ОСОБЛИВОСТІ СОЦІОКУЛЬТУРНОГО ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА У 1920 – 1929 рр. : ОСОБЕННОСТИ СОЦИОКУЛЬТУРНОЙ ЖИЗНИ УКРАИНСКОГО СЕЛА В 1920 - 1929 г.г.

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

На правах рукопису

УДК94 (477) „1920/1929" – 058.232.6

ЗАХАРЧЕНКО Марина Василівна

ОСОБЛИВОСТІ СОЦІОКУЛЬТУРНОГО ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА У 1920–1929 рр.

Спеціальність 07.00.01 – історія України

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Науковий керівник –
Морозов Анатолій Георгійович
доктор історичних наук, професор

Черкаси – 2011

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ………………………………………..3
ВСТУП ……………………………………………………………………..……..4
РОЗДІЛ 1. СТАН НАУКОВОГО ВИВЧЕННЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ………………………….……..9
1.1. Стан наукового вивчення …………………………………………………..9
1.2. Джерельна база дослідження……………………………………………...24
1.3. Принципи і методи дослідження …………………………………………29
РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА……………………....35
2.1. Житлово-побутові умови …………………………………………………..35
2.2. Заклади охорони здоров’я, торгівлі та громадського харчування ………51
2.3. Електрифікація, поштаризація, радіофікація та кінофікація села ……....72
РОЗДІЛ 3. ЗАХОДИ ОРГАНІВ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ З ПІДВИЩЕННЯ КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОГО РІВНЯ СЕЛЯНСТВА УСРР………………………………………………………….93
3.1. Становлення та розвиток дошкільної та шкільної системи ……………..93
3.2. Ліквідація неписемності………………………………………….……….121
3.3. Культурно освітні-заклади …………………………………………….....136
ВИСНОВКИ………………………………………………………….………..170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ……………177

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВУЦВК – Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет
ВУФКУ – Всеукраїнське фото кіноуправління
КНС – Комітет незаможних селян
КП(б)У – Комуністична партія (більшовиків) України
НЕП – нова економічна політика
НКО – Народний Комісаріат Освіти
РКП(б) – Російська Комуністична партія (більшовиків)
РНК – Рада Народних Комісарів
РСТ – Робітничо-селянські театри
ЦК ВКП(б) – Центральний Комітет Всесоюзної Комуністичної партії (більшовиків)
ЦК КП(б)У – Центральний Комітет Комуністичної партії (більшовиків) України
ЦСУ – Центральне статистичне управління
ЮП – юнаки-піонери

ВСТУП

Актуальність теми. За сучасних умов розбудови демократичної держави зростає інтерес дослідників та громадськості до історії українського селянства. Важливе місце серед питань новітньої історії України посідає проблема соціально-культурної політики на селі. Незважаючи на двадцятилітній досвід побудови незалежної держави, до сьогодні не сформовано чітких пріоритетів у цій сфері. У таких реаліях посилюється інтерес до історичного досвіду вирішення питань, що стосуються соціокультурного життя українського села.
Соціально-культурна політика держави визначає характер та основні критерії розвитку суспільства, які повинні враховувати традиції, звичаї та менталітет народу. Нині вивчення історії соціокультурного розвитку українського села є актуальним не лише з позиції запобігання кризових явищ у системі обслуговування (медицина, побут, зв’язок), культури та освіти, а й з метою створення такої соціокультурної системи, яка б зберігала традиції та надбання попередніх поколінь. Тому цілком виправданим є інтерес до наукового аналізу особливостей соціокультурного поступу українського села в добу непу. Крім того, запропонована тема наукового дослідження є інтегрувальною, тобто такою, що дозволяє виявити закономірності й особливості соціально-економічних і суспільно-громадських відносин на селі, оскільки соціально-побутові умови життя селян значною мірою відображали правовий та економічний статус України в радянській моделі побудови „правильного” суспільства.
Суспільне значення пропонованої теми посилюється ще й тим, що протягом останніх років відбуваються реформаційні процеси в системі освіти, медицини, у приватну власність віддано частину соціально-побутової інфраструктури країни. Отже, запропонована тема дослідження має як наукове так і суспільно-прикладне значення. Цим і зумовлено актуальність обраної для вивчення теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з науковою тематикою кафедри архівознавства, новітньої історії та спеціальних історичних дисциплін Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Робота органічно пов’язана з темою наукового пошуку Науково-дослідного інституту селянства Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького „Історичні форми ментальності, соціально-економічної та громадсько-політичної організації українського селянства” (номер державної реєстрації 0102U006796).
Об’єктом дослідження є соціокультурна політика радянської влади в українському селі в 1920 – 1929 рр.
Предметом дослідження є система соціально-побутової інфраструктури та культурно-освітніх закладів українського села, особливості їхнього становлення та існування у 1920-ті рр.
Хронологічні межі дослідження охоплюють 1920 – 1929 рр. Вибір нижньої хронологічної межі (1920 р.) зумовлено завершенням широкомасштабних бойових дій громадянської війни, остаточним утвердженням радянської влади в Україні; верхньої (1929 р.) – згортанням непу, становленням тоталітаризму в СРСР/УСРР.
Територіальні межі дослідження. Опрацьовані матеріали стосуються Радянської України, що 30 грудня 1922 р. на правах „рівноправної” республіки увійшла до складу СРСР. При цьому враховано ті адміністративно-територіальні зміни, що мали місце у республіці впродовж періоду, що досліджується.
Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі виявлення, узагальнення і критичного аналізу історичних джерел та здобутків історіографії комплексно й системно проаналізувати особливості соціокультурного життя українського села у 1920 – 1929 рр.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких дослідницьких завдань:
- з’ясувати стан наукового вивчення теми, рівень та повноту її джерельної бази, окреслити методологію дослідження;
- проаналізувати стан житлово-побутових умов та розвиток системи закладів охорони здоров’я і громадського харчування;
- дослідити процес зародження електрифікаціі українського села в добу непу;
- показати розвиток радіо- та кінофікації українського радянського села;
- розкрити зростання мережі освіти та ролі загальноосвітніх шкіл у житті українського селянства в досліджувану добу;
- висвітлити особливості політики ліквідації неписьменності та її вплив на культурно-освітній розвиток селянства;
- з’ясувати форми діяльності та суспільно-громадське значення культурно-освітніх установ, які діяли в українському селі у 1920-ті рр.;
- визначити регіональні відмінності розвитку соціально-культурної інфраструктури українського села.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
- на основі критичного переосмислення здобутків історіографії, аналізу архівних матеріалів, частину яких уперше введено до наукового обігу, здійснено спробу спеціального комплексного наукового вивчення соціально-культурних змін, що відбулися в українському селі у 1920 – 1929 рр.;
- виокремлено особливості розвитку соціально-побутової інфраструктури та культурно-освітньої системи українського села;
- доведено, що поряд із репресивними методами становлення радянської влади, діяли програми поліпшення соціально-культурного розвитку села;
- висвітлено особливості житлово-побутових умов розвитку українського села;
- показано, що партійно-урядові заходи з „удосконалення” суспільства мали на меті змінити традиційну психологію українського селянина;
- доведено, що протягом 1920 – 1929 рр. в українському селі завдяки запровадженій політиці лікнепу було закріплено обов’язкове навчання населення УСРР;
- установлено, що культурний розвиток селянства безпосередньо залежав від економічних можливостей селянських господарств, оскільки часто держава не мали змоги повною мірою фінансувати культурно-освітню сферу;
- з’ясовано вплив регіональних особливостей розвитку соціально-побутової та культурно-освітньої системи українського села у 1920- ті рр.
