БРОВКО ВІТАЛІЙ МИКОЛАЙОВИЧ . КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА УМИСНЕ ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЮ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ (ВІДМИВАННЮ) ДОХОДІВ, ОДЕРЖАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ, АБО ФІНАНСУВАННЯ ТЕРОРИЗМУ

Краткое описание

БРОВКО ВІТАЛІЙ МИКОЛАЙОВИЧ . Назва дисертаційної роботи: "КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА УМИСНЕ ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЮ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ (ВІДМИВАННЮ) ДОХОДІВ, ОДЕРЖАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ, АБО ФІНАНСУВАННЯ ТЕРОРИЗМУ"

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»
На правах рукопису
БРОВКО ВІТАЛІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
УДК 343.359/353.12
КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА УМИСНЕ ПОРУШЕННЯ
ВИМОГ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЮ
ЛЕГАЛІЗАЦІЇ (ВІДМИВАННЮ) ДОХОДІВ, ОДЕРЖАНИХ
ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ, АБО ФІНАНСУВАННЯ ТЕРОРИЗМУ
Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право
Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
Глушков Валерій Олександрович
доктор юридичних наук, професор
Одеса – 2017
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ…………………………………..4
ВСТУП………………………………………………………………………7
РОЗДІЛ 1. Соціально-правова обумовленість криміналізації
умисного порушення вимог законодавства про запобігання та протидію
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або
фінансування тероризму………………………………………………………16
1.1. Ґенеза кримінальної відповідальності за умисне порушення вимог
законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму в Україні…….16
1.2. Підстави, приводи та дотримання умов криміналізації при
встановленні кримінальної відповідальності за умисне порушення вимог
законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму……………….25
Висновки до розділу 1……………………………………………………..36
РОЗДІЛ 2. Об’єктивні ознаки складів злочинів, передбачених
ст. 209-1 Кримінального кодексу України…………………………………..38
2.1. Поняття та характеристика об’єктів умисного порушення вимог
законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму……………….38
2.2. Зміст об’єктивної сторони умисного порушення вимог
законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму……………….81
Висновки до розділу 2……………………………………………………128
РОЗДІЛ 3. Суб’єктивні ознаки складів злочинів, передбачених
ст. 209-1 Кримінального кодексу України…………………………………132
3.1. Суб’єкт умисного порушення вимог законодавства про запобігання
та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом,
або фінансування тероризму…………………………………………………..132
3
3.2. Суб’єктивна сторона умисного порушення вимог законодавства про
запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних
злочинним шляхом, або фінансування тероризму…………………………...145
Висновки до розділу 3…………………………………………………….156
РОЗДІЛ 4. Кваліфікація злочинів, передбачених статтею 209-1
Кримінального кодексу України, відмежування від суміжних складів
злочинів та адміністративних правопорушень, а також визначення
покарань за їх вчинення……………………………………………………...158
4.1. Кваліфікація умисного порушення вимог законодавства про
запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних
злочинним шляхом, або фінансування тероризму, відмежування від суміжних
складів злочинів та адміністративних правопорушень……………………...158
4.2. Визначення покарань за вчинення умисного порушення вимог
законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму……………...170
Висновки до розділу 4……………………………………………………177
ВИСНОВКИ……………………………………………………………...180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………..188
ДОДАТКИ………………………………………………………………...220
4
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
FATF – Група розробки фінансових заходів по
боротьбі з відмиванням грошей
абз. – абзац
Варшавська конвенція від
16 травня 2005 р.
–
Конвенція Ради Європи від 16 травня
2005 р. про відмивання, пошук, арешт та
конфіскацію доходів, одержаних злочинним
шляхом, та про фінансування тероризму
відповідальний працівник – працівник відповідальний за проведення
фінансового моніторингу
ВРУ – Верховна Рада України
ВСУ – Верховний Суд України
ЄС – Європейський союз
Закон від 28 листопада
2002 р.
– Закон України від 28 листопада 2002 р.
«Про запобігання та протидію легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних
злочинним шляхом, або фінансуванню
тероризму»
Закон від 16 січня 2003 р. – Закон України від 16 січня 2003 р. «Про
внесення змін до Кримінального та
Кримінально-процесуального кодексів
України»
Закон від 18 травня 2010 р. – Законом України від 18 травня 2010 року
«Про внесення змін до Закону України «Про
запобігання та протидію легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних
злочинним шляхом»
Закон від 15 листопада
2011 р.
