Юрчишин, Василь Миколайович. Функції прокурора у досудовому розслідуванні теорія і практика

Краткое описание

КЛАСИЧНИМ ПРИВАТНИМ УНІВЕРСИТЕТ
На правах рукопису
Юрчишин Василь Миколайович
УДК 343.133
ФУНКЦІЇ ПРОКУРОРА У ДОСУДОВОМУ РОЗСЛІДУВАННІ:
ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА
12.0. 09. - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза;
оперативно-розшукова діяльність
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук
Науковий консультант: Лукашевич Віталій Г ригорович
доктор юридичних наук, професор
Запоріжжя - 2016

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ФУНКЦІЙ ПРОКУРОРА В ДОСУДОВОМУ
РОЗСЛІДУВАННІ...................................................................................... 17
1.1 Функції прокурора у досудовому розслідуванні: доктринальний
аналіз............................................................................................................. 17
1.2 Методологія дослідження функцій прокурора у досудовому
розслідуванні................................................................................................ 5 6
Висновок до розділу 1................................................................................. 112
РОЗДІЛ 2 РЕАЛІЗАЦІЯ ОСНОВНИХ ФУНКЦІЙ ПРОКУРОРА НА
ДОСУДОВОМУ РОЗСЛІДУВАННІ........................................................... 114
2.1 Структурно-функціональний аналіз повноважень прокурора на етапі
притягнення особи до кримінальної відповідальності................................ 114
2.2 Реалізація функції нагляду за додержанням законів органами
досудового розслідування........................................................................... 14 4
2.3 Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням...................... 17 5
Висновок до розділу 2................................................................................. 197
РОЗДІЛ 3 ПРАКТИКА ЗДІЙСНЕННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ
ПРОКУРОРА У ДОСУДОВОМУ РОЗСЛІДУВАННІ................................ 200
3.1 Правозахисна діяльність...................................................................... 200
3.2 Безпосередня участь у розслідуванні.................................................. 2 29
Висновок до розділу 3................................................................................ 252
РОЗДІЛ 4 ПРАВОВІДНОСИНИ ПРОКУРОРА З УЧАСНИКАМИ, ЯКІ НАДІЛЕНІ ВЛАДНИМИ ПОВНОВАЖЕННЯМИ: ЗАГАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ
ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ.................................................................... 25 4
4.1 Загальна характеристика правовідносин прокурора з учасниками, які
наділені конкуруючими” владними повноваженнями.............................. 25 4
4.2 Правовідносини прокурора зі слідчим................................................ 26 7
4.3 Правовідносини прокурора з керівником органу досудового
розслідування.............................................................................................. 291
4.4 Правовідносини прокурора зі слідчим суддею.................................... 312
Висновок до розділу 4................................................................................. 333
ВИСНОВОК................................................................................................ 336
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................... 344
ДОДАТКИ................................................................................................... 399

