспекти освіти впродовж життя. Зокрема, мету, завдання й технології освітнього процесу окремих категорій дорослого населення вивчали П. Ласлетт (P. Laslett), Г. Тома (H. Thomae), К. Штадельхофер (C. Stadelhofer); особливості міжгенераційного навчання та різних груп дорослих представлено в працях М. Пфафф (M. Pfaff), Б. Ґрегер (B. Greger). Аналіз сутності неформальної освіти, а також діяльності народних університетів у Німеччині здійснювали Х. Грізе (H. Griese), Е. Грубер (Е. Gruber), Г. Домен (G. Dohmen), Дж. Кнол (J. Knoll), Х. Куван (H. Kuwan), У. Лаур-Ернст (U. Laur-Ernst), С. Нолда (S. Nolda), Е. Нуісль (Е. Nuissl), К. Опелт (K. Opelt), У. Оверман (U. Overmann), Б. Овервін (B. Overwien), М. Шелер (M. Scheler).
Ґрунтовне правове забезпечення неперервної освіти Німеччини, а також прийняті нові законодавчі акти, значне фінансове сприяння держави свідчать про вагомість цього освітнього напряму. Так, основні федеральні положення про освіту дорослих висвітлено в законах «Про сприяння освіті» (Bundesausbildungsforderungsgesetz, 1988), «Про сприяння праці» (Arbeitsforderungsgesetz, 1994), «Про вищу освіту» (Hochschulramengesetz, 1999), «Про заочну освіту» (Fernunterrichtsschutzgesetz, 2000), «Про професійну освіту» (Berufsbildungsgesetz, 2005), «Про сприяння професійній освіті» (Berufsbildungsforderungsgesetz, 2010). Одинадцять із шістнадцяти земель Німеччини мають окремі закони про освіту дорослих.
У контексті вищезазначеного, досвід Німеччини заслуговує на окрему увагу. Однак у вітчизняній історико-педагогічній науці попри актуальність окреслена проблема не була предметом наукового пошуку. Окрім того, обґрунтованість інтересу до аналізу освітньо-андрагогічного простору Німеччини зумовлено низкою об’єктивних передумов, що охоплюють політичні, соціально-економічні та освітні аспекти. Зокрема, Німеччина має глибокі історичні традиції освіти дорослих загалом та її неформальної ланки, зокрема, що дозволяє країні посідати провідні позиції в галузі світової науки й освіти впродовж двох століть; країна має високорозвинену мережу народних університетів, яка впливає на розвиток усієї системи неперервної освіти.
Таким чином, актуальність інтеграції неформальної освіти в систему освіти впродовж життя та її недостатня розробленість в українській педагогічній науці, важливість вивчення та доцільність упровадження прогресивних ідей неформальної освіти Німеччини з урахуванням суспільних реалій України зумовили вибір теми дисертації: «Становлення і розвиток народних університетів у Німеччині (друга половина ХХ – початок ХХІ століття)».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є складником науково-дослідної роботи Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії «Розвиток освіти у країнах Європейського Союзу» (державний реєстраційний номер № 0114U005427). Тему дисертації затверджено вченою радою Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України (протокол № 9 від 01.09.2011 р.) та узгоджено в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 7 від 27.09.2011 р.).
Хронологічні межі дослідження охоплюють період другої половини ХХ – початок ХХІ ст. Нижня хронологічна межа визначена початком відбудови й інституціоналізації освіти дорослих загалом та народних університетів, зокрема (створення в 1953 р. Німецького об’єднання народних університетів (Deutscher Volkshochschul-Verband DVV). Верхня межа дослідження покваліфікована як етап еволюційного розвитку неформальної освіти в освітній системі Німеччини, ініціювання інтенсивної роботи Німецької асоціації народних університетів (DVV international) в рамках проектів Європейського Союзу; відкриття регіонального офісу в Україні. Для логічного обґрунтування становлення і розвитку народних університетів, з’ясування особливостей сучасного стану неформальної освіти дорослих у Німеччині проведено ретроспективний аналіз проблеми, починаючи із середини ХІХ ст.
Мета дослідження полягає в розкритті особливостей неформальної освіти дорослих у народних університетах Німеччини та виокремленні позитивних ідей німецького досвіду, які доцільно використовувати в українській системі неперервної освіти.
Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:
1. Проаналізувати стан дослідженості проблеми у вітчизняній і зарубіжній педагогічній та андрагогічній літературі й здійснити аналіз базових понять дослідження на основі німецькомовних наукових джерел.
2. Розкрити тенденції розвитку неформальної освіти в Німеччині.
3. Охарактеризувати суспільно-політичну роль та сутність діяльності народних університетів Німеччини в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.
4. Виокремити та проаналізувати організаційно-методичні засади освіти дорослих у народних університетах Німеччини досліджуваного періоду.
5. Проаналізувати сучасний стан неформальної освіти дорослих в Україні та окреслити можливості використання німецького досвіду у вітчизняній системі неперервної освіти.
Об’єкт дослідження – неформальна освіта дорослих у Німеччині.
Предмет дослідження – становлення і розвиток народних університетів як складової неформальної освіти дорослих у Німеччині.
Для виконання завдань та досягнення мети застосовувався комплекс методів: теоретичні – аналіз, узагальнення, систематизація науково-педагогічної, психолого-педагогічної, андрагогічної літератури з проблеми дослідження – для з’ясування стану її опрацювання, визначення базових підходів до порушеного питання, упорядкування матеріалу та забезпечення логіки його викладу; обґрунтування понятійно-категоріального апарату; з’ясування історичної зумовленості системи освіти дорослих, ознайомлення з нормативно-правовою та законодавчою базою, яка забезпечує функціонування освіти дорослих у народних університетах; аналіз нормативної документації (концепцій освіти дорослих, планів розвитку народних університетів та відповідних партнерських організацій, статутів міжнародних і федеральних організацій, які опікуються організацією неформальної освіти дорослих) – для з’ясування реального стану освіти в інституціях Вищих народних шкіл Німеччини; емпіричні – діагностичні (спостереження, анкетування, бесіда) – для аналізу позитивних зрушень у системі вітчизняної освіти дорослих та виявлення труднощів, що уповільнюють їх динаміку; для уточнення додаткової інформації про неформальну освіту; для пошуку шляхів адаптації позитивного зарубіжного досвіду організації освіти дорослих в умовах модернізації вищої освіти в Україні.