– Закон України від 15 листопада 2011 р.
«Про внесення змін до деяких законодавчих
актів України щодо гуманізації
відповідальності за правопорушення у сфері
господарської діяльності»
Закон від 14 жовтня 2014 р. – Закон України від 14 жовтня 2014 р. «Про
запобігання та протидію легалізації
5
(відмиванню) доходів, одержаних
злочинним шляхом, фінансуванню
тероризму та фінансуванню
розповсюдження зброї масового знищення»
КК – Кримінальний кодекс України
КМУ – Кабінет Міністрів України
КПК – Кримінальний процесуальний кодекс
України
КУпАП – Кодекс України про адміністративні
правопорушення
МВФ – Міжнародний валютний фонд
Мінфін – Міністерство фінансів України
Мінюст – Міністерство юстиції України
НБУ – Національний банк України
НМДГ неоподатковуваний мінімум доходів
громадян
ООН – Організація Об’єднаних Націй
п. – пункт
ПФР – підрозділи фінансової розвідки
Порядок подання
інформації від 5 серпня
2015 р.
– Порядок подання інформації для взяття на
облік (зняття з обліку) суб’єктів первинного
фінансового моніторингу, виявлення та
реєстрації, а також подання суб’єктами
первинного фінансового моніторингу
Державній службі фінансового моніторингу
інформації про фінансові операції, що
підлягають фінансовому моніторингу, іншої
інформації, що може бути пов’язана з
легалізацією (відмиванням) доходів,
одержаних злочинним шляхом, або
фінансуванням тероризму чи фінансуванням
розповсюдження зброї масового знищення,
затверджений постановою КМУ від
5 серпня 2015 р. № 552
пп. – підпункт
6
ПФР – підрозділ фінансової розвідки
р. – рік
рр. – роки
Спеціально уповноважений
орган
– Державна служба фінансового моніторингу
Страсбурзька конвенція від
8 листопада 1990 р.
–
Конвенція Ради Європи від 8 листопада
1990 р. про відмивання, пошук, арешт та
конфіскацію доходів, одержаних від
злочинної діяльності
ст. – стаття
США – Сполучені Штати Америки
т. ч. – тому числі
Третя директива – Директива Європейського парламенту та
Ради 2005/60/EC від 26 жовтня 2005 р. про
запобігання використанню фінансової
системи з метою відмивання доходів та
фінансування тероризму
ч. – частина
Четверта директива – Директива Європейського парламенту та
Ради 2015/849/EC від 20 травня 2015 р. про
запобігання використанню фінансової
системи з метою відмивання доходів та
фінансування тероризму, що вносить зміни
та доповнення в Регламент (ЄС) 648/2012
Європейського парламенту та Ради і
скасовує Директиву 2005/60/ЕС
Європейського парламенту та Ради і
Директиву Комісії 2006/70/ЕС
7
ВСТУП
Актуальність теми. На виконання взятих міжнародних зобов’язань у
сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним
шляхом, фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї
масового знищення в Україні була створена система фінансового моніторингу,
яка постійно вдосконалюється. Для забезпечення належного функціонування
цієї системи було розроблено і запроваджено певні юридичні гарантії; зокрема,
особи, які порушуватимуть антилегалізаційне законодавство, мають нести
адміністративну або кримінальну відповідальність. З цією метою Кримінальний
кодекс України (далі – КК) був доповнений ст. 209-1 «Умисне порушення
вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню)
доходів, одержаних злочинним шляхом».
Проте, застосовується ця кримінально-правова заборона вкрай рідко.
Так, за даними Державної судової адміністрації України, у період з 2010 р. до
2016 р. до суду було передано 19 кримінальних проваджень (справ) за
ознаками злочинів, передбачених ст. 209-1 КК; із них було розглянуто 14
кримінальних проваджень (справ): у 7-ми винесено обвинувальний вирок, у
3-х провадження закрито, 3 повернуті на додаткове розслідування, а
1 повернута прокурору. Такий стан правозастосовної практики потребує
наукового осмислення.
