Андрусяк Ірина Володимирівна Ін­новаційне забезпечення сталого розвитку економіки України

Краткое описание

Андрусяк Ірина Володимирівна, тимчасово не працює: «Ін­новаційне забезпечення сталого розвитку економіки України» (08.00.03 - економіка та управління національним господар­ством). Спецрада Д 26.001.48 у Київському національному уні­верситеті імені Тараса Шевченка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
АНДРУСЯК Ірина Володимирівна
УДК: 330.34:338.1
ІННОВАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Спеціальність 08.00.03 – економіка та управління
національним господарством
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Науковий керівник:
ЖИЛІНСЬКА Оксана Іванівна
доктор економічних наук, доцент,
завідувач кафедри менеджменту
інноваційної та інвестиційної діяльності
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………………………. 3
ВСТУП……………………………………………………………………………. 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ІННОВАЦІЙНОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ............................... 14
1.1. Cталий розвиток: передумови становлення концепції та наукові
підходи до трактування……………………………………………...... 14
1.2. Теоретичні засади ідентифікації складових сталого розвитку та їх
інноваційного забезпечення…………………………………………... 32
1.3. Систематизація методичного інструментарію оцінювання рівня
сталого розвитку економіки…………………………………………... 51
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1…………………………………………………… 78
РОЗДІЛ 2. ОЦІНЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ У КОНТЕКСТІ
СВІТОВИХ ТЕНДЕНЦІЙ………………………………………………………. 80
2.1. Сучасна практика рейтингового оцінювання рівня сталого розвитку
економіки у контексті світових тенденцій формування його
інноваційного забезпечення…………………………………………... 80
2.2. Рейтингові позиції України за складовими сталого розвитку……….. 108
2.3. Компаративне оцінювання рівня інноваційного забезпечення
сталого розвитку економік країн світу та України…………………... 120
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2…………………………………………………… 136
РОЗДІЛ 3. ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ……... 139
3.1. Галузеві аспекти формування інноваційного забезпечення сталого
розвитку національної економіки……..……………………………… 139
3.2. Інституційні умови вітчизняної імплементації концепції сталого
розвитку............................................................................................... 159
3.3. Напрями вдосконалення інноваційного забезпечення сталого
розвитку національної економіки…………………………………….. 177
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3…………………………………………………… 203
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………… 205
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………… 209
ДОДАТКИ
3
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
БКГ – Бостонська консалтингова група.
ВНЗ – вищі навчальні заклади.
ВОІВ – Всесвітня організація інтелектуальної власності.
ВРУ – Верховна Рада України.
ГД ООН – Глобальний договір ООН.
ДіР – дослідження і розробки.
ЄС – Європейський Союз.
ЗМІ – засоби масової інформації.
ІЗСРЕ – інноваційне забезпечення сталого розвитку економіки.
ІКТ – інформаційно-комунікаційні технології.
КМУ – Кабінет Міністрів України.
КСВ – корпоративна соціальна відповідальність.
КСП – конкурентоспроможність.
КСР – концепція сталого розвитку.
МСП – малі та середні підприємства.
НАНУ – національна академія наук України.
НДІ – науково-дослідні інститути.
ОЕСР – Організація економічного співробітництва та розвитку.
ООН – Організація Об’єднаних Націй.
ПРООН – Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй.
СВІ – соціально відповідальне інвестування.
СЦД-Україна – Світовий центр даних з геоінформатики та сталого розвитку.
ТНК – транснаціональні корпорації.
ЦОД – центр обробки даних.
ЦРТ – Цілі розвитку тисячоліття.
ЦСР – Цілі сталого розвитку.
ЮНЕП – Програма ООН з навколишнього середовища.
ЮНІСЕФ – Дитячий фонд Організації Об’єднаних Націй.
4
ЮНКТАД – Конференція ООН з торгівлі й розвитку.
EOS – опитування керівників компаній.
ESG – екологічні, соціальні та управлінські фактори.
GCI – Індекс глобальної конкурентоспроможності.
GICS – Світовий стандарт галузевої класифікації.
GII – Глобальний інноваційний індекс.
GRI – Ініціатива глобальної звітності.
GSCI – Глобальний індекс сталої конкурентоспроможності.
DJSI – Індекс сталого розвитку Доу-Джонса.
HDI – Індекс людського розвитку.
KPI – ключові показники ефективності.
