Соціально-економічне становище, етнічний склад і діяльність купецтва міста Києва в XIX ст. : Социально-экономическое положение, этнический состав и деятельность купечества города Киева в XIX в.

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Національний педагогічний університет
імені М. П. Драгоманова

На правах рукопису

Гуржій Іванна Олександрівна

УДК 316.343.34(477-25) “18”

Соціально-економічне становище, етнічний склад і діяльність купецтва міста Києва в XIX столітті

07.00.01 – історія України

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Науковий керівник –
Борисенко Володимир Йосипович
доктор історичних наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки України

Київ - 2011

ЗМІСТ
Список умовних скорочень……………………………………………………..4
Вступ……………………………………………………………………………...5
Розділ 1
Історіографія, джерельна база та методи дослідження……………………11

1.1 Стан наукової розробки теми…………………………………....................11
1.2 Класифікація та характеристика використаних першоджерел…………...21
1.3 Методологічні засади й основи наукового пошуку………….....................26

Розділ 2
Соціально-економічне становище, джерела формування й етнічний склад……………………………………………………………………………...35

2.1. Кількісне зростання та структуризація купецького стану в першій половині XIX ст………………………………………………………………….35 2.2. Кардинальні зміни в статусі та майновому цензі купців у другій половині XIX ст. ……………………………………………………………………………56
2.3. Найважливіші аспекти та проблеми повсякденного життя……................65

Розділ 3
Умови функціонування та головні види діяльності……………………….90

3.1.Влада й основні організаційні заходи в галузях торгівлі та підприємництва міста……………………………………………………………90
3.2.Купецька конкуренція……………………………………………………...114
3.3.Характерні риси й особливості професійної діяльності…………………124
3.4.Інші види діяльності : суспільна значущість і моральні заохочення………………………………………………………………………145
Висновки і конкретні здобутки дисертанта……………………………….162
Додатки. Термінологічний словник……………………………………….167
Список використаних джерел і літератури……………………………….169

Перелік умовних скорочень

Арк. – аркуш
ДАК – Державний архів м. Києва
Журнал МВД – Журнал министерства внутренних дел
Кн. – книга
Крб. – карбованці
м. – місто
м-ко – містечко
млн. – мільйон
оп. – опис
Отд. - Отдел
ПСЗРИ – Полное собрание законов Российской империи
С. – сторінка
с. – село
Собр. – собрание
Т. – том
Тис. – тисяча
Труды КДА – Труды Киевской духовной академии
УІЖ – Український історичний журнал
Ф. – фонд
ЦДІАУК – Центральний державний історичний архів України в м. Києві
Ч. – частина
Чтения ИОИДР – Чтения в императорском Обществе истории и древностей российских при Московском университете

