ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ФОНДОВОГО РИНКУ В УКРАЇНІ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ДЕМЧАК Руслан Євгенович

УДК:336.132:336.761(477)

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ
ФОНДОВОГО РИНКУ В УКРАЇНІ

25.00.02 − механізми державного управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
Іваницька Ольга Михайлівна
кандидат економічних наук, доцент

Київ 2005

ЗМІСТ
Список скорочень .......................................................................................................3
ВСТУП ......................4
РОЗДІЛ 1.
Теоретичні засади державного регулювання
фондового ринку........................................................................................................11
1.1. Концептуальні засади дослідження фондового ринку як об’єкту
державного регулювання ....................................................11
1.2. Механізми державного регулювання фондового ринку ..............................................30
1.3. Особливості державного регулювання розвитку фондового ринку
у країнах світу....................................................50
Висновки до розділу 1...............................70
РОЗДІЛ 2.
Державне регулювання фондового ринку в період становлення та стабілізації його роботи........................................................................73
2.1. Державний вплив на процеси формування
фондового ринку в Україні........................................................................................................73
2.2. Механізми державного регулювання фондового ринку
та наслідки їх використання в умовах стабілізації економіки............................................93
2.3. Забезпечення інформаційної прозорості функціонування
фондового ринку...........................................................................................................110
Висновки до розділу 2...........................125
РОЗДІЛ 3.
Напрями удосконалення державного регулювання
функціонування фондового ринку в Україні....................................128
3.1. Модель оцінки державного впливу на роботу фондового ринку.........128
3.2. Перерозподіл повноважень між державними та саморегулівними
організаціями фондового ринку....................................149
3.3. Формування передумов зближення національного фондового
ринку з фінансовою системою країн Європейського союзу .................................................158
Висновки до розділу 3...............................170
ВИСНОВКИ..................................172
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..............................176
ДОДАТКИ.........................190

Вступ
Актуальність теми. Фондовий ринок є особливою сферою життє­діяльності суспільства, в якій відбувається перерозподіл власності, потоків капіталів, переоцінка фінансових інструментів, формування нових економічних відносин і суб’єктів. З огляду на це державне регулювання фондового ринку є невід’ємною частиною механізму його функціонування, а система державних інституцій головним структуроутворюючим елементом.
Процеси трансформації економіки України зумовили необхідність вирішення низки завдань державного регулювання фондового ринку. Економічна невизначеність, непередбачуваність розвитку економічної ситуації в країні позначається і на роботі фондового ринку, посилюючи на ньому процеси дестабілізації. Ефективність заходів державного регулювання впливає на всі ланки фінансової системи, і особливо відчутним є вплив на фінансовий ринок.
На фондовому ринку з’являються нові фінансові інструменти, що здатні приносити доходи і послабляти податковий тиск. Ці інструменти є ефективними за умов державного регулювання і стимулювання розвитку цивілізованих форм відносин між учасниками ринку. Вони є важливим засобом пожвавлення інвестиційних процесів, створення нових форм господарювання, фактором реструктуризації виробництва та економіки загалом.
Кожен з учасників фондового ринку визначає свої дії на ньому виходячи з поставлених цілей інвестування. Державне регулювання полягає у коригуванні визначення таких цілей, їх урахуванні в державній фінансовій політиці, сприянні розвитку інвестиційних процесів, формуванні інституту цивілі­зованого інвестора. Акумулювання коштів шляхом використання потенціалу фондового ринку сприяє стабілізації фінансового становища держави загалом, надходжень до бюджету і, таким чином, вирішенню численних соціально-економічних проблем. Вихід українських емітентів на світогосподарський фондовий ринок, залучення інвестицій зарубіжних коштів розширює джерела інвестування.
Держава відповідає за формування сприятливого інвестиційного клімату. Роль державних органів полягає в створенні особливого сегменту фондового ринку, який слугує підґрунтям для створення безризикової його складової, що сприяє формуванню оптимальних інвестиційних портфелів та роботі фідуциарних інституцій. Крім того, державні органи мають залучати якомога ширші соціальні верстви населення до участі у функціонуванні фондового ринку, отже, забезпечувати інформативну прозорість, зрозумілість основних процедур на ринку, ефективність форм інвестування.
Вагомий внесок у теорію та практику державного управління різними сферами суспільного розвитку зробили вітчизняні вчені В.Д.Бакуменко, В.Г.Бодров, В.М.Геєць, Б.Є.Кваснюк, В.М.Князев, М.Х.Корецький, В.І.Луговий, О.Г.Мордвінов, Н.Р.Нижник, І.В.Розпутенко, В.А.Скуратівський, В.П.Тронь.
Методологічну основу вивчення ринку цінних паперів сформували роботи таких видатних іноземних вчених, як Г.Александер, Дж.Бейлі, А.Бейн, Г.Гарднер, Л.Гітман, М.Джонг, Дж.Доунс, Е.Долан, М.Ісаакман, Ч.Крістофілдс, П.Роуз, М.Фрідмен, У.Шарп.
