Бака Віталій Олександрович. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ЗМІНИ В ЧЕХОСЛОВАЧЧИНІ ТА ЇЇ РОЗПАД (ГРУДЕНЬ 1989 – 1992 рр.)

Краткое описание

Бака Віталій Олександрович. Назва дисертаційної роботи: "СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ЗМІНИ В ЧЕХОСЛОВАЧЧИНІ ТА ЇЇ РОЗПАД (ГРУДЕНЬ 1989 – 1992 рр.)"

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Історичний факультет
На правах рукопису
БАКА ВІТАЛІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
УДК: 94(437) “1989/1992”
СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ЗМІНИ В ЧЕХОСЛОВАЧЧИНІ ТА ЇЇ РОЗПАД
(ГРУДЕНЬ 1989-1992 РР.)
07.00.02 – всесвітня історія
Дисертаційна робота на здобуття наукового ступеню кандидата історичних наук
Науковий керівник:
доктор історичних наук, професор
Яровий Валерій Іванович
Київ - 2016
2
ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень ..............................................................................3
ВСТУП ...............................................................................................................5
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА
ДОСЛІДЖЕННЯ............................................................................................11
1.1 Історіографія проблеми..........................................................................12
1.2 Джерельна база дисертації.....................................................................24
РОЗДІЛ 2. РЕФОРМУВАННЯ ВНУТРІШНЬОПОЛІТИЧНОГО ТА
ЕКОНОМІЧНОГО ЖИТТЯ ........................................................................31
2.1. Запровадження багатопартійності та проведення парламентських
виборів у 1990 р.............................................................................................31
2.2 Оновлення федеративного устрою держави ........................................52
2.3 Прийняття люстраційного законодавства ............................................91
2.4 Створення умов для розвитку ринкової економіки.............................99
РОЗДІЛ 3. МІЖЕТНІЧНІ ВІДНОСИНИ В ЧЕХОСЛОВАЧЧИНІ....107
3.1 Чесько-словацькі відносини ................................................................107
3.2 Зміни у становищі етнічних меншин ..................................................122
РОЗДІЛ 4. РОЗДІЛ КРАЇНИ НА ЧЕСЬКУ РЕСПУБЛІКУ ТА
СЛОВАЦЬКУ РЕСПУБЛІКУ ...................................................................139
4.1 Парламентські вибори 1992 р..............................................................139
4.2 Прийняття республіканських Конституцій ........................................148
4.3 Правове оформлення розділу Чехословаччини .................................159
ВИСНОВКИ..................................................................................................172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ...............180
ДОДАТКИ .....................................................................................................224
3
Перелік умовних скорочень
АН ЧР – Академія наук Чеської Республіки
ГДА – Громадянський демократичний альянс
ГДП – Громадянська демократична партія
ГПН – Громадськість проти насильства
ГФ – Громадянський форум
ЄС – Європейський Союз
КПЧ – Комуністична партія Чехословаччини
КПС – Комуністична партія Словаччини
КЦ ГФ – Координаційний центр Громадянського форуму
МВФ – Міжнародний валютний фонд
ПДЛ – Партія демократичних лівих
РВ – Русинське відродження
РГІ – Ромська громадянська ініціатива
РЗДС – Рух за демократичну Словаччину
РЗСД-ОМТС – Рух за самоврядну демократію – Об’єднання Моравії та Сілезії
СДПС – Соціал-демократична партія Словачини
СНП – Словацька національна партія
СНР – Словацька національна рада
СР – Словацька Республіка
СРУЧ – Союз русинів-українців Чехословаччини
УНІ – Угорська незалежна ініціатива
УХДР – Угорський християнсько-демократичний рух
ФЗ – Федеральні збори
ХДР – Християнсько-Демократичний рух
4
ЧНР – Чеська національна рада
ЧР – Чеська Республіка
ЧССР – Чехословацька соціалістична республіка
ЧСФР – Чеська і Словацька Федеративна Республіка
5
ВСТУП
Актуальність теми. Наприкінці ХХ ст. Центрально-Східна Європа
зазнала масштабних змін, що остаточно підвели риску під існуванням
соціалістичних режимів у регіоні. Досвід Чехословаччини дотичний до
українського, адже цим двом державам довелося проводити суспільнополітичні перетворення у схожих умовах – після закінчення періоду соціалізму.