Практичне значення дисертації полягає в тому, що фактологічний матеріал, теоретичні положення, висновки й узагальнення, які містяться в роботі, суттєво розширюють сучасні знання з історії українського селянства 1920-х рр. Результати можна залучати для написання узагальнювальних робіт із історії українського селянства, розробки конкретних проблем соціально-побутового характеру. Отримані матеріали будуть корисними у підготовці спеціальних лекційних курсів для студентів вищих навчальних закладів.
Апробація результатів роботи. Основні положення та результати дослідження обговорено на засіданнях кафедри архівознавства, новітньої історії та спеціальних історичних дисциплін Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Результати дослідження знайшли відображення у доповідях та повідомленнях автора на VІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Наука і освіта 2005” (Дніпропетровськ, 7-21 лютого 2005 р.), Шістнадцятій науковій сесії Осередку Наукового товариства ім. Шевченка (Черкаси, 12-31 березня 2005 р.), ІІ Гуржіївських історичних читаннях (Черкаси, 2006 р.), ІІІ Міжнародній науковій конференції „Україна Соборна” (Черкаси, 9-10 грудня 2005 р.), Міжнародній науковій конференції „Краєзнавство і учитель – 2006” (Харків, 28 лютого 2006 р), VІ Всеукраїнському симпозіумі з проблем аграрної історії, присвяченому 100-ій річниці початку земельної реформи П. А. Столипіна (Черкаси, 16-17 березня 2006 р.), Сімнадцятій науковій сесії Осередку Наукового товариства ім. Шевченка (Черкаси, 14-24 березня 2006 р.), ІІІ Міжнародних Гуржіївських історичних читаннях (Черкаси, 20-21 вересня 2007 р.), VII Міжнародному симпозіумі з проблем аграрної історії, присвяченому 90-ій річниці Української Держави гетьмана П. П. Скоропадського (Черкаси, вересень 2008 р.), ІV Міжнародних Гуржіївських історичних читаннях (Черкаси, вересень 2009 р.), VIIІ Міжнародному симпозіумі з проблем аграрної історії (Черкаси, 23-24 вересня 2010 р.).
Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 12 публікацій, 8 з яких – у наукових фахових виданнях, визначених переліком ВАК України. Загальний обсяг публікацій становить 3,3 др. арк.
Обсяг та структура дисертації зумовлені метою, завданнями та проблемно-хронологічним принципом дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (402 позиції). Загальний обсяг дисертації становить 226 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Доба непу стала важливим етапом в історії українського селянства. В силу об’єктивних причин аграрний сектор економіки України став головним джерелом наповнення державного бюджету. Партійно-державне будівництво країни змушене було піти на суттєві поступки селянству. На зміну „воєнному комунізму” прийшла значно більш лояльна до селянина нова економічна політика. Вона супроводжувалась доволі широкою соціокультурною програмою. Доповнюючи нею соціально-економічні зміни радянське керівництво розраховувало на те, що втіливши її в життя привернути внутрішні симпатії селянства, зокрема українського, до ідеї соціалізму. Виходячи з цього радянська соціокультурна політика на селі передбачала піднесення побутового та культурно-освітнього рівня селянства, впровадження в його життя чисельних новозмін: електрики, радіо- та кінофікації, запровадження сучасної медичної мережі, ліквідації неписемності, впровадження системи загальної освіти, створення мережі клубів, бібліотек, хат-читалень тощо. Саме ці чинники, на думку партійних ідеологів мали протягом незначного періоду, закріпити в свідомості селянства привабливий образ „світлого майбутнього” і тим самим допомогти радянській владі перетворити українське селянство із недавнього стійкого супротивника, якщо не прихильника, то принаймні на покірливого слухняного виконавця планів „партії і народу”.
Позитивні перетворення перших років непу: остаточний перерозподіл земельних ресурсів та юридична легітимізація додатково набутої переважною частиною селянства землі, дозвіл на здачу та найм землі в оренду, широкий розвиток різних форм сільськогосподарських кооперативних об’єднань, проведення ефективної грошової реформи, наповнення ринку промисловими товарами створили добре підґрунтя і для соціокультурного розвитку села.
А ця сфера сільського життя не надто розвинута і в дореволюційну добу внаслідок тривалого лихоліття, гострої громадянської конфронтації, руйнівної дії політики „воєнного комунізму” перебувала у вкрай важкому стані. Невпорядковані житла, напівзруйнована лікувальна мережа, занедбані школи, майже повна відсутність на селі джерел інформації з яких можна було б отримати уяву про події в країні і в світі потребували негайного відновлення.
Розуміючи всю важливість цієї сфери людського буття радянський уряд доволі енергійно, принаймні настільки це дозволяли економічні можливості взявся до відновлення, та що для цього було не менш важливо, до перебудови всієї системи соціокультурного життя українського села. На широкий загал це подавалось насамперед як турбота партії і радянської влади про загальне піднесення культури села.
Слід при цьому наголосити, що державна політика в цій сфері, окрім добре видимих суспільно значимих чинників: поліпшення медичного обслуговування, шкільної освіти, санітарно-побутових умов, ліквідація інформаційного вакууму мала і приховані розрахунки.
Саме соціокультурна сфера життя села мала відіграти роль потужного чинника радянізації села й залучення „перевихованого” селянства до наступного етапу – його соціалізації через перехід до колективних форм господарювання. З цією метою протягом 1920-х рр. більшовиками було вибудовано доволі струнку систему законодавчих заходів і практичних кроків у сфері соціально-культурного життя села. Не зважаючи на те, що нововведення не досягли поставленої мети, проте в цілому, вони значно вплинули на культурно-освітній рівень та суспільні настрої селянства.
У загальному контексті соціокультурних перетворень знайшли місце певні кроки і в напрямку реконструкції соціально-побутової інфраструктури села. Певних змін зазнали житло-побутові умови селян.
