АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МІСЬКОЇ ЗАБУДОВИ У ЗОНІ ВПЛИВУ ТРАНСПОРТНО-ПЕРЕСАДОЧНИХ ВУЗЛІВ : Архитектурно-планировочные ОРГАНИЗАЦИЯ ГОРОДСКОЙ ЗАСТРОЙКИ В ЗОНЕ ВЛИЯНИЯ ТРАНСПОРТНО-пересадочных узлов

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

На правах рукопису

ЩУРОВА ВІКТОРІЯ АНАТОЛІЇВНА
УДК 711.4.04

АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ
МІСЬКОЇ ЗАБУДОВИ
У ЗОНІ ВПЛИВУ ТРАНСПОРТНО-ПЕРЕСАДОЧНИХ ВУЗЛІВ

18.00.04 Містобудування та ландшафтна архітектура

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата архітектури

Науковий керівник
Тімохін Віктор Олександрович
доктор архітектури, професор

КИЇВ 2005

ЗМІСТ
ВСТУП.............................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТНО-ПЕРЕСАДОЧНИХ ВУЗЛІВ І ЇХ МІСЬКОГО ОТОЧЕННЯ.......................................9
1.1. Вплив мережі транспортно-пересадочних вузлів на міську забудову................9
1.2. Практика проектування та забудова територій навколо транспортно-пересадочних вузлів......................................................................................................27
1.3. Задачі, напрямки і методи розпланування і забудови територій транспортно-пересадочних вузлів......................................................................................................43
Висновки до 1 розділу..................................................................................................59
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТРАНСПОРТНО-ПЕРЕСАДОЧНИХ ВУЗЛІВ І ПРИЛЕГЛИХ ТЕРИТОРІЙ........62
2.1. Фактори та умови розвитку міської території і забудови транспортно-пересадочних вузлів.....................................................................................................62
2.2. Принципи формування раціональної архітектурно-планувальної
організації зон впливу транспортно-пересадочних вузлів.......................................74
2.3. Моделі і типи розміщення функцій і міської забудови території
транспортно-пересадочних вузлів..............................................................................92
Висновки до 2 розділу................................................................................................107
РОЗДІЛ 3. МЕТОДИ І ПРИЙОМИ РОЗМІЩЕННЯ І РОЗПЛАНУВАННЯ МІСЬКОЇ ТЕРИТОРІЇ І ЗАБУДОВИ ТРАНСПОРТНО-ПЕРЕСАДОЧНИХ ВУЗЛІВ.........................................................................................................................110
3.1. Обгрунтування функціонально-планувальних рішень.....................................110
3.2. Удосконалення архітектурно-просторових рішень..........................................126
3.3. Прогнозування напрямків розвитку транспортно-пересадочних вузлів і забудови прилеглих територій...................................................................................142
Висновки до 3 розділу................................................................................................154
ВИСНОВКИ................................................................................................................157
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ............................................................164
ДОДАТКИ (листи впроваджень результатів роботи)..............................................175

ВСТУП

У сучасних умовах будівництво, реконструкція і модернізація транспортно-пересадочних вузлів, як ключових елементів транспортної мережі, де вирішуються задачі інтеграції вуличного і позавуличного пасажирського транспорту, пішохідного руху, обслуговування міського і приміського населення, відносяться до першочергових заходів у вдосконаленні функціонально-планувальної та об`ємно-просторової організації міської забудови. На сучасному етапі розвитку міста ще не до кінця розроблена необхідна палітра архітектурно-планувальних засобів для вирішення існуючих проблем організації транспортно-пересадочних вузлів. У сукупності з важливими проблемами містобудування вирішенню цих проблем приділяється увага на міжнародних симпозіумах, конгресах і конференціях (Стамбул, 1996р.; Пекін, 1999р.; Берлін, 2002р.); у державних документах, серед яких Указ Президента України №422/97 від 13 травня 1997р. Про пріоритетні завдання у сфері містобудування”, Закон України Про планування і забудову території” (2000р.), Постанова Кабінету Міністрів №1291 від 29 серпня 2002р. Про забезпечення реалізації Закону України Про генеральну схему планування території України”. Пошуки нових принципів планування міської забудови в місцях зосередження транспортно-пішохідних пересувань привели в багатьох випадках до відмови від площинних композицій і створення просторово-ярусних структур, де використовується не тільки горизонтальне, але і вертикальне функціональне зонування. Ділянки, які знаходяться на перетині шляхів міських магістралей з магістралями неперервного і швидкісного руху, із лініями метрополітену, залізничними коліями, лініями громадського транспорту частіше перетворюються на багатофункціональні центри, що потребують все більшої уваги з боку теоретиків і практиків містобудування.