Джерельну базу дослідження склали офіційні документи й матеріали про розвиток освіти дорослих у Німеччині та інших країнах світу; законодавчі акти Федерального уряду Німеччини; нормативні документи Німецької асоціації народних університетів, Німецької асоціації післядипломної та дистанційної освіти; перспективні плани розвитку народних університетів Німеччини; освітньо-кваліфікаційні програми для підготовки працівників у галузі освіти дорослих; матеріали Федерального відомства зі статистики; статистичні дані Німецького інституту освіти дорослих та звіти федерально-земельних комісій з планування розвитку системи освіти та науково-дослідної роботи; праці західноєвропейських філософів, педагогів, андрагогів; довідково-енциклопедична література; банки даних електронної документації: Німецького освітнього сервера та порталу наукового підвищення кваліфікації в Німеччині; дослідження науковців Великої Британії, США, Німеччини, Росії, Білорусії, Польщі та України з проблем організації та діяльності народних університетів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
– уперше у вітчизняній педагогічній науці здійснено комплексний аналіз неформальної освіти дорослих у Німеччині; виявлено й охарактеризовано контекст-теоретичні підходи щодо розвитку освіти дорослих у Німеччині (історично-теоретичний; теорія соціальної інтеграції через робочі товариства; культурні та соціалізуючо-теоретичні підходи до освіти дорослих; практично-іманентний теоретичний підхід, у межах якого розглядається концепція персоналізації; наукові теорії освітніх концепцій);
– обґрунтовано тенденції розвитку неформальної освіти в Німеччині (посилення ролі в реалізації концепції неперервної освіти – освіти впродовж життя, інтеграція формальної і неформальної освіти, набуття пріоритетності в забезпеченні загальнолюдських компетенцій, активізація діяльності організацій і установ, що реалізують завдання неформальної освіти); здійснено цілісний аналіз передумов становлення (розвиток народної освіти дорослих; заснування Товариства сприяння поширенню народної освіти; виникнення робочих співтовариств) та розвитку (створення нової концепції народного університету часів Веймарської Республіки; підконтрольний період нацистської доби; період відбудови й інституціоналізації освіти дорослих і народних університетів; легітимізація освіти дорослих; сучасний період) народних університетів у Німеччині; узагальнено теоретично-практичний досвід з організації народних університетів; охарактеризовано особливості діяльності Німецької асоціації народних університетів; розкрито суспільно-політичну роль й проаналізовано сутність діяльності народних університетів у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.;
– конкретизовано сутнісне значення дефініцій («неперервна освіта», «освіта дорослих», «неформальна освіта дорослих», «народні університети», «народні університети Німеччини») з урахуванням напрацювань німецьких учених;
– поглиблено розуміння сутності ролі народних університетів як важливої ланки в забезпеченні особистісного й професійного розвитку впродовж життя;
– подальшого розвитку набуло положення про те, що входження України в Європейській освітній простір вимагає розбудови усіх складників системи навчання впродовж життя, яке стимулює модернізацію економічної, соціальної та гуманітарної сфери країни.
До наукового обігу введено невідомі й маловідомі першоджерела та низку сучасних іншомовних публікацій, що поглиблюють розуміння сутності розвитку освіти дорослих у системі неформальної освіти Німеччини.
Практичне значення одержаних результатів полягає в уточненні термінологічного апарату та методологічних засад, важливих для андрагогічних досліджень в педагогіці, а також розробці рекомендацій щодо можливостей використання окремих елементів німецької системи неформальної освіти дорослих в українському освітньому просторі. Основні положення, результати та висновки дисертації потенційно корисні для подальшого компаративного вивчення розвитку теорії та практики освіти дорослих в Україні та зарубіжних країнах.
Основні результати, обґрунтовані провідні положення та джерельна база дослідження можуть бути використані викладачами педагогічних ВНЗ, закладів післядипломної педагогічної освіти при викладанні курсів «Порівняльна педагогіка», «Історія педагогіки», «Андрагогіка», «Педагогіка та психологія вищої школи» (змістовий модуль «Тенденції розвитку вищої школи в європейських країнах»). Результати дослідження дають змогу вдосконалювати зміст, форми та методи реалізації неформальної освіти дорослих, а також можуть бути використані при написанні монографій, підручників, посібників, навчальних планів, методичних рекомендацій, програм, лекційних курсів та при впровадженні спецкурсів з історії педагогіки, порівняльної педагогіки, андрагогіки.
Матеріали дисертації можуть бути корисними для співробітників інформаційно-освітніх центрів законодавчої та виконавчої влади, які здійснюють розробку та реалізацію регіональних, національних і міжнародних програм та проектів з неформальної освіти для дорослих. Окрім того, результати наукового пошуку можуть бути використані в науково-дослідницькій сфері в контексті подальших компаративних досліджень міжнародного досвіду освіти дорослих з організації неформальної освіти.
Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (довідка № 200/03 від 28.05.2014 р.), Мукачівського державного університету (довідка № 1207 від 10.06.2014 р.), Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії (довідка № 384 від 01.07.2014 р.), Житомирського державного університету імені Івана Франка (довідка № 1/872 від 17.12.2014 р.).
Апробація результатів дисертації здійснювалася у формі доповідей та повідомлень на наукових та науково-практичних конференціях, педагогічних читаннях, науково-методологічних семінарах різного рівня, серед яких: міжнародні – «Освіта дорослих як фактор соціалізації і соціального захисту в сучасному суспільстві» (Черкаси, 2010), «Тиждень освіти дорослих» в Україні» (Київ, 2010, 2011, 2012), «Освіта дорослих як фактор соціалізації і соціального захисту окремих категорій населення» (Черкаси, 2011), «Інформаційно-комунікаційні технології в сучасній освіті: досвід, проблеми, перспективи» (Львів, 2012), «Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми» (Київ–Вінниця, 2012), «Сучасні тенденції розвитку освіти дорослих в європейському просторі» (Черкаси–Краків–Варшава–Люблін, 2013), «Современные подходы и технологии социально-психологической и коррекционной работы с различными возрастными группами населения» (Одеса, 2014), «Неперервна освіта дорослих у контексті сталого розвитку» (Київ, 2014); всеукраїнські – «Педагогічно-мистецькі читання пам’яті професора О. П. Рудницької» (Київ–Чернівці, 2011), «Теорія і практика підготовки майбутніх учителів до педагогічної дії» (Житомир, 2012), «Розвиток професійної педагогіки у контексті глобалізаційних та інтеграційних процесів» (Хмельницький, 2012), «Всеукраїнські педагогічні читання пам’яті видатного вченого-педагога Олени Степанівни Дубинчук» (Київ, 2011, 2012, 2014), «Особистісний розвиток дорослої людини в системі неперервної освіти» (Житомир–Київ, 2013), «Розвиток порівняльної професійної педагогіки у контексті глобалізаційних та інтеграційних процесів» (Хмельницький, 2013).
Результати дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки та психології Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії (2013–2014 рр.).
