ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

Краткое описание

ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Запорізький інститут державного та муніципального управління”

На правах рукопису

Шилова Валентина Іванівна

УДК 351.851

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

Спеціальність 25.00.02 механізми державного регулювання

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Гаман Петро Ілліч,
кандидат наук з державного управління, доцент

Запоріжжя 2007

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ

8

1.1.Сутність освітніх послуг в державі

8

1.2.Особливості державного регулювання ринку освітніх послуг

28

1.3.Ефективність державного регулювання освітніх послуг в сучасних умовах

55

Висновки до розділу 1

74

РОЗДІЛ2.ОЦІНКА СУЧАСНОГО СТАНУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

77

2.1.Стан та перспективи розвитку ринку освітніх послуг в Україні

77

2.2.Ефективність надання вищими навчальними закладами освітніх послуг

94

2.3.Аналіз тенденцій державного регулювання ринку освітніх послуг

107

Висновки до розділу 2

139

РОЗДІЛ3. УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ

143

3.1.Розвиток інституційних основ державної політики на ринку освітніх послуг

143

3.2.Модель взаємного пристосування ринку праці і ринку освітніх послуг в Україні

164

3.3.Удосконалення механізму державного регулювання ринку освітніх послуг

175

Висновки до розділу 3

191

ВИСНОВКИ

193

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

199

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми. Перехід України до ринкової економіки є кардинальним переломом не тільки в стилі та методах господарювання. Це ще й радикальні зміни в освітній діяльності. Вища освіта є основою розвитку сучасного суспільства та держави. Саме вища освіта надає можливості людині реалізовувати себе на ринку праці. У зв’язку із цим розвитком ринку в нашій державі набуває значущості поняття освітньої послуги. За її допомогою стають єдиними людина, яка навчається, та ринок як середовище, де знання, здобуті людиною, набувають властивостей товару. Надання та споживання освітніх послуг є необхідним життєвим процесом, без якого немислимі ні діяльність ринку, ні життя держави та суспільства взагалі. Тому особливого значення набуває державне регулювання ринку освітніх послуг, оскільки роль держави у сфері освіти є провідною в отриманні людиною належних та якісних освітніх послуг. Саме держава регулює навчальний процес, контролює якість надання освітніх послуг.
Ґрунтовне дослідження різних аспектів державного управління розвитку ринку освітніх послуг міститься у працях В.П. Андрущенка, О.Г.Асмолова, В.Г.Афанасьєва, В.І.Бондаря, В.Ю.Бикова, Б.А.Гаєвського, В.М.Князєва, В.А.Козакова, К.В.Корсака, С.В.Крисюка, І.Ф.Кураса, В.І.Лугового, В.К.Майбороди, Медведєва І.А., П.І.Надолішнього, І.Ф.Надольного, Н.Р.Нижник, Н.Г.Ничкало, М.І.Пірен, І.Ф.Прокопенка, В.А.Ребкала, В.А.Скуратівського, В.І. Токаревої, Ю.О.Чернецького та інших.
Незважаючи на велике різноманіття порушених наукових проблем та глибину їх дослідження, у сучасній науці окремі їх аспекти залишились не вирішеними. Так, недостатньо вивчений сучасний стан розвитку ринку освітніх послуг в Україні; не розроблено модель взаємного пристосування ринку освітніх послуг і ринку праці; потребують удосконалення система управління ринку освітніх послуг, організаційно-економічний механізм регулювання ринку освітніх послуг.
Актуальність проблеми, недостатнє її дослідження й висвітлення в літературі, теоретичне та практичне значення зумовили вибір теми дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до теми науково-дослідної роботи Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів” (номер державної реєстрації 0102U003195) Гуманітарного університету Запорізький інститут державного та муніципального управління”.
У рамках виконаної теми особисто здобувачем було розроблено модель взаємного пристосування ринку освітніх послуг і ринку праці.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є науково-теоретичне обґрунтування практичних рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання ринку освітніх послуг. Для її досягнення було поставлено й вирішено такі завдання:
