АДМІНІСТРАТИВНО-НАГЛЯДОВА ДІЯЛЬНІСТЬ МІЛІЦІЇ В УКРАЇНІ

Краткое описание

ЗМІСТ
Стор.
Вступ ...................................................................................................................... 4
Розділ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ АДМІНІСТРАТИВНО-
НАГЛЯДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ ........................................13
1.1. Загальнотеоретичні засади наглядової діяльності: співвідношення контролю та нагляду в теорії і законодавстві..........................................13
1.2. Сутність адміністративного нагляду, його роль в правоохоронній діяльності міліції ........................................................................................26
1.3. Правове регулювання адміністративно-наглядової діяльності міліції..40
1.4. Зміст, види, форми та напрямки адміністративно-наглядової діяльності міліції ..........................................................................................................59
1.5. Законність адміністративно-наглядової діяльності міліції, способи її забезпечення .............................................................................................. 78
Розділ 2. НАГЛЯД МІЛІЦІЇ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ ......................................................106
2.1. Сутність та зміст громадського порядку ...............................................106
2.2. Повноваження міліції щодо здійснення нагляду у сфері забезпечення громадського порядку ............................................................................. 124
2.3. Організація адміністративно-наглядової діяльності міліції у сфері забезпечення громадського порядку.......................................................149
Розділ 3. НАГЛЯД МІЛІЦІЇ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ
ДОРОЖНЬОГО РУХУ ...................................................................177
3.1. Сфера забезпечення безпеки дорожнього руху як об’єкт адміністративно-наглядової діяльності міліції .................................... 177
3.2. Система та повноваження суб’єктів адміністративно-наглядової діяльності міліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху .... 195
3.3. Форми та методи адміністративно-наглядової діяльності міліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху ............................................... 217
Розділ 4. НАГЛЯД МІЛІЦІЇ ЗА ДОТРИМАННЯМ ПРАВИЛ
ДОЗВІЛЬНОЇ СИСТЕМИ .............................................................241
4.1. Сутність і значення дозвільної системи у забезпеченні правопорядку............................................................................................ 241
4.2. Суб’єкти адміністративного нагляду за дотриманням правил дозвільної системи ..................................................................................................... 255
4.3. Організація наглядової діяльності у сфері здійснення дозвільної системи ..................................................................................................... 275
Розділ 5. НАГЛЯД МІЛІЦІЇ ЗА ДОТРИМАННЯМ ПРАВИЛ
ПАСПОРТНО-РЕЄСТРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ .........................294
5.1. Сутність паспортно-реєстраційної системи як об’єкта наглядової діяльності міліції ..................................................................................... 294
5.2. Суб’єкти наглядової діяльності міліції у сфері здійснення паспортно-реєстраційної системи ............................................................................. 313
5.3. Форми нагляду міліції за дотриманням правил паспортно-реєстраційної системи ..................................................................................................... 325
Розділ 6. АДМІНІСТРАТИВНИЙ НАГЛЯД МІЛІЦІЇ ЗА ОСОБАМИ,
ЗВІЛЬНЕНИМИ З МІСЦЬ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ ..................339
6.1. Сутність та значення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі .................................................. 339
6.2. Процедури адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі ...................................................................................... 351
6.3. Організація адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі ...................................................................................... 362
Висновки ........................................................................................................... 374
Список використаних джерел ....................................................................... 382
Додатки ...............................................................................................................417
ВСТУП

Актуальність теми. Побудова в Україні правової держави, її прагнення до європей¬ської та євроатлантичної інтеграції вимагає скорочення державного втручання у життя громадян, в діяльність організацій, що є можливим за умов розширення сфер наглядової діяльності та відповідного звуження обсягу контролю. У той же час відбувається переоцінка цінностей, зміна пріоритетів з питань взаємин держави і суспільства, держави і особистості. Демократизація суспільних відносин в Україні вимагає не лише пошуку нових форм і методів соціального обслуговування суспільства міліцією, але й нової інтерпретації виправданих практикою форм і методів її правоохоронної діяльності, зокрема, адміністративно-наглядової, що в результаті позитивно скажеться на рівні забезпечення прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб в Україні.
Незважаючи на те, що в наш час теорією адміністративного права досить докладно розроблено інститут способів забезпечення законності в державному управлінні, сучасний стан розвитку суспіль¬них відносин вносить свої корективи: пішли в минуле пар¬тійний і народний контроль, деякі інші способи зазначеної діяльності, адміністративний нагляд наповнюється новим змістом, змінилися його мета та призначення, що є характерним для демократичного розвитку державності в Україні. Визнавши адміністративний нагляд самостійним науковим і правовим явищем, вчені і досі не сформували єдину точку зору щодо його місця в загальній системі способів забезпечення законності в державному управлінні. Так, одні науковці вважають, що адміністративний нагляд є одним із різновидів надвідомчого державного контролю, інші переконані, що це самостійний інститут адміністративного права, норми якого регулюють самостійний вид державної діяльності – наглядову.
Проблеми визначення поняття адміністративного нагляду, його напрямків, ролі у здійсненні правоохоронної діяльності міліції вже давно привертають увагу багатьох вчених-адміністративістів. Зокрема, в наукових працях Д. М. Бахраха, I. I. Веремеєнка, I. О. Галагана, Є. В. Додіна, О. П. Клюшніченка, О. П. Коренєва, В. М. Манохіна, М. Я. Маслєннікова, Р. С. Павловського, Л. Л. Попова, М. С. Студенікіної, Ю. О. Тихомирова, О. П. Шергіна, Ю. С. Шемшученка, К. В. Шоріної, В. А. Юсупова та ін. в 60-90-х рр. минулого століття з’ясовувалась сутність адміністративного нагляду та визначалося його місце в системі способів забезпечення законності в державному управлінні. Проте в цей час автори переважно акцентували увагу саме на контрольній функції державних органів, зокрема міліції, адміністративний нагляд розглядався як різновид контролю, як одна із форм його зовнішнього вираження. Це стосується також і праць провідних вітчизняних адміністративістів, з яких проблеми адміністративного нагляду тою чи іншою мірою досліджували В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко, О. М. Бандурка, Ю. П. Битяк, А. С. Васильєв, В. М. Гаращук, I. П. Голосніченко, Є. В. Додін, Р. А. Ка¬люжний, Л. В. Коваль, В. К. Колпаков, А. Т. Комзюк, Н. Р. Нижник, В. Ф. Опришко, О. I. Остапенко, I. М. Пахомов, В. П. Пєтков, М. М. Тищенко, Д. П. Цвігун, В. К. Шкарупа та ін. До проблем наглядової діяльності як засобу підтримання законності і дисципліни зверталися і зарубіжні автори: Г. Бержерон, Ж. Бребан, Б. Гурне, Х. Енсен, Д. Мідор, Г. Редфорд, Р. Родес та ін.