Публікації. Результати дослідження відображено в 13 одноосібних наукових публікаціях, з яких 7 відображають основні наукові результати дисертації (у т.ч. – 1 у зарубіжному науковому виданні), 5 – апробаційного характеру, 1 – наукова праця, яка додатково відображає результати дисертації.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел (343 найменування, з яких 194 – іноземними мовами) та додатків (9 на 31 сторінці). Загальний обсяг дисертації становить 264 сторінки друкованого тексту, основний зміст викладено на 195 сторінках. Роботу ілюстровано 27 рисунками та 3 таблицями.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Узагальнення результатів дослідження дало змогу сформулювати такі висновки:
1. У сучасних умовах розвитку суспільства постало завдання навчатися впродовж усього життя, що обґрунтовує розвиток системи неперервної освіти, яка є цілісним процесом, а роль її неформального складника дедалі зростає, стає перспективним міждисциплінарним напрямом, котрий перестає бути прерогативою педагогічної науки і потребує інтеграції зусиль представників різних галузей фундаментального знання про людину.
З’ясовано, що розвиток неформальної освіти є вагомим, закономірним чинником розбудови демократичних процесів в освіті. Її актуальність відображено в нормативно-правових документах міжнародних організацій ЮНЕСКО, Європейського Союзу, Міжнародної організації праці тощо.
Провідною ознакою неформальної освіти є відсутність єдиних, певною мірою стандартизованих вимог до результатів навчальної діяльності. Її освітня практика зазвичай зорієнтована на компетентну участь людини в різних видах соціально значущої діяльності, набуття знань і умінь, необхідних у професійній діяльності, побуті, сфері міжособистісного спілкування.
Кількісно-якісний аналіз базових понять дослідження, зокрема, таких, як «неперервна освіта», «освіта дорослих», «неформальна освіта дорослих», «народні університети», «народні університети Німеччини», дозволив виявити їх сутнісне значення та конкретизувати з урахуванням поглядів німецьких учених.
Ключова у нашому дослідженні дефініція «неформальна освіта» зазвичай розглядається дослідниками крізь призму розвитку компетентностей. Їй притаманні такі ознаки: ззовні неорганізована, формально неструктурована, самовизначена за тривалістю, розгортається на основі життєвого досвіду, залежить від зовнішніх ситуативних вимог, здійснюється в повсякденному житті та професійній практиці; відбувається переважно неконтрольовано, у спільній діяльності, що має соціальний, родинний, комунікативний чи професійний контекст.
Структурування функцій неформальної освіти (просвітницька навчально-виховна, культурологічна, соціальна, розвивальна) дозволило виявити їх взаємозв’язок та шляхи реалізації через: сприяння розвитку соціального партнерства; створення позитивного впливу щодо позитивних змін у суспільстві; досягнення успіху за умови адаптації навчальної діяльності й навчальних програм до потреб тих, хто навчається, та підвищення їх соціального рівня; розвиток потенціалу установи; компетентної участі в різних видах соціальної діяльності.
З’ясовано, що окрему проблему становить сертифікація неформальної освіти та створення нових моделей оцінювання здобутих знань, умінь і навичок.
2. У сучасних умовах під впливом низки соціально-економічних чинників роль неформальної освіти постійно зростає, що набуває характеру тенденцій. Аналіз, узагальнення та систематизація спеціальної літератури, нормативно-правових джерел, а також офіційних документів і матеріалів щодо розвитку освіти дорослих дали підстави для виокремлення тенденцій розвитку неформальної освіти в Німеччині. Провідною з них є посилення ролі неформальної освіти в реалізації концепції неперервної освіти (відтворює гарантії і права кожного громадянина країни на неперервну освіту впродовж життя; орієнтує її на загальнолюдські цінності, ідеали гуманізму; дозволяє гармонізувати інтереси особистості й суспільства; є доступною для всіх верств населення; створює об’єктивні умови для максимального розвитку особистості, реалізації усіх особистісних потенційних можливостей, що забезпечує й успішну адаптацію до мінливих соціально-економічних умов, і соціальну захищеність дорослої людини). Друга тенденція – інтеграція формальної і неформальної освіти (обидві є складниками соціально-педагогічної поліфункціональної системи, спрямованої на задоволення фундаментальних потреб людини в освіті, культурі, саморозвитку, самореалізації власних сутнісних сил; неформальна освіта може відбуватися у формальних умовах, і, навпаки, набуття формальних знань дедалі частіше може відбуватися в неформальній ситуації). Третя тенденція – пріоритетність у забезпеченні загальнолюдських компетенцій (відповідальність, участь, солідарність, вмотивованість, ініціативність, креативність, повага, толерантність, міжкультурна компетентність, емансипація та емпауермент, критичне мислення, інтелектуальна незалежність, що загалом сприяє формуванню демократичної громадянськості у країні).
Виявлено зростання активності організацій і установ, котрі реалізують мету і завдання неформальної освіти, серед яких провідне місце займають Вищі народні школи – народні університети (у Німеччині існує розвинена система закладів, науково-дослідних інституцій, мережа провайдерів, діяльність яких має ґрунтовну законодавчу підтримку, фінансується з бюджетних асигнувань, виконує певну місію, має свою цільову групу громадян).
3. Сучасні народні університети належать до найбільш важливих установ продовженої освіти дорослих у Німеччині, оскільки фактично є єдиними централізованими інституціями публічних послуг у сфері навчання дорослих. Вони функціонують в усіх землях Німеччини, представляють унікальну загальнонаціональну мережу інституцій продовженої освіти та культурних установ місцевого значення. Їх здатність створювати рівні освітні можливості для дорослих усіх вікових груп й соціальних верств базується на певному розумінні сутності людини як особистості, яка має бажання навчатися й потребує навчання. Народні університети несуть громадянську відповідальність, виконуючи функцію опори суспільної інтеграції, навчання впродовж життя й у гомогенних, і гетерогенних навчальних групах з різними освітніми потребами.
Установлено, що важливим завданням народних університетів є усунення освітніх недоліків, створення навчальних можливостей для людей з різними освітніми потребами, їх адаптація до вимог ринку праці, соціальна адаптація особистості, забезпечення основи для всебічної участі особистості в житті суспільства.
З’ясовано, що головним принципом та особливістю діяльності народних університетів Німеччини є відкритість, відсутність «бар’єрів» освітніх пропозицій. У них навчаються люди із різних соціальних верств, із різним рівнем доходів, різного соціального походження, наявності освітніх, культурних чи інших особливих потреб. Вони приймають людей із різними, а інколи й протилежними, світоглядними позиціями, а вступ до університету не вимагає документа про закінчення загальноосвітнього навчального закладу, членства в певній організації або визнання певної ідеології. Метою діяльності народних університетів є реалізація права кожної особистості брати участь у суспільному житті країни, що закріплено в гаслах «Освіта є громадянським правом» та «Демократія потребує політичної освіти». Важливою особливістю народних університетів є розроблення та впровадження спеціальних міжгенераційних навчальних пропозицій, які уможливлюють спільне навчання старших дорослих та молоді, і, таким чином, створюються переваги для кожної зі сторін. Традиційним принципом навчання є добровільність, а не обов’язок, провідним мотивом – надолуження навчання. Освітні пропозиції народних університетів орієнтовані на учасників навчального процесу і представляють досить широкий спектр: професійне, загальне, політичне, оздоровче, екологічне, музично-мистецьке, громадянське виховання.