-визначити сутність освітніх послуг у сучасних умовах;
-дослідити сучасний стан розвитку ринку освітніх послуг в Україні;
-запропонувати практичні рекомендації щодо створення Державної служби управління якістю освітніх послуг при Міністерстві освіти і науки України;
-розробити модель взаємного пристосування ринку освітніх послуг і ринку праці;
-розвинути систему управління ринку освітніх послуг у державі;
-удосконалити механізм державного регулювання ринку освітніх послуг.
Об’єктом дослідження є процес державного регулювання освітніх послуг.
Предметом дослідження є освітні послуги як об’єкт державного регулювання.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що ефективне державне регулювання освітніх послуг зумовлює покращення якості надання освітніх послуг вищими навчальними закладами, сприяє залученню додаткових фінансових ресурсів в освітню сферу.
Методи дослідження. У процесі дослідження використані методи наукового пізнання явищ та процесів в освітній сфері, а саме: конкретно-історичний аналіз для уточнення основних понять, що зазнали змін у процесі розвитку ринку освітніх послуг; порівняльний аналіз при проведенні аналізу наукової літератури українських і зарубіжних учених; метод експертних оцінок при визначенні впливу держави на ринок освітніх послуг; абстрактно-логічний метод для теоретичного узагальнення й формулювання висновків.
Теоретичною й методологічною базою дослідження є праці українських та зарубіжних авторів, фундаментальні дослідження в галузі державного управління, нормативно-правові акти України.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:
вперше:
- розроблено модель взаємного пристосування ринку освітніх послуг і ринку праці, суть якої полягає у визначенні залежності ринку праці від ринку освітніх послуг та дає змогу урівноважити кількість підготовлених спеціалістів для ринку праці та попит на робочу силу;
удосконалено:
- структуру Міністерства освіти і науки України створенням Державної служби управління якістю освітніх послуг, діяльність якої буде спрямована на контроль якості надання освітніх послуг вищими навчальними закладами;
- систему управління ринку освітніх послуг шляхом створення при обласних державних адміністраціях наглядових рад з метою здійснення ефективного контролю якості надання освітніх послуг;
- складові механізму державного регулювання ринку освітніх послуг шляхом введення таких інструментів: державні фінансові зобов'язання, освітнє страхування, державна освітня субсидія, кредитування освіти;
набуло подальшого розвитку:
- формування груп інновацій на ринку освітніх послуг, які поділяються на: інновації, що координують відносини власності на ринку освітніх послуг; інновації в договірних відносинах, фінансові та управлінські інновації.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що застосування обґрунтованих напрямів удосконалення державного регулювання ринку освітніх послуг забезпечує створення передумов для ефективного контролю за освітніми послугами та покращення якості надання освітніх послуг.
Результати досліджень використані в діяльності органів управління Запорізької обласної державної адміністрації (довідка № 01-1/923 від 25.04.2006р.), у діяльності Торгово-промислової палати в Запорізькій області, де впроваджено модель взаємного пристосування ринку освітніх послуг і ринку праці (довідка № 02-330/973 від 24.04.2007 р.), Запорізьким обласним інститутом післядипломної освіти (довідка № 6-245/2006 від 18.06.2007 р.).
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Гуманітарного університету Запорізький інститут державного та муніципального управління” при викладанні таких дисциплін: Управління освітою”, Управління вищими навчальними закладами” та Менеджмент у державному управлінні” (довідка №01-371/06-05 від 03.05.2006р.).
Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержано здобувачем самостійно. Особистий внесок автора дисертації конкретизовано у списку публікацій за темою дисертації.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: Особливості соціально-економічного розвитку України та регіонів” (м. Запоріжжя, 2005 р.), науково-практичній конференції Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні” (м.Львів, 2006 р.), VIIміжнародному науковому конгресі Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2007р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 3,69 обл.-вид.арк., з них 6 у фахових виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 212 сторінок, включаючи 17 рисунків на 12 сторінках, 10 таблиць на 12сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації подано теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми вдосконалення державного регулювання ринку освітніх послуг в Україні шляхом визначення теоретичних підходів, напрямів його вдосконалення. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.
1. Визначено, що освiтня послуга є комплексом цiлеспрямованих дiй юридичноï або фiзичноï особи, результати яких виражаються в корисному ефектi, що задовольняє освiтнi, науковi й виховнi потреби iншоï юридичноï або фiзичноï особи. До освiтнiх послуг слiд зарахувати послуги, пов'язанi з наданням студентам знань, умiнь та навичок у тiй чи iншiй науковiй сферi. Освітня послуга є особливим видом товару, який створюється в освітній галузі й володіє споживною вартістю, задовольняє освітні потреби особи, суспільства й держави. Освітня послуга сприяє соціальній мобільності в умовах трансформації економічної системи. Освітня послуга допомагає адаптуватися людині в умовах трансформації економічної системи.
2. Встановлено, що система державного регулювання ринку освітніх послуг в Україні ще далека від досконалості, насамперед, через недоліки правового забезпечення державного управління освітою. Сама система державного регулювання ринку освітніх послуг продовжує залишатися зацентралізованою, як це було властиво системі освіти в СРСР. Діяльність загальноосвітніх установ бюрократизирована більшою мірою, ніж вищих навчальних закладів, наділених чималою автономією. Недоліком системи державного регулювання ринку освітніх послуг також є відсутність гнучкості, можливості швидкої адаптації до законів, умов зовнішнього середовища, суспільних відносин, що реформуються.
3.У процесі дослідження виділено чотири групи інновацій на ринку освітніх послуг. До інновацій, що координують відносини власності на ринку освітніх послуг віднесено закріплення академічної й господарської самостійності навчальних закладів усіх форм власності та реструктуризацію мережі навчальних закладів. Договірні відносини з державою та договірні відносини з іншими, крім держави, замовниками освітніх послуг складають другу групу інновацій. Фінансові інновації на ринку освітніх послуг полягають у введенні податкових пільг; бюджетному фінансування освіти; співфінансуванні освіти родиною і підприємствами; освітньому кредитуванні. Управлінські інновації складаються з реформування управління освітою, громадської участі в управлінні системою освіти й навчальними закладами; підвищення якості освіти.
Виділені нами групи інновацій на ринку освітніх послуг сприятимуть підвищенню ефективності функціонування сфери освіти, якості та доступності освітніх послуг.
4. Удосконалено структуру Міністерства освіти і науки України створенням спеціалізованого урядового органу, діяльність якого буде спрямована на оптимізацію системи управління освітніми послугами. Цим урядовим органом має стати Державна служба управління якістю освітніх послуг. Діяльність служби має на меті підвищення ефективності процедур контролю за наданням освітніх послуг вищими навчальними закладами. Призначення такого органу полягає в розробці основних єдиних технологій і процедур оцінки якості освіти, зборі й обробці інформації про розвиток ринку освітніх послуг в Україні, надання рекомендацій з підвищення ефективності його функціонування. Робота служби значно спростить процедуру контролю якості надання освітніх послуг вищими навчальними закладами, покращить їх взаємодію з Міністерством освіти і науки України.
