ЗБРОЙНІ ЕТНОПОЛІТИЧНІ КОНФЛІКТИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВРЕГУЛЮВАННЯ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ : ВООРУЖЕННЫЕ этнополитические конфликты И ПУТИ ИХ УРЕГУЛИРОВАНИЯ В КОНТЕКСТЕ ОБЕСПЕЧЕНИЯ НАЦИОНАЛЬНОЙ БЕЗОПАСНОСТИ ГОСУДАРСТВА

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • ЗБРОЙНІ ЕТНОПОЛІТИЧНІ КОНФЛІКТИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВРЕГУЛЮВАННЯ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
  • Альтернативное название:
  • ВООРУЖЕННЫЕ этнополитические конфликты И ПУТИ ИХ УРЕГУЛИРОВАНИЯ В КОНТЕКСТЕ ОБЕСПЕЧЕНИЯ НАЦИОНАЛЬНОЙ БЕЗОПАСНОСТИ ГОСУДАРСТВА
  • Кол-во страниц:
  • 215
  • ВУЗ:
  • Національний інститут проблем міжнародної безпеки
  • Год защиты:
  • 2006
  • Краткое описание:
  • Рада національної безпеки і оборони України
    Національний інститут проблем міжнародної безпеки

    На правах рукопису


    дацюк андрій васильович
    УДК 327.5


    збройні етнополітичні конфлікти та шляхи їх врегулювання в контексті забезпечення національної безпеки держави

    Спеціальність 21.01.01 основи національної безпеки держави
    (політичні науки)

    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук


    Науковий керівник
    Бодрук Олег Сергійович
    доктор політичних наук,
    доцент


    Київ 2006








    ЗМІСТ

    СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ............................................................................3
    Вступ.................................................................................................................................5
    РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗБРОЙНИХ ЕТНОПЛІТИЧНИХ КОНФЛІКТІВ ТА ЇХ ВПЛИВУ НА СИСТЕМУ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ............................................15
    1.1. Поняття збройного етнополітичного конфлікту.............................................15
    1.2. Теоретичні напрями дослідження збройних етнополітичних конфліктів...............................................................................................................23
    1.3. Теорія національної безпеки в контексті загрози збройних етнополітичних конфліктів.................................................................................36
    РОЗДІЛ 2. ЗБРОЙНІ ЕТНОПОЛІТИЧНІ КОНФЛІКТИ ЯК ЧИННИК ВПЛИВУ НА СИСТЕМУ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ...47
    2.1. Феномен насильства у збройному етнополітичному конфлікті.................................................................................................................48
    2.2. Система національної безпеки держави в умовах збройного етнополітичного конфлікту.................................................................................64
    РОЗДІЛ 3. ВРЕГУЛЮВАННЯ ЗБРОЙНИХ ЕТНОПОЛІТИЧНИХ КОНФЛІКТІВ................................................................................................................124
    3.1 Врегулювання збройних етнополітичних конфліктів як складова внутрішньодержавної політики безпеки........................................................125
    3.2. Зовнішня політика безпеки держави у сфері врегулювання збройних етнополітичних конфліктів...............................................................................155
    3.3. Роль України у врегулюванні збройних етнополітичних конфліктів сучасності (1992-2006 рр.).....................................................................................175
    ВИСНОВКИ....................................................................................................................189

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................................192











    ВСТУП

    Актуальність теми дослідження.
    Забезпечення національної безпеки багатьох держав світу нерозривно пов’язане з необхідністю ліквідації загрози збройних етнополітичних конфліктів. Історія та сучасність свідчать, що неконтрольоване загострення міжетнічних протиріч, набуття ними крайніх форм збройного насильства може мати наслідком розпад держав, знищення й дискримінацію людей за етнічною ознакою. Сучасні збройні етнополітичні конфлікти залишаються одним з основних чинників внутрішньополітичної та міжнародної нестабільності, відрізняються складністю й тривалістю процесу врегулювання й навіть після досягнення домовленостей про припинення збройної боротьби нерідко згодом відбуваються спалахи насильства.
    Етнополітичні конфлікти не представляють собою лише феномен сучасності. Збройні конфронтації, суб’єкти яких визначались за етнічною ознакою, міжетнічна ворожнеча й насильство на етнічному ґрунті є одвічними супутниками людства у процесі його цивілізаційного розвитку. Із зародженням і поступом політичних відносин, виникненням держав міжетнічні конфлікти все частіше набувають політичного характеру, перетворюються на боротьбу за політичну владу. Якщо обмежитись періодом ХХ поч. ХХІ ст., то принаймні умовно можна виокремити три хвилі етнополітичних конфліктів. Перша з них пов’язана з результатами першої світової війни, розпадом імперій і виникненням на їхніх територіях національних держав. Друга хвиля належить до середини ХХ ст., вона ознаменувала собою формування повоєнного світового порядку й процесів деколонізації. Третя хвиля, що триває на сьогодні й відповідає сучасному періоду формування нового європейського і світового порядку, розпочалась з дезінтеграцією СРСР і СФРЮ [138, с. 5].
    Після розпаду СРСР та припинення холодної війни” не виправдали себе сподівання на зменшення кількості деструктивних соціальних потрясінь, війн, міжетнічних конфронтацій. Навпаки, відбувся своєрідний спалах різноманітних, у тому числі й етнополітичних, конфліктів, посилилась тенденція до силового вирішення політичних протиріч. Так, лише на території колишнього Радянського Союзу виникли нагірно-карабахський, абхазький, придністровський, таджицький, південно-осетинський, та чеченський етнополітичні конфлікти, які набули форми збройної конфронтації. Етнополітична напруженість зберігається також на території ЄС: в Іспанії (Країна Басків), Великобританії (Ольстер), на Кіпрі (не визнаний у світі суверенітет Турецької Республіки Західного Кіпру), у Франції (Корсика). На сьогодні Близький Схід, Балкани, Північний та Південний Кавказ, Середня Азія, Африка - зони реальних та потенційних етнополітичних конфліктів, в яких широке застосування збройних форм політичної боротьби загрожує національній безпеці окремих держав і міжнародній безпеці взагалі.
