Державне регулювання розвитку книговидання в Україні

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

КУЗНЯКОВА ТЕТЯНА ВАЛЕНТИНІВНА

УДК 351.854:655.5

Державне регулювання розвитку книговидання в Україні

Спеціальність 25.00.02 механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
Котуков Олександр Анатолійович,
кандидат соціологічних наук

Харків 2007

ЗМІСТ
ВСТУП.. 3
РОЗДІЛ 1. КНИГОВИДАННЯ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ 10
1.1. Книговидання як засіб суспільних комунікацій. 10
1.2. Особливості процесу книговидання як об’єкта державного регулювання 22
1.3. Складові механізму державного регулювання книговидання. 34
1.4. Зарубіжні моделі державного регулювання книговидання. 45
Висновки до розділу 1. 67
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КНИГОВИДАННЯ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ І ТЕНДЕНЦІЇ 69
2.1. Історичні етапи книговидання в Україні 69
2.2.Організаційно-правові засади державного регулювання книговидання в Україні 95
2.3. Сучасний стан книговидання в Україні 114
Висновки до розділу 2. 135
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ КНИГОВИДАННЯ В УКРАЇНІ 138
3.1. Пріоритети державної політики у сфері книговидання. 138
3.2. Шляхи розвитку наукового книговидання. 151
3.3. Перспективні напрями розвитку електронного книговидання. 158
Висновки до розділу 3. 170
ВИСНОВКИ.. 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 183
ДОДАТОК А .............................................................................................204

ВСТУП

Актуальність теми. Важливою інформаційною складовою в сучасному суспільстві є книга, що була і залишиться ключовим чинником у розвитку духовності нації. В умовах сьогодення, коли триває відродження української культури та мови, роль і значення книги важко переоцінити.
Книговидання як особливий елемент культурного життя суспільства завжди було об’єктом уваги з боку органів державної влади, науковців та громадських діячів. Демократизація суспільства і розвиток ринкових відносин зумовили необхідність перегляду існуючої системи розподілу функцій та повноважень у регулюванні цієї галузі. Даний процес має враховувати специфічне становище книговидання, що одночасно є елементом культури, освіти, науки та важливою складовою системи матеріального виробництва. До уваги також необхідно взяти специфіку історичного розвитку книговидання в Україні, яка багато в чому обумовлює його сучасний стан.
Економіка в Україні протягом 90-х років минулого століття характеризувалася значним звуженням і навіть занепадом багатьох галузей виробництва. Це призвело до погіршення кількісних та якісних показників у розвитку і книговидання, поставило діяльність творчих працівників і колективів у залежність від комерційних інтересів та фінансових структур, спричинило продукування і поширення в суспільстві небезпечної для його морального і психологічного стану інформації та псевдокультури.
Сучасне інформаційне суспільство вимагає високих стандартів стосовно якості інформації, своєчасності надання та забезпечення належного змістовного наповнення інформаційних джерел, де одним із найважливіших вважається книга. Проте в Україні ще й досі не вироблено ефективної державної політики з розвитку книговидання, що призводить до невпинного зменшення видання книг за назвами і тиражами, істотного зниження якості книгопродукції.
Неврегульованість нормативно-правової бази щодо розвитку книговидання, недосконалість механізмів державного регулювання галузі, відсутність мережі державно-управлінських структур, які б відповідали за координацію діяльності та створення належних умов для функціонування державних і приватних видавництв, усе це призводить до зростання розриву між культурними, науковими, освітянськими та іншими потребами суспільства і рівнем їх реального задоволення.
Стан наукової розробки проблеми. Інформацію як необхідний складовий елемент у розвитку сучасного суспільства досліджують Ю.Абрамов, Б.Ахлібінінський, Л.Бриллюен, П.Візир, Н.Вінер, Г.Гунтер, У.Ешбі, Л.Кернер, П.Снайдера, В.Тюхтін, А.Урсул, К.Шеннон та ін.
