АНТОНІМІЯ ЯКІСНИХ ПРИКМЕТНИКІВ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Краткое описание

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

На правах рукопису

ВЕКУА НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 811.161.2’373.422

АНТОНІМІЯ ЯКІСНИХ ПРИКМЕТНИКІВ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Грищенко Арнольд Панасович
академік АПН України,
доктор філологічних наук, професор

Київ 2006

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ І. Теоретичні засади вивчення антонімії
1.1. Поняття протилежності як основа визначення антонімів 9
1.1.1. Психологічні аспекти поняття протилежності 10
1.1.2. Філософські аспекти поняття протилежності 17
1.1.3. Логічні аспекти поняття протилежності 22
1.1.4. Лінгвістичні аспекти поняття протилежності 24
1.2. Основні напрямки вивчення антонімії. Критерії визначення антонімів 25
1.3. Класифікація антонімів і загальна характеристика їх основних класів 30
1.4. Протилежне значення та протилежність значень. Антонімія та антонімічність 39
1.5. Умови протилежності ознак 41
1.6. Параметрична протилежність 43
1.7. Ступінь антонімії 47
1.8. Парадигматичний та синтагматичний аспекти аналізу в лексиці 50
1.9. Парадигматична характеристика антонімічних лексем 53
1.10. Синтагматична характеристика антонімічних лексем 58
1.11. Антонімія багатозначних слів 63
1.12. Особливості антонімотворення заперечним префіксом не- 64
1.13. Загальна характеристика параметричних прикметників 65
1.14. Висновки до першого розділу 74
РОЗДІЛ ІІ. Антонімічні відношення між параметричними прикметниками на позначення лінійних розмірів предметів
2.1. Загальна характеристика параметричних прикметників на позначення лінійних розмірів 77
2.2. Антонімічні відношення в межах мікрогрупи на позначення висоти 80
2.3 Антонімічні відношення в межах мікрогрупи на позначення довжини 98
2.4. Антонімічні відношення в межах мікрогрупи на позначення ширини 112
2.5. Антонімічні відношення в межах мікрогрупи на позначення глибини 123
2.6. Антонімічні відношення в межах мікрогрупи на позначення товщини 130
2.7. Висновки до другого розділу 139
РОЗДІЛ ІІІ. Антонімічні відношення між параметричними прикметниками на позначення сукупного розміру
3.1. Антонімічні відношення в межах мікрогрупи, що безпосередньо позначає сукупний розмір предмета 141
3.1.1. Мікрогрупа великого сукупного розміру 155
3.1.2. Мікрогрупа малого сукупного розміру 160
3.2. Антонімічні відношення в межах мікрогрупи на позначення сукупного розміру чого-небудь, який зумовлюється його місткістю або здатністю вміщувати що-небудь 167
3.3. Антонімічні відношення в межах мікрогрупи на позначення великого малого загального розміру 172
3.4. Висновки до третього розділу 176
ВИСНОВКИ 178
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 183
СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ 214
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 216
ДОДАТКИ 219
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 228
ПОКАЖЧИК ПРИКМЕТНИКОВИХ ЛЕКСЕМ 230

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку мовознавства дослідження семантичного рівня мови є, безперечно, одним з провідних лінгвістичних напрямків. Значна увага вчених приділяється семантиці слів, тією чи іншою мірою протиставлюваних у мовній системі. Традиційно ця проблема розглядається як антонімічні відношення між словами.
Явище антонімії стало об’єктом дослідження у працях Л.А.Булаховського, Л.М. Полюги, О.О.Тараненка, А.П. Грищенка, Дж.Лайонза, В.А. Василенко та інших. Вагомий внесок у розробку питань, пов’язаних з критеріями визначення та класифікації антонімічних лексем в інших слов’янських мовах, зробили такі мовознавці, як Н.Д.Арутюнова, Л.О.Введенська, В.Г.Гак, М.Г.Комлев, Л.П. Крисін, М.Р. Львов, Є.Н.Міллер, М.В.Нікітін, Е.А.Поцелуєвський, О.О.Реформатський, М.М.Шанський та інші.