    Ситуація в сучасних конфліктах ускладнюється наявністю та активною діяльністю націонал-терористичних організацій. Взаємодія різних терористичних угруповань, їх зв’язок з міжнародним тероризмом у поєднанні з реальною можливістю застосування в терактах зброї масового враження перетворює збройні етнополітичні конфлікти на чинник нестабільності в національному, регіональному та глобальному вимірах.
    Хоча українське суспільство і уникнуло небезпечного загострення етнополітичної ситуації у напрямі використання збройних форм політичної боротьби у розв’язанні міжетнічних протиріч, проте йому також властивий певний потенціал конфліктності. Найбільш небезпечним у цьому контексті регіоном України є Крим. Проживання на півострові представників трьох найчисельніших етнічних громад, - української, російської та кримськотатарської, представники яких мають власні, подекуди розбіжні, політичні, культурні й соціально-економічні інтереси, досить вагомий вплив Російської Федерації, який посилюється перебуванням на території Криму російського Чорноморського флоту, а також негативна історична пам’ять кримських татар про депортацію можуть призвести до загострення існуючих міжетнічних протиріч у напрямі виникнення конфліктів етнічному ґрунті, що матимуть яскраво виражену політичну ознаку.
    Геополітично Україна розташована у центрі пострадянського регіону нестабільності та підвищеного рівня конфліктності. Значна частина сучасних етнополітичних конфліктів відбуваються у безпосередній близькості до українських кордонів, тією чи іншою мірою зачіпають національні інтереси України.
    Вищенаведені аспекти поліконфліктної ситуації в етнополітичній сфері, роль, яку відіграє Україна у врегулюванні конфліктів сучасності та доцільність активізації її політики безпеки у даному напрямку обумовлюють необхідність аналізу збройних етнополітичних конфліктів, їх впливу на систему національної безпеки держави, а також розробки наукового підґрунтя вдосконалення механізму забезпечення безпеки і врегулювання збройних етнополітичних конфліктів. В цьому і полягає актуальність даного дослідження.
    Ступінь наукового дослідження теми.
    У плині сторіч широке розповсюдження збройних, у тому числі й етнополітичних, конфліктів і необхідність їх врегулювання залишається ключовою проблемою, вирішення якої є важливою умовою забезпечення безпеки на рівнях окремих осіб, соціальних груп та держав. Ця проблема у тій чи іншій мірі відображена у досить великій кількості робіт дослідників минулого та сучасності, які займають вагоме місце у світовій політичній науці. Політичні трансформації кін. ХХ ст. поч. ХХІ ст. нерозривно пов’язані зі спалахом етнополітичної напруженості та конфліктів у різних країнах світу, що природно стимулює увагу науковців до проблеми національної безпеки та її захисту від деструктивного впливу етнополітичних конфліктів, що мають тенденцію до збройної ескалації у відносинах між їх суб’єктами. Дослідженню причин виникнення, специфіки перебігу й врегулюванню етнополітичних конфліктів присвячено роботи багатьох науковців, таких як Д. Горовіц, Т. Гур, В. Даневей, А. Здравомислов, В. Котигоренко, Д. Лейк, О.Маруховська-Картунова, Д. Ротшильд, В. Хеслі та ін.
    Проблема зв’язку національної безпеки та збройних, у тому числі й етнополітичних, конфліктів відображена у низці вітчизняних досліджень. Серед них можна виокремити монографію О. Бодрука Структури воєнної безпеки: національний та міжнародний аспекти”, праці В. Ананьїна Безпека сучасного поліетнічного суспільства” та О. Маруховської-Картунової Етнополітична безпека як різновид національної безпеки (постановка проблеми)”, в колективній монографії Глобальні трансформації і стратегії розвитку” (О.Білорус, О.Бодрук, Д.Лук’яненко, та ін.), колективну монографію Системно-концептуальні основи діяльності у військово-технічній сфері. Кн. 1. Концептуальні основи та елементи національної безпеки” (А.Величко, І. Волощук, Б. Демидов). Вплив збройних етнополітичних конфліктів на реалізацію національних інтересів України в Чорноморському регіоні та в Центральній Азії відображено в колективних монографіях українських дослідників Стратегічні інтереси України в країнах Чорноморського регіону” та Центральна Азія: геостратегічний аналіз та перспективні можливості для України” (Б.Парахонський та ін.), а також у колективній монографії Україна та Росія у системі міжнародних відносин: стратегічна перспектива” (Б.Парахонський, С.Пирожков та ін.).
    Значну увагу проблемі динаміки збройних етнополітичних конфліктів та їх впливу на безпеку в національному, регіональному та міжнародному вимірах приділено в щорічниках СІПРІ: Озброєння, роззброєння та міжнародна безпека. Заслуговує на увагу також праця В. Тішкова Суспільство у збройному конфлікті (етнографія чеченської війни)”, в якій досліджується соціально-культурна динаміка суспільства в умовах збройного конфлікту на прикладі чеченської війни.
    Таким чином, у сучасній вітчизняній політології та зарубіжних дослідженнях створено достатнє теоретичне підґрунтя для дослідження збройних етнополітичних конфліктів, як чиннику впливу на національну безпеку держави. Існує досить велика кількість робіт, присвячених конкретним конфліктам та проблемам їх врегулювання. Проте, необхідно зауважити, що на сьогодні недостатньо досліджено проблему впливу збройних етнополітичних на взаємопов’язану сукупність видів безпеки, що складають систему національної безпеки держави, а також їх врегулювання в контексті політики національної безпеки. Саме тому існує потреба проведення системного аналізу впливу збройних етнополітичних конфліктів на національну безпеку держави та дослідження проблеми їх врегулювання, як складової внутрішньої та зовнішньої політики безпеки.
