Балюк Наталія Віталіївна Співробітництво ЄС з державами та міжнародними організаціями Латинської Америки та Карибського басейну

Краткое описание

Балюк Наталія Віталіївна, фахівець з управління проек­тами та програмами у сфері нематеріального виробництва Проекту міжнародної технічної допомоги «Програма спри­яння громадській активності Долучайся!: «Співробітництво ЄС з державами та міжнародними організаціями Латинської Америки та Карибського басейну» (23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку). Спецрада Д 26.001.29 у Київському національному універ­ситеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
Балюк Наталія Віталіївна
УДК 327.7:061.1ЄС]:327(8=134)(043.3)
СПІВРОБІТНИЦТВО ЄC З ДЕРЖАВАМИ ТА МІЖНАРОДНИМИ
ОРГАНІЗАЦІЯМИ ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ ТА КАРИБСЬКОГО БАСЕЙНУ
ДИСЕРТАЦІЯ
23.00.04 – політичні проблеми
міжнародних систем та глобального розвитку
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
__________________________
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий керівник: Матвієнко Віктор Михайлович
доктор історичних наук, професор
КИЇВ – 2019

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ……………………….…………... 14
ВСТУП………………………………………………………………………. 15 1.
РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНО – ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА
ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ………………………………….
2.
23
1.1. Теоретико-методологічні аспекти дослідження міжрегіонального
співробітництва ЄС та ЛАКБ………………………………..……………
3.
23
1.2. Класифікація суб’єктів та моделі міжрегіональної співпраці ……... 43 4.
1.3. Документально-джерельна база дослідження……………………… 58 5.
Висновки до Розділу 1……………………………………………………. 68 6.
РОЗДІЛ 2. МІЖНАРОДНО – ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА
СТРАТЕГІЇ МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ЄС –
ЛАКБ………………………………………………………………………….
7.
71
2.1 Становлення співробітництва Європейського Союзу з державами
та міжнародними організаціями ЛАКБ………………………………….
8.
71
2.2. Договірно – правова основа міжрегіонального співробітництва…. 82 9.
2.3. Стратегія співробітництва Європейського Союзу з ЛАКБ……….... 98 10.
2.4. Основні підходи латиноамериканських і карибських держав та
організацій щодо співпраці з ЄС…………………………………………
11.
110
Висновки до Розділу 2……………………………………………………. 120 12.
РОЗДІЛ 3. ФОРМИ ТА МЕХАНІЗМИ СПІВРОБІТНИЦТВА ЄС ТА
ЛАКБ……………………………………………………………….…………
13.
123
3.1. Саміти як політичний механізм співробітництва ЄС з регіоном
Латинської Америки та Карибського басейну……………………….….
14.
124
3.2. Міжпарламентське співробітнцтво ЄС – ЛАКБ………………….… 140 15.
3.3. Регіональні програми розвитку ЄС для держав ЛАКБ………….…. 146 16.
3.4. Ібероамериканська спільнота націй як інструмент міжрегіональної
взаємодії …………………………………………………………………...
17.
162
Висновки до Розділу 3……………………………………………………. 176 18.
ВИСНОВКИ………………………………………………………………… 178 19.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………… 187 20.
ДОДАТКИ …………………………………………………………………... 239 2

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проведене дослідження стало основою для вирішення важливого наукового
питання щодо становлення і розвитку форм та механізмів міжрегіонального
співробітництва, які сформувалися Європейським Союзом з Латинською Америкою та
Карибським басейном та визначенні ефективності їх функціонування, і дозволило дійти
до наступних висновків.
1. У сучасному глобалізованому світі міжнародне співробітництво стає потужним
інструментом взаємодії не лише держав, а й інших суб’єктів міжнародних відносин.
Осмислення категорії «міжнародне співробітництво» дозволяєне тільки глибше зрозуміти
природу основних процесів у світовій політиці, а й власне розкриває причини
використання такої форми взаємодії між окремими регіонами.
Питання міжнародного співробітництва перебуває у центрі полеміки двох
напрямів політичної теорії – реалістичної та ліберальної, а також ґрунтовно розглядається
представниками конструктивізму, історичного інституціоналізму, французької та
британськоїшкіл соціологіїміжнародних відносин.На думку дисертанта,досить слушним
є напрацювання французького науковця Б. Баді, який пропонує розглядати міжнародне
співробітництво між суб’єктами різнорівневого порядку, чим, насамперед, і виділяється
співробітництвоЄС–ЛАКБ.Власне це знаходить конкретне відображення у стратегічних
документах ЄС щодо одночасного формування комплексу взаємодій в регіоні Латинської
Америки та Карибського басейну.
Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що наразі як ЄС, так і
регіональні інституції та держави ЛАКБ здійснюють пошуки партнерів не лише у своїх
регіонах, а й прагнуть побудувати взаємовигідне міжрегіональне співробітництво.
Насамперед, виділеною є позиція Європейського Союзу, який системно підтримуючи
власну регіональну інтеграцію, активно просуває ідею міжрегіоналізму як механізму для
своїх зовнішніх зв’язків. Міжрегіоналізм для ЄС сформулювався, власне, як спосіб
втілення та розповсюдження регіонального управління європейського типу.Така стратегія
перетворила ЄС, без сумніву, на саму активну організацію з розбудови міжрегіональних
зв’язків, яку багато дослідників справедливо пов’язують із фактичним втіленням
концепції міжрегіоналізму на практиці.
179
Власне концепція міжрегіоналізму суттєво допомагає сучасним акторам
міжнародних відносин вдало поєднувати посилення власних позиції в своєму регіоні через
регіональну інтеграцію та диверсифікувати традиційні зв’язки з акторами інших регіонів
шляхом співробітництва в економічній, політичній та інших сферах. Концепція
міжрегіоналізму використовується суб’єктами міжрегіонального співробітництва
ЄС – ЛАКБ як основа для визначення їхніх позицій щодо взаємного діалогу, окреслення
формату та рівнів міжрегіонального співробітництва.
2. На основі аналізу міжрегіонального співробітництва між ЄС та ЛАКБ автором
виділено чотири моделі взаємодії двох регіонів: модель «ЄС – окремі країни ЛАКБ»
(співпраця з Мексикою, Чилі, Бразилією та групами держав, об’єднаними аналогічними
договорами); модель «окремі країни ЄС – країни ЛАКБ» (взаємодія в рамках
Ібероамериканських зустрічей, Португало–бразильських самітів тощо) та модель
«організація – організація», за якої ЄС співпрацює з окремими організаціями в ЛАКБ.
Окремо варто виділити модель «регіон–регіон», яка з’явилася після створення СЕЛАК та
налагодження співробітництва ЄС з цією організацією. Усі моделі існують паралельно і
це забезпечує сторонам міжрегіонального діалогу необхідну гнучкість.
Проведене дослідження дозволялило автору виокремити наступні групи суб’єктів
міжрегіональної співпраці ЄС – ЛАКБ: Європейський Союз та його окремі держави–
члени з одного боку, а з іншого – власне 5 міжнародних організацій (СЕЛАК,
МЕРКОСУР, АСН, ЦАСІ та КАРІКОМ) та окремі держави Латинської Америки та
Карибського басейну.
Автор доводить, що створення механізму ЄС для визначення спільної політики
щодо інших регіонів, в тому числі ЛАКБ, потребувало часу і узгодження позицій.
З’ясовано, що у певних сферах, ЄС як наднаціональна міжнародна інституція має
виключну компетенціюу своїйзовнішнійполітиці, втімпитаннящодонадання інвестицій,
надсилання військових місій чи підписання угод про асоціацію залишаються на розсуд
кожного окремого члена ЄС (шляхом ратифікації національними парламентами). Власне,
основну роль у співробітництві з ЛАКБ відіграють Європейська Комісія, Президент
Європейської Ради, Верховний представник ЄС з зовнішньої політики та політики
180
безпеки, а також окремі держави ЄС, які активно пропагують співробітництво саме з
регіоном ЛАКБ, насамперед – Іспанія та Португалія.
Серед країн ЛАКБ автором виділено чотири групи країн, які взаємодіють з ЄС з
різним ступенем інтенсивності: 1) Мексика, Чилі, Бразилія як стратегічні партнери ЄС у
регіоні ЛАКБ; 2) Перу, Колумбія та Еквадор – держави, з якими створена зона вільної
торгівлі та здійснюється посилений політичний діалог; 3) інші держави ЛАКБ –
підписанти регіональних та національних програм допомоги ЄС; 4) держави, з якими ЄС
періодично призупиняє чи обмежує співробітництво (у минулому у цю групу потрапляли
Куба та Гондурас через недемократичні процеси в цих країнах, що протирічило
принципам ЄС). Дисертантом відзначається, що попри заяви ЄС, що ЛАКБ є важливим
політичним та економічним партнером, наразі ще не налагоджено стратегічного
партнерства з низкою потужних країн регіону.