NGO – неурядові організації.
PCT – Договір про патентну кооперацію.
PRI – Принципи відповідального інвестування.
SSI – Індекс сталого суспільства.
WBCSD – Всесвітня рада підприємців зі сталого розвитку.
WEF – Всесвітній економічний форум.
WGI – Світові показники державного управління.
WWF –Всесвітній фонд природи.
5
ВСТУП
Актуальність теми. Прийняття Цілей сталого розвитку (ЦСР) на Саміті
ООН у 2015 р. об’єктивізувало міжнародне визнання концепції сталого розвитку
(КСР) та набуття нею парадигмального значення у дослідницькій і практичній
діяльності. Відтак розробка управлінських заходів як на рівні держав чи
транснаціональних корпорацій (ТНК), так і на рівні малих і середніх підприємств
(МСП) у руслі реалізації концепції сталого розвитку актуалізує виокремлення
системоутворюючого ядра сталого розвитку, яким є інноваційне забезпечення.
Інновації постають джерелом ефективних змін і рушійною силою гармонізованого
та взаємозалежного соціального, економічного, екологічного розвитку суспільства
загалом та особистості зокрема, не збіднюючи їх майбутнього.
Формування інноваційного забезпечення сталого розвитку економіки
(ІЗСРЕ) відбувається у п’яти площинах: науково-технічній, яка відповідає за
розробку сталих продуктів і послуг; створенні інституційних умов
імплементації КСР; маркетинговій, яка передбачає впровадження
корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) та брендинг сталих продуктів
і послуг; здійсненні інвестицій, у тому числі соціально відповідальне
інвестування; поширенні та прийнятті суспільством ідей сталого розвитку.
Розвинені країни та ТНК активно залучаються до процесу втілення
концепції сталого розвитку. Проте Україна, як засвідчують світові рейтинги, що
характеризують економічний, екологічний, соціальний, інноваційний розвиток,
посіла далеко не найкращі позиції: одним з найгірших є стан економічної
свободи, найнижчий рівень показників Європейського інноваційного табло,
провальна динаміка показників глобальної конкурентоспроможності. Відтак
надважливого значення набуває дослідження проблематики ядра сталого
розвитку та акцентування уваги на інноваційному забезпеченні сталого
розвитку національної економіки.
Значний внесок у становлення концепції сталого розвитку зробили
учасники Римського клубу, зокрема А. Печчеї, О. Кінг, Донелла і Деніс
6
Медоузи, а також Комісія ООН з навколишнього середовища та розвитку під
керівництвом Г.Х. Брундтланд. Ідейні витоки сталого розвитку знаходимо у
класиків економічної науки: Т. Мальтуса, А. Маршалла, Дж.С. Мілля, Р. Солоу,
Й. Шумпетера, а також академіка В. Вернадського. Різноманітні аспекти
сталого розвитку економіки розглядаються у роботах багатьох іноземних та
українських дослідників, зокрема: В. Базилевича, І. Бистрякова, О. Білоруса,
Н. Бєлікової, Дж. Бойда, А. Болдака, С. Войтка, З. Герасимчук, К. Джалала,
С. Дорогунцова, К. Єфремова, М. Згуровського, Л. Масловської, Ю. Мацейка,
Л. Мельника, Л. Нельсон, Ш. Омарова, О. Ральчука, П. Роджерса, Л. Руденка,
С. Руза, А. Садовенка, В. Середи, С. Телешевської, Т. Тимочко, В. Трегобчука,
М. Хвесика, Ю. Хвесик, Л. Хенса та ін. Питанням ролі інновацій і
відповідальної діяльності бізнесу для забезпечення сталого розвитку
відводиться важливе місце у працях Д. Баюри, Н. Гражевської, І. Єгорова,
О. Жилінської, І. Лебедєва, І. Маркіної, Р. Нідумолу, І. Одотюка, К. Прахалада,
М. Рангасвамі, М. Саприкіної, Н. Супрун, І. Тараненко, Ю. Ткаченко,
Л. Федулової, С. Фірсової, О. Черняка та ін.