5. Аналіз стану ринку освітніх послуг надаваних вітчизняними навчальними закладами показав, що в масовому вимірі освіта стала менш якісною, а більшість випускників ВНЗ (особливо нових) неконкурентоспроможна на ринку праці. Спостерігається погіршення якості вищої освіти, її неадекватність потребам суспільства і ринку праці поглиблює розрив зв'язків між освітянами і працедавцями, між сферою освіти і ринком праці. Існуюча база даних щодо навчальних закладів (спеціалізація ВНЗ, правила прийому до ВНЗ, термін навчання, оплата тощо) не може повною мірою надати майбутньому абітурієнту вичерпну інформацію в непростому питанні вибору «саме того» навчального закладу, який забезпечить максимум користі від коштів, вкладених у навчання, яке в свою чергу, стане основою професійної кар'єри.
6.Дослідження показало, що освіта стала менш якісною, а переважна більшість випускників ВНЗ, особливо нових, не конкурентоспроможна на ринку праці. Погіршилась якість надання освітніх послуг; існує неадекватність вищої освіти до потреб суспільства і ринку праці, що поглиблює розрив між сферою освіти і ринком праці. Існуюча база даних щодо навчальних закладів, їх спеціалізації не може в повній мірі надати майбутньому абітурієнту вичерпної інформації в непростому питанні вибору вступі до навчального закладу, який зможе забезпечити максимум користі від грошових коштів вкладених у навчання. Ринок освітніх послуг можна охарактеризувати як хаотичний в плані визначення необхідних спеціальностей на ринку праці, а також майбутні абітурієнти не можуть правильно визначити ВНЗ, який їм необхідний, оскільки більшість ВНЗ надають однакові освітні послуги. Значення для абітурієнта при виборі як ВНЗ і спеціальності має плата, а не якість надаваних освітніх послуг.
7. Найбiльш характерними органiзацiйними недолiками в роботi вищих навчальних закладiв зi студентами у 2006/07 н.р. були: необґрунтована мотивацiя вiдрахування студентiв, порушення умов поновлення та переведення студентiв, особливо з контрактної форми навчання на навчання за кошти Державного бюджету, та надання ïм академiчних вiдпусток; встановлення плати за освiтнi послуги, якi не передбаченi вiдповiдними нормативними актами, поширення практики "умовного" працевлаштування випускників з використанням недостовiрних довiдок. Наявні факти порушення порядку поселення в гуртожитки та ïх нецiльового використання.
8.Удосконалено систему управління ринком освітніх послуг шляхом створення при обласних державних адміністраціях наглядових рад, метою функціонування яких є створення системи громадського контролю над діяльністю адміністрацій навчальних закладів; функціонуванням фондів підтримки навчальних закладів, що акумулюють кошти юридичних і фізичних осіб; створенням сприятливих умов розвитку недержавного сектору в освіті.
9.Запропоновано модель взаємного пристосування ринку освітніх послуг і ринку праці, яка показує, як ринок освітніх послуг реагує на попит на робочу силу на ринку праці. Виходячи з потреб підготовки відповідних спеціалістів для ринку праці, відбувається підготовка затребуваних спеціалістів на ринку освітніх послуг. Крім того, ця модель також може визначити необхідну потребу в робочій силі з боку роботодавців, які при виникненні необхідності підготовки, перепідготовки потрібних спеціалістів можуть замовити відповідні освітні послуги у їх виробників. Модель дає змогу також урівноважити кількість підготовлених спеціалістів для ринку праці та попит на робочу силу, яка вже отримала освітні послуги.
10.Удосконалено механізм державного регулювання освітніх послуг шляхом введення таких інструментів: освітнє кредитування, освітнє страхування, державна освітня субсидія. Використання зазначених інструментів підвищить мотивацiю учасникiв навчального процесу на досягнення високоï якостi пiдготовки фахiвцiв; надасть можливостi студентовi отримати професiйнi квалiфiкацiï вiдповiдно до його потреб та вимог ринку працi.
11.Підвищення ефективності державного регулювання ринку освітніх послуг залежить від сукупності чинників: виконання законодавчо закріплених норм; перегляд податкового законодавства; усунення дублюючих і суперечливих положень різних законодавчих актів; вдосконалення системи міжбюджетних відносин і удосконалення методики обчислення освітніх нормативів.
