Білокінь Ганна Миколаївна. Становлення і вдосконалення аудиторської служби в банках України

Краткое описание

Білокінь Ганна Миколаївна. Становлення і вдосконалення аудиторської служби в банках України: дис... канд. екон. наук: 08.06.04 / Київський національний економічний ун-т. - К., 2005

Білокінь Г.М. Становлення і вдосконалення аудиторської служби в банках України. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.04. Бухгалтерський облік, аналіз та аудит. Київський національний економічний університет, Київ, 2005.
Дисертаційна робота присвячена дослідженню теоретичних основ та організаційних засад внутрішнього аудиту банків та визначенню напрямів його розвитку і вдосконалення в Україні. Уточнено елементи аналітичної роботи банку на всіх рівнях внутрішнього контролю. Запропоновано авторський підхід щодо напрямів проведення внутрішнім аудитом комплексної оцінки діяльності банку. Обґрунтована необхідність функціонування внутрішнього аудиту в обласних філіях банку. Запропонована структура служби внутрішнього аудиту, яка дозволить здійснювати контроль за діяльністю в режимі реального часу та надавати практичну допомогу керівництву і працівникам кредитної установи. Дістало подальший розвиток питання теорії та практики діяльності внутрішнього аудиту. Здійснено критичний аналіз організації та методики внутрішнього аудиту в кредитних установах України. Для детального вивчення закономірностей діяльності банківських установ запропоновано напрями використання в аналітичній роботі служби внутрішнього аудиту методів, що ґрунтуються на теорії ймовірностей, математичній статистиці, описі банків як сукупності стохастичних фінансових потоків.

У дисертації зроблено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення науково-практичного завдання, що полягає у розробці рекомендацій з удосконалення організації та методики внутрішнього аудиту в банках України. За результатами проведеного дослідження сформульовано висновки та пропозиції, які підтверджують вирішення завдань дисертаційної роботи відповідно до поставленої мети.

За результатами аналізу теоретичних положень, наведених у вітчизняній та зарубіжній літературі, внутрішній контроль визначається сукупністю процедур, спрямованих на досягнення цілей банку як результату дій керівництва щодо планування, організації, моніторингу, перевірки правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку, підвищення ефективності діяльності, забезпечення дотримання унормованих управлінських положень. Доведено, що внутрішній аудит є одним із трьох елементів внутрішнього контролю банку. Інші два управлінський (адміністративний) і бухгалтерський контроль.