Окремі теоретичні та практичні аспекти формування інформаційного суспільства та участі в цьому процесі держави розглядають В. Авер'янов, І.Арістова, Г.Атаманчук, Н.Глазунова, О.Грищенко, І.Огірко, Г.Почепцов, В.Трапезніков, С. Чукут, В. Хомяков та ін.
Вирішення нагальних проблем державного управління знаходимо в наукових розробках В.Бакуменка, В.Воротіна, А.Дєгтяря, В.Дзюндзюка, В.Князєва, В.Корженка, О.Крюкова, Б.Кухти, О.Куценко, М.Лесечка, В.Лугового, В.Мартиненка, Н.Нижник, І.Надольного, А.Немченко, Я.Радиша, І.Розпутенка, Є. Ромата, Т.Хомуленко та ін.
Питанням підвищення ефективності державного регулювання економічних процесів присвятили наукові праці О.Агафоненко, О.Амосов, Л.Анічин, Л.Батченко, В.Геєць, В.Горб, Л.Дідьківська, З.Залога, М.Крупко, М.Латинін, С.Майстро, А.Мельник, І.Михасюк, О.Мірошниченко, Г.Одінцова, О.Олійник, Ю.Полтавський, Г.Рябцев, С.Сапєгін, В.Тертичка, А.Яковлєв та ін.
Інформацію та комунікацію як ключові елементи інформаційного суспільства досліджують А.Абрамсон, Г.Вайштейн, П.Лазарсфельд, Р.Мертон, Г.Мілецке, Т.Ньюкомб, Ю.Хабермас, А.Чугунов, К.Ясперс та ін. Серед вітчизняних фахівців цю проблематику аналізують М.Вершинін, С.Кашавцев, В.Коляденко, В.Королько, Г.Почепцов, А.Соловйов, В.Терін.
Історію, розвиток, сучасний стан та окремі аспекти українського книговидання досліджують такі українські науковці, як О.Афанасенко, Я.Володарчик, О.Дей, Р.Дименко, Я.Запаско, Р.Іванченко, А.Капелюшний, Ж.Ковба, І.Корнілов, Р.Машталір, І.Мельник, Е.Огар, З.Патирко, Т.Приступенко, І.Продан, В.Різун, М.Романюк, М.Тимошик, Н.Черниш, Л.Швайка та ін.
Роль книги у процесі державотворення з’ясовується в роботах О.Афоніна, С.Білоконя, В.Бурана, Л.Білкової, Н.Зелінської, Н.Зінченко, К.Індутної, Я.Ісаєвич, Т.Ківшар, Г.Ковальчук, М.Омелянчик, В.Семиноженка, М.Сенченка, М.Смирнова, Н.Солонської, Н.Стрішенець, Г.Швецової-Водки та ін.
Віддаючи належне науковій значущості окремих праць вітчизняних і зарубіжних фахівців, можна зазначити, що сучасні механізми державного регулювання розвитку українського книговидання в їх окремості і цілісності знаходяться поза їх увагою, отже, це й обумовлює вибір теми даного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами Інституту. Тема дисертації пов’язана з НДР „Формування та механізми реалізації регіональної кадрової політики у сфері державного управління і місцевого самоврядування” (державний реєстраційний номер 0106U001260), що виконується кафедрою державної кадрової політики Харківського регіонального інституту державного управління у межах Комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України „Державне управління та місцеве самоврядування”. Доробок автора полягає в узагальненні досвіду розвинутих країн світу щодо інформаційного забезпечення органів державного управління та місцевого самоврядування.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка практичних заходів щодо забезпечення сталого розвитку книговидання в Україні.
Досягнення визначеної мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:
- з’ясувати місце книговидання в системі інформаційних потоків на рівні держави;
- узагальнити закордонний досвід щодо моделей реалізації державної політики у сфері книговидання;
- виокремити історичні етапи та особливості розвитку книговидання в Україні;
- проаналізувати сучасний стан вітчизняного книговидання;
- сформулювати поняття і класифікувати основні методи державного регулювання книговидання;
- визначити цілі державної політики у сфері книговидання;
- розробити та обґрунтувати механізм державного регулювання розвитку книговидання;
- обґрунтувати перспективні напрями розвитку наукового книговидання в Україні;
- з’ясувати роль і перспективи розвитку електронного книговидання в умовах становлення інформаційного суспільства.