12.Запропоновано основні напрями підвищення ефективності державного регулювання ринку освітніх послуг: реалiзацiя державноï полiтики у сферi освiти; запровадження стратегiчного управлiння та планування розвитку вищоï освiти, проведення монiторингу за певними iндикаторами стану вищоï освiти; удосконалення нормативно-правовоï бази вищоï освiти, органiзацiя i контроль за якістю навчального процесу та державноï атестацiï при пiдготовцi фахiвцiв у вищих навчальних закладах i закладах пiслядипломноï освiти; розробка i реалiзацiя системи довузiвськоï пiдготовки молодi та ïï профорiєнтацiï на здобуття вищоï освiти; прогнозування потреби у фахiвцях i планування ïх пiдготовки у вищих навчальних закладах, пiдготовка проекту державного замовлення на пiдготовку кадрiв з вищою освiтою i внесення його до Мiнiстерства економiки та з питань європейськоï iнтеграцiï для формування проекту Державного бюджету Украïни «Показники економiчного i соцiального розвитку Украïни», здiйснення заходiв щодо вдосконалення мережi вищих навчальних закладiв, полiпшення ïï якiсних та кiлькiсних характеристик; пiдвищення якостi освiтньоï дiяльностi та якостi вищоï освiти через формування якiсного кадрового потенцiалу навчально-виховного процесу; розробка концепцiй розвитку вищоï технiчноï, педагогiчноï та економiчноï освiти в Украïнi.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. К.: Ін Юре, 1997. 47 с.
2. Александров В. Освітня послуга: суть та моделі якості. // Вища школа. 2006. Т.9. №1. С. 156-163.
3. Алексєєв Ю.М. Україна: освіта і держава (1987 1997). К.: Експрес-об'ява, 1998. 110 с.
4. Андрущенко В. Два погляди на проблему розвитку освіти України у ХХІ столітті: офіційний та опозиційний // Сучасна українська політика: політики і політологи про неї. К., 2001.
5. Батченко Л.В. Трансформаційні процеси в освіті України. Донецьк: ІЕП України, 1996. 30 с.
6. Бєляков О.О. Нові тенденції у вищій освіті // Проблеми освіти: Наук.-метод. збірник / Кол. авт. Вип. 24. К.: Наук.-метод. Центр вищоїї освіти, 2001. С. 3 14.
7. Василенко Л. Опережающее образование как способ выживания человечества // Вестник Библиотек. Ассамблеи Евразии. 2006. №1. С. 86-92.
8. Вдовенко С. Управління освітою в перехідний період. Стан, тенденції. Напрями реформування та критерії оцінки // Вісник УАДУ. 1998. №3. С. 176-180.
9. Воронько О. Маркетинг на ринку освітніх послуг: поняття та сутність освітньої послуги. // Вища школа. 2006. № 5-6. С. 84-88.
10. Вульфсон Б.Л. Управление образованием на западе: тенденции централизации и децентрализации // Педагогика. 1997. № 2. С.110-117.
11. Вульфсон Б.Л. Западноевропейское образовательное пространство ХХІ века: прогностические модели // Педагогика. 1994. №2.
12. Вульфсон Б.Л. Стратегия развития образования на Западе на пороге ХХІ века. М.: Изд-во УРАО, 1999. 204 с.
13. Грішнова О. Розвиток вищої освіти в Україні: тенденції, проблеми та шляхи їх вирішення // Вища школа. 2001. № 2-3. С. 22 33.
14. Грищенко М.М. Розвиток народної освіти на Україні за роки Радянської влади. К.: Рад. шк., 1957. 44 с.
15. Грищенко М.М. Сорок років розвитку радянської школи в Українській РСР // Розвиток народної освіти і педагогічної науки в Українській РСР (1917 1957): Наукові записки. К.: Рад. шк., 1957. Т.4. 135 с. (Сер. педагогічна).
16. Гуменна З. Проблеми та перспективи розвитку стандартів вищої освіти в Україні // Вісник УАДУ. 2000. №1. С. 250-256.
17. Дарійчук Л. Система освіти в Україні: реформування чи оновлення? // Вища школа. 2004. № 1. С. 29 40.
18. Дарманський М.М. Соціально-педагогічні основи управління освітою в регіоні. Хмельницький: Поділля, 1997. 384 с.
19. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація: Монографія / Кол. авт.; Відпов. ред. проф. Н.Р.Нижник. К.: Вид-во УАДУ, 1997. 448 с.
20. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади: Навчальний посібник / Н.Р.Нижник, С.Д.Дубенко, В.І.Мельниченко та ін.; За заг. ред. проф. Н.Р.Нижника. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 164 с.
21. ДмитренкоГ.А. Стратегічний менеджмент у системі освіти: Навчальний посібникК.: МАУП, 1999176с.
22. Дорохова Г.А. Управление народным образованием в СССР. М.: Юридич. лит-ра, 1965. 179 с.
23. Економічний розвиток і державна політика: Практикум / А. Бауманіс, Ю. Бажал, С. Іголкін та ін.; За заг. ред. Ю. Єханурова, І. Розпутенка. К.: К.І.С., 2001. 132 с.
24. Євтушенко В., Бутенко Н. Маркетинг освітніх послуг у системі вищої освіти України // Вища освіта України. 2004. №3 С. 49 55.
