Адміністративно-правовий статус Державної автомобільної інспекції МВС України

Краткое описание

ЗМІСТ
Вступ ………………………………………………………...................... 3
Розділ 1.
Правові основи організації діяльності ДАІ МВС України........................... 13
1.1. Історико-правовий аналіз організації, становлення та розвитку ДАІ МВС України.........................................................
13
1.2. Теорія адміністративно-правового статусу ДАІ МВС України............................................................................................
31
1.3. Правове регулювання організації діяльності ДАІ МВС України............................................................................................
44
Розділ 2.
Юридична природа і структура адміністративно-правового статусу ДАІ МВС України.....................................................................................................
66
2.1. Обов’язки і права як основа адміністративної правосуб’єктності ДАІ МВС України............................................
66
2.2. Особливості правозастосовчої діяльності ДАІ МВС України............................................................................................
86
2.3. Юридична відповідальність працівників ДАІ МВС України..............................................................................................
114
2.4. Взаємодія ДАІ МВС України з іншими державними органами і громадськими організаціями щодо забезпечення безпеки дорожнього руху................................................................

131
Висновки 161
Список використаних джерел 170
Додаток А. Анкетування ......190
Додаток Б. Проект Закону України
“Про внесення змін до Кодексу України
про адміністративні правопорушення” ......195

Вступ

Актуальність теми дослідження. В сучасних умовах від рівня розвитку автомобільного транспорту, ступеня безпеки його руху по автошляхах значною мірою залежить успішність реалізації соціально-економічних програм нашої держави, стратегічного курсу на інтеграцію України до Європейського Союзу. Створення транспортних транснаціональних коридорів, які будуть проходити через Україну, стимулює подальший розвиток автотранспорту. Однак, ці процеси мають і негативні наслідки – зростання кількості дорожньо-транспортних пригод, збільшення аварійності, що тягне за собою значні людські жертви та матеріальні збитки. Так, протягом 1996 – 2001 років в Україні було вчинено 176,7 тис. дорожньо-транспортних пригод, в яких загинуло 27 948 осіб та понад 195,2 тис. отримали поранення різного ступеня тяжкості. У 2002 році зареєстровано понад 34,5 тис. автопригод, в яких загинуло 5982 і поранено 37,9 тис. осіб.
Автотранспорт – це джерело підвищеної небезпеки і завдання держави не тільки стимулювати його розвиток та використання, але й забезпечувати його безпечне функціонування. Забезпечення безпеки дорожнього руху здійснюється як шляхом встановлення спеціальних груп норм, правил і стандартів, так і створенням певних організаційних структур, державних органів із відповідною компетенцією, у тому числі і щодо застосування заходів державного примусу до порушників загальнообов’язкових правил. Серед усіх державних органів, які мають повноваження щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, Державна автомобільна інспекція МВС України (далі - ДАІ) посідає особливе місце у зв’язку з тим, що чинне законодавство покладає на неї найширший обсяг повноважень у цій сфері.
Дослідженню особливостей правовідносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху присвячене значне коло науково-теоретичних розробок, особливо останніми роками. У них висвітлено проблеми використання міліцією адміністративно-правових засобів забезпечення безпеки дорожнього руху (В.Єгупенко [120], В.Новиков [156], О.Салманова [177, 178]), адміністративна відповідальність за порушення норм, правил і стандартів у сфері дорожнього руху (В.Развадовський [169]), проблеми державного управління безпекою дорожнього руху та діяльність ДАІ як суб’єкта державного управління (С.Гусаров [111]), державне управління дорожнім рухом (В.Грошевий [110]), організаційно-правові питання профілактики дорожньо-транспортних пригод та діяльність ДАІ у цій сфері (О.Домашенко [119]), значення безпеки людини як базової та провідної ідеї, що повинна спрямовувати формування правової свідомості громадян у галузі дорожнього руху (О.Міленін [153]), історія розвитку ДАІ (Я.Хом’як [200, 201, 202, 203]).
У 1970 – 1980-х роках технічний аспект проблеми забезпечення безпеки дорожнього руху дослідили В.Бабков [88, 89], В.Іванов [127], В.Сіденко [101] та інші. Останнім часом, у 2002 році, такі питання дослідив Л.Сопільник [187].
На підставі визнання єдності соціального і технічного аспектів дорожнього руху О.Домашенко [119], В.Новиков [156] обґрунтовують доцільність застосування терміну “соціотехнічна природа дорожнього руху”.
З позицій соціального управління, історико-правового та профілактичного змісту забезпечення безпеки дорожнього руху побіжно відображено у працях М.Афанасьєва [131], Д.Бахраха [94, 95, 96], А.Васильєва [135], І.Голосніченка [108], С.Гончарука [109], Є.Додіна [117], М.Єропкіна [121], Г.Клінковштейна [131], А.Клюшніченка [132], О.Остапенка [159], Л.Попова [77], Ф.Фіночка [197], І.Шахріманьяна [204], О.Якуби [209] та інших. В цілому державна система забезпечення безпеки дорожнього руху була розглянута у дослідженнях В.Майорова [145, 146], Б.Россинського [173, 174], І.Рема [171], окремі боки її функціонування дослідили – І.Веремеєнко [102], Р.Денисов [112], В.Жульов [123], Л.Ігнатов [128], В.Лук’янов [144], Ю.Тунік [196].
Багатоаспектність проблеми забезпечення безпеки дорожнього руху визначила необхідність базування теоретичного аналізу проблеми адміністративно-правового статусу ДАІ на положеннях теорії права - С.Алексєєв [81, 82, 83, 84], С.Комаров [136], В.Лазарєв [142], О.Петришин [124], О.Скакун [181], М.Цвік [124], здобутках вчених з теорії управління, адміністративного права - В.Авер’янова [71, 72], О.Бандурки [91, 92, 93], Ю.Битяка [78, 79], С.Ківалова [80], Л.Коваля [133, 134], Ю.Козлова [85], А.Комзюка [138], В.Коноплянко [139], Д.Лук’янця [143].
Нормативну основу роботи складають Конституція України, закони, підзаконні акти, зокрема, відомчі акти МВС України, законодавство Російської Федерації (у контексті питань, розглянутих у дисертації). Емпірична база дослідження складається з узагальнення практики застосування адміністративного законодавства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, публікацій в періодичних виданнях, довідкової літератури, статистичних матеріалів щодо діяльності ДАІ.
Однак проблема адміністративно-правового статусу ДАІ залишилась, на цей час, поза увагою науковців і потребує докладного висвітлення.