Суспільно-політичні перетворення чехословацького зразку важливі тим, що
дають можливість продемонструвати весь комплекс складнощів і проблем, які
постають перед сучасними державами в умовах переходу на демократичні
засади. Вивчення зазначеного прикладу реформування дає змогу політикам і
науковцям правильно оцінити можливі наслідки та перспективи певних
трансформацій, підготуватися до різноманітних сценаріїв подальшого
політичного, економічного й етнокультурного розвитку. Надзвичайно
важливим стає порівняння українського та чехословацького підходів до
вирішення однакового спектру внутрішньополітичних проблем.
Невід’ємною складовою сучасних міждержавних відносин є участь у них
центральноєвропейських країн, що потребує конструктивного діалогу й обміну
накопиченим досвідом. Налагодженню дружніх відносин між Україною,
Чехією та Словаччиною може сприяти всебічне та ретельне вивчення
вітчизняними вченими реформаційних чехословацьких парадигм, визначення
позитивних і негативних наслідків перетворень, що відбулися на початку 90-х
рр. ХХ ст. Останнім чехословацьким президентом Вацлавом Гавелом
неодноразово вказувалося на важливість постання незалежної української
держави для підтримки демократичних перетворень не лише в Чехословаччині,
але й у всьому центральноєвропейському регіоні. Разом з тим в Україні бракує
наукових праць, пов’язаних із дослідженням постсоціалістичних процесів у
західних сусідів.
Чехословацький історико-політичний досвід реформування федерацій
становить значний інтерес з точки зору розуміння дієвості й особливостей
6
функціонування держав з федеративним устроєм в умовах сучасних світових
проблем.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертацію виконано відповідно до теми досліджень кафедри історії
Центральної та Східної Європи Київського національного університету імені
Тараса Шевченка. Напрям дисертаційного дослідження є складовою частиною
наукової теми історичного факультету Київського національного університету
імені Тараса Шевченка «Україна в загальноєвропейських історичних процесах:
пошуки цивілізаційного вибору» (державний реєстраційний номер 16БФ046-
01).
Метою дослідження є комплексний аналіз причин, умов, основних
етапів, наслідків суспільно-політичних змін, що відбувалися в Чехословаччині
наприкінці 1989–1992 рр., і розділу країни.
Досягнення поставленої мети передбачає виконання наступних наукових
завдань:
- проаналізувати стан наукової розробки проблеми та джерельну базу
дослідження;
- здійснити аналіз причин та історичних передумов змін у
внутрішньополітичному житті Чехословаччини;
- розкрити основні етапи соціально-політичних трансформацій в
Чехословаччині в період після «Оксамитової революції»;
- проаналізувати форми та методи здійснення постсоціалістичних
перетворень у сфері внутрішньої політики країни;
- виявити найголовніші кроки в реформуванні сфери економіки, які
мали на меті побудову ринкової моделі в Чехословаччині;
- проаналізувати особливості етнічних процесів усередині держави, що
впливали на процеси оптимізації федеративного державного устрою
Чехословаччини;
- висвітлити основні кроки щодо мирного розділення Чехословаччини
на Чеську та Словацьку Республіки.
7
Об’єктом дослідження є історія Чехословаччини з грудня 1989 р. по
грудень 1992 р.
Предмет дослідження – суспільно-політичні зміни в Чехословаччині
після перемоги «Оксамитової революції» 1989 р. та процес розділу країни.
Хронологічні межі дисертаційної роботи охоплюють 1989-1992 рр.
Нижня межа – 29 грудня 1989 р. Верхня межа – 31 грудня 1992 р. Нижня межа
вмотивована обранням Федеральними зборами президентом Чехословаччини
лідера «Оксамитової революції» Вацлава Гавела, а верхня – припиненням
існування такого політичного суб’єкта, як Чехословаччина.
Географічні межі охоплюють територію сучасних Чеської та Словацької
Республік.