Об’єкт дослідження процес державного регулювання книговидання в Україні.
Предмет дослідження засоби вдосконалення механізмів державного регулювання книговидання в Україні.
Методи дослідження, їхній різновид і вибір залежать від складності конкретного об'єкта пізнання. Зокрема, теоретичне осмислення окремих аспектів проблеми вимагає використання загальнонаукових методів: аналізу і синтезу (застосовування сучасних теорій державного управління до аналізу процесів, що відбуваються в Україні, дослідження історичного розвитку книговидання в Україні), моделювання, абстрагування та узагальнення (з’ясування чинників та визначення особливостей розвитку книговидання), аналогії (дослідження закордонного досвіду державного регулювання книговидання), статистичного аналізу (оцінка динаміки розвитку книговидання в Україні та за кордоном) тощо. Цілісність дослідження забезпечують системний і структурно-функціональний підходи.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному дослідженні історичного розвитку та сучасного стану вітчизняного книговидання, що дозволило розробити, обґрунтувати та зінтегрувати дієві механізми державного регулювання книговидання в ринкових умовах.
Наукова новизна результатів конкретизується в таких положеннях:
Уперше:
розроблено комплексний механізм державного регулювання розвитку електронного книговидання, який включає: формування цілей розвитку; унормування чинної нормативної бази; державний контроль за виробниками е-книг; утворення загальнонаціональної електронної видавничої мережі; створення структурного підрозділу Держкомтелерадіо України з розвитку електронного книговидання; удосконалення системи розповсюдження е-книг;
узагальнено сучасні моделі реалізації державної політики у сфері книговидання (американська, французька, пострадянська) з урахуванням таких чинників: законодавче забезпечення, дієві методи державного регулювання, інститут регулювання та система книгорозповсюдження.
Удосконалено:
класифікацію соціальної інформації з виділенням та обґрунтуванням її сутнісних рис (конкретність, повнота, переконливість, корисність, доступність);
організаційний механізм державного регулювання національного книговидання, що передбачає координацію зусиль центральних та місцевих органів державної влади, а також органів місцевого самоврядування стосовно упровадження засобів державного замовлення, надання податкових пільг, субсидій та митного контролю;
економічний механізм державного впливу на книговидання в науковій сфері, що включає питання дотування, компенсування та субсидіювання, патентування, стандартизації.
Дістало подальший розвиток:
наукове обґрунтування етапів історичного становлення книговидання в Україні (початковий (теологічний), могилянський, поліцейський, університетський, радянський);
змістовні характеристики книги як одного із дієвих засобів комунікації в сучасному суспільстві;
аналітична оцінка основних проблем у розвитку вітчизняного книговидання (засилля імпортованої друкованої продукції на українському книжковому ринку; економічна та фінансова немічність суб’єктів видавничої діяльності; нерозвиненість і безсистемність книгорозповсюдження, відсутність якісного змістовного наповнення вітчизняних книг, недостатність попиту на українську книгу і тривалі строки її реалізації тощо).
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у визначенні перспективних напрямів з покращання діяльності органів державного управління, які відповідають за розвиток книговидання в Україні. Основні положення та висновки використані при розробці Концепції державної політики у сфері книговидання та Концепції інформаційної політики України. Результати дослідження покладено в основу підготовки підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів, читання лекцій та проведення практичних занять з інформаційної політики, державного регулювання в економічній сфері тощо. Практичні результати роботи використані Управлінням у справах інформатизації Харківської обласної державної адміністрації (довідка № 1242 від 19.10.2007 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею. Усі сформульовані в ній висновки, методичні положення та пропозиції ґрунтуються на особистих дослідженнях.
