УКРАЇНСЬКИЙ ІКОНОСТАС ХVІІІ – ХІХ ст. У СТРУКТУРІ ПРАВОСЛАВНОГО ХРАМУ. АРХІТЕКТУРНО-МИСТЕЦЬКА СУТНІСТЬ ТА ПРИНЦИПИ РЕСТАВРАЦІЇ

Краткое описание

Міністерство культури і мистецтв України
Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури

На правах рукопису

Оляніна Світлана Валеріївна

УДК 726.591:72.012(477)"17/18"

УКРАЇНСЬКИЙ ІКОНОСТАС ХVІІІХІХст.
У СТРУКТУРІ ПРАВОСЛАВНОГО ХРАМУ.
АРХІТЕКТУРНО-МИСТЕЦЬКА СУТНІСТЬ
ТА ПРИНЦИПИ РЕСТАВРАЦІЇ

Спеціальність 18.00.01 -
теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури

Науковий керівник -
Прибєга Леонід Володимирович,
кандидат архітектури, професор

Київ 2005

ЗМІСТ
ЗМІСТ........................................................................................................ 2
ВСТУП...................................................................................................... 4
РОЗДІЛ 1 ІСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧНЕ ПІДГРУНТЯ ВИВЧЕННЯ І ДОСЛІДЖЕННЯ ІКОНОСТАСУ.......................................................... 11
1.1. Історіографія вивчення іконостасу як об’єкта інтер’єра храму і твору мистецтва.................................................................... 11
1.2. Пам’яткоохоронна та реставраційна документація як джерело інформації про іконостаси....................................... 27
ВИСНОВКИ ПО ПЕРШОМУ РОЗДІЛУ............................................... 40
РОЗДІЛ 2 ІКОНОСТАС У СИСТЕМІ ПРАВОСЛАВНОГО ХРАМУ. 41
2.1. Становлення та розвиток структури іконостасу.................... 41
2.2. Особливості планувально-просторової організації інтер’єру православного храму.............................................................. 56
2.3. Місце і роль іконостасу в інтер’єрі православного храму..... 64
2.4. Композиційно-стильові характеристики іконостасу в інтер’єрі храму....................................................................................... 83
ВИСНОВКИ ПО ДРУГОМУ РОЗДІЛУ................................................ 99
РОЗДІЛ 3 ТРАДИЦІЇ ЕСТЕТИЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ІКОНОСТАСУ...................................................................................... 100
3.1. Канонічні засади структурної організації іконостасів.......... 100
3.2. Етнокультурні впливи на формування структури і стилістики іконостасів............................................................................. 113
3.3. Соціально-історичні фактори впливу на формування іконостасів............................................................................. 119
3.4. Професійна архітектурно-мистецька діяльність у формуванні іконостасів............................................................................. 124
ВИСНОВКИ ПО ТРЕТЬОМУ РОЗДІЛУ............................................. 137
РОЗДІЛ 4 ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ РЕСТАВРАЦІЇ ІКОНОСТАСІВ..................................................................................... 138
4.1. Концептуальні основи сучасної охоронно-реставраційної методики................................................................................ 138
4.2. Історико-культурна значущість іконостасу як твору архітектури і мистецтва........................................................ 152
4.3. Чинники руйнації та сучасний стан іконостасів................... 163
4.4. Методологічні засади охорони та реставрації іконостасів... 174
ВИСНОВКИ ПО ЧЕТВЕРТОМУ РОЗДІЛУ....................................... 190
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ...................................................................... 191
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................. 195
ДОДАТОК А........................................................................ 217
ДОДАТОК Б......................................................................... 218
ДОДАТОК В........................................................................ 220

ВСТУП
Збереження культурної спадщини для майбутніх поколінь справедливо вважається необхідною передумовою розвитку нації та її культури. Увага до об'єктів національної культури, які знаходяться в умовах недостатньої вивченості, є основним завданням для науковців. З такої позиції сьогодні необхідно розглядати український іконостас XVIIIXIXст. у структурі православного храму.
Іконостас належить до визначних і найбільш відомих явищ ортодоксальної церкви і є найважливішою символічною категорією православної релігійної свідомості. Поширившись у східнослов'янському світі, іконостас досягнув найвищого розквіту в країнах, що наслідували Київську Русь, і став символом їх національної культури. Розвиваючись з одного коріння — візантійської передвівтарної огорожі, іконостас складними і багато в чому досі невідомими шляхами склався в багатоярусну стінку з ікон. При зовнішній подібності українські, російські, балканські та грузинські іконостаси мають принципові відмінності. Об'єднані єдиним символом Небесної Церкви, іконостаси є носіями певних семантичних розбіжностей, які визначаються як національні особливості. Доцільно підкреслити, що український іконостас є одним із найяскравіших прикладів не тільки національної, а й світової культури і є окремою гілкою розвитку. Однак унікальність українського іконостасу довгий час не була відповідно оцінена. Політика радянської держави в ігноруванні культурної цінності пам'яток сакрального мистецтва, а також непопулярність самої тематики дослідження релігійної атрибутики створили на сьогодні значну лакуну у вітчизняній художній культурі.
Актуальність теми. Роль іконостасу в організації внутрішнього середовища православного храму дуже значна: він виявляє мистецьку своєрідність інтер'єру і є органічною і найбільш духовною частиною його опорядження. Складна історія формування українського іконостасу XVIII‑XIXст. тісно пов'язана з комплексним впливом канонічних, етнокультурних традицій, соціально-історичними обставинами та професійною формотворчістю. Наведені фактори зумовлювали не тільки його еволюцію, відбившись у структурі та іконографії, але зробили іконостас важливим історичним свідоцтвом культурного розвитку суспільства у контексті динаміки світових процесів. У зв'язку з цим поглиблене вивчення іконостасу для науки має не лише академічний сенс. Воно пов'язане з розумінням витоків вітчизняної культури і має спрямувати ставлення до іконостасу як до свідоцтва самобутності й незалежності творчої думки в Україні. Необхідно зауважити, що при всій очевидній важливості іконостасу, ця пам'ятка ніколи не набувала значення провідної теми у вітчизняних архітектурних та мистецтвознавчих наукових дослідженнях, а відомості про нього, переважно історико-археологічного характеру, зібрані наприкінці ХІХ початку ХХ ст., не означали вивченості.