Викладене свідчить про актуальність і необхідність широких узагальнень нагромадженого наукою адміністративного права та теорії управління, іншими юридичними науками теоретичного і емпіричного матеріалу, оцінки тенденцій, що мають місце, і обґрунтування на цій підставі способів вирішення проблеми вдосконалення адміністративно-правового статусу ДАІ.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Робота відповідає п.2 розпорядження Президента України від 21 вересня 2002 р. №322 “Про додаткові заходи щодо забезпечення безпеки дорожнього руху”, спрямована на виконання Державної програми забезпечення безпеки дорожнього руху та екологічної безпеки транспортних засобів (постанова Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №456), Програми розвитку партнерських відносин між міліцією і населенням на 2000 – 2005 рр. (рішення колегії МВУ України від 16.12.1999р.), Програми організаційних і практичних заходів щодо розвитку та впровадження новітніх технологій та технічних засобів в галузі забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні на період 2000 – 2005 рр. (рішення колегії МВС України від 16.12.1999р.), Програми організації практичних заходів щодо розвитку та застосування новітніх технологій і технічних засобів в галузі забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні на період 2000 – 2005 рр. (рішення колегії МВС України від 16.12.1999р.). Дисертаційне дослідження виконане у межах та відповідно Розділу ІV Тематики пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на 2002 – 2005 роки, затвердженої наказом МВС України від 30 червня 2002 р. №635, планів наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ (п.3.1. Перспективних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на період 2000 – 2005 р.р.), п.1.1. Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002 – 2005 роки, затверджені наказом МВС України від 30 червня 2002 р. №635.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу теоретичних засад, чинного законодавства та узагальнення практики його реалізації визначити сутність та особливості адміністративно-правового статусу ДАІ, виробити пропозиції та рекомендації щодо його вдосконалення.
Відповідно до поставленої мети дисертант визначив наступні задачі:
- проаналізувати місце ДАІ у системі органів виконавчої влади, до повноважень яких належить забезпечення безпеки дорожнього руху;
- визначити особливості юридичної природи адміністративно-правового статусу ДАІ, його зміст і структуру;
- з’ясувати особливості правового регулювання організації діяльності ДАІ;
- провести класифікацію та здійснити аналіз прав та обов’язків ДАІ;
- провести аналіз особливостей правозастосовчої діяльності ДАІ;
- встановити, якою мірою прогалини у чинному законодавстві впливають на діяльність ДАІ щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;
- проаналізувати підстави та порядок притягнення працівників ДАІ до адміністративної та дисциплінарної відповідальності;
- провести аналіз взаємодії ДАІ з іншими державними органами і громадськими організаціями щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;
- розробити пропозиції щодо вдосконалення законодавства про правовий статус ДАІ та науково-практичні рекомендації для підвищення ефективності діяльності ДАІ щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об’єктом дисертаційного дослідження є правовідносини у сфері дорожнього руху.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні питання визначення та реалізації адміністративно-правового статусу ДАІ.
Методи дослідження. Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої в роботі мети та задач дослідження, його об’єкта та предмета. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Дослідження сутності адміністративно-правового статусу, поглиблення понятійного апарату здійснюється за допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного (підрозділи 1.2, 1.3). Останній використовується для характеристики проблемних питань правозастосовчої діяльності ДАІ (підрозділ 2.2). Історико-правовий метод використаний для дослідження проблеми становлення органів ДАІ (підрозділ 1.1). За допомогою порівняльно-правового методу досліджені особливості юридичної відповідальності працівників ДАІ (підрозділ 2.3). Методи класифікації, групування, системно-структурний застосовано для визначення видів прав та обов’язків (підрозділ 2.1), групування підстав дисциплінарної відповідальності (підрозділ 2.3). Компаративний метод та документальний аналіз застосовувались для дослідження проблеми взаємодії ДАІ із іншими державними органами та громадськістю (підрозділ 2.5). Для формулювання пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення адміністративно-правового статусу ДАІ застосовані порівняльно-правовий метод, документальний аналіз, метод класифікації (розділ 2).
Наукова новизна одержаних результатів визначається сучасною постановкою проблеми, дослідженням нових ідей, тенденцій розвитку адміністративно-правових відносин та напрямків вдосконалення законодавства, норми якого регулюють місце ДАІ у системі державних органів та її роль у вирішенні проблеми забезпечення безпеки дорожнього руху. На підставі аналізу досягнень української правової науки, робіт російських вчених-адміністративістів, чинного законодавства України та Росії, у дисертації уперше проведене комплексне монографічне дослідження адміністративно-правового статусу ДАІ. В роботі розглядаються права та обов’язки ДАІ, аналізуються проблеми, пов’язані із їх реалізацією, досліджуються особливості адміністративної та дисциплінарної відповідальності працівників ДАІ. Аналіз норм чинного законодавства як основи адміністративно-правового статусу ДАІ дозволив зробити рекомендації стосовно його вдосконалення. Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що в ньому:
1. Обґрунтовано положення про те, що адміністративно-правовий статус ДАІ містить у собі такі елементи: компетенція, правозастосування, юридична відповідальність.
2. Сформульовані принципи організації ДАІ: принцип розподілу влад; принцип постійності і детермінованості складу і повноважень ДАІ МВС України; принцип верховенства права; принцип законності; принцип пріоритету прав і свобод людини і громадянина у діяльності органів ДАІ; принцип відповідальності держави (посадових осіб) за свою діяльність перед громадянами. Підданий аналізу їх зміст.
3. Визначено поняття правового регулювання організації діяльності ДАІ як специфічного виду соціального регулювання, що полягає у нормотворчій діяльності уповноважених органів щодо організації ДАІ як структурної складової системи органів виконавчої влади, а також забезпечення взаємодії ДАІ (їх посадових осіб) із громадськістю з метою забезпечення безпеки дорожнього руху.
4. Правове регулювання організації діяльності ДАІ проаналізовано на засадах основних способів (дозволів, зобов’язань, заборон) та правового режиму. Правове регулювання організації діяльності ДАІ є спеціально дозволеного типу, оскільки органи ДАІ (їх посадові особи) мають діяти за принципом “заборонено все, крім прямо дозволеного законом” (ст.19 Конституції України). Норми, якими врегульована організація діяльності ДАІ МВС України, в основному зобов’язальні та заборонні. Правовий режим організації діяльності ДАІ МВС України створюється системою нормативно-правових актів, які відрізняються один від одного багатьма ознаками – юридичною силою, назвою, органами, що їх приймають, порядком набрання чинності, однак мають одне спрямування – упорядкування, узгодженість, взаємодія структурних одиниць ДАІ (їх посадових осіб) між собою, між собою та органами (підрозділами) МВС України, а також із громадськістю для реалізації завдань ДАІ, визначених чинним законодавством. Проведений аналіз надав підставу для висновку про необхідність набуття ДАІ статусу органу управління.
