БОНДАРЕНКО АНТОН ОЛЕКСАНДРОВИЧ. КУЛЬТ ВОЇНА-ЗВІРА У МІЛІТАРНИХ ТРАДИЦІЯХ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

Краткое описание

БОНДАРЕНКО АНТОН ОЛЕКСАНДРОВИЧ. Назва дисертаційної роботи: "КУЛЬТ ВОЇНА-ЗВІРА У МІЛІТАРНИХ ТРАДИЦІЯХ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Кафедра етнології та краєзнавства
На правах рукопису
УДК 94 (477) : [2-137:59+398.4]
(043.3)
А. О. БОНДАРЕНКО
КУЛЬТ ВОЇНА-ЗВІРА У МІЛІТАРНИХ ТРАДИЦІЯХ НА ТЕРИТОРІЇ
УКРАЇНИ
Спеціальність 07.00.05 – етнологія
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Науковий керівник
Фігурний Юрій Степанович
Кандидат історичних наук
Київ – 2015
2
ЗМІСТ
ВСТУП.....................................................................................................................3
Розділ I
ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ. ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ.
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ..................9
1.1 Історіографія проблеми..................................................................................9
1.2 Джерельна база дослідження.......................................................................30
1.3 Теоретико-методологічні засади дослідження.........................................46
Розділ II
КУЛЬТ ВОЇНА-ЗВІРА В ДАВНІЙ ПЕРІОД НА ТЕРИТОРІЇ
УКРАЇНИ..............................................................................................................54
Розділ III
КУЛЬТ ВОЇНА-ЗВІРА В КИЇВСЬКІЙ РУСІ...............................................100
Розділ IV
ОБРАЗ ВОЇНА-ЗВІРА В КОЗАЦЬКУ ДОБУ...............................................136
Розділ V
УЯВЛЕННЯ ПРО ВОВКУЛАКІВ ЯК ВІДГОМІН ДАВНЬОГО КУЛЬТУ
ВОЇНА-ЗВІРА В КІНЦІ VIII – НА ПОЧАТКУ XX СТ. ...........................162
ВИСНОВКИ........................................................................................................178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ.....................182
3
ВСТУП
Актуальність дослідження. Визначальною складовою давнього
сакрального світогляду були тотемні вірування. Найзначнішим сакральним
військовим образом був культ дикого звіра-хижака: вовка, ведмедя, а також
споріднений з ними культ бойового пса. Ці тварини несли на собі
надзвичайно велике інформаційне міфологічне навантаження. Одним з
найвагоміших аспектів таких уявлень було уособлення диких звірів з
воїнами. Звір-хижак (вовк, ведмідь) являв собою образ воїна, був
покровителем військової справи. Найбільш потужне інформаційне
навантаження мав образ вовка.
Дослідження вивчає культ воїна-звіра на територіях українських
земель: його побутування в різних етнічних групах, що населяли територію
сучасної України; зародження та розвиток даних уявлень в середовищі
праукраїнських племен; подальший розвиток в період Київської Русі;
елементи даного культу в військових традиціях українського козацтва та
поступовий занепад та дегероїзація до періоду XIX ст. Також ми ставимо на
меті прослідкувати зв’язок між військовим шануванням звіра-хижака у
автохтонного населення України з подібними культами у інших давніх
народів (індоєвропейської та алтайської мовних сімей). Тема даної роботи
знаходиться на перетині досліджень традицій слов’янських язичницьких
вірувань, української міфології і історії військової справи. Отже, на нашу
думку, робота з даної теми є надзвичайно актуальною.
Фахові дослідження в сфері давньої української минувшини є
надзвичайно важливими як для українського народу, його пізнання і
самопізнання, так і для академічних наук, які вивчають його місце в
цивілізаційному часопросторі. Міфологічні сакральні уявлення давніх
українців і праукраїнських племен є вкрай малодослідженими. Тільки в наш
час, після 1991 року почалися комплексні наукові розробки різних аспектів
цієї надзвичайно важливої теми.
4
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконувалася у відділі української етнології ННДІУВІ
МОН України в рамках науково-дослідних держбюджетних тем
«Український етнос в світовому часопросторі» (2007 – 2009 рр.; державний
реєстраційний номер № 0107U002234), «Україна і світове українство в
системі українознавства. Українці в світовій цивілізації і культурі» (2010 –
2011 рр.; державний реєстраційний номер № 0110U002230) та «Україна і
світове українство в системі українознавства. Українці в світовій цивілізації і
культурі» (2012 – 2014 рр.; державний реєстраційний номер №
0112U003511).
Мета дисертаційного дослідження полягає у розкритті культу воїназвіра у мілітарних традиціях на території України й уточнені основних етапів
його зародження, становлення, розвитку і занепаду, використовуючи при
цьому широкий загал опублікованих матеріалів, писемних, фольклорних,
лінгвістичних, археологічних джерел та наукової літератури.