25. ЄльниковаГ.В. Новий погляд на управління освітою//Імідж сучасного педагога.2000.№3-4 (14-15).С.28-29.
26. Жабенко О. Державне управління освітою у працях сучасних авторів // Вісник УАДУ. 2002. № 4. С.155-160.
27. Жабенко О. Висвітлення проблем державного управління освітою у вітчизняній літературі // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. / Редкол.: С.М. Серьогін (голов. ред.) та ін. Дніпропетровськ.: Дніпропетр. регіон. ін-т держ. упр. УАДУ при Президентові України, 2002. Вип.4(10). С.110-116.
28. Жабенко О.В. Державна освітня політика в умовах європейської інтеграції // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.-практ. конф. / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2002. Т.2. С.126-128.
29. Жарая С. Проблеми управління якістю освіти в Україні в контексті становлення навчальних закладів нового типу // Вісник УАДУ. 1997. №34. С. 175-181.
30. Зайчук В. Про стан і перспективи розвитку освіти України на зламі століть // Освіта України. 1999. 24 березня.
31. Закон України Про вищу освіту” від 17 січня 2002 р. № 2984-ІІІ // Офіційний вісник України. 2002. №8. С. 1-42.
32. Закон Про освіту” від 23 травня 1991 р. // Голос України. 1991. 26 червня.
33. Закон України Про загальну середню освіту” // Голос України. 1999. 23 червня.
34. Закон України Про професійно-технічну освіту” // Закони України. Т.15. К., 1999.
35. Законодавство України про освіту: Збірник законів. К.: Парламентське вид-во, 2002. 159 с.
36. Калашнікова С. Державна політика в галузі вищої освіти: необхідність зміни визначальних параметрів // Зб. наук. пр. УАДУ / За заг.ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2000. Вип.2: В 4ч. ч.4 С.359-364.
37. Колісніченко Н.М. Особливості самоорганізованої ринкової моделі вищої освіти // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. ОФ УАДУ. Одеса: ОРІДУ УАДУ, 2001. Вип. 6. С. 247-257.
38. Колісніченко Н.М. Функціональний зміст системи управління освітою // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. ОФ УАДУ. Одеса: ОРІДУ УАДУ, 2001. Вип. 8. С. 212-223.
39. Конаржевский Ю.А. Педагогический анализ как основа управления школой: Учебное пособие. Челябинск: ЧГПИ, 1978. 102 с.
40. Конаржевский Ю.А. Педагогический анализ учебно-воспитательного процесса и управление школой. М.: Педагогика, 1986. 143 с.
41. Крисюк С. Державно-громадське управління освітою // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2001. Т.3. С. 350-353.
42. Концепция прогноза развития образования до 2015 г. / Ю.Громыко, И.Давыдов, В.Лазарев и др. // Народное образование. 1993. № 1-2.
43. Корженко В.В. Філософія виховання: зміна орієнтацій. К.: Вид-во УАДУ, 1997. 304 с.
44. Корсак К. В ХХІ век с новой парадигмой национального образования // Персонал. 2000. №1. С. 66-73.
45. Корсак К. Из мирового опыта реформ систем образования // Персонал. 1997. №3. С. 28-38.
46. Корсак К. Образование: идёт ли европеизация? // Зеркало недели. №40 (261). С.17.
47. Кремень В.Г. Освіта в Україні: стан і перспективи розвитку // Неперервна професійна освіта: теорія і практика: У 2 ч. / За ред. І.А.Зязюна та Н.Г.Ничкало. К., 2001. Ч.1. С. 5-14.
48. Кремень В.Г. Сучасна освіта в контексті реформування // Освіта України. 1999. 20 вересня.
49. Кремень В.Г. Тільки культ знань, культ освіти, науки виведе Україну в майбутньому на передові рубежі // Директор школи. 1998. № 34.
50. Крисюк С.В. Розвиток післядипломної освіти педагогічних кадрів в Україні (1944 1995). Львів, 1997. 206 с.
51. КрыжкоВ.В., ПавлютенковЕ.М. Основы менеджмента в образовании: теория, практика и психология успешного управления.Запорожье: Просвіта, 2000.260с.
52. Логинова В.И. Система народного образования в СССР: Учебное пособие. Л., 1972. 44 с.
53. Луговий В.І. Управління освітою: Навч. посіб. для слухачів, аспірантів, докторантів спеціальності Державне управління.” К.: Вид-во УАДУ, 1997. 302 с.
54. Луговий В.І. Про деякі принципи підготовки керівного персоналу державної служби // Вісник УАДУ. 1996. №1. С. 14-22.
55. Лутай В.С. Філософія сучасної освіти: Навчальний посібник. К.: Центр-Магістр-S, 1996. 256 с.