ВСТУП

Актуальність теми. Рівень торгових відносин і стан економіки є найважливішими показниками розвитку будь-якого цивілізованого суспільства, які багато в чому визначають напрями внутрішньої та зовнішньої політики держави, зумовлюють ті чи інші стосунки між народами. Купецтво протягом кількох століть було чи не головним, хоча й не найчисельнішим, репрезантом торгово-економічних інтересів жителів кількох континентів, безпосереднім (наприклад, у вимогах і зверненнях до урядів), або опосередкованим учасником організації “потоків” реалізації предметів споживання, розкоші, культурного збагачення. Без перебільшення можна стверджувати, що у діяльності, соціальному статусі й майновому забезпеченні купців м. Києва як у краплині води відобразилися складні, неоднозначні, а часом кризові процеси та явища, які мали місце не тільки в Україні, а й у Російській імперії загалом періоду розкладу кріпосницької системи господарства та інтенсифікації буржуазних відносин. Цей стан слід розглядати як особливо “чутливу” групу людей до будь-яких змін у сферах народного господарства й державного управління, інтеграції та суспільної трансформації. На нашу думку, досвід набутий у прийнятті відповідного законодавства стосовно, найбільш економічно активної й соціально “рухливої” частини населення, її оподаткування, а також професійної діяльності цілком можна використовувати й нині, хіба що з урахуванням статусу незалежної України в міжнародному співтоваристві.
Дослідження багатьох аспектів теми актуалізується й їх недостатнім вивченням, а також невирішенням багатьох методологічних питань (зокрема, відсутністю чітких визначень самих понять “купець”, “купецтво”, “торгова людина”).
Вирішення поставлених у дисертаційній роботі завдань безпосередньо на прикладі одного великого міста дозволить розкрити, як нам здається, в усій повноті специфіку та найдетальніші механізми становлення й еволюції національного купецтва, виявити джерела його формування й економічний потенціал, відобразити значущість і місце в функціонуванні всеукраїнського та всеросійського ринків, дослідити соціальну структуру тощо. При цьому, в контексті мікроісторії як наукового напряму, є можливість показати не лише соціо-професійний портрет київського негоціанта, а і його культурні вподобання, причини (причому не завжди безкорисливі) благодійності, найважливіші риси повсякденного життя. Крім того, простежується чимало спільного в образах і типах тогочасних торговців з новітніми “бізнесменами”, у проблемах реалізації продукції, які були тоді й існують нині в столиці (територіальне забезпечення та профільне будівництво відповідних споруд; то прихована, то відверта безкомпромісна боротьба за керівництво ринками та місця на них; міська торгівля та влада; охоронна політика стосовно продавця-покупця та гарантія його споживацьких прав; конкуренція і так зване “мздоимство” – хабарництво тощо).
Отже, за допомогою всебічного, поглибленого та комплексного вивчення означених параметрів можна висвітлити в усій повноті історію київських купців XIX ст.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у руслі наукової тематики кафедри історії України Інституту історичної освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова “Актуальні проблеми історії України”. Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова протокол № 4 від 24 грудня 2008 р.
Також вона може бути складовою частиною держбюджетної теми відділу історії України XIX – початку XX ст. Інституту історії України НАН України “Влада і суспільство на Українських землях у XIX – на початку XXст. : тенденції розвитку в контексті історії Центрально–Східної Європи” (державний реєстраційний номер 0105U000284 ).
Метою дослідження є всебічна й об’єктивна характеристика ролі й визначення місця цієї категорії жителів у суспільно-політичному й економічному розвитку міста на тлі відповідних процесів, які відбувалися і в інших великих населених пунктах на території так званої підросійської України.
Мета роботи полягає у розв’язанні таких наукових завдань:
– проаналізувати рівень розробки теми у вітчизняній і зарубіжній історіографії. класифікувати типи та визначити репрезентативність використаних документальних матеріалів;
– висвітлити специфіку методологічних засад і творчого пошуку;
– дослідити кількісне (поетапне) зростання та структуризацію купецького стану протягом XIX ст.;
– відобразити основні аспекти повсякденного життя в контексті впливу на них професійної діяльності;
– окреслити спільне та відмінне в політиці царського уряду стосовно представників різних етнічних груп у середовищі київських купців і простежити тенденції денаціоналізації місцевих “кадрів”;
– з’ясувати “часові” і “просторові” зрушення в їх оподаткуванні;
– охарактеризувати найважливіші організаційні заходи влади в сферах торгівлі й підприємництва міста;
визначити суть, форми та наслідки конкуренції;
– виявити характерні риси та суспільну значущість різних видів діяльності “столичних” негоціантів;
– дати оцінку процесу накопиченню капіталів і майновому забезпеченню.
Об’єктом дослідження є історія купців м. Києва у найголовніших проблемних її аспектах: соціальний статус, економічний потенціал, джерела формування та основні види діяльності названої групи населення.
Предметом дослідження визначені загальні тенденції становлення й еволюція купецького стану в Україні, а також політика імперського уряду Росії щодо його функціонування.
Наукова новизна одержаних результатів при студіюванні зумовлена, насамперед, метою, предметом, об’єктом і завданнями самої дисертаційної роботи, котра ґрунтується на опрацюванні широкої джерельної бази. У ній вперше в історичній науці досліджено соціо– професійний тип київського купця на тлі його повсякденних проблем. До наукового обігу автором залучено великий масив документального, зокрема й архівного, матеріалу, переважно офіційного характеру чи мемуарного жанру, який і дозволив відобразити в усій повноті істинний портрет тогочасної торгової людини та підприємця. Також уперше в історіографії були виявлені, уточнені й систематизовані (при всій їх неоднозначності та дискусійності) статистичні дані за головними параметрами (чисельність, національний склад, соціальний зріз, розміри капіталу та майнове забезпечення) функціонування купців м. Києва. Водночас досліджено вплив позаслужбових зв’язків (протекція, особисті знайомства, родинна спорідненість, використання благодійності та ін.) на їхню професійну діяльність і можливості збільшення доходів.
Хронологічні рамки охоплюють XIX ст. – своєрідний період від становлення та зміцнення позицій купецького стану за царювання Олександра I (1801– 1825 рр.) і до кризисних явищ у політиці та економіці Російської імперії кінця цього та початку XX ст., які призвели до російсько-японської війни (1904–1905 рр.) і революції 1905–1907 рр.
Географічні межі дисертації зумовлені тогочасною територією Києва. В окремих випадках: при розгляді деяких законодавчих актів уряду Російської імперії, висвітленні окремих сюжетів і проведенні аналогій з іншими містами держави, виникала необхідність “територіального розширення” наукового пошуку.
Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що її теоретичні викладки та положення, фактичний матеріал і одержані результати можуть бути використані при підготовці й написанні загальних і спеціальних навчальних курсів у вузах, синтетичних праць з минулого українського народу, соціальної історії, розвитку держави і права. Методологічні ж підходи та засади сприятимуть поліпшенню подальших студіювань еволюції оподаткування та взаємин підприємців із владою.
Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи обговорювались на кафедрі історії України Інституту історичної освіти Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, а також доповідалися на Третіх Гуржіївських історичних читаннях, присвячених 90-річчю від для народження члена–кореспондента АН УРСР Івана Олександровича Гуржія (Черкаси, 2006 р.) і Четвертих (Міжнародних) Гуржіївських історичних читаннях 22–23 вересня 2009 р., м. Черкаси.
Публікації на тему автором здійснені у таких виданнях:
1. Гуржій І. О. Окремі аспекти повсякденного життя київських купців XIX ст. // УІЖ – К., 2009. – № 6. – С. 24-35.
2. Гуржій І.О. Стуктурні зміни, майновий ценз і капітали київського купецтва XIX ст. // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2009. – Вип. 3. – С. 25-29.
3. Гуржій І.О. Влада й основні організаційні заходи в галузі торгівлі та підприємництва м. Києва XIX ст. // Проблеми історії України XIX– початку XX ст. – К.: Інститут історії України НАН України, 2009. – Вип. XVI. – С. 38-52.
4. Гуржій І.О. Основні види непрофесійної діяльності київських купців: суспільна значущість і моральні заохочення (XIX ст.) // Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В.О.Сухомлинського: Збірник наукових праць. Вип. 27: Історичні науки. – Миколаїв: МДУ, 2009. – С. 52-64.
5. Гуржій І. О. Купецька конкуренція в галузі торгівлі м. Києва XIX ст. // Гуржіївські історичні читання: Збірник наукових праць. – Черкаси: Видавець Чабаненко Ю. А., 2009. – С. 174-179.
6. Гуржій І., Гуржій О. Соціально-економічне становище, джерела формування та етнічний склад купецтва Києва у другій половині XVIII– першій половині XIX ст. // Україна крізь віки: Збірник наукових праць на пошану академіка НАН України професора Валерія Смолія. – К.:Інститут історії України НАН України, 2010. – С. 657 - 673.
7. Гуржій І. О. Боротьба купців за ринки збуту товарів у Києві в XIX ст. // Гуманітарний вісник : всеукр. Зб. Наук. Праць. – Число 15. Вип.1 [Текст] / М-во освіти і науки України, Черкаський державний технологічний університет. – Черкаси : ЧДТУ, 2010. – С. 84-91. (Серія: Історичні науки)
Отже, основні положення та висновки роботи відображені у чотирьох статтях автора, опублікованих у фахових виданнях, а також у трьох публікаціях, котрі додатково висвітлюють їх зміст. Загальний обсяг праць становить 4,5 друк. арк.
Структура дослідження складається зі списку умовних скорочень; вступу; трьох розділів, поділених на 10 параграфів; висновків; короткого термінологічного словника; списку використаних джерел і літератури (всього 457 позицій). Загальний обсяг дисертації становить 213 сторінок, з яких основна частина – 167 сторінки. Необхідність вміщення додаткового роз’яснення окремих термінів зумовлена специфікою об’єкта вивчення.

