Прищепа Тетяна Миколаївна . Підготовка професійних кадрів для Болгарської держави у Російській імперії (1878 – 1915 рр.)

Краткое описание

Прищепа Тетяна Миколаївна . Назва дисертаційної роботи: "Підготовка професійних кадрів для Болгарської держави у Російській імперії (1878 – 1915 рр.)"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
ПРИЩЕПА ТЕТЯНА МИКОЛАЇВНА
УДК 94(497.2:470+571):378]"1878/1915"
ПІДГОТОВКА ПРОФЕСІЙНИХ КАДРІВ ДЛЯ БОЛГАРСЬКОЇ
ДЕРЖАВИ У РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ (1878-1915 РР.)
Спеціальність 07.00.02 – Всесвітня історія
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Науковий керівник
РУККАС Андрій Олегович
кандидат історичних наук, доцент
Київ – 2017
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………………………….3
ВСТУП………………………………………………………………………………4
РОЗДІЛ I. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ….9
1.1. Стан наукової розробки проблеми…...………….…………………………….9
1.2. Джерельна база……………..……………………………………………….25
РОЗДІЛ II. УЧАСТЬ РОСІЇ У ВІДНОВЛЕННІ БОЛГАРСЬКОЇ
ДЕРЖАВНОСТІ (1877 – 1879 РР.)……………………..……………………….35
2.1. Організація Тимчасового російського управління в болгарських землях…36
2.2. Другий період діяльності російської адміністрації в Князівстві Болгарія…56
РОЗДІЛ III. ФОРМУВАННЯ БОЛГАРСЬКОЇ АРМІЇ ТА ПІДГОТОВКА
БОЛГАРСЬКИХ ВІЙСЬКОВИХ КАДРІВ………………...…………………..81
3.1. Створення болгарського війська……………………………………………...82
3.2. Професійна підготовка національних кадрів для болгарської армії в
російських навчальних закладах…………………………………………………..99
РОЗДІЛ IV. ПІДГОТОВКА БОЛГАРСЬКИХ КАДРІВ У ВИЩИХ
НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ РОСІЇ…….…………………………………….128
4.1. Навчання болгар у російських університетах………………………………128
4.2. Підготовка болгар у духовних навчальних закладах………………………147
4.3. Фахова підготовка інженерно-технічних кадрів…………………………...167
ВИСНОВКИ……...……………………………………………………………….179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ….……………185
ДОДАТКИ…………...……………………………………………………………213
3
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВМОО – Внутрішня македонсько-одринська організація
Держархів м. Києва – Державний архів міста Києва
Держархів Одеської обл. – Державний архів Одеської області
ІР НБУВ – Інситут рукопису Національної бібліотеки України імені
В. І. Вернадського
КазДА – Казанська духовна академія
КДА – Київська духовна академія
МДА – Московська духовна академія
МІУ – Морське інженерне училище імператора Миколи І
НА БАН – Науковий архів Болгарської академії наук
ТРУ – Тимчасове російське управління
ТУМВ – Технічне училище Морського відомства
ЦДА – Центральний державний архів Республіки Болгарія
ЦДІАК України – Центральний державний історичний архів України
4
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Успішне функціонування будь-яких
державних установ та інститутів, стабільний розвиток держави та її міжнародне
визнання залежить від наявності кваліфікованих спеціалістів у різних сферах
суспільно-політичного та господарсько-економічного життя. У Болгарській
державі, відновленій в результаті російсько-турецької війни 1877 – 1878 рр.,
таких професійних кадрів не було. Через відсутність власних навчальних
закладів формування фахівців відбувалося за кордоном, в тому числі у
Російській імперії. У такий спосіб Болгарія не лише подолала нестачу
відповідних спеціалістів, але й сформувала власну мережу вищої освіти.
Актуальність дослідження також посилюється необхідністю аналізу цілей
Російської імперії, які зумовлювали її участь у підготовці професійних кадрів
для Болгарської держави. Через підготовку в своїх навчальних закладах
спеціалістів у військовій, юридичній, медичній, духовній та педагогічній
сферах, які після повернення на батьківщину займали високі місця у владній
ієрархії, російське керівництво прагнуло виховати проросійську болгарську
еліту. В цьому контексті цікавим є питання участі Росії у фаховій підготовці
болгарських кадрів, як одного із проявів зовнішньополітичної стратегії
імперського керівництва з просування та культивування русофільських
поглядів на Балканському півострові. Це дасть можливість провести певні
паралелі із сьогоденням, більш глибоко проаналізувати заходи Російської
Федерації із поширення свого впливу на сусідні держави, у тому числі й ті, які
стали складовою «гібридної війни» проти України.