3. В результаті проведеного дослідження процесу становлення та розвитку
співробітнцитва ЄС з країнами та міжнародними організаціями ЛАКБ, автор прийшов до
висновку, що міжрегіональні зв’язки між європейською та латиноамериканською
частинами світу побудовані на сторічних традиціях та значною мірою еволюціонували в
другій половині ХХ ст., але особливої інтенсивності вони набули саме протягом останніх
трьох десятиліть. На думку автора, такий активний характер взаємодії пояснюється
низкою причин. По–перше, країни ЄС і ЛАКБ солідарні в позиціях з низки ключових
проблем міжнародних відносин, а саме: виступають за багатополярний світоустрій, за
примат міжнародного права і зниження силового фактора, за розвиток демократії, повагу
прав і свобод людини,за більшуважне ставлення до проблемнавколишнього середовища.
По-друге, обом регіонам співпраця вигідна економічно: ЄС є одним із найбільших
інвесторів в економіки країн ЛАКБ і торговим партнером регіону. По–третє, важливим
фактором взаємодії ЄС і ЛАКБ є історико–культурна спорідненість (спільність) регіонів,
про що регулярно заявляють представники обох сторін. Власне, наявні спільні цінності
європейської та латиноамериканської цивілізацій, лінгвістичний і релігійний фактор
також значною мірою обумовлюють успіх міжрегіонального діалогу.
Проаналізувавши співпрацю ЄС з країнами ЛАКБ автор систематизував наявну
договірно-правову базу цих взаємин. Угоди «першого покоління», які підписувалися у
181
1970-х роках, були доповнені новими темами взаємного співробітництва, що згодом
знайшло відображення в угодах «другого покоління», а потім, «третього». У 1990-х роках
ЄС були підписані угоди про співробітництво майже з усіма країнами ЛАКБ, які згодом
були замінені Угодами про партнерство та співробітництво. Наразі найвищимрівнемугод
вважаються угоди про асоціацію або угоди «четвертого покоління». Усі угоди, підписані
ЄС з державами та організаціями ЛАКБ, мають трикомпонентну структуру, а саме
економічний, політичний та коопераційний елементи (Додаток 3). Втім, ЄС визнає, що
форми співпраці з державами у ЛАКБ не можуть здійснюватися на основі однакових
критеріїв як для розвинених, так і економічно слабких держав.
Висвітлено, що наразі ЄС має низку угод про співробітництво з окремими
регіональними організаціями ЛАКБ, а саме АСН, МЕРКОСУР та ЦАСІ. По моделі
«організація-організація» ЄС має також угоду про асоціацію для Центральної Америки, а
з 2013 р. на основі Планів дій відбувається співробітництво між ЄС та СЕЛАК.
Для ЄС розгортання механізмів співпраці означає посилення свого міжнародного
іміджу, пов’язаного із зобов’язанням щодо сталого розвитку, шляхом заохочення
демократії та соціальної інтеграції в інших країнах і, таким чином, ЄС позиціонує себе як
провідний актор сучасних міжнародних відносин. У свою чергу, країни ЛАКБ прагнуть
якнайефективніше використати фінансові ресурси, призначені для підтримки їх розвитку.
Останнім часом значно розширилися сфери співпраці між двома регіонами.
Економічний діалог, який був пріоритетним напрямком співробітництва у ХХ ст.,
доповнюється політичним; активно розвивається гуманітарне співробітництво. В останнє
десятиліття помітне посилення взаємодії між регіонами у сфері енергетики та екології.
4. У рамках дослідження встановлено, що ЄС має узгоджену, послідовну та
комплексну міжрегіональну стратегію щодо співробітництва з ЛАКБ. Це відображається
у стратегічних документах Європейської Комісії щодо співробітництва з регіоном
вцілому, співробітництва з окремими державами та організаціями. Незважаючи на те, що
стратегічні документи ЄС щодо ЛАКБ не оновлювалися протягом останніх п’яти років,
регіональні та національні індикативні програми продовжують втілюватися на виконання
цих стратегій до 2020 року, після чого логічним видається, на думку автора, підписання
нових програм.Крім того, існує ряд програм, які направлені на співробітництво міжЄСта
182
ЛАКБ в окремих сферах, а наразі діюча Багаторічна індикативна програма для ЛАКБ
2014–2020 рр. має об’єднати усі програми для ЛАКБ