Механізми роботи ринків цінних паперів висвітленні у працях таких відомих українських вчених та фахівців, як І.Бланк, В.Василевський, В.Глущевський, Н.Дегтярьова, М.Денисенко, О.Іваницька, М.Короленко, С.Косик, Ю.Кравченко, Т.Лепейко, О.Мертенс, О.Мозговий, М.Назарчук, В.Оскольский, В.Павлов, Г.Пальчевич, А.Путінцев, В.Сидоренко, Я. і Т.Фаріон, Н.Хомуляк, О.Шаров та багатьох інших. У цих працях проаналізовано стан розвитку фондового ринку України, напрями вдосконалення його роботи, можливі аспекти взаємодії його інститутів з міжнародними ринками. Але недостатньо уваги, на наш погляд, приділяється таким аспектам функціонування фондового ринку України, як його державне регулювання в умовах економічного зростання, розподіл повноважень між державними органами та саморегулівними організаціями, забезпечення шляхом державного впливу інформаційної прозорості функціонування ринку.
Віддаючи належне досягненням вчених у теоретичних і практичних питаннях формування та розвитку фондового ринку в Україні, слід, однак, зауважити, що сьогодні набуває особливого значення поглиблене, систематизоване представлення системи заходів державного регулювання відповідно до нових реалій розвитку фондового ринку при визначенні основних контурів моделі його побудови, чому і присвячене дисертаційне дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося на кафедрі економічної теорії та історії економіки Національної академії державного управління при Президентові України в рамках наукової теми, в розробці якої брав участь дисертант, Механізми регулювання ринкової економіки” (номер державної реєстрації ДР ОК 0101U003345) в межах комплексного проекту Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації ДР ОК 0101U002829).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування застосування системи визначення ключових механізмів державного регулювання фондового ринку з урахуванням факторів, які діяли на кожному етапі економічного розвитку держави, а також розробка системи заходів, спрямованих на його стабілізацію та підвищення ефективності роботи усіх його учасників.
Для досягнення мети було поставлено такі завдання:
проаналізувати стан висвітлення проблеми у вітчизняній і зарубіжній літературі;
визначити теоретичні та методологічні основи трактування ринку цінних паперів як об’єкта державного регулювання, виявити основних учасників та інструменти ринку;
обґрунтувати систему механізмів державного регулювання фондового ринку, його основні принципи, заходи та інструменти;
проаналізувати досвід інших країн щодо стимулювання розвитку фондового ринку, виділити основні моменти, на які слід було б звернути увагу при розробці державної політики регулювання фондового ринку в Україні;
здійснити ретроспективний аналіз процесів формування фондового ринку в Україні й заходів державного регулювання, виділити основні етапи, а також позитивні та негативні моменти, що були пов’язані з певним періодом розвитку ринку;
з’ясувати стан розвитку сучасного фондового ринку і його державного регулювання;
розробити концептуальну основу досягнення інформаційної прозо­рості роботи фондового ринку та його основних учасників;
встановити напрями розробки системи державних заходів щодо зближення українського фондового ринку з міжнародними та європейськими.
Об’єктом дослідження є фондовий ринок України та його структура на етапах становлення та розвитку.
Предмет дослідження система механізмів, інструментів та заходів щодо формування ефективного фондового ринку в Україні.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що ефективність державного регулювання фондового ринку в Україні великою мірою зумовлена визначенням і реалізацією базових принципів та заходів управління, серед яких сьогодні ключову роль відіграє досягнення інформаційної прозорості роботи ринку, забезпечення високого рівня аналітичності при дослідженні роботи основних його агентів, забезпечення оптимальності ціноутворення.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використо­вувались сучасні методи дослідження: аналізу і синтезу, порівняльний, історичний, аналітико-емпіричний, моделювання, графічний.
Методи наукового аналізу та синтезу дали змогу виявити найбільш важливі фактори, що впливають на роботу фондового ринку, узагальнити тенденції його розвитку, оцінити ефективність окремих заходів державного регулювання фондового ринку, порівняльний метод - зіставити існуючі системи державного регулювання ринків капіталів у різних країнах світу. Історичний метод було застосовано для ретроспективного аналізу становлення і розвитку фондового ринку в Україні, графічний - для наочного подання результатів дослідження.