    Зв’язок з науковими програмами.
    Дисертаційне дослідження пов’язане із тематикою фундаментальних і прикладних досліджень Національного інституту проблем міжнародної безпеки. Дослідження виконано в рамках планових наукових проектів: на 2002-2003 роки в рамках наукових проектів № 1 Зовнішня політика України в умовах формування нової системи міжнародної безпеки”; на 2004 2005 роки в рамках наукових проектів № 1 Національна безпека України в умовах трансформації міжнародних відносин, систем глобальної та регіональної безпеки”; № 2 Україна у світових інтеграційних процесах: проблеми синхронізації та гармонізації різнорівневих регіональних інтеграційних проектів”; № 3 Національна безпека України в умовах міжнародної відкритості: відповідь на виклики тероризму та екстремізму”.
    Об’єктом дослідження є феномен збройного етнополітичного конфлікту.
    Предметом дослідження є вплив збройних етнополітичних конфліктів на систему національної безпеки держави та політика національної безпеки у сфері їх врегулювання.
    Мета, завдання та методологія дисертаційної роботи.
    Метою дисертаційної роботи є аналіз впливу сучасних збройних етнополітичних конфліктів на систему національної безпеки держави, а також розробка концептуального підходу до їх врегулювання .
    Досягнення цієї мети передбачає вирішення таких дослідницьких завдань:
    - здійснити порівняльний аналіз теоретичних концепцій вітчизняних і зарубіжних науковців у сфері дослідження збройних етнополітичних конфліктів та визначити сутнісні ознаки збройного етнополітичного конфлікту як чиннику впливу на національну безпеку держави;
    - визначити характерні особливості і прояви феномену збройного насильства у збройному етнополітичному конфлікті;
    - розкрити специфіку впливу збройних етнополітичних конфліктів на систему національної безпеки держав, в межах яких вони відбуваються, а також інших країн, територія яких наближена до зони конфлікту та реалізація національних інтересів яких залежить від процесу врегулювання даного збройного етнополітичного протистояння;
    - дослідити співвідношення мирних та силових складових політики безпеки держави по врегулюванню збройних етнополітичних конфліктів і довести пріоритетне значення мирних, ненасильницьких заходів у контексті вдосконалення існуючої практики забезпечення національної безпеки;
    - проаналізувати досвід України у врегулюванні збройних етнополітичних конфліктів сучасності та обґрунтувати необхідність активізації української зовнішньої політики безпеки у цьому напрямі.
    Теоретико-методологічна основа та джерельна база дослідження.
    Методологічною основою дисертаційного дослідження є системний підхід, що дозволяє провести комплексний аналіз явища збройного етнополітичного конфлікту, динаміки його виникнення, перебігу та впливу на систему національної безпеки держави. Досягненню цієї мети сприяє використання методології синергетики, в межах якої система національної безпеки держави розглядається у якості складної, нерівноважної соціальної системи, для якої можливими є розвиток і самоорганізація або руйнація, набуття стану відносних стабільності та нестабільності, порядку і хаосу, що відбуваються під дією внутрішніх та зовнішніх атракторів, до яких належать і збройні етнополітичні конфлікти. Застосовуються також порівняльний, функціональний, історичний та структурно-функціональний методи політологічних досліджень.
    Структурно-функціональний та функціональний методи дозволяють розглянути структуру збройного етнополітичного конфлікту, як багатофункціонального явища, що здійснює вплив на взаємопов’язані види безпеки, які складають систему національної безпеки держави, й дослідити функції складових системи забезпечення національної безпеки держави по врегулюванню збройного етнополітичного конфлікту.
    Використовуючи порівняльний та історичний методи автор розглядає генезу різних теоретичних напрямків в сферах дослідження збройних етнополітичних конфліктів та національної безпеки держави. Застосування цих наукових методів також надає можливість дослідити історичний розвиток збройних етнополітичних конфліктів та досвід їх врегулювання, порівняти спільні та відмінні риси їх виникнення, динаміки та впливу на різні сфери суспільних відносин.
    Джерельну базу дослідження складають роботи вітчизняних та зарубіжних науковців, присвячені теорії соціальних (перед усе збройних і етнополітичних) конфліктів, конкретним збройним етнополітичним конфліктам в різних країнах світу та формам збройної боротьби в них, а також проблемам теорії і практики забезпечення національної безпеки в умовах сучасної поліконфліктної ситуації в етнополітичній сфері. Серед них насамперед потрібно виокремити роботи О.Бодрука, Д. Горовіца, Т. Гура, Б.Коппітерса, В. Ліпкана, О.Маруховської-Картунової, Г. Перепелиці, В. Тішкова. Значну частину статистичного матеріалу використаного в дисертаційному дослідженні, автор отримав з публікацій Стокгольмського міжнародного центру дослідження миру та незалежної міжнародної інформаційно-аналітичної агенції Вашингтон ПроФайл”.
    Наукова новизна отриманих результатів.