Із поступовим поширенням у 1920-х рр. колективних господарств розпочалося налагодження „колективного побуту”: будівництво великих багатоквартирних будинків, їдалень, кухонь, пекарень, лазень , дитячих садків та ясел тощо. У такий спосіб влада не просто „розвантажувала” селянство від хатньо-побутової рутини (чого теж ніяк не варто повністю відкидати), але й фактично залучала його до бажаного процесу „будівництва соціалізму”.
Поряд із змінами у побутовій сфері робились доволі дієві кроки по розвитку системи медичного обслуговування сільського населення. Слід зазначити, що протягом доволі незначного періоду часу уряду вдалося досягти достатньо вагомих успіхів у справі розширення дільничної мережі медичного обслуговування, розбудови багатьох фельдшерських пунктів на бодай і доволі примітивно облаштовані, проте все ж лікарні. Амбулаторні пункти відкривались навіть у віддалених селах та хуторах. Велася роз’яснювальна боротьба із знахарством та лжецілительством.
Економічні успіхи непу та активне залучення селянства до товарного господарювання зумовило значний розвиток закладів торгівлі, які поділялися на три основні групи: приватні, кооперативні та державні. Це значно поліпшило торгівельне обслуговування селянства. Маючи змогу вибирати між різними продавцями, активно користуючись своїм членством в кооперації, селянство суттєво вигравало, як у якості торгівельного обслуговування так і на тому, що суттєво економило на торгівельних надбавках, які змушені були знижувати крамарі.
Певні зміни відбувались і в розвитку технічної інфраструктури українського села. Так, зокрема хоч і майже в символічних масштабах було розпочато процес електрифікації села. Цьому зокрема сприяло здійснення загальнодержавного плану електрифікації країни. З метою сприяння електрифікації села в Україні було організовано спеціальні державно-кооперативні об’єднання „Електрика”. Вони займалися не лише практичною електрифікацію села, а й агітаційною та організаційною роботою в цьому напрямку. Проте електрифікація українського села у добу непу значного поширення так і не набула (понад 0,4 %). Головною причиною цього було усунення держави від цієї справи. Вона здійснювалась виключно шляхом самофінансування селянством підключення електроенергії до власних осель.
Натомість важливого значення набули радіо- та кінофікація, оскільки вони були конче ефективні „для пропаганди і агітації, для ознайомлення з політикою партії”. В цих умовах в українському селі радіофікація відбувалася пришвидшеними темпами. До того ж, самі селяни потребували інформаційного збагачення. Проте технічна відсталість держави та неможливість заводів виготовляти необхідну кількість радіоапаратури у 1927 – 1928 рр. не давали можливість використати цей ресурс сповна. Після певних успіхів середини 20-х років паралельно із наростанням загальних економічних труднощів на селі, пов’язаних із початком згортання нової економічної політики та першими кроками в напрямку насильницької колективізації призвело до сповільнення темпів радіофікації
Кінофікація також трактувалась партійною ідеологією, як „найбільш важливий засіб освіти і виховання народу”. Її розвиток на селі здійснювався завдяки функціонуванню доволі широкої мережі кінопересувок та незначної кількості стаціонарних кіноустановок, завдяки чому демонстрація на селі кінокартин набула доволі широкого поширення. Показ фільмів проводилася як у спеціально пристосованих приміщеннях (клуби, пристосовані сараї, школи) і навіть у непристосованих приміщеннях – конюшні, старі поміщицькі магазини тощо.
Система радянської освіти цього періоду виходячи не лише із навчальних, але і з ідеологічних міркувань була поділена на дві складові: дошкільне та шкільне виховання. З одного боку, це значно полегшувало навчання, але з іншого – вело до надмірної її ідеологізації, яка доходила до того що діти заможних селян часто були обмежені в праві виховуватися у дошкільних закладах „оскільки вони могли шкідливо впливати на своїх однолітків”. Однак разом з тим протягом 1920 – 1929 рр. в українському суспільстві було вибудовано систему обов’язкового навчання. Щоправда внаслідок того, що прагнення сільського населення до навчання щороку зростало, наявна кількість місць у школах не могла забезпечити 100 % навчання сільських дітей. Протягом 20-х років щороку пересічних 200 тис. дітей не мали можливості навчатися. Бідність шкіл, брак коштів на опалення та освітлення, на зошити, підручники, навчальні посібники, нестача кваліфікованих фахівців, вчителів не змогли вивести систему сільської освіти на належний рівень. Народний комісаріат освіти УСРР здійснюючи законотворчу функцію на достатньо задовільному рівні не міг належно забезпечити виконання поставлених ним завдань на місцях, а тому багато які задекларовані нововведення в галузі освіти були лише формальністю.
Потреби нового часу: „дати всьому населенню можливість свідомо брати участь в політичному житті країни”, вимагали ліквідації дуже поширеної на селі неграмотності. В селі ця робота (лікнеп), припала на розпал українізації і велась майже виключно рідною мовою. Село особливо гостро потребувало кваліфікованих викладачів здатних в короткі терміни навчати дорослих людей читати, писати, рахувати. Тому спеціальною постановою уряду до роботи по ліквідації неграмотності на селі в порядку трудової повинності залучалися не лише кваліфіковані фахівці, а й доросле грамотне населення, яке протягом 3 – 12 місяців вело навчання селян. Окрім лікнепів працювали також школи для малописемних селян. Як правило це були ті, хто якийсь час навчався у церковно-приходській школі. Щоправда часто вони мало чим відрізнялися. Для підвищення ефективності роботи по ліквідації неписьменності на селі уряд УСРР розробив програму, яка передбачала два етапи: 1 етап – до 7-ї річниці Жовтневої революції ліквідувати неписьменність серед членів КП(б)У, КСМУ, профспілок, КНС, депутатів рад, делегаток жінвідділів, працівників міліції; 2 етап – до 10-ї річниці Жовтня – ліквідувати неписьменність серед решти населення. У такий спосіб уряд доволі ефективно організував роботу по ліквідації неписемності в Україні, і насамперед в українському селі.
Культурне збагачення селян, розширення їх громадсько-політичної свідомості (останнє було невідривне) здійснювалося за допомогою доволі різноманітної мережі культурно-освітніх закладів на селі, які включали: сельбуди, хати-читальні, народні будинки, бібліотеки, клуби тощо.
При цих закладах діяли різноманітні гуртки, насамперед дуже популярні на той час драматичні та хорові, проводилася доволі змістовна масова лекційно-просвітницька робота. Цьому зокрема сприяло і те, що в зв’язку з економічними труднощами, внаслідок голоду 1921 – 1922 рр. уряд передав культосвітні установи на місцеве утримання сільським громадам, яке здійснювалось за рахунок введення в складі інших платежів земельних громад спеціального збору. Отримавши право самостійно впливати на зміст, а в певній мірі і на зміст місцевого культурно-громадського життя селянство стислі строки змогло збудувати досить ефективну структуру культосвітніх установ в сільській місцевості.