Значну роль у формуванні сучасного іміджу народних університетів Німеччини відіграють глобальне та міжкультурне навчання.
Установлено, що провідними завданнями народних університетів є залучення всіх громадян до участі в суспільних процесах на основі навчальних пропозицій, які знайомлять їх із різноманітними аспектами світового наукознавства, допомагають знайти позитивне вирішення різних життєвих проблем. Цілісне розуміння освітив народному університеті передбачає узгодження всіх процесів не лише на когнітивному, але й на соціальному, емоційному, естетичному й мотиваційному рівнях.
4. Навчання в народних університетах Німеччини, спрямоване на неформальне набуття компетентностей, відзначається широким спектром навчальних пропозицій, різноманітністю тематики, форм навчальних заходів та уможливлює взаємодію і співпрацю з іншими культурно-освітніми інституціями для дорослих. Громадянам надається можливість здобуття додаткової освіти: від професійно орієнтованих програм до курсів культурної, політичної тематики й дозвіллєвих заходів.
Аналіз, узагальнення та систематизація результатів наукового пошуку показали, що найбільш популярними навчальними програмами, що пропонуються народними університетами, є: мови; професійне навчання; професійний розвиток; культурна освіта; екологічна освіта; санітарна просвіта, консультаційні послуги. Окрім цього, навчання може відбуватися за такими напрямами: техніка навчання; суспільно-політичне право; педагогіка – психологія; філософія – релігія; література – мистецтво – музика; математика – природничі науки – техніка; економічно-комерційна практика; іноземні мови; ведення домашнього господарства; фізична культура та здоровий спосіб життя; організація дозвілля та ін. Частину програм безпосередньо адресовано конкретним цільовим групам, зокрема, особам похилого віку, людям з обмеженими можливостями та іншим верствам населення, які зустрічаються з певними перешкодами у навчанні. У школах також відбувається багато вистав, виставок, експозицій тощо, які можуть проходити не тільки у приміщенні школи, але й в інших місцях в районі на децентралізованій основі. Змістовність навчання в народних університетах доповнюють навчально-супроводжувальні пропозиції: діагностика компетентності, дорадче консультування, випускні іспити (за бажанням), веб-комунікація між викладачами та студентами.
Щорічно кількість учасників навчальних курсів у народних університетах Німеччини перевищує 10 млн. осіб. Важливим аспектом навчання в народних університетах є трансфер та використання вивченого в нових ситуаціях, що означає розширення знань, умінь і навичок для подолання життєвих ситуацій.
Професійні й освітні кваліфікації викладачів/тренерів є дуже важливими для роботи з дорослими. Підготовка персоналу для роботи з дорослими здійснюється в усіх народних університетах Німеччини.
5. Аналіз досвіду Німеччини засвідчив необхідність урахування різноманітних взаємозв’язків та специфіки історичного розвитку країни, накопичення продуктивного знання, особливостей освіти дорослих як відкритого і гнучкого соціального інституту, який сприяє розвитку особистості та суспільства.
Основу освіти дорослих в Україні становить післядипломна освіта, зокрема, підвищення кваліфікації і перепідготовка дипломованих фахівців, яка фінансується з державного бюджету обсягом 1,0–1,3 % загальних бюджетних асигнувань на освіту. Відсутні системні пропозиції з надання освітніх програм для дорослих з огляду на їх особистісні потреби, дієздатність, вік. Загалом сектор освітніх послуг в Україні характеризується як безсистемний, ситуативний спонтанний, малоефективний; його діяльність переважно представлена недержавними організаціями. Сьогодні Україна тільки підходить до осмислення цінності концепції «навчання впродовж життя»; необхідно передбачити створення різних компонентів структури системи освіти дорослих, які було б підпорядковано єдиній меті.
Обґрунтовано, що стійкою тенденцією останніх десятиліть є створення суспільних організацій, соціальних інституцій, які займаються неформальною освітою дорослих, проте попри ефективну роль на світовому рівні, вони не посідають належного місця в українському суспільстві. Для розв’язання цієї суперечності запропоновано низку пропозицій щодо організації неформальної освіти дорослих в Україні, сутнісне наповнення яких відбулося з урахуванням прогресивних ідей німецького досвіду. Пропозиції стосуються доцільності: законодавчого врегулювання системи освіти дорослих, що уможливить закріплення права людини на освіту впродовж життя; забезпечить доступність освітніх послуг для всіх дорослих громадян України та ін.; підготовки педагогічного персоналу для роботи з дорослими, що потребує визначення переліку та закріплення в нормативно-правових актах функціональних обов’язків фахівців, зайнятих у сфері освіти дорослих, викладачів ВНЗ, закладів післядипломної освіти, консультантів, тьюторів, адміністраторів, управлінців, соціальних працівників та ін., а також прискорити обґрунтування змісту професії «андрагог» та її введення у Класифікатор професій України; розвитку народних шкіл (центрів освіти дорослих), що сприятиме створенню комунікативно-освітньої мережі; підтримці дорослої людини в набутті нових знань; можливості творчої самореалізації особистості; підтримки освіти людей третього віку, актуальність якої визначається багатьма чинниками, серед яких демографічні прогнози посідають важливе місце; посилення уваги до конфесійної освіти, що позитивно вплине на формування і розвиток духовно-моральної культури громадян, насамперед їхніх морально-патріотичних позицій.
Урахування прогресивних ідей досвіду Німеччини створить підстави для усвідомлення їх ролі в сучасних соціально-економічних умовах розвитку українського суспільства, зокрема, забезпечення різноманітних освітніх і культурних потреб, сприяння працевлаштуванню молоді та дорослих тощо.
Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів порушеної проблеми. Перспективним та актуальним є вивчення зарубіжного досвіду організації інформальної освіти дорослих, підготовки педагогічного персоналу для роботи з дорослими на рівні магістратури та докторантури, аналіз діяльності Центрів освіти дорослих в Україні та за кордоном, вивчення окремих форм реалізації неформальної освіти засобами волонтерської діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аніщенко О. Структура, процедура конструювання і практична реалізація технологій навчання дорослих / Олена Аніщенко // Сучасні технології освіти дорослих : посіб. / авт. кол. : Л. Б. Лук’янова, О. В. Аніщенко, Л. Є. Сігаєва, С. В. Зінченко, О. В. Баніт, Н. І. Дорошенко. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. – С. 40–69.