Про актуальність розробки архітектурно-планувальної організації міської забудови таких центрів, які формують транспортно-пересадочні вузли свідчить сучасний стан теорії та практики. Потреба у систематизації особливостей архітектурно-планувальної організації цих важливих територій виникає у зв`язку з перетворенням їх на ділянки з активним транспортно-пішохідним транзитним рухом. Частково втрачаючи стандартні функції міських майданів та інших просторів громадського користування міська забудова навколо транспортно-пересадочних вузлів все частіше стає архітектурно неупорядкованими місцем перетину транспортних магістралей, у багатьох випадках, недоступним для розміщення необхідних функцій, які забезпечують комфортність міського середовища.
Проблема пошуку нових принципів, закономірностей і засобів архітектурно-планувальної організації складних містобудівних об`єктів, до яких відноситься забудова навколо транспортно-пересадочних вузлів не втрачає актуальності на протязі останніх десятиріч. Про це свідчать дослідження Азаренкової З.В., Батіашвілі Г.І., Бокова О.В., Голубєва Г.Є., Данцига Д., Древаля І.В., Любарського Р.Э., Маковського Л.В., Русакова Е.С., Сігаєва А.В., Тер-Восканяна О.Ш. Смиковської Г.Ю. Ці роботи свідчать про все ще недостатнью увагу до вивчення особливостей архітектурно-планувальної організації міської забудови у зонах впливу транспортно-пересадочних вузлів, які визначаються пішохідним доступом зупинок усіх видів вуличного і позавуличного транспорту, що перетинаються у вузлі. В основному вивчення цих питань велися з позицій удосконалення функціональної структури, пов`язані з регулюванням транспортних потоків і підвищенням ефективності роботи вузла. За межами досліджень часто залишались особливості функціонально-планувальної та архітектурно-просторової організації міської забудови навколо цих вузлів. Разом з тим проблема удосконалення міської забудови у зонах впливу транспортно-пересадочних вузлів набуває все більшої актуальності у зв`язку з її критичним становищем в умовах не завжди контрольованого розростання міст, з потребою у підвищенні комфортності міського середовища в умовах виникнення і розвитку нових видів транспорту, транспортних засобів та ін.
Сучасний стан розбудови у радіусах доступності транспортно-пересадочних вузлів потребує нових заходів щодо упорядкування транспортного і пішохідного руху; насичення новими об`єктами культурно-побутового обслуговування та закладами іншого призначення; підвищення комфортності міського середовища шляхом використання раціональних архітектурно-планувальних і технічних рішень; збереження і розвитку історичної забудови. Провідним напрямком у практиці сучасного містобудування стає розширення номенклатури транспортних і громадських функцій у зонах впливу транспортно-пересадочних вузлів і утворення на цій основі багатофункціональних центрів. Значна увага повинна приділятсь формуванню комплексів обслуговування, торгівлі та інших об`єктів, які користуються попитом у інвесторів в умовах ринкової економіки.
Саме в період пожвавлення будівництва у зонах впливу транспортно-пересадочних вузлів важливо об`єднати зусилля інженерів з транспорту, архітекторів-містобудівників та дизайнерів для досягнення глобальної мети розбудови цих містобудівних утворень на основі прогнозування їх природного розвитку і розробки пропозицій щодо повноцінної функціонально-планувальної та архітектурно-просторової організації міської забудови та благоустрою території.
Таким чином, актуальність теми роботи визначається новими соціально-економічними умовами розвитку, пожвавленням не завжди контрольованої забудови території транспортно-пересадочних вузлів, необхідністю синтезувати транспортні, функціонально-планувальні та архітектурно-дизайнерські рішення у справі формування повноцінного і комфортного міського середовища, що відповідає сучасним архітектурно-містобудівним вимогам.
Зв`язок з науковими програмами, планами, темами визначається відповідністю до завдань законодавчих документів у галузі містобудування, зокрема, рішенням Державної концепції сталого розвитку населених пунктів”, Закону України Про планування і забудову територій” (2000 р.), Указу Президента України №422/97 від 13 травня 1997 р. Про приоритетні завдання у сфері містобудування”. Робота також пов`язана з науковою тематикою кафедри дизайну архітектурного середовища КНУБА. Дослідження велось у відповідності з тематикою науково-проектних робіт, які виконувались у проектних і науково-дослідних інститутах Києва. Серед них: Комплексна програма реконструкції історичної частини Московського району” інституту Київгенплан” АТ Київпроекту; Внесення змін до містобудівної документації північної частини району Теличка” в м. Києві” (держ. рег. № 3001 00.2) ГоловАПУ; розробка генеральних планів Одеси, Чернігова, Харкова українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст Діпромісто”.
Мета дослідження визначення принципів, класифікаційних ознак і типологічних особливостей архітектурно-планувальної оррганізації міської забудови у зоні впливу транспортно-пересадочних вузлів. Для досягнення поставленої мети вирішуються наступні задачі:
- аналіз впливу мережі транспортно-пересадочних вузлів на міську забудову;
- вивчення і систематизація вітчизняного та закордонного досвіду проектування і забудови територій навколо транспортно-пересадочних вузлів;
- визначення принципів, розробка моделей і класифікацій, виявлення типологічних особливостей архітектурно-планувальної організації зон впливу транспортно-пересадочних вузлів;
- розробка методичних рекомендацій і пропозицій щодо удосконалення архітектурно-містобудівних рішень.
