ДЕНДРОНІМИ У ПОЕТИЧНИХ ТЕКСТАХ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ (СЕМАНТИЧНИЙ І ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТИ)

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені М.П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

ЛІСНИЧИЙ Дмитро Володимирович

УДК: 811.161.2'373 (043)

ДЕНДРОНІМИ У ПОЕТИЧНИХ ТЕКСТАХ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ (СЕМАНТИЧНИЙ І ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТИ)

10.02.01 - українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Козачук Ганна Олександрівна,
кандидат філологічних наук, професор

Київ 2007
ЗМІСТ

ВСТУП.5
РОЗДІЛ 1. ДЕНДРОНІМИ В ЛЕКСИЧНОМУ СКЛАДІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ.............10
1. 1. Основні аспекти дослідження дендронімів10
1. 2. Структура лексико-семантичного класу Назви деревних рослин”29
1. 3. Семантична структура лексичного значення дендронімів...39
1. 3. 1. Лексичне значення слова як структура. Типологія компонентів лексичних значень дендронімів....39
1. 3. 2. Компонентний склад лексичного значення дендронімів у дефініціях „Словника української мови”.......45
1. 4. Особливості синонімічних відношень між дендронімами...63
1. 4. 1. Функціонування семантичних синонімів до дендронімів в українській мові.......63
1. 4. 2. Проблема виділення й особливості функціонування абсолютних синонімічних назв деревних рослин в українській мові..66
1. 4. 3. Функціонування та стилістичні функції абсолютних синонімів до дендронімів у поетичних контекстах........77
1. 5. Контекстуальні антонімічні відношення дендронімів..83
1. 5. 1. Теоретичне осмислення явища контекстуальної антонімії як різновиду системних відношень у лексиці..83
1. 5. 2. Структурні типи й різновиди семантичних відношень, засоби їх вираження в опозиціях контекстуальних антонімів..86
1. 5. 3. Семантика членів контекстуальних антонімічних конструкцій...92
1. 6. Висновки до Розділу 1.95
РОЗДІЛ 2. МЕТОНІМІЧНА І МЕТАФОРИЧНА ТРАНСПОЗИЦІЇ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ПОХІДНИХ ЗНАЧЕНЬ ПОЛІСЕМІЧНИХ НАЗВ ДЕРЕВНИХ РОСЛИН ТА ЇХ ЧАСТИН В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ.......98
2. 1. Метонімічні зв’язки й відношення між ЛСВ полісемічних слів на позначення деревних рослин та їх частин в українській мові.....................................98
2. 1. 1. Лінгвістична природа метонімії як транспозиції значень ЛСВ полісемічних слів.............................................................................................................................................................98
2. 1. 2. Характер організації ЛСВ і відтінків значення у полісемічних лексемах на позначення деревних рослин та їх частин.......100
2. 1. 3. Моделі метонімічних переносів у тлумачних словниках І половини ХХ ст.......104
2. 2. Мовна метафора як джерело формування похідних значень назв деревних рослин та їх частин в українській мові.115
2. 2. 1. Категоріальна сутність мовної метафори та її місце в лексико-семантичній системі мови .......................115
2. 2. 2. Характер організації ЛСВ і відтінків значення у полісемічних лексемах на позначення деревних рослин та їх частин.......118
2. 2. 3. Напрями метафоричних транспозицій у формуванні переносних значень назв деревних рослин та їх частин.......123
2. 3. Висновки до Розділу 2134
РОЗДІЛ 3. СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕНДРО­НІМІВ У ПОЕТИЧНИХ ТЕКСТАХ137
3. 1. Семантичні та функціональні особливості іменних метафор з дендронім­ним компонентом...............................137
3. 1. 1. Метафоризовані компоненти ЛСК Назви осіб”.139
3. 1. 2. Метафоризовані компоненти ЛСК Назви тварин”143
3. 1. 3. Метафоризовані компоненти ЛСК Назви тіла, організму, їхніх частин, продуктів життєдіяльності”.144
3. 1. 4. Метафоризовані компоненти ЛСК Назви рослин”............154
3. 1. 5. Метафоризовані компоненти ЛСК Космос, Земля, природні утворення”158
3. 1. 6. Метафоризовані компоненти ЛСК Матеріальні продукти діяльності людини”.162
3. 1. 7. Метафоризовані компоненти ЛСК Галузева термінологія”...........168
3. 1. 8. Метафоризовані компоненти ЛСК Опредметнені дії, процеси, стани”174
3. 2. Семантичні та функціональні особливості дієслівних метафор180
3. 3. Дендроніми в системі перифрастичних найменувань: структурно-семан­тич­ний і функціональний аспекти...189
3. 3. 1. Теоретичні засади вивчення перифразів (з історії питання)189
3. 3. 2. Перифрази в образній структурі художнього тексту............192
3. 3. 3. Семантична специфіка й особивості функціонування перифразів з дендронім­ними денотатами у поетичних творах І половини ХХ ст..........................................196
3. 4. Висновки до Розділу 3205
ВИСНОВКИ209
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ217
СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЇХ УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...234
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЇХ УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.239
ПРИМІТКИ..243

ВСТУП

Своєрідну групу лексики української літературної мови, що впродовж останніх десятиліть є об’єктом досліджень багатьох лінгвістів, становлять фітоніми (назви рослин; з грецької φυτόν рослина та όνυμα ім’я, назва) і зокрема дендроніми (назви деревних рослин; з грецької δένδρον дерево та όνυμα ім’я, назва). Ряд наукових праць присвячено етимологічному аналізу й дослідженню шляхів формування цієї групи лексики у системі народних і нормативних назв рослин (В. Махек, В. А. Меркулова, А. Й. Капська, Л. Д. Почеп­цова, І. В. Сабадош та ін.). Проблеми, пов’язані з історією формування ботанічної терміно­логії (номенклатури), розглядаються у працях І. Г. Верхратського, О. С. Роговича, Л. О. Симо­ненко, З. Г. Ко­­­ло­­мієць, С. Л. Адаменко та ін.. Словотвірний аналіз ботанічної номен­кла­тури діалектних і нормативних назв рослин здійснили Я. В. Закревська, М. М. Фещен­­ко, Т. В. Сло­бодя­нюк, А. М. Шамота та ін. У центрі уваги інших досліджень фразеологізми з компонен­тами-фітонімами, а також фітоніми у пареміології, які вивчаються крізь призму їхнього етнокультурного змісту й національного менталітету (Н. Д. Петрова, В. Д. Уж­чен­ко та ін.). Популярний аспект дослідження фітонімів різних мов їхні символічні конотації, у яких відбиваються фрагменти національних метафо­ричних картин світу (М. М. Маковський, О. І. Сі­мо­­вич, І. В. Шапошникова та ін.). У деяких етнографічних джерелах символічні значення фітонімів розглядаються у контексті символіки рослин (М. Ф. Золотницький, Ш. Піклз, С. П. Красиков, С. Кан­нінгем, А. Топачевський та ін.). Семантика і функції рослинних символів у контексті традиційної календарної обрядовості українського народу стали об’єктом зацікавлення М. О. Дикарєва, М. І. Костомарова, Г. О. Булашева, В. Т. Скура­тів­­­сь­кого, Е. Є. Гаврилюк та ін. Національну специфіку семантики українських, англійських і німець­ких назв рослин досліджує І. Е. Подолян шляхом зіставлення пов’язаних з ними уяв­лень, які існують у свідомості сучасних носіїв трьох мов. Питання семантики, ареалогії назв рослин, а також їх синонімів, які функціонують в окремих діалектах, розглядають Я. В. Закрев­­ська, Г. О. Козачук, Л. Д. Фроляк, Г. К. Смик, Л. А. Москаленко, О. Ф. Миго­ли­нець та ін.