5. Удосконалено класифікацію прав та обов’язків ДАІ, проведене їх структурування та аналіз. Усі обов’язки і права класифікуються на загальні, визначені функціонуванням ДАІ як структурного підрозділу у системі МВС України, та спеціальні, які має тільки ДАІ. Структурування прав проведено через право вимагати, право на позитивні дії (право на фактичне володіння соціальними благами та їх використання, правоутворюючі повноваження), праводомагання. Визначено, що серед загальних та спеціальних прав ДАІ переважають правоутворюючі повноваження та праводомагання. Таким правам кореспондуються обов’язки активної поведінки: конституційні, загальні та спеціальні.
6. Здійснене узагальнення прав та обов’язків ДАІ за напрямками її діяльності, які розташовані за ознакою пріоритетності щодо реалізації завдання із забезпечення безпеки дорожнього руху: захист від протиправних посягань; профілактична; нормотворча; організаційна; контрольно-наглядова (за станом автомототранспорту, за автошляхами); реєстраційно-екзаменаційна; робота за зверненнями громадян; підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів; фінансова.
7. Проведено характеристику юридичної відповідальності працівників ДАІ за Законом України “Про боротьбу з корупцією”.
8. Запропоновано класифікацію підстав дисциплінарної відповідальності працівників міліції: загальні, спеціальні. Загальними названі підстави, визначені Законом України “Про міліцію”. Спеціальними – ті, які встановлені Законом України “Про боротьбу з корупцією” та окремими нормами Кодексу законів про працю України. Визначена необхідність встановлення на рівні закону підстав та порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності, в якому окремим розділом передбачити відповідні норми щодо осіб, на яких розповсюджується дія Дисциплінарних статутів.
9. На основі проведеного аналізу елементів адміністративно-правового статусу ДАІ сформульовані пропозиції щодо його вдосконалення, зокрема обґрунтована необхідність встановлення на рівні КпАП України повноважень працівників ДАІ щодо розгляду деяких категорій справ про адміністративні правопорушення у сфері дорожнього руху до запровадження системи адміністративних судів, запропонована редакція проекту Закону України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення”, обґрунтована необхідність розробки та прийняття Закону України “Про міліцію місцевого самоврядування в Україні”.
Теоретичне та практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що сформульовані у дослідженні висновки і рекомендації мають важливе значення для теорії адміністративного права і удосконалення діяльності ДАІ щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Дослідження поглиблює існуючі погляди на адміністративно-правовий статус ДАІ, його права та обов’язки, правозастосування, особливості юридичної відповідальності.
Пропозиції та рекомендації щодо удосконалення чинного адміністративного законодавства, особливо тієї частини, яка регулює сферу дорожнього руху, юрисдикційні повноваження працівників міліції можуть бути використані при розробці комплексних державних та локальних програм, спрямованих на забезпечення безпеки дорожнього руху.
Результати дисертаційного дослідження використовуються при викладанні дисципліни “Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ”. Вони можуть використані при викладанні дисциплін “Адміністративне право України”, “Судові та правоохоронні органи”, у діяльності органів ДАІ. Крім того, основні положення роботи можуть бути використані при написанні відповідного підрозділу навчальних посібників із зазначених дисциплін.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалась по розділах і в цілому на засіданнях кафедр управління в органах внутрішніх справ, адміністративного права і адміністративної діяльності органів внутрішніх справ Національного університету внутрішніх справ. Автор виступав з повідомленнями за матеріалами дисертаційного дослідження на науково-практичних конференціях у Національному університеті внутрішніх справ, доповідались на науково-практичній та міжнародній науковій конференціях: “Реформа охорони громадського порядку” (м.Київ, 2000), “Впровадження новітнього законодавства та нових форм роботи в практичну діяльність правоохоронних органів” (м.Харків, 2003).
Основні положення роботи використані при підготовці постанови Кабінету Міністрів України “Правила дорожнього руху”. Здобутки наукового дослідження використані у спільній роботі Науково-дослідного центру з безпеки дорожнього руху МВС України та Національної академії внутрішніх справ України, Національним центральним бюро Інтерполу в Україні, яка вперше в історії відзначена Державною премією України у галузі науки і техніки 2000 р. Голові Комітету Верховної Ради України з питань правового забезпечення правоохоронної діяльності направлені пропозиції щодо проекту Закону України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення”.
Публікації. Основні положення та результати дослідження опубліковані у десяти публікаціях, чотири з яких опубліковані у фахових виданнях, включених у переліки, затверджені ВАК України.
Структура роботи. Відповідно до мети, завдань, логіки дослідження дисертація складається зі вступу, двох розділів, які об’єднують сім підрозділів, висновку, списку використаних джерел, додатків. Обсяг дисертації (до списку використаних джерел) складає 169 сторінок. Список використаних джерел складається з 209 найменувань і займає 20 сторінок.

Список литературы

Висновки

Задоволення соціального інтересу щодо безпечного просторового переміщення людей і вантажів транспортними засобами є невід’ємною складовою сучасного цивілізованого суспільства. Дорожній рух як один з елементів просторового переміщення пов’язаний із автомобілем як джерелом підвищеної небезпеки, діяльністю державних органів щодо забезпечення безпечного дорожнього руху.