Проблеми кримінальної відповідальності за умисне порушення вимог
законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, досліджували П. П. Андрушко,
А. С. Беніцький, П. С. Берзін, Г. М. Войченко, В. О. Глушков, Н. О. Гуторова,
А. О. Данилевський, О. О. Дудоров, В. П. Ємельянов, В. М. Киричко,
О. М. Костенко, М. П. Куцевич, О. І. Перепелиця, О. В. Процюк,
О. В. Пустовіт, Ю. О. Старук, Є. Л. Стрельцов, В. Я. Тацій, Т. М. Тертиченко,
Є. В. Фесенко, М. І. Хавронюк, В. В. Чернєй, Л. М. Чуніхіна та ін. На окрему
увагу заслуговує захищена у 2009 р. кандидатська дисертація на тему:
8
«Кримінально-правова протидія порушенням законодавства України про
фінансовий моніторинг» (Ю. Г. Старовойтова).
Незважаючи на наявність значної кількості наукових праць,
присвячених питанням кримінальної відповідальності за умисне порушення
вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню)
доходів, одержаних злочинним шляхом, ці питання не втратили своєї
актуальності з огляду на такі чинники. Передусім, диспозиції та санкції ст.
209-1 КК у 2010 р. і 2011 р. зазнали істотних змін. Крім того, періодичні
зміни міжнародного законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації
доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та
фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, призвели до
істотного оновлення вітчизняного антилегалізаційного законодавства.
Зокрема, 14 жовтня 2014 р. прийнятий Закон України «Про запобігання та
протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом,
фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового
знищення». Ураховуючи бланкетний характер диспозиції ст. 209-1 КК, ця
обставина істотно вплинула на визначення її змісту. До того ж забезпечення
розроблення рекомендацій щодо застосування окремих статей КК і
Кримінального процесуального кодексу України у сфері запобігання та
протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом,
фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового
знищення є одним із заходів щодо реалізації Стратегії розвитку системи
запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних
злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню
розповсюдження зброї масового знищення на період до 2020 р.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема
дисертаційної роботи затверджена Вченою радою Національного університету
«Одеська юридична академія» 14 грудня 2015 р. (протокол № 3). Робота
виконана в рамках фундаментального наукового дослідження кафедри
кримінального права Національного університету «Одеська юридична академія»
9
«Теорія кримінальної законотворчості: концептуальні засади» (ДРН
0115U002494) та відповідно до: плану науково-дослідної роботи Національного
університету «Одеська юридична академія» на 2016 – 2020 роки в рамках теми
«Стратегія інтеграційного розвитку України: правовий та культурний вимір»
(ДРН 0116U001842); Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2016 –
2020 рр., затверджених постановою загальних зборів НАПрН України від
3 березня 2016 р. (напрям: «Фундаментальні та прикладні проблеми наукового
забезпечення боротьби зі злочинністю в Україні»); Пріоритетних напрямів
наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період
2015 – 2019 рр., затверджених наказом МВС України від 16 березня 2015 р. №
275 (п. 6.11 додатку 6 «Організаційно-тактичні засади викриття і ліквідації
злочинних схем, спрямованих на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних
злочинним шляхом та фінансування тероризму»); Основних наукових напрямів
та найважливіших проблем фундаментальних досліджень у галузі природничих,
технічних і гуманітарних наук НАН України на 2014 – 2018 рр., затверджених
постановою Президії НАН України від 20 грудня 2013 р. № 179 (п. 3.4.2.6);
Стратегії розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню)
доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та
фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення на період до 2020 р.,
схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. №
1407-р.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є
визначення основних теоретичних і практичних проблем кримінальної
відповідальності за умисне порушення вимог законодавства про запобігання та
протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або
фінансування тероризму і розроблення на цій основі пропозицій щодо їхнього
законодавчого та прикладного вирішення.
Для досягнення поставленої мети в роботі було визначено такі основні
задачі:
10
– проаналізувати ґенезу кримінальної відповідальності за умисне
порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування
тероризму в Україні;
– вивчити підстави, приводи, а також ступінь дотримання умов
криміналізації при встановленні кримінальної відповідальності за умисне
порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування
тероризму;
– дослідити об’єктивні ознаки складів злочинів, передбачених ст. 209-1
КК;
– проаналізувати суб’єктивні ознаки складів злочинів, передбачених
ст. 209-1 КК;
– визначити співвідношення умисного порушення вимог законодавства
про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних
злочинним шляхом, або фінансування тероризму, із суміжними складами
злочинів та адміністративними правопорушеннями;
– проаналізувати санкції ч. ч. 1 і 2 ст. 209-1 КК;
– розробити пропозиції щодо вдосконалення ст. 209-1 КК, а також
положень Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі –
КУпАП).