Попри велику роботу, здійснену у напрямі опису ботанічної лексики, деякі питання залишаються нез’ясованими. Зокрема, група слів на позначення назв рослин у поетичних творах комплексно не досліджувалася. У мовознавстві наявні лише поодинокі дослідження семантики та функціонування рослинних назв у моно­графії М. Епштейна щодо системи пейзажних образів у російській поезії та дисертаціях О. Ю. Дубовик на матеріалі американської поезії ХХ ст., І. І. Коло­мієць на матеріалі українських поетичних творів ІІ половини ХХ ст. і В. В. Галай­чука в українських фольклорних текстах. Актуальність теми дисерта­ційного дослідження вмотивована потребою комплексного аналізу дендронімів у лексичній системі української мови та необхідністю детального розгляду законо­мірностей їхньої синтагматичної характеристики, з’ясування їхніх образно-виражаль­них можливостей у поетичних текстах.
Українське письменство І половини ХХ ст. характеризується значним оновленням усього художньо-естетичного контексту. Модернізм як культурно-історичне явище збагатив мелос українського вірша, його тропіку, формальні прийоми, евфоніку, сприяв витон­че­но­с­ті у звукописі та ритмо­мелодиці. Удосконалення літературної техніки, властиве українській поезії цієї доби, вдало поєднувалося з лексичним збагаченням літературних творів за рахунок активного використання лексичних неологізмів, оказіоналізмів, іншомовних запозичень, професіоналізмів і зокрема назв трав’янистих і деревних рослин, що робить літературу цього періоду плідним джере­лом для дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисер­тацій­ного дослідження пов’язана з науковою проблемою кафедри української мови Інституту україн­ської філології Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова Теоретичні і лінгводидактичні проблеми граматики і лексико­логії” та полягає у дослідженні семантичних і функціональних особливостей дендро­німів у складі лексико-семан­тичного класу на основі поетичних творів І половини ХХ ст. Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М. П. Драго­ма­но­ва (протокол № 7 від 14 лютого 2001 року) та схвалена Координаційною радою Українська мова” Інституту української мови НАН України (протокол № 11 від 7 листопада 2002 року). Тема дисертації уточнена Вченою радою Національного педа­го­гіч­но­го університету імені М. П. Драгоманова (протокол № 2 від 25 вересня 2003 року).
Об’єктом дослідження є назви деревних рослин, виявлені в поетичних творах І половини ХХст. і тлумачних словниках української мови.
Предмет дослідження становлять семантичні та функціональні особливості дендронімів як одиниць поетичного мовлення.
Мета роботи полягає у з’ясуванні складу, особливостей структури та семантичної організації ЛСК назв деревних рослин у сучас­ній українській літературній мові та семантико-стилістичного потенціалу дендронімів у поетичних творах І половини ХХ ст.
Для досягнення цієї мети було поставлено такі завдання:
1) встановити принципи та критерії виокремлення дендронімів із загального лексичного складу української мови;
2) визначити статус і структуру ЛСК Назви деревних рослин”;
3) здійснити системний аналіз семного складу дендронімів;
4) виявити зв’язки ЛСК назв деревних рослин з іншими лексико-семантичними утвореннями на основі омонімії;
5) дослідити парадигматичні зв’язки в структурі ЛСК назв деревних рослин: особливості синонімічних відношень між дендронімами та контекстуальних антонімічних відношень дендронімів;
6) охарактеризувати напрямки й особливості метонімічної та метафоричної транс­пози­цій як засобів формування похідних значень полісемічних назв деревних рослин та їх частин;
7) виявити й описати синтагматичні характеристики дендронімів у складі художніх метафор і системі перифрастичних найменувань.
Джерельну базу дослідження становлять оригінальні (без урахування поетичних перекладів) поетичні твори І половини ХХ ст., у яких простежується продуктивність уживань 173 родових назв деревних рослин та 11 назв їх сортів, а також 44 синонімічних назв і 73 варіантів у номінативній, стереотипічній, символічній, емоційно-експресивній, естетичній та асоціативно-характеризуючій функціях (на загальному тлі 7884 фіксацій, а саме 6118 основних і 1766 словотвірних форм). Опрацьовано тексти поезій 51 авторитетного поета. У процесі дослідження було використано Словник української мови” в 11-ти томах (К.: Наук. думка, 1970-1980) (усього зафіксовано 317 дендронімів), Словарь української мови” в 4-х томах за редакцією Б. Д. Грінченка, інші тлумачні словники, а також словники іншомовних слів, епітетів, метафор, символів та антонімічні, синонімічні, фразеологічні, терміно­логічні, етимологічні, морфемні, словотвірні, етнолінгвістичні, енциклопедичні.