Незважаючи на значну кількість наукових праць у царині сталого
розвитку, проблематика дослідження формування інноваційного забезпечення
сталого розвитку економіки не набула комплексного виразу в українській
науковій літературі. Таку проблематику актуалізує прийняття Цілей сталого
розвитку та настання четвертої промислової революції, що вимагає від світової
спільноти розробки інноваційних рішень задля сталого розвитку та
налагодження ефективної співпраці для досягнення ЦСР. Детального вивчення
потребують можливості формування інноваційного забезпечення сталого
розвитку національної економіки, що зумовлює необхідність компаративного
аналізу рівня ІЗСРЕ країн світу та уможливить використання кращих світових
практик реалізації концепції сталого розвитку. Актуальність, теоретична та
практична значущість окреслених питань і необхідність їх наукового
опрацювання зумовили вибір об’єкта дисертаційної роботи, визначення теми,
мети, предмета та завдань наукового дослідження.
7
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота у частині теоретичних і прикладних аспектів формування
інноваційного забезпечення сталого розвитку економіки є складовою науководослідних робіт економічного факультету та кафедри менеджменту
інноваційної та інвестиційної діяльності Київського національного
університету імені Тараса Шевченка: № 11БФ040-01 «Модернізація економіки
України на засадах сталого соціально-економічного розвитку: закономірності,
протиріччя, ризики» (реєстраційний номер 0111U006456); № 16БФ040-01
«Макроекономічна стратегія реалізації європейського вектору економічного
розвитку України: концептуальні засади, виклики, протиріччя» (реєстраційний
номер 0116U004822); № 16КФ040-02 «Інноваційний розвиток менеджменту в
умовах інформаційного суспільства».
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є
обґрунтування теоретичних положень і прикладних аспектів формування
інноваційного забезпечення сталого розвитку економіки України та розробка
методичного інструментарію його оцінювання. Досягнення поставленої мети
зумовило постановку та вирішення таких задач дослідження:
 охарактеризувати передумови становлення концепції сталого розвитку
та наукові підходи до трактування поняття «сталий розвиток»;
 ідентифікувати складові сталого розвитку, надати теоретичне
обґрунтування інноваційного забезпечення сталого розвитку економіки та
здійснити його компонентне структурування;
 систематизувати методичний інструментарій оцінювання сталого
розвитку на макро- та мікроекономічному рівні;
 проаналізувати сучасну практику рейтингового оцінювання рівня
сталого розвитку економіки у контексті світових тенденцій формування його
інноваційного забезпечення;
 визначити рейтингові позиції України за економічною, соціальною,
екологічною та інноваційною складовими сталого розвитку;
8
 розробити методичний підхід компаративного оцінювання рівня
інноваційного забезпечення сталого розвитку економіки України та країн світу;
 проаналізувати галузеві аспекти та виявити головні проблеми
формування інноваційного забезпечення сталого розвитку національної економіки;
 з’ясувати інституційні умови вітчизняної імплементації концепції
сталого розвитку;
 запропонувати напрями вдосконалення інноваційного забезпечення
сталого розвитку національної економіки.
Об’єктом дослідження є процеси формування інноваційного
забезпечення сталого розвитку економіки.
Предметом дослідження виступають теоретичні положення і прикладні
аспекти формування та методичний інструментарій оцінювання інноваційного
забезпечення сталого розвитку національної економіки.
Методи дослідження. Теоретико-методичний базис дисертаційної роботи
сформовано на основі використання загальнонаукових і специфічних методів
дослідження, а саме: метод історичного та логічного – для виокремлення етапів
зародження, становлення і парадигмальної трансформації концепції сталого
розвитку (п. 1.1); методи аналізу та синтезу, індукції і дедукції – у розкритті
теоретико-методичних засад інноваційного забезпечення сталого розвитку
економіки та виявленні проблем його формування в Україні (п. 1.1 – п. 1.3, п. 2.2,
п. 3.1, п. 3.2); метод логічного узагальнення та абстрагування – для визначення
сутності понять «сталий розвиток», «інноваційне забезпечення сталого розвитку
економіки», «сталий продукт чи послуга» (п. 1.1, п. 1.2) та формулювання
висновків; методи групування і класифікації – для виділення компонент
(науково-технічної, інституційної, маркетингової, інвестиційної, освітньоінформаційної) і суб’єктів інноваційного забезпечення сталого розвитку
економіки, а також систематизації методичного інструментарію його оцінювання
(п. 1.2, п. 1.3); метод порівнянь – для узагальнення світових тенденцій
формування інноваційного забезпечення сталого розвитку економіки та
визначення напрямів його вдосконалення за відповідними компонентами ІЗСРЕ
9
(п. 3.1, п. 3.3); метод економіко-статистичного аналізу – для обґрунтування
тенденцій інноваційного забезпечення сталого розвитку економіки (п. 2.1, п. 2.2,
п. 3.1); метод інтегрального оцінювання – у розробці методики рейтингового
оцінювання рівня ІЗСРЕ (п. 2.3); методи багатокритеріального аналізу – для
обчислення ранкінгів країн за загальним рівнем інноваційного забезпечення
сталого розвитку економіки та його компонентами (п. 2.3); табличний і графічний
методи – для наочної ілюстрації результатів дослідження (п. 1.1 – п. 3.3).