56. Лутай В.С. Синергетична парадигма як методологічна основа неперервної освіти // Неперервна професійна освіта: теорія і практика: У 2 ч. / За ред. І.А.Зязюна та Н.Г.Ничкало. К., 2001. Ч.1. С.53-57.
57. Майборода С.В. Державне управління вищою освітою в Україні: структура, функції, тенденції розвитку (1917 1959): Монографія. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 308 с.
58. Майборода В.К. Концепція шляхів демократизації управління освітою в Україні // Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні. Педагогічні концепції. К.: Школяр, 1997. С.42-57.
59. Майборода С. Управління вищою школою України в 1917 1920 рр. // Вісник УАДУ. 1996. №2. С. 31-34.
60. Майборода С. Державна політика в галузі вищої освіти України (1924 1930) // Вісник УАДУ. 2002. №1. С. 120-124.
61. Малиновський В.Я. Державне управління: Навчальний посібник. Луцьк: Ред.-вид. відд. "Вежа" Вол. держ. ун-ту. ім. Лесі Українки, 2000. 558 с.
62. Міщенко С.О. Розвиток народної освіти Української РСР в роки четвертої п'ятирічки (1946 1950): Дис. канд. іст. наук. К., 1955. 330 с.
63. Міщенко В., Науменко С. Особливості функціонування вищої школи України в ринкових умовах: вища школа між минулим і майбутнім // Вища школа. 2001. № 1. С. 6 17.
64. Михайлушкин А.И. Реформирование высшего профессионального образования в обществе переходного периода. С.Пб.: СПбГИЭА, 1998.
65. Народное образование в СССР / Под ред. М.А. Прокофьева. М.: Педагогика, 1985. 448 с.
66. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України. 2002. №33. 23 квітня.
67. Наказ Міністерства освіти України Про затвердження положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах” від 2 червня 1993р. №161 // Освіта України: Нормативно-правові документи. К.: Міленіум, 2001. С. 382-399.
68. Наказ Міністерства освіти України Про затвердження положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти” від 15 липня 1996 р. №245 // Освіта України: Нормативно-правові документи. К.: Міленіум, 2001. С. 406-410.
69. Наказ Міністерства освіти України Про затвердження умов прийому до вищих навчальних закладів України” від 19 лютого 2001р. №74 // Освіта України: Нормативно-правові документи. К.: Міленіум, 2001. - С.417-428.
70. Нижник Н., Ільясов Р. Проблеми вдосконалення управління народною освітою в Україні // Вісник УАДУ. 1996. №3. С. 28-44.
71. Нижник Н. Державне управління в Україні: проблеми і перспективи // Вісник УАДУ, 1996. № 1. С.102-115.
72. Нижник Н.Р., Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління. К.: Вид-во УАДУ, 1998. 159 с.
73. Ніколаєнко С. Про законодавче забезпечення діяльності вищих навчальних закладів І та ІІ рівнів акредитації // Вища школа. 2004. № 1 С. 17 21.
74. Ніколаєнко С. Сучасна законодавча основа в системі майбутніх освітнього та наукових процесів в Україні і світі // Вища школа. 2003. 4 5. С. 3 19.
75. Ничкало Н.Г. Теоретико-методологічні проблеми і перспективи розвитку досліджень з неперервної професійної освіти // Неперервна професійна освіта: теорія і практика: У 2 ч. / За ред. І.А.Зязюна та Н.Г.Ничкало. К., 2001. Ч.1. С. 35-41.
76. Новикова Л.И., Соколовский М.В. Воспитательное пространство как открытая система (педагогика и синергетика) // ОНС. 1998. №1. С. 132-144.
77. Нова Конституція України. Огляд коментарі і текст Основного Закону. 3-тє видання. К.: Наукова думка, 1998. 156 с.
78. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. К.: Вид-во Аконіт”, 1998. Т. 3. 927 с.
79. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. К.: Вид-во Аконіт”, 1998. Т. 2. 910 с.
80. Огаренко В.М. Управління освітніми послугами університету // Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції Наука і освіта ′2004”. Т. 32: Державне управління. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. С. 50-51.
81. Огаренко В.М. Управління результативністю маркетингом освітніх послуг // Управління сучасним містом. 2004. № 4-6 (14). К.: УАДУ, 2004. С. 113-119.
82. Огаренко В.М. Управління розвитком вищої освіти в розвинених країнах // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. Пр. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2004. № 2 (21): У 2 ч. Ч. 2. С. 228-232.
83. Огнев’юк В. Стратегія розвитку освіти: національні та регіональні аспекти // Вісник УАДУ. 2000. №3. С.22-29.