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне системне узагальнення та нове вирішення конкретних наукових проблем, що має істотне значення для науки кримінального процесу: уперше після ухвалення нового КПК України комплексно, на підставі сучасної методологічної основи та з урахуванням результатів процесу кардинального реформування кримінального процесуального законодавства досліджено функції прокурора у досудовому розслідуванні, у результаті чого сформульовані основні результати та пропозиції, які мають теоретичне і практичне значення.
1. Визначено еволюцію функціонального призначення діяльності прокурора у досудовому розслідуванні, яка складається з п’яти відносно самостійних етапів: до відокремлення суду від адміністративних органів; після відокремлення суду від адміністративних органів; після відокремлення обвинувальної влади від судової й перебування прокурорів при судових відомствах; за часів радянської влади; у період незалежної України. Обґрунтовано, що наявне в теорії кримінального процесу знання про функції прокурора у досудовому розслідуванні в історичному вимірі є застарілим, а в змістовному - не відповідає сучасним очікуванням суспільства щодо функціонування прокурора в кримінальному провадженні. Нормативно- правові акти не визначають достатніх підстав для того, щоб зробити чіткий і однозначний висновок про різновиди кримінальних процесуальних функцій, що виконуються прокурором у досудовому розслідуванні. Кожній державі романо-германської (континентальної) системи права властивий специфічний набір кримінальних процесуальних функцій прокурора у досудових стадіях процесу, зумовлений як загальною логікою типу (моделі) кримінального процесу, так і особливостями, традиціями національної правової культури, іншими об’єктивними й суб’єктивними чинниками.
2. Доведено, що на відповідальність прокурора і його функціональне призначення на досудовому розслідуванні не вплинула суттєво та обставина, що він у кримінальному процесі України, починаючи з 1992 р., «втрачав» повноваження щодо вирішення важливих питань досудового розслідування, які з метою ширшого впровадження в досудове розслідування принципу змагальності й розширення судового захисту конституційних прав його учасників поступово переходили до суду, що, врешті-решт, призвело до регламентації в процесуальному законі повноважень нового для вітчизняного законодавства учасника - слідчого судді. Однак незмінною залишилася відповідальність прокурора за функціональну єдність діяльності не лише сторони обвинувачення, яку він по суті очолює на стадії досудового розслідування, а й діяльності всіх учасників цієї стадії.
3. Установлено, що прокурор у досудовому розслідуванні, крім загальновизнаних функцій, може виконувати також дисфункції та латентні функції. Дисфункції прокурора у досудовому розслідуванні мають позапроцесуальний характер, наприклад, здійснення діяльності не в інтересах закону, а з корупційною метою. Така діяльність не є процесуальною, бо здійснюється не на підставі закону, а всупереч йому. Невстановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, закриття кримінального провадження за скінченням термінів давності або винесення судом виправдувального вироку у справі не є елементами дисфункцій прокурора. Виявлено, що в результаті діяльності прокурора можуть бути досягнуті об’єктивні наслідки, які є досить віддаленими від задекларованої в процесуальному законі мети його поведінки, латентними. Так, діяльність прокурора з викриття особи у вчиненні кримінального правопорушення демонструє виконання прокурором явної функції, якою є обвинувачення. Латентною функцією (побічним наслідком) цієї діяльності є стримування суб’єктів від вчинення нових кримінальних правопорушень.
4. Констатовано, що політична влада, яку повинен проводити в життя прокурор як «очільник» правоохоронної функції держави, трансформується в процесуальну діяльність прокурора у конкретному досудовому розслідуванні. Така трансформація відбувається щоразу, коли прокурор вступає в кримінальне провадження як процесуальний керівник розслідування або контролює хід кримінального провадження як керівник органу прокуратури.
5. Наголошено, що змагальність у сучасному значенні терміна, по суті, є «обвинувальністю», з якої вона «виросла» в теорії кримінального процесу. Обвинувальність же в широкому значенні цього слова в досудовому розслідуванні означає не просто здійснення обвинувальної діяльності, а здійснення її з метою отримати результат, достатній для того, щоб звернутися до суду з вимогою про притягнення певної особи до кримінальної відповідальності.
6. Доведено, що функція обвинувачення, яку виконує прокурор у кримінальному провадженні, є не лише однією з основних (загальнопроцесуальних) функцій кримінального провадження, спрямованою на висунення державного обвинувачення та доведення його перед судом, а й правовим засобом захисту інтересів особи, держави та суспільства від кримінальних правопорушень. Оскільки прокурор є незмінним протягом досудового та судового провадження, то незмінною має бути і його процесуальна функція - державне обвинувачення, яка в досудовому розслідуванні реалізується прокурором у формі підготовки державного обвинувачення з моменту повідомлення особі про підозру до спрямування обвинувального акту до суду. Позицію Європейського суду з прав людини про те, що момент висунення кримінального обвинувачення може наставати раніше від моментів, визначених національним законодавством, у кримінальному процесі України доцільно розглядати як зміст правової презумпції, згідно з якою наявність одного із цих моментів є підставою до поводження з особою як з підозрюваною ще до формального надання їй такого процесуального статусу.
7. Визначено, що сутність прокурорського нагляду за законністю досудового розслідування полягає в його безперервній спостережній діяльності із забезпечення законності в досудовому розслідуванні. Нагляд починається з моменту надходження повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення й триває до завершення досудового розслідування. Визнано, що система завдань, виконання яких становить зміст наглядової функції прокурора у розслідуванні й забезпечує її ефективну реалізацію, повинна включати до свого складу такі елементи: запобігання та своєчасне виявлення будь-яких порушень закону, допущених органами досудового розслідування при виконанні процесуальних, у тому числі слідчих (розшукових), дій та при прийнятті процесуальних рішень; своєчасне припинення й усунення порушень закону; своєчасне виявлення та усунення порушень закону, допущених іншими суб’єктами досудового розслідування; охорона прав суб’єктів досудового розслідування від порушень їх органами досудового розслідування, а в разі порушення - вжиття передбачених законом заходів до негайного відновлення; забезпечення повного, всебічного й неупередженого розслідування кримінального правопорушення.