Теоретико-методологічною основою дослідження є сукупність
загальнонаукових і спеціальних методів історичної науки. В основу роботи
покладено принципи історизму та системності. У роботі застосовано спеціальні
методи історичного дослідження: проблемно-хронологічний, історикогенетичний, порівняльно-історичний і метод історичної періодизації.
Проблемно-хронологічний метод було використано для з’ясування причин
проведення змін у внутрішньому житті Чехословаччини та визначення
передумов прийняття основних законодавчих актів, які регулювали політичне,
економічне та соціальне життя федерації. Поєднання історико-генетичного та
порівняльно-історичного методів сприяє розкриттю особливостей суспільнополітичних змін як на федеративному рівні, так і на рівні окремих республік,
дає можливість порівняти трансформаційні процеси в Чехії та Словаччині.
Метод історичної періодизації використано при виділенні в досліджуваному
періоді низки окремих етапів. Метод періодизації у поєднанні з методом
класифікації також були використані при аналізі історіографії й узагальненні
джерельної бази дослідження. Міждисциплінарний характер дисертації зумовив
використання під час її написання методів соціології та політології.
Наукова новизна полягає в тому, що на основі залучення та критичного
аналізу широкого кола джерел і наукової літератури комплексно висвітлено
8
суспільно-політичні перетворення в Чехословаччині по закінченню «Ніжної
революції».
Уперше:
• уведено до наукового обігу нові опубліковані й архівні
документальні матеріали;
• розроблено періодизацію суспільно-політичних перетворень в
Чехословаччині після «Оксамитової революції», яка пов’язана зі співпрацею
між основними органами державної влади, зокрема між президентом і
парламентом;
• системно проаналізовано основні напрями, форми й методи
реформаторської діяльності в добу демократичної трансформації
чехословацького суспільства;
• комплексно досліджено етнічні процеси, у яких брали участь не
лише чехи та словаки, а й такі національні меншини, як моравці, угорці,
українці, роми.
Уточнено:
• наукові підходи щодо дослідження реформаційних заходів
центральноєвропейських країн після ліквідації соціалістичних систем у регіоні;
• уявлення про політичну ситуацію в Чехословаччині 1990–1992 рр.,
формування та впровадження концепцій дієвого механізму функціонування
держави;
• вплив чеських та словацьких республіканських політичних сил на
процес розділу Чехословаччини.
Отримали подальший розвиток:
• систематизація історичних джерел і наукової літератури з проблеми
дослідження;
• вивчення причин і передумов розділення Чехословаччини на Чеську
та Словацьку Республіки.
Практичне значення полягає в тому, що основні положення,
методологічна складова, фактологічна база та висновки роботи можуть бути
9
використано під час підготовки нормативних і спеціальних курсів з усесвітньої
історії, історії Центрально-Східної Європи у вищих навчальних закладах, а
також як матеріал для розробки лекційних курсів з політології, теорії держави і
права, країнознавства, політичної географії, історії міжнародних відносин.
Апробація результатів дослідження. Головні ідеї дисертації викладено
автором у доповідях на ХІІ Міжнародній конференції студентів, аспірантів і
молодих учених «Шевченківська весна» (Київ, 25–28 березня 2014 р.); VII
Міжнародній конференції студентів, аспірантів і молодих учених «Дні науки
історичного факультету» (Київ, 24 квітня 2014 р.); Міжнародній конференції
«Перша світова війна: події, наслідки, уроки» (Київ, 26 вересня 2014 р.);
Міжнародній конференції «Політичні кризи в державах і регіонах Європи:
внутрішні передумови та зовнішні виклики у ХХ–ХХІ ст.» (Ужгород, 16–17
жовтня 2014 р.); ХІІІ Міжнародній конференції студентів, аспірантів і молодих
учених «Шевченківська весна» (Київ, 1–3 квітня 2015 р.); VIIІ Міжнародній
конференції студентів, аспірантів і молодих учених «Дні науки історичного
факультету» (Київ, 23 квітня 2015 р.); IX Міжнародній конференції студентів,
аспірантів і молодих учених «Дні науки історичного факультету» (Київ, 22
квітня 2016 р.).