Об`єкт дослідження міська забудова у зонах впливу транспортно-пеерсадочних вузлів.
Предмет дослідження архітектурно-планувальна організація цієї забудови.
Методи дослідження пов`язані з системним підходом і включають методи порівняльного і типологічного аналізу, графоаналітичний метод і методи натурного обстеження, моделювання та експериментального проектування.
Дослідження проводилося з позицій вивчення функціонально-планувальних та об`ємно-просторових особливостей формування забудови і благоустрою території транспортно-пересадочних вузлів з урахуванням світового досвіду і робіт відомих архітекторів-містобудівників і науковців української та російської містобудівних шкіл: Бархіна М.Г., Бочарова Ю.П., Білоконя Ю.М., Васеніна Л.Ф., Васильківського В.С., Глазичева В.Л., Гутнова О.Е., Дьоміна М.М., Заблоцького Г.А., Квасова О.Ф., Кожухіна О.І., Ксеневича М.Я., Лаврика Г.І., Лаврова В.О., Макухіна В.Ф., Нечаєвої Т.С., Панченко Т.Ф., Рудницького А.М., Русакова Є.С., Тімохіна В.О., Фільварова Г.І., Фоміна І.О.; відомих закордонних дослідників: К.Александера, А.Блека, Д.Данцига, К.Лінча, Д.Саймондса, Дж.Форрестера, А.Якобса, та ін. Близькі за змістом проблеми розглядаються в роботах провідних проектних і науково дослідних інститутів України: КиївНАПІ містобудування, Діпромісто, КиївЗДНІЄП, Київгенплан, інститут Урбаністики в Києві. У цих та в інших роботах менше уваги приділялось аналізу специфічних особливостей забудови і благоустрою транспортно-пересадочних вузлів, принципам і методам утворення повноцінного міського середовища у зоні їх впливу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у системному формуванні раціональної архітектурно-планувальної організації міської забудови у зонах впливу транспортно-пересадочних вузлів, що стало підгрунтям для отримання нових наукових результатів:
- визначені фактори і умови, особливості, характеристики і показники раціональної архітектурно-планувальної організації забудови і благоустрою міської території навколо транспортно-пересадочних вузлів;
- сформовано структурно-функціональні моделі, запропоновано принципи і ефективні методи розбудови транспротно-пересадочних вузлів і оточуючих територій;
- визначені основні типи архітектурно-планувальної організації зон впливу транспортно-пересадочних вузлів і намічені шляхи їх природного розвитку;
- запропонована методика діагностування існуючого стану, проектування та прогнозування природного розвитку транспротно-пересадочних вузлів і зон їх впливу.
Практичне значення одержаних результатів полягає у подальшому удосконаленні архітектурно-містобудівних рішень на основі запропонованих принципів і методів, моделей і типів, при розробці генеральних планів міст, проектів детального планування територій, ескізів забудови. Матеріали, результати і висновки роботи можуть бути використані у вивченні типологічних проблем формування архітектурно-планувальної організації міської забудови навколо транспортно-пересадочних вузлів; в експериментальному проектуванні і прогнозуванні напрямків їх природного розвитку; у навчальному процесі при підготовці архітекторів.
Впровадження результатів роботи було здійснено: у розробки схем організації території в зоні впливу транспортно-персадочного вузла на Либідській площі в м. Києві у складі комплексної проектно-дослідницької роботи над детальним плануванням Московського району м. Києва, які розроблялись Інститутом генерального плану міста Києва” АТ Київпроект”; у пропозиціях щодо формування мережі транспортно-пересадочних вузлів Одеси, Чернігова і Харкова, генплани яких розроблялись в Українському державному науково-дослідному інституті проектування міст Діпромісто”; проектні пропозиції міської забудови у зоні впливу транспортно-пересадочного вузла Видубічі”, пов`язані роботою ГоловАПУ на тему Внесення змін до містобудівної документації північної частини району Теличка” в м. Києві (держ. рег. № 3001 00.2); у навчальний процес на кафедрі дизайну архітектурного середовища Київського національного університету будівництва і архітектури.

Основні результати досліджень оприлюднені на 63, 64, 65 науково-практичних конференціях КНУБіА (2002 2004 р.р.) та конференції молодих вчених у інституті КиївЗДНІЄП (2003 р.), опубліковано у 7 статтях у фахових виданнях і 2 тезах до конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене у роботі дослідження міської забудови, що формується у зоні впливу транспортно-пересадочних вузлів дозволило отримати наступні положення, результати та висновки:
1. Вивченння історико-теоретичної спадщини обумовило визначення основних тенденцій еволюційного розвитку пересадочних вузлів, який пов`язаний з:
- виникненням і швидким розвитком міських транспортно-комунікаційних систем, формуванням громадсько-транспортних центрів і специфічних видів просторів у зоні впливу транспортно-пересадочних вузлів;
- підвищенням ступеня гнучкості, трансформативності, компактності і багаторівневості цих просторів;
- підвищенням якості благоустрою, підкресленням образно-інформаційних характеристик, збагаченням архітектурно-композиційних рішень з урахуванням найкращих рис історичного середовища.