Особливо важливе місце серед інших культурно-освітніх закладів села мали бібліотеки, які протягом 1920-х рр. оскільки внаслідок процесу ліквідації неписемності сільське населення особливо зацікавилося друкованою літературою, включаючи не лише газети, але і художню, та науково-популярну, насамперед агрономічну літературу.
Слід спеціально зазначити що в цілому позитивний розвиток соціокультурного життя українського села в 1920 – роках в значній мірі залежав від успіхів політики українізації та непу, які визначили перспективи та подальший розвиток соціокультурного середовища українського селянства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Абра М. Вдала спроба / М. Абра // Селянський будинок. – 1926. – № 1. – С. 18.
2. Авдієнко М. Вчителі трудшкіл / М. Авдієнко // Вісник статистики України. – 1929. – № 2. – С. 119–127.
3. Авдієнко М. О. Народня освіта на Україні / М. О. Авдієнко. – Х. : ЦСУ, 1927. – 101 с.
4. Агеєнко П. М. Охорона народного здоров’я на селі / П. М. Агеєнко. – К., 1939. – 32 с.
5. Агіт-збірник по проведенню кампанії ліквідування неписьменности на селі. – Х. : Видання Харківської губполітосвіти, 1924. – 64 с.
6. Александров С. Почему вредно держать скот в избе / С. Александров // Здоровая деревня. – 1926. – № 2. – С. 5–6.
7. Альмединген Н. Портфель дошкольного работника / Н. Альмединген, Г. Тумим. – М.-П. : Госиздат, 1923. – 156 с.
8. Андреева М. С. Политико-просветительная работа в деревне в конце восстановительного периода (1924–1925) / М. С. Андреева. – М. : Гос. изд-во к-но-просветительной лит-ры, 1953. – 22 с.
9. Афанасьєв В. В. Нариси історії культурно-освітньої роботи на Україні (1917–1941 рр.) / В. В. Афанасьєв. – Х., 1968. – 262 с.
10. Арнаутів В. Проблеми початкового навчання на Україні / В. Арнаутів // Шлях освіти. – 1928. – №8-9. – С.10–21.
11. Багмут І. Світлова газета / І. Багмут // Селянський будинок. – 1924. – № 6. – С. 33–37.
12. Бакуменко П. І. Культурне будівництво в українському селі у 1921–1923 рр. / П. І. Бакуменко // Збірник наукових робіт викладачів історії КПРС візів УРСР. – 1959. – Вип. 4. – С. 83–92.
13. Баткіс Г. А. Перші кроки будівництва радянської охорони здоров’я на Україні (1918–1922 рр.) / Г. А. Баткіс. – К. : ДМВ, 1964. – 47 с.
14. Берзін А. В сільській хаті / А. Берзін // Шлях до здоров’я. – 1926. – С. 6–7.
15. Бєляков М. О. Діяльність партійних організацій України в розвиток творчої ініціативи мас по ліквідації неписьменності на селі (1926–1929 рр.) / М. О. Бєляков // Наукові праці з історії КПРС. – 1971. – Вип. 45. – С. 47–54.
16. Білецька Є. Я. Дитячі ясла / Є. Я. Білецька. – Х. : Держмедвидав, 1935. – 31 с.
17. Блінда Л. В. Українізація та її роль в суспільно-політичному житті українського народу в 20-ті роки: дис. канд. іст. наук. 07.00.01 – історія України / Л. В. Блінда. – К., 1992. – 188 с.
18. Бондарчук П. В. Національно-культурна політика більшовиків в Україні на початку 1920-х років / П. В. Бондарчук. – К., 1998. – 45 с.
19. Борисов В. Л. Українізація та розвиток загальноосвітньої школи в 1921–1932 рр. / В. Л. Борисов // Український історичний журнал (далі – УІЖ). – 1999. – № 2. – С. 76–79.
20. Боротьба з неписьменністю // Радянське село. – 1924. – 30 листопада. – С. 3.
21. Буценко А. Село, як воно є / А. Буценко // Вісти ВУЦВК. – 1925. – 20 січня. – С. 4.
22. Валюх Г. Про нашу школу / Г. Валюх // Вісти ВУЦВК. – 1925. – 4 січня. – С. 3.
23. Васильєва І. Р. З історії робітничо-селянського руху на Україні (творча практика Одеського робсельтеатру ім. В. М. Блакитного в 1924–1926 рр.) / І. Р. Васильєва // Культурно-освітня робота. – 1984. – № 9. – С. 120–128.
24. Ващенко І. В. Політика українізації 20-х – початку 30-х рр. в Україні : проблеми історіографії : дис. … канд. іст. – наук : 07.00.01 – історія України / І. В. Ващенко. – Харків, 2001 – 203 с.
25. Верменич Я. В. Здійснення українізації у 20-30-х роках : політичні і культурні аспекти проблеми : дис... канд. іст. наук : 07.00.01 – історія України / Я. В. Верменич. – К., 1993 – 189 с.
26. Виленская М. Ближайшие задачи дошкольной работы / М. Виленская // Народное просвещание. – 1927. – № 5. – С. 43–49.
27. Виноградов А. Політехнічну школу на службу обороні / А. Виноградов // Комуністична освіта. – 1932. – Ч. 7. – С.84.
28. Виткалов В.Г. Українська культура: Сторінки історії 20 століття / В. Г. Виткалов. – Рівне: Ліста, 1997. –433 с.
29. Відчит Народнього Комісаріяту Освіти VI-му Всеукраїнському З’їздові Рад. – Х., 1921. – 48 с.
30. Віковий склад та писемність населення СРСР // Радянський статистик. – 1928. – 11 травня. – С. 2.
31. Волобуєв М. Хата-читальня та сельбуд / М. Волобуєв // Селянський будинок. – 1925. – № 1. – С. 10.
32. Вологодцев І. Селянське будівництво (за даними с.-г. динамічного перепису 1927 року) / І. Вологодцев // Вісник статистики України. – 1929. – № 1. – С. 137–141.
33. Вольський Б. Кіно для села / Б. Вольський // Сільський театр. – 1926. – № 3. – С. 38–39.
34. Воронець А. Етапи ліквідації неписьменности серед дорослого населення України / А. Воронець // Радянська освіта. – 1925. – Ч. 2. – С. 45–51.
35. Всеукраїнська нарада сільбудів // Селянський будинок. – 1924. – № 1. – С. 35–37.
36. Габинов Л. Аборт – велике лихо жіноцтва / Л. Габинов // Шлях здоров’я. – 1926. – № 3. – С. 7–8.
37. Галяс С. Вернигородська хата-читальня / С. Галяс // Селянський будинок. – 1925. – № 1. – С. 18.
38. Гендрихівська А. І. Дошкільне виховання до ХV Жовтня / А. І. Гендрихівська // Комуністична освіта. – 1932. – Ч. 11–12. – С. 73–80.
