БУХГАЛТЕРСЬКІ МОДЕЛІ НЕПРЯМИХ ВИТРАТ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Краткое описание

ЗМІСТстор.Вступ 3Розділ 1. Непрямі витрати промислового підприємства і проблемні питання теорії і практики обліку101.1. Економічні процеси підприємства, що зумовлюють виникнення непрямих витрат 101.2. Сучасні теоретичні проблеми побудови інформаційних моделей непрямих витрат 251.3. Недоліки існуючої практики, основні причини, передумови, подолання 411.4. Системна логіка і складники підходу до вдосконалення непрямих витрат 53Висновки до розділу 1 60Розділ 2. Теоретичні та концептуальні основи побудови й удосконалення бухгалтерського обліку непрямих витрат642.1. Класифікація витрат як теоретична основа побудови їхніх інформаційних моделей 642.2. Бухгалтерський облік у системі управління формуванням непрямих витрат теоретичний аспект 812.3. Принципи підпорядкування бухгалтерського обліку непрямих витрат цілям системи управління інформаційні та організаційні аспекти 942.4. Варіанти розподілу і списання непрямих витрат у контексті вибору альтернативних підходів до розв’язання проблеми калькулювання собівартості продукції 107Висновки до розділу 2 122Розділ 3. Методичні рішення і практичні пропозиції щодо побудови облікових інформаційних моделей непрямих витрат та організації облікового персоналу1283.1. Склад і зміст облікових інформаційних моделей 1283.2. Інтеграція функцій управління як передумова узгодженості складу і змісту бухгалтерських і планових інформаційних моделей непрямих витрат 147Висновки до розділу 3 153Висновки 155Додатки 165Список використаних джерел 176

Список литературы

ВИСНОВКИЗгідно з метою та основними завданнями дослідження нами одержані наступні найважливіші, з нашої точки зору, наукові результати, які створюють умови для подальшого вдосконалення бухгалтерського обліку непрямих витрат промислових підприємств у напрямку розширення складу, поглиблення змісту й досягнення узгодженості між їхньою обліковою та плановою інформаційними моделями.1. Досліджено економічні процеси, в яких відбувається виникнення непрямих витрат підприємства. Встановлено, що його економічна діяльність являє собою сукупність процесів, що здійснюється в межах кругообігу капіталу в окремих специфічних за спрямованістю і змістом сферах фінансового й капітального інвестування, поточного фінансового, матеріального та енергетичного забезпечення, технічного, конструкторсько-технологічного, виробничого та інших видів обслуговування, виробництва продукції, збуту, економічного та інших видів захисту.Розкриття змісту процесів кожної сфери як підсистеми, визначеної на цьому кроці декомпозиції цілісної системи процесів підприємства, дає підстави розглядати її на другому кроці вже як окрему систему, що також має ознаки кібернетичних систем, зокрема, власний внутрішній склад, взаємозв’язок процесів як складників цієї системи, «вхід» і «вихід» тощо. Вони різнопорядкові системи з принципово різними системними властивостями, а отже, і практичними можливостями, що, однак, не змінює підходу до їхнього системного розгляду.Водночас є достатньо підстав виділити управління в окремий специфічний процес, який докорінно відрізняється від процесів інших сфер. У системному розумінні підприємство це синтез двох систем, кожна з котрих виконує специфічну інтегративну функцію: система, що являє собою процес безперервного руху грошової, виробничої і товарної форм виробничих фондів; система, що об’єднує сукупність органів управління.Виділення управлінського процесу в окрему сферу діяльності та розгляд її в одному ряді з іншими сферами підкреслює продуктивний, навіть пріоритетний характер управління в загальному процесі внутрішньогосподарського розподілу й кооперації праці, а отже, і продуктивний характер пов’язаних із ним витрат. Виходячи з такого розуміння характеру цих процесів, для поділу непрямих витрат на основні та накладні достатніх підстав немає.