Актуальність досліджуваної теми зумовлена також недостатньою
розробленістю питання підготовки болгарських професійних кадрів у
навчальних закладах Росії у вітчизняній історичній науці, незважаючи на те, що
провідні навчальні заклади імперії знаходилися на території тогочасної
України. Оскільки навчання спеціалістів для Болгарської держави здебільшого
відбувалося на території України вивчення окресленої теми дозволить
5
розглянути й окремі сторінки з історії вітчизняних вищих навчальних закладів
та українсько-болгарської співпраці в освітній сфері.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана в межах науково-дослідної теми «Україна в загальноєвропейських
історичних процесах: пошуки цивілізаційного вибору» (державний
реєстраційний номер 16 БФ 046-01), включеної до тематичного плану
історичного факультету Київського національного університету імені Тараса
Шевченка.
Мета дисертаційного дослідження полягає у комплексному вивченні
професійної підготовки болгарських професійних кадрів у навчальних закладах
Російської імперії наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Досягнення поставленої
мети передбачає вирішення наступних дослідницьких завдань:
• проаналізувати стан наукової розробки проблеми та джерельну базу
дослідження;
• визначити зовнішні фактори у процесі відновлення Болгарської держави
від османського панування у 1878 р.;
• розкрити процес створення військових сил Князівства Болгарія;
• охарактеризувати основні напрямки підготовки болгарських військових
кадрів;
• прослідкувати процес навчання болгарської молоді в університетах
імперії та розкрити їх професійну діяльність на батьківщині;
• визначити особливості підготовки болгарських студентів у російських
духовних навчальних закладах;
• дослідити основні напрямки здобування болгарами інженерно-технічної
освіти в навчальних закладах Росії.
Об’єктом дисертаційного дослідження є відносини Російської імперії та
Болгарської держави наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.
Предметом дослідження є історичні передумови, практичні прояви та
особливості професійної підготовки болгарських кадрів у навчальних закладах
Російської імперії наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.
6
Хронологічні межі дисертації охоплюють період 1878 – 1915 рр. Нижня
хронологічна межа – 1878 р., зумовлена завершенням російсько-турецької
війни 1877 – 1878 років та звільненням Болгарської держави. Верхній рубіж
дослідження –1915 р., обумовлений вступом Болгарії у Першу світову війну,
що призвело до розриву дипломатичних відносин з Російською імперією.
Географічні межі дослідження охоплюють кордони Болгарської держави
станом на 1915 р., включаючи територію Південної Добруджі, а також
територію Російської імперії.
Теоретико-методологічною базою дослідження є сукупність
загальнонаукових та спеціальних методів історичної науки. Методологічну
основу дисертаційного дослідження становлять принципи історизму та
системності. Залежно від виконання поставлених завдань використовувалися
статистичний, порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний, логічний
методи. Статистичний метод використовувався для визначення кількості
болгарських студентів у навчальних закладах Російської імперії та виявлення
кількісних показників результату професійної підготовки. Порівняльноісторичний метод сприяв розкриттю особливостей організації та фінансування
процесу навчання болгарської молоді в тогочасних російських навчальних
закладах, а проблемно-хронологічний метод використовувався для з’ясування
причин діяльності російської адміністрації на території Болгарії та визначення
передумов відправлення болгарської молоді здобувати фахову освіту в імперії.
Логічний метод дозволив зробити висновки щодо питання професійної
підготовки болгар у навчальних закладах тогочасної Росії та виявити основний
внесок випускників російської вищої школи для подальшого розвитку
Болгарської держави. Методи класифікації та періодизації були використані
при аналізі історіографії й узагальненні джерельної бази дослідження, що
дозволило всебічно розглянути особливості формування болгарських
професійних кадрів.
Наукова новизна отриманих результатів зумовлена тим, що вперше у
вітчизняній історичній науці детально висвітлюються питання, пов’язані з
7
підготовкою професійних кадрів для Болгарської держави протягом 1878 – 1915
рр.
Вперше:
• введено до наукового обігу раніше неопубліковані історичні джерела з
архівів України та Республіки Болгарія, зокрема, матеріали Тимчасового
російського управління, матеріали періодичної преси, спогади та листування
болгар, котрі навчалися в Російській імперії;
• комплексно проаналізовано участь та роль Російської імперії у підготовці
професійних кадрів для Болгарської держави після завершення російськотурецької війни 1877 – 1878 років;
• здійснено аналіз не лише професійної підготовки болгар у російських
навчальних закладах, але й розкрито їх діяльність на батьківщині.