Проблема забезпечення безпеки дорожнього руху визнана на рівні загальнодержавної, що підтверджено значною кількістю нормативних актів, якими визначені стратегічні напрямки діяльності державних органів у цій сфері, умови й межі такої діяльності. Разом з тим, проведений аналіз чинного законодавства дозволив зробити висновок про існування суттєвих прогалин, що негативно впливає на стан аварійності на автошляхах. Крім того, дослідження напрямків розвитку теоретичної думки щодо вирішення проблеми забезпечення безпеки дорожнього руху показало, що окремі питання залишились поза увагою науковців, зокрема, це стосується адміністративно-правового статусу ДАІ, що передбачає висвітлення не тільки теоретичних питань, але розробки, на цій основі, пропозицій щодо подолання існуючих прогалин, вдосконалення правового регулювання сфери забезпечення безпеки дорожнього руху, формулювання науково-практичних рекомендацій з метою підвищення ефективності діяльності ДАІ щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць у різних галузях знань, автором сформульовано висновки, пропозиції і рекомендації, спрямовані на вдосконалення адміністративно-правового статусу ДАІ. Основні з них такі:
1. В процесі здійснення історико-правового аналізу формування органів ДАІ було отримано висновок про те, що Державтоінспекція УРСР була органом управління, однак її управлінська діяльність зводилась, в основному, до нагляду за дотриманням встановлених правил, нормативів і стандартів, що відносилися до забезпечення безпеки дорожнього руху. Після проголошення незалежності діяльність ДАІ регулювалась нормами законодавства, сформованими за часів СРСР. Останнім часом неодноразово відбуваються організаційні перетворення у структурі ДАІ, що свідчить про необхідність пошуку оптимальних форм її діяльності. Доцільність існування цієї структури доведена історично (як дослідженням історії її становлення в УРСР, СРСР, так і у незалежній Українській державі).
2. Зміст адміністративно-правового статусу ДАІ уточнено на підставі аналізу особливостей правовідносин у сфері діяльності ДАІ, які є регулятивними правовідносинами пасивного типу. Вони характеризуються тим, що міра дозволеної поведінки управомоченого суб’єкта складається з двох частин: а) можливість вимагати певної поведінки від зобов’язаних осіб (тобто утримання від визначених дій); б) можливість здійснення позитивних дій самим управомоченим суб’єктом. Інтерес управомоченого суб’єкта задовольняється за допомогою його власних дій. Це означає, що він може здійснювати або не здійснювати дозволені дії, у повному обсязі або частково, тобто управомоченому суб’єкту у певних межах надана свобода в процесі правового регулювання, самостійність в реалізації правовідносин.
Правосуб’єктність є головним каналом здійснення загальнорегулятивних правовідносин – функцій щодо закріплення кола реально існуючих суб’єктів права. Правосуб'єктність існує як єдина право дієздатність, що одночасно охоплює два моменти: 1) можливість мати права та обов’язки та 2) можливість їх самостійно здійснювати. Узагальнення існуючих поглядів на класифікацію суб’єктів права дозволяє зазначити необхідність виокремлення державних органів та посадових осіб як суб’єктів права, що означає існування адміністративної правосуб’єктності державного органу, посадової особи. При цьому правосуб’єктність державного органу певною мірою відрізняється від правосуб’єктності посадової особи. У теорії права був обґрунтований висновок про те, що не слід обмежуватись побудовою правовідносин як суб’єктивних прав та обов’язків (тобто певної моделі). Більш глибокі результати можна отримати, якщо характеризувати правовідносини не лише як модель, але як нероздільну єдність фактичного матеріального змісту та юридичної форми. Враховуючи, що поняття правового статусу містить у собі правосуб’єктність у єдності із іншими правами та обов’язками, можна зробити висновок про складові адміністративно-правового статусу ДАІ як державного органу: компетенція та правозастосування. Посадова особа є представником певної соціальної групи, відокремленої за юридико-значущим началом (родом діяльності), наділена відповідно до законів та інших нормативних актів спеціальними, додатковими правами і обов’язками. Як особи, що мають активну правосуб’єктність, вони входять до складу підрозділів певної організації (ДАІ). Свої посадові повноваження така особа отримує від організації. У той же час, посадова особа може виступати і як індивідуальний суб’єкт, як особа, що має пасивну правосуб’єктність (на неї персонально можуть бути накладені санкції на підставах, встановлених чинним законодавством). Крім того, посадова особа може виступати у двох основних якостях: а) як носій конституційних прав та обов’язків; б) як суб’єкт владних функцій.
Отже, до структури адміністративно-правового статусу ДАІ доцільно включити такі елементи: компетенція, правозастосування, юридична відповідальність.
3. Правове регулювання організації діяльності ДАІ визначене як специфічний вид соціального регулювання, що полягає у нормотворчій діяльності уповноважених органів щодо організації ДАІ як структурної складової системи органів виконавчої влади, а також забезпечення взаємодії ДАІ (їх посадових осіб) із громадськістю з метою забезпечення безпеки дорожнього руху. Правове регулювання організації діяльності ДАІ проаналізовано через основні способи правового регулювання, правовий режим. Аналіз особливостей правового регулювання організації діяльності ДАІ надав можливість отримати висновок про необхідність набуття ДАІ статусу органу управління, а також про відсутність правових норм, якими врегульовано контроль за виконанням громадянами обов’язків, передбачених Конституцією України.
4. Сформульовані принципи організації ДАІ: принцип розподілу влад (ст.6 Конституції України); принцип постійності і детермінованості складу і повноважень ДАІ; принцип верховенства права (ст.8 Конституції України); принцип законності (ч.2 ст.6 та ч.2 ст.19 Конституції України); принцип пріоритету прав і свобод людини і громадянина у діяльності органів ДАІ (ч.2 ст.3 Конституції України); принцип відповідальності держави (посадових осіб) за свою діяльність перед громадянами (ч.2 ст.3 Конституції України).
Зміст принципу розподілу влад означає багатофункціональність державної влади і рівноправність та незалежність органів державної влади між собою, їх взаємний контроль, що може постійно діяти лише як за наявності законодавства про кожен вид органів державної влади і всебічне визначення в ньому як повноважень кожного з них, так і порядок діяльності, як гарантії діяльності кожного з них, так і відповідальність за свою діяльність. Аналіз особливостей реалізації цього принципу показав необхідність надання повноважень щодо координації ДАІ діяльності державних органів із забезпечення безпеки дорожнього руху, а також про необхідність розробки й прийняття Закону України “Про міліцію місцевого самоврядування в Україні”.
Принцип постійності і детермінованості складу і повноважень ДАІ означає постійність функціонування органів ДАІ і детермінованість та обмеженість їх повноважень законом. Дія цього принципу пов’язана із принципами верховенства права та законності. Зміст останнього полягає у тому, що органи ДАІ (їх посадові особи) мають діяти лише на підставі і у межах повноважень, передбачених Конституцією України. Реалізація цього принципу передбачає право громадян, іноземців, осіб без громадянства, біженців (учасників дорожнього руху) подавати скарги на дії (бездіяльність) працівників ДАІ на підставах, визначених законодавством. Практика застосування законодавства показує, що існує проблема із надходженням звернень від осіб, які належать до групи населення, що потребує соціальної допомоги та не обізнані щодо чинного законодавства, у зв’язку з чим до державних органів надходять скарги з питань, які не можуть бути оскаржені за відсутності підстав. Як захід, що сприяв би розв’язанню цієї проблеми, запропоновано правову просвіту населення, особливо тих верств, які потребують соціального захисту. В процесі аналізу реалізації цього принципу було отримано висновок про те, що фактично відсутніми є норми щодо контролю за виконанням громадянами обов’язків, передбачених Конституцією України.