Апробація результатів дослідження. Основні результати і висновки дисертації обговорювались на VІ та VІІ міжнародних конгресах „Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, лютий 2006 р., березень 2007 р.), науково-практичних конференціях Львівського та Харківського регіональних інститутів державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (2005 2007 рр.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації викладено у 9 наукових працях, з них 6 за темою дослідження у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 3,1 авт. арк.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Книжкова продукція є фундаментальною складовою процесу формування української нації, виховання патріотизму, почуття причетності та відповідальності за свою Батьківщину; інструментальної бази розбудови держави, забезпечення її економічного розвитку; є елементом інформаційного простору, культурного та інтелектуального потенціалу держави; механізму компенсації обігових коштів, формування доходів для розвитку галузі. Розгляд сучасних проблем книговидання в Україні, історичних етапів її становлення та можливих шляхів подолання існуючої кризової ситуації дозволяє зробити такі узагальнені висновки.
1. Інформація представляє собою набір даних про осіб, предмети, факти, події та процеси, що були передані чи набуті шляхом власного або суспільного досвіду, дослідження або вивчення. Основними її характеристиками виступають: правдивість, повнота, достовірність, глибина, точність, переконливість, доказовість, новизна, своєчасність, конкретність, стислість, корисність, доступність. Уся інформація, що циркулює в суспільстві, є соціальною інформацією. Книга виступає носієм і засобом передачі і циркуляції спеціалізованої соціальної інформації, що задовольняє інформаційні потреби окремих адресних груп населення. Виступаючи важливою складовою інформаційної сфери життя суспільства, книга водночас є засобом підтримки та використання соціальної пам’яті, що акумулює культурний і історичний досвід соціальних суб’єктів. Виконуючи низку соціально значущих функцій, книга сприяє формуванню людської особистості та виступає важливим елементом опосередкованої невипадкової невербальної суспільної комунікації.
2. Українське книговидання пройшло довгий шлях свого становлення, який позначався доволі складними відносинами з державними інституціями. Виходячи з цього, розвиток вітчизняної книги можна поділити на такі етапи.
До поч. XVII ст. (початковий (теологічний) етап) друкувалася література виключно релігійної тематики.
За могилянського етапу (XVII-XVIIІ ст.) в Україні друкувалися лише ті книжки, що дозволяв уряд.
Під час університетського етапу (кін. XVIIІ сер. XIХ ст.) заснувалися Харківський та Київський університети, відповідно стало набувати широко розвитку українське книговидання, задовольняючи потреби студентів, викладачів і науковців. Цей етап розвитку українського характеризується створенням спеціального державного органу Головного управління цензури при Міністерстві народної просвіти, яке відслідковувало всю продукцію, що виходила друком.
Під час поліцейського етапу (сер. XIХ ст. 1918 р.) посилився державний цензурний гніт. Книговидання зазнавало урядового свавілля і поліцейського порядку. Через це з’являлися нові організаційні форми видання книг, масово виникали підпільні друкарні. Цей етап розвитку книговидання в Україні характеризувався передачею повноважень щодо управління галуззю від Міністерства Народної Просвіти до Міністерства внутрішніх справ.
Радянський етап (1918 1991 рр.) характеризувався значними видавничими здобутками. В СРСР книговидання розвивалося швидкими темпами, здебільшого завдяки науково-дослідницької діяльності, а також належному державному фінансування цієї сфери. З 1960-х років в СРСР було створено центральний орган державного управління (Держкомвидав), який мав свої представництва в кожній республіці і навіть області.
Після проголошення незалежності України держава відмовилася від цільової державної підтримки книговидання, залишивши видавців перед проблемою виживання в нових ринкових умовах.
3. Сучасний стан книговидання в Україні характеризується такими основними ознаками:
недосконалість нормативно-правової бази щодо державного регулювання розвитку книговидання;
істотне зменшення обсягів і тиражів вітчизняної книги;
різке зменшення бібліотечних фондів;
несприятливі економічні умови функціонування вітчизняних видавництв, у тому числі через недосконалу податкову політику;
нерозвиненість спеціалізованих інститутів з підготовки фахівців для книговидавничої справи;
обмежене державне замовлення на книжкову продукцію;
відсутність концепції державної політики розвитку книговидання.