Удосконалено:
• висновки щодо питання впливу російського уряду на становлення
Болгарської держави наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.;
• наукове уявлення про систему формування болгарських професійних
кадрів;
Набули подальшого розвитку:
• систематизація та аналіз джерел та наукової літератури з проблеми
дослідження;
• дослідження становлення болгарської державності в умовах
зовнішньополітичного впливу Російської імперії;
• вивчення процесу фахової підготовки іноземних студентів в тогочасних
закладах Російської імперії, в тому числі й українських.
Практичне значення одержаних результатів полягає в поглибленні
розуміння процесу становлення Болгарської держави через призму підготовки
кадрового потенціалу. Результати дослідження можуть бути основою для
подальших наукових розробок з питань формування професійних кадрів та
культурно-освітніх процесів Болгарії та України, а також використовуватися
при підготовці узагальнюючих праць, підручників та навчальних посібників з
8
всесвітньої та вітчизняної історії; написанні робіт з історії освіти; розробці
нормативних та спеціальних лекційних курсів з історії Болгарії.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження було
оприлюднено та обговорено на всеукраїнських та міжнародних науковотеоретичних та науково-практичних конференціях, зокрема: «Дні науки
історичного факультету» та «Шевченківська весна» (Київський національний
університет імені Тараса Шевченка, 2014, 2015, 2016); «Історико-краєзнавчі
дослідження: традиції та інновації» (Сумський державний педагогічний
університет імені А. С. Макаренка, 2016) та ін.
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 6 статей у
наукових фахових виданнях, у тому числі одна публікація – в зарубіжному
виданні. Окремі положення та результати дисертації додатково відображені у 7
публікаціях тез та виступів на наукових конференціях.
Структура дисертації обумовлена метою, завданнями та характером
дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів (9 підрозділів),
висновків, списку використаних джерел та літератури (27 с., 255 позицій),
додатків. Загальний обсяг дисертації становить – 222 сторінки тексту, з яких
основний зміст викладено на 184 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
З моменту закінчення російсько-турецької війни 1877 – 1878 років в
болгарській історії розпочався найбільш відповідальний період становлення
власної державності. У дисертаційному дослідженні здійснено наукове
завдання, котре полягає у ґрунтовному висвітлені особливостей, виявлені
тенденцій та результатів процесу підготовки професійних кадрів для
Болгарської держави у навчальних закладах Російській імперії наприкінці ХІХ
– на початку ХХ ст. Основні результати проведеного дослідження наступні.
Аналіз історіографії та джерельної бази дослідження свідчить, що обрана
проблематика досі не була окремим предметом історичного дослідження. Серед
історичної літератури, котра висвітлює розвиток Болгарської держави
відповідного хронологічного періоду, значна увага зосереджена на самому
процесі російсько-турецької війни 1877 – 1878 рр., на діяльності Тимчасового
російського управління, на допомозі Російської імперії у процесі відновлення
Болгарії, але не на проблемі професійної підготовки болгарських професійних
кадрів. В цьому контексті варто зазначити, що процес навчання болгарської
молоді в тогочасних російських навчальних закладах згадується у вітчизняній
історіографії у контексті болгарсько-російських або ж болгарсько-українських
культурно-наукових зв’язків.
Беручи до уваги загальний обсяг наявної історіографічної бази, доцільно
було б поділити її на три періоди, котрі відповідають основним історичним
змінам, що відбувалися в болгарській історії: перший 1878 – 1944 рр.; другий
1944 – 1990 рр.; третій з 1990 р. – до сьогодення. До першого періоду належать
праці загально-оглядового вмісту, котрі характеризують процес звільнення
болгарського народу з-під влади Османської імперії та розкривають діяльність
ТРУ. Для другого періоду в історіографічних дослідженнях характерні певні
зміни, які зумовлені встановленням в Болгарії марксистської ідеології в
результаті вересневих подій 1944 року. В результаті таких політичних перемін
більшість досліджень були зосередженні на питаннях соціально-економічного
180
розвитку країни, революційних подіях чи «класовій боротьбі». При цьому
російський вплив на культурний розвиток болгарської держави історики
особливо пов’язували з впливом революційно-демократичних ідей. Особливу
увагу як болгарські, так і радянські дослідники приділяли діяльності провідних
болгарських революціонерів, котрі здобули професійну освіту на території
Російської імперії. Початок якісно нового періоду у дослідженні професійної
підготовки болгарської молоді у навчальних закладах Російської імперії
припадає на другу половину ХХ ст. В останнє десятиліття ХХ ст. та на початку
ХХІ ст. в історіографічній базі з’являються дослідження, котрі розкривають
деякі загальні аспекти проблеми професійної підготовки болгарської молоді у
російських навчальних закладах.
