БОРЖЕЦЬКА НАТАЛІЯ ЛЕОНІДІВНА. ФОРМИ ЗАКІНЧЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ: ПРАВОВІ, ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ ПРОБЛЕМИ

Краткое описание

БОРЖЕЦЬКА НАТАЛІЯ ЛЕОНІДІВНА. Назва дисертаційної роботи: "ФОРМИ ЗАКІНЧЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ: ПРАВОВІ, ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ ПРОБЛЕМИ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ»
На правах рукопису
Боржецька Наталія Леонідівна
УДК 343.13
ФОРМИ ЗАКІНЧЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ:
ПРАВОВІ, ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ ПРОБЛЕМИ
Спеціальність 12.00.09 –
кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза;
оперативно-розшукова діяльність
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
Попелюшко Василь Олександрович,
доктор юридичних наук, професор
Острог – 2016
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………………………. 4
ВСТУП………………………………………………………………………….. 5
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ЗНАЧЕННЯ ТА ҐЕНЕЗИС ФОРМ
ЗАКІНЧЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ………………………………
14
1.1. Поняття, види та значення форм закінчення досудового
розслідування………………………………………………………………………… 14
1.2. Ґенезис форм закінчення досудового розслідування………………....... 26
Висновки до розділу 1…………………………………………………………. 64
РОЗДІЛ 2. НЕРЕАБІЛІТУЮЧІ ФОРМИ ЗАКІНЧЕННЯ ДОСУДОВОГО
РОЗСЛІДУВАННЯ…………………………………………………………………... 66
2.1. Закінчення досудового розслідування у формі звернення до суду з
обвинувальним актом……………………………………………………………….. 66
2.2. Закінчення досудового розслідування у формі звернення до суду з
клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру….….. 117
2.3. Закінчення досудового розслідування у формі звернення до суду з
клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру……... 129
2.4. Закінчення досудового розслідування у формі звернення до суду з
клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності………............. 139
Висновки до розділу 2……………………………………………………….. 158
РОЗДІЛ 3. РЕАБІЛІТУЮЧІ (ВИПРАВДУВАЛЬНІ) ТА НЕЙТРАЛЬНІ
(ПРОЦЕСУАЛЬНІ) ФОРМИ ЗАКІНЧЕННЯ ДОСУДОВОГО
РОЗСЛІДУВАННЯ…………………………………………………………………... 160
3.1. Закінчення досудового розслідування у формі закриття кримінального
провадження з реабілітуючих (виправдувальних) підстав……………………….. 160
3.2. Закінчення досудового розслідування у формі закриття кримінального
3
провадження з нейтральних (процесуальних) підстав............................................. 180
Висновки до розділу 3……………………………………………………….. 191
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….. 193
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………........ 197
ДОДАТКИ………………………………………………………………………. 222
4
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ЄРДР Єдиний реєстр досудових розслідувань
ЄСПЛ Європейський суд з прав людини
КК України Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року
КПК 1922 року Кримінально-процесуальний кодекс УСРР від 13
вересня 1922 року
КПК 1927 року Кримінально-процесуальний кодекс УСРР від 20 липня
1927 року
КПК 1960 року Кримінально-процесуальний кодекс УРСР від 28 грудня
1960 року
КПК України Кримінальний процесуальний кодекс України від 13
квітня 2012 року
п. пункт
ст. стаття
Статут 1864 року Статут кримінального судочинства від 20 листопада
1864 року
Статут ВКЛ 1529 року Статут Великого князівств Литовського 1529 року
Статут ВКЛ 1566 року Статут Великого князівств Литовського 1566 року
Статут ВКЛ 1588 року Статут Великого князівств Литовського 1588 року
ч. частина
5
ВСТУП
Актуальність теми. Із прийняттям Кримінального процесуального кодексу
України 2012 року (далі – КПК України) реформування кримінального судочинства
не завершилося. У зв’язку з постійними змінами в суспільному житті України
виникає потреба вдосконалення правового регулювання кримінального судочинства
на всіх його стадіях та етапах.
Важливе значення для досягнення завдань кримінального провадження має
діяльність слідчого, прокурора, а також інших учасників кримінального
провадження на стадії досудового розслідування. При цьому така діяльність
повинна здійснюватися у визначеному КПК України порядку, послідовності –
формі. Дотримання кримінальної процесуальної форми є гарантією дотримання прав
і свобод особи та гарантією правосуддя.