Немає також достатніх підстав для поділу діяльності підприємства на операційну, фінансову, інвестиційну, іншу, а операційної на основну та іншу. Автор виходить із того, що діяльність підприємства, заради якої воно створюється, не можна вважати неосновною.2. Загальноіснуюче тлумачення непрямих витрат як таких, що не можуть бути віднесені на собівартість окремих видів виробів, не в повній мірі відповідає їхньому реальному складу й цільовому призначенню. В розумінні автора, це витрати, що виникають у зв’язку зі специфічними процесами підприємства, у відповідних сферах його діяльності та потребують індивідуального підходу до їхнього планування, обліку, контролю, регулювання, аналізу, спільними для яких є лише прийняті правила розподілу їх усередині кожної сфери відповідно до специфіки процесів.Обґрунтовано, що в П(с)БО 16 «Витрати» до адміністративних помилково віднесено непрямі витрати сфер поточного фінансового забезпечення й капітального інвестування та постачання, пов’язані із залученням інвестицій, утриманням нетитульних споруд, утриманням складів сировини та матеріалів, т.ін.Виходячи з характеру процесів, які відбуваються в окремих сферах діяльності, автором визначено склад непрямих витрат у кожній з основних сфер, що сприяє усуненню зазначених недоліків.3. Автор дійшла висновку, що розв’язання віддавна існуючих, тим паче тих сучасних проблем побудови інформаційних бухгалтерських моделей непрямих витрат, які викликані реформуванням бухгалтерського обліку, потребує перш за все усвідомлення проблеми в самому загальному її розумінні та вигляді. Без цього конкретні рішення конструктивного характеру можуть бути пов'язані зі значними прогалинами, недоліками, втраченими можливостями удосконалення.Саме тому в дисертації зроблено загальний огляд окремих проблем, які постають сьогодні у зв’язку з метою удосконалення практики обліку витрат, розкрито їхній зміст і показано їхній, дискусійний характер, актуальність, підкреслено вирішення. На рівні загального аналізу розглянуто, зокрема, проблеми класифікації витрат, визначення складу собівартості та її бухгалтерського калькулювання, недосконалості облікових моделей витрат, ігнорування принципів їхньої побудови, узгодженості змісту планової та облікової моделей.Отже, визначено й розглянуто основні проблемні питання й похідні від них напрямки дослідження, що складатимуть зміст наступних розділів дисертації.4. Проведені автором обстеження стану практики формування облікових і аналогічних із ними планових моделей непрямих витрат дали підставу стверджувати, що вони неадекватно відображають реальний склад, внутрішній зміст і цільове призначення непрямих витрат основних сфер діяльності, не узгоджені між собою облікова й планова моделі, в полі планування та обліку знаходяться тільки непрямі витрати виробництва.Основні причини, котрі обумовили такий незадовільний стан, полягають, по-перше, в тому, що як і в минулому, так і в сучасних умовах реформування бухгалтерського обліку дві основні інформаційні функції планування та обліку організаційно роз’єднані з усіма негативними наслідками, які з цього випливають.Реформування бухгалтерського обліку в Україні зробило тільки перший виток, але в основу його проведення було покладено західні, переважно американські зразки, і це також посилило недоліки, що були до реформи, посилило існувавший негатив. Зокрема, стандарт 16 «Витрати» не засновується на науково обґрунтованій класифікації витрат, що виключає його побудову відповідно до природного складу і змісту самих витрат.5. Автор, як і його попередники, вважає, що для втілення в практику адекватних інформаційних моделей потрібно перш за все удосконалення передумов, котрі залежать як від органів державної виконавчої влади, так і від підприємств безпосередньо. Повністю знаходяться в компетенції підприємств такі заходи, що мають значення передумов:• проведення реструктуризації економічного механізму внутрішнього управління в напрямку зацікавленості підрозділів у дотриманні норм і кошторисів витрат, що об’єктивно визначатиме необхідність удосконалення їхніх планових і облікових моделей;• впровадження системи заходів із удосконалення організаційної структури та інтеграції функцій, що сприятиме посиленню взаємодії персоналу з планування та обліку, а отже, визначатиме можливість додержання принципу адекватності планових і бухгалтерських моделей витрат;• забезпечення робочих місць у сфері управління сучасними засобами обчислювальної техніки і програмним продуктом, що сприятиме розв’язанню проблеми трудомісткість формування моделей непрямих витрат за сукупністю необхідних для управління класифікаційних ознак.