Разом з тим єдиної теорії адміністративного нагляду, в тому числі адміністративно-наглядової діяльності міліції в адміністративно-правовій науці до нашого часу так і не вироблено. Проблеми комплексного здійснення нагляду в правоохоронній діяльності міліції в нових економічних, політичних та правових реаліях сучасності досліджені ще недостатньо.
Таким чином, необхідність зміцнення законності в суспільстві, переосмислення місця та ролі адміністративно-наглядової діяльності міліції, недостатня розробленість відповідних теоретичних положень, ряд правових проблем та суперечливих питань наглядової діяльності міліції обумовлюють актуальність обраної автором теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п.5.2 Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 років, затверджених наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 року, п.п.2.2 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу теоретичних засад, правового регулювання та практичної реалізації міліцією наглядових повноважень виробити теорію адміністративно-наглядової діяльності і визначити шляхи її удосконалення.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
– з’ясувати методологічні засади адміністративно-наглядової діяльності міліції, для чого визначити співвідношення контролю та нагляду в теорії управління, сутність адміністративного нагляду, його роль в правоохоронній діяльності міліції, охарактеризувати систему правового регулювання адміністративно-наглядової діяльності міліції, її зміст, види, форми та напрямки, а також проблеми забезпечення її законності;
– визначити повноваження міліції щодо здійснення адміністративного нагляду у сфері забезпечення громадського порядку, розглянути особливості організації адміністративно-наглядової діяльності міліції у цій сфері;
– охарактеризувати сферу забезпечення безпеки дорожнього руху як об’єкта адміністративно-наглядової діяльності, з’ясувати систему та повноваження суб’єктів наглядової діяльності міліції у цій сфері, форми та методи цієї діяльності;
– визначити суб’єктів адміністративного нагляду за дотриманням правил дозвільної системи та особливості організації їх наглядової діяльності;
– з’ясувати сутність паспортно-реєстраційної системи як об’єкта адміністративно-наглядової діяльності, визначити суб’єктів наглядової діяльності міліції у цій сфері та форми її здійснення;
– визначити сутність та значення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, його процедури та організаційні аспекти здійснення;
– виробити рекомендації, спрямовані на удосконалення теоретико-правових засад і практики здійснення адміністративно-наглядової діяльності міліції в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються у сфері адміністративно-наглядової діяльності міліції.
Предмет дослідження становлять методологічні та правові засади, напрямки, форми та процедури адміністративно-наглядової діяльності міліції в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 3.1, 4.1, 5.1, 6.1), виокремлено окремі види, форми та напрямки адміністративно-наглядової діяльності (підрозділ 1.4). Порівняльно-правовий метод використано для дослідження особливостей нормативно-правового забезпечення адміністративно-наглядової діяльності (підрозділ 1.3), характеристики організаційних аспектів адміністративно-наглядової діяльності міліції (підрозділи 2.3, 4.3, 6.3). Системно-структурний метод використано для аналізу повноваження міліції щодо здійснення адміністративно-наглядової діяльності (підрозділи 2.2, 3.2, 4.2, 5.2, 6.3). Статистичний і документальний аналіз та метод соціологічного опитування застосовувались для визначення недоліків правового забезпечення адміністративно-наглядової діяльності міліції в Україні (розділи 1-6).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці фахівців в галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук, в тому числі зарубіжних вчених. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на приписах Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актів, які визначають правові засади адміністративно-наглядової діяльності міліції. Дисертант звертався також до законодавства деяких зарубіжних держав, досвід яких щодо правового регулювання адміністративно-наглядової діяльності може бути використано в Україні. Інформаційну і емпіричну основу дослідження становлять також узагальнення практичної діяльності міліції, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки дослідити проблемні питання адміністративно-наглядової діяльності міліції в Україні та сформулювати авторське бачення шляхів їх вирішення. В результаті проведеного дослідження вироблено теорію адміністративно-наглядової діяльності, сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
- вперше сутність адміністративно-наглядової діяльності міліції розглянута як один із напрямків скорочення державного втручання в діяльність юридичних та фізичних осіб, за рахунок звуження обсягу контролю;
- подальший розвиток одержала характеристика адміністративно-наглядової діяльності міліції як з управлінської, так із юридичної точок зору; у першому випадку адміністративний нагляд розглянуто як функцію управління, стадію управлінського циклу, у другому – як засіб забезпечення законності;
- з’ясування мети адміністративного нагляду дозволило обґрунтувати висновок про те, що нею є не тільки попередження правопорушень, а й їх виявлення та припинення, а також притягнення порушників до відповідальності;
- в новому аспекті визначено напрямки адміністративно-наглядової діяльності міліції, серед яких нормотворчість; організаційно-масова (попереджувальна) діяльність; застосування адміністративно-запобіжних заходів; застосування заходів припинення; притягнення винних до відповідальності;
- сформульовано оригінальну класифікацію видів адміністративно-наглядової діяльності міліції за такими критеріями: сферою наглядової діяльності; часом здійснення; залежно від стадій здійснення; відкритістю; джерелами нагляду; правовою кваліфікацією; кількісним складом суб’єктів нагляду; способом ініціювання;
- набула подальшого розвитку характеристика способів забезпечення законності в адміністративно-наглядовій діяльності міліції, зокрема державного контролю та нагляду прокуратури;
- удосконалено розуміння організаційних аспектів адміністративно-наглядової діяльності, до яких віднесено аналітичну роботу; прогнозування; планування; забезпечення (правове, інформаційне, кадрове, матеріально-технічне, фінансове); взаємодію та координування наглядової діяльності; контроль та нагляд за її здійсненням; коригування адміністративно-наглядової діяльності міліції;
- правові засади здійснення міліцією адміністративно-наглядової діяльності вперше проаналізовано з огляду на їх важливість з точки зору забезпечення прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб;
- отримала подальший розвиток характеристика сфери забезпечення громадського порядку та безпеки дорожнього руху, паспортно-реєстраційної та дозвільної систем як об’єктів адміністративно-наглядової діяльності міліції, у зв’язку з чим з’ясовано систему та повноваження суб’єктів адміністративно-наглядової діяльності міліції у цих сферах, форми, методи та організаційні аспекти їх наглядової діяльності;
- вперше обґрунтовано висновок, що нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі, не є суто адміністративним, а має комплексний, тобто міжгалузевий характер;
- сформульовано ряд конкретних пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення теоретико-правових засад і практики здійснення адміністративно-наглядової діяльності міліції в Україні, зокрема, запропоновано внести зміни і доповнення до ряду нормативних актів: законів України „Про міліцію”, „Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами”, „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, „Про дорожній рух”, „Про імміграцію”, „Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі”, Статуту патрульно-постової служби міліції; Положення про Державну автомобільну інспекцію МВС; Положення про дозвільну систему; Положення про Державний департамент з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб; обґрунтовано доцільність розробки та прийняття законів України „Про охорону громадського порядку” та „Про дозвільну систему”, визначено їх можливі структуру та зміст.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:
- у науково-дослідній сфері ці результати, які в сукупності становлять теорію адміністративно-наглядової діяльності міліції, можуть бути основою для подальшої розробки проблем адміністративного нагляду;
- у правотворчості – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, може бути використано для підготовки і уточнення ряду законодавчих та підзаконних актів в сфері адміністративно-наглядової діяльності, що буде сприяти удосконаленню правового регулювання правоохоронної діяльності міліції в цілому;
- у сфері правозастосування використання одержаних результатів дозволить поліпшити практичне здійснення міліцією адміністративно-наглядової діяльності;
- у навчальному процесі – матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці підручників та навчальних посібників з дисциплін „Адміністративне право”, „Адміністративна відповідальність” і „Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ”, вони уже використовуються під час проведення занять із зазначених дисциплін в Одеському юридичному інституті ХНУВС. Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених автором та за його участю.