Складовою кримінальної процесуальної форми є форма закінчення досудового
розслідування, яка безпосередньо визначає порядок здійснення завершального етапу
стадії досудового розслідування, етапу, на якому підбиваються підсумки усієї
попередньої процесуальної діяльності зі встановлення обставин кримінального
провадження. Помилки, допущені на цьому етапі, можуть призвести до значного
обмеження конституційних прав і свобод особи.
Проте правове регулювання цього інституту, як свідчить практика, не є
досконалим, оскільки мають місце прогалини, неузгодженості, а подекуди й
суперечність між окремими нормами, що його регулюють. Наявність правових,
теоретичних і прикладних проблем у реалізації норм цього інституту зумовлює
нагальну необхідність їх наукового дослідження.
Проблематика закінчення досудового розслідування, окремих його форм тою
чи іншою мірою в різний час була предметом дослідження таких науковців:
Ю. П. Аленіна, І. В. Басистої, Ю. В. Бауліна, С. М. Благодира, Т. В. Варфоломеєвої,
І. В. Гори, В. О. Гринюка, Ю. О. Гришина, Ю. М. Грошевого, О. А. Губської,
А. Я. Дубинського, М. В. Жогіна, О. В. Капліної, Т. В. Каткової, В. М. Кобернюка,
І. І. Котюка, О. П. Кучинської, В. В. Литвинова, Л. М. Лобойка, П. А. Лупинської,
6
Л. А. Маріупольського, О. Р. Михайленка, Г. М. Міньковського, Н. Г. Муратової,
В. Т. Нора, Л. М. Палюх, М. А. Погорецького, В. О. Попелюшка, Г. В. Рось,
Н. П. Сизої, Г. І. Сисоєнка, В. К. Случевського, В. М. Трофименка, Л. Д. Удалової,
Ф. Н. Фаткулліна, І. Я. Фойницького, О. Г. Шило, Д. В. Шилової, М. Є. Шумила,
М. Л. Якуба, Н. А. Якубович, О. Г. Яновської та ін. Проте комплексно вона не
досліджувалася, хіба що з дещо інших методологічних позицій у кандидатській
дисертації О. О. Торбаса «Форми закінчення досудового розслідування за
Кримінальним процесуальним кодексом України 2012 р.» (2015 р.).
Попри це окремі питання інституту форм закінчення досудового розслідування
ще не були предметом комплексного наукового дослідження (зокрема, визначення
поняття «форма закінчення досудового розслідування», ґенеза форм закінчення
досудового розслідування від XI ст. до середини XX ст., особливості закінчення
досудового розслідування при здійсненні спеціального досудового розслідування
кримінальних правопорушень, закриття кримінального провадження у зв’язку з
досягненням податкового компромісу під час досудового розслідування), а значна
частина із них носить дискусійний характер (питання про визначення моменту
закінчення досудового розслідування, кількість та види форм закінчення досудового
розслідування, значення думки потерпілого щодо можливості звільнення
підозрюваного від кримінальної відповідальності, класифікація підстав закриття
кримінального провадження на стадії досудового розслідування тощо).
Викладеним вище й обумовлена актуальність, наукове і практичне значення
дисертації, в якій автором розроблені положення, висновки, пропозиції та
рекомендації, спрямовані на вирішення наукового завдання, що полягало у розробці
правових, теоретичних та прикладних проблем форм закінчення досудового
розслідування.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана в рамках теми кафедри правосуддя та кримінально-правових дисциплін
Навчально-наукового інституту права ім. І. Малиновського Національного
університету «Острозька академія» «Забезпечення справедливого правосуддя,
захисту прав і законних інтересів особи в кримінальному судочинстві» (державний
7
реєстраційний номер теми – 0110U003999). Тема дослідження затверджена на
засіданні вченої ради Національного університету «Острозька академія» 24 червня
2010 року (протокол № 11) в редакції «Форми закінчення досудового слідства:
правові, теоретичні та прикладні проблеми», схвалена відділенням кримінальноправових наук Національної академії правових наук України, уточнена на засіданні
вченої ради Національного університету «Острозька академія» 29 жовтня 2015 року
(протокол № 3) і сформульована в редакції: «Форми закінчення досудового
розслідування: правові, теоретичні та прикладні проблеми».