Наукові пошуки, спрямовані на особливості співвідношення лінгвістичного та логічного у вченні про антоніми, проводилися А.Г.Волковим, А.В.Ісаєвим, О.В. Ісаченком, В.М.Коміссаровим. Аналізові особливостей фразеологічної антонімії присвячені дослідження Л.П.Зиміної, Є.М.Міллера, В.С.Калашника та інших. Особливості антонімічних відношень у багатозначних словах є предметом дослідження у працях Ю.Д.Апресяна, Л.О.Новикова, Д.М.Шмельова, Дж.Лайонза, О.О.Тараненка, Л.А.Лисиченко, М.І. Фоміної, Н.Л.Соколової. Аналізові словотвірних різновидів антонімії присвячено дослідження В.А.Михайлова, Л.Ю. Максимова та інших. Досліджено явища частиномовної (А.М. Гитліц, Г.Н. Лукіна, В.М.Морозова, С.В. Бєлова, Р. Сирбу), міжчастиномовної (Є.М.Міллер, Л.О. Новиков), термінологічної (І.А. Долгова) антонімії та енантіосемії як різновиду антонімії (В.І. Шерцль, Л.О. Новиков, Л.М.Полюга, О.О. Тараненко, А.П. Грищенко, О.П. Єрмакова) або як окремого типу відношень між словами (Л.А. Булаховський, М.Г. Комлев, О.І.Смирнов, В.І. Прохоров).
Незважаючи на те, що антонімічні відношення були предметом аналізу багатьох досліджень, і досі немає детального та всебічного опису антонімічних зв’язків, які виникають між якісними прикметниками. У дисертаційній роботі антонімію якісних прикметників досліджено на прикладі лексико-семантичної групи параметричних прикметників, адже специфіка протиставних відношень між якісними параметричними прикметниками та способи їх мовної реалізації характеризують особливості антонімії якісних прикметників. Актуальність теми дисертаційної роботи вмотивована потребою комплексного аналізу антонімічних відношень між якісними параметричними прикметниками та необхідністю виявлення меж антонімії прикметників у певних контекстах тих параметричних прикметників, які є типовими антонімами.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Тема дисертації пов’язана з науковою проблемою кафедри української мови Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова Теоретичні і лінгводидактичні проблеми граматики і лексикології”. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (протокол № 2 від 25 вересня 2003 року) та схвалена Координаційною радою Українська мова” Інституту української мови НАН України (протокол № 18 від 4 грудня 2003 року).
Мета роботи полягає у з’ясуванні специфіки антонімічних відношень між якісними прикметниками, які позначають сукупні й лінійні розміри.
Для досягнення цієї мети ставилися такі завдання:
1) з’ясувати теоретичні засади вивчення антонімії, її розвиток, формування та функціонування;
2) визначити склад та структуру лексико-семантичної групи параметричних прикметників, внутрішня організація якої базується на протиставленні;
3) здійснити семантичний аналіз якісних параметричних прикметників, які протиставляються;
4) простежити особливості вираження протиставних відношень між якісними прикметниками на позначення лінійних та сукупних розмірів;
5) окреслити межі антонімії якісних прикметників шляхом виокремлення груп, в яких один з членів типової антонімічної пари завжди функціонує без протилежного члена;
6) виявити та описати парадигматичні та синтагматичні характеристики антонімічних лексем.
Об’єктом дослідження є якісні параметричні прикметники, які вступають в антонімічні відношення.
Предметом дослідження виступають семантичні та функціональні особливості якісних параметричних прикметників, які є загальномовними антонімами.
Методи та прийоми дослідження. Характер дослідження зумовив необхідність комплексного використання різних методів, основним серед яких є компонентний і описовий. Застосовано елементи зіставного методу, асоціативного експерименту та опитування.
Джерельну основу дослідження складають речення з якісними прикметниками, що реалізують антонімічні відношення, дібрані шляхом суцільної вибірки й окремих фіксацій з текстів художнього, публіцистичного та наукового стилів. У процесі дослідження використовувалися Словник української мови в 11 томах, інтегрована лексикографічна система Словники України (Парадигма. Транскрипція. Фразеологія. Синонімія. Антонімія)”, тлумачні, антонімічні, термінологічні, етимологічні, енциклопедичні, синонімічні словники.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві здійснено системний аналіз антонімії якісних параметричних прикметників, з’ясовано особливості парадигматичних і синтагматичних відношень між ними, досліджено специфіку реалізації антонімічних відношень, що виникають на ґрунті різних типів протилежностей у межах відповідних семантичних мікрогруп. Уперше виявлено та описано межі антонімії якісних прикметників шляхом виокремлення низки контекстів, в яких один з членів загальномовного протиставлення функціонує без антонімічного йому слова.
Теоретичне значення роботи. Комплексний лексико-семантичний аналіз антонімічних відношень між параметричними якісними прикметниками поглиблює уявлення про характер виникнення та функціонування антонімічних відношень. Дослідження специфіки антонімічних відношень між якісними прикметниками сприяло виявленню груп, в яких один з членів антонімічної пари у певних контекстуальних умовах функціонує без протилежного члена, а також уточненню характеристики парадигматичних і синтагматичних відношень антонімічних лексем. Дисертація містить важливі теоретичні узагальнення про когнітивно-ономасіологічну природу антонімії, репрезентовану якісними параметричними прикметниками.