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, що містяться в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень науки адміністративного права, всі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора. У співавторстві опубліковано підручники “Адміністративне право України” (здобувач розробив главу 31); “Адміністративне право України. Академічний курс (особлива частина)” (дисертант розробив р. 3, гл. 20-22. (гл.23 – у співавторстві); „Адміністративна діяльність міліції (здобувач розробив гл.3, § 7.4-7.5, гл. 12); навчально-методичний посібник “Організація діяльності дільничного інспектора міліції” (здобувач розробив вступ, розділи ІІІ, ІV, V, IX, X); навчально-методичний посібник “Адміністративний нагляд міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі” (дисертантом розроблено вступ, розділ ІІ), навчально-методичний посібник “Організація контрольно-наглядової діяльності міліції за дотриманням правил дозвільної системи” (здобувач розробив передмову, розділи І, ІІ, ІІІ, VII, X); наочний посібник у схемах “Адміністративне право України (загальна частина)” (здобувачем розроблено вступ, розділ І-IV, XI). У співавторстві опубліковано наукові статті “Поняття безпеки дорожнього руху, форми та методи забезпечення”, “Паспортизація в Україні”, “Організаційно-правові основи профілактики правопорушень неповнолітніх”, “Адміністративна юстиція, як важлива гарантія реалізації прав і законних інтересів громадян”, “Проблеми адміністративно-правового забезпечення реалізації прав і свобод людини у сфері державного управління”, “Деякі проблеми розвитку інституту уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”. В дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на більш ніж двадцяти міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях, семінарах, „круглих столах”, таких, зокрема, як “Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування” (Суми, 2000); “Права людини та правоохоронна діяльність” (Одеса, 2000); “Право збройних конфліктів, права людини та правоохоронна діяльність” (Сімферополь, 2000); “Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави” (Одеса, 2001); “Боротьба з наркобізнесом: проблеми та шляхи їх вирішення” (Одеса, 2002); „Оптимизация процесса профессиональной подготовки и непрерывного совершенствования кадров органов внутренних дел” (Молдова, Кишинеу, 2002); “Українське адміністративне право: стан і перспективи реформування” (Одеса, 2003); “Участь громадськості в охороні громадського порядку” (Одеса, 2003); “Police Seminar on Human Rights Law and Humanitarian Principles” (Московська обл., Снігірі, 2003); “Основні напрямки реформування ОВС в умовах розбудови демократичної держави” (Одеса, 2004); “Актуальні проблеми захисту правоохоронними органами майнових та особистих прав громадян” (Одеса, 2004); ІІ звітна конференція професорсько-викладацького складу Одеського юридичного інституту ХНУВС (Одеса, 2005); “Українське адміністративне право: стан і перспективи реформування” (Сімферополь, Ялта, 2005); “Управління адміністративно-політичною діяльністю у сфері захисту прав і свобод громадян та забезпечення правопорядку” (Одеса, 2005); “Социально-правовые проблемы совершенствования законодательства Украины: история, теория и практика” (Одеса, 2005); “Деліквентна поведінка дітей та молоді: сучасні технології протидії” (Одеса, 2006); ІІІ звітна конференція науково-педагогічного складу Одеського юридичного інституту ХНУВС (Одеса, 2006); “Шляхи і способи кодифікації адміністративно-деліктного законодавства в Україні” (Київ, 2006); “Державотворення та місцеве самоврядування в Україні у контексті сучасного конституційного процесу” (Одеса, 2006); “Права людини в діяльності органів внутрішніх справ України” (Євпаторія, 2006); “Проблеми правової соціалізації молоді в сучасних умовах розвитку українського суспільства” (Одеса, 2006); науково-практична конференція з нагоди першої річниці запровадження адміністративного судочинства в Україні (Київ, 2006); “Організаційно-правові засади боротьби з правопорушеннями на транспорті” (Одеса, 2006); “Шляхи вдосконалення взаємодії в організації роботи та навчання практичних працівників, курсантів та слухачів вищих навчальних закладів МВС України” (Одеса, 2006). Автор був членом робочих груп з підготовки змін та доповнень до Закону України „Про міліцію”, інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність органів внутрішніх справ, з використанням результатів дослідження було підготовлено і направлено до Верховної Ради України пропозиції до багатьох законів, в тому числі тих, якими вносилися зміни і доповнення до Закону України „Про міліцію”. Результати дослідження використовувалися також під час розробки навчальних програм та інших матеріалів з дисциплін „Адміністративне право”, „Адміністративна відповідальність”, „Адміністративний процес” і „Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ”, які видані в Одеському юридичному інституті ХНУВС. .........