Державне регулювання розвитку книговидання представляє собою систему державних заходів законодавчого, виконавчого й контролюючого характеру щодо впливу на стан та розвиток цієї сфери. Державне регулювання книговидання здійснюється шляхом використання адміністративних, правових та економічних методів.
4. Аналіз світових тенденцій розвитку книговидання надав можливість виокремити французьку, американську та пострадянську моделі. Остання виступає перехідним етапом, де за державою закріплюються істотні важелі впливу на галузь, залишаючи при цьому державний орган регулювання. Якщо за пострадянської медалі основними інструментами регулювання залишаються адміністративні методи, то за французької і американської правові та економічні, відповідно. Загалом, основними факторами, що забезпечують позитивний розвиток зазначеної галузі у світі є:
нульовий або невеликий розмір податкової ставки для книговидавців;
застосування новітніх комп’ютерних технологій виготовлення книг;
ефективна система ліцензування, сертифікації та патентування;
утворення за державної підтримки великих видавничих корпорацій та компаній;
удосконалення книжкового маркетингу, вивчення попиту споживачів;
використання субсидій, пільг, ефективна система державного замовлення, особливо на навчальну і наукову літературу;
залучення до реалізації державної політики у сфері книговидання недержавних організацій (асоціації, спілки, клуби тощо);
активний розвиток електронного книговидання.
5. Виходячи із аналіз сучасного стану та аналізу іноземного досвіду, цілями державної політики в Україні у сфері книговидання мають бути:
сприяння розвитку інформаційного суспільства в Україні;
задоволення духовних, освітніх, наукових і культурних потреб суспільства;
забезпечення державних інтересів щодо захисту національного інформаційного простору;
забезпечення конкурентоспроможності української книги;
оновлення і переоснащення матеріально-технічної бази суб’єктів видавничого підприємництва, створенні сприятливих умов для їх розвитку;
сприяння використанню суб’єктами видавничої справи нових технологій книговидання;
забезпечення високої якості української книжкової продукції.
6. Суб’єктом державного регулювання книговидання у статиці є державні інституції, основними серед яких є Кабінет Міністрів України, Державний комітет телебачення та радіомовлення України, Книжкова палата України імені Івана Федорова, обласні управління у справах інформації; а в динаміці розробка, прийняття та ухвалення нормативно-правових актів, постанов, проектів, розпоряджень та ін.
Об’єктом книговидання у статиці є система видавництв і розповсюджувальні мережі, а в динаміці безпосередньо процес видання книг.
Суб’єкт книговидання регулює об’єкт як у статиці, так і в динаміці за допомогою адміністративних, правових та економічних методів.
Запропонований механізм державного регулювання книговидання можна представити у такий спосіб: суб’єкт на основі аналізу проблем об’єкта книговидання, потреб різних суспільних груп у книжковій продукції, з’ясуванні сучасних тенденцій розвитку книговидання у світі формує цілі розвитку даної сфери, обирає на їх основі найбільших ефективні методи та засоби для їх досягнення. Після прийняття і реалізації певного рішення, суб’єкт аналізує зміни, які відбулися і здійснює нові регулятивні впливи.