Практичне значення. Дисертація містить матеріали, які можуть бути використані у підготовці підручників і посібників з лексикології, семасіології та стилістики; у викладанні курсів української літературної мови у середній та вищій школі; у написанні курсових і дипломних робіт студентами філологічних спеціальностей; у лексикографічній практиці при укладанні чи доповненні словників антонімів, синонімів та тлумачних словників різних типів.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні теоретичні положення і результати дисертаційного дослідження викладено у доповідях та звітно-наукових конференціях викладачів, наукових семінарах кафедри української мови Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (2002 2006 рр.); на науковій конференції Науково-дослідна діяльність молодих вчених: особливості підготовки майбутнього вчителя” (Київ, 18 19 травня, 2004 року); на науковій конференції, присвяченій 80-річчю з дня народження професора В.І. Добоша (1924 2001) (Ужгород, 28 28 жовтня, 2004 року).
Матеріали дисертаційного дослідження були використані у процесі викладання курсу сучасної української літературної мови для студентів Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (довідка про впровадження № 413/01 від 21.04.06), Педагогічного коледжу при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (довідка про впровадження № 49 від 14.04.06) та на уроках української мови спеціалізованої школи № 257 м. Києва (довідка про впровадження № 13 від 13.04.06)
Публікації. Основні положення дисертації викладено в 7 статтях, опублікованих у виданнях, затверджених ВАК України як фахові.
Структура роботи зумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками, загальних висновків, списків використаної літератури, джерел дослідження та лексикографічних джерел, додатків, покажчика прикметникових лексем і списку умовних скорочень.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Залежно від конкретних умов протилежними за відповідними ознаками можуть бути різноманітні предмети, поняття, явища тощо, позначувані лексичними одиницями, які у словниковому складі мови вступають в антонімічні відношення, формуючи окремий парадигматичний клас антонімів.
Антонімічні слова можна визначити як слова, в основі значення яких лежить протилежна предметно-понятійна віднесеність. Саме цією рисою антонімів пояснюється той факт, що у визначенні антонімів тісно переплітаються філософські, логічні, психологічні та лінгвістичні критерії.
Антонімічні властивості якісних параметричних прикметників характеризуються лексико-семантичними, граматичними та функціональними ознаками. По-перше, антонімам властива семантична спільність, яка виявляється в тому, що вони виражають одне й те саме родове поняття. Антоніми великий малий, довгий короткий, високий низький характеризують явища одного плану, тобто мають загальну значеннєву інтерпретацію. Для протиставних прикметників великий малий це розмір, для довгий короткий довжина, для високий низький висота. Антоніми функціонують на засадах наявності протилежної семантики, реалізованої в парадигматичній взаємодії несумісних контрарних сем. Наявність цих сем забезпечує діаметральну опозицію між антонімічними якісними прикметниками. По-друге, антонімам властивий частковий збіг валентності протиставних семем, тобто здатність вживатися в тотожному, аналогічному контекстуальному оточенні, що випливає з критерію семантичної спільності характеристики явища одного плану. По-третє, антонімам властиве регулярне протиставлення в мові та мовленні.
Лексико-семантична група параметричних прикметників об’єднує такі антонімічні пари, що вказують на поляризовані значення, набуті певними параметрами предмета. До них належать два класи назв розмірів. До першого класу належать лінійні розміри, що об’єднують п’ять мікрогруп антонімічних прикметників на позначення: 1) висоти (високий низький), 2) довжини (довгий короткий), 3) глибини (глибокий низький), 4) ширини (широкий вузький), 5) товщини (товстий тонкий). Прикметники на позначення часткових обмірів (довжини, висоти, ширини, товщини, глибини) праслов’янські за походженням і найуживаніші в сучасних літературних мовах. З них найменше змінили семантичний обсяг прикметники на позначення довжини. Другий клас об’єднує антонімічні пари, що позначають сукупний розмір предмета. Антонімічні прикметники цього типу поділяються на три мікрогрупи, яким властиві значення: 1) безпосереднього позначення сукупного розміру предмета (великий малий), 2) сукупного розміру предмета, зумовлюваного його місткістю або здатністю вміщувати що-небудь (просторий тісний), 3) великого малого загального розміру (обмежений безкраїй, безмежний, неозорий, неосяжний тощо). Остання мікрогрупа має дві специфічні риси. По-перше, група прикметників на позначення малого загального розміру кількісно менша за антонімічну їй групу. По-друге, мікрогрупа на позначення великого малого загального розміру випадає з загальної схеми вимірювання об’єктів, бо, незважаючи на велику кількість розмірних еталонів (всесвітні еквіваленти метр, сантиметр, кілометр, аршин, дюйм тощо), неможливо знайти антропоцентричний еталон для вимірювання того, що не має видимих меж”, який не можна осягнути поглядом”, який неможливо виміряти”, який не має ні початку, ні кінця”. Прикметники на позначення великого загального розміру неозорий, неоглядний, необмежений, нескінченний, безмежний, безкраїй, безмірний тощо позначають параметри, які неможливо визначити.