Методи та прийоми дослідження. Науковий аналіз здійснено на основі врахування положень про зв'язок мови і мислення, співвідношення форми і змісту мовних одиниць, а також розуміння поетичного мовлення як специфічної форми словесної творчості, позначеної підвищеною емоційністю та образністю, насиче­ної тропами, стилістичними фігурами, перейнятої шляхетною фонікою, що задо­воль­няє реалізацію естетичних потреб та уподобань мовців. Відповідно до мети і за­вдань дослідження використано метод синхронного лінгвістичного опису, що включає емпіричні спостереження, прийоми зіставлення, узагальнення, передбачає виявлення дендронімів і їхню систематизацію. Дослідження семантики назв деревних рослин здійснено методом компонентного аналізу, що сприяє визначен­ню структурних елементів дендронімів. Контекстний метод дозволив визначити спе­ци­фіку поетичних уживань І половини ХХ ст. і способи включення аналізова­них одиниць до мовної тканини поетичного тексту. Застосовуються також прийоми методу лексико­графічних дефініцій, опозиційного аналізу та кількісного статистич­­ного методу. Адекват­на статистична обробка експериментального мате­ріалу здійснена в межах алго­рит­мічного методу зведених таблиць.
Наукова новизна дисертації визначена комплексним аналізом дендронімів у сучасній українській літературній мові. Уперше в українському мовознавстві представлено склад і структуру лексико-семантичного класу назв деревних рослин, з’ясовано статус аналізованого об’єднання в українській мові, встановлено прин­ципи та критерії його виділення, описано семну структуру. У дослідженні охарактеризовано парадигматичні відношення дендронімів і їхні синтагматичні зв’язки вживання у прямому значенні у функції елементів українського пейзажу й об­разне використання у складі стилістичних фігур поетичних текстів.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в поглибленому з’ясуванні системності семантичних об’єднань як цілісних утворень зі своєю внутрішньою структурою, яка співвідносна зі структурою інших лексико-семантичних об’єднань, ґрунтовному дослідженні дендронімів у складі ЛСК Назви деревних рослин”. Комплексний лексико-семантичний і функціональний аналіз дендронімів дає змогу визначити принципи і кри­терії їх відбору та структурування у сучасній українській літературній мові, ви­вчити особливості семної організації одиниць ЛСК, з’ясу­вати й уточнити характеристики парадигматичних і синтагматичних від­ношень дендронімів як елементів оцінно-естетичної виразності поетичного тексту.
Практичне значення. Дисертація містить матеріали, які можуть бути викорис­тані у підготовці підручників і посібників з лексикології, семасіології та стилістики; у процесі викладання курсів мовознавства, сучасної української літературної мови, лінгвістичного аналізу художнього тексту, спецкурсів і спецсемінарів у середній і вищій школі; у написанні курсових і дипломних робіт студентами філологічних спеціальностей; у лексикографічній практиці при уточненні лексикографічних описів та укладанні ідеографічних словників, словників синонімів, контекстуальних антонімів, перифразів, метафор, епітетів, словників мови поезії І половини ХХ ст. тощо.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні теоретичні положення і результати дисертаційного дослідження викладено у допо­відях на звітно-наукових конференціях викладачів, наукових семінарах кафедри української мови Націо­наль­ного педагогічного університету імені М. П. Дра­го­манова (1999-2006 рр.); на звітно-науко­вій конференції молодих учених Національного педагогічного університету імені М. П. Дра­го­ма­нова (травень, 2003 р.); на Х та ХІ Міжнародних наукових конференціях Мова і культура” імені проф. Сергія Бураго (Інститут міжнародних відносин Київського націо­нального університету імені Т. Шевченка, червень, 2001р.; Інститут філології Київського національного університету імені Т. Шев­ченка, червень, 2002 р.); на V Між­народ­ній науково-практичній конференції Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: проблеми та перспекти­ви” (Національний авіаційний університет, квітень, 2003 р.); на Міжнародній науко­во-практичній конференції Російська мова і література: проблеми ви­вчен­ня та викладання в Україні” у рамках Року Росії в Україні за підтримки Посольства Росій­сь­кої Федерації в Україні (Інститут філології Київського національного університету імені Т. Шевченка, Київський міський педагогічний університет імені Б. Д. Грін­чен­ка, листопад, 2003 р.); на звітно-науковій конференції молодих уче­них, присвяченій 170-річчю НПУ імені М. П. Драгоманова (травень, 2004 р.); на Міжнародній науковій конференції, присвяченій 100-річчю від дня народження академіка І. К. Білодіда (НАН України, Інститут мовознавства імені О. О. Потебні, вересень, 2006 р.); у процесі викладання курсу Сучасна українська літературна мова” в Інсти­туті української філології Національного педагогічного університету імені М. П. Драго­манова.
Публікації. Основні положення дисертації викладено в 17 статтях, опублікованих у виданнях, затверджених ВАК України як фахові.
Структура роботи зумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками, загальних висновків, списку використаної літератури (276 найменувань), списку лексикографічних джерел (71 найменування), списку використаних джерел (95 найменувань) і 29 додатків у вигляді словників і таблиць (оформлені окремим томом; 493 сторінки). Обсяг дисертації без списків використаної літератури, джерел, приміток і додатків 216 сторінок, загальний обсяг роботи 312 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

ЛСК Назви деревних рослин” є виявом системності в лексичному складі української мови та окремим фрагментом на рівні з іншими ЛСК Загальні позначення рослин”, Назви частин рослин”, Назви грибів (міконіми)” і Назви трав’янистих рослин” у моделі смисло­вих відношень у межах ЛСП Назви рослин (фітоніми)”. Цей ЛСК поліцентричний (слабко центро­ваний), ґрунтується на сукупності різних мовних засобів і не утворює єдиної гомоген­ної структури. ЛСК дендронімів характеризується великою кількістю слабо пов’язаних між собою різнорідних компонентів і слабко вираженою межею між центральною та пери­фе­рій­ною зонами. Підґрунтям для створення ЛСК є троїста належність назв деревних рос­лин до системи загальновживаної лексики (влас­не лінгвістичний фактор), ботанічної термі­но­логії та класифікації та агроно­мічної класифікації, підказаної господарським досвідом люди­ни (екстра­лінгвістичні фактори).