2. Бідюк Н. М. Професійне навчання безробітних у США: теорія і практика : [моногр.] / Н. М. Бідюк ; за ред. Н. Г. Ничкало. – Хмельницький : ХмЦНТЕІ, 2009. – 542 с.
3. Богів Е. Теоретичні підходи до освіти дорослих у системі неперервної освіти Німеччини / Евеліна Богів // Освіта дорослих: теорія, досвід, перспективи : зб. наук. праць. – К. : Едельвейс, 2012. – Вип. 5. – С. 211–216.
4. Богів Е. І. Діяльність народних університетів в історичній ретроспективі / Евеліна Іванівна Богів // Професійна порівняльна педагогіка : наук. журн. / голов. ред. Н. М. Бідюк. – К. – Хмельницький : ХНУ, 2013. – № 1(5). – С. 15–22.
5. Богів Е. І. Суспільно-соціальна функція народних університетів у системі неформальної освіти дорослих Німеччини / Евеліна Іванівна Богів // Професійна порівняльна педагогіка : наук. журн. / голов. ред. Н. М. Бідюк. – К. – Хмельницький : ХНУ, 2013. – № 2(6). – С. 59–65.
6. Богів Е. І. Діяльність німецької асоціації народних університетів / Евеліна Іванівна Богів // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова : зб. наук. праць. Сер. 17 : Теорія і практика навчання та виховання / за наук. ред. акад. В. І. Бондаря. – К. : вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2014. – Вип. 24. – С. 22–28
7. Богів Е. І. Неформальна освіта дорослих в Україні: сучасний стан і перспективи розвитку / Евеліна Іванівна Богів // Освіта дорослих: теорія, досвід, перспективи : зб. наук. праць. – К. : Едельвейс, 2014. – Вип. 8. – С. 55–58.
8. Богів Е. Розвиток неформальної освіти дорослих: досвід Німеччини для України : метод .реком. / Евеліна Богів. – К. : Науковий світ, 2014. – 56 с.
9. Браже Т. Г. Принципы оценки деятельности андрагога / Т. Г. Браже // Педагогика. – 2000. – № 6. – C. 18–20.
10. Букина Н. Н. Развитие управления неформальным образованием взрослых в условиях модернизации / Н. Н. Букина // Системное управление образованием взрослых в условиях модернизации / под ред. А. И. Жилиной. – СПб. : ИОВ РАО, 2007. – Т. 2. – С. 101–121.
11. Валькова Н. А. Образование взрослых в Германии / Н. А. Валькова // Актуальные вопросы современной педагогики : материалы IV междунар. науч. конф. (Уфа, ноябрь 2013 г.). – Уфа : Лето, 2013. – С. 210–212.
12. Веремейчик Г. В. Движение народных высших школ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://rudocs.exdat.com/docs/index-169670.html>. – Загол. з екрану. – Мова рос.
13. Веремейчик Г. Народные высшие школы в Швеции: вчера, сегодня, завтра / Галина Веремейчик, Мария Малинина // Адукатор. – 2007. – №1 (11)– С. 38–46.
14. Вершловский С. Г. Непрерывное образование : Историко-теоретический анализ феномена : [моногр.] / С. Г. Вершловский. – СПб : СПб АППО, 2008 – 155 с.
15. Внутрифирменное обучение как технология развития кадрового потенциала организации [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.smart-edu.com/index.php/stati-korporativnoe-obuchenie/vnutrifirmennoe-obuchenie-kak-tehnologiya-razvitiya-kadrovogo- . – Загол. з екрану. – Мова рос.
16. Вовк Л. П. Генезис пріоритетних тенденцій освіти дорослих в Україні (ІІ пол. ХІХ–20-ті роки ХХ ст.) : дис. ... доктора пед. наук : 13.00.01 / Вовк Людмила Петрівна. – К., 1995. – 411 с.
17. Воронин А. С. Словарь терминов по общей и социальной педагогике / А. С. Воронин. – Екатеринбург : ГОУ ВПО УГТУ-УПИ, 2006. – 135 с.
18. Всемирный доклад по образованию 2006. Сравнение мировой статистики в области образования. – Монреаль : Институт статистики ЮНЕСКО, 2006. – 192 с.
19. Высшая народная школа для пожилых людей в системе непрерывного образования университетского комплекса: по результатам работы Высшей народной школы ДВГТУ с 1999 по 2004 гг. / Г. П. Турмов, А. А. Фаткулин, Н. П. Литвинова и др. ; ДГТУ. – Владивосток : изд-во ДВГТУ, 2004. – 32 с.
20. Гавриков А. Л. Образование взрослых в XXI веке: роль университетов в его развитии / А. Л. Гавриков, Н. П. Литвинова. – М. : изд-во Исследовательского центра проблем качества подготовки специалистов, 2001. – 170 с.
21. Гамбургская декларация. Секция В., п. 3. // Пятая международная конференция по образованию взрослых (Гамбург, 14–18 июля 1997 г.). ЮНЕСКО [Электронный ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/russian/documen/declarat/hamburg_decl.ht. – 15.03.2010. – Загол. з екрану. – Мова рос.
22. Гершунский Б. С. Философия образования для XXI века. (В поисках практико-ориентированных образовательных концепций) / Б. С. Гершунский. – М. : изд-во Совершенство, 1998. – 607 с.
23. Глосарій основних термінів професійної освіти й навчання / [упоряд. Т. М. Десятов ; заг. ред. Н. Г. Ничкало]. – К. : АртЕк, 2009. – 192 с.
24. Гончаренко С. У. Гуманізація освіти / С. У. Гончаренко // Енциклопедія освіти ; АПН України ; голов. ред. В. Г. Кремень ; [заст. голов. ред. : О. Я. Савченко, В. П. Андрущенко ; відп. наук. секр. С. О. Сисоєва]. – К., 2008. – С. 156–158.
25. Гордина О. В. Высшая народная школа как модель педагогического сопровождения и поддержки пожилого человека [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.rusnauka.com/12_ENXXI_2011/Pedagogica/6_85342.doc.htm. 15.07.2014. – Загол. з екрану. – Мова рос.
26. Горук Н. М. Проблеми неформальної освіти жінок у США : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / Н. М. Горук. – Дрогобич, 2011. – 21 с.
27. Горшкова В. В. Онтологический контекст образования взрослых как социокультурного института / В. В. Горшкова // Педагогика. – 2006. – С. 69–74.
28. Григор’єва Т. Ю. Підготовка вчителів-філологів до навчання дорослих у системі неперервної освіти Великої Британії : автореф. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Т. Ю. Григор’єва. – Житомир, 2010. – 20 с.