Основні положення дисертаційної роботи було апробовано під час
перебування в Чеській Республіці, зокрема в Інституті сучасної історії Академії
наук Чеської Республіки та в ході перебування на 59-й Літній школі
богемістики Карлового університету (м. Прага). Дисертаційне дослідження
було обговорено на засіданні кафедри історії Центральної та Східної Європи
історичного факультету Київського національного університету імені Тараса
Шевченка.
За результатами дослідження опубліковано 12 наукових праць загальним
обсягом 7,4 д.а. – 6 наукових статей у фахових виданнях (3,5 д.а.), у тому числі
5 у фахових виданнях і 1 – в іноземному виданні, та 6 матеріалів і тез доповідей
на наукових конференціях (3,9 д.а.).
10
Публікації, що відображають основні результати дисертації:
1. Бака В. Джерельна база та історіографія досліджень процесу
розпаду Чехословацької федерації / Віталій Бака // Вісник Київського
національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. – Київ: ВПЦ
«Київський університет», 2014. – Вип. 2 (120). – С. 5-7.
2. Бака В. Моравське та угорське питання у контексті перебудови
Чехословацької федерації (1989-1993) / Віталій Бака // Етнічна історія народів
Європи. – Київ: ВПЦ «Київський університет», 2015. – Вип. 46. – С. 164-169.
3. Бака В. Конституційні трансформації форми держави у
Чехословаччині (1989-1992 рр.) / Віталій Бака // Грані: науково-теоретичний та
громадсько-політичний альманах. – Дніпропетровськ: Грані, 2015. – № 12/2
(128). – С. 69-73.
4. Бака В. Проекти Вацлава Гавела по оновленню конституційного
устрою Чехословаччини (1989-1992) / Віталій Бака // Wschodnioeuropejskie
Czasopismo Naukowe. – Warszawa, 2016. - №1(5), vol.1 – р. 5-11.
5. Бака В. Економічні перетворення в демократичній Чехословаччині
(1990-1992). / Віталій Бака // Сторінки історії: збірник наукових праць. – Київ:
НТУУ «КПІ», 2016. - Вип. 42. – С. 157-165.
6. Бака В. Розплата із комуністичним минулим в Чехословаччині
напередодні прийняття люстраційного законодавства (січень 1990-жовтень
1991) / Віталій Бака // Гілея: науковий вісник. – Київ: видавництво «Гілея»,
2016. – №111(8). – С. 124-128.
Публікації, що додатково відображають результати дисертації:
1. Бака В. Форма державного устрою повоєнної Чехословаччини: між
югославською та радянською моделлю / Віталій Бака // Шевченківська весна –
2014: історія: матеріали ХІІ Міжнародної конференції студентів, аспірантів та
молодих вчених. – Київ: Логос, 2014. – С. 195-197.
2. Бака В. Відображення словацького питання в конституційному
розвитку Чехословаччини (1948-1989) / Бака Віталій // Матеріали VІІ
11
Міжнародної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Дні науки
історичного факультету». – Т. 2. – Київ: Логос, 2014. – С. 213-216.
3. Бака В. Суспільно-політичні трансформації в Чехословаччині (1990-
1992 рр.) / Віталій Бака //Науковий вісник Ужгородського університету. Серія:
Політологія, Соціологія, Філософія. Матеріали міжнародної наукової
конференції «Політичні кризи в державах та регіонах Європи: внутрішні
передумови та зовнішні виклики у ХХ – на початку ХХІ століття». – Ужгород:
УНУ, 2015. – вип.1 (18). – С. 79-81.
4. Бака В. Моравське питання в ході обговорення варіантів
перебудови Чехословацької федерації / Віталій Бака // Шевченківська весна –
2015: історія: матеріали XIII Міжнародної наукової конференції студентів,
аспірантів та молодих учених. – Київ, 2015. – С.424-426.
5. Бака В. Угорське питання в ході обговорення варіантів перебудови
Чехословацької федерації / Віталій Бака // Дні науки історичного факультету:
Матеріали VIIІ Міжнародної наукової конференції студентів, аспірантів та
молодих учених «Дні науки історичного факультету». – Київ: Логос, 2015. –
С.606-610.