ЛСК Назви деревних рослин” репрезентують лексеми на позначення деревних форм рослин, представлених такими життєвими формами: 1) дерево (багаторічна рос­лина з твердим стовбуром і гіллям, що утворює крону); 2) деревце (зменш.-пестл. до дере­во); 3) кущ (низькоросла дерев’яниста рослина, гілки якої ростуть майже від кореня); 4) кущик (зменш.-пестл. до кущ); 5) напівкущик; 6) чагарник (зарослі багато­річ­них дерев’янистих кущових рослин); 7) напівчагарник (рослина, стебло якої знизу дере­во­­подібне, а зверху трав’янисте); 8) деревна ліана (витка кущова або деревна рос­лина, по­ши­рена переважно в тропічних і субтропічних лісах); 9) деревні сукуленти (бага­то­­річ­ні рослини з товстими соковитими листками, стеблами, що містять багато води й слизу).
До складу ЛСК Назви деревних рослин” належать такі 29 ЛСГ дендронімів: 1) назви насіннячкових культур; 2) назви сортів насіннячкових культур: а) назви сортів яблуні; б) назви сортів груші; 3) назви екзотичних насіннячкових культур; 4) назви кісточкових культур; 5) назви сортів кісточкових культур: а) назви сортів абрикоси; б) назви сортів вишні; в) назви сортів сливи; 6) назви екзотичних кісточкових культур; 7) назви екзотичних цитрусових культур; 8) назви ягідних культур; 9) назви горіхоплодових культур; 10) назви екзотичних го­рі­хо­­плодо­вих культур; 11) назви ефіро­олійних культур; 12) назви екзотичних ефіроолійних культур; 13) назви рослин, кора, су­цвіття, плоди або листя яких ви­корис­то­ву­ють­ся як прянощі; 14) назви екзотичних рослин, кора, пуп’янки, суцвіття, плоди або листя яких використовуються як прянощі; 15) назви екзотичних рослин, плоди або листя яких вико­ристовуються для приготування напоїв; 16) наз­ви некультивованих і куль­ти­вованих листя­них рослин; 17) назви некультивованих і культи­вованих листяних рос­лин-екзотів; 18) наз­ви декоративних листяних рослин; 19) назви декоративних листяних рос­лин-екзотів; 20) наз­ви екзотичних рослин, які дають природний каучук; 21) назви екзо­тич­них рослин, які дають волокно; 22) назви хвойних дерев; 23) назви екзотичних хвойних дерев; 24) назви дерев­них ліан; 25) назви сортів деревних ліан (винограду); 26) назви екзотичних деревних ліан; 27) назви лікарських рослин і бур’янів; 28) назви лікарських рослин-екзотів; 29) назви деревних сукулентів-екзотів.
За частотністю вживання дендронімів (разом з варіантами, синонімами та дериватами) у 51 поета на загальному тлі фіксацій у 7884 контекстах найчастотнішими є дуб (733 фіксації у 46 поетів), троянда (542 / 47), верба (382 / 44), береза (374 / 43), тополя (356 / 43), сосна (344 / 42), вишня (333 / 43), терен (280 / 41), клен (237 / 31), калина (220 / 30), ялина (207 / 32).
За різноманітністю лексичного складу ЛСК назв деревних рослин (загальна кількість вживань у поезіях 173 родові назви та 11 назв сортів) у поетів найпродук­тив­­ніши­ми є М. Рильський (91 дендронім, або 49,5 % від загальної кількості дендро­німів), Ю. Клен (71 дендронім), В. Поліщук (68 дендронімів), В. Свідзинський (68 дендро­­німів), А. Малишко (61 дендронім), В. Сосюра (61 дендронім), С. Гордин­сь­кий (61 дендро­нім), Б.-І. Антонич (55 дендронімів), П. Карманський (55 дендронімів), В. Барка (53 ден­дро­­німи), Л. Забашта (53 дендроніми), П. Тичина (53 дендроніми).
За кількістю контекстних уживань дендронімів у поетів найактивнішими є А. Малишко (800 контекстів, або 10,15 % від загальної кількості контекстів), В. Сосюра (741 контекст), М. Рильський (631 контекст), В. Свідзинський (371 контекст), Б.-І. Антонич (333 контексти), В. Барка (326 контекстів), О. Олесь (320 контекстів), В. Пачовський (314 контекстів), П. Тичина (295 контекстів).
До периферійної зони ЛСК Назви деревних рослин” входять: 1) назви екзотичних рос­лин, хоч деякі з них (наприклад, папайя, пінія, платан, фундук, цитрон) почали активно з’явля­ти­ся на території СРСР з початку 90-х рр. ХХ ст. у зв’язку з екстралінгвістичними факторами: роз­витком туристичної інфраструктури, легкої промисловості та міжнародних економічних зв’яз­ків; 2) фонетичні, родові, словотвірні варіантні назви дендронімів; 3) семантичні та абсолютні синонімічні назви; 4) одно­сферові метафоризовані похідні значення.
Дифузна зона цього ЛСК представлена: 1) похідними лексико-семантичними варіантами ЛСВ, утвореними внаслідок метафоричних переносів, що належать до близько­сферо­вих і різносферових; 2) залежно від видової назви рослина може належати або до дерев­них, або до трав’янистих рослин; 3) омонімічні до дендронімів лексеми (лексичні та слово­твірні омоніми, омоформи, омографи та омофони).
У лексичному значенні будь-якого дендроніма роль архісеми виконує сема ‘жит­тє­ва фор­ма рослини’, а граматична сема ‘предметність’ конкретизується лексико-грама­тич­ними сема­ми ‘неістота’, ‘загальна назва’ та ‘конкретність’. Семантична структура лексичного значен­ня назв деревних рослин у СУМі представлена 10 інтегральними семами ‘харак­теристика усієї рослини’, ‘характеристика стовбура (або стебла) й деревини’, ‘характеристика кори’, ‘характеристика крони’, ‘характеристика гілок і пагонів’, ‘характеристика кореневої сис­теми’, ‘характеристика листя’, ‘характеристика квіток’, ‘характеристика плодів’ і ‘характерис­тика насіння’, до складу яких входить 91 диференційна сема.