Однією з визначальних рис антонімії якісних прикметників є ступеневе зростання або спад вияву ознаки. Прикметники такого типу належать до градуального класу протиставлюваних слів, в якому заперечення одного з антонімів не є ствердженням другого, в аналізованих випадках прикметники на не- мають значення протилежності з відтінком помірності або негострого контрасту. У парах прикметників високий невисокий, великий невеликий, товстий нетовстий тощо відсутній той контраст, на якому ґрунтується повна протилежність значень лексичних антонімів високий низький, великий малий, товстий тонкий.
Всім типам параметричних прикметників притаманні (більшою чи меншою мірою) такі ознаки: 1) відносність значення, 2) поняття норми, 3) градуювання ознаки, 4) наявність антоніма.
Антонімічні параметричні якісні прикметники мають майже однакову функціонально-значеннєву продуктивність. Виняток становлять лексеми широкий вузький (семантична структура прикметника широкий об’єднує вісім сем, прикметника вузький три), глибокий мілкий (значеннєва структура прикметника глибокий налічує шість сем, прикметника мілкий дві), товстий тонкий (семантична структура лексеми тонкий нараховує дванадцять диференційні множники, прикметника товстий чотири). Загальномовні антоніми не мають повної симетрії в розвитку значеннєвих інтерпретацій, і тому в ряді значень ці антоніми відрізняються сферами вживання. Прикметники широкий, глибокий, тонкий органічніше виступають характеристикою різних понять.
У результаті аналізу було встановлено, що семантичні структури антонімічних прикметників високий низький (Додаток Д), довгий короткий (Додаток Е), широкий вузький (Додаток Ж), глибокий мілкий (Додаток З), товстий тонкий (Додаток И), великий малий (Додаток Б), просторий тісний (Додаток В), обмежений безбережний, безкраїй, безмежний, безмірний, необмежений, неоглядний, неозорий (Додаток Г) складаються з трьох типів диференційних семантичних множників: загальних, несумісних контрарних та безеквівалентних. Загальною семою, характерною для всієї лексико-семантичної групи параметричних прикметників, є сема позначення розміру”. Загальні семи обмежують сферу антонімічних відношень словами, що належать до одного лексико-граматичного класу слів і характеризуються однаковими лексико-граматичними категоріями. Такі семи вказують на однаковий ступінь абстракції і зумовлюють лексико-граматичну однорідність слів-антонімів та обмеженість протиставних слів однією частиною мови. Несумісні контрарні семи взаємовиключають та передбачають одна одну в структурі двох антонімів. Саме вони визначають діаметральну опозицію між антонімічними прикметниками. Контрарні семи бувають двох типів: 1) ті, що містять протилежну інформацію значний / незначний” і 2) ті, що вказують на позитивну / негативну реалізацію певної ознаки. Безеквівалентні семи вказують на додаткову семічну інформацію в змісті тільки одного з членів антонімічної пари.
Загальномовні антоніми високий низький, довгий короткий, широкий вузький, глибокий мілкий, товстий тонкий, великий малий можуть виступати компонентами фразеологізмів (випала висока честь, низької проби, довга пісня, коротка пам’ять, широка натура, у лісі щось велике здохло, загнати в тісний кут тощо) та стійких мовних сполук (висока мода, широка дорога, великий князь тощо). Прикметники, які виступають компонентами фразеологізмів, десемантизуються та втрачають антонімічні відношення. Але залежно від притаманної їм значеннєвої кваліфікації можуть протиставлятися фразеологічні сполуки, до складу яких входять аналізовані якісні прикметники, наприклад: Бути про когось високої думки бути про когось низької думки, птах низького лету птах низького лету; довгі руки короткі руки; у широкому / вузькому розумінні тощо.
Уявлення щодо кількісних якостей просторових об’єктів, ідеї розміру застосовуються у різноманітних непросторових сферах, що знайшло відображення в мові і зумовило появу переносних значень у параметричних слів. Метафоричні вияви властиві семантичному полюсу часу (довгий короткий день, ніч), аксіологічним оцінкам (високий / низький вчинок; висока / низька душа, людина; бути високої / низької думки), сфері ментальності (глибокий розум, висока матерія), сфері соціальних відношень (бути на короткій нозі; поставити на широку ногу; мати довгі / короткі руки), сфері непросторових розмірних величин (висока / низька температура, висока / низька зарплата; високий / низький бал). Така різноманітність метафори просторового розміру зумовлена унікальною властивістю розмірів, що відрізняють їх від інших фізичних величин, їх наочністю.