Джерельна база дослідження представлена архівними матеріалами,
матеріалами особистого походження, офіційними виданнями,
розпорядженнями, збірниками опублікованих документів та матеріалами
періодичних видань. Доступні джерела дозволяють скласти досить повне
уявлення про становлення болгарської державності по завершенню російськотурецької війни 1877 – 1878 рр. та прослідкувати процес професійної
підготовки болгарських професійних кадрів у навчальних закладах Російської
імперії протягом 1878 – 1915 рр., а критичний аналіз документів та їх
комплексне використання дозволили науково проаналізувати основні проблеми
обраної тематики.
Встановлено, що процес становлення болгарської державності після
завершення російсько-турецької війни 1877 – 1878 рр. являв собою один із
складних історичних процесів, що відбувалися на території Балканського
півострова наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Вирішенням нагальних
болгарських проблем займалося Тимчасове російське управління, котре діяло
на території Болгарії до липня 1879 року.
Російські комісари князь Володимир Черкаський та Олександр ДондуковКорсаков наприкінці ХІХ ст. заклали ґрунтовну основу для подальшого
функціонування болгарської державно-управлінської системи. Говорячи про
181
роль та вплив Російської імперії у процесі відновлення Болгарської держави,
варто зазначити, що це були, перш за все, політичні настанови. Хоча російське
керівництво й бачило в цьому процесі основним завданням збереження
власного політичного впливу на Балканах, діяльність ТРУ все ж таки була
необхідною для болгарського державотворення. Процес реформування у
Болгарській державі, започаткований керівництвом російської адміністрації,
передбачав й підготовку болгарських кадрів, які поступово залучалися до
державної сфери управління, адміністративної діяльності, галузі освіти, суду та
до військової організації краю.
Саме під час діяльності харківського професора Марина Дринова
налагоджується процес відправлення болгарської молоді до навчальних
закладів Російської імперії та починає працювати система надання стипендій
для отримання професійної освіти за межами Князівства. Всі ці кроки в
майбутньому мали позитивний результат для Болгарської держави, адже після
отримання освіти в Росії, болгари поверталися на батьківщину й починали
працювати на благо власної держави.
На особливу увагу заслуговує процес формування болгарського
національного війська. Так склалося, що значну частину свого історичного
розвитку болгарський народ провів під гнітом Османської імперії. Тому, коли
настав час відбудови власної держави, одним із основних завдань постало
формування війська, котре могло б стати на захист національних кордонів.
Зазначено, що процес формування болгарського війська та підготовка
професійних кадрів було одним із напрямків загальноприйнятого імперського
курсу у рамках діяльності ТРУ, оскільки створення окремої військової
структури передбачалося умовами Сан-Стефанського прелімінарного мирного
договору та підтвердилося рішеннями Берлінського конгресу. Ще у 1877
р. було закладено організаційну основу болгарському національному війську,
коли напередодні російсько-турецької війни в Кишиневі відбулося формування
перших дружин Болгарського ополчення. Вже 25 квітня 1878 року були
розроблені та затверджені відповідні «Тимчасові правила для утворення
182
Земського війська князівства Болгарського» та спеціальна «Інструкція для
навчання ратників Земського війська». Отже, як бачимо, в результаті діяльності
ТРУ загони Болгарського ополчення були трансформовані в національне
болгарське Земське військо. Остаточне оформлення болгарської військової
структури сприяло процесові направлення болгар здобувати професійну освіту
до провідних військових навчальних закладів імперії.
Підготовка національних професійних кадрів для болгарської армії
проходила як в самій Болгарії, так і в Російській імперії. Станом на 1878 р. в
столиці Князівства функціонувало військове училище, випускники якого
зобов’язувалися відбути службу у болгарському війську по року за кожний рік
навчання. Перші ж випадки вступу болгарської молоді до російських військовоморських закладів пов’язані з ініціативою начальника князівської флотилії
капітан-лейтенанта О. Конкевича. Як бачимо, саме російські офіцери, котрі
перебували на службі в Болгарії, сприяли процесові направлення болгарської
молоді до військових навчальних закладів Російської імперії.