Слова, що вступають в українській мові в омонімічні відношення з назвами дерев­них рослин, належать до повних і часткових лексичних омонімів, а також до омо­форм, омографів та омофонів і з погляду семантики стосуються назв світу природи й людини, матеріальних продуктів її праці й абстрактних понять. Члени омо­німіч­них пар і груп, як правило, не виступають у поезіях засобами створення гри слів, калам­бу­рів, бо не існують у спільних контекстах з дендронімами й належать до різних сфер вживан­ня.
У лексикографічних працях ІІ половини ХХ ст. і поетичних творах І половини ХХ ст. відсутні приклади стилістичних і семантико-стилістичних синонімів до дендронімів. Поодинокі семантичні синоніми виконують уточнюючу функцію і виступають у поетичних контекстах елементами пейзажів, а також вказують на місце висвітлюваних у поезії подій.
Абсолютні сино­німи до дендронімів протиставляються за: 1) активністю вживання в різ­них стилях мов­лення; 2) частотністю уживання в поезіях; 3) ети­мологією, шляхами запозичення; 4) активністю в літе­­ра­­тур­ному мовленні жителів різних регі­онів; 5) здатністю розвивати похід­ні значення на ос­нові мета­фо­ри­зації; 6) здатністю / нездатністю вступати в омо­німіч­ні від­ношення; 7) можли­вістю / неможливістю виступати паронімами; 8) здат­ністю виступати компонентом термі­но­логічних словосполучень і фразео­логічних одиниць); 9) валентністю основ. Абсолютні сино­німи виступають важливим склад­ником арсеналу стилістичних засобів мови, вжива­ють­ся для урізноманітнення контексту, запобігають тавтології, а також забезпечують ритмо­мело­дій­ну гнучкість віршованого вислову.
Поодиноке вживання контекстуальних синонімів до дендронімів у поетичних творах стосу­ються дендронімів-символів і зумовлені збігом у межах одного контексту переносних значень цих лексем.
Назви деревних рослин не утворюють пар загальномовних антонімів, а можуть лише входити до складу кон­тексту­альних антонімічних конструкцій, бо належать до іменників з конкретним значенням.
Залежно від кратної чи некратної кількості членів у поетичних контекстах наявні анто­ні­міч­ні ряди симетричної (з кратною кількістю членів ряду контекстуальних анто­ні­мів) і несиметричної (з некратною кількістю членів ряду контекстуальних анто­німів) бу­до­ви. Контексту­альні антоніміч­ні протиставлення оформлюються за допомогою сполучників суряд­ності і підрядності, інтонації, словотвірних, лексичних, морфоло­гічних і синтаксичних засобів, разом з якими вони реалізують у поетичних контекстах семантичні функції кон’юнкції, диз’юнкції, зіставлення і протиставлення, чергування, позначення все охоплю­ва­­ності, взаємного перетворення протилежностей і порівняння.
За характер­­­ом співвіднесеності антонімів з позначуваними реаліями у складі узуальних анто­ні­міч­них конструкцій, до яких зводяться контекстуальні анто­ні­міч­ні пари та ряди з чле­нами дендронімами, у поезіях наявні пари узуальних номі­на­­тивних антонімів, які мають денотативний характер, та узуальних харак­тери­зуючих антонімів, протилежність яких визначається сигніфікативним змістом слів.
Шлях виникнення полісемії назв деревних рослин та їх частин регулярне та закономірне явище у словниковому складі української мови та поетичних творах І половини ХХ ст. Найрегулярнішими є метонімічні моделі (в українській мові розвиток похідних значень деревних рослин та їх частин від­бува­ється за 22 моделями метонімічних переносів), менш регулярними метафоричні моделі (23 моделі метафоричних переносів, серед яких найпоширенішими є ті, що мотивують похідні ЛСВ на позначення осіб, деревних і трав’янистих рослин, частин тіла людини і рослин), що зумовлюється особливостями будови деревних рослин та їх частин, а також сферами застосування людиною цих рослин. СУМ фіксує 165 полісемічних лексем на позначення деревних рослин та їх частин, похідні значення яких утворені на основі чистої метонімізації (мовної метонімії) або з поєднанням метафоризації, і 44 багатозначні лексеми на позначення деревних рослин та їх частин, похідні значення яких утворені на основі чистої метафоризації (мовної метафори) або з поєднанням метонімізації.
За характером організації ЛСВ і відтінків значення в багатозначній лексемі наявні 4 основні типи полісемії: 1) парна (підпорядкована і паралельна); 2) радіальна (віяло­подібна) (залежність з однорідною і неоднорідною мотивацією); 3) ланцюжкова; 4) радіально-ланцюжкова.
Опис і характеристика похідних значень назв деревних рослин та їх частин на основі метафоризації в українській мові дозволили визначити такі послідовні ета­пи в меха­нізмах метафоричних переносів: 1) виникнення метафоричного „об­разу” на основі асоціа­тивних полів твірного слова; 2) поява переносного мета­фо­рич­но зумовленого значен­ня в семантичній струк­турі твірного слова; 3) диференціація номінативного (прямо­го) і метафорично зумовленого значень у семан­тичній структурі твірного слова; 4) виникнення вторинної номінації (похід­ного значення) внаслідок осмислення мета­фори і закріплення її мовною нормою.
З погляду сфери найменування метафоризовані похідні значення належать до одно­сферових (видові й сортові назви деревних рослин та їхніх частин), близько­сферових (наз­ви трав’янистих рослин та їхніх частин, грибів і паразитів на рослинах) та різно­сферо­вих (назви осіб і частин їхнього тіла, хвороб трав’янистих рослин, мінераль­них утво­рень і природних пустот, продуктів матеріальної праці людини, абстрактних понять).