    Автор дисертаційної роботи обґрунтував положення, що містять наукову новизну та виносяться на захист:
    - на основі аналізу основних вітчизняних та зарубіжних досліджень визначено поняття та розкрито сутнісні ознаки феномену збройного етнополітичного конфлікту, що полягають у його політичній, етнічній та збройній складових;
    - досліджено особливості прояву різних форм насильства у збройному етнополітичному конфлікті, що детермінують перебіг даного конфлікту, його наслідки та складність врегулювання. Обґрунтовано необхідність розриву циклу насильства у відносинах між суб’єктами конфлікту з метою забезпечення сприятливих умов для його ненасильницького врегулювання й забезпечення, таким чином, національної безпеки держави;
    - вперше у вітчизняній науці на підґрунті системного аналізу розкрито специфіку впливу збройних етнополітичних конфліктів на стан національної безпеки держав, що розглядається у якості системи взаємопов’язаних видів безпеки. Доведено залежність стану національної безпеки держави від особливостей перебігу збройного етнополітичного конфлікту. При цьому проаналізовано вплив конфліктів Балкано-Кавказької дуги етнополітичної нестабільності на національну безпеку України;
    - проблему врегулювання збройних етнополітичних конфліктів розкрито в контексті внутрішньої та зовнішньої складових політики безпеки держави. Аргументовано доцільність застосування комплексного підходу до врегулювання збройних етнополітичних конфліктів, що передбачає можливість поєднання (у відповідності до конкретних обставин перебігу конфлікту) силових та мирних, ненасильницьких заходів при наданні переваги ненасильницьким методам стабілізації ситуації в етнополітичній сфері;
    - на підґрунті аналізу українського досвіду участі у врегулюванні збройних етнополітичних конфліктів сучасності доведено необхідність активізації та визначено пріоритетні напрями зовнішньої політики безпеки України у сфері врегулювання збройних етнополітичних конфліктів, що є важливою умовою забезпечення стабільності по периметру українських кордонів і реалізації національних інтересів України в зовнішньополітичній та економічній сферах.
    Практичне значення дисертації полягає в перспективі використання авторських положень і висновків у процесі комплексного аналізу існуючих і потенційно можливих збройних етнополітичних конфліктів, прогнозуванні їх перебігу та наслідків, а також вдосконаленні практики їх врегулювання як засобу забезпечення безпеки на національному, регіональному та міжнародному рівнях. Результати дослідження доводять ефективність системної методології в розробці теоретичних аспектів дослідження національної безпеки держави в умовах загрози збройних етнополітичних конфліктів. Положення дисертації розширюють методологічні засади та можуть слугувати концептуальним підґрунтям для подальших політологічних досліджень. Матеріали дисертації можуть бути використані у системі політологічної освіти, процесі підготовки навчальних посібників та викладанні політології, конфліктології, теорії національної безпеки тощо.
    Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації наукові результати, висновки та пропозиції належать особисто автору і є його науковим доробком. Дисертантом особисто проведено комплексний аналіз впливу збройних етнополітичних конфліктів на стан системи національної безпеки держави та розроблено наукові положення і практичні рекомендації щодо вдосконалення політики безпеки держави в сфері врегулювання збройних етнополітичних конфліктів.
    Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідались автором на засіданнях відділу воєнної політики та безпеки Національного інституту проблем міжнародної безпеки РНБО України та на наукових конференціях:
    1. Міжнародна наукова конференція Слов’янський світ у ХХІ столітті”, м. Київ, Київський славістичний університет, 11 12 грудня 2003 року.
    2. Міжнародна наукова конференція Дні науки філософського факультету-2005”, м. Київ, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 26 27 квітня 2005 року.
    3. ХІ-а міжнародна конференції Economics for Еcology” ("Економіка для екології"), м. Суми, Сумський державний університет, 5 - 9 травня 2005 року.
    Основні положення дисертаційного дослідження відображені в опублікованих тезах і матеріалах наукових конференцій та публікаціях у наукових виданнях:
    1. Дацюк А. Чеченський етнополітичний конфлікт: передумови виникнення, динаміка та проблема врегулювання // Людина і політика. 2003. № 6 (30). С. 34-43.
    2. Дацюк А. Збройні етнополітичні конфлікти та національна безпека держави: теоретико-методологічні аспекти дослідження // Людина і політика. 2004. № 5(35). С.3-16.
    3. Дацюк А. Політика України з урегулювання збройних етнополітичних конфліктів: досвід та перспективи // Стратегічна панорама. 2006. №1. С.144-148.
    4. Дацюк А. Сучасні збройні етнополітичні конфлікти як дестабілізуючий фактор впливу на безпеку країн слов’янського світу // Актуальні проблеми слов’янознавства. Збірник наукових праць: У 2 ч. Ч. 2 К.: КСУ, 2004. С. 90-96.
    5. Дацюк А. Національна безпека держави в умовах сучасної полі конфліктної ситуації в світі: основні теоретичні напрямки дослідження // Міжнародна наукова конференція Дні науки філософського факультету 2005” (26 27 квітня 2005 року): Матеріали доповідей та виступів.. К.: ВПЦ Київський університет”, 2005. Ч. VI. С. 29-31.
    6. Datsyuk A. Ecological Security in Conditions of Contemporary Military-Political Situation in the World // Materials of 9th International Student Conference "Economics for Ecology". Sumy, Ukraine, May 5-9, 2005 р. Суми: Вид-во СумДУ, 2005. P. 36-37.
    Структура дисертаційної роботи
    Дисертаційна робота складається із вступу, основної частини, що складається з трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 215 сторінок, 23 сторінки займає бібліографічний список, що включає 253 найменування опрацьованої та використаної літератури.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    1. Роль, яку відіграють збройні етнополітичні конфлікти у політичному процесі, їх взаємозв’язок з феноменом національної безпеки та проблемою її забезпечення, обумовлюють існування різних підходів у дослідженні проблем збройних етнополітичних конфліктів та національної безпеки держави. Аналіз сучасних концепцій етнополітичних та збройних конфліктів, а також робіт, присвячених дослідженню конкретних збройних етнополітичних конфліктів, дозволив визначити сутнісні ознаки збройного етнополітичного конфлікту. До них належать: етнічна (його суб’єкти визначаються за етнічною ознакою), політична (сторони конфлікту переслідують власні політичні інтереси, що реалізуються в боротьбі за політичну владу і сфери її поширення) та збройна (боротьба ведеться із застосуванням збройної сили) сутнісні складові.