Список литературы

Висновки і конкретні здобутки дисертанта
– Аналіз спеціальної літератури однозначно засвідчив, що більшість аспектів теми, яка вивчалася, ще не були об’єктом комплексного дослідження (кількісне зростання та джерела поповнення купецького стану м. Києва в XIX ст., його етнічний склад, процес денаціоналізації української групи, специфіка становища єврейського контингенту тощо ). Лише часткове висвітлення знайшли такі питання, як повсякденне життя та благодійна діяльність торговців – професіоналів.
У результаті наукового пошуку виявлено та опрацьовано близько 250 неопублікованих джерел у 13 фондах 2-х державних архівних установ України (всього понад 100 описів). Вибір архівів зумовили насамперед географічні рамки роботи. Зміст більшої частини одиниць зберігання в них мав принципове значення при розв’язанні завдань, визначених у вступі. А тому дозволив сформулювати деякі концептуальні положення щодо неоднозначності цілей меценацтва, привілейованості російських і іноземних негоціантів порівняно з корінними кадрами, ролі жінки – купчихи в галузі торгівлі, клановості й т.п. Приблизно 85% залучених опублікованих документів і матеріалів (законодавчі акти, статистичні відомості, листування, спогади, різного характеру історичні нотатки та хроніки) відзначаються вагомим вмістом і достовірними даними. В цілому ж всі вони надали можливість всебічно змалювати соціо - професійний портрет київського купця у визначний період. Методологічні засади й основи наукового пошуку базуються на залученні здобутків серійно-статистичного аналізу й етнографічних досліджень, із використанням методів соціальної психології, політичної й історичної антропології, культурології. Специфіку їх застосування зумовив міждисциплінарний підхід, бо тема перебуває в площині перетину вивчення об’єкту власне трьох наук: історії, економіки та права.

– У процесі студіювання вдалося виявити, що на початковому етапі становлення гільдійського купецтва (XVIII ст.) його фіскальні зобов’язання ще не залежали від обсягів власних капіталів і прибутків. Хоча вже відтоді формувалася урядова ідея стосовно сплати ними недоїмок за малоімущих і неімущих міщан. Така тенденція, але в більш виразних проявах, існувала протягом усього XIX ст. Водночас в Україні й зокрема в Києві юридичне оформлення статусу різних категорій купців дещо “відставало” порівняно з центральними регіонами Росії, не кажучи вже про Західну Європу.
– Для першої половини XIX ст. у галузі внутрішньої політики царського уряду, як це вдалося встановити на підставі законодавчих актів, стало характерним те, що пільги купцям надавалися здебільшого за географічним принципом і переважно з урахуванням етнічної належності та віросповівання. Разом з тим, саме законодавство в цьому аспекті ще не мало чітко визначених принципів і норм, а тому періодично відповідним чином впорядковувалося ( в залежності від зміни умов і потреб уряду та населення). Важливу роль, коли і не головну, тут відігравав особистий фактор : погляди на проблему імператорів, які нерідко відвідували Київ, їхніх міністрів, губернаторів й інших офіційних осіб.
– Обґрунтовано принципове положення про те, що протягом означеного періоду навіть досить високий встановлений майновий(будинок і інша нерухомість вартістю від 3-х до 20 тис. крб. і вище) та грошовий ценз (у межах 2-16 тис. крб.. у кінці XVIII ст., 8-50 тис. крб. на початку XIX ст. від 50-х років XIX ст. 30-90 тис. крб.) не зміг перетворити купецтво в замкнутий стан. Його поповнення “кадрами” забезпечувало, в першу чергу, збагачення міщан і селян, яким дозволялося записуватися в гільдії, а вихід з нього зумовлювали, насамперед, банкрутства чи бажання переселитися в інші населені пункти. Найчастіше це мало місце в середовищі негоціантів самої численної 3-ї гільдії, капітали й торгові операції яких були найбільш обмеженими. За нашими підрахунками, на початку століття “ рухливість ” київського міщанства – основного джерела їх поповнення – досягала майже 45%. Високі коливання в цьому контексті спостерігалися протягом усього століття, а особливо масово в другій половині (за рахунок розкріпаченого селянства, фактично самоліквідації чумацтва тощо).
– На підставі документального матеріалу простежено, як поступове зростання податкового тиску породжувало значні проблеми в цілої маси купецтва й зумовлювало порівняно швидке збільшення її заборгованості через нездатність виплати всіляких зборів. Водночас помітно розширила потенційні можливості середнього міського купецтва реформа міністра фінансів Є. Канкріна 1824 р. Причому, її позитивні вплив і наслідки відчувалися ще впродовж кількох десятиліть. Вона фактично вивела з тіньової економіки сімейні капітали, що тривалий час оформлялися так, щоб уникати сплати податків. Практично в неоднозначній суспільно - економічній ситуації перебували негоціанти – євреї, юридичний статус яких періодично то погіршувався, то стабілізувався, але майже ніколи принципово не поліпшувався. Чим далі вони зазнавали все більшої дискримінації з боку різних рівнів влади й персонально від чиновників. Встановлено, наприкінці XVIII ст. замість подушного оподаткування купці мали сплачувати всього 1% з наявного в них капіталу, від 1812 р. – вже 4, 75 %, а в другій половині XIX ст. цей збір номінально зріс у декілька разів. Причому, оподатковувалися значною мірою вже не наявні капітали, а купецькі прибутки.
– В дисертації проводиться ідея про те, що соціально–економічні умови діяльності купецьких родин (“кланів”) перетворили більшість з них на окремі професійні “фірми”, члени яких були пов’язані між собою не тільки “кревними” вузами, а й спільними матеріальними інтересами, котрі запри вирішенні справ часто “виходили” на перше місце. При цьому, юридично не оформлені права й обов’язки кожного з членів, тим не менш не впливали на, так би мовити, традиції : глава – керівник, молоді родичі – виконовці його волі. Лише в разі отримання спеціального свідоцтва про гільдії останні могли відокремитись і заснувати власну справу.
– Докладно показано як розбудова міста, матеріальний добробут, або сімейні чи економічні негаразди позначалися на повсякденності торговців – професіоналів. Специфікою ж столиці стало те, що наявність тут великої кількості росіян, поляків і євреїв часом спричиняли гострі побутові непорозуміння, суперечності, а то й конфлікти, як між ними, так і корінними українцями. Імперська влада за будь–яких обставин намагалася зденаціоналізувати життя в місті, поширити загальноросійські порядки та мову.
– На загальноімперському тлі відображено бурхливі зрушення в економіці Києва та розвиток капіталістичних відносин. На конкретних прикладах показано як вища і місцева влада сприяла появі порівняно потужних підприємств з масовим застосуванням праці вільнонайманих робітників і кількісному зростанню буржуазії. Царське законодавство юридично забезпечило розгалуження й зміцнення системи банків і кредитування, поліпшення транспортування товарів, заміну старих форм реалізації продукції на нові тощо. Внутрішні економічні процеси та відповідні урядові заходи призвели до того , що на території Києва вели постійну торгівлю на початку століття всього кілька десятків, а в кінці вже понад 4,6 тис. закладів.
– Грунтуючись на значному фактичному матеріалі першоджерел і спеціальній літературі, авторові вдалося встановити кількісні показники щодо поетапного збільшення київських купців. Узагальнено воно має такий вигляд : “справжніх” (гільдійських ) купців налічувалося в 1785 р. ледь до 40 осіб, або 0,7 від сумарного числа дорослих городян; 1811 – близько 50; 1835 р. – трохи більше 600; 1845 р. – 1300; 1861 р. – до 1400 осіб. Перепис 1874 р. зафіксував наявність у місті 4,4 тис. купців, які вже становили майже 3,5 % від усіх жителів. У 1897 р. до складу торгової буржуазії було записано близько 30 тис. чоловіків і жінок. Тобто, з кінця XVIII ст. до кінця XIX ст. кількість представників буржуазії, залученої в процес купівлі – продажу товарів, зросла в 750 разів.
– На наш погляд, у сучасних умовах суспільно-політичного й економічного життя столиці України можна було б використати тогочасний досвід облаштування й розміщення ринків, зокрема і тимчасових торгових місць, боротьби проти правопорушень у цій сфері, здійснення заходів, спрямованих на поліпшення санітарного стану. А головне, враховуючи особисту зацікавленість і увагу до київської торгівлі самих російських імператорів, важливо, щоб нині ініціатива щодо її покращення виходила від найвищих посадовців держави, а не “замикалася” на корпоративних інтересах місцевого чиновництва та власників ринків, магазинів, ларків і т.п.