При аналізі антонімічних прикметників були враховані синтагматичні та парадигматичні характеристики антонімічних лексем, адже антонімічні зв’язки між параметричними якісними прикметниками можуть бути охарактеризовані тільки за умови з’ясування всіх змістових відношень між ними, своєрідності типів їх групувань і характеру їх взаємодії одне з одним (лексична парадигматика), а також з елементами інших підсистем мови, умов та форм мовного вираження результатів їх семантичного варіювання (лексична синтагматика).
Антонімію якісних прикметників можна кваліфікувати як 1) парні протиставлення якісних прикметників та 2) протиставлення ряду антонімічних опозицій якісних прикметників, об’єднаних спільною значеннєвою кваліфікацією. Визначальною мовною сутністю антонімії є вираження протилежності (полярності, протиставності) значень у тотожних позиціях. Антонімами можна кваліфікувати слова, які найкраще виражають протилежність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алимпиева Р.В. Семантическая значимость слова и структура лексико-семантической группы: На материале прилагательных цветообозначений русского языка. Л.: Изд-во ЛГУ, 1986. 181 с.
2. Апресян Ю.Д. Избранные труды. 2-е изд. испр. и доп. М.: Школа Языки русской культуры”, Издательская фирма Восточная литература” РАН, 1995. Т. 1: Лексическая семантика: Синонимические средства языка. 472 с.
3. Апресян Ю.Д. Синонимия и синонимы // Вопросы языкознания. 1969. № 4. С. 75 91.
4. Аристотель. Сочинения: В 4 томах. М.: Мысль, 1983. Т. 4. 830 с.
5. Арнольд И.В. Лексикология современного английского языка. М.: Издательство литературы на иностранных языках, 1959. 351 с.
6. Арнольд И.В. Основы научных исследований в лингвистике. М.: Высшая школа, 1991. 140 с.
7. Арнольд И.В. Семантическая структура слова в современном английском языке и методика ее исследования (На материале имени существительного). Л.: Просвещение, 1966. 192 с.
8. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 341с.
9. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1999. 896 с.
10. Арутюнова Н.Д. Два эскиза к геометрии” Достоевского // Логический анализ языка. Языки пространств / Отв. ред. Н.Д. Арутюнова, И.Б. Левонтина. М.: Языки русской культуры, 2000. С. 368 384.
11. Арюнян К. М. Этнолингвистические особенности слов-цветообозначений в современном английском языке (в сопоставлении с армянским и русским): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.07; 10.02.03 / Ереванский государственный ун-т. Ереван, 2004. 25 с.
12. Ахманова О.С., Виноградов В.В., Иванов В.В. О некоторых вопросах и задачах описательной, исторической и сравнительно-исторической лексикологии // Вопросы языкознания. 1956. № 3. С. 3 24.
13. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. М.: Государственное учебно-педагогическое издательство Министерства просвещения РСФСР, 1957. 295 с.
14. Бабенко М.Ю. Англійські прикметники волевиявлення (парадигматичний та синтагматичний аспекти): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / Харківський національний ун-т імені В.Н. Каразіна. Харків, 2004. 20 с.
15. Бабич Н.Д. Антонімія у фразеології східнослов’янських мов // Українське мовознавство: Республіканський міжвід. наук. зб. К.: Вища школа, 1984. Випуск 12. С. 25 32.
16. Баженов Н.М. Современный русский литературный язык. К.: Радянська школа, 1954. С. 85 98.
17. Балли Шарль. Французская стилистика. М.: Изд-во иностранная литература, 1961. 394 с.
18. Баранов Т.М., Костяева Т.А., Прудникова А.В. Русский язык: Справочные материалы / Под ред. Н.М. Шанского. 5-е изд., испр. М.: Просвещение, 1989. 288 с.
19. Бахарев А.И. Отрицание в логике и грамматике. Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1980. 77 с.
20. Бацевич Ф.С., Космеда Т.А. Очерки по функциональной лексикологии. Львов: Свит, 1997. 392 с.
21. Бєлова С.В. Лінгвостатичні характеристики антонімів просторово-часового континууму (на матеріалі іменників і прислівників сучасної англійської мови): Дис. ...канд. філол. наук: 10.02.04 / Волинський державний ун-т імені Лесі Українки. Луцьк, 2000. 312 с.
22. Бенвенист Эмиль. Общая лингвистика. Пер. с фр. / Общ. ред., вступ. ст. и коммент. Ю.С. Степанова. Изд. 2-е, стереотипное. М.: Едиториал УРСС, 2002. 448 с.
23. Беннер В.М. Антонимический компонент значения и его реализация в контексте // Коммуникативно-прагматическая семантика: Сб. науч. трудов / Отв. ред. Н.Ф. Алефиренко. Волгоград: Перемена, 2000. С.105 111.
24. Бережан С.Г. Семантическая эквивалентность лексических единиц. Кишинев: Штиинца, 1973. 372 с.