6. Бака В. Економічні перетворення в демократичній Чехословаччині
(1990-1992) / Віталій Бака // Дні науки історичного факультету: Матеріали ІХ
Міжнародної наукової конференції студентів, аспірантів та молодих учених
«Дні науки історичного факультету». – Київ: Логос, 2016. – С. 323-327.
Структура. Структуру дисертації обумовлено метою та завданням
дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків,
списку використаних джерел і літератури, додатків. Загальний обсяг
дисертації – 230 сторінок, з яких основна частина – 187 сторінок; список
використаних джерел і літератури представлено 324 найменуваннями і займає
36 сторінок; додатки на 7 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
В ході проведення дисертаційного дослідження автор прийшов до
наступних висновків:
1. Причини, що призвели до початку процесів соціально-політичної
трансформації всередині Чехословаччини 1989-1993 рр., були викликані
необхідністю подальшого існування чехословацької держави у
післяреволюційний період, в умовах руйнації авторитарної соціалістичної
системи та переходу до побудови демократії. Держава тільки-но почала
оновлювати державний апарат, створювати нові зовнішньополітичні та
внутрішньополітичні орієнтири. В цих обставинах одним із найголовніших
завдань, що стояли перед керівництвом Чехословаччини, стало оновлення
федеративного устрою. Чехословаччина стала федеративною державою після
подій придушення «Празької весни» 1968 р. Рубіжною датою стало прийняття
Конституційного закону №143 від 27 жовтня 1968 р. «Про чехословацьку
федерацію». Ця форма державного устрою почала вибудовуватися «зверху», як
реакція на бажання оновити державний лад, у першу чергу, представників
словацького народу. Отримавши у спадок ще соціалістичну модель федерації,
чехословацькі політики кінця 1989 р. розуміли, що її необхідно пристосувати,
видозмінити у відповідності до нових умов. Щоправда єдиного підходу та
методу для цих дій вони не мали, позиції чеських та словацьких політиків
суттєво відрізняли у принципових питаннях, щодо форм та механізмів
створення «справжньої» федерації.
2. Сам процес суспільно-політичної трансформації можна поділити на
декілька етапів, які будуть тісно пов’язані з діяльністю законодавчого органу
влади Чехословаччини – Федеральних Зборів. Перший етап триває від 29
грудня 1989 р. до 7 червня 1990 р., тобто від моменту обрання Президентом
Чехословаччини В. Гавела до початку діяльності Федеральних Зборів нового,
шостого скликання. Цей період характеризується пошуками моделі проведення
подальших перетворень всередині держави, впливом «революційного права»,
173
намаганням пристосувати існуючі норми конституційного права до нових умов.
Основним політичними силами в Чеській республіці та Словацькій республіці
були, відповідно, Громадянський Форум та Громадськість Проти Насилля. Ці
політичні рухи виникли ще на початку революційних подій листопада 1989 р. і
у зазначений період продовжували залишатися основними політичними
гравцями на політичній сцені Чехословаччини. Обрання Президента
Чехословаччини Вацлава Гавела ще більш посилило вплив революційного руху
на подальший розвиток держави. Важливою для проведення усіх необхідних
змін всередині держави стала кооптація нових депутатів від Громадянського
Форуму та Громадськості Проти Насилля до Федеральних Зборів на заміну
комуністичним депутатам, які могли б чинити опір проведенню реформ в
Чехословаччині. Водночас, у період грудня 1989 р. – червня 1990 р. не було
здійснено жодних суттєвих реформ по створенню нової моделі конституційного
ладу Чехословаччини, лише декілька «косметичних» змін. Усі необхідні зміни
мали б прийматися новообраним парламентом сьомого скликання, який
повинен був утворитися шляхом проведення вільних демократичних виборів.