Об’єктом дослідження є система фінансового моніторингу і відносини,
що складаються в процесі її кримінально-правової охорони.
Предмет дослідження – кримінальна відповідальність за умисне
порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування
тероризму.
Методи дослідження обрано з огляду на його об’єкт, предмет, мету та
задачі. У роботі в сукупності використовувались такі загальнонаукові і
спеціально-наукові методи: порівняльно-правовий – для зіставлення положень
11
КК і міжнародного антилегалізаційного законодавства в аспекті виконання
Україною взятих на себе міжнародно-правових зобов’язань (підрозділ 1.1);
метод узагальнення – для формулювання авторських пропозицій щодо змісту
ознак складу злочину, передбаченого ст. 209-1 КК, та можливих шляхів
удосконалення вказаної статті КК (усі розділи); метод системноструктурного аналізу – дав можливість показати взаємозв’язок і
взаємообумовленість досліджуваної кримінально-правової заборони з
іншими кримінально-правовими нормами і поняттями (підрозділи 2.1, 2.2, 3.2,
4.1, 4.2); логіко-семантичний – дозволив провести поглиблене вивчення
понятійного апарату, використаного в розгляданій кримінально-правовій
нормі (розділ 1); метод моделювання – використано при розробленні проекту
авторської редакції ст. 209-1 КК (підрозділ 2.2, висновки); статистичний і
соціологічний методи – було використано при дослідженні: статистичних
даних Державної судової адміністрації України про стан розгляду справ про
злочини, передбачені ст. 209-1 КК; статистичних даних щодо отриманих
Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади із
спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу (далі – Спеціально
уповноважений орган) повідомлень про фінансові операції протягом 2015 р;
інформація про розгляд правоохоронними органами узагальнених матеріалів,
наданих Спеціально уповноваженим органом у 2015 р.; 5 рішень суду у
справах про вчинення злочинів, передбачених ст. 209-1 КК з 2003 по 2016 р.;
30 постанов суду у справах про вчинення адміністративних правопорушень,
передбачених ст. 166-9 КУпАП з 2010 по 2016 р. (вступ, всі розділи).
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним з перших
в Україні монографічних досліджень проблем кримінальної відповідальності за
умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування
тероризму. До найбільш важливих результатів, які відображають наукову
новизну дисертаційної роботи, можна віднести такі положення:
вперше:
12
 доведено часткову невідповідність законодавчого описання складів
злочинів, передбачених чинною редакцією ст. 209-1 КК, умовам
криміналізації суспільно небезпечних діянь, розроблених у доктрині
кримінального права;
 аргументується необхідність удосконалення кримінально-правового
припису, передбаченого ст. 209-1 КК, шляхом: а) зміни назви цієї статті
(пропонується викласти її в такій редакції: «Умисне порушення вимог
законодавства про фінансовий моніторинг»); б) виключення з диспозиції
ч. 1 цієї статті такої криміноутворювальної ознаки, як істотна шкода
охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян,
державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних
осіб та закріплення іншої криміноутворювальної ознаки; в) зазначення в
диспозиції ч. 2 цієї статті того, що злочин також може бути вчинений
шляхом бездіяльності та закріплення вказівки на умисну форму вини;
г) доповнення ст. 209-1 КК приміткою, у якій визначатиметься зміст
інформації про фінансові операції, що відповідно до закону підлягають
фінансовому моніторингу;
 запропоновано вдосконалити механізм адміністративно-правової
охорони фінансового моніторингу, що, зокрема, передбачає: а) виключення з
диспозиції ч. 1 ст. 166-9 КУпАП вказівки такої форму об’єктивної сторони,
як подання Спеціально уповноваженому органу недостовірної інформації;
б) запровадження адміністративної відповідальності за вчинення
правопорушення, передбаченого ч. 1 статті, для всіх спеціально визначених
суб’єктів первинного фінансового моніторингу, що провадять свою
діяльність одноособово, без утворення юридичної особи; в) установлення
адміністративної відповідальності за розголошення не тільки інформації, яка
є об’єктом обміну між суб’єктом первинного фінансового моніторингу та
Спеціально уповноваженим органом, а й інформації, яка надається цьому
органу іншими суб’єктами;
удосконалено:
13
 доктринальні підходи щодо доцільності уточнення назви розділу VII
Особливої частини КК; цю назву пропонується викласти в такій редакції –
«Злочини проти господарської, фінансової діяльності та порядку
приватизації»;
визначення основного безпосереднього об’єкту злочину, передбаченого
ч. 1 ст. 209-1 КК, яким пропонується визнавати суспільні відносини
інформаційного забезпечення Спеціально уповноваженого органу
інформацією про фінансові операції, що відповідно до закону підлягають
фінансовому моніторингу, з боку суб’єктів первинного фінансового
моніторингу;
 положення про доцільність уточнення санкцій ст. 209-1 КК: санкцію
ч. 1 статті пропонується доповнити такими покараннями, як обмеження волі
на строк до двох років або позбавлення волі на той самий строк, а санкцію ч.