Дія на засадах принципу пріоритету прав і свобод людини і громадянина у діяльності усіх державних органів (у тому числі - ДАІ) тісно пов’язана із принципом відповідальності держави (посадових осіб) за свою діяльність перед громадянами. На цих принципах основані взаємовідносини між органами ДАІ (їх посадовими особами) та учасниками дорожнього руху, застосування заходів адміністративного примусу до порушників Правил дорожнього руху.
5. Обґрунтована необхідність прийняття Закону України “Про міліцію місцевого самоврядування” із визначенням норм щодо підзвітності і підконтрольності місцевим радам, відомчої підпорядкованості. При цьому необхідним є чітке закріплення правовою нормою назви такої міліції – міліція місцевого самоврядування. З метою вдосконалення фінансової основи діяльності органів місцевого самоврядування, формування механізму поповнення місцевого бюджету необхідними є зміни й доповнення до Законів України “Про бюджетну систему України” у частині, що стосується внесення змін до джерел формування дохідної частини, а також “Про місцеве самоврядування в Україні” щодо перегляду фінансової основи дії відповідних органів. При цьому доцільним є вилучення з пункту 1 статті 62 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” останнього речення “У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому законом про державний бюджет”.
6. Усі обов’язки і права ДАІ класифікуються на загальні та спеціальні. Загальні обов’язки і права має ДАІ як структурний підрозділ міліції. Спеціальні – права та обов’язки, які має тільки ДАІ. Структурування прав (загальних та спеціальних) проведено через право вимагати, право на позитивні дії (право на фактичне володіння соціальними благами та їх використання, правоутворюючі повноваження), праводомагання. Обов’язки і права ДАІ узагальнюються за напрямками діяльності: забезпечення захисту від протиправних посягань; профілактична; нормотворча; організаційна; контрольно-наглядова (за станом автомототранспорту, за автошляхами); реєстраційно-екзаменаційна; робота за зверненнями громадян; підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів; фінансова.
7. Заходи адміністративного примусу, які використовують співробітники ДАІ, наступні: А) адміністративно-запобіжні заходи, Б) заходи адміністративного припинення, В) адміністративні стягнення. Фактом реалізації адміністративно-запобіжних заходів на особу покладається лише специфічний юридичний обов’язок, який має бути ним виконано. Заходи адміністративного припинення безпосередньо переривають наявні правопорушення або об’єктивно протиправні діяння, створюють умови для встановлення особи порушника, з’ясування обставин справи, тобто створюють можливості для подальшого застосування до порушника заходів відповідальності адміністративного чи іншого характеру.
8. Визначається потреба залишити у повноваженнях міліції стягувати штраф на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається. З цією метою пропонується внести зміни до статті 258 КпАП у частині першій статті 258 після слів “статтями 118, 119” вжити слова “ частинами першою — третьою статті 121, частинами першою, другою, третьою статті 122, 125, частинами першою, другою статті 127, частиною першою статті 133” і далі по тексту.
9. Наступними обґрунтовані пропозиції з метою забезпечення відповідності норм чинного законодавства, яке регулює сферу забезпечення безпеки дорожнього руху. Так, передбачена редакція назви статті 121 “Порушення водіями правил експлуатації транспортних засобів, правил користування ременями безпеки або мотошоломами, спеціальними світловими та звуковими сигнальними пристроями”, а також доповнення частиною п’ятою наступного змісту:
“Встановлення та використання на транспортних засобах спеціальних звукових чи світлових сигнальних пристроїв червоного, синього, оранжевого та зеленого кольорів з порушенням правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, —
тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі від п’ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”.
Запропонована редакція частини першої статті 126 КпАП:
“Керування транспортними засобами особами, які не мають при собі (або не передали для перевірки) посвідчення, реєстраційних та інших документів, що підтверджують право на керування чи розпорядження транспортним засобом, документів на вантаж, що перевозиться (в установлених законодавством випадках), та талона про проходження державного технічного огляду, –
тягне за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”.
Пропонується встановити адміністративну відповідальність за порушення правил перевезення небезпечних речовин та предметів, великогабаритних та великовагових вантажів на автомобільному транспорті.
10. Обґрунтовується пропозиція про те, що повноваження щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері дорожнього руху до того моменту, коли будуть запроваджені адміністративні суди, необхідно залишити у юрисдикції міліції.
11. Чинне законодавство допускає можливість застосування до працівників ДАІ заходів дисциплінарної відповідальності за вчинення будь-яких адміністративних проступків. На відміну від українського законодавства, Кодексом Російської Федерації про адміністративні правопорушення, який набрав чинності з 1 липня 2002 року, передбачена тільки адміністративна відповідальність посадових осіб. Російським законодавством про адміністративні правопорушення посадові особи визнаються спеціальними суб’єктами адміністративних правопорушень. За адміністративні правопорушення, не пов’язані із виконанням службових обов’язків, посадові особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
12. Працівники ДАІ притягуються до відповідальності за Законом України “Про боротьбу з корупцією”, яким передбачено застосування адміністративної та дисциплінарної відповідальності. При цьому застосовується тільки один вид дисциплінарного стягнення – звільнення з посади.
13. На підставі проведеного аналізу особливостей застосування норм, які регламентують дисциплінарну відповідальність, визначена доцільність класифікації підстав дисциплінарної відповідальності на загальні (встановлені Законом України “Про міліцію”) та спеціальні (регламентує Закон України “Про боротьбу з корупцією” та окремі норми Кодексу законів про працю України). При цьому необхідно встановити на рівні закону підстави та порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників міліції, в якому окремим розділом передбачити відповідні норми щодо осіб, на яких розповсюджується дія Дисциплінарних статутів.