Список використаних джерел і літератури
Джерела
1. Архівні матеріали
Центральний державний історичний архів України в м. Києві (ЦДІАУК)
Ф.193 Київське намісницьке правління
оп. 2.
1. Спр. 196. Про зарахування казенних селян, підсусідків, козаків, міщан і купців міст Кременчука, Курська, Чернігова та ін. до купецького й міщанського товариств м. Миргорода.1785 р. , арк. 1-2.
Ф. 204 Чернігівське намісницьке правління
оп. 5.
2. Спр. 1530. За рапортом Зелковського городничого магістрату чи приймати із числа куплених у графа Разумовського та прийнятих до числа казенних людей у міщани, чи купців. 1785-86 р. , арк. 1-12.
Ф. 274 Київське міське жандармське управління.
оп. 2.
3. Спр. 1. Відомості про товари привезені до Києва на Крещенський ярмарок. 1830 р. , арк. 154-156.
Ф. 442 Канцелярія київського, подільського й волинського генерал-губернатора
оп. 1. Поліцейська частина.
4. Спр. 474. Список купців Києва та їх капітали. 1835 р. , арк. 112-115, 124-125 зв.
5. Спр. 475. Рапорт Київського магістрату 1829 р. військовому губернатору. , арк. 14 -15; Відомість цивільного губернатора про кількість приїжджих до Києва в контрактовий час поміщиків і купців зі зазначенням суми реалізованих товарів. 1829 р. , арк. 258 - 258 зв.
6. Спр. 1204. Про дозвіл губернському секретарю І. Ященку та купцю Ф.Кірєєву відкрити в Києві аукціонний зал і контору комісіонерів. 27 лютого 1832 р. – 11 жовтня 1838 р., арк. 1-4.
7. Спр. 1376. Відомість про кількість прибулих на Контрактовий ярмарок у Київ 1833 р., арк. 15.
8. Спр.1815. Про сприяння чиновнику подільського банку А.Добровольському, відрядженого до Києва в комерційних справах. 1834–1835., арк. 1-4.
9. Спр. 1816. Листування київського військового губернатора з офіційними особами про Контрактовий ярмарок. Відомість про прибулих.1835 р., арк. 1-6.
10. Спр. 2805. Розпорядження київського губернатора київській поліції про заходи щодо спекуляції продуктами. 1839 р., арк. 1-5.
11. Спр. 3117. Відомість про рух товарів і кількість купців, поміщиків і селян на Контрактовому ярмарку в 1840 р., арк. 1-2.
12. Спр. 4336. Відомість про рух товарів, грошових обігах і кількість прибулих на Контрактовий ярмарок. 1842 р., арк. 1-14.
13. Спр. 4337. Про дозвіл на в’їзд до Києва й торгівлю іноземним купцям на Контрактовому ярмарку.1842 р., арк.1.
14. Спр. 4831. Відомість про рух товарів, грошових обігах і кількість прибулих на Контрактовий ярмарок. 1843 р., арк. 1-23.
15. Спр. 4996. Про заснування “Київського зібрання почесних громадян і купців”. 1843 р., арк. 1-7.
16. Спр. 5239. Відомість про рух товарів, грошових обігах і кількість прибулих на Контрактовий ярмарок. 1844 р., арк. 1-15
17. Спр. 5979. Відомість про рух товарів, грошових обігах і кількість прибулих на Контрактовий ярмарок. 1845 р., арк. 1-14.
18. Спр. 6487. Про відмову на прохання київських купців заборонити євреям торгувати на київських “контрактах”. 19 грудня 1845 р. – 13 лютого 1847 р., арк. 1-6.
19. Спр. 6880. Про порядок видачі паспортів купцям і міщанам “на отлучки”. З циркуляра генерал-губернатора від 1 серпня 1847 р., арк. 16.
20. Спр. 7557. За скаргою київського купця Барського про усунення його від посади бургомістра за нанесення побоїв купцю Смородінову. – 21грудня 1848 р.- 26 січня 1850 р., арк. 1-14.
21. Спр. 7822. По донесенню купця Р. Дасни щодо відкриття книжкового магазину підчас київського Контрактового ярмарку. Листопад 1849 р. – січень 1850 р., арк. 1-4.
22. Спр. 8563. Про дозвіл купцям Царства Польського брати участь у Крещенському ярмарку. Січень – грудень 1855 р. – Київ., арк. 1-121.
23. Спр. 9030. Про присвоєння звання “статечного громадянина” київському купцю Козловському.1852 р., арк. 1-10.
24. Спр. 9477. Зі звіту подільського губернатора про кількість купців у губернії.1852 р., арк. 27.
25. Спр. 9800. Про призначення купця Літова комісіонером імп. Публічної бібліотеки та Румянцевського музея. 1852 р. – Київ., арк. 1-3.
26. Спр. 9933. Про продовження купцю Пинкусу та міщанину Москверу терміну перебування в Києві у торгових справах. 1852 р., арк. 1-8.
27. Спр. 10436. Про антисанітарні умови та продаж неякісних продуктів на Печерському базарі. 1853 р., арк.1-74.
28. Спр. 11909. По скарзі громадянина Тифлісу Маркозова на Київську міську думу за неповернення грошей – завдатку за торгове місце в Контрактовому будинку. 11 січня 1854 р. – 14 січня 1857 р., арк. 1-21.
оп. 32. Поліцейська частина
29. Спр. 125. За скаргою купця 3-ї гільдії Ивана Рудника за погану охорону київської Греанскої поліції його власності. – 14 травня 1855 р., арк. 1-7.
оп. 33. Поліцейська частина
30. Спр. 13. За рапортом Чайсинського Земського Суду, про селянина вчинившого самогубство з Ометинцю Ивана Хомишина. – 10 січня 1856 р. – 26 квітня 1856 р., арк.1-5.
31. Спр. 19. По відношенню Бесарабського генерал-Губернатора про доставлення міністерству внутрішніх справ відомостей про число жителів в м. Окнах подільської губернії. – 11 січня 1856 р. – 28 березня 1858 р., арк. 1-16.
32. Спр. 26. Представлення київського губернатора про дозвіл канівському купцю 3-ої гільдії Брайнову приїхати до Києва на період Крещенського ярмарку. 14 січня – 16 лютого 1856 р., арк. 1-3.