2 статті – такими покараннями, як обмеження волі на строк до трьох років
або позбавлення волі на той самий строк;
набулио подальшого розвитку:
 позиція, згідно з якою основним безпосереднім об’єктом злочину,
передбаченого ч. 2 ст. 209-1 КК, є суспільні відносини, що забезпечують
встановлений законом режим обмеженого доступу до інформації, яка
надається Спеціально уповноваженому органу;
 положення про визнання додатковим обов’язковим об’єктом злочину,
передбаченого ст. 209-1 КК, відносин у сфері службової діяльності та
професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг. Крім того,
додатковими факультативними об’єктами злочину, передбаченого ч. 1 ст.
209-1 КК, виступають суспільні відносини у сфері обігу та використання
офіційних документів, які забезпечують нормальну діяльність підприємств,
установ, організацій незалежно від форми власності, а злочину,
передбаченого ч. 2 ст. 209-1 КК, – відносини у сфері використання
комп’ютерів, систем і комп’ютерних мереж, а також відносини з охорони
комерційної та банківської таємниці;
14
 пропозиція доповнити диспозицію ч. 2 ст. 209-1 КК вказівкою на
розголошення відомостей про факт надання Спеціально уповноваженому
органу інформації, яка відповідно до закону надається цьому органу;
 позиція, згідно з якою необхідною складовою інтелектуального
моменту умислу як ознаки суб’єктивної сторони злочину, передбаченого
ст. 209-1 КК, є усвідомлення особою протиправності свого діяння;
 аргументи на користь положення про те, що суб’єктивна сторона
умисного порушення вимог законодавства про запобігання та протидію
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або
фінансування тероризму характеризується умисною або змішаною (складною)
формою вини.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені в роботі
положення можуть бути використані:
 у законотворчості – при вдосконаленні законодавства України про
кримінальну відповідальність за умисне порушення вимог законодавства про
запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних
злочинним шляхом, або фінансування тероризму (відповідні пропозиції
направлені до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого
забезпечення правоохоронної діяльності) (Лист № 174/1-32 від 06.02.2017 р.).
 у науково-дослідній роботі – під час подальшого дослідження
проблем кримінальної відповідальності за умисне порушення вимог
законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму;
 у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів
підручників і навчальних посібників, а також у процесі викладання
кримінально-правових дисциплін (Акт впровадження наукових розробок у
навчальний процес кафедри кримінального права Національного
університету «Одеська юридична академія» від 06.02.2017 р.).
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного
дослідження обговорювались на 4 наукових заходах: круглому столі
15
«Актуальні проблеми застосування кримінального законодавства» (м. Київ,
Державна пенітенціарна служба України, Інститут кримінально-виконавчої
служби, 5 листопада 2015 р.); всеукраїнському науково-практичному семінарі
«Протидія злочинності в Україні: кримінально-правові та кримінологічні
аспекти» (м. Миколаїв, Луганський державний університет внутрішніх справ
імені Е.О. Дідоренка, 26 травня 2016 р.); міжнародному круглому столі,
присвяченому до дня народження видатного вченого, героя України, академіка
В.В. Сташиса «Кримінальне право: традиції та новації» (м. Запоріжжя,
Запорізький, Полтавський, Чернігівський міські осередки громадської
організації «Всеукраїнська асоціація кримінального права», 9 липня 2016 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження
опубліковано в 10 працях: 6 наукових статей, з яких 5 – у фахових виданнях
України, 1 – у науковому періодичному зарубіжному виданні, яке включено
до міжнародних наукометричних баз, тези 4 доповідей на науковопрактичних конференціях.