7. Вирішення основних проблем вітчизняного книговидання і досягнення зазначених цілей державної політики у цій сфері потребує реалізації низки заходів, серед яких особливе значення мають такі:
удосконалення нормативно-правової бази щодо книговидання, зокрема це стосується внесення змін до Законів України „Про видавничу справу”, „Про інформацію”, „Про обов’язковий примірник документів”, „Про бібліотеки і бібліотечну справу”, „Про Державний бюджет України”, „Про авторське право та суміжні права”, „Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні”, „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”. Необхідно також внести зміни до Указів Президента „Про Державний комітет інформаційної політики, телебачення та радіомовлення” та „Про деякі заходи з розвитку книговидавничої справи в Україні”, також до Постанов Кабінету Міністрів України „Про Державний реєстр видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції” та „Про забезпечення діяльності Державної акціонерної компанії „Українське видавничо-поліграфічне об’єднання”;
ухвалення нових законів „Про розвиток наукового книговидання в Україні, і „Про розвиток електронного книговидання”;
удосконалення системи надання ліцензій, сертифікатів, патентів, що дозволить врегулювати систему експорту-імпорту вітчизняної та зарубіжної книги, сприятиме споживачам у виборі компетентної книговидавничої продукції;
удосконалення цінової та тарифної політики держави щодо книговидання, що передбачає максимальне матеріальне задоволення виробника і споживача від процесу видання книг;
збільшення державного замовлення на вітчизняну книгу;
створення єдиної комп’ютерної мережі з повною базою даних щодо всіх українських книг і видавництв;
удосконалення системи проведення конкурсів і надання грантів у книговиданні;
модернізування видавничо-поліграфічного комплексу через удосконалення цінової, тарифної, ліцензійної, дотаційної та інноваційної політики;
налагодження системи співпраці видавців, видавництв і бібліотек;
удосконалення системи розповсюдження книг на території України, що передбачає створення універсальної мережі продажу книг з урахуванням видів видавництв, способів друку та закордонного досвіду;
сприяння розвиткові книжкових асоціацій, клубів та інших недержавних інституцій, які б лобіювали інтереси суб’єктів книговидання у на внутрішній і міжнародній арені;
прийняття комплексної Програми розвитку книговидання в Україні, яка б визначала основні напрями державної політики у даній сфері та мала конкретних відповідальних за реалізацію запропонованих заходів.
8. В умовах становлення інформаційного суспільства в Україні, де ключовими ресурсами стають знання та інформація, на особливу увагу заслуговують проблеми розвитку наукового та електронного книговидання. Пріоритетними заходами для розвитку вітчизняного наукового книговидання можна вважати:
збільшення частки державного замовлення на наукову книгу та відсоток наукової літератури в державній програмі „Українська книга”;
удосконалення нормативно-правової бази розвитку галузі, ухваливши постанову Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про державне замовлення у сфері видавничої справи”, закон „Про розвиток наукової книги” та внісши доповнення та зміни до Законів України „Про інформацію” та „Про видавничу справу”, а також ухвалення закону „Про розвиток наукового книговидання в Україні”;
звільнення від оподаткування коштів, інвестованих з інших сфер у наукове книговидання, а також спонсорських внесків;
сприяння усебічному (нормативно-правовому, економічному, інформаційному) розвитку науки як необхідної складової розвитку наукової книги; забезпечення проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень та інноваційних проектів, направлених на наукове забезпечення розв’язання найважливіших проблем українського суспільства;
розробка системи фінансового та іншого ресурсного забезпечення наукового книговидання на нормативній основі з урахуванням специфіки регіонів, типів, видів і категорій видавництв;
розробка механізму позиціонування української наукової книги на міжнародному рівні;
удосконалення системи розповсюдження наукової книги на території України.
9. Для повноцінної дії комплексного механізму державного регулювання електронного книговидання необхідне вжиття таких заходів:
удосконалення законодавства, що опікувалося б розвитком електронної книги, внісши зміни до Закону України „Про авторське право та суміжні права”, „Про інформацію”, „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, „Про видавничу справу”, „Про обов’язковий примірник документів”, „Про Державний бюджет України” та ухваливши постанову Кабінету Міністрів України „Про розвиток електронного книговидання в Україні”, який би чітко окреслив механізми державного регулювання цього виду інформаційної продукції;
утворення в державному органі, відповідальному за розвиток книговидання, структурного підрозділу, яке б опікувалося розвитком електронного книговидання в Україні;
створення загальнодержавної мережі та підключення до міжнародної електронної мережі щодо виданих книг та таких, що готуються вийти друком;
запровадження системи надання рецензій і експертиз, а також удосконалення механізму патентування, квотування, сертифікації та стандартизації електронної книги;
створення механізму міжнародного обміну досвідом щодо розвитку е-книги;
розробка і реалізація заходів з утворення єдиного міждержавного інформаційно-аналітичного центру у сфері електронного книговидання;
забезпечення реклами в усіх засобах масової інформації щодо електронного видання книг.