Інформаційну базу підготовки дисертації становили законодавчі та нормативні акти, аналітичні й статистичні матеріали, наукові праці вітчизняних та закордонних вчених у предметній галузі дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці цілісної концепції державного регулювання фондового ринку в умовах його становлення та досягнення стабілізації роботи основних його учасників. Конкретні положення, що визначають наукову новизну результатів, отриманих дисертантом, полягає у тому, що
вперше:
визначено та систематизовано критерії, згідно з якими виокремлено основні процеси державного регулювання становлення фондового ринку в Україні, а саме: формування законодавчої та створення належної інституційної бази, роздержавлення та приватизація, стимулювання розвитку інфраструктури, запровадження різних інструментів фондового ринку, забезпечення інформаційної прозорості його роботи і на цій основі охарактеризовано етапи державного регулювання розвитку цього ринку в Україні;
розроблено модель процесів державного регулювання фондового ринку, що ґрунтується на врахуванні основних напрямів стимулювання вдосконалення роботи згаданого ринку;
обґрунтовано необхідність та викладено основні аспекти розподілу основних функцій державного регулювання між державними органами та саморегулівними організаціями;
сформульовано базові положення щодо створення національної та комерційної мережі рейтингових агенцій, які полягають в обґрунтуванні необхідності їх створення як на національному рівні (загальнодержавні органи, що відповідають за надання достовірної оцінки роботи провідних емітентів та їх інструментів), так і на регіональному рівні (агенції що працюють на комерційній основі та забезпечують аналіз роботи учасників секторальних і субсекторальних рівнів);
удосконалено:
класифікацію інструментів ринку цінних паперів за ознакою ступеня державного впливу на їх емісію та обіг, а також законодавчого врегулювання їх обігу;
розробку положень щодо подальшого розвитку фондового ринку в напрямі зближення його з європейським ринком, а саме: врахування основних тенденцій ринків; гармонізація законодавства з міжнародним (регіональним); забезпечення зіставлюваності параметрів роботи інституцій; співробітництво з міжнародними організаціями; запровадження інновацій, властивих цим ринкам.
дістали подальшого розвитку:
виділення критичних факторів і заходів державного регулювання та визначення ступеня їх розробленості відповідно до виділених етапів розвитку фондового ринку: І етап початок 1990-х рр. хх ст.; ІІ етап середина - кінець 1990-х рр.; ІІІ етап 1999-2003 рр.; ІV етап з початку 2003 р. і по сьогоднішній день;
уточнення поняття фондового ринку як об’єкта державного регулювання, що полягає у визначенні його як ринку, призначення якого - формування інституціонально-інвестиційної складової фінансового ринку, залучення саморегулівних організацій і широкої громадськості до здійснення структурних змін в економіці країни;
поділ заходів державного регулювання фондового ринку на прямі та непрямі. До останніх віднесено прийняття оптимальної моделі ціноутворення та розвиток системи індикаторів ринку;
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що основні положення дисертаційної роботи доведені до рівня конкретних пропозицій, які можна врахувати в роботі органів державного регулювання функціонування фондового ринку, інвесторів.
Результати дослідження впроваджені:
Науково-дослідним фінансовим інститутом Міністерства фінансів України у процесі удоско­налення механізмів регулювання фондового ринку (довідка №57000-14/0297 від 1 червня 2005 р.);
Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку при розробці процедур державного контролю за дотриманням прозорості функціонування фондового ринку, розподілу функцій і повноважень між державними органами та саморегулівними організаціями (довідка № 22/7511 від 2 червня 2005 р.);
Фондовою компанією Ініціатива” при визначенні аспектів рей­тингування суб’єктів фондового ринку (довідка №395/05 від 2 червня 2005 року);
Національною академією державного управління при Президентові України при розробці і викладанні навчальних модулів Монетарна політика та державне регулювання банківської та біржової діяльності, Державне регулювання макроекономічних процесів та інституціональна економіка” та ін. (довідка № 516 від 24 травня 2005 р.).
Окремі положення дисертації апробовані на міжнародних та регіональних конференціях, зокрема: на науково-практичній конференції за міжнародною участю Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (Київ, травень 2003 р.); регіональній конференції Державне регулювання економіки на регіональному рівні: проблеми та шляхи вдосконалення” (Одеса, травень 2004 р.).
Публікації. Основні положення дисертації викладені автором у п’яти наукових працях, три з яких опубліковано у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Вона викладена на 196 сторінках, містить 9 рисунків, 12 таблиць, 3 додатки на шести сторінках, список використаних джерел (174 найменування) на 14 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Результати наукового дослідження дали змогу в сукупності визначити шляхи вирішення актуального наукового завдання, поставленого в дисертаційному дослідженні, що має важливе значення для теорії та практики державного управління, а також для формування ефективного фондового ринку в Україні. Виходячи з проведеного дослідження можна зробити такі висновки.
1. Аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури й законодавчої бази щодо фондового ринку як об’єкта державного управління показав, що проблема є недостатньо дослідженою, а у визначенні характеристик ринку існують суперечності. У даному дослідженні під фондовим ринком розуміється ринок як складова ринку капіталів, структура із специфічним набором характеристик, які включають середньо- і довгостроковість основних інструментів; різний рівень організованості тощо. Враховуючи це, а також інші особливості цього ринку, слід звернути увагу на необхідність розробки системи заходів та механізмів державного регулювання фондового ринку.