    2. Насильство в збройних етнополітичних конфліктах має політичний, економічний, інформаційний та збройний характер. Збройне насильство має домінуюче значення і складає їх зміст як збройних конфліктів. Виокремлено низку особливостей насильства в збройних етнополітичних конфліктах: по-перше, воно може виходити за межі політичної, економічної та військової доцільності і ґрунтуватись лише на етнічній або релігійній приналежності об’єкта здійснення насильницьких дій; по-друге, специфіка здійснення насильства досить часто має культурну та релігійну обумовленість; по-третє, насильство у збройному етнополітичному конфлікті має циклічний характер, тобто насильницькі дії однієї з сторін викликають аналогічні дії з боку другої, що, в свою чергу, сприяє циклічній взаємообумовленості насильства.
    3. Специфіка впливу збройних етнополітичних конфліктів на систему національної безпеки держави залежить від низки показників, до яких належать форми і засоби збройної боротьби, інші прояви насильства, що мають місце у певному конфлікті, тривалість та інтенсивність збройного протистояння, склад його учасників і їх військовий, економічний та мобілізаційний потенціал, масштаб території, охопленої конфліктом, а також її політичне і економічне значення. Збройні етнополітичні конфлікти спричиняють деструктивний вплив на національну безпеку держави в політичній, економічній, воєнній, інформаційній, екологічній, соціальній, гуманітарній та демографічній сферах. Саме тому збройні етнополітичні конфлікти являють собою загрозу системі національної безпеки держави. Ескалація збройного етнополітичного конфлікту призводить до зменшення рівня забезпечення життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави. Ця загроза має системний характер і може призвести до руйнації системи національної безпеки держави, як цілісної соціальної системи. Вплив конфлікту на національну безпеку іноземних держав залежить від наближення їх території до зони конфлікту та змісту їх національних інтересів у конфліктному ареалі. Поширення тероризму та можливість застосування зброї масового ураження, тенденція до розширення за складом учасників і набуття міжнародного характеру перетворює збройні етнополітичні конфлікти на загрозу не лише національній безпеці держав, на території яких вони відбуваються, але й на загрозу безпеці інших держав світу.
    4. Врегулювання збройних етнополітичних конфліктів являє собою важливу умову забезпечення безпеки на міжнародному та національному рівнях. З огляду на це, пріоритетним напрямом внутрішньої політики безпеки держав, в яких вони відбуваються, та зовнішньої політики безпеки інших держав світу є здійснення і вдосконалення практики врегулювання конфліктів цього типу. Виходячи з пріоритетного значення мирного врегулювання, доцільним є застосування комплексного підходу, що передбачає, у разі необхідності, поєднання мирних (ненасильницьких) та силових дій із забезпечення національної безпеки і подоланні загрози збройних етнополітичних конфліктів. Здійснення силових, примусових дій інформаційного, політичного, економічного та військового характеру повинно розглядатись в якості допоміжного заходу, що застосовується з метою створення сприятливих умов для мирного врегулювання, і бути адекватним існуючій загрозі, відповідати чинним нормам національного та міжнародного права. Врегулювання збройного етнополітичного конфлікту передбачає подолання циклу насильства, що є можливим лише за умови застосування ненасильницьких методів розв’язання протиріч в етнополітичній сфері у форматі прямих переговорів або переговорів за участю посередників .
    5. Участь України у врегулюванні й попередженні збройних етнополітичних конфліктів сучасності являє собою важливу умову реалізації її національних інтересів в економічній та зовнішньополітичній сферах. Для України найбільшу загрозу становлять неврегульовані конфлікти на території колишньої Югославії, в Придністров’ї, Чечні, Нагірному Карабасі, Абхазії, Південній та Північній Осетії. Вони мають місце у наближенні до українських кордонів і негативно відображаються на економічних відносинах, розвитку транспортних комунікацій в регіонах пріоритетних національних інтересів України. Ескалація цих конфліктів загрожує збільшенням потоків біженців, а зони етнополітичної нестабільності створюють сприятливі умови для контрабандних операцій та наркотрафіку через територію України, загрожують безпеці українських громадян, які перебувають на території країн, охоплених конфліктом. Незважаючи на досить активну діяльність по забезпеченню миру та стабільності в зонах етнополітичної напруженості, Україна не у повній мірі використала свій потенціал одного з провідних суб’єктів урегулювання етнополітичних конфліктів сучасності. Серед основних напрямів активізації зовнішньої політики безпеки України слід навести врегулювання придністровського, абхазького, південно-осетинського та нагірно-карабахського конфліктів, що залишаються чинником дестабілізації на території країн ОДЕР-ГУАМ і перешкоджають розвитку цієї міжнародної організації.








    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
    1. Абасов А., Хачатрян А. Варианты решения карабахского конфликта: идеи и реальность // http://www.ca-c.org/datarus/karabakh.rus/02.pre.rus.shtml
    2. Айрапетова Н. 600 тысяч человеческих жизней за передел постсоветского пространства. В этнических войнах гибли не только люди, но и были уничтожены десятки миллиардов долларов // http://www.memo.ru/hr/hotpoints/N-Caucas/ch99/010628/ng0628b.htm
    3. Альтерматт У. Этнонационализм в Европе. М.: Российск. гос. гуманит. ун-т., 2000. 367 с.
    4. Ананьїн В.О. Безпека сучасного поліетнічного суспільства. К.: КВІУЗ, 2000. 161 с.
    5. Андреев А., Давидович С. Об информационном противоборстве в ходе вооруженного конфликта в Косово // Зарубежное военное обозрение. 2002. № 11. С. 7-13.
    6. Аннан К.А. Предотвращение вооруженных конфликтов (Доклад Генерального секретаря Организации Объединенных наций) // Безопасность Евразии. 2002. № 3. С. 489-527.
    7. Арбатов А. Трансформация российской военной доктрины уроки Косово и Чечни // Публикация № 2 Центра им. Маршалла. VIB, 2000. 65 c.