25. Бобух Н.М. Антоніми та фразеологізми з семантично протилежними компонентами // Мовознавство. 1992. № 4. С. 62 67.
26. Богуславская О.Ю. Динамика и статика в семантике пространственных прилагательных // Логический анализ языка. Языки пространств / Отв. ред. Н.Д. Арутюнова, И.Б. Левонтина. М.: Языки русской культуры, 2000. С. 20 29.
27. Бойко Н.І. Експресивна енантіосемія в сучасній українській літературній мові // Наука і сучасність: Зб. наук. праць. К.: НПУ, 1999. Вип. 2. Ч. 2. С. 170 180.
28. Болдарев Н.Н. Отражение пространства деятеля и пространства наблюдателя в высказывании // Логический анализ языка. Языки пространств / Отв. ред. Н.Д. Арутюнова, И.Б. Левонтина. М.: Языки русской культуры, 2000. С. 212 216.
29. Брагина А.А. Лексика языка и культура страны: Изучение лексики в лингвострановедческом аспекте. М.: Русский язык, 1981. 176 с.
30. Брагина А.А. Цветовые” определения и формирование новых значений слов и словосочетаний // Лексикология и лексикография: Сб. статей / АН СССР. Отделение лит. и языка. Науч. совет по лексикологии и лексикографии: Редкол: С.Г. Бархударов и др. М.: Наука, 1972. с.73 104.
31. Брудный А.А. Значение слова и психология противопоставлений // Семантическая структура слова. Психолингвистические исследования. М.: Наука, 1971. С. 19 27.
32. Будагов Р.А. Слово и его значение. Научно-популярный очерк. Л.: ЛГУ, 1947. 64 с.
33. Буй Динь Зан. Антонимы русского языка (разнокорневые глыголы) в сопоставлении с вьетнамским языком: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01/ Московский государственный ун-т. М., 1976. 31 с.
34. Булаховський Л.А. Введение в языкознание. М.: Учпедгиз, 1953. Ч. ІІ. 178 с.
35. Буткова Г.В. Лексические синонимы в произведениях Ю. Яновского (опыт функционально-семантического анализа): Дис. канд. филол. наук: 10.02.02 / Киевский гос. пед. ин-т им. А.М. Горького. К., 1990. 215 с.
36. Валгина Н.С. и др. Современный русский язык: Учеб. для филол. спец. вузов / Н.С. Валгина, Д.Э. Розенталь, М.И. Фомина. 5-е изд., перераб. М.: Высшая школа, 1987. 480 с.
37. Вархола М. К вопросу выделения антонимичных пар качественных прилагательных // Jazykovedný zbornik vĕnovaný VII. Slavistickému kongresu vo Varšave. Acta Facultatis philosophicae Universistatis Safarikanae Prešovensis, Bratislava, SPN, 1975. S. 107 118.
38. Вархола М. К вопросу выделения лексических глагольных антонимов в системе современного русского языка // Zbornik Pedagogickej fakulty v Рrešove university P.J. Safarika v Kosiciach. Rocnik XXII. Zvazok 3. Slavistika. Slovenske Pedagogicke nakladatelstvo, Bratislava, 1988. S. 79 87.
39. Вархола М. О некоторых особенностях адъективных антонимов // Universytet im. A. Mickiewicza w Pozaniu, Studia Rossica Poznaniensia VI. Poznan, 1975. S. 117 129.
40. Василевич А.П., Скокан Ю.Н. К методике сопоставительного исследования: На примере лексики цветообозначений // Вопросы языкознания. 1986. № 3. С. 103 110.
41. Василенко В.А. Функціонування синонімів і антонімів у поезіях Ігоря Муратова: Дис. ...канд. філол. наук: 10.02.01 / Харківський державний педагогічний ун-т ім. Г.С. Сковороди. Х., 1999. 217 с.
42. Василенко В.А. Функціонування синонімів і антонімів у поезіях Ігоря Муратова: Автореф. дис. ...канд. філол. наук: 10.02.01 / Харківський державний педагогічний ун-т ім. Г.С. Сковороди. Х., 2000. 18 с.
43. Васильев Л.М. Современная лингвистическая семантика: Учеб. пособие для вузов. М.: Высшая школа, 1990. 176 с.
44. Васильев Л.М. Теория и методология современного языкознания. Принципы знаковости и формальности языка: Учеб. пособие. Уфа: БГУ, 1990. 59 с.
45. Ващенко В.С. Про антонімічні фігури у народних приказках-прислів’ях // Ващенко В.С. Фрагменти з українського мовознавства. Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний ун-т, 1989. С. 40 43.
46. Введенская Л.А. Понятие лексической антонимии // В кн.: Введенская Л.А. Словарь антонимов русского языка. 2-е издание, испр. и доп. Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовского ун-та, 1982. С.14 22.