33. Спр. 257. Про нагородження купця Літова срібною медаллю. 1856 р., арк.1-3.
34. Спр. 1319. Про “Великий чумацький шлях” з Черкас через Київ до Новоросійського краю. 1856 – 1859 рр., арк. 20-28.
оп. 35. Поліцейська частина
35. Спр. 700. На прохання купця І.Шеліхова про дозвіл влаштувати розпродаж з аукціона товарів з його галантерейного магазину. 1858 р., арк. 1-3.
36. Спр. 1403. Про продаж у Києві “Свода законов” за підвищеними цінами комісіонерами 2-го відділення імп. Канцелярії купцями Долтиковим і Литовим. 2 вересня 1858 р. – квітень 1859 р., арк.1-33.
37. Спр. 1561. Про заборону євреям м. Києва (крім купців 1-ої гільдії) брати участь у покупці речей. 1858-1859 рр., арк.1-6.
оп. 36. Поліцейська частина
38. Спр. 1466. По відгуку посланця Императорського Двору про дозволення прибуття трупи акторів для вистав в Києві. – 5 січня 1859 р. – Арк.1-10.
оп. 38. Поліцейська частина
39. Спр. 403. На прохання групи купців про продовження Онуфріївського ярмарку в Києві. 1861 р., арк.1-13.
оп. 39. Поліцейська частина
40. Спр.170. Про відкриття комісіонерської контори купцем Карвін – Красинським у домі поміщика Галагана на Хрещатику без дозволу Міністерства внутрішніх справ. 7 лютого 1862 р. – 18 травня 1866 р., арк. 1-95.
оп. 40. Судна частина
41. Спр. 185. Про розгляд скарги аудитора 9 класу Тарлинського на київського купця Гернера, який не заплатив йому за поставлену на завод глину. 1834-1835 рр., арк. 1-6.
оп. 45. Поліцейська частина
42. Спр. 159. Лист київського губернатора від 27 травня 1866 р. про дозвіл купцям – євреям брати участь у виборах до Київської міської думи., арк. 2.
43. Спр. 461. Про нагородження київського купця І. Толлі орденом св. Анни 3-ого ступеня за благодійну діяльність. 30 вересня 1866 р. – 20 листопада 1871 р., арк. 1.
Оп. 46. Поліцейська частина
44. Спр. 44. Про відкриття комісіонерської контори “Теунер і Чеснок” у Києві 1867 р., арк.1-4.
45. Спр. 310. Про відкриття в Києві комісіонерської контори М.Шульгіним. 1867-1868 рр., арк.1-10.
оп. 47. Поліцейська частина
46. Спр. 24. Про Крещенський і літній Онуфріївський ярмарки в Києві. 1868р. – Арк. 1-22.
оп. 49. Поліцейська частина
47. Спр. 134. На прохання купця 1-їгільдії єврея Талаковського про дозвіл йому придбати у Києві садибу на Хрещатику. – 15 травня 1870 р., арк. 1-7.
оп. 51. Поліцейська частина
48. Спр. 15. Про дозвіл київському 1-ої гільдії купцю Банкану записатися на 1872 р. у київське 2-ої гільдії купецтво. 1871-1872 рр., арк.1-4.
49. Спр. 372. Про нагородження київських купців Батухіна та Толлі за матеріальну підтримку “Київського товариства допомоги бідним”. 1872-1875 рр., арк.1-22.
оп. 53. Поліцейська частина
50. Спр. 255. По скарзі відставних солдатів єврейської національності, котрі проживають у Києві, за не дозвіл торгувати. 18-27 червня 1874 р., арк. 1-8.
оп.56. Поліцейська частина
51. Спр. 293. Про перезапис купця м. Києва Скловського з 1-ої в 2-гу гільдію. 1877 р., арк. 1-3.
оп. 65. Поліцейська частина
52. Спр. 30. Про заставу будинку київського купця Подгайного за не поставку провіанта в казну. 1833-1834 рр., арк.1-32.
53. Спр. 42. Про орендування купцем Линовським Контрактового будинку. 5 березня 1833 р. – 22 липня 1838 р. – Київ., арк.1-153.
оп. 66. Поліцейська частина
54. Спр. 123. За клопотанням Київського приказу громадської опіки про дозвіл на угоду доставки товарів з купцями Оробьєвим і Соловйовим. 1834 р., арк.1-12.
оп. 67. Поліцейська частина
55. Спр.162. Про дозвіл купцю Гуревичу влаштувати гойдалки на хрещатинській площі в Києві. 1835 р., арк.1.
56. Спр. 303. На прохання купця Топалера про надання йому місця під склад дров на Подолі в Києві. – 1835 р., арк.1.
57. Спр. 510. По представленню Київського губернського правління про видачу купцю Квятковському грошей за поставлені для тюрми дрова. 1835 р., арк.1.
оп. 71. Господарська частина
58. Спр. 66. По представленню Київського цівільного Губернатора про пошкодження водою Радомянського моста. – 1836 р., арк.1.
59. Спр. 166. По представленню Київського губернського правління про сплату купцям Спиридонову та Гальперину грошей за постачання одягу. – 1838 р., арк.1-2.
оп. 77. Господарська частина
60. Спр.359. На прохання купців Курської губернії Бессонова та Чернігівської губернії Чибмова про запис їх до купецького стану по м. Києву. 1844 р., арк.1-2.
оп. 78. Господарська частина
61. Спр. 126. На прохання австрійських підданих про дозвіл торгувати в Києві привезеними з-за кордону товарами. 11 квітня – 8 червня 1845 р., арк. 1-3.
оп. 80. Господарська частина
62. Спр. 34. По відношенню міністра внутрішніх справ з припровадженням подання Київської казенної палати стосовно запису міщанина В. Котичрева в купці. 1847 р., арк.1-6.
63. Спр. 266. По відношенню міністра внутрішніх справ з представленням Київської казенної палати про порядок запису в купецтво по Київській губернії. 1847 р., арк.1-3.
оп. 81. Господарська частина
64. Спр. 41. За представленням Київського Губернаторського Правління про пристрій меблів для покращення судів київської Губернії.14 лютого 1848р., арк. 1-4.
оп. 82. Господарська частина
65. Спр. 7. Про запис жителів Київської, Подільської та Волинської губерній в купецький стан. 1849 –1850 рр., арк.1-2.