    8. Арцибасов К.Н., Егоров С.А. Вооруженный конфликт: право, политика, дипломатия. М.: Международные отношения, 1989. 248 с.
    9. Ачкасов В.А., Бабаев С.А. Мобилизированная этничность”. Этническое измерение политической культуры современной России. СПб, 2000. 145 с.
    10. Бабилунга И.В., Берил С.И., Бомешко Б. Г. и др. Феномен Приднестровья. Тирасполь: РИО ПГУ им. Т. Г. Шевченко, 2000. 288 с.
    11. Байдак В.И., Ганжа А.А., Корачков А.С. Нелетальное оружие и направления его реализации // Вооружение. Политика. Конверсия. 2003. № 5. С. 20-23.
    12. Беженцы: головная боль третьего тысячелетия // http://www.washprofile.org/en/comment/reply/3030?PHPSESSID=b95f770e9016a44ed3ce67d8d8fd8b35
    13. Бекер А. ООН, проблема палестинских беженцев и международный терроризм // Палестино-израильский конфликт в зеркале общественного мнения и международной дипломатии (после саммита в Кемп-Дэвиде и начале интифады Аль-Акса”). Сборник статей и документов. М.: Институт изучения Израиля и Ближнего Востока, 2004. С. 146-176.
    14. Беттлер А. Национальные интересы, национальная и международная безопасность // Полис. 2002. № 4. С.146-158.
    15. Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и его геостратегические императивы. М.: Междунар. отношения, 1999. 256 с.
    16. Бодрук О. Военно-политические аспекты безопасности транспортных коридоров // Украина и проблемы безопасности транспортных коридоров в Черноморско-Каспийском регионе: Мат. 1 Междунар. науч. практ. конф. / Национальный институт украинско-российских отношений, Фонд Фридриха Эберта. Редкол.: С. И. Пирожков (гл. ред.) и др. К., 1999. С. 149-153.
    17. Бодрук О.С. Структури воєнної безпеки: національний та міжнародний аспекти: Монографія. К.: НІПМБ, 2001. 300 с.
    18. Бодрук О.С. Досвід проведеня миротворчих операцій ООН // Стратегічна панорама. 2006. - №1. С. 42-53.
    19. Бодрук О., Белицер Н. Крым как регион потенциального конфликта // Этнические и региональные конфликты в Евразии. - М.: Весь мир, 1997.- Кн.2. С. 83-113.
    20. Бочковський О. Вступ до націології. К.: Генеза, 1998. 144 с.
    21. Браух Х. Г. Окружающая среда, как угроза национальной безопасности // http://www.washprofile.org/ru/comment/reply/678?PHPSESSID=e7f157b0449e88d98e25ea655fd66a7e
    22. Бромлей Ю.В. Человек в этнической (национальной) системе. // Вопросы философии. 1998. № 7. С. 16 -28.
    23. Бруз В.С. ООН і врегулювання міжнародних конфліктів. К.: Либідь, 1995. 111 с.
    24. Бусыгина И.М. Северная Ирландия и Чечня: некоторые параллели // Мировая экономика и международные отношения. 1996. № 11. С. 109-113.
    25. Бушков В.И., Микульский Д.В. Анатомия гражданской войны в Таджикистане (этносоциальные процессы и политическая борьба, 1992-1995) // http://www.ca-c.org/datarus/st_08_bush_9.shtml
    26. Вагапов В.Б. Гончаренко О.М., Косевцов В.О., Лисицин Е.М. Локальні конфлікти: Методологічні засади дослідження // Стратегічна панорама. 2002. № 1. С. 19-28.
    27. Валевський О.Л., Ішмуратов А.Т. Політичний конфлікт у сучасній Україні: культурні виміри, структура, принципи аналізу. К.: НІСД, 1997. 110 с.
    28. Военный энциклопедический словарь. Т. 2. М.: Научное издательство Большая российская энциклопедия”: Рипол классик, 2001. 813 с.
    29. Возженников А.В. Национальная безопасность: теория, политика, стратегия. М.: НПО МОДУЛЬ”, 2000. 240с.
    30. Война вызывает голод // http://www.washprofile.org/ru/node/2536
    31. Вооруженные силы России: власть и политика / Под ред. С. Э. Миллера и Д.Тренина. Л.: МТИ-пресс, 2005. 295 с.
    32. Вооруженные силы хоронят окружающую среду // http://www.washprofile.org/en/comment/reply/2464?PHPSESSID=e613ed6fe5ba0504e6b881e4a7d0f725
    33. Востриков С.В. Карабахский узел как конфликтогенный фактор Закавказья // Полис. 1998. № 6. С. 142-148.
    34. Гасанов И.Б. Национальные стереотипы и образ врага // Психология национальной нетерпимости: Хрестоматия / Сост. Ю. В. Чернявская. Мн.: Харвест, 1998. С. 187-208.
    35. Гальянов П. Планы создания вооруженных сил Косово // Зарубежное военное обозрение. 2006. № 2. С. 18-21.
    36. Глобальні трансформації і стратегії розвитку: Монографія. / Бодрук О. С., Білорус О. Г., Лук’яненко Д. Г. та ін. К., 1998. 416 с.
    37. Голопатюк Л.С. Миротворча діяльність Збройних Сил України у сучасній системі міжнародної безпеки // Оборонна політика України: реалії та перспективи: Матеріали міжнародної наукової конференції ( Київ, 19 вересня 2003 р.). К.: НІМБ, DCAF, 2004. С. 32-44.
    38. Горбулін В.П., Качинський А. Б. Стратегія національної безпеки України в аксіологічному вимірі: від суспільства ризику” до громадянського суспільства // Стратегічна панорама. 2005. № 2. С. 13-26.
    39. Горидзе Р. Грузия: конфликтные регионы и экономика // Центральная Азия и Кавказ. 2004. № 1 (31). С. 169-177.
