Більченко Євгенія Віталіївна. Педагогічні погляди Климента Смолятича в контексті діалогу культур

Краткое описание

Більченко Євгенія Віталіївна. Педагогічні погляди Климента Смолятича в контексті діалогу культур : Дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2006. — 228арк. — Бібліогр.: арк. 175-201

Більченко Є.В. Педагогічні погляди Климента Смолятича в контексті діалогу культур. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 загальна педагогіка та історія педагогіки. Національний педагогічний університет ім.М.П.Драгоманова. Київ, 2006.
Дисертація присвячена системному аналізу педагогічних поглядів давньоруського митрополита Климента Смолятича (ХІІ ст.) крізь призму діалогу культур як філософсько-гуманістичної традиції вітчизняної освіти і виховання.
У дисертаційному дослідженні розглянуто особливості світогляду і творчої життєдіяльності Климента Смолятича, педагогічну персоналію якого визначено як своєрідний феномен взаємодії історико-культурних й освітніх традицій (античної, візантійської, болгарської, західноєвропейської, іудейської, далекосхідної, місцевої).
Виокремлено й теоретично обгрунтовано педагогічні зміст і спрямованість світоглядної позиції митрополита як філософії педагогіки”. Діалогові аспекти філософсько-педагогічної думки Смолятича розкрито на прикладі гуманістичних цілепокладань (образу людини) та виховних цінностей його творчості, побудованої на засадах полікультурності й зорієнтованої на формування цілісної особистості в єдності її навчання, виховання й розвитку.
На підставі розкриття діалогової сутності педагогічних поглядів Климента Смолятича окреслено перспективи їх упровадження в практику сучасної освіти, особливо з урахуванням пріоритетів діалого-культурологічного підходу.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми осмислення світоглядних та освітніх засад педагогічного спадку вітчизняних мислителів Княжої доби, зокрема творчості митрополита Климента Смолятича, що виявляється в цілісному системному аналізі педагогічних поглядів митрополита крізь призму діалогу різних культурних традицій задля поглиблення гуманістичної та культурологічної проблематики змісту вищої педагогічної освіти в Україні.
1. Доцільність застосування діалогового підходу як методологічної засади дослідження освітньо-виховного досвіду Київської Русі базується на результатах аналізу сучасних концептуальних підходів історико-педагогічної науки в Україні (цивілізаційний, культурно-антропологічний, аксіологічний, формаційний), характерною рисою яких є тяжіння до цілісного системного осмислення історико-педагогічного процесу як органічної складової культурно-цивілізаційного поступу в контексті взаємодії культур. Правомірність обрання зазначеного підходу підтверджується в процесі огляду історіографії педагогіки Київської Русі за період від ІІ половини ХІХ до початку ХХІ ст., який виявляє складність повного розкриття сутності педагогічної думки Княжої доби в контексті класичної раціоналістичної методології. Діалогічність педагогічної культури Київської Русі полягає в її здатності до співробітництва, відкритості. Дана особливість виявляє себе через процес взаємодії слов’янської освіти з численними національними та історичними традиціями: античною, візантійською, болгарською, західноєвропейською, іудейською, далекосхідною.
2. Розкриття способів давньоруського діалогу культур ХІІ ст. у творчій життєдіяльності митрополита Климента Смолятича допомогло встановити, що головну роль у міжкультурній взаємодії відігравали Візантія й античність. Аналіз високої грецької освіченості Климента Смолятича дозволив констатувати наявність сприятливих світоглядних передумов для творчої трансляції ним на слов’янський грунт засад візантійського раціоналізму (оголошення розуму рівноцінним з вірою засобом пізнання Бога). Педагогічний зміст релігійного раціоналізму полягає у виховному розумінні богопізнання як педагогічного процесу (залучення особистості до етичного ідеалу), що підлягає інтелектуалізації на засадах єдності книжного знання і морально-релігійного виховання.
За таких умов антична культурна спадщина, щодо репрезентації якої у творчості Климента Смолятича було виокремлено об’єктивні, здебільшого підсвідомі, запозичення (реальності”) та суб’єктивні, свідомо висловлені автором, уявлення (реалії”), відігравала, на думку митрополита, роль ефективного знаряддя розуму в процесі релігійного дослідження, навчання і виховання. Античні реальності” імпліцитно містяться в окремих фрагментах тексту Климентового твору як полісемантичного знакового комплексу (зокрема в уривку про Премудрість Божу) та виявляються за допомогою методики герменевтичного тлумачення.
3. Педагогічні погляди Климента Смолятича сформувалися в контексті філософування в межах богословської концепції софійності буття, складеної в результаті діалогу античних, іудейських, християнських та східнослов’янських уявлень про світ як про одухотворений Богом простір (храм”). Дотримання даної концепції визначило педагогічні зміст і спрямованість його творчості, що позначилися, зокрема, на сповідуванні ним сформульованої ще Сократом ідеї філософії як програми морального виховання людини, яка скеровується до праведного життя через особистий приклад філософа-вчителя. Зазначене дозволяє застосувати до педагогічно зорієнтованого мислення Смолятича категорію філософія педагогіки”, що є своєрідним середньовічним прообразом сучасної філософії освіти.