39. Головко О.Ф. Охорона здоров’я трудящих на Поділлі в першій половині 20-х років / О.Ф. Головко, В.Т. Грубляк. // Тези доповідей VІІІ Подільської історико-краєзнавчої конференції. – Кам’янець-Подільський, 1990. – С.28–32.
40. Гололобов В. М. Ліквідація неписьменності серед дорослого населення України у 20-х роках : дис. ... канд. іст. наук : 07.00.01 – історія України / В. М. Гололобов. – Харків, 1998. – 179 с.
41. Голяченко А. М. Роль Всеукраинских съездов здравоохранения в становлении сельского здравоохранения на Украине (1920–1925) / А. М. Голяченко // Вопросы социальной гигиены, организации здравоохранения и истории медицины. – 1970. – Вып. 4. – C. 210–218.
42. Голяченко А. М. Социально-гигиенические вопросы здоровья и здравоохранения сельского населения / А. М. Голяченко. – К., 1973. – 154 с.
43. Голяченко О.М. Лікарняна допомога сільському населенню УРСР / О.М. Голяченко, А.Т. Обухов. – К. : Здоров’я. – 1974. – 103 с.
44. Горбанівський С. Гурток самоосвіти / С. Горбанівський // Селянський будинок. – 1925. – № 12. – С. 13.
45. Горєлов В. Радіо в політосвітроботі / В. Горєлов // Селянський будинок. – 1927. – № 6. – С. 27–31.
46. Горфин Д. В. Очерки истории развития сельского здравоохранения СССР (1917–1959) / Д. В. Горфин. – М., 1961. – 236 с.
47. Гринько Г.Ф. Основные задачи советского строительства в области просвещения / Г.Ф. Гринько. – Харьков, 1920. – 126 с.
48. Гриценко. Поліпшення життя села / Гриценко // Селянин. – 1925. – 5 листопада. – С. 6.
49. Гришко М. Наші дитячі ясла / М. Гришко // Селянка України. – 1925. – Ч. 7. – С. 13.
50. Грібенко Ю. Дбаймо за нові види політосвітньої роботи на селі – кіно та радіо (з досвіду в Букському районі на Уманщині) / Ю. Грібенко // Селянський будинок. – 1929. – № 9–10. – С. 54–55.
51. Грудина Д. Театр, розваги і гулянки влітку / Д. Грудина // Сільський театр. – 1928. – № 6. – С. 28–29.
52. Гуревич М. Г. О медико-санитарной работе на селе / М. Г. Гуревич // Профилактическая медицина. – 1923. – № 7–8. – С. 119–151.
53. Гуртки хімічної оборони на селі // Радянське село. – 1924. – 25 липня. – С. 4.
54. Гутянський С. К. Ленін і українська радянська культура / С. К. Гутянський. – К. : Знання, 1963. – 40 с.
55. Гутянський С. К. В. І. Ленін і культурне будівництво на Україні / С. К. Гутянський. – К. : Наукова думка, 1965. – 199 с.
56. Державний архів Київської області (далі – ДАКО). – Ф. 1. Київський губернський революційний комітет. – Оп. 1. – Спр. 75. Копії наказів Звенигородського повіт ревкому. Зведення про стан культурно-освітньої роботи в Звенигородському та Чорнобильському повітах за червень 1920 – лютий 1921. – 16 арк.
57. ДАКО. – Ф. 144. Київський обласний відділ народної освіти. – Оп. 1. – Спр. 1039. Проект положення про робочу школу ІІ ступеня для дорослих. Доповідні записки та інші матеріали про роботу бібліотек, будинків колективіста, інших культурно-освітніх закладів. – 1932. – 113 арк.
58. ДАКО. – Ф. 144. Київський обласний відділ народної освіти. – Оп. 1. – Спр.1043. Циркуляри Наркомосу УРСР, плани роботи, підсумки та інші матеріали з питань ліквідації неписемності. – 1933–1934. – 77 арк.
59. ДАКО. – Ф. 144. Київський обласний відділ народної освіти. – Оп. 1. – Спр. 1047. Звіти та акти обслідування райвно про проведення масової політосвітньої та культурно-виховної роботи серед населення в 1932/33 рр. – 82 арк.
60. ДАКО. – Ф. 144. Київський обласний відділ народної освіти. – Оп. 1. – Спр. 1048. Зведення про кількість неписемних та мало писемних в області за 1933 рік. – 77 арк.
61. ДАКО. – Ф. 144. Київський обласний відділ народної освіти. – Оп. 1. – Спр. 2159. Контрольні та штатні розписи шкільних, дошкільних та політосвітніх установ області. – 1935. – 249 арк.
62. ДАКО. – Ф. 112. Київський окружний виконавчий комітет Рад робітничо-селянських та червоноармійських депутатів. – Оп. 1. – Спр. 1158. Копії протоколів Президії окрвиконкому 8-го склику. Протокол засідання Президії Київського окрвиконкому 8-го склику. – 1925–1926. – 441 арк.
63. ДАКО. – Ф. 1. Київський губернський революційний комітет. – Оп. 1. – Спр. 282. Копії постанов та наказів Звенигородського повітревкому. Копії протоколів, з’їздів волосних та сільських КНС, засідань повітревкомів. Звіти про роботу Звенигородського повіт ревкому. Місячні відомості про стан міського комунального господарства, культурно-освітню роботу. – 1921. – 491 арк.
64. ДАКО. – Ф. 1. Київський губернський революційний комітет. – Оп. 1. – Спр. 287. Копії постанов та наказів Сквирського повітревкому. Копії протоколів повітових та волосних з’їздів, засідань повітревкому. Доповідні записки голів волревкомів, начальників сквирської повіт міліції, завідуючих відділу Наросвіти, політичний та економічний стан волостей повіту. – 1921. – 433 арк.
65. Державний архів Черкаської області (далі – ДАЧО). –Ф. 65. – Оп. 1. – Спр. 53. Господарсько-оперативний план роботи на 1925/26 рр. Мошенського райвиконкому. – 1925. – 86 арк.
66. ДАЧО. – Ф. 2113. Районна інспектура народно-господарчого обліку Монастирищенського району Уманської округи, Київської області. – Оп. 1. – Спр. 2. Доповіді про роботу Монастирищенського райвиконкому. Звіти про роботу райвиконкому, раймісгоспу та квартальні звіти про роботу адмінвідділі райвиконкому. Витяги з книги адмінстягнень, акти обслідувань сільрад та статистичні відомості про роботу сільрад. – 1925–1927. – 115 арк.
67. ДАЧО. – Ф. 2113. Районна інспектура народно-господарчого обліку Монастирищенського району Уманської округи, Київської області. – Оп. 1. – Спр. 15. Протоколи засідання президії Монастирищенського райвиконкому. – 1927–1929. – 275 арк.