Інформаційною базою дисертаційної роботи є статистичні дані
Державної служби статистики України, Державної служби інтелектуальної
власності України, матеріали нормативних документів державних органів
України та національних доповідей; статистичні та аналітичні матеріали
агенцій ООН, Світового банку, Всесвітнього економічного форуму, Організації
економічного співробітництва та розвитку, Всесвітньої організації
інтелектуальної власності, Всесвітнього фонду природи, Мережі глобального
сліду, Всесвітньої ради підприємців зі сталого розвитку, Європейського
інноваційного табло, Світового центру даних з геоінформатики та сталого
розвитку (СЦД-Україна), Центру «Розвиток КСВ», Представництва ООН в
Україні; матеріали нефінансової звітності та офіційні сайти підприємств,
міжнародних консалтингових і дослідницьких організацій, періодичні видання,
наукові збірки, монографії, наукові публікації вітчизняних і закордонних
дослідників, ресурси Інтернет.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в обґрунтуванні
теоретичних положень і прикладних аспектів формування інноваційного
забезпечення сталого розвитку економіки України та розробці методичного
інструментарію його оцінювання. Найбільш вагомими науковими
результатами, які містять елементи наукової новизни, отримані особисто та
виносяться на захист, є наступні:
вперше:
– розроблено методичний підхід рейтингового оцінювання рівня
інноваційного забезпечення сталого розвитку економіки, який базується на
10
побудові інтегрального Індексу інноваційного забезпечення сталого розвитку
економіки за визначеною послідовністю етапів, що уможливлює компаративний
аналіз як загального рівня сформованості інноваційного забезпечення сталого
розвитку економік країн світу, так і за окремими його компонентами: науковотехнічною, інституційною, маркетинговою, інвестиційною, освітньоінформаційною; застосування цієї розробки посилює об’єктивність і прикладне
значення рейтингування країн світу за рівнем сталого розвитку;
удосконалено:
– науково-категоріальний апарат економічної науки у частині
обґрунтування та розкриття сутності понять: «інноваційне забезпечення сталого
розвитку економіки», що полягає у сукупності заходів активізації практичного
втілення нових наукових і технічних знань в економічній, екологічній та
соціальній складових сталого розвитку шляхом мобілізації зусиль держави та
корпоративного сектора щодо залучення інвестиційних ресурсів у розширення
виробництва сталих продуктів і послуг, а також створення відповідних
інституційних умов сталого розвитку економіки; «сталий розвиток», що
пропонується розглядати як глобальний механізм забезпечення ефективної
діяльності зацікавлених осіб у всіх сферах життєдіяльності шляхом
справедливого використання ресурсів і задоволення потреб, створення умов для
розвитку людського потенціалу, реалізації нових наукових і технічних знань з
усвідомленням своєї відповідальності перед сучасним і майбутніми
поколіннями за збереження цілісності природного середовища; «сталий
продукт чи послуга», де акцентовано увагу на отриманні від реалізації наукових
і технічних знань позитивного ефекту чи зменшення негативного соціального,
екологічного та економічного впливу впродовж усього життєвого циклу такого
продукту чи послуги;
– методичний інструментарій оцінювання сталого розвитку економіки у
частині обґрунтування компонент інноваційного забезпечення сталого розвитку
економіки, а саме виділення та надання комплексної характеристики науковотехнічної, інституційної, маркетингової, інвестиційної, освітньо-інформаційної
11
компонент, яке базується на статистичних даних міжнародних організацій та
індикаторних показниках сталого розвитку країн світу;
дістали подальшого розвитку:
– теоретичні положення концепції сталого розвитку в частині
ідентифікації інноваційної складової як ядра сталого розвитку суспільства, що
через синергетичну взаємодію з економічною, екологічною і соціальною
складовими уможливлює генерування нових наукових і технічних знань та їх
уречевлення у сталі продукти та послуги, а також формування інноваційних