Софійність педагогічних поглядів Климента Смолятича визначає їх гуманістичний характер, що віддзеркалюється в антропологічному ідеалі, розробленому митрополитом: це образ праведника, патріота й просвітянина, здатного до активної творчої діяльності заради осягнення образу святості, самовиховання і перевиховання, безкорисливого служіння людям, істині, Богу. Відповідно головними виховними цінностями Климент проголошує розум, знання, аскезу, творчість, піклування про добробут і духовний розвиток вихованця, що в контексті педагогічної думки Київської Русі створює передумови для утвердження в національній системі виховання принципу діалогічності культури вчителя.
Органічним продовженням педагогіки митрополита є його історіософські та суспільно-політичні уявлення. Вони формуються в результаті поширення її основних положень з окремої людини на все суспільство. Це перетворює провіденційно зумовлений історичний поступ у глобальний проект виховання за трьома стадіями”: Заповіт, Закон, Благодать (пор. з Іларіоном). За даною періодизацією Київська Русь як богообрана країна” і спадкоємець високих духовних надбань християнства стає рівноправною з Візантією. Тому основними принципами виховної програми Климента Смолятича в масштабі суспільства є гуманізм, діалогізм і софійність. Ідея формування національної самосвідомості через діалог культур, що прослідковуєтьсяв поглядах Климента Смолятича на патріотичне виховання, дозволяє вбачати в останніх зародження сучасного принципу полікультурності освіти.
4. З’ясовано особливості практичної реалізації педагогічних поглядів Климента Смолятича. По-перше, освітня практика митрополита здійснювалася в межах приватного вченого гуртка. По-друге, у роботі даного гуртка має місце поєднання проповідницької та викладацької діяльності, морально-релігійного виховання та навчання книжній грамотності. По-третє, навчанню підлягають особи різного віку, оскільки виховання як процес осягнення духовного ідеалу набуває форм самовиховання й перевиховання і триває все життя. Тому в навчально-виховній діяльності застосовуються активні, діалогові методи: диспути, змагання, символічні тлумачення текстів. Єдність дидактичної, виховної і розвивальної складових педагогічного процесу в освітній практиці Климента Смолятича засвідчує високу роль давньоукраїнської інтелігенції в діалогізації національної освіти, в утвердженні її оригінальних філософсько-гуманістичних традицій.
Системний аналіз педагогічних поглядів Климента Смолятича дозволив виявити самобутні освітні ідеї мислителя. Вони складають органічну єдність з релігійно-філософськими цінностями Середньовіччя, сформувалися в контексті діалогу різних культур і тому висловлювалися митрополитом через зібрання цитат (текстів у тексті”). Це дозволяє констатувати значний вплив повчальних ідей митрополита на культурний поступ Київської Русі в ХІІ ст. Вони сприяли зародженню у вітчизняній освіті означеного часу окремих елементів діалого-культурологічного підходу, який визначив демократичну суть давньоруської педагогіки, перейшов у спадок до наступних періодів історико-педагогічного процесу в Україні та обумовив актуальність поглядів Климента Смолятича в контексті освіти ХХІ ст.
Перспективи впровадження педагогічних поглядів митрополита в практику сучасної освіти визначаються в контексті зміцнення поліконцептуальних засад історії педагогіки як навчальної дисципліни, її міжпредметних зв’язків з історією філософії, філософією освіти, культурологією, релігієзнавством та ін. Тому введений до навчального обігу матеріал можна використовувати при вивченні тем з історії педагогіки Київської Русі й Середньовіччя, християнських систем виховання, етико-гуманістичних традицій національної освіти. Дане впровадження доцільно спрямовувати в першу чергу на поглиблення культурологічної проблематики змісту професійної підготовки вчителів, до складу якого включається інформація про виокремлені в дослідженні педагогічні цінності києворусичів щодо морально-духовного, розумового, екологічного, патріотичного виховання особистості на принципах гуманізму та діалогічності. Творче засвоєння майбутніми вчителями даної інформації з метою її подальшого відтворення на аксіологічному рівні вбачається за такими напрямами: викладання загальних курсів з педагогіки, історії педагогіки, філософії, історії філософії, філософії освіти, релігієзнавства, етики, культурології, історії української та зарубіжної культури, історії України; розробка окремих спеціальних курсів з діалогу культур; підготовка відповідних розділів навчальних програм, підручників і посібників із зазначених дисциплін. На основі вивчення педагогічних ідей Климента Смолятича, новітньої філософської, культурологічної та педагогічної літератури розроблено авторську програму навчального курсу Діалог культур і релігійно-освітня спадщина Київської Русі”, який має пізнавальне й виховне значення в контексті системи підготовки сучасного вчителя.
Проведене дослідження не претендує на всебічне висвітлення педагогічної спадщини Климента Смолятича та засвідчує необхідність подальшого дослідження проблеми за такими основними напрямами: педагогічна спадщина Київської Русі в контексті культурологічно зорієнтованого навчання; діалог культур як філософсько-гуманістична традиція освіти Київської Русі; християнська мораль як основа педагогічної думки Київської Русі у творчості митрополита Климента Смолятича