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є вирішення наукового завдання
щодо розкриття правових, теоретичних та прикладних проблем форм закінчення
досудового розслідування. Для досягнення вказаної мети в роботі поставлені такі
задачі:
‒ визначити поняття, види та значення форм закінчення досудового
розслідування;
‒ розкрити ґенезис форм закінчення досудового розслідування;
‒ розкрити закінчення досудового розслідування у формі звернення до суду з
обвинувальним актом;
‒ визначити специфіку закінчення досудового розслідування у формі
звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів виховного
характеру;
‒ визначити особливості закінчення досудового розслідування у формі
звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного
характеру;
‒ розкрити закінчення досудового розслідування у формі звернення до суду з
клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності;
‒ розкрити суть та правові проблеми закриття кримінального провадження з
реабілітуючих (виправдувальних) підстав;
‒ виокремити особливості закриття кримінального провадження з нейтральних
(процесуальних) підстав;
8
‒ розробити та надати пропозиції щодо удосконалення чинного кримінального
процесуального законодавства щодо форм закінчення досудового розслідування.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають, розвиваються та
припиняються на стадії досудового розслідування.
Предметом дослідження є правові, теоретичні та прикладні проблеми форм
закінчення досудового розслідування.
Методи дослідження. Методологію дослідження становлять сучасні методи
наукового пізнання. Загальнонауковий діалектичний метод є основним у з’ясуванні
сутності питання про форми закінчення досудового розслідування. За допомогою
цього методу досліджувалася природа взаємозалежності між окремими формами
закінчення досудового розслідування, судовим розглядом, а також реалізацією
особою свого права на захист (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 3.1, 3.2). Історичний
метод застосовувався при дослідженні положень Руської Правди, Статутів
Великого князівства Литовського, Статуту кримінального судочинства 1864 року,
Кримінально-процесуальних кодексів 1922, 1927, 1960 років тощо, які регулювали
питання закінчення досудового розслідування (підрозділ 1.2). За допомогою аналізу
були виокремлені види підстав закриття кримінального провадження на стадії
досудового розслідування, а за допомогою синтезу з’ясовувався зв’язок між
окремими підставами закриття кримінального провадження (розділ 3). За
допомогою формально-догматичного методу здійснювався аналіз правових норм,
що стосуються винесення постанови про закриття кримінального провадження,
складання і звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про
застосування примусових заходів медичного та виховного характеру, клопотанням
про звільнення від кримінальної відповідальності, з метою виявлення наявних у них
недоліків та прогалин (розділи 2-3). Системно-структурний метод
використовувався при групуванні та виділенні окремих форм закінчення досудового
розслідування, а також для виокремлення елементів форми закінчення досудового
розслідування (підрозділ 1.1). Порівняльно-правовий метод використовувався при
дослідженні питання заявлення та розгляду клопотань на етапі завершення
досудового розслідування за національним законодавством та законодавством
9
Франції і Польщі. Метод соціологічного дослідження використовувався під час
проведення анкетування практичних та науково-педагогічних працівників,
результати якого відображалися в роботі при аналізі особливостей правового
регулювання та практики застосування кожної із форм закінчення досудового
розслідування (розділи 2-3).
Науково-теоретичним підґрунтям є праці вітчизняних та зарубіжних науковців
у сфері кримінального процесу, кримінального права, теорії права тощо.
Нормативною базою дослідження стали положення Конституції України,
міжнародно-правові акти, КПК України та ін., які так чи інакше регулюють питання
закінчення досудового розслідування.
Емпіричну основу роботи становлять результати дослідження матеріалів 130
кримінальних проваджень, а також результати анкетування 150 респондентів –
адвокатів, прокурорів, слідчих, керівників органів досудового розслідування, суддів,
слідчих суддів, науково-педагогічних працівників, що проводилося в Рівненській,
Волинській, Львівській областях та м. Києві.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є
комплексним монографічним дослідженням, в якому вперше розкриваються
правові, теоретичні та прикладні проблеми форм закінчення досудового
розслідування відповідно до положень КПК України із врахуванням усіх змін 2014-
2015 рр.