Порядок прийому болгарських студентів до військових навчальних
закладів імперії був чітко визначений у відповідних документах – «Правила
прийому в російські навчальні заклади студентів-іноземців з Балкан» від 1901
року та «Правилах прийому підданих південнослов’янських держав в російські
військово-навчальні заклади» від 1910 року. До прийняття цих правил,
болгарські студенти зараховувалися до військових закладів Росії на основі
вступних вимог, котрі визначало керівництво того чи іншого закладу. Вище
зазначені правила не тільки регламентували процедуру прийому іноземців, але
й показували, як даний процес контролювався з болгарської та російської
сторін.
Зазначено, що рівень підготовки болгарських військових у Російській
імперії був досить високим. Про це свідчить той факт, що на початок
оголошення всезагальної мобілізації у зв’язку оголошенням Балканської війни
у 1912 р. 20 % офіцерського складу болгарського флоту були випускниками
російських навчальних закладів. Серед провідних військових та політичних
183
діячів значна частина була вихованцями вищих російських навчальних
закладів. Такі болгарські військові міністри як К. Н. Попконстантінов,
О. С. Панов, Р. П. Стоянов, І. Н. Іванов, Г. М. Вазов були випускниками
Михайлівської артилерійської академії, Миколаївської академії Генерального
штабу та Миколаївської військово-інженерної академії Санкт-Петербургу.
Взагалі, протягом 1878 – 1915 рр. військову підготовку в Росії здобуло понад
400 болгар.
Розглядаючи процес підготовки болгарської молоді в російських
університетах, варто підсумувати, що відразу після завершення діяльності ТРУ
понад 30 болгарських державних стипендіатів було відправлено на навчання до
Росії. Процес відправлення своїх студентів за кордон пояснювався й тим, що до
1888 р. Князівстві Болгарія не було вищих навчальних закладів. Крім того,
російський уряд також сприяв залученю болгарських студентів до навчальних
закладів імперії. Протягом 1878 – 1915 рр. більшість відомих болгарських
політиків та державних діячів навчалися на медичних та юридичних
факультетах російських університетів. Дещо менше болгарських студентів
здобували професійну освіту на фізико-математичному та історичкофілологічному факультетах. Така тенденція пояснюється тим, що професії
юридичного характеру були найбільш престижними в тогочасному
болгарському соціумі.
Отримавши вищу професійну освіту в університетах Російської імперії,
болгарські випускники юридичних факультетів працювали не лише
адвокатами, суддями чи прокурорами, вони були очільниками вищих
державних установ, наприклад, очолювали провідні міністерства Болгарської
держави.
Визначено, що навчання болгар в духовних навчальних закладах
Російської імперії наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. було продовженням вже
існуючої традиції. Професійна підготовка болгар в богословських навчальних
закладах Російської імперії регламентувалася «Правилами вибору та
рекомендації слов’янських уродженців до російських навчальних закладів» від
184
24 квітня 1897 року, а питання надання стипендій від російського уряду
вирішувалося в спеціальній комісії при Міністерстві закордонних справ.
Досліджуючи питання духовної підготовки болгарських богословів у
Російській імперії, прослідковано, що кількість болгар у Київській духовній
академії була більшою, ніж у академіях Москви, Казані чи Санкт-Петербургу.
Протягом досліджуваного періоду випускниками КДА було понад 50 болгар.
Однією із особливостей богословської підготовки болгарської молоді на
території імперії був той факт, що більшість болгарських студентів перебували
на фінансовому утриманні російської сторони. Справа в тому, що болгарський
уряд виділяв мінімальну фінансову допомогу для богословської підготовки, а
церква ще не мала достатнього фінансового підґрунтя для виділення
необхідних коштів. Отримавши вищу духовну освіту болгарські богослови
поверталися на батьківщину, де залучалися до керівництва не лише церковними
справами, але й займалися науково-освітніми та політичними справами.
У ході дослідження визначено, що одним із напрямків професійної
підготовки болгарської молоді після 1878 р. була інженерно-технічна освіта. У
порівнянні з іншими спеціальностями інженерно-технічні науки болгарські
студенти вивчали в Російській імперії у дещо меншій мірі. Досить частими
були випадки, коли болгари спочатку навчалися на технічних спеціальностях у
Росії, а потім продовжували навчання у Західній Європі. Саме тому, для
болгарської інженерно-технічної думки кінця ХІХ – початку ХХ ст.
притаманний певний симбіоз російських та західноєвропейських впливів.
У Російській імперії основними центрами підготовки болгарських
інженерно-технічних кадрів були профільні навчальні заклади СанктПетербургу, Харкова, Москви. Із лав технічних інститутів випустилися
П. Флорин, З. Павлов, Хр. Пеєв, Л. Божков, котрі заклали основі для
подальшого формування власне болгарської інженерно-технічної справи.