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в індивідуальній монографії „Адміністративно-наглядова діяльність міліції в Україні” (Одеса, 2006), підручнику „Адміністративна діяльність міліції. Частина особлива» / За заг. ред. О.М. Бандурки (Харкiв, 2004), навчальному посібнику «Управління адміністративно-політичною діяльністю» (Одеса, 2003), двох підручниках з адміністративного права та трьох навчальних посібниках (в складі колективів авторів), 35 наукових статтях в наукових журналах та збірниках наукових праць, а також 10 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми – визначення сутності, правових засад, видів, форм, методів, напрямків та процедур адміністративно-наглядової діяльності міліції, а також шляхів її удосконалення. Основним завданням дослідження було вироблення на основі аналізу теоретичних засад, правового регулювання та практичної реалізації міліцією наглядових повноважень теорії її адміністративно-наглядової діяльності. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.
Насамперед зроблено висновок, що адміністративний нагляд міліції є великим за обсягом напрямком її діяльності, регулюється значним масивом нормативних актів і займає вагоме місце в функціонуванні державного механізму. Від рівня його здійснення значною мірою залежить виконання головного завдання держави – забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина.
Оскільки в теорії адміністративного права досить багато уваги приділяється визначенню співвідношення контролю та нагляду, в юридичній літературі часто наголошується на відмінності цих термінів, в дисертації проведено їх порівняльний аналіз, який підтвердив висновок про те, що наглядова діяльність порівняно з контрольною за своєю суттю є значно меншим втручанням у свободу суб’єктів права, що відповідає потребам формування правової держави. Побудова такої держави в Україні, перехід на ринкові відносини, прагнення України до вступу у Євросоюз вимагає скорочення державного втручання в діяльність організацій, у життя громадян, і за цих умов обсяг нагляду має постійно розширюватися за рахунок звуження обсягу контролю.
Нагляд як вид державної діяльності визначено як сукупність безперервних дій зі спостереження за додержанням законності у відповідних суспільних відносинах, які здійснюються компетентним на те органом із застосуванням наданих йому законом (підзаконним нормативним актом) повноважень і спрямовані на попередження, виявлення і припинення порушень, а також притягнення порушників до відповідальності.
Здійснена детальна характеристика сутності та ролі адміністративного нагляду в правоохоронній діяльності міліції дозволила визначити його як діяльність зі спостереження за додержанням законності організаційно не підпорядкованими об’єктами (підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, громадянами), що здійснюється безперервно у зв’язку з виконанням ними спеціальних міжгалузевих норм, правил та вимог, з використанням комплексу адміністративних засобів впливу з метою охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, попередження і припинення правопорушень, відновлення порушених правовідносин і притягнення винних до відповідальності.
Зважаючи на те, що практична реалізація міліцією адміністративно-наглядових повноважень часто пов’язана з певним обмеженням прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, підкреслено важливість створення відповідних правових засад реалізації цих повноважень, тобто забезпечення належного їх правового регулювання. Правове регулювання адміністративно-наглядової діяльності міліції визначено як сукупність різних засобів юридичного впливу держави на суспільні відносини (норм права та інших правових засобів), якими визначаються принципи, завдання, права і обов’язки працівників міліції в зазначеній сфері, а також порядок їх реалізації.
До основних напрямків адміністративно-наглядової діяльності міліції, які становлять її зміст, віднесено нормотворчість; організаційно-масову (попереджувальну) діяльність; застосування адміністративно-запобіжних заходів; застосування заходів припинення; притягнення до відповідальності. Структуру адміністративного нагляду як системи правовідносин складають суб’єкти, об’єкти та предмет. Здійснюючи адміністративний нагляд, міліція використовує правові, організаційні та правоохоронні форми діяльності.
Адміністративний нагляд міліції класифіковано на такі види: 1) за сферою наглядової діяльності: на загальний і спеціальний; 2) за часом здійснення: на постійний і тимчасовий; 3) залежно від стадій: на попередній, поточний і наступний; 4) за сферами, які підлягають нагляду: за громадським порядком, за громадською безпекою тощо; 5) за відкритістю: гласний та негласний; 6) за джерелами нагляду: документальний та фактичний; 7) за правовою кваліфікацією: на правомірний і неправомірний; 8) за кількісним складом суб’єктів нагляду: на одноосібний і колегіальний; 9) за способом ініціювання: на активний і пасивний.
Визначено сутність забезпечення законності під час адміністративно-наглядової діяльності міліції, яка полягає: по-перше, у наявності законодавства та відповідних підзаконних актів, що регулюють суспільні відносини, за якими здійснюється наглядова діяльність; по-друге, у чіткій регламентації наглядових повноважень працівників міліції; по-третє, у тому, що: а) адміністративно-наглядова діяльність міліції повинна завжди відповідати вимогам нормативно-правових актів; б) повинна здійснюватись тільки тими органами і посадовими особами, функціональні права яких її передбачають і дозволяють; по-четверте, у доцільності такої діяльності; по-п’яте, у наявності передбачених законом способів контролю та нагляду за законністю адміністративно-наглядової діяльності міліції; по-шосте, у законодавчо закріпленій відповідальності працівників міліції за порушення ними своїх повноважень.
Елементами (напрямками) організації адміністративно-наглядової діяльності міліції у сфері забезпечення громадського порядку названо: 1) аналітичну роботу; 2) прогнозування; 3) планування (визначення сил та засобів, форм і методів наглядової діяльності; єдину дислокацію; підготовку та інструктаж); 4) забезпечення адмі¬ністративно-наглядової діяльності (правове, інформаційне, кадрове, матеріально-технічне, фінансове); 5) взаємодію та координацію наглядової діяльності; 6) контроль та нагляд за її здійсненням; 7) коригування адміністративно-наглядової діяльності.