Структура роботи. Дисертація складається з переліку умовних
позначень, вступу, чотирьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків,
списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи складає 232
сторінки, із яких основний текст – 187 сторінок, список використаних джерел
– 32 сторінки (242 найменування) та текст додатків – 13 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Простежена ґенеза кримінального законодавства про відповідальність
за умисного порушення вимог законодавства про запобігання та протидію
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або
фінансування тероризму демонструє тісний зв’язок цього законодавства із
міжнародним антилегалізаційним законодавством і процесом створення та
функціонування в Україні системи фінансового моніторингу.
2. Криміналізація умисного порушення вимог законодавства про
запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних
злочинним шляхом, або фінансування тероризму була здійснена з
порушенням окремих умов криміналізації, розроблених теорією
кримінального права, що негативно відображається на практиці застосування
ст. 209-1 КК. Водночас, досліджувана кримінально-правова заборона є і
повинна бути надалі засобом забезпечення належного функціонування
системи фінансового моніторингу, тому, є нагальна потреба вироблення
науково обґрунтованих підходів, спрямованих на її вдосконалення.
3. До сфер, які поставлені під охорону цим розділом, окрім
господарської діяльності відносяться сфери фінансової діяльності та
приватизації. За таких обставин, назва розділу VII Особливої частини КК має
бути викладена в наступній редакції: «Злочини проти господарської,
фінансової діяльності та порядку приватизації». Наведена пропозиція, серед
іншого, дозволяє врахувати специфіку змісту фінансової діяльності, яка є
природним середовищем для злочинів, відповідальність за вчинення яких
передбачена в ст. 209-1 КК України.
Назва ст. 209-1 КК відповідає положенням регулятивного законодавства.
Проте, вона є дуже громіздкою та складною для сприйняття. Тому, її
потрібно викласти в новій редакції.
4. Основним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ч. 1
ст. 209-1 КК, є суспільні відносини інформаційного забезпечення Спеціально
181
уповноваженого органу інформацією про фінансові операції, що відповідно
до закону підлягають фінансовому моніторингу, з боку суб’єктів первинного
фінансового моніторингу. У свою чергу основним безпосереднім об’єктом
злочину, передбаченого ч. 2 ст. 209-1 КК, є суспільні відносини, що
забезпечують встановлений законом режим обмеженого доступу до
інформації, яка надається Спеціально уповноваженому органу.
Додатковими обов’язковими об’єктами злочинів, передбачених ст. 209-1
КК, є відносини у сфері службової діяльності та професійної діяльності,
пов’язаної з наданням публічних послуг. Крім того, додатковими
факультативними об’єктами злочину, передбаченого ч. 1 ст. 209-1 КК,
виступають суспільні відносини у сфері обігу і використання офіційних
документів, які забезпечують нормальну діяльність підприємств, установ,
організацій незалежно від форми власності, а злочину, передбаченого ч. 2
ст. 209-1 КК – відносини у сфері використання комп’ютерів, систем і
комп’ютерних мереж, а також відносини з охорони комерційної та
банківської таємниці.
5. Правова регламентація предмету злочину, передбаченого ч. 1 ст. 209-1
КК, потребує удосконалення, оскільки не дозволяє чітко його визначити.
Найбільш оптимальним варіантом вирішення цієї проблеми має бути
доповнення цієї статті приміткою, в якій буде розкрито зміст такого поняття,
як інформація про фінансові операції, що, відповідно до закону, підлягають
фінансовому моніторингу.
Предметом складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 209-1 КК, може бути
будь-яка інформація, надана Спеціально уповноваженому органу, крім
відомостей про сам факт надання інформації про фінансову операцію цьому
органу. На сьогодні, таке діяння тягне не кримінальну, а адміністративну
відповідальність за ч. 3 ст. 166-9 КУпАП. Оскільки розголошення цієї
інформації є суспільно небезпечною поведінкою, ми підтримуємо
пропозицію доповнити диспозицію ч. 2 ст. 209-1 КК вказівкою на
182
розголошення відомостей про факт надання Спеціально уповноваженому
органу певної інформації.
Відповідних змін потребує ч. 3 ст. 166-9 КУпАП, в якій передбачено
адміністративну відповідальність лише за розголошення інформації, що
відповідно до закону є об’єктом обміну між суб’єктом первинного
фінансового моніторингу та Спеціально уповноваженим органом.
Розголошення інформації, яка надається Спеціально уповноваженому органу
іншими суб’єктами, не утворює склад адміністративного правопорушення,
передбаченого цією статтею.