Другим етапом слід вважати період з 7 червня 1990 р. по 19 червня 1992
р., тобто від дати початку роботи Федеральних Зборів сьомого скликання до
підписання представниками провідних політичних сил Вацлавом Клаусом
(голова Громадянської Демократичної Партії) та Владіміром Мечіяром
(головою Руху за Демократичну Словаччину) політичної угоди про розділ
Чеської та Словацької Федеративної Республіки у Братиславі. Цей період
характеризується найбільш жвавими дискусіями з приводу подальшого
розвитку країни. Федеральні Збори сьомого скликання були складені з
представників від новоутворених та оновлених політичних партій і рухів. Вони
мали термін повноважень 2 роки. На думку багатьох політиків, вони повинні
були стати Установчими Зборами, які повинні створити законодавчу базу нової
федерації, оновити федеративний лад, вибудувати таку модель співжиття усіх
народів Чехословаччини, яка давала б змогу державі існувати без політичних
криз та революційних переворотів. Основні дискусії цього етапу у сфері
174
законодавчої діяльності велися навколо питання про прийняття федеральної та
республіканських конституцій. Як виявилося, це питання стало справжнім
«яблуком розбрату» між чехами та словаками, які мали різне бачення моделі
дійсно функціональної федерації, різнився їх погляд і на поняття
«суверенітету». Іншою проблемою виявилося питання послідовності прийняття
основних конституційних документів.
Словацька сторона вважала за першочергове завдання прийняття саме
республіканських конституцій, у зв’язку з тим, що передбачалося формування
федеральних компетенцій шляхом передачі частини повноважень
федеральному центру з волі самих республік. Окрім того, Ян Чарногурський,
лідер Християнсько-Демократичного Руху, активно відстоював ідею укладання
державної угоди між двома республіками Чехословаччини, яка мала б
передувати укладанню Основних Законів. Чеська ж сторона передбачала, що
першочергово необхідно оновити конституційний лад на рівні федерації, а вже
потім зайнятися республіканськими питаннями.
Для другого етапу характерним є проведення величезної кількості
різноманітних зустрічей, зібрань та з’їздів, які створювали необхідну для
громадського простору картинку діяльності основних політиків
Чехословаччини, проте так і не призводили до реального консенсусу в чехословацькому суспільстві. Більшість з результатів цих зустрічей так і
залишилися на папері.
Останній третій етап суспільно-політичних перетворень охоплює період
від 19 червня 1992 р. по 1 січня 1993 р. Його можна охарактеризувати, як
дорогу до майбутнього «оксамитового розлучення», наслідком якого стало
утворення двох незалежних суб’єктів на карті світу: Чеської республіки та
Словацької республіки. На цьому етапі основні політичні сили готували
державу до подальшої ліквідації, зафіксувавши у політичній угоді від 19 червня
1992 р. ту особливість, що подальші процеси розділу ЧСФР будуть відбуватися
виключно в конституційних, законних рамках. Усі події, що відбувалися у
внутрішньополітичному житті Чехословаччини, прямо чи опосередковано були
175
пов’язані з процесом створення законодавчої основи для створення двох
незалежних держав. Однією із характерних особливостей цього етапу стало те,
що в цей час основними ініціаторами розділу країни виступала не словацька
сторона, яка у попередні періоди брала на себе цю роль, а чеська, на чолі з
найсильнішого політичною силою того періоду – ГДП та її лідером В. Клаусом.
Саме вони усіма можливими засобами намагалися тиснути на словацьку
сторону та протягти через федеральний парламент саме сценарій утворення
незалежних держав, а не оновленої унії чи конфедерації.
3. Переформатування державного устрою Чехословаччини проводилося
більшою мірою у формі дискусій та переговорів. Ці перемови велися на рівні
політичних сил в федеральному парламенті, дискусій політичних сил в
республіканських Національних Радах, між депутатами обох республік, між
республіканськими та федеральними урядовцями. Особливе місце у
переговорному процесі належало Президенту В. Гавелу, який доклав найбільше
зусиль для утримання єдності держави, щоправда із запізненням: лише на
другому та третьому етапах трансформації ним було проведено логічні кроки
по відстоюванні ідеї надання президенту більших прав у конституційному праві
для впливу над бурхливими Федеральними Зборами, запобігання руйнації
федерації за рахунок використання інституту прямого народовладдя –
референдуму. На першому етапі, коли можливостей для протягання цих
законодавчих змін у В. Гавела було більше, ним було втрачено революційний
момент, нагоду, коли можна було змінити Конституцію без використання
застарілих соціалістичних конституційних механізмів.