66. Спр. 46. Те ж саме, арк.1.
67. Спр. 110. Те ж саме, арк.1-2.
68. Спр. 137. Те ж саме, арк.1-2.
69. Спр. 488. Те ж саме, арк.1-2.
70. Спр. 614. Те ж саме, арк.1-2.
71. Спр. 622. Те ж саме, арк.1-2.
оп. 83. Господарська частина
72. Спр. 601. По представленню Київського губернського правління про збір з купців при переході до вищої гільдії. 1850-1851 рр., арк.1-4.
оп. 84. Господарська частина
73. Спр. 65. Про переходи жителів Київської, Подільської та Волинської губерній в купецький стан.1853 р., арк.1-2.
74. Спр. 79. Те ж саме., арк.1-3.
75. Спр. 133. Те ж саме., арк.1-2.
76. Спр. 146. Те ж саме. 1852 р., арк.1-3.
77. Спр. 174. Те ж саме. 1851 р., арк.1-2.
78. Спр. 182. Те ж саме.
79. Спр. 190. Те ж саме.
80. Спр. 201. Про запис київського міщанина М. Левенсона в смоленське купецтво. 1851 р., арк.1-33.
81. Спр.250.На прохання поміщика Чернігівської губернії Миклашевського про його запис у купці 1-ої гільдії Києва. 1853р., арк.1-8.
82. Спр. 261. Про перехід у купецький стан.1851 р., арк.1-2.
83. Спр. 291. Те ж саме. 1852 р., арк.1-2.
84. Спр. 292. Те ж саме. 1853 р., арк.1-2.
85. Спр. 350. Те ж саме.
86. Спр. 390. Те ж саме. 1851 р., арк.1-2.
87. Спр. 419. Те ж саме.
88. Спр. 441. Те ж саме. 1853 р., арк.1-3.
89. Спр. 482. Те ж саме.
90. Спр. 500. Те ж саме. 1851 р., арк.1-2.
91. Спр. 502. Те ж саме.
92. Спр. 564. Те ж саме.
93. Спр. 577. Те ж саме.
94. Спр. 643. Те ж саме. 1852 р., арк.1-2.
95. Спр. 644. Те ж саме. 1851 р., арк.1-2.
оп. 86. Господарська частина
96. Спр.67. По відношенню міністра внутрішніх справ, унаслідок представлення Київської казенної палати, про виключення з купців у міщани єврея П. Китайгородського. 1855 р., арк.1-18.
оп. 89. Господарська частина
97. Спр. 41. На прохання М. Сивоконя про дозвіл йому влаштувати рундук для торгівлі на Крещатинському базарі. 1858 р., арк.1-9.
98. Спр. 43. По скарзі тифліського купця Рамазова за вимогу надмірної оплати місця в Контрактовому будинку. 1858 р., арк.1-2.
оп. 99. Господарська частина
99. Спр. 240. Циркуляр Міністерства внутрішніх справ від 7 лютого 1866р. про не стягнення з осіб, які отримали гільдійські свідоцтва без права купецького звання зборів., арк.16.
оп. 101. Господарська частина
100. Спр. 77. Про заходи щодо усунення негараздів на базарах Києва та монополії на продукти. 1868 р., арк.1-6.
101. Спр. 202. Циркуляр Департаменту поліції від 2 травня 1868 р. про правила торгівлі іноземцями., арк.17-18.
оп. 138. Судна частина
102. Спр. 113. По скарзі покровського 3-ої гільдії купця Прокофьєва на київську поліцію за не стягнення боргу з київського купця Маптюка.1833 р., арк.1
103. Спр. 362. Про розгляд скарги колезького регістратора Булкіна, який проживає в Києві, на купця Червинського, за продаж тим його борошна та солоду. 1833 р., арк.1-10.
оп. 140. Судна частина
104. Спр. 79. За представленням в.о. київського цивільного губернатора про вимогу паризьких книготорговців Лекуєнта та Доре згоди на продаж книг померлого купця Лендаря. 1834-1835 рр. – Київ., арк. 1-21.
105. Спр. 706. По скарзі купчихи Марковой на Київський Магистрат и Губернского Прокурора задовготривале нероз’яснення її прохання щодо здачі в найм будинку померлоко купця Разенталя. 1844 р., арк.1-3.
оп. 141. Судна частина
106. Спр. 101. По карзі відставного солдата Павлова про несплату йому київським купцем Крамалем зароблених у нього грошей. 1834 р., арк.1-2.
оп. 142. Судна частина
107. Спр. 43. По скарзі купців Дуйкіна та Прокофьєва на Київський магістрат за повільне вирішення справи про стягнення боргів. 1835-1836 рр., арк.1-16.
108. Спр. 813. На прохання київської мешканки Моровської про виплату їй заборгованих купцем Козловським грошей за коня. 1835 р., арк.1-12.
оп. 146. Судна частина
109. Спр. 599. Справа про розгляд скарги міщанина Каца Л. на купця Серебрейського, напавшого на нього по дорозі в м. Бар Подільської Губернії і захопившого його хліб. 23 листопада- 30 грудня 1837 р., арк. 1-4.
оп. 147. Судна частина
110. Спр. 171. Про розшук у Києві маєтку померлого купця Розенталя для продажу з метою повернення його боргів кредитором. 1838 р., арк.1-10.
оп. 148. Судна частина
111. Спр. 379. По скарзі Іцка та Мойши Герзонів на київського купця Ходунова за неустойку на поставку сала. 1839 р., арк.1-3.
оп. 150. Судна частина
112. Спр. 210. На прохання відставного полковника Безуса про арешт купця Натенсона, який знаходиться в Києві, за невиконання підряда. 1841 р.– Арк.1-7.
оп. 151. Судна частина
113. Спр. 581. По доносу арештованого за крадіжку З. Ємельянова в крамниці купця Смородинова контрабандним товаром. 1842 р., арк.1-8.
114. Спр. 617. Переписка з Київським Губернським управліням і Київською казеною палатою про опис майна власника Канівської питної контори Виноградова А. за борги колезькому асесору Каменцкому. 15 червня – 22 листопада 1844 р., арк. 1-10.
оп. 152. Судна частина
115. Спр. 493. Про звільнення купцями Смородиновими купця Афончикова з посади прикажчика та про невиплату йому платні.1843 р., арк.1-3.
116. Спр. 622. На прохання австрійського підданого Натензона та Каллера про повернення їм боргу дочкою померлого купця Левенберга Клейн. 7 жовтня - 11 березня 1847 р. – Київ, арк.1-24.