2. На основі аналізу мережі транспортно-пересадочних вузлів і залежності їх структури від місць розміщення на міській території виявлено:
- вплив мережі на особливості функціонально-планувальної організації міської території навколо окремого вузла, його раціональне розташування в місті та доцільний розподіл і перерозподіл транспортних і пішохідних потоків;
- відповідність функціонально-планувальної організації територій зон впливу до системи архітектурних ансамблів, архітектурно-просторової композиції, силуета і обліку сучасного міста в цілому.
Аналіз генеральних планів найзначніших міст дозволив прослідкувати особливості формування великих громадських центрів у в зонах впливу пересадочних вузлів, визначити ряд особливостей їх розташування в центральній частині, відмітити необхідність резервування території для динамічного розвитку багатофункціональних комплексів для обслуговування місцевого, транзитного та міграційного населення.
На цій основі сформульовано основні вимоги до мережі транспортно-пересадочних вузлів і територій у зонах їх впливу. Серед них: необхідність формування рівномірної мережі вузлів з урахуванням функціонального навантаження; скорочення відстаней між вузлами і всередині вузлів між зупиночними пунктами; максимальне використання багатофункціональних і багатоярусних структур міського простору у зоні впливу транспортно-пересадочних вузлів.
3. У ході аналізу існуючих напрямків наукових досліджень встановлена необхідність їх об`єднання на базі системних принципів і методів, які забезпечують узгодження транспортної, функціонально-планувальної і архітектурно-просторової організації зон впливу транспортно-пересадочних вузлів. Серед цих принципів провідну роль відіграє принцип компактності, який найбільш ефективно реалізується при використанні методів найкоротших зв`язків на базі шестикутної решітки та метода найзручніших кутів пішохідного пересування.
4. Виявлено основні групи факторів і умов, які визначають характер формування і розвитку територій навколо транспортно-пересадочних вузлів. Серед них:
- соціально-економічні;
- містобудівні;
- технічні;
- архітектурно-естетичні.
На основі аналізу взаємодії цих факторів сформульовано принципи функціонально-просторової організації міської забудови у зоні впливу транспортно-пересадочних вузлів, а саме: принцип відповідності функцій і просторів, принципи економічності і ефективності функціонування, принцип гнучкості розвитку.
5. На цій основі пропонується узгоджувати між собою архітектурно-планувальні характеристикитранспортно-пересадочних вузлів і териорій у зоні їх впливу. До основних характеристик виділено: транспортну функцію і потужність вузла, режими посадки, висадки, пересадки пасажирів; пасажирообіг і види пішохідного руху. Провідною характеристикою транспортно-пересадочного вузла є зона його впливу, під якою розуміється міська територія навколо нього, її границя визначається зовнішньою конфігурацією при накладенні кіл, що утворюються радіусами пішохідного доступу зупинок усіх видів транспорту.
Виходячи з цього, сформульовано функціональні, планувальні й архітектурні вимоги щодо оптимізації і удосконалення міської забудови у зонах впливу різних видів транспортно-пересадочних вузлів на основі принципів відповідності, компактності і гнучкості.
6. Ці принципи стали науковим підгрунтям для аналізу типологічних особливостей архітектурно-планувальної організації міської забудови у зоні впливу транспортно-пересадочних вузлів. На цій основі розроблена типологія зон впливу транспортно-пересадочних вузлів, яка включає концентровані, компактні, компактно-розосереджені та розосереджені типи міського простору. Для кожного з типів визначено функціонально-просторові параметри зон впливу. Територія концентрованого типу обмежується радіусами 100 ÷ 200 м і складає 0,3 ÷ 1,2 га, компактного 200 ÷ 400 м з відповідною територією 2,8 ÷ 7 га, компактно-розосередженого 400 ÷ 1000 і територією 15,3 ÷ 37,5 га, розосередженого 600 ÷ 1000 м 16 ÷ 50 га.
Динаміка перетворень різних типів вузлів та ділянок їх забудови проявляється у гнучкому плануванні концентрованого типу чи концентрованій частині компактного типу зони впливу. Ступінь відкритості простору зростає в процесах розосередження і ускладнення архітектурно-планувальної організації і вертикального зонування. Встановлено, що динаміка природного розвитку пов`язана з поступовим переходом від простих до більш складних форм організації спочатку від концентрованого до компактного, а потім, від компактно-розосередженого до розосередженого типу територій зон впливу. Тим самим завершується цикл природного розвитку і формується новий більш складний рівень організації, який стає свідченням реалізації системних принципів ієрархічності структури.