68. ДАЧО. – Ф. 2113. Районна інспектура народно-господарчого обліку Монастирищенського району Уманської округи, Київської області. – Оп. 1. – Спр. 239. Протоколи засідань правлячої Ради Монастирищенського райсельбуду. Звіт про роботу Монастирищенського райклубу за жовтень 1925 року та районного товариства “Селянський будинок” за 11.12.25 року, 1.2.26 року. Доповідна записка та статистичні відомості про роботу політустанов району. – 1925–1926. – 86 арк.
69. ДАЧО. – Ф. 2113. Районна інспектура народно-господарчого обліку Монастирищенського району Уманської округи, Київської області. – Оп. 1. – Спр. 296. Інструкції центрального та обласного управління народногосподарського обліку про облік культосвітніх установ. – 1936. – 169 арк.
70. ДАЧО. – Ф. 2135. Теолинська сільська Рада робітничих солдатських і селянських депутатів Монастерищенського району, Уманського округу. –Оп. 1. – Спр. 15. Інструкції та розпорядження райвиконкому та листування з райвиконкомом про культ просвітню роботу на селі (29.10.1926 р. – 14.12. 1927 р.). – 35 арк.
71. ДАЧО. – Ф. 2243. Виконавчий комітет Цибулівської районної Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів, м. Цибулів, Цибулівського району, Уманського округу. Культсоцвідділ. – Оп. 1. – Спр. 67. Протоколи засідань президії районного виконавчого комітету. Протокол засідання комісії по роботі ясел в с. Сабарівка, Цибулівського району, Уманського округу. – 1926. – 6 арк.
72. ДАЧО. – Ф. 2243. Виконавчий комітет Цибулівської районної Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів, м. Цибулів, Цибулівського району, Уманського округу. Культсоцвідділ. – Оп. 1. – Спр. 202. Положення про переведення загального навчання та піднесення продуктивності праці шкіл. – 1926. – 82 арк.
73. ДАЧО. – Ф. 2243. Виконавчий комітет Цибулівської районної Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів, м. Цибулів, Цибулівського району, Уманського округу. Культсоцвідділ. – Оп. 1. – Спр. 218. Листування з Лукашівською сільською радою з питань проведення культосвітньої роботи на селі. – 1927. – 36 арк.
74. ДАЧО. – Ф. 5399 – Оп. 1. – Спр. 1. Спогади лікаря Гудими Іпатія Олександровича. – 172 арк.
75. ДАЧО. – Ф. 65. – Оп. 1. – Спр. 109. Господарсько-оперативний план роботи Чигиринського районного виконавчого комітету на 1926/27 рр. – 1926. – 74 арк.
76. ДАЧО. – Ф. 65. – Оп. 1. – Спр. 111. Господарсько-оперативний план роботи Черкаського райвиконкому на 1926/27 рр. і протокол засідання окрплану на 1926/27 рр. – 1926. – 89 арк.
77. ДАЧО. – Ф. 65. – Оп. 1. – Спр. 70. Господарсько-оперативний план роботи Смілянського райвиконкому на 1925/26 рр. – 1925. – 96 арк .
78. ДАЧО. – Ф. 65. – Оп. 1. – Спр. 71. Господарсько-оперативний план роботи Іркліївського райвиконкому на 1925/26 рр. – 1925. – 44 арк.
79. ДАЧО. – Ф. 65. – Оп. 1. – Спр. 80. Операційно-господарський план роботи Черкаської Окружної інспектури Наросвіти на 1925–26 науковий рік. – 1925/26. – 80 арк.
80. ДАЧО. – Ф. 65. – Оп. 1. – Спр. 93. Господарсько-оперативний план роботи Кам’янського райвиконкому на 1925/26, 1928/29 рр. – 1925–1926. – 86 арк.
81. ДАЧО. – Ф. 65. – Оп. 1. – Спр. 69. Господарсько-оперативний план роботи Золотоніського райвиконкому на 1925/26рр. – 1925. – 21 арк.
82. ДАЧО. – Ф. 65. – Оп. 1. – Спр. 108. Господарсько-оперативний план Чигиринського районного виконавчого комітету на 1926/27 рр. – 1926. – 74 арк.
83. ДАЧО. – Ф. 65. – Оп. 1. – Спр. 178. Річні звіти про діяльність райвиконкому Шевченківської округи за 1925/26 рр. – 1927. – 325 арк.
84. ДАЧО. – Ф. 413. Культурно-освітній відділ. – Оп. 1. – Спр. 238. Положення про хату-читальню і таблиці розгортання мережі та анкети трудшкіл району. 1925. – 57 арк.
85. ДАЧО. – Ф. 79. Смелянский районный исполнительный комитет Оп. 1. – Спр. 42. Советов рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов Киевской области. Протоколы районного съезда советов и заседаний президиума Райисполкома о состоянии и развитии с/х, кооперации, о работе сельских советов. – 1925. – 75 арк.
86. ДАЧО. – Ф. 81. – Оп. 1. – Спр. 28. Засідання Шендерівської сельради, Стеблівського району. Засідання пленуму Хирірвської сільради. – 1927–28. – 773 арк.
87. Декрет про організацію селянських будинків // Селянський будинок. – 1925. – № 5. – С. 4–7.
88. Дементієнко І. Підсумки кампанії ліквідації неписьменності за 1925/26 р. на Уманщині / І. Дементієнко // Селянський будинок. – 1926. – № 9. – С. 61–62.
89. Денисовець П. М. Колгоспне будівництво на Україні в 1921–1925 рр. / П. М. Денисовець. – Х. : Вид-во Харківського ун-ту, 1969. – 154 с.
90. Десять років культурної революції // Селянка України. – 1927. – № 19. – С. 8–9.
91. Деякі хиби в кінофікації села // Селянський будинок. – 1926. – № 12. – С. 50–51.
92. Директивы ВКП(б) и постановления советского правительства о народном образовании : сб. документов за 1917–1947 гг. – М.-Л. : Изд-во АПН РСФСР, 1947. – Вып. 2. – 303 с.
93. Для чого сельбудинок // Донецкое село. – 1925. – 1 марта. – С. 6.
94. Долина П. Робсельтеатр Одещини / П. Долина // Сільський театр. – 1927. – № 11. – С. 35–36.
95. Допоможімо освіті на селі // Радянське село. – 1924. – 15 серпня. – С. 4.
96. Дорошенко О. Вчитель та дошкільне виховання / О. Дорошенко // Радянська освіта. – 1924. – № 11–12. – С. 40–45.
97. Дровозюк С. І. Духовне життя українського селянства як предмет конкретно-історичного дослідження (20-ті роки ХХ ст.) / С. І. Дровозюк // УІЖ. – 1994. – № 5. – С. 61–65.
98. Дровозюк С. І. Соціально-політичні настрої українського селянства у 20–30 рр. ХХ ст. : історичний аспект / С. І. Дровозюк // Проблеми історії України : факти, судження, пошуки. – 2004. – Вип. 12. – С. 70–83.