Основні положення розділу опубліковані в роботах автора [38, с.83;84;85;170].6. Розмаїття класифікацій непрямих витрат, що характерне для досліджень минулих років, доповнено новими, такими котрі відносяться до нашого часу, до періоду реформування обліку.Одним із таких нових напрямків є класифікація витрат, що виходять з концепції «різні витирати для різних цілей». Як наслідок, з’явилися класифікації за їхнім відношенням до прийняття управлінських рішень, за рівнями управління, за їхнім зв’язком із «входом», «процесом», «виходом» виробничого споживання ресурсів, т. ін.У дисертації обґрунтовано, що такий підхід призводить до штучного розмежування витрат, інформація про які створюється в загальному управлінському процесі.Не є обґрунтованим підхід до поділу витрат на загальноекономічні та планово-облікові, тому що в обох напрямках класифікації присутні як матеріальні, трудові та грошові витрати, (тільки ознаки для поділу сформульовано по-різному), так і витрати виробничої та позавиробничої сфер.Отже, підхід «різні витрати для різних цілей» та його різні модифікації сповідує, що витрати виникають не у господарському, а в управлінському процесі, що вони змінюють свою сутність, зміст, призначення залежно від того, які дії стосовно них відбуваються в системі управління.При розробці питань побудови бухгалтерських моделей непрямих витрат цей підхід автором не використаний як хибний, безпідставний.Узагальнено та упорядковано багаточисельні класифікації, зроблено висновок, що для побудови змістовних бухгалтерських моделей цілком достатньо використати класифікацію непрямих витрат із таких ознак:• економічні елементи витрат: амортизація (витрати основних засобів), матеріальні витрати, витрати людських ресурсів, грошові витрати;• відношення до основних сфер діяльності: витрати сфер капітального інвестування, поточного фінансового, матеріального-технічного, технічного, конструкторсько-технологічного забезпечення, виробництва основної продукції, маркетингу та збуту, господарського обслуговування, управління;• цільові напрямки: витрати специфічних груп процесів кожної сфери діяльності;• відношення до центрів виникнення та центрів відповідальності: витрати підрозділів, які водночас є центрами виникнення та центрами відповідальності, що виникають в одному чи декількох підрозділах під впливом інших підрозділів;• зв’язок із обсягом діяльності: витрати змінні, постійні;• відношення до конкретних носіїв витрат: прямі, непрямі.7. Проаналізовано підхід, який сповідує, що для практичної реалізації ідей обліку можна спроектувати відповідну інтелектуальну модель, котра відображала б у знаковій, символьній формі об’єкт обліку, відтворювала б явища і процеси господарської та фінансової діяльності, які пов'язані з фізичним світом та перетворенням ресурсів у готовий продукт із метою отримання інформації про них. Облік перетворює світ реальності в абстрактну модель діяльності підприємства.Він містить дві суттєві, на думку автора, помилки. По-перше, бухгалтерська модель відображає економічні об’єкти не в знаковій, символічній формі, а в змістовних моделях, які взагалі і в цілому відображають реальні процеси та ресурси підприємства і якщо не адекватні їм, то принаймні не абстрактні, а в принципі наближені до реалій.По-друге, йдеться про процеси господарської та фінансової діяльності. Їхній розгляд у одному ряді чітко протиставляє їх одне одному, хоча господарська діяльність, безумовно, включає в себе й фінансову.Необґрунтованим є включення до неї контролю, аналізу та аудиту, що мають специфічні цілі, метод і навіть предмет. Нелогічно вводити в управлінський цикл облік у значенні інформаційної системи та ігнорувати в даному контексті аналогічну за своїм призначенням і багато в чому за змістом систему планування.8. Досліджено бухгалтерський облік як інформаційну систему, що окреслена суворими кордонами власної методології, знаходиться у відносно замкнутому стані, але ж є частиною загальної інформаційної системи підприємства і взаємодіє з іншими її частинами, тобто є суто інформаційною системою. Із цього, однак, не випливає, що за сукупністю й характером властивостей її можна ототожнювати з системами, що складають виробничі організації.