моделей і стратегій сталого розвитку суспільства задля врахування інтересів
майбутніх поколінь;
– прикладні засади формування інноваційного забезпечення сталого
розвитку національної економіки, що на відміну від існуючих положень
ґрунтуються на результатах компаративного аналізу та оцінювання компонент
інноваційного забезпечення сталого розвитку економік 19 країн світу та
України, це дало змогу обґрунтувати рекомендації щодо імплементації кращих
світових практик реалізації концепції сталого розвитку.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що
головні положення, висновки та рекомендації дисертаційної роботи з
актуальних проблем інноваційного забезпечення сталого розвитку економіки
України були використані: Міністерством аграрної політики та продовольства
України у процесі розробки Програми розвитку аграрного сектора економіки на
період до 2020 року, а саме Розділу 1.4. «Заходи та інструменти реалізації за
функціональними напрямами», а також у діяльності робочих груп з розробки
євроінтеграційного законодавства та дерегуляції управління у сфері сільського
господарства (довідка № 37-11-2-15/15527 від 10.10.2014 р.); під час підготовки
оглядового звіту про роботу Глобальної мережі екологічного маркування
(GEN), який застосовано в процесі підготовки методичного забезпечення для
країн-учасників Східного партнерства «EaP GREEN» з метою підвищення їх
потенціалу щодо розвитку програм екологічного маркування згідно з ISO 14024
та запровадження моделі сталих закупівель у державному та приватному
12
секторах економіки (довідка № 17 від 19.02.2014 р.); у процесі розробки
стратегії розвитку компанії ПрАТ «Філіп Морріс Україна» (довідка № 98829 від
26.09.2014 р.). Результати дисертаційної роботи впроваджено у навчальний
процес на економічному факультеті Київського національного університету
імені Тараса Шевченка при викладанні навчальних дисциплін «Маркетинг
нововведень» та «Інвестування» (довідка № 013/679 від 9.12.2016 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є особисто
виконаною науковою працею. Наукові положення, висновки та пропозиції, які
викладені в дисертації і виносяться на захист, отримано особисто та викладено
у наукових публікаціях. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, у
дисертації використано лише ті положення та ідеї, які є результатом власних
досліджень автора. Внесок здобувача у наукових працях у співавторстві
зазначено у списку опублікованих праць за темою дисертації.
Апробація результатів дисертації. Головні наукові результати та
висновки дисертації доповідались та обговорювались на 14 міжнародних та
всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях, а саме:
Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції «Инновационное
развитие экономики: предпринимательство, образование, наука» (м. Мінськ,
Республіка Білорусь, жовтень 2013 р.); Науково-практичній конференції
«Фінанси інституційних секторів економіки України: стан, тенденції розвитку,
практика реформування» (м. Київ, грудень 2013 р.); ХIV Міжнародній науковопрактичній конференції «Конкурентоспроможність національної економіки»
(м. Київ, березень 2014 р.); XVII Міжнародній науковій конференції молодих
вчених (м. Мінськ, Республіка Білорусь, квітень 2014 р.); ІІ Міжнародній
науково-практичній конференції «Менеджмент у ХХІ сторіччі: методологія і
практика» (м. Полтава, травень 2014 р.); II Міжнародній конференції
«Глобальні виклики для навколишнього середовища і ресурсної економіки в
країнах Центральної та Східної Європи: безпека та сталий розвиток» (м. Київ,
жовтень 2014 р.); круглому столі «Об’єднані наукою: перспективи
міждисциплінарних досліджень» (м. Київ, листопад 2014 р.); Міжнародній
13
науково-практичній конференцій «Інноваційні засади сталого розвитку
національного господарства» (м. Кам’янець-Подільський, листопад 2014 р.);
Міжнародній науково-практичній конференції «Actual Problems of Modern
Economy Development» (м. Мельбурн, Австралія, березень 2015 р.);
Міжнародній науково-практичній конференції «Najnowsze badania naukowe.