99. Дубко Г. Найголовніша робота с.-г. гуртка / Г. Дубко // Радянський селянин. – 1926. – № 22. – С. 8–9.
100. Дутчак Г. О. Державна політика в Україні у галузі театрального мистецтва (1917–2000 рр.) : дис. ... канд. іст. наук / Г. О. Дутчак. – Черкаси, 2004. – 263 арк.
101. Духно П. І. Школа на селі та її громадська роль / П. І. Духно. – Х. : ДВУ, 1926. – 60 с.
102. Дынин М. Е. План построения сельской лечебной сети и постановки лечебного дела на селе в течении ближайших 5-ти лет (1925–1930 гг.) // Профилактическая медицина / М. Е. Дынин. – 1926. – № 1. – С. 101–112.
103. Електрифікація села // Вісти ВУЦВК. – 1925. – 24 січня. – С. 5.
104. Ермак А. П. Преобразование культурно-бытового уклада украинского села (1926–1937 гг.) / А. П. Ермак // Становление и развитие социалистического образа жизни в советской деревне. – Воронеж, 1982. – С. 99–104.
105. Ерман С. Ясли в совхозах и колхозах (руководство и организация) / С. Ерман. – М.-Л. : Госмедиздат, 1931. – 80 с.
106. Ефимов А. А. Детский вопрос в деревне и советская медицина // Профилактическая медицина / А. А. Ефимов. – 1925. – № 2. – С. 42–49.
107. Єрмак О. П. Партійні організації на чолі сільських культурно-освітніх установ республіки у боротьбі за ізоляцію куркульства у 1927–1929 р. / О. П. Єрмак // Наукові праці з історії КПРС. – 1975. – Вип. 79. – С. 36–43.
108. Єфімов Д. І. Сільський побут та кооперація / Д. І. Єфімов // Шлях до здоров’я. – 1926. – № 2. – С. 2–3.
109. Єфімов Д. Як радянська медицина бореться зі знахарством / Д. Єфімов // Шлях до здоров’я. – 1926. – № 11. – С. 2–3.
110. Живий зв’язок з селом // Селянський Будинок. – 1926. – № 7–8. – С. 76–77.
111. Жук А. З культурного життя на Радянській Україні / А. Жук // Об’єднання неперіодичні збірники статей на теми політичні, економічні й культурні. – Відень, 1924. – 96 с.
112. З освітньо-громадського життя села // Вісти ВУЦВК. – 1925. – 10 липня. – С. 1.
113. За ясла треба зарані подбати // Селянка України. – 1928. – Ч. 7. – С. 1–2.
114. Заєрко Б. Селянське будівництво / Б. Заєрко // Радянський селянин. – 1929. – № 8. – С. 46–48.
115. Затонський В. П. Національна проблема на Україні (доповідь на пленумі ЦК ЛКСМУ, червень 1926) / В. П. Затонський. – Х. : ДВУ, 1926. – 64 с.
116. Збірник найважливішого матеріалу з питань політосвітньої роботи на селі. – Чернігів, 1930. – 39 с.
117. Збірник статистично-економічних відомостей про торгівлю України. – Х. : Господарство України, 1931. – 111 с.
118. Збірник чинного законодавства УСРР про народню освіту / Склав М. А. Глейзер. – Х., 1927. – 207 с.
119. Земзюліна Н. І. Діяльність сільбуду з формування комуністичної свідомості українських селян (1921–1929 рр.) / Н. І. Земзюліна // Український селянин : зб. наук. праць. – 2006. – Вип. 10. – С. 145–148.
120. Зільберштейн А. Система народної освіти : Збірка / А. Зільберштейн, Ястржембський В. – Х. : ДВУ, 1929. – 318 с.
121. Золотоверхий І. Д. Становлення української радянської культури (1917–1920 рр.) / І. Д. Золотоверхий. – К. : Вид-во Академії наук УРСР, 1961. – 424 с.
122. Зоріна А. Що таке дитячий сад та як його організувати / А. Зоріна. – М. : Кубполиграф, 1927. – 16 с.
123. Иорданский Н.Н. Школоведение. / Н. Н. Иорданский. – М.: Работник просвещения, 1927. – 313 с.
124. Иофе Л. Дошкольные площадки в деревне / Л. Иофе, К. Шапиро. – М. : Новая Москва, 1926. – 157 с.
125. Іванов Ю. Обов’язкове навчання на Україні / Ю. Іванов. – Х., 1931. – 44 с.
126. Іванова А. М. Що зробила радянська влада в справі ліквідації неписьменності серед дорослих / А. М. Іванова. – К. : Рад.школа, 1950. – 92 с.
127. Івановський. Етапи й перспективи комуністичної освіти / Івановський // Комуністична освіта. – 1932. – Ч. 10. – С.67.
128. Іванченко. Робсельтеатр Шепетівщини / Іванченко // Сільський театр. – 1929. – № 2. – С. 29.
129. Істомін В. В захист Робсельтеатрів / В. Істомін // Сільський театр. – 1927. – № 9. – С. 43.
130. Історія міст і сіл УРСР : в 26 т. Вінницька область / Гол ред. Тронько П.Т. – К. : Гол. редакція УРЕ АН УРСР, 1972. – 778 с.
131. Історія міст і сіл УРСР : в 26 т. Кіровоградська область / Гол ред. Тронько П.Т. – К. : Гол. редакція УРЕ АН УРСР, 1972. – 816 с.
132. Історія міст і сіл УРСР : в 26 т. Черкаська область / Гол. ред. Тронько П.Т. – К.: Гол. редакція УРЕ АН УРСР, 1972. – 788 с.
133. Історія українського селянства : в 2 т. / За ред. В. А. Смолія. – К. : Наукова думка, 2006. – Т. 2. – 653 с.
134. Каган Д. С. 15 років радянської охорони здоров’я на селі / Д. С. Каган. – Х. : ДВОУ МЕДВИДАВ, 1932. – 44 с.
135. Калиниченко В. В. Крестьянское хозяйство Украйни накануне перехода Советской страны к Непу / В. В. Калиниченко // Вестник Харьковского университета. – Х., 1986. – № 296. – С. 26–34.
136. Калініченко В. В. Селянське господарство України в період НЕПу : історико-економічне дослідження / В. В. Калініченко. – Х. : Основа,1997. – 400 с.
137. Калюжний І. Постанова Раднаркому УРСР з 12.12.1921 “Про народые дома” / І. Калюжний // Селянський будинок. – 1925.– № 4. – С. 10–22.
138. Каневський І. Пересувний робітничо-селянський театр Харківщини / І. Каневський // Сільський театр. – 1927. – № 11. – С. 34–35.
139. Канцелярський П. Що таке Сельбуд / П. Канцелярський. – Х. : ДВУ, 1926. – 32 с.