47. Введенская Л.А. Проблемы лексической антонимии и принципы составления словаря антонимов: Автореф. дис. д-ра филол. наук: 10.02.01 / Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовского ун-та, 1973. 36с.
48. Везерова М.Н., Моранькова М.П. Окказиональная антонимия как результат проявления в речи парадигматических и синтагматических возможностей слова // Функциональный и семантический аспекты изучения лексики: Межвуз. сб. науч. тр. / Под ред. С.В. Фролова. Куйбышев: Куйбышевский педагогический ин-т, 1985. С. 3 11.
49. Вилюман В.Г. О синонимии и антонимии слов (на материале английского языка) // Проблемы лексикологии, лексикографии и прикладной лингвистики / Отв. ред. Н.Д. Андреев. М.: Изд-во МГУ, 1978. С. 18 29.
50. Виноградов В.В. Великий русский язык. М.: Гослитиздат, 1945. 172 с.
51. Виноградов В.В. Проблемы литературных языков и закономерностей их образования и развития. М.: Наука, 1967. 134 с.
52. Виноградов В.В. Русский язык (Грамматическое учение о слове): Учеб. пособие для вузов. 3-е изд., испр. М.: Русский язык, 1986. 639 с.
53. Висоцький А.В. Склад та структура лексико-семантичної групи прикметників на позначення смаку // Наука і сучасність: Зб. наук. праць. К.: НПУ, 1998. Ч. 1. С. 145 151.
54. Висоцький А.В. Структура та склад лексико-семантичної групи прикметників на позначення кольору в українській мові // Система і структура східнослов’янських мов: Міжкафедр. зб. наук. праць. К.: НПУ, 1998. С. 53 60.
55. Висоцький А.В. Склад та структура лексико-семантичних груп якісних прикметників в українській мові: Дис. ...канд. філол. наук: 10.02.01 / Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. К., 1998. 177 с.
56. Вольф Е.М. Грамматика и семантика прилагательного. М.: Наука, 1978. 200 с.
57. Воробьев Б.Д. Об отношении лексической синонимии и антонимии в лексико-семантических группах имен существительных, характеризующих человека // Слово в системных отношениях. Свердловск: Свердловский государственный педагогический ин-т, 1982. С. 59 69.
58. Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов / За ред. О.С. Мельничука. К.: Наукова думка, 1966. 596 с.
59. Газизова Р.Ф. Лексико-грамматическая сочетаемость частей речи // Семантика и структура предложения: Лексическая и синтаксическая семантика. Уфа: Башкирский государственный ун-т, 1978. С. 105 110.
60. Гак В.Г. Языковые преобразования. М.: Школа Языки русской культуры”, 1998. 768 с.
61. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища школа, 1985. 360 с.
62. Галустян Р.Г. Структурно-динамическая теория языка / АН АрмССР, Ереван. гос. ун-т. Ереван: Изд-во АН АрмССР, 1988. 270 с.
63. Гегель Г. В. Ф. Наука логики. В 3-х томах / Отв. ред. и автор вступительной статьи М.М. Розенталь. Т. 1. М.: Мысль, 1970. 501 с.; Т. 2. М.: Мысль, 1971. 248 с.; Т. 3. М.: Мысль, 1972. 371 с.
64. Герасимов Г.И. Прилагательные, обозначающие цвет // Русский язык за рубежом. 1969. № 3. С.27 35.
65. Гинзбург Р.С. Значение слова и методика компонентного анализа // Иностранный язык в школе. 1978. № 5. С. 21 26.
66. Гитлиц А.М. Антонимическая группа прилагательных, объединенных значением grande pequeno в современном испанском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.05 / Ленинградский государственный ун-т им. А.А. Жданова. Л., 1968. 19 с.
67. Говердовський В.И. Коннотемная структура слова. Х.: Вища школа, 1989. 95 с.
68. Грек А.Г. Пространство жизни и смерти в двух циклах стихов Вячеслава Иванова // Логический анализ языка. Языки пространств / Отв. ред. Н.Д. Арутюнова, И.Б. Левонтина. М.: Языки русской культуры, 2000. С. 391 399.
69. Грибановский А.П. Сопоставительное исследование сочетаемости и семантической структуры прилагательных со значением короткий” и длинный” в разных языках (на материале современного английского, испанского, португальского и французского языков): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04; 10.02.05 / Московский государственный педагогический институт имени В.И. Ленина М., 1975. 18 с.
70. Грицкат И.О. О антонимиjи // Зборник за филологиjу и лингвистику, ІV V. Нови Сад. 1961 1962. С. 87 90.
71. Грищенко А.П. Прикметник у системі частин мови // Мовознавство. 1973. № 6. С.15 25.