14. Взаємодія ДАІ з іншими державними органами та громадськістю відбувається, в основному, за такими напрямками діяльності ДАІ: забезпечення захисту від протиправних посягань, профілактична діяльність, організаційна діяльність, реєстраційно-екзаменаційна діяльність. Чинним законодавством членам громадських формувань надані широкі права щодо застосування заходів адміністративного примусу. Разом з тим, враховуючи, що посвідчення члена громадського формування видається строком на один рік, постає питання про доцільність надання такого права. У зв’язку з цим виникає окрема проблема, яка є недостатньо дослідженою на цей час – проблема застосування заходів адміністративного примусу в процесі охорони громадського порядку та державного кордону членами громадських формувань.
15. Обґрунтовано пропозицію про необхідність надати ДАІ управлінські повноваження щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та розмежувати в процесі управлінської діяльності повноваження ДАІ та Міністерства транспорту України. Розмежування повноважень може бути проведено за наступними сферами діяльності кожного з органів: ДАІ координує діяльність усіх державних органів та громадськість щодо безпеки руху автотранспорту, організує та забезпечує безпеку руху автотранспорту, Мінтранс України – сприяє організації безпечного руху автотранспорту та здійснює управління іншими видами транспорту.

Список використаних джерел

1. Конституція України// Відомості Верховної Ради.-1996.-№30.-Ст.141.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення// Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 52. – Ст.1122 (із наступними змінами та доповненнями)
3. Про міліцію: Закон України від 20.12.1990 р. №565-ХІІ// Відомості Верховної Ради УРСР.-1991.-№4.-Ст.20 (із змінами і доповненнями).
4. Про правонаступництво України: Закон України від 12.09.91 р. №1543-ХІІ// Відомості Верховної Ради.-1991.-№46.-Ст.617.
5. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ// Відомості Верховної Ради.-1991.-№53.-Ст.793 (із змінами).
6. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992 р. №2135-ХІІ// Відомості Верховної Ради.-1992.-№22.-Ст.303 (із змінами і доповненнями).
7. Про дорожній рух: Закон України від 28.01.1993 р. №3353-ХІІ// Відомості Верховної Ради України.-1993.-№31.-Ст.338; 1999.-№19.-Ст.173.
8. Про транспорт: Закон України від 10.11.1994 р. №232/94-ВР// Відомості Верховної Ради.-1994.-№51.-Ст.446 (із змінами).
9. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 05.10.1995 р. №357/95-ВР// Відомості Верховної Ради.-1995.-№34.-Ст.266 (із змінами).
10. Про звернення громадян: Закон України від 02.10.1996 р. №393/96-ВР // Відомості Верховної Ради.-1996.-№47.-Ст.256 (із змінами)
11. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 р. №280/97-ВР// Відомості Верховної Ради –1997.-№24.-Ст.170 (із змінами і доповненнями).
12. Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності: Закон України від 03.03.1998 р. №147/98-ВР// Відомості Верховної Ради.-1998.-№34.-Ст.228 (із змінами і доповненнями)
13. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно військової інспекції безпеки дорожнього руху: Закон України від 24.03.1999 р. №557-ХІV// Відомості Верховної Ради.-1999.-№19.-Ст.173.
14. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09.04.1999 р. №586-ХІV// Відомості Верховної Ради.-1999.-№20-21.-Ст.190 (із змінами і доповненнями).
15. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України від 22.06.2000 р. №1835-ІІІ// Відомості Верховної Ради.-2000.-№40.-Ст.338 (із змінами).
16. Про автомобільний транспорт: Закон України від 05.04.01 р. №2344-ІІІ// Офіційний вісник України.-2001.-№17.-Ст.719.
17. Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення правил дорожнього руху: Закон України// Урядовий кур’єр.-2001.-№79.-5 травня.
18. Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України: Закон України від 07.03.2002 р. №3099-ІІІ// Відомості Верховної Ради.-2002.-№32.-Ст.225.
19. Про судоустрій України: Закон України від 7 лютого 2002 року за №3018-ІІІ// Урядовий кур’єр. - 2002. - 27 березня. - №58
20. Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади: Указ Президента України // Голос України.—1992.—8 жовтня (із змінами та доповненнями).
21. Про заходи щодо забезпечення безперешкодного і безпечного проїзду автомобілів з особами, які охороняються: Указ Президента України від 05.06.1995р. №423/95.
22. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15.12.1999 р. №1573/99// Урядовий кур’єр. – 1999.-17 грудня.
23. Положення про Міністерство транспорту України: Указ Президента України від 11.05.2000 р. №678// Офіційний вісник України.-2000.-№20.-2 липня.
24. Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Указ Президента України від 17.10.2000 р. №1138/2000// Офіційний вісник України.–2000.-№ 42.–Ст.234 (із змінами).
25. Про утворення місцевої міліції: Указ Президента України// Урядовий кур’єр.-2001.-25 січня.
26. Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України: Указ Президента України від 08.11.2001 р. №1056// Офіційний вісник України.-2001.-№45.-23 листопада.
27. Про додаткові заходи щодо забезпечення безпеки дорожнього руху: Розпорядження Президента України від 21.09.2002 р. №322/2002-рп
28. Про затвердження переліку статистичних показників порядку обліку і звітності з питань безпеки дорожнього руху: постанова Кабінету Міністрів України 17.12.1993 р. №1053 (із змінами)
29. Про затвердження Положення про службу безпеки дорожнього руху міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, підприємств, їх об'єднань, установ і організацій: постанова Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 р. №227 (із змінами)// Законодавство України про дорожній рух: Зб. нормат.актів/ Відп. ред. Е.Ф. Демський.-К.: Юрінком Інтер,2000.-С.130-135.
30. Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997р. №341)// Законодавство України про дорожній рух: Зб. нормат.актів/ Відп. ред. Е.Ф. Демський.-К.: Юрінком Інтер,2000.-С.103-112.
31. Про затвердження Програми забезпечення безпеки дорожнього руху та екологічної безпеки транспортних засобів: постанова Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 456.
32. Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок: постанова Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. №1388// Офіційний вісник України.-1998.-№36.-Ст.1327; 1999.-№16.-Ст.650.
33. Положення про Державний департамент автомобільного транспорту, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2000 р. №586// Офіційний вісник України.-2000.-№14.-21 квітня.
34. Про внесення змін і доповнень до постанов Кабінету Міністрів України від 7 вересня №1388 та від 31 грудня 1993 року №1094: постанова Кабінету Міністрів України// Урядовий кур’єр.-2000.-8 вересня.
35. Правила дорожнього руху: Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2001 р. №1306// Офіційний вісник України.-2001.-№41.-С.35-103.