Teoria, praktyka» (м. Познань, Польща, березень 2015 р.); Міжнародній науковопрактичній конференції «Показники та фактори конкурентоспроможності
національної економіки» (м. Дніпропетровськ, жовтень 2015 р.); Міжнародній
науково-практичній конференції «Modern Transformation of Economics and
Management in the Era of Globalization» (м. Клайпеда, Литва, січень 2016 р.);
І Міжнародній науково-практичній конференції «Економіко-культурологічне
позиціонування України в світовому глобалізованому просторі» (м. Кошице,
Словаччина, лютий 2016 р.); XIV Міжнародній науково-практичній
конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська
весна 2016: Економіка» (м. Київ, квітень 2016 р.).
Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 21 наукову
працю загальним обсягом 7,99 д.а. (з них 6,92 д.а. належить автору), а саме:
розділ у колективній монографії у співавторстві (0,52 д.а., з них 0,26 д.а. –
авторські), десять наукових статей (5,87 д.а., з них 5,13 д.а. – авторські), у тому
числі сім у наукових фахових виданнях України (з них чотири включено до
міжнародних наукометричних баз даних), три статті – у наукових виданнях інших
держав (з них дві включено до міжнародних наукометричних баз даних) та десять
публікацій за матеріалами доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох
розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг
дисертації включно зі списком використаних джерел, що налічує
212 найменувань, становить 229 сторінок. Текст містить 34 рисунки,
48 таблиць, 48 додатків (розміщено на 33 сторінках)

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування й
запропоновано нове вирішення науково-прикладного завдання поглиблення
теоретичних положень і прикладних аспектів формування інноваційного
забезпечення сталого розвитку економіки України та розробки методичного
інструментарію його оцінювання, що аргументують такі висновки:
1. Розгляд передумов становлення концепції сталого розвитку дав змогу
виокремити п’ять етапів її еволюції: підготовчий етап, етапи зародження,
формування концептуальних засад, зрілості та масового поширення, втілення і
реалізації. Визначено, що концепція сталого розвитку постає фундаментальною
парадигмою поступу світової спільноти у XXI ст. і на сучасному етапі потребує
реалізації на глобальному, національному та мікрорівнях, що стимулюється
прийняттям Цілей сталого розвитку.
На основі систематизації підходів до визначення поняття «сталий розвиток»
запропоновано його трактування як глобального механізму забезпечення
ефективної діяльності зацікавлених осіб у всіх сферах життєдіяльності шляхом
справедливого використання ресурсів і задоволення потреб, створення умов для
розвитку людського потенціалу, реалізації нових наукових і технічних знань з
усвідомленням своєї відповідальності перед сучасним і майбутніми поколіннями
за збереження цілісності природного середовища.
2. Ідентифіковано базові складові сталого розвитку – економічну, соціальну,
екологічну, надано їх загальну характеристику та аргументовано виділення
інноваційної складової як ядра сталого розвитку, що через синергетичну взаємодію
з економічною, екологічною і соціальною складовими уможливлює генерування
нових наукових і технічних знань та їх уречевлення у сталі продукти та послуги, а
також формування інноваційних моделей і стратегій сталого розвитку суспільства
задля врахування інтересів майбутніх поколінь. Обґрунтовано введення поняття
«інноваційне забезпечення сталого розвитку економіки», що полягає у сукупності
заходів активізації практичного втілення нових наукових і технічних знань в
206
економічній, екологічній та соціальній складових сталого розвитку шляхом
мобілізації зусиль держави та корпоративного сектора щодо залучення
інвестиційних ресурсів у розширення виробництва сталих продуктів і послуг, а
також створення відповідних інституційних умов сталого розвитку економіки.
Здійснено компонентне структурування інноваційного забезпечення сталого
розвитку економіки з виділенням науково-технічної, інституційної, маркетингової,
інвестиційної, освітньо-інформаційної компонент, а також сформовано систему
показників для їх оцінювання.
3. Систематизовано існуючий методичний інструментарій оцінювання
загального рівня реалізації концепції сталого розвитку (Індекс сталого розвитку
СЦД-Україна, Індекс сталого суспільства) та окремих його складових. Розглянуто
найбільш актуальні рейтинги та індекси, які дають змогу оцінити результати
соціального, економічного, екологічного та інноваційного розвитку на макро- і
мікроекономічному рівнях. Серед національних методик охарактеризовано Індекс
сталого розвитку, розрахований Світовим центром даних з геоінформатики та
сталого розвитку в Україні. Розкрито особливості оцінювання приватного сектора
за Індексом прозорості Центру «Розвиток КСВ» і рейтингом системності та
відкритості у сфері корпоративної соціальної відповідальності всеукраїнського
рейтингового журналу «ГVардія». Водночас аргументовано необхідність
розробки методичного підходу компаративного оцінювання рівня інноваційного
забезпечення сталого розвитку економік країн світу та України.