Історичні та політичні умови, що склались в Україні протягом століть не сприяли цілеспрямованому вивченню українського іконостасу. Перебування Центральної та Лівобережної України у складі Російської імперії (сер. XVII поч. XX) затримувало дослідження її культурного надбання, як самобутнього прояву національної української культури. Тому тема дослідження іконостасу в Україні залишилась поза увагою істориків та теоретиків архітектури. Пізніше, за часи Радянської влади, коли церква була відділена від держави, вивчення іконостасу як носія релігійного змісту, який зумовлював його структуру та іконографію, вважалось не тільки не актуальним, а навіть забороненим.
Сьогодні перспективним методом дослідження, який дозволяє найбільш ґрунтовно здійснити вивчення такої наукової проблеми, є комплексний підхід, що передбачає аналіз предмету дослідження не ізольовано, а в системі формуючих факторів і процесів. Тому, саме комплексний підхід до дослідження іконостасу дозволить:
- дослідити архітектоніку та іконографію іконостасу як синтетичного та полістилістичного об'єкта в архітектурному середовищі храму;
- виявити не визначену мистецьку та наукову цінність українського іконостасу для створення наукової методології збереження й реставрації.
Таким чином, можна говорити про актуальність проблематики щодо проведення наукового комплексного дослідження українського іконостасу, враховуючи його специфічну роль як невід'ємного компонента архітектури й твору монументально-декоративного мистецтва в інтер'єрі храму. Не менш актуальними постають питання дослідження іконостасів та принципів їх охорони, реставрації та реставраційного відтворення. Вирішення цієї проблеми є вкрай необхідним для нашого суспільства.
Сьогодні, під час активного відтворення традицій храмового будівництва і мистецького опорядження храмів, постають питання науково-мотивованого підходу до проблеми охорони, реставрації та реставраційного відтворення іконостасів у існуючих пам’ятках, відновлених чи новозбудованих храмах. Отже, обрана тема є необхідною для української культури й мистецтва.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Обрана тематика відповідає завданням чинного пам’яткоохороного законодавства України про збереження і охорону національної культурної спадщини, а саме ‑ у законі України Про охорону культурної спадщини” від 8 червня 2000р., а також загальнодержавній програмі збереження та використання об’єктів культурної спадщини на 2004 - 2010 роки, затвердженій законом України від 20 квітня 2004р., № 1692 - IV. Дисертація є складовою частиною досліджень, що розробляються в рамках науково-дослідних програм кафедри теорії, історії архітектури та синтезу мистецтв Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (м. Київ).
Зосередивши увагу на проблемі комплексного дослідження іконостасу українського православного храму ХVІІІ‑ХІХст., можна сформулювати мету роботи як: з'ясування традицій естетичної організації іконостасу, визначення принципів і методів охорони, реставрації та реставраційного відтворення іконостасів в системі архітектурного середовища.
Цієї мети можна досягти шляхом розв'язання таких завдань:
1. Виявлення та систематизація літературних та архівних джерел щодо вивченості українського іконостасу ХVІІІ‑ХІХст.
2. Вивчення традицій естетичної організації іконостасів, ролі канонічних, етнокультурних, соціально-історичних та професійних аспектів впливу на стильову еволюцію архітектоніки іконостасів ХVІІІ‑ХІХст.
3. Встановлення композиційно-стильових особливостей українських іконостасів XVІІІ‑ХІХст.
4. Розробка принципів реставрації іконостасів з урахуванням їх історико-культурної значущості як твору архітектури, живопису і монументально-декоративного мистецтва.
5. Розробка методологічних засад для запровадження системного підходу до охорони та реставрації іконостасів.
Об'єктом дослідження є іконостас українських православних храмів ХVІІІ‑ХІХст.
Межі дослідження. В роботі розглядаються іконостаси українських православних храмів ХVІІІ‑ХІХст. в географічному просторі, що охоплює територію Центральної та Лівобережної України. Окреслені територіальні та хронологічні межі мотивуються, з одного боку, практичною невивченістю проблеми, а з другого - найбільшою кількістю фактичного матеріалу, що міститься у документальних та літературних джерелах.
Предмет дослідження взаємодія іконостасу із архітектурним середовищем православного храму XVIII‑XIXст. Принципи композиційної організації та художнього оздоблення іконостасів. Методологічні принципи та методи їх реставрації.
Методи дослідження. При розв'язанні завдань дисертаційного дослідження використовуються методи типологізації та класифікації, історико-порівняльного, морфологічного та пропорційного аналізу для встановлення і формулювання композиційно-стильових особливостей українського іконостасу XVIII‑XIXст., а також системний підхід до реставрації різних видів мистецтва, який дозволив об'єднати засоби, прийоми та підходи в цілісну систему методичного забезпечення процесу реставрації іконостасів у структурі інтер’єру храму.
Наукова новизна дослідження полягає, насамперед, у тому, що:
- у дослідженні вперше проведено системний аналіз іконостасів українських православних храмів ХVІІІ‑ХІХст. в структурі інтер’єру храму;
- введено до наукового обігу іконографічні матеріали по знищених маловідомих й невідомих іконостасах;
- визначено композиційно-стильові особливості та художні властивості іконостасу;
- вперше розглянуто іконостас у поєднанні з архітектурним середовищем інтер’єру і предметами оздоблення в світлі завдань збереження та реставрації іконостасу;
- запропоновано основні принципи й методику охорони та реставрації іконостасів.