84. Освіта України. Інформаційно-аналітичний огляд. / Під заг. ред. В.Г.Кременя. К.: ЗАТ "НІЧЛАВА", 2001. 224 с.
85. Пікельна В.С., Удод О.А. Управління школою. К.: Наук.-метод. об’єднання педагогічних інновацій Альфа”, 1998. 283 с.
86. Пикельная В.С. Теоретические основы управления: (школоведческий аспект): Метод. пособ. М.: Высш. шк., 1990. 175 с.
87. Протасова Н. Роль безперервної освіти фахівців в умовах становлення громадянського суспільства // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2001. Т.2. С. 211-215.
88. Протасова Н.Г. Гуманізація післядипломної освіти педагогів. К., 1998. 151 с.
89. Протасова Н.Г. Післядипломна освіта педагогів: зміст, структура, тенденції розвитку. К, 1998. 176 с.
90. Протасова Н.Г. Розвиток сучасної системи підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців // Зб. наук. пр. УАДУ. К.: Вид-во УАДУ, 2000. Вип. 2.: В 4 ч. Ч. 4. С. 450-455.
91. Протасова Н.Г. Теоретичні основи навчання державних службовців у системі підготовки та підвищення кваліфікації: Навчальний посібник. К.: УАДУ, 2000. 158 с.
92. Про ліцензування, атестацію та акредитацію закладів освіти: Постанова Кабінету Міністрів України від 12 лютого 1996 р. №200 // Зібрання постанов Уряду України. К.: Україна, 1996. №7. Ст. 216.
93. Про державну інспекцію закладів освіти при Міністерстві освіти України: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1992 р. № 539 // Зібрання постанов Уряду України. К.: Україна, 1992. №10. Ст. 254.
94. Про основні завдання вищих навчальних закладів України на 2006-2007 навчальний рік // Вища школа. №4. С. 97-104.
95. Про створення Інституту системних досліджень освіти України: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 листопада 1992 р. № 639 // Зібрання постанов Уряду України. К.: Україна, 1992. №12. Ст. 288.
96. Про створення Інституту змісту і методів навчання у м. Києві: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 1995 р. №1047 // Зібрання постанов Уряду України. К.: Україна, 1996. №4. Ст. 137.
97. Про департизацію державних органів, установ та організацій: Постанова Верховної Ради України від 24 серпня 1991 р. №1429-ХХІІ // Відомості Верховної Ради України. К.: Вид-во ВРУ, 1991. №38. Ст. 504.
98. Про затвердження Типового положення про Головне управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації, управління освіти і науки обласної, Севастопольської міської державної адміністрації: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2000 р. № 1326 // Офіційний вісник України. К.: М-во юстиції України, 2000. №35. Ст.1489.
99. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи / Кол. авт.; Наук. кер. В.В.Цвєтков. К.: Оріяни, 1998. 364 с.
100. Розбудова менеджмент-освіти в Україні: Матеріали І щорічної національної конференції (Одеса, грудень 1999). К.: Вид-во USAID, CEUME, 1999. 54 с.
101. Розбудова менеджмент-освіти в Україні: Матеріали ІІІ щорічної національної конференції. К., 2001. 203 с.
102. Сафонова В. Вища освіта в Україні: необхідність наукового передбачення основних напрямів її розвитку // Вища освіта України. 2003. №2. С. 41 45.
103. СелевкоГ.К. Современные образовательные технологии: Учебное пособие.М.: Народное образование, 1998.256с.
104. Сидоренко В.Ф. Образование: образ культуры // Социально-философские проблемы образования. М.: Исследовательский центр проблем управления качеством подготовки специалистов, 1992. С. 86 102.
105. Сингх P.P. Образование в условиях меняющегося мира. Перспективы // Вопросы образования. 1993. № 1.
106. Статистичний щорічник України за 2005 рік / Державний комітет статистики України; За ред. О.Г.Осауленка К.: Техніка, 2006. 644 с.
107. Скуратівський В. Концептуальні засади гуманітарної політики в Україні // Вісн. УАДУ. 1996. №2. С.114-121.
108. Скуратівський В. Соціальний розвиток і соціальна політика: сучасні реалії, суперечності і тенденції розвитку // Вісник УАДУ. 1996. №1. С.137-158.
109. Сучасні системи вищої освіти: порівняння для України / За заг. ред. В. Зубка. К.: Видавничий дім КМ Аcademia”, 1997. 285 с.
110. Управління національною освітою в умовах становлення і розвитку української державності: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (28-30 жовтня 1998 р