Не можна погодитися з думкою, що контролінг, який, з точки зору його прихильників, координує, інтегрує і спрямовує діяльність усієї системи управління на досягнення поставлених цілей, є підсистемою обліку.Непорозумінням вважає автор твердження, що фінансовий облік дає інформаційні ресурси лише для тактичного рівня менеджменту, тому що відомості про стан коштів поточних рахунків у банках, дебіторської і кредиторської заборгованості щодо конкретних контрагентів, доходів від реалізації продукції, запасів, деяких інших показників аналітичного фінансового обліку використовуються з успіхом у прийнятті оперативних рішень.Система бухгалтерського обліку в загальному процесі управління виконує окрему, специфічну функцію, котра призначена надавати інформацію про фактичні процеси, що відбуваються в економіці підприємства, про використані та наявні ресурси та результати діяльності. У такому своєму значенні облік, цілком і повністю підпорядкований інтересам цілісної системи управління з усіма випливаючи ми з цього наслідками, що з цього випливають є однією з провідних функцій управління, складовою його циклічного процесу.Водночас у реальному вигляді система бухгалтерського обліку, яка побудована для відображення вже відбувшихся процесів господарської діяльності, являє собою в своєму інформаційному значенні сукупність моделей власне процесів, ресурсів, результатів тощо, тобто сукупність економічних показників про реальний стан підприємства, системно упорядкованих у відповідним чином створених інформаційних моделях.9. З огляду на бухгалтерський облік як цілісну інформаційну систему викликає незгоду штучний поділ його, по-перше, на операційний (управлінський), тактичний фінансовий, оптимізаційний облік, по-друге, на фінансовий та управлінський, що в принципі одне й те ж, тому що не має під собою чіткої класифікаційної ознаки. Інтегруючі функції нормування, планування, контроль, аналіз, прийняття управлінських рішень, що в принципі є корисним, автори концепції підміняють поняття, видаючи за облік усю систему управління і не вирішуючи питання доцільності існування інших служб економічного блоку системи управління.Щодо стратегічного або прогнозного обліку, котрий пропагується в сучасній літературі, то автор приєднується до думки, що це черговий міф, який з часом розвіється.Виходячи з того, що можливості сучасної обчислювальної техніки знімають проблему відставання бухгалтерського обліку, яка обумовила свого часу поділ господарського обліку на бухгалтерський та оперативний, бухгалтерський облік теж стає оперативним, і це робить такий поділ дуже умовним.Немає також об’єктивних підстав, а отже, і класифікаційних ознак для його поділу на фінансовий та управлінський, оскільки в своєму цілісному вигляді і стані він «працює» повністю й виключно в інтересах системи управління. Це робить такий поділ необґрунтованим, помилковим.Будь-які інформаційні облікові моделі, що створюються на підприємстві, відображають виключно його внутрішні процеси, тому немає ознаки, за якою можна поділити облік на фінансовий і внутрішньогосподарський.Обґрунтованим є альтернативний підхід, відповідно до якого облік повинен класифікуватися не за його видами, а за сукупністю ознак, які розкривають облікову систему в інформаційному відношенні з різних боків. Такими ознаками, що є підставами до поділу інформації, можуть бути: відношення її до основних сфер діяльності, склад і зміст економічних об’єктів, обсяг, час створення, відношення до рівнів управління, спосіб створення.10. Принципи бухгалтерського обліку, що містяться у Законі України про бухгалтерський облік і фінансову звітність і працях попередників, яких повторюють, є такі, що некритично запозичені в американському підручнику з бухгалтерського обліку. На відміну від них і виходячи з необхідності підпорядкування функції обліку цілям системи управління, автор визначила таке співвідношення між принципами та іншими ланками загального ланцюжка стосовно чітких установлень розвитку і функціонування облікової