4. З’ясовано, що розвинені країни світу та ТНК демонструють найкращі
результати за рівнем сталого розвитку економіки, що відображає їх
усвідомлення і залученість до процесу імплементації концепції. На основі
проведеного аналізу визначено світові тенденції формування інноваційного
забезпечення сталого розвитку за його компонентами, зокрема відзначено
кращі практики щодо розробки екологічно та соціально відповідальних брендів,
прийняття і реалізації стратегій сталого розвитку, приєднання до міжнародних
організацій та їх ініціатив у сфері сталого розвитку, впровадження
корпоративної соціальної відповідальності, зростання обсягів соціально
207
відповідальних інвестицій, підвищення рівня прозорості та відкритості бізнесу
шляхом публікації нефінансових звітів, розробку керівництва «Компас ЦСР»
для приватного сектора з метою інтеграції Цілей сталого розвитку у виробничу
діяльність компаній, пропаганду ідей сталого розвитку.
5. Проаналізовано позиції України у світових рейтингах (індекси
екологічної ефективності, людського розвитку, щасливої планети, добробуту,
сталої конкурентоспроможності, Глобальний інноваційний індекс, Індекс
економічної свободи, Зведений індекс інновацій, Глобальний індекс
конкурентоспроможності), які характеризують рівень сталого розвитку
національної економіки за економічною, соціальною, екологічною та
інноваційною складовими як середній або нижчий за середній та вказують на
значне відставання нашої країни від країн-лідерів.
6. Уперше запропоновано методичний підхід рейтингового оцінювання
рівня інноваційного забезпечення сталого розвитку економіки, де посилено
об’єктивність і прикладне значення рейтингування країн світу, що базується на
побудові інтегрального Індексу інноваційного забезпечення сталого розвитку
економіки за визначеною послідовністю етапів та уможливлює компаративний
аналіз як загального рівня сформованості інноваційного забезпечення сталого
розвитку економік країн світу, так і за окремими його компонентами: науковотехнічною, інституційною, маркетинговою, інвестиційною, освітньоінформаційною. Побудова рейтингу двадцяти обраних для дослідження країн за
Індексом інноваційного забезпечення сталого розвитку економіки підтвердила
низький рівень сформованості інноваційного забезпечення сталого розвитку
національної економіки, оскільки Україна посіла 18 місце (значення Індексу
склало 0,284), майже втричі відстаючи від лідера – Швейцарії (0,779). Найгірші
позиції національної економіки відмічено за інвестиційною (19 місце) та
інституційною компонентами (20 місце), найкращу позицію досягнуто за
науково-технічною компонентою (14 місце).
7. З’ясовано головні проблеми формування інноваційного забезпечення
сталого розвитку економіки України, серед яких: низький рівень партнерської
208
взаємодії між корпоративним і державним секторами та сектором вищої освіти
у ДіР; еміграція талантів закордон; недостатнє фінансування і низький рівень
комерціалізації ДіР; реалізація практик з корпоративної соціальної
відповідальності виключно великими компаніями; нестабільність фінансового
ринку; низький рівень прозорості та відкритості вітчизняного бізнесу.
Проведений аналіз галузевих аспектів реалізації концепції сталого
розвитку підтвердив, що лише великі корпорації усвідомлюють переваги від її
імплементації, водночас серед 100 найбільших українських компаній тільки 17
розкривають інформацію про результати своєї діяльності у нефінансовій сфері.
8. Запропоновано напрями вдосконалення інноваційного забезпечення
сталого розвитку економіки України, які передбачають використання кращих
світових практик реалізації концепції сталого розвитку, зокрема щодо
необхідності державної підтримки ДіР і посилення їх спрямованості на
розробку сталих продуктів і послуг, важливості створення сприятливого
інституційного середовища з метою ефективної імплементації концепції,
використання соціально відповідальних ініціатив, залучення інвестицій у
досягнення Цілей сталого розвитку, стимулювання соціально відповідального
інвестування, пропаганди ідей сталого розвитку, підвищення обізнаності
населення щодо необхідності реалізації ЦСР.