2. Можна запропонувати таке визначення фондового ринку як об’єкта державного регулювання. Фондовий ринок це специфічний ринок, на якому держава через свої органи, а також саморегулівні організації, враховуючи закономірності ринкових законів, вирішує завдання щодо залучення, розподілу та розміщення інвестиційних коштів між надлишковими та дефіцитними секторами, окремими галузями й секторами економіки; перерозподіляє доходи і власність, формує нові відносини власності, розпорядження, використання, цивілізованого інвестора та вирішує інші соціально-економічні завдання.
3. Державне регулювання фондового ринку передбачає: визначення його законодавчої бази; розвиток інституційної основи роботи; розширення переліку інструментів, які мають обіг на цьому ринку; забезпечення захисту інвесторів; сприяння прозорості його роботи; умов для оптимального ціно­утворення. Усі регуляторні заходи можна розподілити на заходи прямого та непрямого впливу, які доцільно використовувати в їх єдності та нерозривному зв’язку. Серед заходів непрямого впливу особливу роль відіграє запровадження ефективних методик ціноутворення й формування інвестиційного портфелю. Однією з таких методик є модель квазі-Шарпа” формування портфелю цінних паперів, що довела свою ефективність в умовах функціонування виникаючих (молодих) ринків. Іншим важливим механізмом державного регулювання є створення розгорнутої системи індикаторів ринку.
4. У процесі запровадження державної політики регулювання фондового ринку особливого значення набувають рекомендації міжнародних організацій і міжнародні стандарти (обліку, звітності, кодування, діяльності тощо). Вплив міжнародних ринків проявляється також у формуванні групою країн певної моделі фондового ринку, кожна з яких відрізняється за ступенем централізації регулювання, структурою регуляторних органів, наявністю спеціалізованих структур. У роботі проаналізовано моделі, що склалися у майже 100 країнах світу. Особливої уваги потребує ознайомлення з досвідом розвинених країн, оскільки саме цей досвід дасть змогу Україні уникнути прикрих помилок, допущених цими країнами на ранніх етапах формування національних фінансових систем, та створити оптимальну модель співвідношення між державними регуляторними органами та саморегулівними і ринковими структурами.
5. Формування фондового ринку в Україні здійснювалось паралельно з інституціональними змінами, розгортанням процесів роздержавлення та приватизації, становленням нормативно-законодавчої бази. У цих процесах можна виділити чотири етапи, три з яких відбувались в умовах розбудови моделі фінансового ринку України, а четвертий етап, який відбувається сьогодні в умовах створення основи структурно-функціональної моделі фондового ринку. Перший етап розпочався на початку 1990-х рр. ХХ ст., другий охоплював середину-кінець 90-х рр., початок третього датується 1999 р., а четвертого 2003 р.
6. На кожному етапі вживалися певні заходи державного регулювання, різної інтенсивності, що дало змогу скласти загальне уявлення про регулювання ринку цінних паперів. Найменш розробленими були механізми застосування стандартів корпоративного управління, відкриття інформації й забезпечення інформаційної насиченості, доступу та достовірності роботи фондового ринку.7. Для збільшення прозорості роботи фондового ринку слід вживати заходів щодо державного регулювання у кількох напрямах одночасно. Вони мають забезпечити: законодавче врегулювання доступності інформації про всі операції, що пов’язані з емісією та управлінням випуском цінних паперів, а також доступність інформації: про роботу ринку та його учасників, про оцінку його інструментів та професіоналів (рейтингові дані), про зміну ринкової кон’юнктури в кожний конкретний момент часу, про світові та національні тренди (тенденції) фондового ринку.
8. Механізми державного регулювання з метою формалізації процесів прийняття рішень доцільно зобразити у вигляді імітаційно-процесуальної моделі. Ця модель побудована за блочним принципом, що передбачає виділення основних механізмів державного регулювання у самостійні блоки. До них належать, зокрема, такі, як забезпечення несуперечливості нормативно-правової та законодавчої бази, розрахунок оптимальних інституційних параметрів роботи фондового ринку, моделювання процесів ціноутворення, забезпечення раціонального загального інвестиційного портфеля з огляду на співвідношення ризик-доходність”, формування удосконаленої системи корпоративного управління.
9. Регулювання фондового ринку лише через державні органи не зможе охопити всі функції і завдання, які потребують втручання, коригування та стимулювання. Коло завдань розширюється та ускладнюється в умовах побудови розвиненого фондового ринку, що передбачає дотримання певних стандартів світового фінансового ринку. Рекомендовано частину функцій регулювання та управління перекласти на саморегулівні організації. В Україні поступово формується система саморегулівних структур, які створюються за принципом одна сфера діяльності одна СРО”. Обгрунтовано такий розподіл функцій між державними органами та СРО, щоб уникнути дублювання функцій і завдань, а також підвищити дієвість прийняття рішень. Особливу увагу слід приділити процедурам запровадження стандартів діяльності, поведінки учасників фондового ринку, документообігу, обліку прав власності тощо. Основне навантаження у вирішенні цих питань має покладатися на Національний депозитарій України, проте деякі стандарти може розробляти Професійна асоціація реєстраторів та депозитаріїв (ПАРД). Діяльність СРО фондового ринку слід координувати с роботою недержавних організацій інших ринків (банківського, іпотечного).