Завдання по трансформації державного устрою мали б виконати так звані
Установчі Збори – Федеральні Збори 6-го скликання. Проте за 2 роки
федеральний орган влади приймав такі законодавчі органи влади, які не
посилювали доцентрові тенденції, а лише навпаки – сприяли посиленню
політичного значення республіканських Національних Рад, починаючи від
прийняття 12 грудня 1990 р. «закону про компетенції». Подальший
переговорний процес довів той факт, що чеська та словацька політичні сили не
176
можуть сформулювати ні єдиний республіканський проект державного устрою,
ні, тим паче, дійти до чіткого компромісного рішення. Фундаментальним
каменем спотикання були дві проблеми: 1) послідовність прийняття
республіканських та федеральної конституцій; 2) підписання державного
договору між Чеською республікою та Словацькою республікою.
Правова логіка у прийнятті договору безперечно була присутня.
Укладання такого правового документу дозволяло б дати початок створенню
федерації «знизу», як держаного утворення, що створюється на основі волі
народів, які бажають жити у єдиній країні, проте ні чеські, ні словацькі
політики не змогли створити компромісне рішення по державному договору, не
бажали йти на жодні уступки, що призводило до створення безвихідної
ситуації, стимулювало республіканські сили орієнтуватися на розділ держави.
4. Федерація, яка створювалася за допомогою адміністративного рішення
та в умовах «нормалізації», повинна була видозмінитися та трансформуватися
відповідно до потреб її громадян та запитів сьогодення. Первинно, до перших
спроб переформатування федеративного устрою у 1990 р., Чехословаччина
існувала у форм соціалістичної федерації, суб’єкти якої повинні були існувати
за національним принципом. Тому й кількість республік дорівнювала кількості
основних етносів на цій території – 2. Існування федерації з двома суб’єктами є
однією із ознак її потенційної слабкості, адже в такому випадку політикам
федерального рівня важко шукати підтримку своїх дій серед політичного
спектру республік. Саме ця слабкість і проявила себе у прикладі перебудови
Чехословаччини 1989-1993 рр. Наявність більшої кількості республік-суб’єктів
з більшою кількістю місцевих інтересів та зацікавленостей, давала б
можливість швидше та якісніше шукати компромісні рішення, з якими
погодилася б більшість.
Історія Чехословаччини в останні роки її існування склалася таким
чином, що на кожному з етапів суспільно-політичної трансформації
збереженню єдності та проведенню конкретних заходів по перетворенню
чехословацької федерації у «справжню» федерацію заважали різні фактори. На
177
першому етапі такою причиною була пасивність та нерозуміння проблеми
основними політиками щодо питання форми державного устрою. На другому
етапі не знайшлося спільної платформи, яка була б компромісом між чеською
та словацькою позицією щодо майбутнього спільної країни. На третьому етапі в
республіканських та федеральному парламенті не виявилося потужної
політичної сили, яка, маючи мандати законодавчого та представницьких
органів влади, могла би відстояти ідею збереження федерації. На кожному з
цих етапі як чехи так і словаки намагалися діяти в площині законодавства.
Щоправда законодавство залишалося ще більшою мірою соціалістичним, з
існуванням різноманітних застарілих конституційних механізмів, які заважали
швидкому та головне якісному прийняттю нового конституційного права.
Мова, в першу чергу, про механізм «вето меншості», який блокував у
Федеральних Зборах більшість конструктивних пропозицій. Зафіксований ще у
Конституційному законі №143, він уперше застосувався вже на початку 1990 р.
і у подальшому став причиною довготривалих парламентських чехо-словацьких
дискусій.
На політичній арені Чехословаччини у досліджуваний період не з’явилася
масова популярна політична партія чи рух, які б відстоювали чехословацькі
федеральні інтереси та які б мали своїх прихильників у обох республіках.
Навіть найпопулярніші революційні рухи – Громадянський Форум та
Суспільство Проти Насилля – були двома, у першу чергу, республіканськими
силами, до складу яких входили доволі різнопланові політичні групи, що за
першої можливості розпалися на низку політичних партій, так і не зробивши
єдину політичну програму заходів щодо утримання єдності Чехословаччини.