При утворенні метафоричних переносів беруться до уваги такі ознаки рослин та їх частин: 1) ознаки цілого дерева: спосіб існування, ареал поширення, форма крони, форма розташування гілок, особливості листя; 2) ознаки плодів: форма (еталонами форми служать плоди груші, яблуні та мигдалю), розмір, запах, колір шкірки плодів, ступінь стиглості, естетичне враження від плодів; 3) ознаки квіток і суцвіть: колір, розмір, форма, особливості розвитку.
Розмежування значень ЛСВ полісемічного слова перебуває в прямій залежності від специфіки типової сполучуваності для кожного з них: чим більшою є синтагматична закріпленість значень ЛСВ, тим легше вони розмежовуються; чим більшу кількість спільних ознак сполучуваності мають значення ЛСВ, тим семантично ближчими вони є. Актуалізаторами значень ЛСВ полісемічних лексем у поетичних творах І поло­вини ХХ ст. виступають слова як іменних (іменники і прикметники), так і дієслівних (суб’єктами дії яких є назви осіб, тварин або деревних рослин, а об’єктами назви дерев­них рослин, пов’язані з дієсловами зв’язком безприйменникового і приймен­никового керування) частин мови.
Метафоризовані компоненти іменних метафоричних словосполучень з метафоризуючим компонентом дендронімом об’єднуються у 8 ЛСК Назви осіб”, Наз­ви тварин”, Назви тіла, організму, їхніх частин, продуктів життє­діяль­нос­ті”, Назви рослин”, Космос, Земля, природні утворення”, Матеріальні продукти діяльності людини”, Галузева термінологія” та Опредметнені дії, процеси, стани”. Висо­кою сполучуваністю характери­зу­ються метафоризуючі компоненти дуб (дубок, дубо­вий, дубняк; 87 уживань), береза (березовий, берізка; 76 уживань), сосна (соснина, сосновий; 63 вживання), верба (вербиченька, вербичка, вербний, вербовий; 41 вживання) та тополя (тополевий, тополенька, тополиний, тополька, топольний; 37 уживань), а також метафоризовані компоненти хміль (23 вживання), троянда (рожа, роза; 19 уживань), терен (терни, тернина, терній, терня; 13 уживань) і лавр(и) (лавровий; 7 уживань) іменних метафоричних конструкцій.
У поетичних творах І половини ХХ ст. наявні такі різновиди іменникових метафор: а) сти­ліс­тично нейтральні термінологічні (історично переносні) метафори, що виступають бота­ніч­ними термінами до типів суцвіття та форми листя деревних рослин; б) тради­цій­ні (узуальні, загально­вживані, усталені) метафори; в) метафори-символи, що базуються на античній (давньогрецькій, давньоримській) і християнській традиціях, міфології Близь­кого Сходу, індоєвропейських та українських міфологічних уявленнях; г) інди­ві­­ду­ально-авторські метафори, що характеризуються яскравою образністю; д) оновлені метафори.
Метафоризація компонентів іменникових і дієслівних метафор базується на зо­ро­вих, слухових (звукових), одо­ра­тивних і тактильних (крім дієслівних метафор) асоціаціях. Часто метафоричні образи утво­рюються за допомогою спільних для метафоризованого та метафоризуючого компо­нентів сем і функцій, синкретизації різнопланових асоціацій (наприклад, зорових і слухових), а також зумовлені настроєм, віковими особливостями та індивідуальним сприйняттям ліричних героїв поетичних творів навколишньої природи.
В основі семантичної характеристики дієслівних метафоричних словосполучень з дендронімним компонентом лежить переносне вживання дієслів на по­значен­ня дій, процесів і станів, що стосуються осіб, тварин (комах, риб, плазунів, птахів, ссавців), рослин, природних утворень (вог­ню, продуктів горіння, рідини, води, дорогоцінних металів і скам’янілостей) та матеріаль­них продуктів діяль­ності людини. Більшість дієслівних метафор - узуальні, в основі яких лежить до християн­сь­кий аієрархічний світогляд народу, що полягає у невідрізненні вищого” (людського) й нижчого” (тваринного та рослинного).
Дендроніми різняться можливостями виступати компонентами дієслівних метафор. Високою сполучуваністю характеризуються метафоризуючі компоненти назви некультивованих листяних рослин дуб (дубок, дубочок; 140 уживань), береза (берізка, білокориця; 84 вживання), верба (вербиця; 65 уживань), тополя (топо­ленька, тополь, тополька; 60 уживань), явір (36 уживань), хвойного дерева сосна (соснина; 47 уживань) і деко­ративної кущової рослини троянда (рожа; 47 уживань). Невисока сполучуваність з мет­а­форизованими дієсловами властива назвам загальновідомих та екзотичних плодо­вих культур і їхніх сортів (гранат (4 вживання), слива (3 вживання), персик (2 вживан­ня), жерделя (1 вживання) та ін.), цитрусових культур (помаранча (2 вживання), ман­дарин (1 вживання) та ін.), некуль­тивованих хвойних і листяних рослин, поширених на окре­мих територіях України (туя (3 вживання), гостролист, платан (по 1 вживанню) та ін.), некульти­во­ваних листяних рослин-екзотів (чинара (4 вживання), айлант, баобаб (по 1 вживанню) та ін.), декоративних рослин-екзотів (магнолія (4 вживання), олеандр (3 вживання), рододендрон (1 вживання) та ін.), а також сукулентів (кактус (1 вживання)).
Оновлення іменних і дієслівних метафор у поезіях відбувається через: 1) прикмет­никові та прислівникові (якісні, відносно-якісні та присвійні) поширювачі; 2) входже­н­ня метафоризованих компонентів іменникових метафор до складу дієслівних метафоричних конструкцій, ФО і порівняльних структур; 3) порушення категорії ймовірності появи наступного компонента словосполучення; 4) утворення мета­форич­них бінарм шляхом телескопії; 5) індивідуаль­но-авторські новотвори; 6) залучення семантич­них синонімів до складу синонімічних рядів; 7) нанизування семантичних і контекстуальних синонімів в одному поетичному контексті; 8) залучення лексем з народно­розмовного мовлення.