    40. Горовіц Д.А. Міжетнічні конфлікти. Х.: Каравела, 2004. 684 с.
    41. Гошовська В.А. Соціальна домінанта національної безпеки // Стратегічна панорама. 2003. № 2. С. 94-99.
    42. Граждане бывшего СССР живут на очень минном поле // http://www.washprofile.org/en/node/1914?PHPSESSID=3fd6d05320c2c189d0a02f487fc250d9
    43. Грігор’янц Е.Г. До питання про особливості вияву етноконфесійної конфліктності на пострадянському просторі (в аспекті регіональної безпеки) // Стратегічна панорама. 2001. № 3-4. С. 156-160.
    44. Гумилев Л.Н., Иванов К.П. Этнические процессы, два подхода к изучению // Социологические исследования. 1992. №1. С.50-57.
    45. Гуськова Е.Ю. История Югославского кризиса (1990-2000). М.: Русское право / Русский Национальный фонд, 2001. 720 с.
    46. Гушер А.И. Внутренние вооруженные конфликты и международный терроризм. Взаимосвязь и методы борьбы // http://www.e-journal.ru/besop-st1-9.html
    47. Гушер А.И. Война и мир // Азия и Африка. 1998. №. 3. С. 6-13.
    48. Данільян О.Г., Дзьобань О.П. Панов М.І. Національна безпека України: сутність , структура та напрямки реалізації. Харків: Фоліо, 2002. 285 с.
    49. Дарендорф Р. Новое открытие Запада. Европейцы не желают сражаться” за свои основные ценности // Компаньон. 23 августа 2002 г. №33 (289) С.12.
    50. Дацюк А. Збройні етнополітичні конфлікти та національна безпека держави: теоретико-методологічні аспекти дослідження // Людина і політика. 2004. № 5(35). С.3-16.
    51. Дацюк А. Національна безпека держави в умовах сучасної полі конфліктної ситуації в світі: основні теоретичні напрямки дослідження // Міжнародна наукова конференція Дні науки філософського факультету 2005” (26 27 квітня 2005 року): Матеріали доповідей та виступів.. К.: ВПЦ Київський університет”, 2005. Ч. VI. С. 29-31.
    52. Дацюк А. Політика України з урегулювання збройних етнополітичних конфліктів: досвід та перспективи // Стратегічна панорама. 2006. №1. С. 144-148.
    53. Дацюк А. Сучасні збройні етнополітичні конфлікти як дестабілізуючий фактор впливу на безпеку країн слов’янського світу // Актуальні проблеми слов’янознавства. Збірник наукових праць: У 2 ч. Ч. 2 К.: КСУ, 2004. С. 90-96.
    54. Дацюк А. Чеченський етнополітичний конфлікт: передумови виникнення, динаміка та проблема врегулювання // Людина і політика. 2003. № 6(30). С. 34-43.
    55. Демідов В.О., Величко О.Ф., Волощук О.В. Системно-концептуальні основи діяльності у військово-технічній сфері. Кн. 1. Концептуальні основи та елементи національної безпеки. К.: Технологічний парк, 2004. 736 с.
    56. Дергачов О. Геополітичні суперечності та національна безпека // Демони миру та боги війни. Соціальні конфлікти посткомуністичної доби / С.Макеєв (керівник авт. колективу). К.: Політична думка, 1997. С. 441-469.
    57. Дети-солдаты: новое поколение выбирает войну // http://www.washprofile.org/ru/node/2016
    58. Дікон Б., Халс М., Станс П. Глобальна соціальна політика / Міжнародні організації й майбутнє соціального добробуту. К.: Основи, 1999. 346 с.
    59. Дмитриев А. В. Конфликтология. М.: Гардарики, 2001. 320 с.
    60. Довідник НАТО. Брюссель: Офіс інформації та друку, 2001. 608 с.
    61. Европеизация и разрешение конфликтов: конкретные исследования европейской периферии / Коппитерс Б., Эмерсон М., Хейссен М., Ковзиридзе Т., Нутчева Г., Точчи Н., Валь М., с комментариями Попеску Н., Нодиа Г. М.: Весь Мир”, 2005. 312 с.
    62. Етнополітологія в Україні. Становлення. Що далі ? / І.Ф. Курас (ред.) К.: ІПіЕНД, 2002. 295 с.
    63. Євтух В. Якою має бути етнополітика української держави // Віче. 1992 № 11. С. 112-126.
    64. Жаринов К.В. Терроризм и террористы: Ист. справочник. Мн.: Харвест, 1999. 606 с.
    65. Забарко Б. Конфлікти кінця ХХ століття // Спостерігач. 1996 р. № 24. С. 17-23.
    66. Задохин А.Г., Низовский А.Ю. Пороховой погреб Европы. М.: Вече, 2000. 416 с.
    67. Закон України Про основи національної безпеки України” // Відомості Верховної ради України. 2003. № 39. С. 351.
    68. Захаров А. А. Федеративное государство и сепаратизм: канадский вариант // Полис. 2002. № 3. С.129-141.
    69. Звягельская И. Таджикистан как зеркало исламской революции” // http://aar.integrum.ru/main/index.php?m=8&d=233&lang
    70. Здравомыслов А.Г. Осетино-ингушский конфликт: перспективы выхода из тупиковой ситуации. М.: РОССПЭН, 1998. 128 с.
    71. Здравомыслов А.Г. Социология конфликта: Россия на путях преодоления кризиса.- М.: Аспект Пресс, 1996. 317 с.
    72. Информационные вызовы национальной и международной безопасности / И. Ю. Алексеева и др. / Под общ. ред. А.В. Федорова, В.Н. Цыгичко. М.: ПИР-Центр, 2001. 328 с.
    73. Ігнатов В., Попов Б., Степіко М. та ін. Життя етносу: соціокультурні нариси. К.: Либідь, 1997. 238 с.