З’ясовано особливості адміністративно-наглядової діяльності міліції в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якими визнано те, що працівники міліції: по-перше, наділені найбільшим обсягом контрольно-наглядових повноважень щодо попередження аварійності та запобігання вчиненню правопорушень, їх припинення та притягнення винних до відповідальності; по-друге, правомочні здійснювати правотворчу діяльність, яка полягає у розробленні обов’язкових для усіх учасників дорожнього руху правил, нормативів та стандартів, а також контролювати їх виконання; по-третє, несуть відповідальність за виконання загальнодержавних та регіональних (місцевих) програм у сфері дорожнього руху; по-четверте, під час наглядової діяльності сприяють підприємствам, установам та організаціям, окремим учасникам дорожнього руху у здійсненні заходів, спрямованих на забезпечення безпеки дорожнього руху. Найширше коло адміністративно-наглядових повноважень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху має Державна автомобільна інспекція МВС України, яка є специфічним підрозділом органів виконавчої влади. В наш час відповідно до рішень Президента України здійснюється реорганізація ДАI у Державну службу безпеки дорожнього руху (дорожню міліцію) та патрульну службу. Разом з тим до внесення змін до чинних законів „Про міліцію”, „Про дорожній рух”, КпАП України цей підрозділ має функціонувати як Державтоінспекція, оскільки повноваження зазначеними законодавчими актами встановлено саме для неї.
Охаракетризовано форми та методи адміністративно-наглядової діяльності міліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зроблено висновок, що вона здійснюється у таких формах: правотворчій, яка полягає у розробці та виданні правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху; правозастосовній, тобто шляхом реалізації передбачених нормативно-правовими актами повноважень у зазначеній сфері. Під час адміністративно-наглядової діяльності в цій сфері працівники міліції застосовують різноманітні методи, серед яких адміністративні, економічні, організаційні та психологічні, методи переконання та при¬мусу.
Визначено суб’єктів адміністративного нагляду за дотриманням правил дозвільної системи та особливості організації їх наглядової діяльності в цій сфері, підкреслено провідну роль міліції у здійсненні цього нагляду, працівниками якої виявляються й усуваються недоліки у функціо¬нуванні підконтрольних об’єктів, припиняються порушення встановлених правил, виявляються причини і умови, що їм сприяють. Нагляд за об’єктами дозвільної системи включає в себе як перевірки таких об’єктів, так і інформаційно-аналітичну роботу щодо вивчення і оцінки стану справ на цих об’єктах, а також вжиття заходів до попередження і виявлення порушень відповідних правил, їх усунення та покарання винних. Зроблено висновок, що за своїм змістом організація наглядової діяльності міліції у сфері здійснення дозвільної системи полягає у: визначенні цілей і завдань адміністративного нагляду у цій сфері; визначенні об’єктів нагляду; визначенні суб’єктів організації нагляду; підготовці і прийнятті управлінських рішень; плануванні роботи; веденні справ обліку об’єктів дозвільної системи; проведенні обстежень цих об’єктів; проведенні профілактичних заходів щодо попередження та припинення порушень правил дозвільної системи, а також притягненні порушників до відповідальності; налагодженні взаємодії з іншими державними органами та громадськими організаціями; здійсненні прийому громадян, розгляді та перевірці їх заяв, скарг; забезпеченні адміністративно-наглядової діяльності в зазначеній сфері; контролі за її здійсненням.
Паспортно-реєстраційну систему визначено як сукупність урегульованих нормами права відносин з приводу вирішення питань громадянства України, організації імміграційної роботи, реєстрації та обліку фізичних осіб за місцем їх проживання (перебування), нагляду за забезпеченням реалізації останніми передбачених нормативними актами прав, свобод та інтересів, а також за виконанням покладених на них обов’язків. У цьому визначенні докорінно змінюється сама природа паспортно-реєстраційної системи з її жорстко-контрольного характеру на наглядовий, основним призначенням якого є забезпечення реалізації фізичними особами передбачених Конституцією України та іншими нормативними актами прав, свобод та законних інтересів щодо вільного пересування та вільного вибору місця проживання.
З’ясовано зміст адміністративно-наглядової діяльності міліції у сфері здійснення паспортно-реєстраційної системи, яка полягає у тому, що: по-перше, на усіх без винятку працівників міліції покладено обов’язок щодо нагляду за додержанням громадянами та посадовими особами встановлених законодавством правил паспортно-реєстраційної системи, в’їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземців та осіб без громадянства; по-друге, в процесі здійснення цієї системи забезпечується збереження паспортів, які можуть використовуватися з метою вчинення злочинів чи інших правопорушень, бути предметами чи знаряддями вчинення проти¬правних діянь; по-третє, за допомогою паспортно-реєстраційної системи здійснюється: а) нагляд за реєстрацією та обліком фізичних осіб за місцем проживання (перебування); б) боротьба з незаконною міграцією; в) нагляд за набуттям (припиненням) громадянства України; г) нагляд за дотриманням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, транзитного проїзду через її територію; д) розшук осіб, які не сплачують аліментів, відповідачів і державних боржників; по-четверте, за допомогою паспортно-реєстраційної системи забезпечується передбачене Конституцією України та іншими законодавчими та підзаконними актами право громадян на вільне пересування, право бути учасником цивільно-правових та інших відносин, право брати участь у виборчому процесі тощо; по-п’яте, нагляд, який здійснюється за дотриманням правил паспортно-реєстраційної системи, має велике значення у профілактиці інших, не пов’язаних з паспортними правилами, правопорушень, у тому числі злочинів.
До форм нагляду міліції за дотриманням правил паспортно-реєстраційної системи віднесено: спостереження за реєстрацією і зняттям громадян з реєстраційного обліку; перевірку підстав видачі паспортів; перевірку осіб та зазначених ними у заяві фактів про втрату паспорта; перевірку даних про особу, яка подала заяву про отримання закордонного паспорта; спостереження за іммігрантами, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні тимчасово; перевірку відомостей про особу під час вирішення питань про громадянство; перевірку достовірності та обґрунтованості поданих документів щодо продовження терміну перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства.
Наголошується, що нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі, в наш час не можна назвати суто адміністративним, він має комплексний, а отже – міжгалузевий характер, оскільки встановлюється, продовжується і припиняється судом, і тільки суд притягує до відповідальності піднаглядних, які порушили правила нагляду, а міліція здійснює нагляд лише за дотриманням піднаглядними встановлених правил та обмежень, здійснює виховний вплив на них, документує факти порушення ними закону.
Визначено процедуру адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, яку складають відносин щодо: підготовки матеріалів в установах кримінально-виконавчої системи та у міськрай¬відділах внутрішніх справ щодо встановлення судами адміністративного нагляду; продовження судами адміністративного нагляду; здійснення адміністративного нагляду; припинення адміністративного нагляду; оскарження адміністративного нагляду особою, щодо якої його встановлено; відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду; контроль за здійсненням адміністративного нагляду. Принциповим для адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, має стати те, що втручання праців¬ників міліції в приватне життя піднаглядного (крім нормативно ви¬значених випадків) може бути здійснено лише у випадках обґрунтованої необхідності захисту громадян та їх власності, власності юридичних осіб, національної та громадської безпеки, що є однією із передбачених в Конституції гарантією забезпечення прав, свобод та законних інтересів кожної людини в Україні, що має відобразитись на практичній діяльності державного апарату, зокрема, міліції.