10. Обґрунтовані рекомендації щодо державного регулювання входження України у міжнародний простір, що має передбачати: перебудову діяльності основ­них учасників фондового ринку відповідно до міжнародних вимог; спів­робітництво із міжнародними організаціями; участь у міжнародних і європейських ринках цінних паперів; запровадження інновацій, що властиві цим ринкам.

Список використаних джерел

1. Андрущенко І.Г. Проблеми організації та перспективи розвитку державного контролю вітчизняного фондового ринку // Актуальні проблеми економіки. — 2002. — №1. — С. 11-13.
2. Анохин С.И. Регулирование рынка ценных бумаг. Нижний Новгород, 2001. — 104 с.
3. Аношин И., Гейнц Д. Для чего нужны индексы? // Рынок Ценных Бумаг.— 2000. — №2.
4. Антипина О.Н. Асимметрия информации // Вестник Московского ун-та. — Серия 6. Экономика. — 2003. — №2. — С. 110-125.
5. Байрака В. Державні облігаційні позики: світовий досвід //Вісник НБУ. — 1998. — №3. — С. 30-33.
6. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики: Монографія. — К.: Вид-во УАДУ, 2000 р.
7. Бєлозорова Л.С. Калиниченко Н.М. Шляхи розвитку фондового ринку // Фінанси України.— 2001. — №12. — С. 106-112..
8. Блага Н.В. Державне регулювання фондового ринку // Фінанси України. — 2002. — №7 (80). — С. 89-93.
9. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. — К.: Эльга: Ника-Центр, 1999. — 592 с.
10. Бодров В.Г. Трансформація економічних систем: концепції, моделі, механізми регулювання та управління: К.: Вид-во УАДУ, 2002. — 81 с.
11. Богданов С. Tracking stock приобретают популярность //Рынок ценных бумаг. — 2000. — № 1.
12. Бурлуцький С.В. Маржинальний механізм оцінки портфельних інвестицій: Автореф.дисертація Кандидата Наук з державного управління Нац. гірн. ун-т. — Д., 2002. — 19 с.
13. Бурмака Н., Корнеев В. Инвестиционные горизонты рынка ценных бумаг Украины // Рынок ценных бумаг. — 2000. — № 11.
14. Василевский В. Капитализация украинского фондового рынка как зеркало отечественной экономики // Собственность. — 2002. — № 11. — С. 23-24.
15. Вексель на рынке Украины: нормативная база / Сост. Федорченко О., Федорченко Ф. 2-е изд., перераб. и доп. — Х.: Изд. дом Фактор”, 2003. — 274 с.
16. Височанський В.Ю. Відсоткова ставка федеральної резервної системи як фактор впливу на динаміку фондового ринку в США — Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. — Вип. 60-61. — 2002. — С. 13-14.
17. Вітлінський В.В. Аналіз, оцінка і моделювання економічного ризику. — К.: ДЕМІУР, 1996.
18. Воробьев Ю.Н. Финансовый капитал предприятия: теория, практика, управление. — С.: Таврия”, 2002. — 364 с.
19. Гитман Л.Д., Джонг М.Д. Основы инвестирования: Пер. с англ. — М.:Дело, 1997. — 991 с.
20. Глущевський В.В. Комплексна методика прийняття рішень щодо розміщення коштів на фондовому ринку України: Автореф.дисертація Кандидата наук з державного регулювання. К.: Київський національний ун-т.-к., 2002. — 20 с.
21. Головко А. Інфраструктура фондового ринку і тенденції її розвитку // Фінанси України. — 1996. — №10. — С. 82-86.
22. Гончар М.С. Фондовий ринок і економічний ріст: Монографія. — К.: Обереги, 2001. — 826 с.
23. Гордин В.А. Кредитный рейтинг и его влияние на эффективность размещения облигационных займов субъектами РФ и органами местного самоуправления // Финансы и кредит. — 2001. — № 18 (90). — С. 13-24.
24. Гранцев І. Економічний статус депозитарних розписок // Економіст. — 2002. — № 12(194) — С. 64-67.
25. Гриньова В.М., Лепейко Т.І. Проблеми аналізу кон'юнктури ринку цінних паперів в Україні // Проблеми науки. — 2002. — № 2. — С. 6-13.
26. Гриценко Р. Національні незалежні рейтингові агентства: концепція створення та функціонування // Вісник НБУ. — 2003. — № 6. — С. 22-24.
27. Данилов Ю Новая роль фондового рынка в России // Вопросы экономики. — 2003. — №7. — С. 44-56.
28. Дегтярьова Н. Теоретичні засади інвестування на ринку цінних паперів // Ринок цінних паперів України. — 2002. — № 9-10. — С. 33-39.