117. Спр. 856. На прохання австрійських підданих Райха та Штерина про повернення боргу спадкоємицею померлого купця Левенберга. 16 грудня 1843 р. – 10 жовтня 1862 р. – Київ, арк.1-13.
оп. 153. Судна частина
118. Спр. 49. Скарга московського міщанина Костякова на незаконний продаж його книг купцем Литовським. 1844 р. – Київ, арк.1-2.
119. Спр. 593. Листування з Київським Губернським управлінням та Київською казнечею палатою про опис майна власника Канівської питної контори Виноградова А. за борги колежському асесору Каменському. 15 червня – 22 листопада 1844 р., арк.1-10.
оп. 155. Судна частина
120. Спр. 172. За скаргою варшавського купця С. Бергмана на арешт його товарів у Києві під час Хрещенського ярмарку. 1 березня 1845 р. – 15 липня 1852 р., арк.1.
121. Спр. 502. За скаргою купецького сина Івана Бабкина на київського купця Аникия Воробйова за не сплату простелю коштів та не повернення паспарта його. 1845 р. 5 листопада, 4 арк.
оп.157. Судна частина
122. Спр. 5. Листування з Волинським губернським правлінням про розгляд справи про побиття статського колежського ремстретера Дмитреєва, проживаючого в м. Олик (Олика ?). Відписано у Волинській губерній, ротманом Ольчискої ратуши І 5 січня – 12 листопада 1846 р., арк.1-6.
123. Спр. 103. Листування із Сенатом та Київським губернським правлінням про розгляд скарги Київського громадянина Лакерда А. Київське губернське правління, котрі стягували з нього гроші на поповнення витраченої київським міським магістратом сумми, отриманої за продаж з торгів маєтку купців Бильцових. 28 лютого- 10 грудня 1846 р., арк. 1-35.
124. Спр. 160. Листування з Подільським губернським правлінням та громадянським губернатором про розгляд скарги купчихи Кам’янць-Подільської губернії Китаєвої Х. на титулярного радника Комаєвського, котрий завдав їй побої. 19 березня – 1846 р. – 11 червня 1847 р., арк. 1-5.
125. Спр. 203. Листування з Волинським губернатором про нанесення побоїв службовцем канцелярії Волинського губернатора Олицьким писареві купальського однодвірського товариства у Старокостянтинівському повіті Волинської губернії Чеховському К. 2 квітня – 3 червня 1846 р., арк.1-6.
126. Спр. 240. Супровідна волинському громадянському губернаторові до скарги відставного полковника Штамма на старшого чиновника особливих доручень при волинському губернаторі Спаського, котрий його образив. 20 квітня 1846 р., арк.1.
127. Спр. 329. Листування з Таращанською міською поліцією про нанесення дворянину Одинському Т. побоїв таращанським міським головою Яцевським Є. 22 травня – 26 червня 1846 р., арк.1-3.
128. Спр. 556. Представлення київського губернського правління про притягнення до судової відповідальності колишнього маклера Києво-Подільського відділення поліції Машковського за засвідчення фальшивого векселя, складеного вчителем першої Київської гімназії Гейманом від імені князя Кудашева. 23 липня 1846 р., арк.1-3.
129. Спр. 576. Відомості справ судної частини канцелярії київського, подільського та волинського генерал-губернатора, котрі не були завершені через ненадання Волинським губернським правлінням та київським губернатором необхідних даних. 22 липня 1846 р. – 25 квітня 1847 р., арк. 1-15.
оп. 158. Судна частина
130. Спр. 1092. Листування з київським губернатором та іншими особами про розгляд прохання удови полковника Бражникової про утримання з купця м. Києва Надсона С. грошей за порушення умов контракту про винайм її будинку. 21 січня 1847 р. – 3 липня 1857 р., арк.1-196.
оп. 159. Судна частина
131. Спр. 117. За скаргою купця Абрама Бродського на Київську поліцію на помилковий/хибний арешт його коней. 28 лютого 1848 р. – Арк.1.
132. Спр. 446. По скарзі московського купця І. Шеліхова на прикажчика його по торгівлі в Києві О. Шеліхова. 8 червня 1848 р. – 30 грудня 1864 р., арк. 1-92.
133. Спр. 572. На прохання вдови київського купця А. Самохоцької про призначення її дітям утримання з маєтку її колишнього чоловіка. 1848 р., арк.1-2.
оп. 160. Судна частина
134. Спр. 188. За проханням купця Меєра Милиневського про помилковий/хибний арешт його у Києві згідно претензії до нього купця Лейзора Епельбойма. 29 березня - 14 липня 1849 р., арк.1-7.
135. Спр. 582. За проханням міщанки Жидівки Хаї Гитлі Абрамовичевої та дочки її Гиті Бейли Молдованової про помилкове/хибне утримання з них вдруге штрафа за переховування двох дезертирів. 10 вересня 1849 р. – арк. 1-2.
оп. 162. Судна частина
136. Спр. 35. За наказом Урядуючого Сенату із супроводом справи за скаргою київського купця Терехова на Київське губернське Правління стягнення з нього Юридичних издержек ? , сплачених йому поміщиком Шимоновським за квартирування в будинку його, Терехова. 9 січня – 27 лютого 1851 р.
137. Спр.358. По відношенню московського генерал-губернатора про оголошення київським громадянкам А. Лавровій і П. Молчановій відповіді на їх прохання в справі про спадщину. 1851 р., арк.1-2.
138. Спр. 516. По скарзі купця Смирнова на повільність київської поліції при стягненні грошей з купця Мінцова. 1851 р., арк.1.
оп. 163. Судна частина
139. Спр.739. На прохання дружини бердянсько купецького сина О.Сукровой про спонукання київської поліції до відібрання в київської купчихи Бугайової білета Одеської контори Комерційного банку на 7150 крб. 25 вересня 1852 р. – 17 квітня 1855 р., арк.1.