У дисертації обґрунтовується низка концептуальних і важливих для теорії та
практики понять, положень і висновків, одержаних автором особисто, з-поміж яких
найсуттєвішими є такі:
вперше:
‒ визначено поняття форми закінчення досудового розслідування як
встановленої кримінальним процесуальним законом, наповненої правовим змістом
процедури (порядку) діяльності (роботи) слідчого, прокурора з участю в окремих
процесуальних діях інших суб’єктів кримінального провадження, що здійснюється
при наявності для цього фактичних і юридичних умов та підстав і, реалізуючись як
завершальний етап досудового розслідування, закінчується складанням відповідного
10
кінцевого процесуального акта-документа та зверненням із ним у встановлених
законом випадках до суду;
‒ обґрунтовано доцільність виокремлення за правовим характером (суттю)
завершального на стадії досудового розслідування документа (акта) таких форм
закінчення досудового розслідування: нереабілітуючі, реабілітуючі (виправдувальні)
та нейтральні (процесуальні), які включають в себе окремі підвиди;
‒ аргументовано необхідність вирішення питання про закриття кримінального
провадження з реабілітуючих особу підстав тільки судом за клопотанням слідчого,
погодженого з прокурором, або прокурора;
‒ доведено необхідність законодавчого врегулювання процедури провадження з
реабілітації померлого, щодо якого здійснювалося кримінальне провадження;
удосконалено:
‒ положення про необхідність відмежування понять «етап завершення
досудового розслідування» як відрізок часу та «момент закінчення досудового
розслідування» як конкретний момент у межах цього відрізку;
‒ твердження про необхідність вказівки в законі підстав зміни прокурором
складеного слідчим обвинувального акта чи відмови у його затвердженні;
‒ положення про необхідність повідомлення про підозру неповнолітнім у віці
від 11 років до настання віку кримінальної відповідальності ще до закінчення
досудового розслідування у присутності законного представника та захисника;
‒ процесуальний порядок відкриття матеріалів іншій стороні у випадку
закінчення досудового розслідування зверненням до суду з клопотанням про
застосування примусових заходів медичного характеру шляхом обґрунтування
необхідності в ч. 1 ст. 290 КПК України, в переліку осіб, яким повідомляється про
завершення досудового розслідування і надання доступу до матеріалів досудового
розслідування, вказати й особу, стосовно якої передбачається застосування
примусових заходів медичного характеру, якщо характер розладу психічної
діяльності чи психічного захворювання цієї особи не перешкоджає проведенню
процесуальних дій за її участі;
11
‒ положення про необхідність уточнення змісту останнього абзацу ч. 4 ст. 291
КПК України вказівкою на те, що перелік додатків до обвинувального акта,
зазначений у ч. 4 ст. 291 КПК України, не є вичерпним і може встановлюватися
іншими нормами КПК України;
набуло подальшого розвитку:
‒ твердження про необхідність надання права на ознайомлення з матеріалами
досудового розслідування особі, стосовно якої передбачається звільнення від
кримінальної відповідальності, та потерпілому при закінченні досудового
розслідування у формі звернення до суду з клопотанням про звільнення від
кримінальної відповідальності;
‒ поділ підстав закриття кримінального провадження на стадії досудового
розслідування на реабілітуючі (виправдувальні) та нейтральні (процесуальні);
‒ пропозиції щодо змін і доповнень окремих положень КПК України (Додаток
Б).
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості
використання основних положень та висновків роботи:
‒ у науково-дослідній роботі з кримінального процесу – як підґрунтя для
подальшої розробки та вдосконалення рекомендацій щодо форм закінчення
досудового розслідування;
‒ у навчальному процесі – при викладанні навчальних дисциплін
«Кримінальний процес», «Прокуратура України», «Адвокатура України», «Методика
складання юридичних документів» тощо та розробці відповідного навчальнометодичного забезпечення (підручників, навчальних посібників, текстів лекцій) (акт
впровадження у навчальний процес: Навчально-наукового інституту права
ім. І. Малиновського Національного університету «Острозька академія» від 8 грудня
2015 р. (Додаток Г), Прикарпатського юридичного інституту Національного
університету «Одеська юридична академія» від 5 січня 2016 р. (Додаток Ґ),
юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка
від 5 січня 2016 р. (Додаток Д));
12
‒ у правотворчій діяльності – для удосконалення законодавства щодо
посилення гарантій прав і свобод особи та інтересів правосуддя (лист-відповідь
голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення
правоохоронної діяльності № 04-18/12-333 від 16 лютого 2016 р. (Додаток Е));
‒ у правозастосовній діяльності – як рекомендації для слідчих, прокурорів,
адвокатів та слідчих суддів при здійсненні кримінального провадження на етапі
завершення досудового розслідування.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації
оприлюднено автором у виступах на всеукраїнських та міжнародних науковопрактичних конференціях та семінарі, зокрема: «Теорія і практика сучасного права»
(Херсон, 29 жовтня 2010 р.), Всеукраїнські наукові читання з кримінальної юстиції,
присвячені пам’яті професора В. П. Колмакова (Одеса, 18-19 березня 2011 р.),
«Наукова, просвітницька, громадська та політична спадщина академіка
І. Малиновського і сьогодення» (м. Острог, 16 березня 2012 р.), «Малиновські
читання» (м. Острог, 16-17 листопада 2012 р.; 15-16 листопада 2013 р.; 14-15
листопада 2014 р.; 13-14 листопада 2015 р.), «Дванадцяті осінні юридичні читання»
(м. Хмельницький, 8-9 листопада 2013 р.), «Сучасні тенденції розвитку юридичної
науки та практики» (м. Львів, 20-21 грудня 2013 р.), «Вдосконалення правового
регулювання прав та основних свобод людини і громадянина» (м. Івано-Франківськ,
16 травня 2014 р.), «L’udské a občianské práva a slobody: mechanizmus ich
implementácie a ochrany v rôznych odvetviach práva» (Bratislava, Slovenskб republika,
19-20 septembra 2014 r.), «Актуальні питання досудового розслідування та сучасні
тенденції розвитку криміналістики» (м. Харків, 5 грудня 2014 р.).
Публікації. Основні положення та висновки, які сформульовані у дисертації,
відображено у 18 публікаціях, серед яких п’ять статей – у наукових фахових
виданнях України, одна – в іноземному науковому виданні, а також у дванадцяти
тезах доповідей, оприлюднених на всеукраїнських та міжнародних науковопрактичних конференціях і семінарі.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які
включають вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (212
13
найменувань на 25 сторінках) та 7 додатків на 31 сторінці. Повний обсяг дисертації
становить 252 сторінки, з яких основний текст – 196 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації сформульовані наукові положення та отримані результати, які
сприяли вирішенню нового наукового завдання щодо розкриття правових,
теоретичних і прикладних проблем, пов’язаних із формами закінчення досудового
розслідування.
Отримані в процесі дослідження результати, що відповідають вимогам новизни,
дають змогу зробити такі висновки:
1. Форма закінчення досудового розслідування – це встановлена кримінальним
процесуальним законом, наповнена правовим змістом процедура (порядок)
діяльності (роботи) слідчого, прокурора з участю в окремих процесуальних діях
інших суб’єктів кримінального провадження, що здійснюється при наявності для
цього фактичних і юридичних умов та підстав і, реалізуючись як завершальний етап
досудового розслідування, закінчується складанням відповідного кінцевого
процесуального акта-документа та зверненням з ним у встановлених законом
випадках до суду.
2. За правовим характером (суттю) завершального на стадії досудового
розслідування документа (акта) форми закінчення досудового розслідування
класифікуються на такі види: нереабілітуючі, реабілітуючі (виправдувальні) та
нейтральні (процесуальні), які включають в себе окремі підвиди. До
нереабілітуючих форм закінчення досудового розслідування належать: закінчення
досудового розслідування зверненням до суду з обвинувальним актом, закінчення
досудового розслідування зверненням до суду з клопотанням про застосування
примусових заходів виховного характеру, закінчення досудового розслідування
зверненням до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного
характеру та звернення до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної
відповідальності. До реабілітуючих (виправдувальних) форм закінчення досудового
розслідування належить закриття кримінального провадження з реабілітуючих
підстав (п. п. 1-3 ч. 1 ст. 284 КПК України). Нейтральними (процесуальними)
формами закінчення досудового розслідування є закриття кримінального
194
провадження з нейтральних (процесуальних) підстав (п. п. 4-9 ч. 1 ст. 284 КПК
України).
3. Значення форми закінчення досудового розслідування полягає насамперед у
тому, що вона визначає предмет і межі судового провадження в суді першої
інстанції.
4. Інститут форм закінчення досудового розслідування в кримінальному
процесі України взяв свій початок від Руської Правди, набув розвитку в Литовських
Статутах і сформувався у Статуті кримінального судочинства 1864 року, а в КПК
1922, 1927, 1960 років лише видозмінювався, тоді як остаточне правове
регулювання отримав у КПК (з наступними змінами та доповненнями).