Мета дисертації реалізується шляхом виконання таких дослідницьких
завдань:
- систематизувати стан наукової розробки проблеми,
проаналізувати коло джерел і теоретико-методологічну основу
дослідження;
- з’ясувати місце і роль культу воїна-звіра в давній період на
території України;
- дослідити розвиток культу воїна-звіра в часи Київської Русі;
- розглянути трансформацію образу воїна-звіра в козацьку добу;
- проаналізувати уявлення про вовкулаків як відгомін давнього
культу воїна-звіра в кінці XVIII – на початку ХХ ст.;
Об’єктом дослідження є мілітарні традиції як давніх індоєвропейських
етнічних спільнот (кіммерійців, скіфів, сарматів), що населяли територію
сучасної України, так і слов’янських народів, і власне українців.
5
Предметом досліджень є культ воїна-звіра та його подальші
трансформації на території сучасної України.
Методологічну основу дисертації становлять загальнонаукові
принципи історизму, всебічності та системності, що передбачають
опрацювання та узагальнення наявних знань на засадах критичного підходу
до об’єкта і предмета дослідження. Так, принцип історизму дає нам
можливість простежити зародження, становлення, розвиток і занепад культу
воїна-звіра, він також допомагає провести всебічний аналіз, неупереджений
розгляд історичних фактів і процесів. У дослідженні використані
загальнологічні методи аналізу, синтезу, дедукції та індукції, характерні
історичним та етнологічним дослідженням. Також використані такі
спеціальні історичні методи: ідіографічний, порівняльно-історичний (для
проведення порівнянь з аналогічними мілітарними традиціями в інших
давніх народів індоєвропейської та алтайської мовних сімей; та для
проведення паралелей і порівнянь традицій воїнів-звірів в різні історичні
періоди) та інші. Використання перерахованих методів дало змогу
максимально неупереджено дослідити ґенезу культу воїна-звіра в середовищі
військових станів на території України.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період з VII ст. до н. е. по
початок XX ст. н. е.: Нижня часова межа обумовлена появою перших
достовірних згадок про культ воїна-звіра у скіфів. Верхня – пояснюється
трансформаційними процесами, які докорінно змінили традиційну культуру
українців. Разом з тим, враховуючи специфіку зародження у прадавні часи
культу воїна-звіра як важливого чинника індоєвропейського культурного
комплексу, в дисертації використовуються свідчення, що належать до більш
раннього часу, (III – II тис. до н. е.). Вони дають нам можливість отримати
додаткову цінну інформацію про об’єкт і предмет дисертаційного
дослідження, суттєво уточнюють деякі важливі аспекти культу воїна-звіра.
Географічні межі дослідження охоплюють територію сучасної
України. Крім цього, для порівнянь культу воїна-звіра на території України з
6
аналогічними культами сусідніх народів в роботі використані матеріали
етнології, фольклористики, археології та писемних джерел Євразійського
континенту.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає як у постановці
проблеми, яка ще не була предметом системного розгляду й не отримала
всебічного висвітлення в українській етнологічній науці, так і в її вирішенні.
Вперше:
- всебічно та цілісно досліджено культ воїна-звіра на територіях
українських земель: його побутування в різних етнічних групах, що
населяли територію сучасної України;
- узагальнено й структуровано хронологічну періодизацію наукових
досліджень проблеми;
- обґрунтовано практичне застосування елементів культу воїна-звіра
безпосередньо у військовій справі давніх слов’ян та військових дружин
Київської Русі;
Удосконалено:
- концепцію генези автохтонної традиції воїнів-звірів, що виникла на
початку I тис. н. е. у слов’янських праукраїнських племен, своїми
витоками корінилася в тотемних уявленнях праслов’ян та формувалася
під значним впливом сарматських військових звичаїв;
- вивчення можливих взаємовпливів традиції воїнів-звірів у військових
станах праукраїнського населення східнослов’янських етнічних
спільностей та Київської Русі з аналогічними культами сусідніх
народів індоєвропейської (іраномовні скіфо-сармати, германці-готи,
балти, скандинави, кельти, гето-даки), алтайської (авари, хазари,
половці, монголи) та уральської (мадяри) мовних сімей;
Набуло подальшого розвитку:
- вивчення генези мілітарної традиції воїнів-звірів, яка у V – XII ст. н. е.
послідовно пройшла стадії формування, розвитку, піднесення та
занепаду;
7
- знання про пережитки військових тотемних звичаїв у середовищі
українського козацтва у XV – XVIII ст.;
- дослідження видозмін залишків древнього образу воїна-звіра в
українському фольклорі XIX – на поч. XX ст.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційної роботи
полягає в тому, що зібрані матеріали, їх упорядкування аналіз та висновки
дають цілісну картину культу воїна-звіра у мілітарних традиціях на території
України. Отримані результати можуть бути використані для подальшої
розробки даної проблеми, зокрема при дослідження ґенези цієї традиції в
окремо визначений історичний період. Також результати дослідження
можуть бути задіяні у навчальному процесі, при створенні навчальнометодичних посібників, підручників, а також підготовці нормативних та
спеціальних курсів з української етнології, військової історії та інших
суспільно-гуманітарних дисциплін.