140. Каракаш Д. Ф. З історії розвитку охорони здоров’я в Харківській губернії – харківській області / Д. Ф. Каракаш // Матеріали до історії розвитку охорони здоров’я на Україні. – К., 1957. – С. 140–181.
141. Карамоско Д. Організація кінороботи на селі / Д. Карамоско. – К. : Укрдержвидавництво,1935. – 98 с.
142. Карпеко О. До підсумків рейду Х.Т.З.–Н.К.О. / О. Карпеко // Комуністична освіта. – 1933. – Ч. 3. –С. 47.
143. Касьянов Г. В. Сталінізм і українська інтелігенція (20–30-ті роки) / Г. В. Касьянов, В. М. Даниленко. – К. : Наукова думка, 1991. – 96 с.
144. Кац Я. Світло і тіні / Я. Кац і Черкашин // Комуністична освіта. – 1933. – Ч. 3. – С. 69.
145. Кацанов Я. Масова освіта на Україні / Я. Кацанов. – Х. : Український робітник, 1932. – 41 с.
146. Киноработа в деревне. – М. : Долой неграмотность, 1925. – 152 с.
147. Кириченко С. Про дошкільне виховання / С. Кириченко // Селянка України. – 1925. – Ч. 5. – С. 8–9.
148. Кілька порад до роботи будинку колективіста та сельбудинків // За масову комуністичну освіту. – 1931. – № 4–5. – С. 21.
149. Кіном дуже цікавляться селяни // Селянська правда. – 1926. – 2–3 червня. – С. 3.
150. Климко І. Природничо-наукові гуртки на Конотопщині / І. Климко // Селянський будинок. – 1926. – № 6. – С. 68–69.
151. Клігман В. Півроку планової радіофікації / В. Клігман // Селянський будинок. – 1927. – № 5. – С. 10–16.
152. Книготоргівля на селі // Селянський будинок. – 1929. – № 7–8. – С. 25–27.
153. Коваленко Г. Хомутецький селянський будинок / Г. Коваленко // Селянський будинок. – 1925. – № 9–10. – С. 36.
154. Коваленко М. Анкетне обслідування масової художньої роботи / М. Коваленко // Селянський будинок. – 1927. – № 3. – С. 75–81.
155. Коваленко М. Три роки Синчанської бібліотеки на Лубенщині / М. Коваленко // Селянський будинок. – 1926. – № 2. – С. 52–53.
156. Коваль К. Масова робота на селі / К. Коваль. – Х. : ДВУ, 1930. – 76 с.
157. Коган Л. З життя сільської школи та сільського вчителя / Л. Коган // Радянська освіта. – 1925. – Ч. 2. – С. 55–57.
158. Коган Л. Що робити влітку в сільській бібліотеці / Л. Коган // Селянський будинок. – 1928. – № 5. – С. 36–46.
159. Кокошко Ф. Розвиток культурно-освітньої діяльності в українському селі в 20-і рр. (на матеріалах Півдня України) / Ф. Кокошко. – Миколаїв : Приват-Поліграфія, 1998. – 89 с.
160. Коляструк О. А. Сільська інтелігенція і селянство на перетині радянських модернізаційних експериментів 1920-х рр. у вимірах щоденних практик / О. Коляструк // Український селянин. – 2008. – Вип. 11. – С. 164–166.
161. Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з’їздів і конференцій. – К. : Держ. в-во Політичної літератури, 1958. – 704 с.
162. Кондратьев Н. И. К вопросу о типе нормального крестьянского жилища / Н. И. Кондратьев // Профилактическая медицина. – 1924. – № 7–8. – С. 110–117.
163. Коркушко Г. Трудова школа на Україні / Г. Коркушко // Вісник статистики України. – 1928. – № 1. – С. 84–91.
164. Коряк В. Учительський побут / В. Коряк // Радянська освіта. – 1923. – № 2. – С. 55–60.
165. Костик Є. П. Книга в українському селі періоду НЕПу / Є. П. Костик // Український селянин : зб. наук. праць. – 2006. – Вип. 10. – С. 157–160.
166. Крайовий М. Перша крайова нарада сільськогосподарських гуртків / М. Крайовим // Селянський будинок. – 1926. – № 4. – С. 60.
167. Красін А. Передвижні бібліотеки на селі / А. Красін // Селянин. – 1923. – 17 серпня. – С. 1.
168. Креснін А. Ширити на селі періодичну пресу – справа сельбудів і хат-читалень / А. Креснін // Селянський будинок. – 1926. – № 11. – С. 38–40.
169. Криворучко О. І. Проблема взаємодії сільської та міської культур в УРСР в 20-х роках (історичний аспект) : дис. … канд. наук : 07.00.01 – історія України / О. І. Криворучко. – К., 1994. – 187 с.
170. Кручек О. А. Культура в УСРР в 1920–1923 рр. як об’єкт державної політики : дис. … канд. іст. наук : 07.00.01 – історія України / О. А. Кручек. – К., 1997. – 176 с.
171. Кукса Н. Г. Діяльність культурно-освітніх закладів в українському селі в 1924–1928 рр. / Н. Г. Кукса // Український селянин. – 2003. – Вип. 7. – С. 43–44.
172. Куліковський М. Л. Характеристика селянського житлового будівництва на Шепетівщині / М. Л. Куліковський. – Шепетівка, 1929. – 12 с.
173. Культурне будівництво в Українській РСР 1917–1927 : зб. документів і матеріалів / Ред. колегія Ю. Ю. Кондуфор (відповід. ред.), С. К. Гутянський та ін. – К. : “Наукова думка”, 1979. – 668 с.
174. Культурне будівництво в Українській РСР. Важливі рішення Комуністичної партії і Радянського уряду України. 1917–1959 : у 2-х т. – К. : Державне видавництво політичної літератури УРСР, 1959. – Т. 1 : 1917–червень 1941. – 884 с.
175. Культурное строительство в Черкасской области. 1917–1980 гг. : сб. документов. – Днепропетровск : Проминь, 1989. – 272 с.
176. Кушнір А. Весняна робота сільськогосподарського гуртка / А. Кушнір // Селянський будинок. – 1926. – № 2. – С. 35.
177. Лавров Ф. Кіно в політосвітній роботі / Ф. Лавров // Селянський Будинок. – 1927. – № 2. – С. 44–46.
178. Ленінське вчення про культурну революцію та його здійснення на Україні. – К. : Вид-во Київ. ун-ту, 1970. – 366 с.
179. Лень І. Шевченко в школі соцвиху / І. Лень // Шлях освіти. – 1926. – Ч. 2. – С. 36–40.
180. Лікар Махтодій // Шлях здоров’я. – 1925. – № 1. – С. 22.
181. Ліквідація неписьменності // Вісті. – 1925. – 25 травня. – С. 3-4.
182. Лікнеп