Політики Чехословаччини не зверталися до інституту референдуму в
процесах трансформації державного устрою, так як соціологічні опитування
того періоду вказують на те, що чехословацька населення не підтримувало ідею
утворення незалежних національних держав: як чеське, так і словацьке.
Прихильникам федерації не вистачило політичних сил для того, щоб таки
провести референдум та продовжити існування держави, щоправда залишається
178
відкритим питання: скільки ще у такому випадку змогла б існувати чехословацька держава?
5. Економічні перетворення передбачали у всіх можливих сценаріях
створення діючої ринкової економіки. Різнилися, по суті, лише темпи та обсяги
проведення приватизаційних заходів всередині держави. Не особливо
розбираючись в питаннях економіки, революційні лідери були змушені зробити
ставку на прагматичного економіста В. Клауса. Його реформа, що мала
запроваджуватися у пришвидшеному ритмі, виявилася прийнятною для чеської
частини федерації, проте у словаків сприймалася як згубна. Різні величини
безробіття в обох частинах федерації, а також закриття заводів оборонної
промисловості у Словаччині дуже негативно позначилися не скільки на
економічному розвитку, який можна було і далі підживлювати за рахунок
федерального бюджету, скільки на соціальних настроях словацького
суспільства, яке стало легше сприймати популістську риторику деяких партій,
зокрема політичного руху В. Мечіяра. Це, в свою чергу, призвело до отримання
популістами місць у федеральному та республіканському парламентах, їх
активній участі у обговоренні подальших сценаріїв існування Чехословаччини.
6. Міжетнічні взаємини всередині Чехословаччини базувалися на двох
рівнях. Перший і основний – щабель двох державних етносів: чехів та словаків.
Це був своєрідний фундамент, навколо якого й точилися усі питання соціальнополітичних та економічних перетворень. Другий рівень – ступінь взаємодій
етнічних меншин всередині кожної з республік. До таких етносів можна
віднести мораван у Чехії, угорців у Словаччині та ромів, що проживали в обох
республіках. Ці меншини також намагалися брати участь у політичному житті
країни. Створювали свої політичні сили, які навіть були представлені у
республіканських Національних Радах та Федеральних Зборах, проте досягти
явних успіхів їм не вдалося. Здебільшого це було викликано відсутністю
єдиного політичного центру, що міг би чітко сформулювати не лише вимоги,
але й механізми досягнення поставлених цілей. На нашу думку, етнічні
меншини мали достатнє представництво у законодавчому та представницьких
179
органах влади, яке по суті відображало їх кількісне співвідношення серед
населення республік. Проте відсутність чітких механізмів дій відбирало
можливість впливу на політичне життя Чехословаччини, де провідну роль
грали чехо-словацькі взаємини, а представникам національних меншин
залишалося власне обирати одну із сторін у суперечках. Показовим є те, що у
переважній більшості політики-представники національних меншин були
налаштовані зберегти федеративний устрій Чехословаччини, а отже могли
стати надійними союзниками федеральної влади у збереженні єдності
державного утворення. Перебудова чехословацької федерації з двочленної у
багаточленну могла б стати виходом із політичної кризи. Багатоскладовість
федерації є тим інструментом, який посилює доцентрові сили, дає можливість
досягати компромісу, балансуючи на інтересах декількох політичних суб’єктів,
що, як наслідок, підвищує шанс досягнення компромісного позитивного
рішення у випадку кризових ситуацій.
7. Розділення Чехословаччини було викликано низкою об’єктивних
причин. Серед них можна виділити найголовніші: відсутність популярної
політичної партії, яка б мала електорат на території усієї федерації та яка мала б
одним із пунктів передвиборчої програми збереження єдиної держави;
слабкість механізмів президентського впливу на прийняття важливих рішень
щодо конституційного розвитку країни; відносно короткий період діяльності як
Федеральних Зборів сьомого скликання, так і Президента Чехословаччини, що
обмежувалися 2-ма роками; відсутність політичної культури прийняття
компромісних рішень як серед словацьких, так і серед чеських політиків; різні
наслідки проведення економічної реформи для обох республік.