Біякова Олена Вячеславна. Квантово-медикаментозна корекція вазорегуляторних, гемодинамічних та імунних порушень у хворих на хронічний гломерулонефрит

Краткое описание

Біякова Олена Вячеславна. Квантово-медикаментозна корекція вазорегуляторних, гемодинамічних та імунних порушень у хворих на хронічний гломерулонефрит : Дис... канд. мед. наук: 14.01.37 / Національний медичний ун-т ім. О.О.Богомольця. — К., 2006. — 172, [15]арк. : рис., табл. — Бібліогр.: арк. 141-171.

Біякова О.В.Квантово-медикаментозна корекція вазорегуляторних, гемодинамічних та імунних порушень у хворих на хронічний гломерулонефрит. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.37 нефрологія. Інститут нефрології АМН України, Київ, 2006.
Дисертація присвячена вивченню вазорегуляторних, гемодинамічних та імунних порушень у хворих на ХГН та розробки методу їх квантово-медикаментозної корекції.
Показано, що в хворих на ХГН має місце висока частота вегетативних розладів, які проявляються вазорегуляторними та гемодинамічними порушеннями та мають відмінності на різних стадіях ХХН. Включення квантових методів (мікрохвильової терапії, поляризованого світла) до комплексної терапії ХГН підвищує ефективність лікування за рахунок корекції вегетативного дисбалансу, гемодинамічних розладів та імунних порушень. Терапія флогензимом підвищує ефективність лікування хворих на ХГН шляхом покращення функціонального стану нирок, сповільнює темпи прогресування захворювання.

У роботі наведене теоретичне узагальнення, обґрунтування і нове вирішення наукової задачі підвищення ефективності лікування хворих на ХГН на основі вивчення вазорегуляторних, гемодинамічних та імунних розладів і розробки методу їх квантово-медикаментозної корекції.

У хворих на ХГН виявлені вазорегуляторні, гемодинамічні та імунні порушення, що проявляються дисфункцією вегетативної нервової системи (зростання симпатичної активності при ХХНна 27,5%, ХХН І на 33,7% та ХХН ІІ на 40,4%, послаблення барорефлекторної регуляції серцево-судинної системи при ХХНна 27,3%, ХХН І на 28,7% та ХХН ІІ на 28%), перебудовою морфо-функціональних параметрів серця (при ХХН-ІІ гіпертрофією ЛШ та систоло-діастолічною дисфункцією у хворих на ХХН-ІІ), зниженням фагоцитарної активності лейкоцитів, змінами клітинної (зниження рівня Т-лімфоцитів, їх субпопуляцій та співвідношення Т-хелперів/Т-супресорів) та гуморальної (підвищенням рівня ЦІК, імуноглобулінів А, М, G) ланок імунітету.
Під впливом поляризованого світла відбуваєтьсязменшення симпатикотонії (на 15,8%), збільшення парасимпатичної активності (на 6,9%) та підсилення барорефлекторних впливів (на 8,9%) на серце і судини. У хворих на ХХН ІІ-ІІ збільшується ФВ ЛШ (на 5,6%) та знижується КСО ЛШ (на 6,5мл), що свідчить про корекцію систолічної дисфункції лівого шлуночка. Під впливом мікрохвильової терапії відбувається тенденція до покращення симпатовагального індексу.
Розроблений новий спосіб лікування АГ у хворих на ХГН шляхом впливу поліхроматичним некогерентним лінійним плоско поляризованим світлом на проекцію синокаротидної ділянки та зону точки Е36на тлі програмноїдієтотерапії та стандартної медикаментозної терапії забезпечує зниження та стабілізацію АТ, дозволяє зменшити дозу антигіпертензивних фармпрепаратів.
Включення до комплексної терапії хворих на ХГН квантових методів лікування (поляризованого світла, мікрохвильової терапії) у порівнянні зі стандартною медикаментозною терапією забезпечує більш високий (відповідно на 28% і на 21%) сумарний позитивний ефект завдяки антигіпертензивному впливу, корекції вазорегуляторних, гемодинамічних, імунних та ліпідних порушень.
Використання поляризованого світла в комплексному лікуванні хворих на ХГН сприяє покращенню фагоцитарної активності лейкоцитів (збільшенню показника НСТ-тесту на 9,9%), збільшенню в крові числа Т-лімфоцитів (від 35,1±1,1% до 40,1±1,1%), зменшенню ЦІК (від 0,15±0,01 од.опт.щ. до 0,12±0,005 од.опт.щ.). Комплексне лікування забезпечує сповільнення процесів мембранодеструкції (спостерігається зниження суми омега-6 ПНЖК від 27,3±0,6% до 25,6±0,6%).
Аналіз віддалених наслідків річного спостереження за хворими на ХХН:ГН показав відмінності у темпах прогресування ХГН в основній групі (хворі якої отримували впродовж 6 і більше місяців системну ензимну терапію, зокрема, флогензим) та контрольній: повільний темп прогресування захворювання спостерігався на 26% частіше в хворих, які отримували флогензим.