6. Закріплення в ч. 1 ст. 209-1 КК такого діяння, як несвоєчасне подання
інформації про фінансові операції, що відповідно до закону підлягають
фінансовому моніторингу, з точки зору точного опису ознак об’єктивної
сторони відповідного злочину є цілком обґрунтованим кроком та
узгоджується з положеннями регулятивного антилегалізаційного
законодавства.
7. У зв’язку з тим, що в диспозиції ч. 2 ст. 209-1 КК використано
словосполучення «якщо такі дії заподіяли істотну шкоду…», бездіяльність
відповідної особи, що призвела до створення умов, які надають можливість
стороннім особам ознайомитися з інформацією, яка подається Спеціально
уповноваженому органу, не утворює склад злочину, передбачений ч. 2
ст. 209-1 КК. Це є прогалиною кримінального законодавства, а тому ч. 2
ст. 209-1 КК потребує відповідних змін.
8. З метою узгодження змісту назви ст. 209-1 КК та диспозиції ч. 2 цієї
статті, в цій частині, як і в ч. 1 має бути прямо закріплена вказівка на умисну
форму вини.
Необхідною складовою інтелектуального моменту умислу, як ознаки
суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 209-1 КК, виступає
усвідомлення особою протиправності свого діяння, тобто усвідомлення того,
що своїми діяннями особа порушує вимоги антилегалізаційного
законодавства. Якщо особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати в
183
даних конкретних умовах цю заборону, тоді її діяння слід розглядати як
вчинені з необережності та за наявності всіх необхідних ознак кваліфікувати
як службову недбалість або адміністративне правопорушення.
9. Суб’єктивна сторона умисного порушення вимог законодавства про
запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних
злочинним шляхом, або фінансування тероризму характеризується умисною
або змішаною (складною) формою вини. При цьому, зазначені в ст. 209-1 КК
діяння, вчинюються лише умисно, а щодо наслідків, – можливі як умисел, так
і необережність. У цілому злочин визнається умисним.
10. Якщо суспільно небезпечні наслідки були завдані через те, що була
розголошена саме інформація, яка надається Спеціально уповноваженому
органу, то незалежно від того чи є така інформація одночасно комерційною
або банківською таємницею, або інсайдерською інформацією, дії винної
особи слід кваліфікувати лише за ч. 2 ст. 209-1 КК. Якщо суспільно
небезпечні наслідки були завдані виключно у зв’язку з тим, що була
розголошена комерційна або банківська таємниця, або інсайдерська
інформація, то незалежно від того, чи надана така інформація Спеціально
уповноваженому органу, дії винної особи слід кваліфікувати лише за ст. 232
чи відповідною частиною 232-1 КК відповідно.
11. Умисне подання недостовірної інформації про фінансові операції, що
відповідно до закону підлягають фінансовому моніторингу, Спеціально
уповноваженому органу, залежно від суб’єкта злочину, одночасно підпадає
під ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК (у формі видачі
службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів) або ч. 4
ст. 358 КК (у формі використання завідомо підробленого документа) та
адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 166-9 КУпАП (у
формі подання Спеціально уповноваженому органу недостовірної
інформації). З метою усунення колізії між цими нормами необхідно
виключити з диспозиції ч. 1 ст. 166-9 КУпАП вказівку на подання
Спеціально уповноваженому органу недостовірної інформації.
184
12. Така форма об’єктивної сторони адміністративного правопорушення,
передбаченого ч. 1 ст. 166-9 КУпАП, як неподання, несвоєчасне подання,
порушення порядку подання або подання Спеціально уповноваженому
органу недостовірної інформації у випадках, передбачених законодавством,
на відміну від ч. 1 ст. 209-1 КК, охоплює випадки несвоєчасного подання, в
тому числі, і додаткової інформації.
13. Виходячи з переліку суб’єктів первинного фінансового моніторингу
та санкції ч. 1 ст. 166-9 КУпАП можна зробити висновок, що поза сферою
адміністративної відповідальності залишаються такі спеціально визначені
суб’єкти первинного фінансового моніторингу, що провадять свою діяльність
одноособово, без утворення юридичної особи, як нотаріуси, адвокати,
аудитори. У той же час, ці особи є суб’єктами складу злочину, передбаченого
ч. 1 ст. 209-1 КК. На підставі зазначеного вважаємо, що перелік осіб, які
можуть нести адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 166-9 КУпАП,
підлягає розширенню.