Функціонування дендронімів у системі перифрастичних найменувань поширене явище в поезіях І половини ХХ ст. Поява перифрастичних найменувань зумовлена інтро- та екстралінгвістичними факторами: а) з необхідності уникнути тавтології, повторів тих самих слів і зворотів; б) у зв’язку з певними евфемістичними ситуаціями; в) у зв’язку з бажанням мовця дати предмету, явищу чи дії певну емоційну оцінку внаслідок індивідуального сприйняття світу.
Найчастотнішими у поетів є вживання денотатів-дендронімів дуб (36 пери­фразів у 10 поетів), береза (16/7), тополя (13/6) і троянда (рожа) (12/8), а також дендронімних компонентів троянда (рожа, ружа) (28 перифразів у 12 поетів), вишня (9/6) і калина (6/4). Індивідуально-авторські, контекстуальні та загальномовні (традиційні) перифрастичні найменування, як правило, дають денотатам-дендронімам лише позитивні конотативні характеристики.
Найпоширенішими є перифрастичні найменування, побудовані на національно-культурних асоціаціях, пов’язаних зі світовою та українською культурою, міфологією, фольклором, історією. Особливості творення перифразів, що містять перенесення на основі асоціативних зв’язків загальнокультурного плану, безпосередньо пов’язані з належністю поетів до певного літературного напряму, течії чи літературного об’єднання.
Вживання того чи іншого дендроніма у поетичних текстах залежить від: 1) особистості поета (інтроверт / екстраверт); 2) при­род­ної зони, де мешкав, відпочивав або перебував в еміграції поет; 3) течії, напрямку, які представляв поет; 4) індивіду­альної манери поета та художніх засобів, якими він користувався при написанні творів. У поетичних текстах І половини ХХ ст. дендроніми виконують такі функції: 1) номінативну; 2) естетичну (як елементи пейзажу в описі місцевості); 3) номенклатурно-класи­фі­ку­ючу; 4) прототипічну; 5) стереотипічну; 6) функцію презентації етноцінностей; 7) емо­ційно-експресивну; 8) символічну; 10) гендерну (асоціація рослин з жіночим та чоловічим началом); 11) асоціативно-характеризуючу.
В ідіостилі кожного з поетів зазначеного періоду дендроніми виступають компонентами різних стилістичних фігур, вживаються з різною метою. Наприклад, М. Зеров, П. Карманський, М. Рильський (у його поетичних творах наявна 91 родова назва та сортова назва деревних рослин), В. Свідзинський, поповнили словниковий склад поетичної мови ботанічною термінологією (араукарія, імбуя, катальпа, пінія, секвоя) та лексикою садівництва (папіровка, ренет). У поезіях назви деревних рослин використовуються для створення стилізації під високий стиль (у філософ­ській ліриці Є. Маланюка, М. Ореста, М. Рильського), фольклор (у Н. Лівицької-Холодної, А. Малишка, О. Олеся, В. Сосюри), виступають одним із засобів колориту мовлення поетів певної місцевості (наприклад, афини у В. Кобилянського, хвоя у В. Сосюри), вжива­ють­ся для відтворення місцевого колориту (у К. Гординського, В. Кобилянського, В. Пачовського). Евфемістичні перифрази з дендронімними компонентами поширені в еротич­них поезіях В. Барки, О. Влизька, С. Гординського, В. Пачовського, В. Свідзинського. Коло­ративи з фітонімними основами найактивніше використовуються В. Сосю­рою (88 вжи­вань; 18 колоративів з 5 ЛСГ), В. Баркою (35 вживань; 22 колоративи з 5 ЛСГ) та А. Малишком (33 вживання; 8 колоративів з 3 ЛСГ; наприклад, вишневий).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Адаменко С. Л. Серболужицька ботанічна номенклатура: її формування та специфіка (на матеріалі назв лікарських рослин): Дис. канд. філол. наук: 10.02.01. Л: ЛДУ імені Івана Франка, 1999. 208 с.
2. Алексеев К. И. Метафора как объект исследования в философии и психологии // Вопросы психологии. 1996. № 2. С. 73-85.
3. Антомонов А. Ю. Исследование структурной организации лексико-семантического поля: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.12.19 / КГУ имени Т. Г. Шевченко. К., 1987. 16 с.
4. Апресян Ю. Д. Лексическая семантика (Синонимические средства языка). М.: Наука, 1974. 367 с.
5. Апресян Ю. Д. О регулярной многозначности // Известия АН СССР. Серия литературы и языка. 1971. Вып. 6. Т. ХХХ. С. 509-523.
6. Апресян Ю. Д. Проблема синонима // Вопросы языкознания. 1957. № 6. С. 84-88.
7. Апресян Ю. Д. Синонимия и синонимы // Вопросы языкознания. 1969. № 4. С. 75-91.
8. Араратян М. Г. Лингвистическая природа и стилистические функции метонимии (на материале английского языка): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / МГПИИЯ. М., 1974. 19 с.
9. Арнольд И. В. Стилистика современного английского языка (Стилистика декодирования). М.: Просвещ., 1990. 301 с.
10. Арнольд И. В. Стилистика. Современный английский язык: Учебник для вузов. 4-е изд., испр. и доп. М.: Флинта: Наука, 2002. 384 с.
11. Арутюнова Н. Д. Языковая метафора: Синтаксис и лексика // В кн.: Лингвистика и поэтика. М.: Наука, 1979. С. 147-173.
12. Афанасьев А. Н. Поэтические воззрения славян на природу. В трех томах. М.: Современный писатель, 1995. Т. 1. 416 с.
13. Ашиток Н. И. Псковско-прикарпатские фитонимические параллели: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01, 10.02.02 / КГПИ имени А. М. Горького. К., 1988. 22 с.
14. Басилая Н. А. Семасиологический анализ бинарных метафорических словосочетаний. Тбилиси: Изд-во Тбилисского ун-та, 1971. 78 с.
15. Баш Л. М. К истории слова резеда // Русский язык в школе. 1974. № 4. С. 95-96.
16. Бевзенко А. Т. Лексична синоніміка художнього твору. Одеса: ОДУ ім. І. І. Мечникова, 1972. 63 с.
17. Безпояско О. К., Городенська К. Г., Русанівський В. М. Граматика української мови. Морфологія: Підручник. К.: Либідь, 1993. 336 с.