Внутрішній аудит відрізняється від зовнішнього за такими критеріями: об’єктами контролю та широтою діапазону діяльності, метою, завданнями, суб’єктами, замовниками, мірою незалежності, висновками, кваліфікацією аудиторів, організацією роботи, обов’язковістю, правовим регулюванням, публічністю, оплатою праці, оформленням результатів аудиту, відповідальністю перед замовниками.
Потреба у розвитку та удосконаленні підходів, методики внутрішнього аудиту як вагомої складової системи внутрішнього контролю банку, обумовлена потребами зниження ризиків у банківській діяльності. Опрацювання процедур внутрішнього аудиту спрямоване на розуміння керівництвом та працівниками банку їх необхідності як послуги, яка поки що використовується не повною мірою через неоднозначне тлумачення об’єктів внутрішнього аудиту у банках. До об’єктів внутрішнього аудиту банків відносяться: ведення бухгалтерського обліку, достовірність звітності, стан майна, забезпеченість власними коштами, фінансова стійкість, ліквідність, система управління, якість роботи економічних і технічних служб, планування і прогнозування, система внутрішнього контролю, операції з грошовими коштами, фінансові результати діяльності.
За кожним об’єктом внутрішнього аудиту обираються конкретні прийоми і способи його здійснення, які формують загальний метод аудиту. Методичні норми, застосовувані у процедурі внутрішнього аудиту, залежать від обсягів і мети перевірки та джерел даних, які підлягають перевірці. Критерію відповідальності за досягнення поставленої мети, а не за виконання окремих функцій надається пріоритет при обранні методів внутрішнього аудиту.
Аналітичну роботу банківських підрозділів на всіх рівнях внутрішнього контролю (починаючи з адміністративного і закінчуючи внутрішнім аудитом) слід проводити за такими принципами: науковий підхід та інформаційні технології, стратегія і розвиток, системність, обґрунтована регламентація повноважень, перманентність, організація рівнів інформаційно-аналітичного забезпечення розподілу аналітичних функцій відповідно до центрів відповідальності, раціональність, інформаційна достатність, компетентність.
У процесі вивчення діяльності внутрішнього аудиту банків ЗАТ АК Промінвестбанк, ВАТ Ощадбанк, ЗАТ КБ ПриватБанк, АКІБ УкрСиббанк, АКБ Укрсоцбанк, ВАТ Укрексімбанк розроблено пропозиції з удосконалення його організації та методики здійснення. Для забезпечення менеджменту банку інформацією щодо впливу зовнішніх та внутрішніх факторів та контролю їх проявів, внутрішні аудитори повинні проводити комплексну оцінку за такими напрямами: систематичний моніторинг та оперативне інформування керівництва банку про зміни ринків; визначення співвідношень активів і пасивів залежно від ринкових коливань; періодичний контроль планів і прогнозів, розробка аналітичних висновків та рекомендацій із доведенням їх до керівництва банку; оцінка конкурентної позиції та іміджу банку серед банків своєї групи чи регіону; бюджетне планування та відповідність фактичних результатів плановим, виявлення причин відхилення від кошторису; систематичний моніторинг структури балансу банку; аналіз результатів фінансово-господарської діяльності стосовно відповідності даним прогнозів та планів; аналіз результатів фінансово-господарської діяльності в динаміці; контроль обґрунтованості тарифної політики банку; оцінка удосконалення та розвитку фінансової політики банку.
Під час дослідженні теоретичних та правових засад діяльності внутрішнього аудиту в банківській системі доведена необхідність у переосмисленні його функцій як органу контролю. Мета внутрішнього контролю банку не повинна обмежуватися недопущенням фактів відхилень, помилок та неефективності у роботі. Потрібно запровадити систему своєчасного їх виявлення та усунення, що сприятиме підвищенню ефективності діяльності кредитної установи. Підрозділ внутрішнього аудиту на підставі фактичних даних повинен оцінювати діяльність банку як у ретроспективі, так і максимально точно прогнозувати розвиток майбутніх подій.
Характерна для менеджменту вітчизняних банків лінійно-функціональна структура управління призводить до втрат клієнтів, оскільки рішення приймаються протягом тривалого терміну. Повноваженнями щодо надання кредиту, встановлення відсоткової ставки за кредитами та депозитами варто наділити філії та відділення, а до контролю слід залучити підрозділ внутрішнього аудиту, оскільки він володіє узагальненою інформацією щодо подібних операцій у минулих періодах.
Організацію здійснення внутрішнього аудиторського контролю доцільно розподілити за такими напрямами: дистанційний аудит, аудит на місці, аудит філій.
Оцінка поточного та майбутнього стану банку, а також підготовка внутрішнім аудитом матеріалів для прийняття управлінських рішень, має здійснюватися із застосуванням математико-статистичної моделі з метою визначення стратегії діяльності, зростання прибутку та підвищення стійкості банку. Для банків, які мають розгалужену мережу філій на території всієї України чи окремих регіонів, необхідно розробляти моделі для кожного з них окремо, аналізуючи діяльність банків-конкурентів, що працюють у даному регіоні. Автором запропоновано до застосування у внутрішньому аудиті методи, орієнтовані на детальне вивчення закономірностей процесів, що відбуваються всередині фінансових інститутів: інструментального апарату теорії ймовірностей; математичної статистики; опису банку як сукупності стохастичних фінансових потоків. В основу досліджуваної моделі покладено можливість відстежування обсягів ресурсів, що вивчаються, через дискретні рівновіддалені проміжки часу. Побудова стохастичної мультиплікативної моделі динаміки ресурсу уможливлює її застосування як до різних видів фінансових ресурсів, так і до різних за масштабом часових інтервалів.