Бондарчук Тетяна Ігорівна. Морфо-функціональні, метаболічні процеси та кровотік у слизовій оболонці шлунка при різних його функціональних станах

Краткое описание

Бондарчук Тетяна Ігорівна. Морфо-функціональні, метаболічні процеси та кровотік у слизовій оболонці шлунка при різних його функціональних станах: Дис... канд. мед. наук: 14.03.03 / Львівський держ. медичний ун-т ім. Данила Галицького. - Львів, 2002. - 181арк. - Бібліогр.: арк. 149-175.

Бондарчук Т.І. Морфо-функціональні, метаболічні процеси та кровотік у слизовій оболонці шлунка при різних його функціональних станах. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.03 нормальна фізіологія. Львівський державний медичний університет імені Данила Галицького, Львів, 2002.
Дисертація присвячена вивченню закономірностей секреції шлункових залоз при різних функціональних станах шлунка (гіпер та гіпосекреція) у взаємозв’язку з процесами ліпопероксидації, морфо-функціональним станом слизової оболонки шлунка (СОШ), рівнем кровотока та в залежності від інтенсивності моторики проксимального відділу травного тракту. Встановлено, що тривале блокування Н2-гістамінових рецепторів призводило до зниження секреторної функції шлункових залоз, при цьому спостерігалося зростання процесів ліпопероксидації у СОШ, тканинах печінки та підшлункової залози; суттєво активувався антиоксидантний захист за рахунок різкого зростання активності каталази, активність супероксиддисмутази при цьому знижувалася. При підвищенні моторики проксимального відділу травного тракту зростала шлункова секреція, посилювалися процеси перекисного окислення ліпідів і знижувалася активність ферментів антиоксидантного захисту, що може лежати в основі розвитку ульцерогенних ушкоджень СОШ та дванадцятипалої кишки. При спільному застосуванні прокінетиків та Н2-блокаторів виявлено домінуючий ефект перших. Запропоновано використання у клінічній гастроентерології результатів, що характеризують тривалу спільну дію прокінетиків та Н2-блокаторів. Отримані дані включені у навчальний процес і поглиблюють розуміння механізмів цитопротекції та ульцерогенезу, кровотока та міжрецепторних зв’язків на мембранах секреторних клітин.

На основі проведених комплексних досліджень були встановлені закономірності секреції шлункових залоз при різних функціональних станах шлунка у поєднанні з процесами ліпопероксидації, морфологічними змінами та рівнем кровоплину.
Тривале блокування Н2-гістамінових рецепторів фамотидином спричиняє гальмування шлункової секреції, що супроводжувалося зростанням процесів ліпопероксидації у СОШ, тканинах печінки та підшлункової залози, зниженням активності СОД, підвищенням активності каталази і зниженням рівня кровотоку у СОШ.
Підвищення моторики шлунка та проксимального відділу тонкої кишки метоклопрамідом викликає зростання кислотопродукуючої та пепсиновидільної функцій шлункових залоз. При цьому підвищуються процеси ліпопероксидації як у СОШ, так і в тканинах печінки та підшлункової залози, зменшується активність каталази у СОШ, що може призводити до ульцерогенних змін СОШ та дванадцятипалої кишки; одночасно спостерігається зниження кровотоку у СОШ.
Тривала активація Н2-гістамінових рецепторів гістаміном спричиняє посилення секреторної відповіді шлункових залоз, підвищення процесів ПОЛ як у СОШ, так і в тканинах печінки та підшлункової залози. Активність каталази у СОШ та тканині печінки зростає, а СОД знижується у всіх досліджуваних органах. Рівень кровоплину зростає. При макроскопічному обстеженні виявляються СГУ СОШ.
При одночасному блокуванні секреторної функції шлункових залоз і активації моторики шлунка та проксимального відділу тонкої кишки спостерігається значне зростання виділення кислоти порівняно з самостійним впливом фамотидину. Процеси ліпопероксидації перевищують відповідні показники у інтактних тварин. Спостерігається значне зростання активності СОД порівняно з самостійною дією фамотидину.
Дослідження чутливості Н2-рецепторів секреторних клітин демонструє, що на тлі попередньої тривалої їх активації гістаміном введення фамотидину виявляє менший блокуючий ефект. На тлі гіперсекреції, викликаної гіпермоторикою шлунка та проксимального відділу тонкої кишки, фамотидин виявляє тенденцію до гальмування переважно головних клітин шлункових залоз.
Тривала активація або блокування рецепторів секреторних клітин шлункових залоз призводить до змін процесів ПОЛ як у СОШ, так і в інших досліджуваних органах травної системи, при цьому активність ферментів антиоксидантного захисту має свої органоспецифічні особливості.