Виконання всіх вищевикладених заходів сприятиме сталому розвитку книговидання в Україні, забезпечить належний розвиток книги як необхідного елемента духовної, культурної та наукової комунікації в суспільстві.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аганбегян А.Г. Управление социалистическими предприятиями. М., 1979. 148 с.
2. Агарков І. Тортуймо шлях до нащадків Скорини // Друкарство. 2002. № 3 (44). С. 8-9.
3. Адамський З. Поліграфічна галузь у Польщі у 2000 році та перспективи її розвитку в аспекті інтеграції до ЄС // Друкарство. 2002. № 3. С. 24-25.
4. Арістова І.В. Державна інформаційна політика: організаційно-правові аспекти: Монографія / За заг. ред. О.М. Бандурки. Х.: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. 368 с.
5. Атаманчук Г.В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы): Учебное пособие. М.: ОАО „НПО „ Экономика”, 2000. 302 с.
6. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. 2-е изд., дополн. М.: Омега-Л., 2004. 584 с.
7. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. М.: Юрид. лит-ра, 1997. 400 с.
8. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание и управление. М.: Политиздат, 1981. 300 с.
9. Афанасьев В.Г. Социальная информация и управление обществом. М., 1975. 435 с.
10. Афанасьев В.Г. Человек в управлении обществом. М., 1977. 310с.
11. Афанасьев В.Г., Урсул А.Д. Социальная информация // Вопросы философии. 1974. № 10. С. 10 18.
12. Aфонін О. Влада і книга: український варіант // Друкарство. 2004. № 4. С. 16 18.
13. Афонін О. Державотворча сутність книжки // Урядовий кур’єр. 2002. 8 жовтня. С. 5.
14. Афонін О. Карта проблем видавничої та бібліотечної справи в Україні // Друкарство. 2006. № 3. С. 11 14.
15. Афонін О. Проблеми книговидання України в контексті розвитку громадянського суспільства / Афонін О., Глотова Г. // Українська академія друкарства. Наукові записки: Наук.-тех. зб. Львів, 2001. Вип. 4. С. 152 154.
16. Афонін О.В. „Не все спокійно в королівсті датському ” // Книжковий клуб. 2005. № 4 (38). С. 12-13.
17. Бачило И.Л. Функции органов управления: правовые проблемы оформления и реализации. М.: Юридическая литература, 1976. 198 с.
18. Бачило И.Л., Катрич С.В., Сергиенко Л.А. Обеспечение порядка в управлении производством. М.: Юрид. лит., 1986. 160 с.
19. Берг А.И. Кибернетика и общественные науки // Методологические проблемы науки. М, 1964. С. 259-260.
20. Бережницька Х. Книга звеличує і єднає // Українська газета. 2002. 24 січня. С. 6.
21. Білякова Л. Українська книжка: політика чи економіка // Україна і світ сьогодні. 2002. 8 14 червня. С. 1, 6.
22. Большая советская энциклопедия. 3-е изд. М.: Советская энциклопедия, 1975. Т. 21. 639 с.
23. Большая советская энциклопедия. 3-е изд. М.: Советская энциклопедия, 1977. Т. 27. 622 с.
24. Брежнева В.В., Минкина В.А. Информационное обслуживание: продукты и услуги, предоставляемые библиотеками и службами информации предприятий / В.В. Брежнева, В.А. Минкина; СПбГУКИ. СПб.: Профессия, 2004. 304 с.
25. Вебер М. Избранные произведения: Пер. с нем. / Сост. общ. ред. и послесл. Ю.Н.Давыдова; Предисл. П.П. Гайденко. М.: Прогресс, 1990. 808с. (Социологич. мысль Запада).