36. Про затвердження переліку платних послуг, що надаються підрозділами Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ: постанова Кабінету Міністрів України від 23.05.01 р. №556// Урядовий кур’єр.-2001.-6 червня.
37. Про утворення відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. №221// ЗПУ України.-2002.-№17.-14 липня.
38. Про схвалення Державної програми забезпечення безпеки руху на автомобільних дорогах, вулицях міст, інших населених пунктів і залізничних переїздах на 2003 - 2007 роки: розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року N56-р.
39. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України: Затверджений наказом МВС України від 18.09.1991 року за № 403.
40. Про забезпечення організації дорожнього руху та нагляду за станом автомобільних шляхів та вулиць: наказ МВС України від 25.12.1991 р. №572.
41. Про затвердження Настанови по дорожньо-патрульній службі Державтоінспекції МВС України: наказ МВС України від 03.02.1992 р. №45.
42. Про затвердження Положення про реєстраційно-екзаменаційні підрозділи Державної автомобільної інспекції МВС України: наказ МВС України від 12.03.1992р. №133.
43. Про заходи щодо вдосконалення діяльності чергових частин МВС України: наказ МВС України від 19.08.1993 р. №530.
44. Про заходи щодо виконання Указу Президента України від 03.10.1992 року №493/92 “Про державну реєстрацію нормативних актів Міністерств та інших органів державної виконавчої влади” та постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.1992 року №731 з цього питання: Затверджені наказом МВС України від 15.01.1993 року № 11.
45. Про затвердження Інструкції про порядок прийняття екзаменів, оформлення, видачі (обміну) посвідчення водія, обліку та зберігання документів: наказ МВС України від 21 червня 1993 р. №394.
46. Про затвердження Положення про спеціалізовані служби організації дорожнього руху: спільний наказ МВС України, Мінтрансу України, Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 31.12.1993 р. №859/550/86 (зареєстровано в Мін’юсті України 21.02.1994 р. за №29/238).
47. Про виконання Закону України від 23 грудня 1993 р. "Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху": наказ МВС України від 25.02.1994 р. №91 (зареєстровано в Мін’юсті 31.03.1994 р. за №61/270 vd940225 vn91) (із змінами).
48. Інструкція про порядок обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них та проведення перевірок в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції МВС України: Затверджено наказом МВС України від 2.11.1994 р. №599// Законодавство України про дорожній рух: Зб. нормат.актів/ Відп. ред. Е.Ф. Демський.-К.: Юрінком Інтер,2000.-С.167-188.
49. Про затвердження Положення про комісію з безпеки дорожнього руху підприємств, установ та організацій України: наказ Мінтрансу України №80 від 23.02.1994 р.
50. Про введення в дослідну експлуатацію і забезпечення функціонування автоматизованої інформаційної системи обліку автомототранспортних засобів України (АІС “Національний банк даних – “Автомобіль”): наказ МВС України №131 від 28.02.1996 р.
51. Про заходи щодо вдосконалення організаційної побудови й діяльності ДАІ та затвердження типових штатів стройових підрозділів ДПС і ДМ ДАІ: наказ МВС України від 15.07.1997 р. №459.
52. Про затвердження Положення про окремий спеціалізований батальйон дорожньо-патрульної служби особливого призначення “Кобра” при УДАІ МВС України та внесення змін і доповнень до наказів МВС України від 11.09.1997р. №452 та від 20.11.1997р. №780: наказ МВС України від 23.03.1998р. №193
53. Про реорганізацію дорожньої міліції в дорожньо-патрульну службу УДАІ та внесення доповнень до наказів МВС України: наказ МВС України №171 від 21.03.1998 р.
54. Про затвердження Інструкції про порядок введення та використання в роботі бази даних викраденого в країнах СНД автомототранспорту підрозділами Державтоінспекції: наказ МВС України №252 від 04.04.1998 р.
55. Про внесення змін та доповнень до Положення про службу безпеки дорожнього руху Держкомкордону України, затвердженого наказом Голови Держкомкордону - Командувача Прикордонних військ України від 24 квітня 1998 року N 169: наказ Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 21.09.1999 р. №435 (зареєстровано в Мін’юсті України 25.10.1999 р. за №727/4020 vd990921 vn435)
56. Інструкція про розгляд пропозицій, заяв, скарг, і організації особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України: Затверджена наказом МВС від 10.06.1998 р. за № 414.
57. Про заходи щодо поліпшення нагляду за дорожнім рухом та взаємовідносин міліції із власниками транспортних засобів: наказ МВС України від 30.06.1998 р. №482.
58. Правила митного оформлення транспортних засобів, номерних вузлів та агрегатів, що переміщуються через митний кордон України: Затверджені наказом Державної митної служби від 25.06.1999 р. №393.
59. Про затвердження Положення про органи безпеки дорожнього руху Міністерства оборони України: наказ Міністерства оборони України №330 від 01.11.1999 р. (зареєстровано в Мін’юсті України 22.11.1999 р. за №804/4097 vd991101 vn330)// Законодавство України про дорожній рух: Зб. нормат.актів/ Відп. ред. Е.Ф. Демський.-К.: Юрінком Інтер,2000.-С.115-129.
60. Про затвердження Положення про організацію роботи інституту громадських помічників Державтоінспекції: наказ МВС України від 04.02.2000 року №74.
61. Інструкція про спільну діяльність щодо виявлення викраденого автомототранспорту та порядок контролю транспортних засобів, які перетинають державний кордон України: Затверджено наказом МВС України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 07.08.2000 р. №520/390// Законодавство України про дорожній рух: Зб. нормат.актів/ Відп. ред. Е.Ф. Демський.-К.: Юрінком Інтер,2000.-С.348-354.
62. Про затвердження Інструкції про проведення державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них та здійснення перевірок реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції МВС України: наказ МВС України від 10.04.2002 №335 (зареєстровано в Мін’юсті України 4 червня 2002 р. за №472/6760).
63. Про затвердження Положення про громадську прес-службу при Головному управлінні ДАІ МВС України: наказ МВС України від 11.07.2002 №677 (зареєстровано в Мін’юсті України 24 липня 2002 р. за №605/6893)
64. Про стан безпеки руху та заходи щодо його поліпшення на підприємствах транспортно-дорожнього комплексу: Рішення Колегії Міністерства транспорту України від 16.05.2003 р. №14.
65. Про затвердження Галузевої програми щодо забезпечення безпеки дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях міст, інших населених пунктів і залізничних переїздах на 2003 - 2007 роки: наказ Міністерства аграрної політики України від 20.06.2003р. N184.