29. Дегтярьова Н., Виходцев О. Ефективний ринок цінних паперів // Ринок цінних паперів України. — 2002. — №1-2. — С.12-18.
30. Дегтярева О.И. Биржевое дело: Учебник. — М.: ЮНИТИ, 2000. — 680 с.
31. Демчак Р.Є. Формування фондового ринку в Україні і умовах глобалізації фінансових процесів // Держава та регіони. Серія: Державне управління. — 2002. — №1. — С. 43-48.
32. Демчак Р.Є. Ціноутворення на фондових ринках країн з трансформаційною економікою
33. Демчак Р.Є. Тенденції розвитку європейських фондових ринків й їх врахування при розробці державної політики в Україні // Збірник наукових праць Національної академії державного управління. — 2005. — №1. — С. 182-188.
34. Демчак Р.Є. Індикатори фінансового ринку в аспекті державного управління: фондові індекси // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. — 2004. — №2. — С. 211-217.
35. Демчак Р.Є. Індикатори фінансового ринку в аспекті державного управління: фінансові рейтинги // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. — 2004. — №2. — С. 211-217.
36. Демчак Р.Є. Особливості державного регулювання ринку цінних паперів в Україні // Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції. Матеріали наук практ. Конфер. за міжнар. участю. — 2003. — 29.05. — С. 135-137.

37. Денисенко М.П. Фондовий ринок України: ретроспектива та погляд у майбутнє // Акционер. — 2002. — №3. — С. 42-48.
38. Денисюк В.А., Красовська О.В. Напрями розвитку венчурного фінансування в країнах ЄС та актуальність їх використання в Україні // Проблеми науки. — 2002. — №11. — С. 9-21.
39. Державне управління в Україні: централізація та децентралізація: Монографія / Відп. ред проф. Н.Р.Нижник. — К.: Вид-во УАДУ, 1997.
40. Дмитренко І. Фактори розвитку ринку корпоративних облігацій // Ринок цінних паперів України. — 2001. — №1-2. — С. 3-11.
41. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. В.М. Гейця — К.: Фенікс, 2003. — 1008 с.
42. Ефимов М. Привлечение средств населения на фондовый рынок // Рынок ценных бумаг. — 2000. — №6.
43. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. Львів: Центр Європи, 1997.— 576 с.
44. Заплавская М. Высокая самооценка // Деловая неделя. — №30 (144). — 4-10 сентября 2003 г.
45. Звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2003 р. — К., 2004.
46. Звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2002 р.// Ринок цінних паперів України.— 2003. — №5-6. —138 с.
47. Ибисон Д. Хеджевые фонды смогут извлечь прибыль из падения акций Mitsubishi Motors// Деловая неделя. — 2004. — №30-31 12-18 августа.
48. Іваницька О.М. Государственное регулирование повышения эффективности функционирования финансовых рынков. В сб.: Современные проблемы государственного управления: Сб. статей /Под общ. ред. В.К.Егорова, А.Я.Быстрякова, В.М.Герасимова.— М.: РАГС, 2002. — С. 64-71.
49. Іваницька О.М. Фінансові ринки. — К.: Вид-во УАДУ, 1999. — 100 с.
50. Иссакман М. Как инвестировать в индексы: Пер. С англ. — М.: Альпина Паблишер, 2003. — 365 с.
51. Каджимура, Харука. Меры по улучшению условий для инвестиций и контроль рынка ценных бумаг. / Матеріали Конференции, К., 1994 г.
52. Калимов Д. Фондовое право: правовое регулирование рынка ценных бумаг. — Минск, 1996. — 221 с.
53. Калюжний Р., Андрущенко І. розвиток законодавства США щодо здійснення регулювання та контролю цінних паперів: досвід семи десятиліть // Підприємництво, господарство і право. — 2002. — №4. — С. 52-55.
54. Камінський А., Шпирко О. Осоливості розподілу дохідностей на нових європейських ринках акцій // Банківська справа. — 2003. — №5. — С. 51-58.
55. Кильмухаметов Р., Головань И. Рынок банковских облигаций Украины // Обзор украинского рынка. — 2002. — №11 (51). — С. 61-63.
56. Клименко В.В. Державне регулювання фондового ринку // Фінанси України. — 2000. — №10 (58). — С. 57-62.
57. Клименко В.В. Напрями створення в Україні розвиненого фондового ринку // Вісник Київського державного ун-ту технології та дизайну: Зб. Наук. праць.— 2001.— №2.— С. 65-69.
58. Князев В.М. Соціальна технологія та управління політичними процесами в Україні. — К.: НІСД, 1995. — вип. 38.— //
59. Колесник В.В. Ринок цінних паперів і принципи правового регулювання. — К., 1993. — 54 с.
60. Кондрашихин А.Б. Оценка рисков инвестирования на рынке ценных бумаг. — Севастополь, 2002. — 324 с.