оп. 168. Судна частина
140. Спр. 81. На прохання спадкоємниць київського купця М. і А.Новицьких зі скаргою на дії Київського сирітського суду та опікуна. 1855 р., арк.1-3.
оп. 169. Судна частина
141. Спр. 313. На скаргу сестер Курляндчикових на братів Курляндчикових за невиконання духовного заповіту балька. 30 травня 1856 р. – 28 серпня 1859 р. – Київ., арк. 1-38.
оп. 170. Судна частина
142. Спр. 94. По доповідній київського старшого поліцмейстера про скаргу купця Каневського на колезького асесора Сальникова за неповернення 2700 штук рафінадних глиняних форм. 1857 р., арк.1-2.
143. Спр. 266. На скаргу купчихи Тартаковської на київську поліцію за “невірний” арешт по голослівному доносу єврея Мижирицького в її сина шкір, куплених у купця Кобича. 1857 р., арк.1-2.
оп. 171. Судна частина
144. Спр. 29. За проханням спадкоємців Київського 3ї Гільдії Купця Давидова зі скаргою на дії Київського Сирітського Суду з управління/керування спадковими маєтками. 25 січня – 12 лютого 1858 р.
145. Спр. 288. На прохання гамбурзького купця Бенгоуера про повернення борга київським купцем Унгером. 1858 р., арк.1-2.
146. Спр. 766. По скарзі київського купця 3-ої гільдії Д. Бостунова на квартального наглядача Двірцевої частини Копитовського за опечатування його кондитерських підприємств. 1858 р., арк.1-2.
147. Спр. 803. Про не стягнення з київського купця Р. Дехтерьова 400 крб. недоплачених за куплений у кримського міщанина Порошина і доставлений з м. Брянська до Києва товар. 1858 р., арк.1-11.
оп. 173. Судна частина
148. Спр. 632. Листування з київським губернатором з приводу скарги голандського підданого київського купця К. Стростмана. 10 вересня 1860 р. – 17 березня 1864 р., арк.1-12.
оп. 175. Судна частина
149. Спр. 54. На скаргу вдови київського купця Л. Розмитальської на свого повіреного купця Г.Виленга за отримання ним її грошей у Київській і Полтавській конторах Державного банку та витрату їх. 1862 р., арк.1-23.
150. Спр. 570. На прохання купця 3-ої гільдії О. Михайлова про його борг Київській конторі Комерційного банку 3600 крб. 1862 р., арк. 1-2.
оп. 176. Судна частина
151. Спр. 2. За повідомленням австрійського підданого Гринера про неправильний запис у купці єврея Данцера та підробне отримання купцем Моргулісом грошей у Київській конторі Держбанку. 1863-1865 рр., арк.1-13.
152. Спр. 414. За наказом Урядуючого Сенату з проханням Надвірного Радника Забугіна про невидачу йому Київським Губернським Управлінням (про невидачу йому) спрямовуваних грошей з сум підрядника Рапопорта. 3 жовтня 1863 р.
оп . 178. Судна частина
153. Спр. 45. Листування з тимчасовим комендантом Крещенського ярмарку в Києві полковником Грибовським про прохання купців затримати уманського купця Гросмана, який взяв товари в кредит на 16767 крб. 1864 р., арк.1-2.
154. Спр. 148. По скарзі брянського купця М.Азарова за накладення секвестру на придбаний ним у купця Г. Лаврова ліс. 1864 р. – Київ. – Арк.1-4.
оп. 190. Судна частина
155. Спр. 142. На прохання статського радника М. Личкова про встановлення опіки над майном його батька – київського купця С. Личкова. 1876 – 1877 рр., арк.1-20.
оп. 191. Судна частина
156. Спр. 36. Про призначення опікунства над майном київського купця С. Литова, котрий збожеволів. 1877 р., арк. 1-9.
оп. 517. Поліцейська частина
157. Спр. 47. Про нагородження київського купця Ф. Вольсона за благодійну діяльність золотою медаллю “За усердие”. 1879 р., арк.1-15.
оп. 518. Поліцейська частина
158. Спр. 56. Про нагородження срібною медаллю купця Києва Дитятина за громадську діяльність. 7 березня 1880 р. – 8 червня 1884 р., арк.1-22.
оп. 519. Поліцейська частина
159. Спр.163. Про нагородження київського купця Фоломіна срібною медаллю за благодійну діяльність.14 жовтня 1881 – 18 листопада 1883 р. , арк.1-26.
оп. 525. Поліцейська частина
160. Спр. 109. За всепідданішим проханням Олени Яблонської про надання їй покровительства у справ про розірвання шлюбу. 28 липня 1887 р. – 19 вересня 1888 р., арк. 1-13.
161. Спр. 117. Про подання на нагородження золотою медаллю купця Б. Коробкіна. 1887 р. – Київ., арк.1-3.
оп. 529. Поліцейська частина
162. Спр. 61. Про дозвіл потомственному почесному громадянину м. Києва Бродському прийняти та носити орден, вручений йому персидським шахом за продаж цукру в Персії.1891 р., арк.1-9.
оп. 537. Поліцейська частина
163. Спр. 63. На клопотання київського купця С. Грайнома про дозвіл йому відкрити в Києві комісіонерсько-довідкову контору. 1884 р., арк. 1-21.
оп. 540. Поліцейська частина
164. Спр. 124. Про італійського підданого Галліко, який торгує в Києві лікерами. 3-23 липня 1887 р., арк.1-3.
165. Спр. 226. Про відкриття в Києві купцем І. Рафаловським комісіонерсько-довідкової контори., арк.1-18.
166. Спр. 227. Про заходи в боротьбі з підмінною торгівлею євреїв у Києві й інших містах Південно-західного краю. 12 листопада 1887 р. – 21 лютого 1891 р., арк.1-132.
167. Спр. 234. За скаргою дружини купця Марії Лазаревої на неморальні (неблаговидные) вчинки чоловіка її Дмитрія Лазарева. 7 грудня 1887 р. – 9 квітня 1888 р., арк. 1-11.
168.