29. Громкова М. Т. Педагогические основы образования взрослых / М. Т. Громкова. – М. : изд-во МСХА, 1993. – 164 с.
30. Давидова В. Д. Неформальна освіта дорослих у навчальних гуртках Швеції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / В. Д. Давидова. – К., 2008. – 21 c.
31. Даринский А. В. Народные университеты – центры самообразования / А. В. Даринский. – М. : Знание, 1977. – 38 с.
32. Деркач Ю. Неформальна освіта як умова неперервного навчання молоді / Ю. Деркач // Вісник Львівського університету. Cер. : педагогічна. – Л., 2008. – Вип. 23. – С. 17–22.
33. Десятов Т. М. Тенденції розвитку неперервної освіти в країнах Східної Європи (друга половина ХХ ст.) : [моногр.] / Т. М. Десятов ; за ред. Н. Г. Ничкало – К. : АртЕк, 2005. – 472 с.
34. Добринская Е. И. Образование взрослых в культурологическом измерении / Е. И. Добринская // В диапазоне гуманитарного знания : сб. к 80-летию профессора М. С. Кагана. – СПб. : Санкт-Петербургское философское общество. Сер. : «Мыслители», 2001. – Вып. 4. – С. 33–39.
35. Европейский опыт признания профессиональных квалификаций, полученных в результате неформального и спонтанного обучения / авт.-сост. : О. В. Дехтяренко [и др.] ; под ред. Э. М. Калицкого ; пер. с англ. И. В. Павлючик, Е. С. Харченко. – Минск : РИПО, 2011. – 140 с.
36. Европейское образование взрослых за пределами ЕС // Институт международного сотрудничества Немецкой ассоциации народных университетов в сотрудничестве с Европейской ассоциацией образования взрослых / У. Гартеншлегер (ред.) ; пер. с англ. О. Вербовой. – К. : Энергия, 2010. – 214 с.
37. Европейское портфолио для молодежных работников и молодежных лидеров: пример признания неформального образования [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.coe.int/t/dg4/youth/Source/Resources/Forum21/Issue_No9/N9_European_Portfolio_YW_ru.pdf . – 11.06.2012. – Загол. з екрану. – Мова рос.
38. Жижко О. А. Професійна освіта маргінальних верств населення в латиноамериканському регіоні: соціально-андрагогічний контекст : [моногр.] / Олена Анатоліївна Жижко. – Ніжин : ПП Лисенко М.М., 2013. – 303 с.
39. Жураковский В. Стандарты оценки деятельности организаций неформального образования / В. Жураковский // Теория и практика некоммерческих организаций и местных сообществ». Бюллетень МПОО «АКТ». – 2006. – Вып. от 07.11.2006.
40. Закон України від 1 березня 1991 р. № 803 «Про зайнятість населення» [Електроний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=803-12. – 15.09.12 – Загол. з екрану. – Мова укр.
41. Закон України від 10 лютого 1998 р. № 103/98 «Про професійно-технічну освіту» [Електроний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=103%2F98-%E2%F0. – 15.09.12 – Загол. з екрану. – Мова укр.
42. Закон України від 17 січня 2002 р. № 2984 «Про вищу освіту» [Електроний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2984-14. – 15.09.12 – Загол. з екрану. – Мова укр.
43. Закон України від 2 березня 2000 р. № 1533 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=1533-1. – 15.09.12. – Загол. з екрану. – Мова укр.
44. Закон України від 22 червня 2000 р. № 1841 «Про позашкільну освіту» [Електроний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1841-14. – 15.09.12. – Загол. з екрану. – Мова укр.
45. Закон України від 23 травня 1991 р. «Про освіту» № 1060 [Електроний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1060-12. – 15.09.12. – Загол. з екрану. – Мова укр.
46. Закон України від 8 вересня 2005 р. № 2866 «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» [Електроний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=2866-15. – 15.09.12. – Загол. з екрану. – Мова укр.
47. Зель І. О. Формування андрагогічної компетентності у студентів гуманітарних факультетів класичних університетів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.. пед.. наук : спец. 13.00.04 «Терія та методика професійної освіти» / І. О. Зель. – Черкаси, 2009. – 21 с.
48. Зицер Д. Практическая педагогика: азбука НО / Д. Зицер, Н. Зицер. – СПб. : Просвещение, 2007. – 287 с.
49. Змеев С. И. Андрагогика: основы теории, истории и технологии обучения взрослых / С. И. Змеев – М. : ПЕР СЭ, 2007. – 272 с.
50. Ищенко Н. С. Тенденция развития дополнительного образования взрослых за рубежом / Н. С. Ищенко // Освіта як фактор соціалізації соціального захисту в сучасному суспільстві : зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф. (29–30 берез. 2010 р.) – Черкаси : вид-во ЧНУ імені Богдана Хмельницького, 2010. – С. 93–97.
51. Карпиевич Д. Субъекты неформального образования: ключевые игроки и возможные направления для сотрудничества [Электронный ресурс] / Д. Карпиевич. – Режим доступа : http://nmnby.eu/content/images/img-text/23-karoievich.html. – 11.12.2013. – Загол. з екрану. – Мова рос.
52. Климов С. М. Неформальное образование взрослых: проблемы экономики и управления : [моногр.] / С. М. Климов. – СПб. : СПбУЭФ, «Знание», 1998. – 135 с.
53. Ключарев Г. Обучающий мир «Новая неграмотность» и перспективы образования взрослых в России [Электронный ресурс] / Г. Ключарев. – Режим доступа : http://www.google.com.ua/url?sa=t&A&url. – 01.12.2011. – Загол. з екрану. – Мова рос.
54. Коваленко С. М. Тенденції розвитку освіти дорослих в Англії (остання чверть ХХ – початок ХХІ ст.). : дис. … канд.. пед.. наук : 13.00.01 / С. М. Коваленко. – Житомир, 2005. – 325 с.
55. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р. № 322 [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=322-08. – Загол. з екрану. – Мова укр.
56. Коммюнике Комиссии европейских сообществ: сообщение Комиссии «Образование взрослых: учиться никогда не поздно» (Брюссель, 23 октября 2006 г.) [Електронний ресурс]. – Режим доступа : http://www.google.com.ua/url?sa=t&source=web&cd=A&url. – 01.06.2011. – Загол. з екрану. – Мова рос.
57. Конституція України від 28 червня 1996 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0. – 11.06.2012. – Загол. з екрану. – Мова укр.
58. Кузнецова И. Обучение социальному проектированию: глоссарий [Электронний ресурс] / И. Кузнецова. – Режим доступа : http://voluntary.ru/dictionary/ 875/. – Загол. з екрану. – Мова рос.