61. Корецький М.Х. Відносини держави і ринку: пошуки оптимуму //Держава та регіони. — Серія: Державне управління. — 2002. — №1. — С. 61-64.
62. Корнєєв В.В. Інвестиційна спорідненість приватизації і фондового ринку // Фінанси України. — 2002. — №4 (77). — С. 73-79.
63. Короленко М.В. Ринок корпоративних цінних паперів України : стан та перспективи розвитку паперами /Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка.— Вип. 46. — 2000. — С. 55-56.
64. Косик С. Становлення ринку цінних паперів в Україні // Економіка. Фінанси. Право. — 2002. — №3. — С. 32-33.
65. Кравченко Ю.Я. Рынок ценных бумаг: Курс лекций. — К.: "ВИРА-Р", 2002. — 368 с.
66. Кравченко Ю. Фундаментальний аналіз цінних паперів // Ринок цінних паперів України. — 2002. — №9-10. — С. 91-96.
67. Кузнєцова Н.С., Назарчук І.Р. Ринок цінних паперів в Україні: правові основи формування та функціонування. — К., 1998. — 528 с.
68. Кутыркин А.Н., Богачев С.В., Рыбак В.В., Савинова О.М. Современные инструменты рынка ценных бумаг развитых стран. — Донецк: ЦЭП НАН Украины, 2000. — 83 с.
69. Кучеренко В. Новий інструмент оцінки ринку — ПФТС-індекс // Вісник НБУ. — 1998. — №2. — С. 36-38.
70. Лазаришина І.Д. Прозорість —якісна характеристика корисності фінансової інформації // Фінанси України. — 2003. — № 9. — С. 113-118.
71. Левченко З. Рейтинг як лакмус кредитоспроможності позичальника // Цінні папери України. — 2004. — №30 (318), 29 липня. — С. 8-9.
72. Левченко З. До Європи — з міжнародними стандартами // Цінні папери України. — 2003. — №37 (275). — С. 12.
73. Лепейко Т.И. Методология управления инвестиционными ресурсами финансового рынка: Монография. — Х.: Изд-во ХГЭУ, 2002. — 288 с.
74. Лепейко Т.І. Проблеми аналізу кон’юнктури ринку цінних паперів в Україні // Наук. пр. Донець. держ. тех. ун-ту. Сер: Економіка. — 2002. — Вип. 49. — С. 103-111.
75. Лепейко Т.І. Технологія аналізу кон’юнктури ринку цінних паперів // Фінанси України. — 2002. — №10 (83). — С. 131-138.
76. Лісовий В. Роль національної депозитарної системи як механізму забезпечення прав власності на ринку цінних паперів // Пріоритети. — 2002. — №4. — С. 26-29.
77. Львов Ю.И. Банки и фондовый рынок. — СПб: РИЦ КультИнформПресс, 1995. — 528 с.
78. Любкіна О.В. Проблеми та перспективи розвитку фондового ринку в Україні // Вісн. Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка.К.Н.У.ім.Т.Шевченка— Вип. 46. — 2000. — С. 57-59.
79. Лютий І.О. Проблеми становлення та розвитку грошового ринку України // Вісник Академії праці та соціальних відносин. — 2000. — №1. — С.95-100.
80. Марахов К.С. Ринок корпоративних цінних паперів в Україні: стан та перспективи розвитку: Автореф. дис.к.е.н. — К., Ін-т економічного прогнозування НАНУ, 2003. — 20 с.
81. Мартиненко В.Ф. Природа інвестиційного процесу як об’єкта державного управління // Вісник УАДУ. — 2003.— № 3.
82. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок: Навч. посіб. — К.: Каравела — Л.:Новий світ, 2002. — 305 с.
83. Матеріали 1-ї Міжнародної конференції Рынки капиталов стран СНГ и Балтии”, Ялта, 26-29 березня 2003 р. — 122 с.
84. Матеріали П’ятого міжнародного форуму учасників ринку капіталів України. Форос, 26-29 вересня 2002 р. — К.: ПФТС, 2002. — 228 с.
85. Матеріали Шостого міжнародного форуму учасників ринку капіталів України. Алушта, 25-28 вересня 2003 р. — К.: ПФТС, 2003. — 122 с.
86. Мельник В.А. Ринок цінних паперів. — К.: А.Л.Д., Віра-Р, 1998. — 560 с.
87. Меньшиков И.С. Финансовый анализ ценных бумаг: Курс лекций. — М.: Финансы и статистика, 1998. — 360 с.
88. Мертенс А.В. Инвестиции: Курс лекций по современной финансовой теории. — К.: Киевское инвестиционное агенство, 1997. — 416 с.
89. Мильчакова И. Эффективность фондового рынка: институциональный подход // Вопросы экономики. — 2004. — №5. — С.97-110.
90. Миркин Я.М. Рынок ценных бумаг: Воздействие фундаментальных факторов, прогноз и политика развития. — М.: Альпина Паблишер, 2002. — 623 с.