72. Губарева Г.А. Семантика та стилістичні функції кольоративів у поетичній мові Ліни Костенко: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. Х., 2002. 18 с.
73. Гутнер Г.Б. Философия языка: Учебное пособие. М.: Изд-во УРАО, 2001. Часть 1: Язык и реальность. 80 с.
74. Давыдова М.К. Антонимия как художественно-выразительное средство в романе М. Шолохова Поднятая целина” // Ученые записки Хабаровского пед. ин-та. Хабаровск: Изд-во Хабаровского пед. ин-та, 1970. Т. 29. С. 150 159.
75. Дзівак О.М. Дистрибутивний аналіз назв кольорів у сучасній українській літературній мові // Дослідження з фонетики, граматики і фразеології української мови. К.: КДПІ ім. О.М. Горького, 1974. С.96 104.
76. Дзівак О.М. З історії назв кольорів // Українська мова та література в школі. 1973. № 9. С. 81 84.
77. Дзивак О.М. Лексика на обозначение цвета в современном украинском литературном языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02 / Киевский государственный педагогический институт им. А.М. Горького. К., 1974. 34 с.
78. Дзівак О.М. Похідні назви кольорів в українській мові // Дослідження з фонетики, граматики і фразеології української мови. К.: КДПІ ім. О.М. Горького, 1974. С. 112 127.
79. Дзівак О.М. Про систему назв кольорів у сучасній українській літературній мові // Українське мовознавство. К.: Вища школа, 1975. Вип. 3. С. 25 31.
80. Дмитриевская И.В. К вопросу о противоречащих и противоположных понятиях // Логико-грамматические очерки. М.: Высшая школа, 1961. С. 67 77.
81. Довбня Л.Е. Молоде та зелене (Семантичні зміни праслов’янських прикметників, що позначають колір у російській, українській та чеській мовах) // Відродження. 1994. № 12. С. 71 73.
82. Долгова И.А. Семантическая характеристика терминологических антонимов (на материале терминологии химии): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / Ленинградский государственный ун-т им. А.А.Жданова. Л., 1984. 18 с.
83. Дорошевский В. Элементы лексикологии и семиотики / Авторизованный перевод с польского В.Ф. Конновой. М.: Прогресс, 1973. 286 с.
84. Дослідження з лексикології та лексикографії. К.: Наукова думка, 1965. 271 с.
85. Ермакова О.П. Существует ли в русском языке энантиосемия как регулярное явление? Вспоминая общую этимологию начала и конца // Логический анализ языка. Семантика начала и конца / Отв. ред. Арутюнова Н.Д. М.: Идрик, 2002. С. 61 68.
86. Журавель Н.В. Засіб експресії антонімія // Культура слова. К.: Наукова думка, 1981. Вип. 20. С. 32 34.
87. Журинский А.Н. О семантической структуре пространственных прилагательных // Семантическая структура слова. Психолингвистические исследования. М.: Наука, 1971. С. 96 124.
88. Завьялова В.М. Антонимы (Пособие по лексике немецкого языка). М.: Высшая школа, 1969. 246 с.
89. Засухина Т.И. Место лексико-грамматических средств в языковом поле пространства // Теория поля в современном языкознании: Межвуз. научный сборник. Уфа: Изд-во Башкирского ун-та, 2001. С. 73 77.
90. Зиндер Л.Р., Строева Т.В. Современный немецкий язык. Теоретический курс. Изд. 3-е перер. М.: Издательство литературы на иностранных языках, 1957. 420 с.
91. Зорівчак Р.П. Прикметник // Порівняльні дослідження з граматики англійської, української, російської мов / Відп. ред. Ю.О. Жлуктенко. К.: Наукова думка, 1981. С. 128 153.
92. Зубовская Н.К. Специфика прилагательных размера и способы экспликации их семантических свойств (на метериале русского, немецкого и французского языков): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.19 / БелГУ им. В.И. Ленина. Минск, 1990. 17 с.
93. Иванов В.В., Топоров В.Н. Славянские языковые моделирующие семиотические системы (Древний период). М.: Наука, 1965. 246 с.
94. Иванова В.А. Антонимия и полисемия // Лексико-грамматические этюды по русскому языку: Межвуз. сб. Кишинев: Штиинца, 1981. С. 50 62.
95. Иванова В.А. Антонимия и синонимия // Актуальные проблемы лексикологии и грамматики русского языка. Вопросы русского языка: Межвуз. сб. / Отв. ред. В.Н. Мигирин. Кишинев: Штиинца, 1977. С. 33 49.
96. Иванова В.А. Антонимия в системе языка. / Отв. ред. В.И. Кодухов. Кишинев: Штиинца, 1982. 163 с.
97. Иванова С.В. Языковое поле пространства, или пространство языкового поля // Теория поля в современном языкознании: Межвуз. науч. сб.