18. Бельский А. В. Метафорическое употребление существительных: К вопросу о генитивных конструкциях // Ученые записки І МГПИИЯ, 1954. Т. VIII. С. 279-298.
19. Боброва Т. А. Из истории ботанических терминов // Русский язык в школе. 1988. № 4. С. 93-99.
20. Боброва Т. А. Названия растений на -ин(а), -ик(а), -иц(а) в русском языке // Русский язык в школе. 1976. № 3. С. 73-81.
21. Боброва Т. А. О некоторых названиях деревьев // Русский язык в школе. 1978. № 3. С. 104-106.
22. Болинджер Д. Атомизация значения // Новое в зарубежной лингвистике: лингвистическая семантика.- М.: Прогресс, 1981. В. 10. С. 200-234.
23. Бондарко А. В. Функциональная грамматика. Л.: Наука, 1984. 134 с.
24. Борисова З. У. Лексико-семантическая и словообразовательная характеристика наименований грибов в русском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / КГПИ имени А. М. Горького. К., 1989. 23 с.
25. Брагина А. А. Синонимы в литературном языке. М.: Наука, 1986. 127 с.
26. Будагов Р. А. История слова мандарин и этическая диллема Бальзака // Русский язык в школе. 1968. № 2. С. 79-82.
27. Будагов Р. А. Метафора и сравнение в контексте художественного целого // Рус. речь. 1973. № 1. С. 26-31.
28. Булаховский Л. А. Введение в языкознание. М.: Учпедгиз., 1954. Ч. ІІ. 174 с.
29. Булаховський Л. А. Нариси з загального мовознавства. К.: Рад. шк., 1955. 248 с.
30. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях: Космогонічні українські народні погляди та вірування / Пер. з рос. Ю. Г. Буряка. К.: Фірма Довіра”, 1993. 414 с. (Сер. Відродження”).
31. Вакуленко С. В. Гносеологічні проблеми компонентного підходу до значення слова // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць. Вип. 2. Х.: ХДПІ, 1992. С. 54-61.
32. Вакулюк П. Г. Оповіді про дерева. К.: Урожай, 1991. 296 с.
33. Варик Л. О. Лексика садоводства в русском языке донационального периода: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / КГПИ имени А. М. Горького. К., 1980. 18 с.
34. Васильев Л. М. Современная лингвистическая семантика: Учеб. пособие для вузов. М.: Высш. шк., 1990. 176 с.
35. Васильев Л. М. Теория семантических полей // Вопросы языкознания. 1971. № 5. С. 105-113.
36. Введенская Л. А. Антонимы русского языка // В кн: Введенская Л. А. Словарь антонимов русского языка. Ростов: Изд-во Ростов. ун-та, 1982. С. 5-22.
37. Виноградов В. В. Избранные труды. Исследования по русской грамматике. М.: Наука, 1975. 559 с.
38. Виноградов В. В. Избранные труды. Лексикология и лексикография. М.: Наука, 1977. 312 с.
39. Виноградов В. В. Основные типы лексических значений слова // Вопросы языкознания. 1953. № 5. С. 3- 29.
40. Виноградов В. В. Русский язык (Грамматическое учение о слове). М.: Рус. яз., 2001. 720 с.
41. Виноградов В. С. Лексические вопросы перевода художественной прозы. М.: Изд-во МГУ, 1978. - 174 с.
42. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. - К.: Либідь, 1993. 368 с.
43. Вовк В. Н. Языковая метафора в художественной речи (Природа вторичной номинации). К.: Наук. думка, 1986. 142 с.
44. Волошина Т. Г. До етимології українських дендронімів тополя та іва // Мово­знавство. 1976. № 3. С. 67-71.
45. Гаврилюк Е. Є. Рослинна символіка в контексті української календарної обрядовості: проблема семантико-функціонального аспекту: Дис. канд. філол. наук: 10.02.01. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2000. 188 с.
46. Гак В. Г. Метафора: универсальное и специфическое // В кн.: Метафора в языке и тексте. М.: Наука, 1988. С. 11-26.
47. Гак В. Г. Языковые преобразования. М.: Языки русской литературы, 1998. 768 с.
48. Галайчук В. В. Лексичні одиниці мікросистеми „Рослини” в українських фольклорних текстах: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / ЛНУ імені Івана Франка. Львів, 2004. 19 с.
49. Гальперин И. Р. Очерки по стилистике английского языка. М.: Изд-во л-ры на иностр. яз., 1958. 459 с.
50. Гинзбург Е. Л. Конструкции полисемии в русском языке. Таксономия и метонимия. М.: Наука, 1985. 223 с.
51. Горностаев Г. Н., Забинкова Н. Н., Каден Н. Н. Латинские названия животных и растений. М.: Изд-во Московского ун-та, 1974. 147 с.
52. Горнунг Б. В. О природе синонимии в языке и теоритических предпосылках составления синонимических словарей // Вопросы языкознания. 1965. № 5. С. 95-99.
53. Гречко В. А. Лексическая синонимика современного русского литературного языка. Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1987. 153 с.
54. Григорьева А. Д., Иванова Н. Н. Поэтическая фразеология Пушкина. М.: Наука, 1969. 389 с.
55. Грицак М. А. Творення народних назв лікарських рослин // Питання словотвору східнослов’янських мов: Матеріали міжвуз. респ. наук. конф. К.: Наук. думка, 1969. С. 86-87.
56. Гроздов Б. В. Дендрология. М.: Гослесбумиздат, 1952. 436 с.
57. Даниленко Л. І. Чеські фразеологізми з компонентами - назвами квітів та їх народна інтерпретація // Мовознавство. 1995. № 6. С. 62-69.
58. Демський М. Т. Деривація фразем на базі слів та вільних синтаксичних конструкцій // Мовознавство. 1988. № 1. С. 37-44.
59. Денисов П. Н. Лексика русского языка и принципы ее описания. М.: Русский язык, 1980. 253 с.
60. Дерябина А. С. Слúвовый или сливóвый // Русская речь. 1990. № 6. С. 48-51.
61. Дзендзелівський Й. О. Назви сільськогосподарських культур у говорах Закарпаття // Studia Slavica. Budapest, 1960. Tomus VI