З метою удосконалення теоретико-правових засад і практики здійснення адміністративно-наглядової діяльності міліції в Україні запропоновано внести зміни і доповнення до ряду законів України: „Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами”; „Про міліцію”; „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”; „Про дорожній рух”; „Про імміграцію”; „Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” та ін., а також підзаконних нормативних актів, зокрема: Статуту патрульно-постової служби міліції; Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ; Положення про дозвільну систему; Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів; Положення про Державний департамент з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб; Інструкції щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України; Інструкції про порядок оформлення та видачі паспортів громадянина України і проїзних документів дитини для виїзду за кордон; Інструкції про організацію здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, та ін.
На завершення зроблено висновок, що в адміністративно-наглядовій діяльності міліції існує чимало проблем, обумовлених як недосконалістю нормативно-правового її регулювання, так і недоліками, породженими труднощами функціонування самої міліції, вирішення яких сприятиме удосконаленню цієї діяльності і, як наслідок, зміцненню правопорядку в країні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Бандурка О. М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.
3. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
4. Андрійко О. Ф. Державний контроль і тенденції його розвитку в умовах ринкових відносин // Правова держава. – 1993. – Вип. 4. – С. 49-53.
5. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. Ю. П. Битяка. – Харків: Право, 2000. – 520 с.
6. Плішкін В. М. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник / За ред. Ю. Ф. Кравченка. – К.: НАВСУ, 1999. – 702 с.
7. Марцеляк О. В. Контрольно-наглядові органи в конституційно-правовому механізмі забезпечення основних прав і свобод громадян України. Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Харків, 1997. – 19 с.
8. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручнмк: У двох томах: Том 1: Загальна частина. / Ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова). – К.: Видавництво „Юридична думка”, 2004. – 584 с.
9. Чиркин В. Е. Контрольная власть // Государство и право. – 1993. – № 4. – С. 10-18.
10. Ярмакі Х. П. Адміністративно-наглядова діяльність міліції в Україні: Монографія. – Одеса: Юридична література, 2006. – 336 с.
11. Ярмакі Х. П. Адміністративний нагляд міліції // Актуальні проблеми держави і права. – 2003. – № 19. – С. 148-153.
12. Етимологічний словник української мови: У семи томах. Том другий. – К.: „Наукова думка”, 1985. – 570 с.
13. Короткий тлумачний словник української мови. – К.: „Радянська школа”. – 1988. – 320 с.
14. Новий тлумачний словник з української мови: У чотирьох томах. Том 2. – К.: „Аконіт”, 1998. – 910 с.
15. Словник української мови. Том четвертий. – К.: „Наукова думка”. – 1973. – 840 с.
16. Ожегов С. А. Словарь русского языка. – М.: Рус. Яз., 1984. – 816 с.
17. Словник української мови. Том п’ятий. – К.: „Наукова думка”. – 1974. – 840 с.
18. Теория юридического процесса / Под общей ред. проф. В. М. Горшенёва. – Харьков, 1985. – 192 с.
19. Большой юридический словарь. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 790 с.
20. Витрук Н. В. Конституционное правосудие. Судебное конституционное право и процесс: Учебн. пособие для вузов. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 383 с.
21. Руденко М. Про співвідношення державного контролю і прокурорського нагляду (концептуальні зауваження на перехідний період) // Право України. – 1997. – № 5. – С. 29-33.
22. Клименко В. А. та інш. Коментар до Закону України „Про боротьбу з корупцією”. – К.: „Бліц-Iнформ”, 1996. – 512 с.
23. Ильинский И. П., Щетинин Б. В. Конституционный контроль и охрана конституционной законности в социалистических странах // Совет¬ское государство и право. – 1969. – № 9. – С. 40-44.
24. Ломовский В. Какой власти принадлежит прокуратура? // Российская юстиция. – 2001. – № 9. – С. 21-22.
25. Государственное управление: основы теории и организации: Учебник / Под ред. В. А. Козбаненко. – М.: „Статут”, 2000. – 912 с.
26. Гаращук В. М. Теоретико-правові проблеми контролю та нагляду у державному управлінні: Дис.... д-ра. юрид. наук: 12. 00. 07. – Харків, 2003. – 412 с.
27. Виконавча влада і адміністративне право /За заг. ред. В. Б. Авер’я¬нова. – К.: Видавничий Дім „Iн-Юре”, 2002. – 668 с.
28. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
29. Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Закон України від 1 грудня 1994 р. // Відо¬мості Верховної Ради України. – 1994. – № 52. – Ст. 455.
30. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
31. Андрійко О. Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади: Дис …д-ра юрид. наук: 12.00.07 – К., 1999. – 390 с.
32. Iнструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів: затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21 серпня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 42. – Ст. 1574.
33. Про затвердження Правил пожежної безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України: Наказ Міністерства освіти, Міністерства внутрішніх справ, Головного управління державної пожежної охорони України від 30 вересня 1998 р. № 348/70 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 51. – Ст. 1907.
34. Бахрах Д. Н. Важные вопросы науки административного права. // Государство и право. – 1993. – № 2. – С. 32-43.
35. Овсянко Д. М. Административное право: Учебное пособие. // Изд. 3-е, перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2002. – 468 с.
36. Битяк Ю. П., Зуй В. В. Административное право Украины (Общая часть): Учеб¬ное пособие. – Х.: ООО “Одиссей”, 1999. – 224 с.
37. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С. В. Ківалова. – Одеса: Юридична література, 2003. – 896 с.
38. Коваль Л. Адміністративне право України: Курс лекцій (Загальна частина). – К.: Основи, 1994. – 154 с.
39. Денисов Р. И. Административный надзор в сфере дорожного движения. – М.:ВНИИБД МВД СССР, 1981. – 194 с.
40. Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення: Закон України від 24 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 218.
41. Про метрологію та метрологічну діяльність: Закон України від 11 лютого 1998 р. // Відомості Верховної Ради. – 1998. – № 30-31. – Ст. 194.
42. Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними: Закон України від 18 листопада 1997 р. // Відомості Верховної Ради. – 1998. – № 9. – Ст. 34.