системи: ціль системи управління → що випливає з неї, ціль обліку → постулати → закони → принципи → вимоги → процедури. Автор дійшла висновку, що принципами, на яких має створюватися й функціонувати система бухгалтерського обліку, є такі:• у царині організації: підлеглість облікової системи загальній логіці побудови організаційної структури виробництва та управління, доцільність уведення функції обліку в основні центри підготовки і прийняття управлінських рішень;• у царині розробки бухгалтерських моделей витрат: адекватність складу і змісту об’єкта, тобто який об’єкт, така за складністю і змістом має бути його інформаційна модель, утілення інформації, спадкоємність її в просторі й часі, достатність.Зазначені принципи, зокрема принципи другої групи, передбачають, що конкретизують їх у достатній мірі три вимоги, котрі з принципів випливають: повнота, об’єктивність, своєчасність інформації.11. Можна з достатньою мірою обґрунтованості стверджувати, що проблема вибору методів розподілу непрямих витрат безпосередньо і в головному пов’язана з розв’язанням більш великої, загальної проблеми визначенням доцільності чи, навпаки, недоцільності калькулювання фактичної собівартості продукції.Автор приєднується до тих дослідників, які вважають, що доцільність цієї процедури викликає сумнів у зв’язку з умовністю результату, недостовірністю його в принципі.Але калькулювання здійснювалося бухгалтерією десятиріччями, і всі вважали це за доцільне, навіть обов’язкове. Склався за роки адміністративно-командної економіки Радянського Союзу цілком чіткий стереотип: якомога точніша калькуляція, і ніхто собі іншого навіть і не уявляв.Існуючий стереотип зламати одразу просто нереально, і, керуючись американським досвідом і думкою окремих вітчизняних авторів, автор дійшла висновку, що може бути застосовано два варіанти списання й розподілу непрямих витрат між видами виробів:• розподіл за найбільш спрощеною базою прямою заробітною платою безпосередніх виробників, коли визначається повна собівартість виробів;• списання їх на собівартість реалізації, якщо калькулювання ведеться тільки з прямих витрат.Автор переконана, що немає сенсу застосовувати дуже складні методики розподілу, особливо витрат на утримання й експлуатацію обладнання, тому що при будь яких методиках загальна величина витрат не збільшиться і не зменшиться, вона буде в цьому випадку незмінною, а умовна собівартість ніякого значення не має. Значення мають самі витрати, і їх треба ретельно контролювати, а отже, і обліковувати.12. Автором обґрунтовано дві можливості розв’язання питань обліку непрямих витрат основних сфер діяльності: перша лежить у царині синтетичного обліку, друга аналітичного.У рамках першого напрямку розроблено й порівняно з рахунками чинного їхнього плану нові рахунки, які вважаються за доцільні в контексті даного дослідження і дозволяють відображати на них рух непрямих витрат кожної сфери діяльності, що виділені в першому розділі: витрати на управління, витрати на постачання, витрати на енергетичне забезпечення, витрати на технічне забезпечення, конструкторсько-технологічні витрати, витрати на екологічні та інші охоронні заходи, витрати на господарське обслуговування.Синтетичний рахунок «Витрати на управління» це рахунок - екран, на дебеті якого зосереджуються витрати не тільки на утримання вищої адміністрації та її штабних служб, але й ті, що виникають у організаційних структурах основних сфер діяльності. Розроблено моделі аналітичного обліку непрямих витрат основних сфер діяльності капітального інвестування, матеріального, технічного, конструкторсько-технологічного забезпечення, загальновиробничих витрат, витрат на збут, витрат на управління.Розроблено рекомендації, в яких узагальнено порядок відображення на нових синтетичних рахунках.13. Порівняно існуючі підходи до побудови організаційної структури економічного блоку системи управління з точки зору можливості тісної взаємодії персоналу планової і бухгалтерської служб на ділянці планування та обліку непрямих витрат.Обрано підхід, заснований на децентралізації функцій планування й обліку, з одного боку, та інтегруванні їх у організаційних структурах основних сфер діяльності, з другого.