59. Кукуев А. И. Андрагогическая подготовка педагогов в системе вузовского и постдипломного образования в контексте стратегии развития российского образования в ХХI веке / А. И. Кукуев // Методологическая сфера образования: современные научные подходы : [моногр.] / А. И. Кукуев ; под ред. Е. В. Бондаревской. – Ростов-на-Дону : Булат, 2007. – С. 349–407.
60. Кулюткин Ю. Н. Образование взрослых: социально-психологические проблемы, поиски, решения / Ю. Н. Кулюткин, Г. С. Сухобская. – СПб. : ИОВ РАО, 2000. – 184 с.
61. Лагодич М. Духовна освіта в Україні: сучасний стан і перспективи / М. Лагодич // Актуальні питання релігієзнавчої та богословської думки : [кол. моногр.] / за ред. В. О. Балуха. – Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2010. – С. 229–246.
62. Лазоренко О. Філософія освіти дорослих в Контексті практичної парадигми пожиттєвого навчання: європейський приклад для України / О. Лазоренко // Філософія освіти. – № 1–2(10). – 2011. – С. 255–265.
63. Лазоренко О. О. Аналітичний звіт дослідження у сфері неформальної освіти дорослих у пілотних областях в Україні: Полтавська та Львівська область / О. О. Лазоренко, Р. А. Колишко – К. : ТОВ «ЦТІ «Е та E», 2010. – 84 с.
64. Лесохина Л. Н. Образование взрослых в общецивилизационном контексте / Л. Н. Лесохина // Новые знания. – 1997. – № 1. – С. 5–7.
65. Лещенко М. П. Ціннісні орієнтири життєвих реалій Ренді Пауша (1960–2008): біографічне дослідження / М. П. Лещенко // Інформаційні технології і засоби навчання. 2011. №6 (26) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.journal.iitta.gov.ua. – 10.08.2013. – Загол. з екрану. – Мова укр.
66. Липкина И. Н. Система образования взрослых в Германии : учеб.-метод пособие / И. Н. Липкина, В. П. Тарантей. – Гродно : ГрГУ, 2001. – 104 с.
67. Литовченко І. Становлення та розвиток андрагогічної концепції у світі / Ірина Литовченко // Наукові записки Вінницького держ. пед. ун-ту. Сер. : Педагогіка і психологія. – Вінниця, 2013. – Вип. 40. – C. 320–324.
68. Литовченко І. Особливості професійної підготовки фахівців-андрагогів у США / Ірина Литовченко // Порівняльно-педагогічні студії. – 2012. – № 1(11). – С. 43–51.
69. Лук’янова Л. Б. Концепція освіти дорослих в Україні / Лариса Борисівна Лук’янова. – Ніжин : ПП Лисенко М.М., 2011. – 24 с.
70. Лук’янова Л. Б. Неформальна освіта дорослих як невід’ємна складова освіти впродовж життя / Лариса Борисівна Лук’янова // Вісник Черкаського національного ун-ту. Сер. : Педагогічні науки. – Черкаси, 2012. – Вип. 1 (214). – С. 94–97.
71. Лук’янова Л. Розвиток освіти дорослих в Польщі у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття / Лариса Лук’янова // Розвиток педагогічних наук в Україні і Польщі на початку ХХІ століття : зб. наук. праць. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю.А., 2011. – С. 310–316.
72. Лук’янова Л. Тенденції розвитку освіти дорослих в Україні / Лариса Лук’янова // Професійне становлення особистості: проблеми і перспективи : матеріали VІ міжнар. наук.-практ. конф. / за ред. Н. Г. Ничкало. – Хмельницький : ХНУ, 2011. – С. 21–25.
73. Материалы Круглого стола «Образование взрослых: проблемы признания» (фрагменты стенограммы и тезисы выступлений). – М. : Общество «Знание» России; Представительство Немецкой ассоциации народных университетов (IIZ/DVV), 2005. – 55 с.
74. Махлин М. Д. Особенности неформального образования взрослых как объекта управления / М. Д. Махлин // Образование взрослых на рубеже веков: вопросы методологии, теории и практики. Управление образованием взрослых / под. ред. В. И. Подобеда, А. И. Жилиной – СПб., 2000. – Т.1. Кн. 5. – С. 144–152.
75. Меморандум комиссии Европейского Совета «Обучение в течение всей жизни» [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://is.beneficium.ru/docs/20001030-memorandum-komissii-evropeiskogo-soveta ABob-obuchenii-B. – 15.09.12. – Загол. з екрану. – Мова рос.
76. Митина А. М. Дополнительное образование взрослых за рубежом: концептуальное становление и развитие / А. М. Митина. – М. : Наука, 2004. – 345 с.
77. Мицкевич Н. И. Дидактические особенности неформального образования взрослых / Н. И. Мицкевич // Освіта як фактор соціалізації і соціального захисту окремих категорій населення : зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф. (15–16 лютого 2011 р.) – Черкаси, 2011. – С. 91–97.
78. Модельный закон «Об образовании взрослых» [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www. pravoby. Info /megdoc /part3/ megd3174. htm. – 05.11.2008. – Загол. з екрану. – Рос. мова.
79. Модернизация образования и подготовки: ключ в европейскому благосостоянию и социальному единству. Совместный отчет «Образование и Подготовка 2010» [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/site/en/oj/2006/c_079/c_07920060401en0001001. – 13.07.2012. – Загол. з екрану. – Мова рос.
80. Мухлаева Т. В. Международный опыт неформального образования взрослых / Т. В. Мухлаева // Человек и образование. – 2010. – № 4 (25). – С. 158–162.
81. Мюллер В. Великий німецько-український словник / В. Мюллер. – К. : Чумацький шлях, 2005. – 792 с.
82. Навчання впродовж всього життя: на шляху до реалізації цілей програми ЮНЕСКО «Освіта для всіх» : матеріали 5-ї міжнар. конф. з освіти дорослих КОНФІНТЕА V (Софія, 6–9 листоп. 2002 р.). – Софія, 2002. – 15 с.
83. Надніпрянська правда, 1972 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://college.ks.ua/gallery/showcontent.php?g. – 11.17.2012. – Загол. з екрану. – Мова укр.
84. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 26 березня 2001 року № 127/151 «Про затвердження Положення про професійне навчання кадрів на виробництві» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=z0315-0. – Загол. з екрану. – Мова укр.
85. Народные университеты / БСЄ [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://allencyclopedia.ru/50516 >. – Загол. з екрану. – Мова рос.
86. Народные университеты / Педагогический словарь [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://enc-dic.com/pedagogics/Narodnye-Universitety-1126.html. – 05.07.2012. – Загол. з екрану. – Мова рос.
87. Народные университеты в системе непрерывного образования: сборник научных трудов / АПН СССР. НИИ общ. образования взрослых ; редкол.: В. Г. Онушкин и др. – М., 1984. – 91 с.
88. Національна доповідь: «Цілі Розвитку Тисячоліття. Україна – 2010» Міністерство Економіки України. – К., 2010. – 107 с.
89. Неформальна освіта дорослих в Україні у проектних розвідках [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://eastbook.eu/ua/2013/02/country-ua/ukraine-ua/neformalna-osvita-dorosluh-v-ukraini. – 19.12.2011. – Загол. з екрану. – Мова укр.
90. Неформальное образование молодежи и взрослых [Электронный ресурс]. – Режим доступу : http://www.global-d.ru/new_cms/indexd61c.php?id=5. – 19.12.2011. – Загол. з екрану. – Мова рос.
91. Ничкало Н. Г. Неперервна освіта як світова тенденція / Н. Г. Ничкало // Професійна освіта в зарубіжних країнах : [моногр.] / за ред. Н. Г. Ничкало, В. А. Кудіна. – К. ; Черкаси, 2002. – С. 40–48.
92. Ничкало Н. Г. Освіта дорослих – невід’ємна складова освіти впродовж життя / І. А. Зязюн, Н. Г. Ничкало, Л. Б. Лук’янова, В. О. Радкевич // Національна доповідь про стан і перспективи розвитку освіти в Україні / за заг. ред. В. Г. Кременя ; НАПН України. – К. : Педагогічна думка, 2011. – С. 105–116.
93. Ничкало Н. Г. Педагогічні та психологічні дослідження про працю людини : міждисциплінарні аспекти / Нелля Ничкало // Інноваційність у науці і освіті : наук. вид. до ювілею професора, д-ра хабілітованого Франтішека Шльосека / [редкол. : В. Кремень (голова редкол.), Є. Куніковські (заст. голови), Н. Ничкало (заст. голови) ; упоряд. : Н. Ничкало, І. Савченко] ; Хмельницький нац. ун-т. – К. : Богданова А. М., 2013. – С. 430–439.
94. Образование взрослых: реальности, проблемы, прогноз / РАО ИОВ, СПб. ун-т пед. мастерства. Лаб. социологии. Каф. теории и практики управления образованием ; под ред. С. Г. Вершловского. – СПб. : СПбГУПМ, 1998. – 161 с.
95. Образование и подготовка на протяжении всей жизни: мост в будущее : материалы 2-го Междунар. Конгресса ЮНЕСКО по техн. и проф. образованию, (г. Сеул [Республика Корея], 26–30 апр. 1999 г.). – Астана : М-во здравоохранения, образования и спорта Республики Казахстан, 1999. – 88 с.
96. Образование через всю жизнь: проблемы становления и развития непрерывного образования : материалы докл. и сообщ. участников второй междунар. конф. (Санкт-Петербург, 4–5 июня 2002 г.) / под ред. Н. А. Лобанова, В. Н. Скворцова. – СПб. : Файндер плюс, 2003. – 319 с.
97. Образование: Сокрытое сокровище: Доклад Международной комиссии по образованию для ХХІ века, представленный ЮНЕСКО. – Издательство ЮНЕСКО. – 105 с.
98. Обучение взрослых: учиться никогда не поздно [Электронный ресурс] : Коммюнике Комиссии Европейских Обществ, 23 октября 2006 года. – Режим доступа : http://www.eaeabudapest.hu/EAEA_ru/downloads/do. – Загол. з екрану. – Мова рос.
99. Обучение преподавателей взрослых в высших учебных заведениях. Ориентация на Центральную, Восточную, Юго-Восточную Европу : [переводы] / под ред. Хериберта Хинзена, Эвы Пшибыльской. – Бонн ; Варшава : Ин-т по международному сотрудничеству Немецкой ассоц. народных ун-тов (IZ/DVV), 2004. – 226 с.
100. Общие европейские принципы признания (валидации) неформального и информального обучения / пер. О. Пчелкиной ; под ред. Г. Веремейчик // Адукатар : часопiс нефармальнай адукацыi. – 2008. – № 2(14). – С. 22–25.
101. Огарев Е. И. Образование взрослых: основные понятия и термины / Е. И. Огарев. – СПб. : ИОВ РАО, 2005. – 344 с.
102. Огієнко О.І. Тенденції розвитку освіти дорослих у Скандинавських країнах (друга половина ХХ століття) : дис. … доктора пед. наук : 13.00.01 / Огієнко Олена Іванівна. – К., 2009. – 410 с.
103. Онушкина Е. В. Реализация и развитие концепций образования взрослых в деятельности Совета Европы : дисс. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Онушкина Елизавета Викторовна. – СПб., 2000. – 193 с.
104. Освіта дорослих в Україні через призму європейського досвіду : збірка матеріалів. – DVV international. – К., 2011. – 117 с.
105. Основы андрагогики : терминолог. словарь-справочник для студ. социально-гуманитарных спец. / сост. В. В. Маслова. – Мариуполь, 2004. – 19 с.
106. Перспективы развития неформального и информального образования в России [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://dmitry-moskvin.livejournal.com/298825.html. – Загол. з екрану. – Мова рос.
107. Подобед В. И. Ведущие тенденции развития образования взрослых в России и странах СНГ / В. И. Подобед, В. В. Горшкова // Человек и образование. – 2007. – № 6. – С. 8–12.
108. Полтавская областная Благотворительная Ассоциация «Свет надежды» [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.dvv-international.org.ua/?q=node/109. – 15.15.2012. – Загол. з екрану. – Мова рос.
109. Постанова КМУ від 17 вересня 2008 р. № 842 «Про затвердження Концепції державної системи професійної орієнтації населення» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=842-2008-%EF >. – Загол. з екрану. – Мова рос.
110. Постанова КМУ від 17 серпня 2002 р. «Про затвердження Державного стандарту професійно-технічної освіти» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1135-2002-%EF>. – Загол. з екрану. – Мова укр.
111. Постанова КМУ від 8 вересня 2004 р. № 1183 «Про затвердження Державної програми розвитку вищої освіти на 2005–2007 роки» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.sumdu.edu.ua/ua/general/low/. – 15.03.2012. – Заг. з екрану. – Мова укр.
112. Пошевалова Т. Неформальное образование в Беларуси: ресурс для развития личности и общества Доклад на II Фестивале неформального образования. Минск, 10-12 октября 2008 г. [Электронный ресурс] / Т. Пошевалова. – Режим доступа : http://adukatar.net/wp-content/uploads/2009/12/Adukatar_15_Pages_14-16.pdf. – 15.07.2011. – Заг. з екрану. – Мова рос.
113. Представительство dvv international в Украине [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.dvv-international.org.ua/?q=about. – 15.07.2012