5. Процесуальний порядок закінчення досудового розслідування зверненням до
суду з обвинувальним актом включає такі дії: систематизацію матеріалів досудового
розслідування; відкриття матеріалів іншій стороні; складання обвинувального акта;
затвердження обвинувального акта прокурором; надання під розписку копії
обвинувального акта та копії реєстру матеріалів досудового розслідування
підозрюваному, його захиснику, законному представнику; звернення до суду з
обвинувальним актом. Альтернативними діями на етапі завершення досудового
розслідування у цій (та інших) формі закінчення досудового розслідування є
заявлення і розгляд клопотань, а також оскарження рішень, дій чи бездіяльності
слідчого, прокурора, слідчого судді.
Перед відкриттям матеріалів досудового розслідування іншій стороні слідчий
зобов’язаний здійснити повну їх систематизацію, яка має включати упорядкування,
нумерацію та прошивання матеріалів досудового розслідування.
6. На етапі завершення досудового розслідування потрібно передбачити
можливість учасників кримінального провадження заявляти клопотання будь-якого
характеру, вирішення яких має здійснюватися в загальному порядку розгляду
клопотань під час досудового розслідування (ст. 220 КПК України).
7. З огляду на зміст норм ч. 3 ст. 302, абз. 2 ч. 1 ст. 384, ч. 1 ст. 474 КПК
України потребує уточнення останній абзац ч. 4 ст. 291 КПК України вказівкою на
195
те, що перелік додатків до обвинувального акта, зазначений у ч. 4 ст. 291 КПК, не є
вичерпним і може встановлюватися іншими нормами КПК України.
8. Етап завершення досудового розслідування – це певний відрізок у часових
межах, який у випадку закінчення досудового розслідування у формі звернення до
суду з обвинувальним актом триває від повідомлення підозрюваному, його
захиснику та законному представнику про надання доступу до матеріалів
досудового розслідування – до моменту закінчення досудового розслідування, яким
є момент звернення до суду з обвинувальним актом. Внесення відомостей про
закінчення досудового розслідування до ЄРДР є констатацією прийнятого рішення.
9. Неповнолітнім у віці від 11 років до настання віку кримінальної
відповідальності ще до закінчення досудового розслідування має бути у присутності
законного представника та захисника повідомлено про підозру.
10. До переліку осіб, яким повідомляється про завершення досудового
розслідування і надання доступу до матеріалів досудового розслідування, необхідно
зарахувати особу, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів
медичного характеру, яка може знайомитися з матеріалами досудового
розслідування разом із законним представником, захисником, у випадку, коли
характер розладу психічної діяльності чи психічного захворювання цієї особи не
перешкоджає проведенню процесуальних дій за її участі, а також передбачити
необхідність надання такій особі копії клопотання про застосування примусових
заходів медичного характеру та копії реєстру матеріалів досудового розслідування.
11. Під час завершення досудового розслідування у формі звернення до суду з
клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності особі, стосовно якої
передбачається таке звільнення, а також потерпілому повинно бути надано право на
ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.
12. Для забезпечення конституційності процесуальних рішень слідчого і
прокурора питання про закриття кримінального провадження з реабілітуючих особу
підстав (п. п. 1-3 ч. 1 ст. 284 КПК України) повинно вирішуватися судом за
клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора.
196
13. Право на звернення з проханням про реабілітацію померлого необхідно
надати будь-кому, будь-якому члену суспільства, і вирішуватися таке звернення
повинно за процедурою розгляду клопотань під час досудового розслідування
(ст. 220 КПК України).
14. З метою вдосконалення чинного кримінального процесуального
законодавства в частині регулювання питання форм закінчення досудового
розслідування обґрунтовано необхідність внесення змін та доповнень до КПК
України (п. 5 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 19, ч. 4 ст. 26, п. п. 13, 14 ч. 2 ст. 36, п. 7 ч. 2 ст. 40,
п. 5 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 283, ч.ч. 4, 5, 6 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 2 ст. 286, ч.ч. 1, 2, 9
ст. 290, ч. ч. 1, 2 ст. 291, абз. 2 ч. 4 ст. 291, ч. 1 ст. 292, ч. 1 ст. 293, п. п. 5, 6, 7 ч. 1
ст. 284, ч. ч. 7-9 ст. 284 КПК України) (Додаток Б).