Апробація результатів дисертації. Основні положення
дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях відділу
української етнології ННДІУВІ. Результати роботи апробовано у вигляді
доповідей і повідомлень на таких наукових конференціях: Міжнародна
науково-практична конференція «Українознавство в світовому
гуманітарному просторі» (Київ, 2010 р.), Міжнародна наукова конференція
«Українська спільнота: культурно-світоглядні перетворення в історичному
досвіді та сьогоденні» (Київ, 2010), XX ювілейна Міжнародна науковопрактична конференція «Українознавство та всесвітня історія: теоретикометодологічні засади наукових парадигм» (Київ, 2011 р.).
Публікації. Основний зміст та результати дисертації відображені в 7
публікаціях у наукових фахових виданнях: 6 у наукових виданнях України
загальним обсягом 4,0 др. арк., і 1 (1,0 др. арк.) у зарубіжному науковому
виданні.
Структура дисертації зумовлена метою дослідження та поставленими
завданнями. Загальний обсяг роботи – 209 сторінок, з них 181 сторінка
8
основного тексту. Робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків,
списку використаних джерел і літератури (28 с., 312 позицій).
Публікації, що відображають основні результати дисертації:
1.Бондаренко А. Культ воїна-звіра на території України// Українознавство. –
2010. – № 1. – С. 183 – 187.
2.Бондаренко А. Культ воїна-звіра в Київській Русі// Українознавство. –
2010. – № 2. – С. 209 – 214.
3.Бондаренко А. Культ воїна-звіра в козацьку добу// Українознавство. – 2010.
– № 3. – С. 220 – 223.
4.Бондаренко А. Культ воїна-звіра на території України: історіографія
питання// Українознавство. – 2011. – № 1. – С. 187 – 191.
5.Бондаренко А. Культ воїна-звіра в давній період на території України//
Українознавство. – 2011. – № 2. – С. 209 – 213.
6.Бондаренко А. Культ воїна-звіра на території України:. Джерельна база
питання// Українознавство. – 2011. – № 3. – С. 123 – 128.
7.Бондаренко А. А. Культ воина-зверя у правящих сословий древних
киммерийцев, скифов, сарматов// COLLOQUIUM HEPTAPLOMERES:
Научный альманах. – Нижний Новгород, 2014. – Выпуск I. – С. 153 – 162.
Публікації, що додатково відбивають результати дисертації:
8.Бондаренко А. Культ воїна-звіра на території України в українознавчому
вимірі// Фундатор сучасного українознавства. Збірник матеріалів і наукових
праць. На пошану 80 річчя Петра Кононенка. – К.: ННДІУ. – 2011. – С. 31 –
34.
9.Бондаренко А. Образ воїна-звіра в українській міфології// Українська земля
і люди. Український етнос у світовому часопросторі: Колективна монографія/
за ред.. П. П. Кононенка. – К.: ННДІУВІ., 2011. – Том 1. від давнини до XIV
ст. – С. 437 – 447.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Згідно з поставленими завданнями, дослідження культу воїна-звіра на
територіях українських земель, його існування в різних етнічних групах,
зародження та розвиток цієї традиції в середовищі східнослов’янських
праукраїнських племен, подальший розвиток в період Київської Русі,
збереження пережитків в військових традиціях українського козацтва та
поступовий занепад та дегероїзація, а також взаємовпливи з подібними
культами у інших народів індоєвропейської та алтайської мовних сімей
отримали наступні результати.
– Попри актуальність досліджень тотемних військових традицій, у
зарубіжній та вітчизняній історіографії дотепер не було створено цілісного та
всебічного наукового дослідження із даної проблематики з огляду на
вивчення науковцями лише окремих її складових. Джерельна база
дослідження є різноплановою, кожен з чотирьох виокремлених напрямів
взаємодоповнюється іншим. З поміж чотирьох сегментів використаних
джерел писемні, фольклорні та археологічні відомості в роботі виступають
пріоритетними, в той час як дані лінгвістики слугують допоміжними
матеріалами. Теоретико-методологічну основу дослідження становлять
принципи історизму, всебічності та системності, використовуються
загальнологічні методи аналізу, синтезу, дедукції та індукції, а також
спеціальні історичні методи: ідіографічний, порівняльно-історичний та інші.
– В межах досліджень військових та релігійних культів
прослідковується існування локальних тотемних військових традицій на
землях Центральної та Східної Європи, що виокремились на загальному
цивілізаційному просторі індоєвропейської етнічної спільноти. Брак джерел
та уривчастість відомих на цей час матеріалів не дозволяють простежити
будь яку тяглість чи наслідування з цього етапу до пізніших часів. У VII ст.
до н. е. – II ст. н. е. відбувається значне поширення тотемних культів у
військових традиціях кіммерійців, етносів скіфського кола, сарматів, кельтів,
гето-даків, германців. Особливо яскраво простежується культ вовка як