14. З огляду на певну спорідненість злочинів, передбачених ст. ст. 232,
232-1, ч. 4 ст. 358, ст. ст. 364, 364-1, 365-2, 366 КК та умисного порушення
вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню)
доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, а
також з урахуванням положень міжнародного антилегалізаційного
законодавства, обґрунтованим є доповнення санкції ч. 1 та ч. 2 ст. 209-1 КК
покараннями, передбаченими в нормах про суміжні склади злочинів.
15. З метою вдосконалення пп. «а» п. 6 ч. 2 ст. 6 Закону від 14 жовтня
2014 р., на суб’єктів первинного фінансового моніторингу має бути
покладено обов’язок подавати Спеціально уповноваженому органові
інформацію про фінансову операцію, яка підлягає обов’язковому
фінансовому моніторингу, протягом трьох робочих днів з дня їх проведення
або спроби їх проведення.
Направлення Спеціально уповноваженому органу трьох і більше,
неналежним чином оформлених, повідомлень не розглядається як
185
несвоєчасне подання інформації Спеціально уповноваженому органу, якщо
така інформація подана без порушення строків, установлених п. п. 6, 7 ч. 2 ст.
6 Закону від 14 жовтня 2014 р. За таких умов, дії суб’єкта первинного
фінансового моніторингу можуть вчинюватися безкінечно та не можуть бути
розцінені як несвоєчасне подання інформації Спеціально уповноваженому
органу. У зв’язку з цим, до абз. 4 ч. 1 ст. 26 Закону від 14 жовтня 2014 р.
мають бути внесені зміни та більш точно визначений момент, з якого
подання інформації Спеціально уповноваженому органу слід вважати
несвоєчасним.
16. На підставі викладеного, пропонуємо внести на законодавчому рівні
такі зміни та доповнення:
1. У Кримінальному кодексі України:
1) назву розділу VII Особливої частини викласти в такій редакції:
«Злочини проти господарської, фінансової діяльності та порядку
приватизації»;
2) у статті 209-1:
назву статті викласти в такій редакції «Умисне порушення вимог
законодавства про фінансовий моніторинг»;
абзац перший частини першої викласти в такій редакції:
«Умисне неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної
інформації про фінансові операції, що відповідно до закону підлягають
фінансовому моніторингу, спеціально уповноваженому центральному органу
виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу,
якщо такі операції спрямовані на легалізацію (відмивання) доходів,
одержаних злочинним шляхом, або пов’язані, стосуються або призначені для
фінансування тероризму, або фінансування розповсюдження зброї масового
знищення»;
в абзаці другому частини першої після слова «громадян» доповнити
словами «або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі
на той самий строк»;
186
в абзаці першому частини другої:
перед словом «розголошення» доповнити словом «умисне»;
після слів «фінансового моніторингу» доповнити словами «та/або
умисне розголошення відомостей про надання такої інформації цьому
органу»;
словосполучення «якщо такі дії» замінити на словосполучення «якщо
такі діяння»;
в абзаці другому частини другої після слова «громадян» доповнити
словами «або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням
волі на той самий строк»;
доповнити статтю приміткою такого змісту:
«Примітка. Під інформацією про фінансові операції, що відповідно до
закону підлягають фінансовому моніторингу, слід розуміти інформацію про
фінансові операції, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу,
фінансові операції, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу
та/або фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони
пов’язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи
фінансування розповсюдження зброї масового знищення».
2. У статті 166-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення:
1) в абзаці першому частини першої виключити слова «або подання» та
«недостовірної»;
2) в абзаці другому частини першої словосполучення «громадянсуб’єктів підприємницької діяльності» замінити на словосполучення
«спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу, що
провадять свою діяльність одноособово, без утворення юридичної особи»;
3) абзац перший частини третьої викласти в такій редакції:
«Розголошення в будь-якому вигляді інформації, яка відповідно до
закону надається центральному органу виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню)
доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та
187
фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та/або
розголошення відомостей про надання такої інформації цьому органу особою,
якій ця інформація стала відома у зв’язку з її професійною або службовою
діяльністю».
3. У підпункті «а» пункту 6 частини 2 статті 6 Закону України «Про
запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних
злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню
розповсюдження зброї масового знищення» слова «з дня їх реєстрації»
замінити словами «з дня їх проведення».