7. У ході експериментальної перевірки дієвості цих та інших системних принципів і запропонованої типології було проведено дослідження мережі транспортно-пересадочних вузлів міста Києва з використанням відповідних моделей-прототипів. Встановлено, що у мережі транспортно-пересадочних вузлів Києва зустрічаються концентрований, компактний, компактно-розосереджений та розосереджений типи, а їх подальший розвиток повинен відбуватись шляхом природного перетворення одного типу вузла в інший, з більш складною і досконалою формою архітектурно-планувальної організації. Для цієї організації стає властивим досягнення зручності пересування і скорочення часу на пересадки у комунікаційній зоні, раціональна організація у громадській, можливість розвитку у резервній зонах. Ці властивості досягаються за допомогою використання системних методів, насамперед, методів найкоротших зв`язків і найзручніших кутів пересування.
Виконання цих та інших вимог дозволило сформулювати ряд практичних заходів щодо удосконалення міської забудови. Серед них:
- використання вертикального зонування і засобів підземної урбаністики;
- організація пішохідних шляхів з урахуванням віково-статевих груп, сезонного та добового коливання пасажиропотоків;
- створення умов для універсалізації, легкозмінності систем транспортного обслуговування;
- використання принципа мобільності у формуванні громадського обслуговування і торгівлі.
8. Для кожного з визначених типів зон впливу транспортно-пересадочних вузлів виявлено загальні композиційні засоби сприйняття і формування міської забудови. Найбільш характерними для них є:
- формування акцентного елементу і центричної структури, що розвивається у вертикальному напрямку і сприймається на відстані до 200 м;
- досконала проробка предметного наповнення просторів ближнього плану на відстані від 12 до 25 м;
- забезпечення локальних трансформацій мобільних споруд громадського обслуговування;
- формування глибинної перспективи у мезо- і макропросторах;
- забезпечення часткової трансформації цих просторів при їх розвитку та насиченні мобільними елементами;
- поєднання різномасштабних архітектурних композиційних елементів і предметного наповнення територій у залежності від характеру і відстаней сприйняття;
- насичення комунікаційної зони зблокованими і мобільними групами будівель і споруд з дотриманням ритмічних і метричних характеристик;
- збагачення силуетів будівель і споруд додатковими деталями;
- досягнення гнучкості і динамічності композиції за рахунок використання засобів мобільної архітектурни.
Основними прийомами просторово-композиційної організації стають:
- утворення ансамблю з використанням відкритої площі та вісьових вулиць у компактно-розосередженому та розосередженому типах;
- формування напіввідкритих просторів камерного характеру в усіх типах вузлів з метою виявлення масштабного до людини композиційного рішення;
- підкреслення значущості однієї з частин вузла за рахунок утворення композиційної домінанти та підсилення силуетності висотних будівель і споруд, насамперед, у концентрованому і компактному типах вузлів;
- застосування засобів ритмо-метричних композицій з використанням акцентних елементів у комунікаційних зонах компактно-розосередженого і розосередженого типів міського простору.
9. У результаті узагальнення результатів моделювання та експериментального проектування визначено основні положення методики діагностування існуючого стану проектування та прогнозування шляхів трансформації та розвитку міських територій навколо транспортно-пересадочних вузлів і тенденції формування забудови у зоні їх впливу.
Кожний етап розвитку зон впливу транспортно-пересадочних вузлів супроводжується формуванням чотирьох типів з відповідною забудовою. Етапи умовно поділяються на чотири стадії. Послідовність зміни стадій полягає у перетворенні простого вузла у більш складний. Перша стадія виявлення центральної і підрядної групи об`єктів забудови; друга утворення нових зв`язків; третя трансформація зон впливу і зміна їх конфігурації; четверта домінування одного з елементів, що веде до утворення нового вузла.
Розвиток кожного з типів вузлів та відповідних зон впливу під тиском процесів концентрації та розосередження набуває специфічних рис:
- для концентрованого типу характерним стає централізація функцій і простору, що супроводжується формуванням багатоярусної структури або розширенням у позацентричних напрямках при перетворенні у компактний тип;
- для компактного типу характерним стає розрастання комунікаційної зони, розгалуження якої веде до утворення розосередженого типу вузла;
- компактно-розосереджений і розосереджений типи, як найбільш складні і розвинені, можуть включати в себе компактні і розосереджені території або їх окремі елементи.
Природний характер розвитку пов`язан з поступовим насиченням функціями і ущільненням простору в розосереджених типах, на основі яких формуються концентровані утворення більш високого рангу і починається новий цикл розвитку міських територій у зонах впливу транспортно-пересадочних вузлів.