    74. Каменецкий М. Бывшая Югославия конфликтогенное пространство // Политическая мысль. 1995. № 2 - 3 (6). С. 40-49.
    75. Касьянов Г.В. Теорії нації та націоналізму. К.: Либідь, 1999. 352 с.
    76. Кауфман В. Сущность политики сдерживания // Военная политика и национальная безопасность. М.: Издательство иностранной литературы, 1958. С.25-53.
    77. Коваленко Б.В., Пирогов А.И., Рыжов О.А. Политическая конфликтология. М.: Ижица, 2002. 400 с.
    78. Коваль О.А. Міжетнічні конфлікти у контексті національної безпеки України: теоретичні аспекти // Стратегічна панорама. 2000. № 3-4. С. 80-84.
    79. Кожушко Е.П. Современный терроризм: Анализ основных направлений. Мн.: Харвест, 2000. 448 с.
    80. Козер Л. Функции социального конфликта. М.: Идея-Пресс, 2000. 208с.
    81. Комиссина И. Преодолеет ли наркотрафик Кавказский хребет? // Центральная Азия и Кавказ. 2001. № 3 (15). С. 95-107.
    82. Конец войны // http://www.washprofile.org/ru/node/710
    83. Конфликт и социальный порядок: Сборник статей / Под ред. В. Д. Виноградова, Ю.Н. Пахомова. Спб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2002. 212 с.
    84. Конфликты и согласие в современной России: (Социал.-филос. анализ) / Отв. ред.: В.С. Семенов, Ц.А. Степанян. - М.: ИФРАН, 1998. 160 с.
    85. Концепція (основи державної політики) національної безпеки України // Голос України. 1997. 4 лютого. С.5-6.
    86. Коппитерс Б. Федерализм и конфликт на Кавказе / Рабочие материалы Московского Центра Карнеги. М., 2002. № 2. 54 с.
    87. Корнієвський О.А., Терешко С.В. Європейський союз і Україна: перспективи та можливості співробітництва у сфері безпеки // Стратегічна панорама. 2006. №1. С. 60-62.
    88. Косевцов В.О., Бінько І.Ф. Національна безпека України: проблеми та шляхи реалізації пріоритетних національних інтересів. К.: НІСД, 1996. 53 с.
    89. Косевцов В.О., Бінько І.Ф. Україна в системі військово-політичних відносин з сусідніми країнами: кількісний вимір. - К.: НІСД, 1996. - 39 с.
    90. Косово: международные аспекты кризиса / Под ред. Д. Тренина и Е. Степановой; Моск. Центр Карнеги. М.: Гендальф, 1999 309 с.
    91. Костенко Г. Предмет і зміст теорії воєнної безпеки // Військо України. 1995. № 1-2. С. 6-9.
    92. Костенко Н.В. Кримсько-татарський конфлікт: ціннісний вимір // Демони миру та боги війни. Соціальні конфлікти посткомуністичної доби / С. Макеєв (керівник авт. колективу). К.: Політична думка, 1997. С.297-318.
    93. Котигоренко В. Причинність етноконфліктів: впливи глобалізації // Політична думка. 2002. № 1. С. 97-113.
    94. Коэн А. США, страны Центральной Азии и Кавказа: проблемы и перспективы взаимоотношений // Центральная Азия и Кавказ. 2000. № 2 (8). С. 29 45.
    95. Коэн Р., Михалка М. Безопасность на базе сотрудничества: новые перспективы международного порядка / Публикация № 3 Центра им. Маршалла. VIB, 2001. 91 c.
    96. Кравець Є. Національна безпека України: до концепції законодавства // Вісник АН України. 1994. № 1. С. 83-90.
    97. Краснов А. Будущие войны, как угроза человечеству // Зарубежное военное обозрение. 2002. № 6. С. 2-6.
    98. Крачун Г.П., Сивуник К.И. Жизнедеятельность и здоровье населения как фактор безопасности и социальной стабильности в обществе // Национальная безопасность республики (материалы международного семинара Приднестровье 2000”). Тирасполь: ЦСПИ ”Перспектива”, 2000. С. 144-147.
    99. Кремень В.Г., Бінько І.Ф., Головащенко С.І. Політична безпека України: концептуальні засади та система забезпечення. К.: МАУП, 1998. 92с.
    100. Кремень В.Г., Табачник Д.В., Ткаченко В. М. Україна: альтернативи поступу (критика історичного досвіду). К.: ARC-UKRAINE”, 1996. 793 c.
    101. Крилов А. После войны // Азия и Африка. 1995. № 3. С. 26-33.
    102. Крутов В. В. Протидія міжнародному тероризму як системно-соціальна складова національної безпеки України // Стратегічна панорама. 2003. № 2. С. 108-113.
    103. Кубеліус О.А. Північний Кавказ Україна: ісламський фактор у подоланні кризових явищ // Стратегічна панорама. 2000. № 3-4. С.170-178.
    104. Кулик В. Зовнішнє втручання у внутрішні етнополітичні конфлікти: участь Верховного Комісара ОБСЄ з питань національних меншин у розв’язанні кримської та кримськотатарської проблем // http://www.cidct.org.ua/uk/studii/5-6(2002)/7.html
    105. Кулик В.А. К вопросу о роли Украины в приднестровском урегулировании: Приднестровье в геополитической системе координат ХХІ века. Тирасполь: Перспектива”, 2002. С. 58-67.
    106. Ландбасо Ангуло А.И., Коновалов А.М. Терроризм и этнополитические конфликты. Книга первая. Из истории Басков. М.: Огни”, 2004. 384 с.
    107. Ландбасо Ангуло А.И., Коновалов А.М. Терроризм и этнополитические конфликты. Книга вторая. Терроризм сегодня. М.: Огни”, 2004. 416 с.
    108. Лебедева М.М. Политическое урегулирование конфликтов. М.: Аспект
  • Стоимость доставки:
  • 100.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины