Бучко Жанна Іванівна Транскордонні рекреаційно-туристичні комплекси Укра­їни: методологія дослідження та пріоритети розвитку : Бучко Жанна Ивановна Трансграничные рекреационно-туристические комплексы Украины: методология исследования и приоритеты развития

Краткое описание

Бучко Жанна Іванівна, доцент кафедри економічної географії та екологічного менеджменту Чернівецько­го національного університету імені Юрія Федьковича: «Транскордонні рекреаційно-туристичні комплекси Укра­їни: методологія дослідження та пріоритети розвитку» (11.00.11 - конструктивна географія і раціональне ви­користання природних ресурсів). Спецрада Д 26.001.07 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
Бучко Жанна Іванівна
УДК 911.4:379.85 (477)+9136338.48
Дисертація
ТРАНСКОРДОННІ РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТИЧНІ КОМПЛЕКСИ
УКРАЇНИ: МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ПРІОРИТЕТИ
РОЗВИТКУ
Спеціальність 11.00.11 – конструктивна географія і раціональне використання
природних ресурсів
Подається на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело.
Ж.І. Бучко
Науковий консультант Руденко Валерій Петрович, доктор географічних
наук, професор, Заслужений працівник освіти України, декан географічного
факультету
Київ – 2019

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ …………………………………………................. 22
ВСТУП ………………………………………………………………………… 25
РОЗДІЛ 1. ТРАНСКОРДОННІ РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТИЧНІ
КОМПЛЕКСИ (ТКРТК): ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ ТА
ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ………………………………….. 38
1.1. Сутність транскордонних рекреаційно-туристичних комплексів ……... 38
1.2. Методологія досліджень геопросторової організації транскордонного
туризму ………………………………………………………………………… 60
1.3. Особливості імплементації Угоди України і ЄС, законодавче поле
стосовно посилення міжнародних зв’язків і туристичної діяльності ……… 75
1.4. Митне забезпечення транскордонного туризму ………………………... 81
1.5. Тенденції туризму та транскордонної співпраці в контексті
регіональних стратегій розвитку ……………………………………………... 86
Висновки до Розділу 1 ………………………………………………………… 93
РОЗДІЛ 2. ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ТРАНСКОРДОННИХ
РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТИЧНИХ КОМПЛЕКСІВ …………………….. 97
2.1. Транскордонна співпраця України у сфері туризму …………………… 97
2.2. Транскордонні єврорегіони України ……………………………………. 101
2.2.1. Буг ……………………………………………………………………….. 104
2.2.2. Верхній Прут ……………………………………………………………. 109
2.2.3. Нижній Дунай …………………………………………………………… 117
2.2.4. Карпатський …………………………………………………………….. 121
2.2.5. Дніпро …………………………………………………………………… 129
2.2.6. Слобожанщина ………………………………………………………….. 132
2.2.7. Ярославна ……………………………………………………………….. 135
2.2.8. Донбас …………………………………………………………………… 138
2.2.9. Дністер …………………………………………………………………... 141
2.2.10. Чорне Море …………………………………………………………….. 142
2.3. Проблеми та перспективи транскордонного співробітництва України
в галузі туризму ………………………………………………………………... 144
Висновки до Розділу 2…………………………………………………………. 148
РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ УКРАЇНИ ТА КРАЇНСУСІДІВ У КОНТЕКСТІ ТРАНСКОРДОННИХ ЗВ’ЯЗКІВ ………….. 150
3.1. Загальна характеристика міжнародного туризму України …………….. 150
3.1.1. Виїзний туризм ………………………………………………………….. 153
3.1.2. В’їзний туризм ………………………………………………………….. 158
3.1.3. Основні економічні показники туристичної діяльності України ……. 162
3.2. Українсько-Білоруська співпраця в галузі транскордонного туризму ... 165
3.3. Українсько-Молдовська співпраця в галузі транскордонного туризму . 171
24
3.4. Українсько-Польська співпраця в галузі транскордонного туризму ….. 177
3.5. Українсько-Румунська співпраця в галузі транскордонного туризму … 187
3.6. Українсько-Словацька співпраця в галузі транскордонного туризму … 197
3.7. Українсько-Угорська співпраця в галузі транскордонного туризму ….. 205
Висновки до Розділу 3 ………………………………………………………… 213
РОЗДІЛ 4. Просторова організація Буковинсько-Бессарабського
транскордонного рекреаційно-туристичного комплексу ………………. 216
4.1. Чинники формування транскордонного рекреаційно-туристичного
комплексу ……………………………………………………………………… 216
4.1.1. Основні чинники, що впливають на розвиток транскордон-ного
туризму Буковини …………………………………………………………….. 216
4.1.2. Історичні чинники розвитку транскордонного туризму ……………... 221
4.1.3. Етнокультурні чинники транскордонного туризму ………………….. 231
4.1.4. Природні чинники транскордонного туризму ………………………... 238
4.1.5. Інфраструктурні чинники транскордонного туризму ……………….. 256
4.1.6. Організаційно-правові чинники транскордонного туризму …………. 277
4.2. Транскордонні проекти з туризму, що реалізовувалися в Чернівецькій
області та суміжному прикордонні ………………………………………….. 282
4.3. Напрями транскордонного туризму …………………………………….. 301
4.3.1. Екотуристичний ………………………………………………………… 302
4.3.2. Історико-етнографічний ……………………………………………….. 311
4.4. Перспективи та стратегічні пріоритети розвитку транскордонного
туризму в регіоні ………………………………………………………………. 320
Висновки до Розділу 4 ………………………………………………………… 322
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………... 325
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………….. 330
ДОДАТКИ …………………………………………………………………….. 369

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні вирішено важливу наукову проблему –
обґрунтування теоретико-методологічних засад конструктивно-географічного
дослідження транскордонних рекреаційно-туристичних комплексів, з’ясування
ролі транскордонного співробітництва як дієвого чинника диверсифікації ринку
послуг, розробка рекомендацій щодо ефективного розвитку туризму та виходу
України на зовнішні ринки. Результати дослідження дозволили зробити такі
висновки:
1. Транскордонний туризм доцільно визначити як різновид
туристичної діяльності, безпосередньо пов’язаний з транскордонним
співробітництвом прикордонних регіонів, яке здійснюється як
міжтериторіальне, міжрегіональне та транскордонне. Основою цього
співробітництва є удосконалення туристичної інфраструктури та організація
туристичних маршрутів на транскордонній території, а також безпосередньо
поблизу неї. Цей різновид економічної діяльності – важливий механізм
розвитку міжнародних відносин і зміцнення економічного співробітництва. В
основі транскордонного туризму лежить не просто перетин кордону з метою
відпочинку в іншій країні, а саме туризм на транскордонній території (як
єдиному цілому) з обов’язковим перетинанням кордону. Успішне
функціонування такого туризму можливе завдяки створенню транскордонних
рекреаційно-туристичних комплексів – специфічних територіальних утворень
сусідніх держав або їх частин на основі єдиних взаємодоповнюючих
контрастних чи унікальних природних, історико-культурних, інфраструктурних
та інших ресурсів для розвитку міжнародного туризму.
2. Поняття «транскордонний туризм» є об’єктом дослідження, що
базується на селективному відборі туристичних ознак, характерних для
конкретного регіону. Уточнення ознак туристичних регіонів як конкретних
об’єктів дослідження здійснюється на основі запропонованої автором
класифікації туристичних регіонів, яка враховує специфічну суть і особливості
кожного туристичного регіону. Відповідно до цього формуються транскордонні
326
рекреаційно-туристичні комплекси, складовими яких є базові інфраструктурні
об'єкти (підприємства туроперейтингу, заклади проживання, заклади
харчування, заклади розваг, органи управління туризмом, система туристичної
інформації) та супутні складові ТКРТК (заклади перевезень, банківськострахові, підприємства виробництва товарів туристичного споживання,
туристичний освітній комплекс).
3. Комплексна модель транскордонного рекреаційно-туристичного
комплексу враховує особливості умов, чинників та результату їх взаємовпливів
на транскордонній території. Ключовими елементами комплексу є об’єкти
туристичної інфраструктури, завдяки яким реалізовуються туристичні послуги.
Через галузь туроперейтингу споживачі отримують комплексний
транскордонний турпродукт. Для прикладу, в Буковинсько-Бессарабському
транскордонному регіоні виокремлені послуги за напрямками: екологічний,
історико-краєзнавчий, етнокультурний, паломницький та шопінг-туризм.
Формуються й стають дедалі популярнішими спортивно-оздоровчий,
ностальгійний, лікувальний, науковий та професійно-діловий. У просуванні
транскордонного туристичного продукту, зокрема реалізації та впровадженні
транскордонних проектів, важливу роль відіграють організації та установи, які
є аплікантами таких проектів. Координуюча роль належить Управлінню
міжнародного співробітництва та європейської інтеграції. У розробці та
впровадженні транскордонної туристичної діяльності в регіонах вагома участь
належить Відділам туризму ОДА та закладам вищої освіти.
4. За результатами досліджень і аналізу характерних тенденцій в
розвитку туризму та транскордонної співпраці на кордонах України автором
виділено 3 транскордонні регіони (ТКР): Східний, Північний та Західний.
Кожному з них притаманні свої особливості. У Східному та Північному ТКР
розвивається внутрішній та в’їзний туризм на основі природних та історикокультурних ресурсів з диверсифікацією туристичних послуг. У регіональних
Стратегіях цих регіонів проблеми туризму порушуються переважно в одній
операційній цілі. У Західному ТКР посилена увага приділяється транскордонній
327
співпраці в галузі туризму. Тут в регіональних Стратегіях питання туризму
сформульовані в окремих стратегічних цілях, кожна з яких включає 3-4
операційні.
5. Як одна з організаційних форм міжнародного туризму –
транскордонний туризм пов’язаний з перетином державних кордонів. Його
характерна відмінна особливість – взаємозалежний та узгоджений рекреаційний
розвиток двох і більше відокремлених одна від одної державним кордоном
територій, що утворюють єдиний рекреаційний простір і прилягають до певних
транскордонних коридорів (шляхів) з пунктами прикордонного й митного
контролю. Аналіз статистичних показників міжнародного туризму України за
2006-2017 роки дав можливість виявити такі тенденції. Протягом кількох років
поспіль спостерігалось стабільне зростання кількості іноземних громадян, які
відвідували Україну: у 2008 р., зокрема, 25,4 мільйонів. В 2009 р. у зв’язку з
кризою кількість туристів зменшилася на 22,7% по відношенню до
попереднього року. Проте, вже з 2010 року ситуація стабілізувалася й Україну
відвідали на 2% туристів більше, ніж у 2009 році – 21,2 мільйонів іноземних
громадян. У 2011 році кількість іноземних громадян, які відвідали Україну,
збільшилась на 211 тис. осіб (0,9 %), а у 2012 – на 1,59 тис. осіб (7,4 %), що
пов’язано з проведення чемпіонату з футболу. У 2013 році знову відбулося
зростання на 7,2 %. Нестабільність 2014 року, війна на сході України зменшили
кількість відвідувань іноземними туристами країни на 51%, досягнувши рівня
2004 року. У 2015 році ситуація майже не змінилася, а кількість туристів
зменшилася на 291,3 тис. осіб. Упродовж 2016 та 2017 років відзначена
позитивна динаміка туристичних прибуттів. Щодо мети візитів іноземних
громадян до України, то переважає приватний туризм, і тенденції його
динаміки мають пряму кореляцію з загальними показниками прибуттів. На
другому місці за метою культурний, спортивний обмін та релігійна мотивація.
У порівнянні з 2016-им роком у 2017-му цей показник зріс майже удвічі.
Найбільші ж його значення були характерні для 2012–2014 років.
328
Для виїзних туристичних потоків характерною тенденцією останніх років
є стабільність і зростання. Переважаючою мотивацією є також приватні
поїздки. На показниках відобразилася криза 2008-го року та 2014-го. У 2017
році у структурі показників виїзду за метою громадян України за кордон
приватний туризм становив 99,7%. У 2017 році у структурі показників в’їзду за
метою громадян України за кордон приватний туризм становив 99,1%.
6. Аналіз чинників, що впливають на процеси транскордонного туризму в
межах Буковинсько-Бессарабського ТКРТК, дозволяє об'єднати їх в такі групи:
1) історико-етнографічні (історія розвитку регіону, етнічний склад, мова,
менталітет, гостинність, фольклор, культура, історичні та архітектурні
особливості); 2) природні (географічне розташування, рельєф, клімат, водні
ресурси, ландшафтна структура); 3) соціально-економічні умови та наявність
транскордонної інфраструктури: транспорт і засоби комунікації (в т. ч.
наявність мобільного зв’язку); 4) спеціальна інфраструктура туризму: засоби
розміщення, харчування, розваги тощо; 5) адміністративно-правовий чинник
сприяння активізації транскордонного туризму. На розвиток туризму в
Чернівецькій області упродовж останніх років істотний вплив мають програми
транскордонної співпраці. Завдяки їм разом з румунськими та молдавськими
колегами у рамках Спільної операційної програми «Румунія – Україна –
Республіка Молдова 2007–2013» в області вдалося успішно реалізувати 28
проектів транскордонного співробітництва на суму більше 13 млн. євро,
зокрема 5 у сфері туризму за безпосередньої участі автора дослідження.
Завдяки їх впровадженюю у туристичну галузь транскордонного регіону було
залучено понад два з половиною мільйонів євро, які дозволили покращити
транскордонну інфраструктуру. Зокрема, створено інформаційно-туристичні
центри, сенсорні туристично-інформаційні кіоски, музейні експозиції,
проведено тренінги-навчання для різних цільових груп (працівників турагенцій,
музеїв, студентів, бізнесменів). Усі проекти завдяки досягненням та
результатам мали транскордонний ефект і стали підґрунтям успішного
розвитку сталого туризму в Карпатському регіоні.
329
7. Конструктивно-географічними основами стретегічних пріоритетів
розвитку сталого туризму в межах регіональних ТКРТК визначимо такі:
1) сталий розвиток туризму базується на Концепції сталого розвитку, головною
ідеєю якої є зміна парадигми взаємин людини і природи задля розширення
можливостей економічного зростання та розробки скоординованої глобальної
стратегії виживання людства; 2) завдання подальшого розвитку туризму
полягає у скороченні його негативного впливу на довкілля; 3) туризм повинен
приносити користь місцевому населенню, створювати додаткові робочі місця,
посилювати економіку приймаючої країни; 4) туристична індустрія має значний
потенціал, який дозволяє внести конструктивні зміни у сталий розвиток країн
та регіонів, сприяти досягненню екологічної та соціальної стабільності;
5) сталий розвиток туризму передбачає збереження природної, історичної та
етнокультурної спадщини; 6) сталий розвиток туризму – це свідомо
підтримуваний розвиток, в силу чого зростає роль держави, оскільки тільки
вона здатна забезпечити стратегічні основи планування розвитку індустрії
туризму.
Запропоновано інструменти для досягнення транскордонного ефекту
співробітництва прикордонних регіонів, що покликані спонукати прикордонні
регіони до співпраці із досягненням системного цільового транскордонного
ефекту та ефективної взаємодії між собою з метою покращення регіональної
політики прикордонних регіонів у галузі туризму та посилення і нарощення
транскордонного ефекту їх співпраці.