66. Про практику застосування судами примусових заходів виховного характеру: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. №21 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.— 1998.— №11.— С. 334-341.
67. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України. Ухвала від 18.06.1997 р. “Згідно із Законом України "Про дорожній рух" і затвердженими відповідно до нього Кабінетом Міністрів України Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів всіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок не приймаються до реєстрації та перереєстрації автотранспортні засоби, ідентифікаційні номери вузлів і агрегатів яких знищені або підроблені”// Вісник Верховного Суду України.-№4.-1997.
68. Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України. Ухвала від 06.12.2001 р. (витяг)// Рішення Верховного Суду України.-№3.- 2002.
69. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини. Прийнято Радою Європи 04.11.1950 р.// Права людини: Збірник документів/ Укл. Семенов В.С., Ярмиш О.Н.-Харків,1997.-С.58-76.
70. Угода про співробітництво міністерств внутрішніх справ у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Волгоград, 20 вересня 1993 року// Законодавство України про дорожній рух: Зб. нормат.актів/ Відп. ред. Е.Ф. Демський.-К.: Юрінком Інтер,2000.-С.88-90.
71. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры.-К.: Наук.думка,1990.-145с.
72. Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні/ НАН України: Ін-т держави і права ім..Корецького.-К.: Ін Юре,1997.-48с.
73. Адміністративна відповідальність в Україні: Навчальний посібник/ За заг.ред.А.Т.Комзюка.2-е вид., перероб і доп.-Х.: Ун-т внутр. справ,2000.-112с.
74. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник.-К.: Українська академія внутрішніх справ,1995. – 179с.
75. Административная деятельность органов внутренних дел. Часть общая. Учебник/ Под ред.А.П. Коренева.-М.,2000.-304 с.
76. Адміністративна діяльність: Навчальний посібник// За заг.ред.д.ю.н., доцента О.І. Остапенка.-Львів: ЛІВС,2002.-252с.
77. Административное право и административная деятельность органов внутренних дел: Учебник / Под ред. Л.Л. Попова. - М., 1990.
78. Адміністративне право України [Підручник для юрид. вузів і фак./ Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін.]; За ред. Ю.П. Битяка.-Х.: Право,2000.-520с.
79. Административное право Украины.-2-е изд., перераб. и доп.[Учебник для студентов высш.учеб.заведений юрид. спец./ Ю.П. Битяк, В.В. Богуцкий, В.Н. Гаращук и др.]; Под ред. проф. Ю.П. Битяка.-Харьков: Право,2003.-576 с.
80. Адміністративне право України: Підручник/ За загальною редакцією академіка С.В. Ківалова. - Одеса: Юридична література,2003.-896с.
81. Алексеев С.С. Общая теория права. В 2-х томах. Т.ІІ.-М.: Юридическая литература,1982.-360с.
82. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве.-М.: Юрид.лит.,1966.-187с.
83. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования.-М.: “Статут”,1999.-712с.
84. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций.-Т.1.-Свердловск,1972.
85. Алехин А.П. Гл.6. Органы исполнительной власти // Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. - М.: Зерцало, 1997.
86. Андрєєва О. Б. Діяльність органів внутрішніх справ по профілактиці правопорушень в сучасних умовах. Автореф. дис ... канд. юрид наук. - Х., 1999.
87. Аппарат управления социалистического государства. – М., 1977. Ч.2.
88. Бабков В.Ф. Дорожные условия и безопасность движения.-М.,1982.-288с.
89. Бабков В.Ф., Дивочкин О.А. Дорожные условия и организация движения. М., 1974. – 367 с.
90. Балашова Н.П. Правовые и организационные основы административно-юрисдикционной деятельности Государственной инспекции безопасности дорожного движения. Автореф.дис.канд.юрид.наук.12.00.02.-М.,1999.-31 с.
91. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. - Х.: Ун-т внутр. справ ,1998. – 477с.
92. Бандурка О.М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції: Дис. ... канд. юрид. наук. – Харків, 1994.
93. Бандурка О.М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції: Автореф. дис. ... канд.юрид.наук. - Х., 1994.
94. Бахрах Д.Н. Административное право.-М.,1997.
95. Бахрах Д.Н. Административно-процессуальное принуждение // Изв. вузов. Правоведение. - 1989. - № 4. - С. 59-64.
96. Бахрах Д.Н. Административная ответственность. - Пермь, 1966.
97. Бачило И.Л. Функции органов управления (правовые проблемы оформления и реализации).- М.: Юрид. лит-ра, 1976.
98. Білий П.М. Правова культура в адміністративній діяльності працівника міліції громадської безпеки. Автореф. дис ... канд. юрид. наук. - К., 1998.
99. Безсмертний Є.О. Адміністративно-запобіжні заходи, що застосовуються органами внутрішніх справ: Автореф. дис. ... канд.юрид.наук. - Х., 1997.
100. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность.-М.,1976.
101. Васильев А.П., Сиденко В.М. Эксплуатация автомобильных дорог и организация дорожного движения.-М.,1990.-304с.
102. Веремеенко И.И. Механизм административно-правового регулирования в сфере охраны общественного порядка.-М.: ВНИИ МВС СССР.-1981.
103. Верижников В.И., Макаров В.А. Действия инспектора дорожно-патрульной службы на месте дорожно-транспортного происшествия // Уч. пос. – М., Московская специальная средняя школа милиции МВД СССР. Информационный бюллетень ГАИ.- М.: ГУГАИ МВД СССР, 1987.– № 5. – 152 с.
104. Все про ДАІ: Довідкове видання. Вінниця, 1997. – 186 с.
105. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР.-Воронеж: ВГУ,1970.
106. Герасимчук В.О. Створення інформаційно-аналітичної системи управління дорожнім господарством України// Автошляховик України.-1999.-№2.
107. Голосниченко И.П. Назначение службы участковых инспекторов и организационно-правовое обеспечение их деятельности.// В кн.: Организация деятельности участкового инспектора милиции. Ответственный редактор профессор Ю.И.Римаренко.- К., 1991.- С.23-81.
108. Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття).-Ірпінь,1998.-108с.
109. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. Навчальний посібник.-К.,1995.
110. Грошевий В.В., Дерех А.З. Удосконалення державного управління у сфері дорожнього руху та його безпеки. // Безпека дорожнього руху України. Науково-технічний вісник, 1999.– № 3 (4).
111. Гусаров С.М. Адміністративно-правові засади управлінської діяльно