91. Михайлов Д.М. Современные тенденции развития мирового рынка ссудных капиталов. — М.: Финансовая Академия, 1999.
92. Мищенко В.В. Государственное регулирование экономики: Учеб.пособие. — М.: ИНФРА-М, 2002. — 480с.
93. Мозговой О.Н. Фондовый рынок Украины. — К.: УАННП Феникс”, 1997. — 276 с.
94. Назарчук М.И. Фондовые биржи на рынке ценных бумаг Украины: проблемы и перспективы развития. — Донецк, 2002. — 140 с.
95. Ноздріна Л.А. Комерційні банки та фондовий ринок: проблеми взаємодії та подальший розвиток // Економіка: проблеми теорії та практики. — 2002. — вип. 140. — С. 43-47.
96. Павлов В.І., Кривов’язюк І.В. Ринок цінних паперів в умовах приватизації: регіональний аспект: Монографія. — Луцьк: Надстир’я”, 2002. — 160 с.
97. Пальчевич Г.Т., Подплєтний В.В. Ринок цінних паперів: Навч. посібник. — Кіровоград, 2002. — 240 с.
98. Пешко А.В. Формирование портфеля ценных бумаг: перспективы и методики. Практика применения в Украине // Финансовые риски. — 1998. — №4. — С. 125-130.
99. ПідхомнийО.М. Актуальні проблеми контролю вітчизняного ринку цінних паперів // Фінанси України. — 2004. — № 9. — С.134-142.
100. Порохня В.М. Моделювання фінансових потоків: Монографія. — Запоріжжя, 2002. — 336 с.
101. Про приватизацію майна державних підприємств: Закон України від 04.04.1992 р.
102. Про приватизацію невеликих державних підприємств: Закон України від 6 березня 1992 р.
103. Про цінні папери і фондову біржу : Закон України від 18.06.1991 р.
104. Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України: Указ Президента від 26 березня 2001 року № 198/2001.
105. Прозоров Ю.В., Вальчишин О.В. Корпоративні облігації в Україні: вдалий старт // Финанасовые риски: аналитический обзор. — 2002. — № 1-2 (29). — С. 54-56.
106. Пумпянский Д.А. Фондовый рынок в России. — 2-е изд. — М.: ACADEMIA, 2003. — 439 с.
107. Путинцев А.В. Совершенствование организационных форм регионального фондового рынка // Менеджер. — 2001. — № 2(14). — С. 64-67.
108. Ревенко В. Массовая приватизация в Украине: ожидания и реальность // Економічний часопис. — 1998. — №1. — с. 3-5.
109. Регурецька О. Ліцензування торгівлі цінними паперами: деякі аспекти // Підприємництво, господарство і право. — 2002. — №3. — С. 15-18.
110. Редькін О.С., Хрущ Н.А., Прудка Н.В. Похідні фінансові інструменти в управлінні телекомунікаційною компанією // Фінанси України. — 2003. — №7. — С. 113-121.
111. Розпутенко І.В. Державні видатки в перехідних економіках: Монографія. — К.: УАДУ при Президентові України, 1998. — 244 с.
112. Романова В.С. Система індикаторів фондового ринку України та напрямки її удосконалення. — Автореферат дис. .. к.е.н.. — К., 2000.
113. Ромашко О.Ю. Регулювання міжнародних фондових ринків: Навч. посіб. — К.:КНЕУ, 2000. — 240 с.
114. Ромащенко О. Проблеми інвестування страхових резервів на ринку цінних паперів // Ринок цінних паперів України. — 2002. — №9-10. — С. 71-78.
115. Рубцов Б.Б. Зарубежные фондовые рынки. — М.: Инфра-М, 1996.
116. Румянцев С. Саморегулівні організації фондового ринку // Цінні папери України. — 2004. — №43, 28 жовтня. — С. 10.
117. Рынок ценных бумаг и биржевое дело: Учебник / под ред О.И.Дегтярева. — М.: ЮНИТИ, 2002. — 501 с.
118. Савчук В.П. Финансовый менеджмент предприятий.— К.: ИД «Максимум», 2001. — 592 с.
119. Салліван Дж. Корпоративне управління: прозорість у відносинах між урядом і бізнесом.— Центр міжнародного приватного підприємництва, 2000.
120. Сидоренко В.В.
121. Сизов Ю. Актуальные проблемы развития российского фондового рынка // Вопросы экономики. — 2003. — № 7. — С. 26-42.
122. Случинський Д.О. Основні тенденції становлення та розвитку ринку цінних паперів України // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць. — 2001. — вип. 6. — С. 147-152.
123. Смалюк Г.Ф. Оцінка ризиків при формуванні портфеля цінних паперів з різними термінами доходності. — Т: Економічна думка”, 2002. — 52 с.
124. Солодкий М.О. Біржовий ринок: Навч. посіб. — 2-е вид., випр. — К.: Джерела-М”, 2002. — 336 с.
125. Спицын И.О., Спицын Я.О. Маркетинг в банке. — Терно