10. Основні положення і результати дисертації впроваджені в практику містобудівного проектування і в учбовий процес при підготовці архітекторів. Результати дослідження можуть бути використані у розробці генеральних планів міст, у детальному плануванні територій на стадії ескізу забудови, а також у проведенні подальших досліджень міських територій при формуванні і розвитку транспортно-пересадочних вузлів. Очевидно, перспективи досліджень повинні поглиблюватись у напрямках: накопичення вихідної інформації та її подальшої систематизації; надання більшої уваги розробці системних методів структурно-функціонального моделювання; створення і удосконалення на цій основі нормативної бази проектування і прогнозування міських територій навколо транспортно-пересадочних вузлів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бунин А.В., Саваренская Т.Ф. История градостроительного искусства. Поздний феодализм и капитализм. М.: Стройиздат, 1989. 391 с.
2. Бунин А.В. Градостроительство рабовладельческого строя и феодализма. М.: Стройиздат, 1979. 495 с.
3. Київ. Історичний огляд (карти, ілюстрації, документи). Під ред. Кудрицького А.В. К., 1982. 232 с.
4. Любарский Р.Е. Проектирование городских транспортных систем. К.: Будівельник, 1984. 96 с.
5. Містобудування. Довідник проектувальника. Під ред. Т.Ф. Панченко. К.: Укрархбудінформ, 2001. 192 с.
6. Левковская Е.П. Учет величины и параметров пешеходных потоков при проектировании пересадочных узлов. Вопросы формирования транспортных систем городов: Сб. научн. трудов КиевЗНИИЭП // Клюшниченко Е.Е. К., 1990. С. 45 53.
7. Тер-Восканян О.Ш. Взаимосвязь развития транспортных и планировочных структур различных уровней иерархии //Вопросы формирования транспортных систем города: Сборник научных трудов/КиевНИИПградостроительства. К., 1990. С. 18 22.
8. Русаков Е.С. Транспортно-комуникационные узлы в структуре современного города: Автореф. дисс. канд. архит.: 840 / МАРХИ. М., 1974. 32с.
9. Рудницький А.М. Управління міським середовищем: Навч. посібн. К., 1991 51с.
10. Дьомін М.М. Проблеми та основні напрямки розвитку транспортної інфраструктури міст України // Досвід та перспективи розвитку міст України: Зб. наук. праць, спец. вип. Діпромісто”. К., 2000. С. 45 49.
11. Рекомендации по проектированию общественно-транспортных центров (узлов) в крупных городах/Документы. Госстрой России, 1997. 36 с.
12. Древаль И.В. Объединенные вокзальные комплексы как структурообразующие факторы в развитии города // Устойчивое развитие городов. Урбанистика. Управление жизнедеятельностью городов; Вип. 36. К.: Техніка, 2002. С. 68 71.
13. Голубев Г.Е. Подземная урбанистика. М.: Стройиздат, 1979. 231 с.
14. Генеральний план міста Києва на період до 2020 р. Основні положення. К., 2002. 70с., 33 табл.
15. Щурова В.А. Роль мережі транспортно-пересадкових вузлів у функціонально-планувальній структурі міста // Містобудування та територіальне планування; Вип. 13. К.: КНУБА, 2002. 264 с.
16. Андреа Палладио Четыре книги об архитектуре. ІІІ книга. Пер. И.В.Жолтовского. М. MCXXVI 332 с.
17. Грушка Э. Развитие градостроительства. Братислава: Издательство Словацкой академии наук, 1963 660 с.
18. Груза И. Теория города / Пер. с чешск. М.: Изд. лит. по стр., 1972. 247 с.
19. Гутнов А.Э., Глазычев В.Л. Мир архитектуры. М.: Молодая гвардия, 1990. 350 с.
20. Квасов А.Ф. Пространственные городские структуры (к проблеме интенсификации использования городских территорий): Автореф. дисс. канд. архит.: 840 / МАРХИ. М., 1972. 24с.
21. Любарский Р.Э. Влияние метрополитена на планировку и застройку города// Совершенствование транспортных систем крупных городов: Сборник научных трудов/КиевЗНИИЕП. К.,1983. С. 55 59.
22. Иодо И.А. Основы градостроительства: Учебн. пособ. Минск: Вышейшая школа, 1983. 199 с.
23. Гутнов А.Э. Эволюция градостроительства. М.: Стройиздат, 1984. 256 с.
24. Данциг Д. Компактный город. Проект организации городской среды. М.: Стройиздат, 1977. 199 с.
25. Форрестер Дж. Динамика развития города: Пер. с англ. М.Г. Орловой. М.: Прогресс, 1974. 288 с.
26. Бархин М.Г. Динамизм архитектуры. М.: Стройиздат, 1991. 191 с.
27. Голубев Г.Е. Многоуровневые транспортные узлы. М.: Стройиздат, 1981. 152 с.
28. Шаповалов Э.В. Перспективы развития инженерно-транспортных систем в районах и городах Украины // Устойчивое развитие городов. Урбанистика. Управление жизнедеятельностью городов. Коммунальное хозяйство городов; Вып. 36. К.: Техніка, 2002. С. 441 443.
29. Новаковский М. Транспорт и проектирование центра города. / Пер. с польск. С.Д. Ланской. М.: Стройиздат, 1978. 201с.
30. Щурова В.А. Історичні передумови, сучасні проблеми та шляхи розвитку міських просторів у зоні транспортно-пересадочних вузлів // Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель; Спец. вип. К.: КиївЗДНІЕП, 2003. С. 177 184.
31. Щурова В.А. Основні тенденції історичного розвитку міських площ у зоні впливу транспортно-пересадкових вузлів // Сучасні проблеми архітектури та містобудування; Вип. 11 12. К.: КНУБА, 2003. С. 211 216.
32. Доля В.К., Кардаш И.П. К применению открытых систем в управлении транспортными потоками // Устойчивое развитие городов. Урбанистика. Управление жизнедеятельностью городов. Коммунальное хозяйство городов; Вып. 36. К.: Техніка, 2002. С. 443 445.
33. Зырянов В.В. Методы моделирования скачкообразного изменения характеристик транспортных потоков: Автореф. дисс. докт. техн. наук. 05.22.10 / МАДИ. М., 1992 32 с.
34. Бакулич Е.А. Усовершенствование методов разработки схем организации дорожного движения с учетом уровня экологических характеристик: Автореф. дисс. канд. техн. наук. 05.22.01/ Киевский автодорожный ин-т. К., 1994. 22 с.
35. Марунич В.С. Обгрунтування побудови пасажирських маршрутних систем міст: Автореф. дис. ... канд. техн. наук. 05.22.01/ Киевский автодорожный ин-т. К., 1996 18 с.
36. Батиашвили Г.И. Архитектурно-планировочное решение пересадочных узлов внеуличного пассажирского транспорта: Автореф. дисс. докт. архит.: 840 / МАРХИ. М., 1967. 33с.
37. Гутнов А.Є. Структурно-функциональная организация и развитие городских систем: Автореф. дис. докт. арх.: 841 / МАРХИ М., 1979. 33 с.
38. Солошенко А.И. Архитектурные здания и сооружения на автомагистралях (принципы комплексной застройки автомагистралей): Автореф. дисс. канд. архит. Л., 1977. 28с.
39. Линч К. Образ города. М.: Стройиздат, 1982. 328 с.
40. Мамаков Н.В. Город: опыт композиционного анализа. Казань, 1990. 190 с.
41. Попков Ю.С., Посохин М.В., Гутнов А.Э., Шмульян Б.Л. Системный анализ и проблемы развития города. М.: Наука, 1983. 512 с.
42. Павлова Л.И. Город: Модели и реальность. М.: Стройиздат, 1994. 320 с.
43. Завальный А.В., Бобрыкина Т.Ю. Влияние планировочной схемы города на его транспортную систему/Устойчивое развитие городов. Урбанистика. Управление жизнедеятельностью городов. Коммунальное хозяйство городов; Вып. 36. К.: Техніка, 2002. С. 68 71.
44. Фомін І.О. Основи теорії містобудування: Підручник. К.: Наукова думка, 1997. 192 с.
45. Авдотьин Л.Н., Лежава И.Г., Смоляр И.М. Градостроительное проектирование: Учебн. для вузов. М.: Стройиздат, 1989. 432 с.
46. Ставничий Н.П. Транспортные системы городов. М.: Стройиздат, 1990. 95с.
47. Глазычев В.Л., Егоров М., Ильина Т., Лялякин В., Колпинская Е. Городская среда. М.: Ладья, 1995. 240 с.
48. Ланцберг Ю.С. Городские площади, улицы и дороги. М.: Стройиздат, 1983. 216 с.
49. Шукурова А. Одна из концепций городской площади в новейшей архитектуре Запада / Зодчество. Вып. 3. М., 1989. С. 240 253.
50. Градостроительно-средовые концепции формирования современных общественных центров: Обзор. Вып. 10 М., 1989. 48 с.
51. Alexander Ch. / A New Theory of Urban Design. Oxford University Press, 1987. 251р.
52. Цайдлер Э. Многофункциональная архитектура. Пер. с англ. А.Ю. Бочаровой. М.: Стройиздат, 1988. 151 с.
53. Пиир М.А. Определение необходимого количества пересадочных узлов при формировании системы крупного города / В кн. Современное состояние и перспективы развития транспортных систем крупного города: Тез. докл. конф. Свердловск, 1974. С. 28 31.
54. Гутнов А.Э., Лежава И.Г. Будущее города. М.: Стройиздат, 1977. 126 с.
55. Бочаров Ю.П., Кудрявцев О.К. Планировочная структура современного города. М.: Стройиздат, 1972. 160 с.
56. Бочаров Ю.П., Демин Н.М., Заец Р.В., Колчанов В.Л. Социально экономическое развитие крупного города как объект имитационного моделирования. К., 1982. 23 с.
57. Бочаров Ю.П., Фильваров Г.И. Производство и пространственная организация городов. М.: Стройиздат, 1972. 159 с.
58. Височин. І.А. Моделювання як провідний засіб пізнання архітектури на прикладах підземного архітектурно-просторового середовища. Монографія. Суми:”Університетська книга”, 2001. 248 с.
59. Лаврик Г.И. Качество проектирования жилища. К.: Будівельник, 1976. 128 с.
60. Авдотьин Л.Н. Применение вычислительной техники и моделирования в архитектурном проектировании. М.: Стройиздат, 1978. 255 с.
61. Тимохин В.А. Территориальный рост и планировочное развитие города. К.: Будівельник. 1989. 104 с.
62. Кудрявцев О.К. Расселение и планировочная структура крупных городов-агломераций. М.: Стройиздат, 1985. 136 с.
63. Лаврик Г.И., Тимохин В.А. Проблемы моделирования и совершенствования нормативной базы при проектировании сложных градостроительных систем // Вопросы экономики и применения математических методов и ЭВМ в градостроительстве и районной планировке: Сб. научн. тр./ Киев-НИИПградосторительства. К.: 1983. С. 11 20.
64. Прим Р.К. Кратчайшие связывающие сети и некоторые обобщения// Кибернетический сб. №2/ Под ред. А.П.Ершова и др. М., 1961. С. 95 107.
65. Методические основы оценки техногенных изменеий геологической среды городов / Кофф. Г.Л., Минакова Б., Котлов В.Т.и др. М.: Наука, 1990. 196 с.
66. Методичні основи грошової оцінки земель в Україні: Наукове видання / Дехтяренко Ю.Ф., Лихогруд М.Г., Манцевич Ю.М., Палеха Ю.М. К.: Профі, 2002. 256 с.
67. Демин Н.М., Лаврик Г.И. Количественные методы решения задач районной планировки / Градостроительство: Сборник. К., 1973. С 3 9.
68. Фомин И.А. Город в системе населенных мест. К.: Будівельник, 1986. 111 с.
69. Модели в географии. М.: Прогресс, 1971. 383 с.
70. Котлов Ф.В. Антропогенные геологические процессы и явления на территории города. М.: Наука, 1997. 172 с.
71. Бархин М.Г. Город. Структура и композиция. М.: Наука, 1986. 264 с.
72. Тенденции в исследованиях в области населенных пунктов в странах ЕЭК. Нью-Йорк.: Организация объединенных наций, 1990. 37 с.
73. Абизов В.А. Методологічні основи розвитку архітектурно-будівельних систем (в умовах реформування житлової та містобудівної політики України): Автореф. дис. ... докт. арх.: 18.00.01 / НДІТІАМ. К., 2001 32 с.
74. Люди, поселения, окружающая среда и устойчивое развитие: Улучшение условий жизни в интересах устойчивого будущего. Кения: Центр организации объединенных наций по населенным пунктам (Хабитат), 1990. 101 с.
75. Солуха Б.В. Територіальна оцінка впливу об`єктів будівництва на навколишнє середовищє (ТерОВНС). К.: Знання України, 2002. 280 с.
76. Тімохін В.О. Основи містобудування: Навч. посібник. К., 1996. 216 с.
77. Ксеневич М.Я. Просторова організація і сталий розвиток міст-центрів (моделювання, нормування та методика на прикладі Донецька-Макіївки). К.: НДІП містобудування, Вінниця: Тезис, 2001. 160 с.
78. Плешкановська А.М. Містобудівне регулювання функціонального використання і забудови міських територій: Автореф. дис. канд. арх.: 05.23.20 / КНУБА. К., 2000. 21 с.
79. Кудиенко А. Преемственность в развитии и архитектуре планировочных структур: Автореф. дисс. канд. арх.: 18840 / Минский арх. ин-т. Минск, 1972. 22 с.
80. Васенина Л.Ф. Архитектурно пространственное формирование главных магистралей крупнейшего города: Автореф. дисс. канд. архит.: 18.00.04 / ЛИСИ. Л., 1972. 29с.
81. Сааков В. Идея среды в архитектуре: утраты и поиски знания// Вопросы методологии - №1-2, 1995. С. 82 94.
82. Бабуров А.В. О морфологии городского пространства // Архит. И град-во. Тетрадь І. Отечественный опыт Вып. 2/3, 1996. С. 44 46.
83. Соколов Л.И. Центр города функции, структура, образ. М.: Стройиздат, 1992. 353 с.
84. Маковский Л.В. Городские подземные транспортные сооружения. М.: Стройиздат, 1985. 439с.
85. Urban Planning / Ed. Catanese A.J., Snyder J.C. Sec. ed. USA. Mc Graw Hill, Inc., 1988. 386 p.
86. Посацький Б.С. Основи урбаністики. Ч.1. Процеси урбанізації та територіальне розпланування: Навч посібн. 2-е вид. Львів, 1999. 116 с.
87. Основы теории градостроительства: Учебн. для вузов/Под ред. З.Н. Яргиной. М.: Стройиздат, 1986. 326 с.
88. Батыр