43. Про Положення про Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю: Указ Президента України від 12 листопада 1999 р. // Офіційний вісник. – 1999. – № 46. – Ст. 2265.
44. Шестак В. С. Державний контроль в сучасній Україні (теоретико-правові питання): Дис.... канд. юрид. наук: 12. 00. 01. – Харків, 2002. – 195 с.
45. Студеникина М. С. Государственный контроль в сфере управления. (Проблемы надведомственного контроля) – М.: Юрид. лит, 1974. – 159 с.
46. Бахрах Д. Н. Административное право: Учебник. Общая часть. – М.: Издательство БЕК, 1993. – 724 с.
47. Социальные и государственно-правовые аспекты управления в СССР. / В. Б. Аверьянов, В. Ф. Кузнецова, Е. Ф. Мельник и др. / Под. общ. ред В. В. Цветкова. – К.: Наук. думка, 1978. – 427 с.
48. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Iнтер, 1999. – 736 с.
49. Разаренов Ф. С., Котюргин С. И. Административный надзор советской милиции: Учебное пособие. – М.: Академия МВД СССР, 1979. – 70 с.
50. Салищева Н. Г. Гражданин и административная юрисдикция в СССР. – М.: Наука, 1970. – 164 с.
51. Шорина Е. В. Контроль за деятельностью органов государственного управления в СССР. – М.: Наука, 1981. – 301 с.
52. Разаренов Ф. С. О сущности и значении административного надзора в советском государственном управлении. // Вопросы административного права на современном этапе. – М.: Госюриздат, 1963. – С. 69-78.
53. Адміністративна діяльність міліції / За заг. ред. акад. АПрНу, проф. О. М. Бандурки: Підручник. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 448 с.
54. Березовская С. Г. Прокурорский надзор в СССР: Учебник для юрид. ин-тов и фак. – М.: Юрид. лит., 1973. – 358 с.
55. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник / Під заг. ред. I. П. Голосніченка, Я. Ю. Кондратьєва. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995. – 177 с.
56. Административная деятельность органов внутренних дел. Часть общая: Учебник. Издание третье / Под ред. А. П. Коренева. – М.: Московская академия МВД России, Изд-во „Щит-М”, 2000. – 304 с.
57. Бахрах Д. Н. Административная ответственность граждан в СССР. – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1989. – 204 с.
58. Клюшниченко А. П. Меры административного принуждения, применяемые милицией (Особенности. Классификация. Системовыражение): Учеб. пособие. – К.: КВШ МВД СССР, 1979. – 87 с.
59. Бандурка О. М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції: Дис.... канд. юрид. наук. – Харків: Укр. юрид. академія, 1994. – 158 с.
60. Еропкин М. И. Управление в области охраны общественного порядка. – М.: Юрид. лит., 1965. – 215 с.
61. Цвігун Д. П. Адміністративний нагляд органів внутрішніх справ у сфері забезпечення громадського порядку і громадської безпеки: Дис.... канд. юрид. наук: 12. 00. 07. – Київ, 2002. – 169 с.
62. Загальна теорія держави і права / За редакцією В. В. Копєйчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.
63. Скакун О. Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000 – 704 с.
64. Правоохранительные органы Российской Федерации: Учебник / Байдуков В. А., Зайцев В. Ю., Казаков А. И. и др. / Под ред. Скуратова Ю. И., Семенова В. М. – М.: Юрид. лит., 1998. – 288 с.
65. Анджієвський В. С., Тимченко I. А. Нове законодавство про адмініст¬ративні правопорушення. – К.: Політвидав України, 1987. – 110 с.
66. Еропкин М. И., Попов Л. Л. Административно-правовая охрана общественного порядка. – Л.: Лениздат, 1973. – 328 с.
67. Петрухин И. Л. Правосудие: время реформ. – М.: Наука, 1991. – 125 с.
68. Ардашкин В. Д. К теории правоохранительного механизма // Правоведение. – 1988. – № 1. – С. 1-7.
69. Гуценко К. Ф., Ковалев М. А. Правоохранительные органы: Учебник для студентов юрид. вузов и ф-тов. – Изд. 4-е, перераб., доп. – М.: Зерцало, 1998. – 416 с.
70. Мельник М. I., Хавронюк М. I. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність. – К.: Атіка, 2002. – 576 с.
71. Тихоміров О. Д., Ведерников Ю. А. Діалектика змісту та форми правоохоронної діяльності // Збірник наукових праць. Філософські проблеми права та правоохоронної діяльності співробітників ОВС. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995. – С. 168-173.
72. Судебные и правоохранительные органы Украины: Учебник / Под ред. проф. А. М. Бандурки. – Ун-т внутр. дел, 1999. – 350 с.
73. Чувилев А. А., Чувилев А. А. Правоохранительные органы: Вопросы и ответы. – М.: Новый Юрист, 1998. – 160 с.
74. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України від 22 червня 2000р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 40. – Ст. 338.
75. Проект Концепції реформи адміністративного права України. – К., 1998. – 57 с.
76. Алексеев С. С. Теория права. – М.: Юристъ, 1995. – 428 с.
77. Халфина Р. О. Право как средство социального управления. – М.: Наука, 1988. – 298 с.
78. Научная организация управления органами внутренних дел / Под ред. Г. Г. Зуйкова. – М.: Академия МВД СССР, 1984. – 313 с.
79. Проблемы эффективности надзора / Под ред. К. Ф. Скворцова. – М.: Юрид. лит., 1977. – 160 с.
80. Нижник Н. Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе. – К.: НАН Украины, Институт государства и права, 1995. – 206 с.
81. Иванов Н. Н. Организация нормотворческой деятельности в аппарате МВД, УВД. – М.: Академия МВД СССР, 1986. – 63 с.
82. Сорокин В. Д. Правовое регулирование: предмет, метод, процесс. – Правоведение. – 2000. – № 4 – С. 41-47.
83. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.: Юрид. лит-ра, 1966. – 146 с.
84. Козлов Ю. М. Административные правоотношения. – М.: Юрид. лит., 1976. – 184 с.
85. Проблемы общей теории права и государства / Под общ. ред. В. С. Нерсесянца. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 832 с.
86. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В. В. Лазарева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1996. – 472 с.
87. Алексеев С. С. Государство и право: Начальный курс. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрид. лит., 1996. – 192 с.
88. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов и факультетов / Под ред. В. М. Корельского и В. Д. Перевалова. – М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА-М, 1999. – 570 с.
89. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. – М.: Юристъ, 1999. – 672 с.
90. Алексеев С. С. Общая теория права: Курс в двух томах. – Т. 2. – М.: Юрид. лит-ра, 1982. – 360 с.
91. Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Нелегальна міграція: генезис і механізм протидії: Монографія / МВС України НАВСУ. – Київ – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – 371 с.
92. Горшенёв В. М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. – М.: Юрид. лит., 1972. – 266 с.
93. Веремеенко И. И. Механизм административно-правового регулирования в сфере охраны общественного порядка. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1982. – 112 с.
94. Голосніченко I. П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття): Посібник. – Iрпінь, 1998. – 108 с.
95. Коваль Л. В. Адміністративне право: Курс лекцій для студентів юрид. вузів та факультетів. – 3-є вид. – К.: Вентурі, 1998. – 208 с.
96. Погребной И. М., Шульга А. М. Теория права: Учеб. пособие. – Харьков, Ун-т внутр. дел, 1998. – 149 с.
97. Хропанюк В. Н. Теория государства и права /Под ред. В. Г. Стрекозова. – М.: Интерстиль, 2000. – 361 с.
98. Алексеев С. С. Теория права. – М.: Изд-во БЕК, 1994. – 224 с.
99. Iнструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів: Наказ МВС України № 17 від 11 січня 1999 р.
100. Загальна декларація прав людини: Прийнято резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р. // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю. К. Качуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1992. – С. 18-24.
101. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права: Прийнято резолюцією 2200 А (XXI) Генеральної Асамблеї ООН від 16 грудня 1966 р. // Права людини: Збірник документів / Укл. В. С. Семенов, О. Н. Ярмиш та ін. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1997. – С. 30-41.
102. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права: Прийнято резолюцією 2200 А (ХХI) Генеральної Асамблеї ООН від 16 грудня 1966 р. // Права людини: Збірник документів / Укл. В. С. Семенов, О. Н. Ярмиш та ін. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1997. – С. 4-25.
103. Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку: Прийнято резолюцією 34/169 Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1979 р. // Права людини: Збірник документів / Укл. В. С. Семенов, О. Н. Яр¬миш та ін. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1997. – С. 155-159.
104. Конвенція проти тортур та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання: Прийнято резолюцією 39/46 Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1984 р. // Права людини: Збірник документів / Укл. В. С. Семенов, О. Н. Ярмиш та ін. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1997. – С. 137-154.
105. Звід принципів захисту усіх осіб, яких піддано затриманню або ув’язненню в будь-якій формі: Прийнято резолюцією 43/173 Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1988 р. // Права людини і професійні стандарти для працівників міліції і пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. – Амстердам-Київ: Українсько-американське Бюро захисту прав людини, 1996. – С. 29-35.
106. Основні принципи застосування сили і вогнепальної зброї посадовими особами з підтримання правопорядку: Прийняті резолюцією VIII Конгресу ООН з попередження злочинності та поводження з правопорушниками від 7 вересня 1990 р. // Права людини і професійні стандарти для працівників міліції і пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. – Амстердам-Київ: Українсько-американське Бюро захисту прав людини, 1996. – С. 35-39.
107. Паризька хартія для нової Європи: Прийнято резолюцією 45/859 Гене¬ральної Асамблеї ООН від 21 листопада 1990 р. // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю. К. Качуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1992. – С. 192-197.
108. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини. Прийнята Радою Європи 4 листопада 1950 р. // Права людини: Збірник документів / Укл. В. С. Семенов, О. Н. Ярмиш та ін. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1997. – С. 58-76.
109. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 358.
110. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
111. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
112. Про дорожній рух: Закон України від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 31. – Ст. 338.
113. Про правовий статус іноземців: Закон України від 4 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – Ст. 162.
114. Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх: Закон України від 24 січня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 6. – Ст. 35.
115. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.
116. Про попередження насильства в сім’ї: Закон України від 15 листопада 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 10. – Ст. 70.
117. Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України: Закон України від 10 січня 2002 року // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 16. – Ст. 54.
118. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 52. – Ст. 1122.
119. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22 липня 1998 р. // Урядовий кур’єр. – 1998. – 25 липня.
120. Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Затверджено Указом Президента України від 17 жовтня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 42. – Ст. 1774.
121. Про додаткові заходи щодо зміцнення законності та правопорядку в Україні: Указ Президента України від 5 серпня 1996 р. // Урядовий кур’єр. – 1996. – 10 серпня.
122. Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності органів внутрішніх справ та громадських формувань з охорони громадського порядку: Указ Президента України від 16 червня 1999 року № 650/99 // Офі¬ційний вісник України 1999. – № 24. – Ст. 1100.
123. Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян: Указ Президента України від 18 лютого 2002 року // Офіційний вісник України. – 2002. – № 8.
124. Про введення в дію дозвільної системи у сфері підприємницької діяльності: Указ Президента України від 20 травня 1999 року № 539/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 20. – Ст. 878.
125. Правила застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Україні: Затверджені Постановою Ради Міністрів УРСР від 27 лютого 1991 р. // ЗП УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 27.
126. Положення про дозвільну систему: Затверджене Постановою Кабі¬нету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576 // Зібрання законодавства України. – 2000. – Т. 5. – 5 (ПКМ) 6.
127. Правила в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України i транзитного проїзду через її територію: Затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 р. // ЗПУ України. – 1996. – № 4. – Ст. 148.
128. Положення про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії: Затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 7 ве¬ресня 1993 р. // ЗПУ України. – 1994. – № 1. – Ст. 17.
129. Про затвердження Правил проведення державного технічного огляду автомобілів, автобусів, мототранспорту та причепів: Постанова Кабінету міністрів України від 26 лютого 1993 року // Урядовий кур’єр. – 2 березня 1993 р.
130. Про Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ: Постанова Кабінету міністрів України від 14 квітня 1997 року // Урядовий кур’єр. – 17 квітня 1997 р.
131. Про утворення Державного департаменту з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб: Постанова Кабінету міністрів України від 14 червня 2002 р. // Урядовий кур’єр. – 18 червня 2002 р.
132. Iнструкції про організацію здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Наказ МВС України та Державного департаменту України з питань виконання покарань від 4 листопада 2003 р. № 1303.
133. Про порядок контролю за прибуттям до вибраного місця проживання осіб, які звільнені з місць позбавлення волі: Нак