Практичне значення результатів дослідження полягає в можливості використання його теоретичних положень безпосередньо в практичній діяльності реставраторів, а також при викладанні історії української архітектури й образотворчого та декоративного мистецтва. Матеріали дослідження мають забезпечити науковий підхід до охорони, реставрації та реставраційного відтворення іконостасів у пам'ятках сакрального зодчества.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження пройшли апробацію на ІІІ міжвузівській науково-практичній конференції "Сучасні проблеми теорії та історії архітектури", Київ, НАОМА, 7 грудня 1999р.;‑IV міжвузівській науково-практичній конференції "Глобалізація проблем теорії та історії архітектури на межі тисячоліть", Київ, НАОМА, 15 травня 2001р.;‑V міжвузівській науково-практичній конференції "Проблеми стилю і форми в теорії та історії архітектури ІІІ тисячоліття", присвяченій 85-літтю НАОМА, Київ, 20 січня 2003р.;‑VI міжвузівській науково-практичній конференції "Проблеми творчого методу та роль особистості в теорії та практиці архітектури й мистецтва", Київ, 23 квітня 2004р.;‑10 міжнародній конференції по геометрії та графіці. Київ, липень-серпень, 2002р.;‑Міжнародній науково-практичній конференції "Сучасні проблеми культурології в художньо-творчих процесах", Київ. 13-14 листопада 2003р.;‑Міжвузівській науково-практичній конференції "Сучасні інновації в освіті та проблеми їхнього практичного впровадження", Полтава. 15 16 квітня 2004р.; ‑Міжнародній науково-практичній конференції "Полікультуротворча діяльність 2004". — Київ. 3-4 лютого 2004р.
Публікації. Основний зміст дисертації опублікований у наступних статтях:
1. ОлянінаС. Історіографія українського іконостасу. // Українська академія мистецтва: дослідницькі та науково-метод. праці. Вип. 7. — К.: УАМ, — 1999. — С. 152158.
2. ОлянінаС. Дослідження іконостасу собору Різдва Богородиці в м.Козельці // Українська академія мистецтва: дослідницькі та науково-методичні праці. Вип. 9. — К.: УАМ, — 2002. — С. 180184.
3. ОлянінаС. Методологічні засади охорони та реставрації іконостасів // Українська академія мистецтва: дослідницькі та науково-методичні праці. Вип. 10. — К.: УАМ, — 2003. — С. 99104.
4. ОлянінаС. Архітектурні передумови організації іконостасу українського православного храму. // Українська академія мистецтва: дослідницькі та науково-методичні праці. Вип. 11. — К.: УАМ, — 2004. — С. 293 - 299.
5. ОлянінаС. До питання композиційних типів українських іконостасів. // Проблемы теории и истории архитектуры Украины: Сборник научных трудов. Вып. 6.: Изучение и охрана архитектурного наследия. — Одесса: издательство Астропринт”, -2004. -С.200-205.
Тези конференції:
1. OljaninaS. The proportions' making in a composition of iconostasis. // The 10-th International Conf. on geometry and graphics. Vol. 3. — Kyiv (Ukraine). — July-August, 2002. — P. 59‑61.
2. ОлянінаС. "Композиційні закономірності формотворення іконостасу собору Різдва Богородиці в м.Козельці" //Культорологічні засади технічного та промислового дизайну в системі суспільних відносин: матеріали науково-практичної конференції, - Київ.: НАУ, 2004. — С 49 - 50.

3. ОлянінаС. Архітектурні передумови організації іконостасів православних храмів України. // Матеріали міжвузівської науково-практичній конференції "Сучасні інновації в освіті та проблеми їхнього практичного впровадження", - Полтава.: Полтавський інститут економіки і права Відкритий міжнародний університет розвитку людини (Україна)”, Полтавський обласний інститут післядипломної освіти ім. М.В. Остроградського, 2004. Т. 6: Дизайн, реклама образотворчого мистецтва — С. 28-32.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
На підставі проведеного системного аналізу фактологічного матеріалу та здійснених у роботі досліджень можна зробити наступні висновки:
1. Проведений аналіз історико-бібліографічних джерел та пам’яткоохоронної документації, раніше виконаних ремонтно-реставраційних робіт на іконостасах, засвідчує, що тема дослідження іконостасу досі не була предметом комплексного вивчення в структурі православного храму
2. Проведений критичний аналіз історичних матеріалів еволюції архітектурних форм іконостасів показав, що іконостас є важливим структуризованим матеріальним складовим елементом духовної й естетичної організації храму.
3. Вперше з використанням графічних засобів дослідження проведено класифікацію композиційно-стильових особливостей організації форм іконостасів. Встановлено, що просторова структура інтер’єру та архітектурно-пластичне трактування форми храму є визначальними у вирішенні пластичної та, в певній мірі, іконографічної організації іконостасу, його загального абрису та параметрів.
4. Встановлено, що основним фактором, який зумовлював структурну організацію та іконографію іконостасу протягом XVІІІХІХ ст., були канонічні традиції православної церкви. При цьому ступінь впливу канонічних традицій на іконостас змінювався від домінуючої ролі у XVIII ст. до поступового скорочення обов’язкових канонічних вимог у опорядженні іконостасів наприкінці ХІХ ст.
5. Встановлено, що вплив етнокультурних та історичних факторів на структуру іконостасу позначився на формуванні стилістики та архітектурно-мистецького образу іконостасу, композиційна та пластична організація якого зумовлювалась синтезом елементів народного, професійного мистецтва та західноєвропейських художніх традицій.
6. Встановлено, що пріоритетним напрямком діяльності видатних архітекторів XVIIIXІХ ст. в галузі проектування та опорядження іконостасів було створення гармонійної композиційно-стильової узгодженості між інтер’єром та екстер’єром храму. З’ясовано також, що творчість професійних архітекторів, що працювали в Україні: Б.Растреллі, О.Квасова, А.Меленського створила базу для тиражування образно-стильових компіляцій відомих іконостасів.
7. Критичний аналіз сучасного стану методологічних та методичних засобів реставрації архітектурних об’єктів, образотворчого та декоративного мистецтва показав, що методологічні принципи наукової реставрації базуються на спільних засадах архітектурної реставрації та реставрації творів мистецтва і спрямовані на збереження пам’ятки в автентичному стані як твору мистецтва і документа історії.
8. Встановлено, що іконостас є носієм наукової, історичної, художньої, естетичної та сакральної ціннісних критеріїв, які визначають історико‑культурну значущість іконостасу як твору архітектури, образотворчого та декоративного мистецтва і зумовлюють його реставрацію.
9. В дослідженні сучасного технічного стану іконостасів розширено перелік найважливіших об’єктивних та суб’єктивних факторів руйнації та їх чинники, з яких виділено антропогенний фактор, як найбільш руйнівний. На підставі комплексного аналізу технічного стану іконостасів, запропонована авторська класифікація руйнувань іконостасів від яких залежить вибір та здійснення необхідних охоронно-реставраційних заходів. Класифікація руйнувань включає наступні варіанти ушкоджень:
- іконостас повністю втрачений (разом із храмом; окремо від храму);
- втрачено конструктивну основу (збережено тільки автентичні ікони повністю чи частково, збережено окремі фрагменти конструкції, втрачено фрагменти конструкції);
- втрачено автентичні ікони (частково втрачені ікони, повна відсутність ікон, часткове чи повне збереження ікон у зібранні музею).
10. На основі проведеного системного аналізу методів реставрації пам’яток архітектури (зміцнення, розкриття, заміна, відтворення, реконструкція, добавлення) і образотворчого мистецтва (консервація, розкриття, доповнення), та шляхом симбіозу цих реставраційних методів і прийомів, сформульовано загальні принципи реставрації іконостасів в системі інтер’єру:
- принцип консервації, що забезпечує збереження іконостасу в автентичному стані;
- принцип відтворення іконостасу, що здійснюється на підставі збережених автентичних фрагментів, за документальними та іконографічними джерелами;
- принцип реконструкції іконостасу, що базується на відновленні пам’ятки за аналогами-прототипами, за прогнозованими версіями.
11. Для забезпечення принципів охорони і реставрації іконостасів, в залежності від технічного стану пам’яток та історико-культурної значущості, доцільно застосовувати наступні методи:
- консервація: закріплення, часткові добавлення до конструкції іконостасу для підвищення міцності пам’ятки;
- аналітична (фрагментарна) реставрація: часткові розкриття від попередніх реставраційних нашарувань, фрагментарні відтворення втрат живописного шару ікон, елементів декору, із підкреслюванням місць реставраційних втручань;
- стилістична (цілісна) реставрація: доповнення втрачених елементів конструкції, пластичного декору, живописні доповнення втрат фарбового шару ікон; заміна окремих фрагментів декору та конструкції через їх незадовільний технічний стан, заміна ікон та суміщення;
- анастілоз: відновлення іконостасу з автентичних елементів, часткові відтворення конструктивної основи, для закріплення автентичних фрагментів;
- реставраційна реконструкція: реставраційне відтворення іконостасу, що здійснюється на підставі достовірної джерельної бази; реставраційна копія, виконання якої можливо за умови існування оригінального іконостасу; реставраційна рекомпозиція практикується в разі обмеженої достовірної інформації про конкретний іконостас, при необхідності звертання при його реконструкції до аналогів та наукових гіпотез.
При цьому консервація, фрагментарна реставрація та анастілоз спрямовані на збереження іконостасу в автентичному стані і, відповідно, на виявлення наукової, історичної та художньої цінності пам’ятки. Стилістична реставрація та реконструкція іконостасу орієнтовані на повернення композиційної й стилістичної цілісності іконостасу і мають сприяти відтворенню сакральної та стилістичної єдності інтер’єру храму.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Айналов Д.В. Мраморы и конструкции Киево-Софиевского собора и Десятинной церкви // Труды ХІІ археологического съезда в Харькове. — Том 3. — М.: Тип. О-ва распростр. пол. книг, 1905. — С. 5 - 11.
2. Алёшин А.Б. Реставрация станковой масляной живописи в России: Развитие принципов и методов. — Л.: Художник РСФСР, 1989. — 158 с.
3. Андреев А.Н. Живопись и живописцы главнейших европейских школ. — СПб.: Тип. И.Глазунова и Кº. 1857. — 611с.
4. Анисимов А.Л. Скорбное бесчувствие. На добрую память о Киеве, или грустные прогулки по городу, которого нет. — К.: Tabachuk Ltd, 1992. — 264 с.
5. Арандаренко Н. Записки о Полтавской губернии, составленные в 1816 г., в 3-х частях: Часть 3: Описание городов, местечек и селений. — Полтава: Тип. Губернского правл., 1852. 434 с.
6. Архидьякон Павел Алепский. Путешествие антиохийского патриарха Макария в Россию в половине XVII в.: Пер. с араб. М.: Изд. имп. о-ва истории Древностей России. Вып. 1.1896.156 с.; Вып. 2. 1897. — 202с.
7. Бетин Л.В. Об архитектурной композиции древнерусского высокого иконостасу // ДРИ: Художественная культура Москвы и прилегающих к ней княжеств. — М.: Наука, 1970. — С. 4651.
8. Бобрик М.А. Икона Тайной вечери над царскими вратами. К истории ранних слоев семантики // Иконостас. Происхождение — Развитие — Символика. — М.: ПрогрессТрадиция, 2000. — С. 525558.
9. Бобров Ю.Г. История реставрации древнерусской живописи. Л.: Художник РСФСР, 1987. 164 с.
10. Бобров Ю.Г. Консервация. Реставрация. Воссоздание. Вопросы терминологии // Художественное наследие. Вып. 13. М.: ВНИИР, 1990. С. 5‑17.
11. БолюкО.М. Основні елементи декорування дерев’яного сакрального будівництва на прикладах дрогобицьких пам’яток архітектури // Дрогобицькі храми Воздвиження та Святого Юра у дослідженнях. Перші читання. — Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження», 1998. — С. 7780.
12. БолюкО.М. До питання класифікації архітектурного декору дерев’яних сакральних будівель // Сакральне мистецтво Бойківщини. Другі наукові читання пам’яті Михайла Драгана. — Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження», 1997. — С. 62‑64.
13. Борисова Е.А. Русская архитектура второй половины ХІХ века. — М.: Наука, 1979. — 320 с.
14. Бусеева-Давыдова И.Л. Русский иконостас XVII века: генезис типа и итоги эволюции // Иконостас. Происхождение — Развитие — Символика. — М.: ПрогрессТрадиция, 2000. — С. 621650.
15. Васильева Т.М. иконография алтарной преграды Св.Софии Константинопольской // Восточнохристианский храм. Литургия и искусство. / Ред.сост. А.М. Лидов СПб., 1994. С. 121141.
16. Васильева Т.М. Латеранский фастигиум и генезис алтарной преграды // Иконостас. Происхождение — Развитие — Символика. — М.: Прогресс-Традиция, 2000. — С. 3351.
17. Ветер Э.И. Об особенностях белорусского иконостаса // Художественное наследие: Хранение, исследование, реставрация. Вып.4(34). М.: ВЦНИЛКР, 1978. С. 186192.
18. Вечерський В. Пошукаймо дослідників? // Пам'ятки України. — 1990. - №3. — С. 2021.
19. Вечерський В.В. Архітектурна й містобудівна спадщина доби Гетьманщини: Формування, дослідження, охорона. — К.: НДІТІАМ, 2001. — 350 с.
20. Вечерський В.В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. — К.: НДІТІАМ, 2002. 592 с.
21. Вздорнов Г.Н. История открытия и изучения русской средневековой живописи, ХІХ в. // ВНИИ реставрации. — М.: Искусство, 1986. — 382 с.
22. Вздорнов Г.І. О теоретических принципах реставрации древнерусской живописи // Теоретические принципы реставрации древнерусской живописи: Всесоюзная конференция. — М.: Тип. Мин. Культуры СССР, 1970. — С. 1895.
23. ВіроцькийВ.Д. Храми Чернігова. — К.: Техніка, 1998. — 206с.
24. ВіроцькийВ.Д., Карнабіда А.А., Киркевич В.Г. Монастирі та храми землі сіверської К.: Техніка, 1999. 232 с.
25. Всеобщая история архитектуры: В 12 т. — М.: Стройиздат, 1968. — Т.6: Архитектура России, Украины и Белоруссии ХІV — первой половины ХІХ вв. — 567 с.
26. Ганзенко Л. Тимченко Т. Цитович В. Відтворення собору Архістратіга Михаїла. Погляд на нез’ясовані проблеми. // Пам’ятки України. ‑ 1999. Вип. 1. С. 19‑24.
27. Ганзенко Л.Г. Методологічні засади реставрації пам’яток культури і творів образотворчого мистецтва // Українська академія мистецтва: дослідницькі та науково-методичні праці.Вип. 3.К.:УАМ, 1996.С. 37‑40.
28. Гелитович М. Ікони молитовного ряду Українських іконостасів ХV‑ХVІст. // Мистецтвознавство України: Зб. наук. пр. — К.: Спалах, 2000. — Вип. 1: ‑ 1999. С. 57 69.
29. Говденко М. Корнеева В. КиевоПечерская Лавра: Вариации на тему реставрации // З іcторії української реставрації, додаток до щорічника Архітектурна спадщина України.К.: Українознавство, 1996.С. 8‑25.
30. Голейзовский Н.К., Дергачев В.В. Новые данные об иконостасе Успенского собора Московского Кремля // Советское искусствознание.М.: Советский художник,1986.С. 445-470.
31. Голубинский Е.Е. История русской церкви. В 2 т. ‑ М.: Синодальная тип. 1904. ‑ Т. I/2.С. 195-215; Т. II/2.1917.С. 343-354.
32. Гордиенко Э.А. Большой иконостас Софийского собора (по письменным источникам) // Новгородский исторический сборник. Л.: Искусство,1984.Вып. 2(12). С. 12-34.
33. Горин И. П. Актуальные вопросы реставрации монументальной живописи в СССР // Проблемы реставрации памятников монументальной живописи: Сборник научных трудов. М.: Тип. Министерства культуры СССР. 1987. ‑ С. 6‑18.
34. Горностаев Ф.Ф. Строительство графов Разумовских в Черниговщине // Труды XIV археологического съезда в Чернигове. — Том 2. 1908 1909. — М.: Тип. Лискера и Собко, 1911. — С. 167 212.
35. Горностаев Ф.Ф. Дворцы и храмы Юга. М.: издание Т-ва «Образование», 1914. ‑ 95 с.
36. Грабарь И.Э. Лекции по реставрации, читанные на первом курсе отделения изобразительных искусств І МГУ в 1927 году // О древнерусском искусстве. М.: Наука, 1966. С. 291‑365.
37. Державний архітектурно-історичний заповідник Софійський музей”: Фотоальбом. // Сост. І.Ф. Тоцька. К.: Мистецтво, 1990. 246 с.
38. Державний реєстр національного культурного надбання (пам'ятки історії, монументального мистецтва та археології). / В.М. Погорілий, В.Є.Герасимчук, О.А.Денисенко, С.П.Юрченко / Відп. ред. В.М.Погорілий // Пам'ятки України: історія та культура. — 2000. — № 2. — С. 148.
39. Деяния соборов 1666/1667 годов.М., 1893, Л.24 об.-25.
40. Дж. Холл Словарь сюжетов и символов в искусстве. М.: Крон-Пресс, 1997. — 655 с.
41. Драган М., Свенцицький І., Пешанський В. Скит Манявський і Богородчанський іконостас. - Львів: Печатня О. Василіян, 1926.28 с.
42. Драган М. Українська декоративна різьба ХVІІХVІІІст.К.: Наук. Думка, 1970.203 с.
43. Друзюк Г.П. Скоп Л.А., История создания алтарной преграды в церкви Успения Богородицы в с. Новоселице на Закарпатье //Памятники культуры. Новые открытия: Ежегодник, 1989. ‑ М.: Наука. 1990. ‑ С. 204‑218.
44. Евсеева Л.М. Эсхатология 7000 года и возникновение высокого иконостаса. // Иконостас. ПроисхождениеРазвитиеСимволика.М.: Прогресс-Традиция,2000.С. 411430.
45. Ерёмина Т.С. Мир русских икон и монастырей: история, предания. — М.: МАИК "Наука", 1997.602 с.
46. Ернст Ф. Київські архітекти ХVІІІст.К.: Друкар, 1918.23 с.
47. Ефимов А. Черниговские кафедральные соборы: Златоверхий Спасопреображенський и Борисоглебский. Священноисторические памятники — храмы ХІ века, их прошлое и современное состояние. Чернигов: губернская тип., 1910. —198 c.
48. Жолтовський П.М. Монументальний живопис на Україні ХVІІ‑ХVІІІст.К.: Наукова думка, 1988. 160 с.
49. Жолтовський П.М. Український живопис ХVІІ‑ХVІІІст. — К.: Наукова Думка, 1978. — 327 с.
50. Журавлева І.А. Праотеческий ряд и завершение символической структуры русского высокого иконостаса // Иконостас. Происхождение — Развитие — Символика. — М.: ПрогрессТрадиция, 2000. — С. 490 500.
51. Задерацкий П. Заметки о старокиевской Троицкой церкви. // Киевские епархиальные ведомости. ‑ 1864. № 2, — С. 5455. № 3, — С.74.
52. Закревский Н. Описание Киева. В 2т. М.: Тип. Грачева и Кº, 1868. Т.І 455 с., Т.ІІ 495 с.
53. Звездина Ю.Н. Растительный декор поздних иконостасов // Иконостас. Происхождение — Развитие — Символика. — М.: ПрогрессТрадиция, 2000. — С. 651669.
54. Звездина Ю.Н. Эмблематика в мире старинного натюрморта: К проблеме прочтения символа. — М.: ПрогрессТрадиция 1997. -С.4860, 6582.
55. Зодчество Украины. Сборник. — К.: Издво Академии архитектуры Украинской ССР, 1954. — 296 с.
56. Игнаткин И.А. Исторические связи украинских и русских зодчих XVII‑XVIII вв. // Зодчество Украины. Сборник. — К.: Издво Академии архитектуры Украинской ССР, 1954. — С.159‑180.
57. Игнаткин И.А. Охрана памятников истории и культуры: Справочное пособие. К.: Вища школа, 1990. 223 с.
58. Известия Императорской археологической комиссии. Вып. 32. СПб.: Тип. Главного Управления Уездов, 1909. ‑ 166 с.
59. Известия Императорской Археологической комиссии. Вып. 50. — СПб.: Тип. Главного Управления Уездов, 1913. ‑ 137 с.
60. Ильин М.А. Иконостас Успенского собора во Владимире Андрея Рублева // ДРИ: Художественная культура Москвы и прилегающих к ней княжеств.М.: Наука.1970.С. 29-40.
61. Ильин М.А. Некоторые предположения об архитектуре русских иконостасов на рубеже XIV-XV вв. // Культура Древней Руси.М.: Наука,1968.С. 79-88.
62. Истомин М.П. Отчет о поездке в Межигорье и Киевское Полесье //Чтения в историческом обществе Нестора Летописца.К.: Тип. С.В. Кульженко, 1893.- Кн. 17, отд. 1, вып. 1. С. 18-24.
63. Историко-статистическое описание харьковского Успенского Кафедрального собора.Харьков: Тип. Зильберберга.1894.331с.
64. Історія української архітектури / за ред. В. Тімофієнка. К.: Техніка, 2003. 471 с.
65. Каманин И. Договоры о сооружении церквей в Малоросии в ХVII в. // Чтения в историческом обществе Нестора-летописца.К.: Тип. С.В. Кульженко, 1904.Кн. XVIII.-Вып.1.Отд.1.С. 26-27.
66. Картины церковной жизни Черниговской епархии из ХІ вековой её истории. — К.: Тип. С.В. Кульженко, 1911. — 207 с.
67. Катсон Н.Л. Симфония священства и царства. Неовизантийская алтарная преграда в духовной культуре российской империи. // Иконостас. ПроисхождениеРазвитиеСимволика.М.: Прогресс-Традиция,2000.С. 689706.
68. Кедринский А.А. Основы реставрации памятников архитектуры: Обобщение опыта школы ленинградских реставраторов: Учебное пособие. М.: Изобразительное искусство, 1999. 183 с.
69. Киев теперь и прежде / Сост. М.М. Захарченко.К.: Тип. С.В. Кульженко. 1888.290 с.
70. Киево-Печерский патерик // Памятники литературы Древней Руси: ХI век.М.: Художественная литература,1980.С. 413-623.
71. Киевские епархиальные ведомости. 1861. № 9, - С. 157.
72. Київ: Провідник / за ред. Ф.Л. Ернста.- К.: ВУАН, 1930.797 с.
73. Кілессо Т. Аспекти будівельної діяльності Стефана Ковніра // Українська академія мистецтв: Дослідницькі та науково-методичні праці.Вип. 6,К.: УАМ, 1999. ‑ С. 131‑137.
74. Ковалева В.М. Алтарные перегородки в трех новгородских храмах ХІІ века. // ДРИ: Проблемы и атрибуции. М.: Наука, 1977. — С. 55‑64.
75. Королев Е.В. Принципы и основные методики воссоздания архитектурно-декоративной отделки Павловского дворца // Музей 8.М.: Советский художник,1987.С. 8192.
76. Кочетков И.А. «Спас в силах»: развитие иконография и смысл // Искусство Древней Руси: Проблемы иконографии. М.: Наука, 1994. С. 45-68.
77. Кочетков И.А. Русский полнофигурный деисусный чин. Генеалогия иконографических типов // Иконостас. ПроисхождениеРазвитиеСимволика.М.: Прогресс-Традиция,2000.С. 442-464.
78. КравченкоН. Зміни в Українському іконостасі XVIIст. // Українська академія мистецтва: дослідницькі та науково-методичні праці. — Вип. 8. — К.: УАМ, 2001. — С. 199-204.
79. Лазарев В.Н. Два новых памятника русской станковой живописи ХII-XIII вв. (к истории иконостаса) // Краткие сообщения и доклады о полевых исследованиях Института истории материальной культуры АН СССР.М.-Л.: Изд-во Академ. Наук СССР, ‑ 1946.Вып. XIII.С. 6776.
80. Лазарев В.Н. Три фрагмента расписных эпистилиев и византийский темплон. // Византийский временник. ‑ М.: Наука. ‑ 1967. Т.27. ‑ С. 162‑196.
81. Лебединцев П. Возобновление Киево-Софийского собора в 1843-1853 гг. К.: Тип. В. Давиденко, 1879. 72 с.
82. Лебединцев П. Киево-Михайловский Златоверхий монастырь. -К. 1885. 96 с.
83. Лебединцев П.О. Св.София Киевская, ныне Киево-Софиевский кафедральный собор. К.: Синодальная тип. 1890. -111 с.
84. Лелеков Л. А. Методология реставрации в представлениях общественности // Тезисы доклада Всесоюзной научной конференции научных работников «Методологические проблемы охраны и реставрации музейных ценностей в СССР». М., 1987. С. 3-14.
85. Лелеков Л.А. Теоретические проблемы современной реставрационной науки // Художественное наследие: Сборник научных трудов. Внеочередной выпуск. М.: ВНИИР, 1989. С.5 43.
86. Лелекова О.В. Пророческий ряд иконостаса Успенского собора Кирилло-Белозерского монастыря // Сообщения ВЦНИЛКР.М.: Тип. Мин. культуры,1973.Вып. 28.С. 126-173.
87. Ленченко В.А., Колобанов С.К. Строительство после воссоединения Украины с Россией (вторая половина ХVII-ХVIII в.) // Развитие строительной науки и техники в Украинской ССР: В 3 т.К.: Наукова думка,1989. -Т.1.С 72-91.
88. Лидов А.М. Иконостас: итоги и перспективы исследования //Иконостас. ПроисхождениеРазвитиеСимволика.М.: Прогресс-Традиция,2000.С. 11‑29.
89. Логвин Г.Н. По Україні: Стародавні мистецькі пам'ятки. ‑ К: Мистецтво, 1968.462 с.
90. Логвин Г.Н. Украинское искусство ХХVIII вв.М.: Искусство, 1963.288 с.
91. Логвин Г.Н. Чернигов, Новгород-Сиверский, Глухов, Путивль.М.: Искусство, 1965. 250 с.
92. Лукомский Г.К. Несколько памятников архитектуры в Козельце. //Старые годы. ‑ 1912. Май.С. 29-34.
93. Макаренко Н. На родине последнего гетмана Запорожья П.Ив.Калнышевського // Искусство и художественная промышленность.1901.Май.№ 8 (32).С. 253-257.
94. МарголінаІ. Іконостаси Кирилівської церкви. // Людина і світ.1996.№10.С. 20‑24.
95. Матеріали архіву АТЗТ Майстерня реставрації живопису.
96. Матеріали архіву корпорації "Укрпроектреставрація".
97. Маясова Н.А. К истории иконостаса Благовещенского собора Московского Кремля. // Культура Древней Руси. М.: Наука, 1966.С. 152-157.
98. Мельник А.Г. Основные типы русских высоких иконостасов XVсередины XVII веков // Иконостас. ПроисхождениеРазвитиеСимволика.М.: Прогресс-Традиция, 2000.С. 431441.
99. МельникВ.І. Церква Святого Духу в Рогатині.К.: Мистецтво, 1991. 144 с.
100. Методичні рекомендації наукового семінару міністерства культури України Відтворення втрачених пам’яток: історичний та правовий аспект” // Пам’ятки України. ‑ 1995. №1 ‑ С. 94.
101. Михайловский Е.В. Реставрация памятников архитектуры // Восстановление памятников культуры: (Проблемы реставрации) / Под общ. ред. Д. Лихачева.М.: Искусство. 1981С. 1542.
102. Михайловский Е.В. Реставрация памятников архитектуры: Развитие теоретических концепций.М.: Стройиздат, 1971.190с.
103. Михайловский Е.В. Современные теоретические концепции // Методика реставрации памятников архитектуры. М.: Стройиздат, 1977.168 с.
104. Міляєва Л.С. Іконостас Спасо‑Преображенської церкви м.Любліна (Польща) // Мистецтвознавство України: Зб. наук. пр. ‑ К.: Кий, 2001. ‑ Вип. 2. ‑ 2001.С. 13‑24.
105. Міляєва Л.С. Переддень бароко // Мистецтвознавство України: Зб. наук. пр.К.: Спалах. ‑ 2000. ‑ Вип. 1.1999.С. 27‑48.
106. Міляєва Л.С. Спасо-Преображенская церковь села Великие Сорочинцы Полтавской области: Этюд из цикла "Украинское барокко". -Београд: б. изд., 1991.84 с.
107. Міляєва Л.С., Логвин Г.Н. Українське мистецтво ХVІ — першої половини ХVІІст. — К.: Мистецтво, 1963. — 111 с.
108. Мінжулін О. Реставрація творів з металу. ‑ К.: Спалах, 1998.230с.
109. Мокрий В. З практики реставрації іконостасів Жовківської школи для діючих церков. // Родовід. Наукові записки до історії культури. — 1994. ‑ № 8. ‑ С. 82.
110. Мухин Н. Киево-Братский Училищный монастырь. Исторический очерк.К.: Тип. Г.Т. Корчак-Навицкого, 1893. ‑ 297 с.
111. Нариси історії архітектури Української РСР (Дожовтневий період). ‑ К.: Держвидав. літ-ри з будівництва і архітектури УРСР, 1957.557 с.
112. НБУ ім. В. Вернадського.- Відділ рукописів. Ф 278.
113. Нельговський Ю.П. Матеріали до вивчення первісного вигляду оздоблення інтер'єра Софії Київської // Питання історії архітектури та будівельної техніки України.К.: Держбуд. 1959.С. 529.
114. Нельговський Ю.П. Українське мистецтво (від найдавніших часів до поч. ХХ століття).К.: Радянська школа.1976.134 с.
115. Немирович-Данченко В.И. Святые Горы: Очерки и впечатления.Донецк.: Донбасс. 1990.183 с.
116. Нестуля О. Доля церковної старовини в Україні. 1917-1941рр. // НАН України, інститут історії України. — К.: Б.в., 1995. Ч.1.: 1917сер.20-хрр. — 280 с.
117. Нестуля О. Доля церковної старовини в Україні. 19171941рр. // НАН України, інститут історії України. — К.: Б.в., 1995. Ч.2: кін. 20‑х—1941рр. — 216 с.
118. Овсійчук В. Українське малярство Х‑ХVІІІст. Проблеми кольору. Львів.: Інститут народознавства НАН України, 1996. 480 с.
119. Орленко М. Михайлівський золотоверхий монастир: Методологічні засади і хронологія відтворення.К.: Гопак, 2002.160 с.
120. Откович В.П. Архитектурно-художественный ансамбль в Дмитровичах. // Памятники культуры: Новые открытия: Ежегодник.1988.М.: Наука, 1989.С. 390.
121. Охорона культурної спадщини: Збірник міжнародних документів. — К.: АртЕк, 2002. — 136 с.
122. Ошуркевич Л. Стінопис та іконостас церкви Різдва Христового в Києві. Проект відтворення // Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація” Львів: інститут Укрзахідпроектреставрація”. Вип. 13. ‑ 2004. С. 135 ‑ 148.
123. Ошуркевич Л., Василина О. Церква Святої Трійці у Берестечку // Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація” Львів: інститут Укрзахідпроектреставрація”. Вип. 12. ‑ 2002. С. 178.
124. Пам'ятки архітектури й містобудування України: Довідник державного реєстру національного культурного надбання / В.В.Вечерський, О.М. Годованюк, Є.В. Тиманович та ін.К.: Техніка, 2000.664 с.
125. ПархоменкоІ. Належить двом народам // Образотворче мистецтво. — 1989. — №5. — С. 15.
126. Певний Б. Біль, гнів і радість? // Пам'ятки України: історія та культура.1990.№ 3.С. 40-44.
127. Перцев Н.В. О восстановлении памятников древнерусской живописи // Восстановление памятников культуры. Под ред. Д.С. Лихачева. М.: Искусство. 1981. С. 143-166.
128. ПляшкоЛ. Сорочинський іконостас. Ознаки стилю рококо. Мистецтвознавча розвідка. ‑ К.: Українознавство, 2001.120с.
129. Подъяпольский С.С., Бессонов Г.Б., Беляев Л.А., ПостниковаТ.М. Реставрация памятников архитектуры: Учебное пособие.М.: Стройиздат,1988.264 с.
130. Покрышкин П.П. Краткие советы по вопросам ремонта памятников старины и искусства. // Известия ИАК. Вып. 57. СПб. 1916. ‑ С. 178‑190.
131. Покрышкин П.П. Православная церковная архитектура XVII-XVIII вв. в нынешнем Сербском королевстве.СПб.: изд. Академии Художеств, 1906. 209 с.
132. Покрышкин П.П. Указания для ремонта иконостасов. // Известия ИАК. Вып. 64. СПб. 1917. ‑ С. 103‑104.
133. Попов Г.В. Иконостас Дионисия 1481 года: опыт исследования комплекса по письменным источникам // Успенский собор Московского Кремля: Материалы и исследования.М.: Наука,1985.С.123-140.
134. Прибєга Л.В. Міжнародна охорона культурної спадщини // Охорона культурної спадщини: Зб. Міжнародних документів.К.: Видавництво "АртЕк", 2002.С. 6‑17.
135. Прибєга Л. Деякі аспекти відтворення поруйнованих храмів // Українська академія мистецтва: дослідницькі та науково-методичні праці.Вип. 7.К.: УАМ.2000.С. 29‑35.
136. Прибєга Л. Кам'яне зодчество України. Охорона та реставрація.К.: Будівельник, 1993. ‑ 70 с.
137. Прибега Л. Народное зодчество Украины: Охрана и реставрация.К.: Будівельник, 1987.104 с.
138. Прибєга Л.В. Автентичність, як пам'яткоохоронна категорія. // Українська академія мистецтва: дослідни