26. Видавнича справа та редагування в Україні: постаті і джерела (ХІХ перша третина ХХ ст.): Навчальний посібник / За ред. Н.Зелінської. Львів: Світ, 2003. 612 с.
27. Винарик Л.С., Барсуцкий Я.Г., Щедрин А.Н. Информационная культура в современном обществе: Учеб. пособие. Донецк: Ин-т экономики и пром-ти; ДИЭХП, 2003. 322 с.
28. Винер Н. Кибернетика и общество: Пер. с англ. М.: Изд-во иностр. лит. М., 1989. 310 с.
29. Віденко А. Маркетинг інформаційних продуктів // Друкарство. 1998. лип.-серп. С. 64.
30. Вовканич С. Інформація, інтелект, нація. Львів: Євросвіт, 1999. 416 с.
31. Воронько В., Костинский А. Год разочарований. Стивен Кинг и электронное книгоиздание / Материалы сайта "Радио Свобода" // Режим доступу: http://www.rambler.ru/srch?oe=1251&words
32. Воротін В.Є. Макроекономічне регулювання в умовах глобальних трансформацій: Монографія. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 302 с.
33. Гальчинський А., Гаєць В., Семиноженко В. Україна: наука та інноваційний розвиток. К., 1997. 66 с.
34. Гірняк О.М., Лазановський П.П. Менеджмент: теоретичні основи і практикум: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти. К.: Магнолія плюс, Львів: Новий світ 2000, 2003. С. 105 107.
35. Глосарий по информационному обществу // Инстут развития информационного общества Режим доступу: http://www.iis.ru.
36. Глушков В.М. Основы безбумажной информатики. М.: Наука, 1987. 552 с.
37. Голобуцький О. Політика в інформаційному суспільстві. Електронна Україна Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/
38. Гонцяж Я., Гнидюк Н. Свобода інформації та виконавча гілка влади: Правові норми. Інституції. Процедури. К.: Міленіум, 2002. 240 с.
39. Горский Ю.М. Системно-информационный анализ процессов управления. Новосибирск: Наука; Сиб. отделение, 1998. 328 с.
40. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436 // Відомості Верховної Ради України. 2003. № 18. 22. Ст. 144.
41. Гош О. Проект „Право і слово” або як змусити державу підтримувати вітчизняне книговидання Режим доступу: http://shop.bambook.com.ua/scripts/ideal.show?iid=81&v=1
42. Грем Гордон. Книжный бизнес. Практика книгоиздания и книжной торговли / Пер. с англ. М.: Рос. Консультант, 1999. 259 с.
43. Гриньова В.М., Новикова М.М. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. Х.: ВД „Інжек”, 2004. 756 с.
44. Гуревич М.М. Государственное регулирование в условиях рыночной экономики (Исследование эволюции). Х.: Основа, 1993. 240 с.
45. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація: Монографія / Відп. ред. д.ю.н., проф. Н.Р. Нижник. К.: Вид-во УАДУ, 1997. 487 с.
46. Державне управління і менеджмент: Навчальний посібник у таблицях і схемах / Г.С. Одинцова, Г.І. Мостовий, О.Ю. Амосов та ін.; За заг. ред. Г.С. Одінцової. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2002. 492 с.
47. Державне управління: Навч. посіб. / А.Ф.Мельник, О.Ю.Оболенський, А.Ю.Расіна, Л.Ю.Гордієнко // За заг. ред. А.Ф.Мельник. К.: Зання-Прес, 2003. 343 с. (Вища освіта ХХІ століття).
48. Державне управління: Словник-довідник / Уклад. В.Д. Бакуменко, Д.О.Безносенко, І.В. Варзар та ін. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 228 с.
49. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. проф. В.Б.Авер’янова, І.Б. Коліушко. К.: Юрінком Інтер, 1998. 432 с.
50. Дєгтяр А.О. Державно-управлінські рішення: інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення: Монографія. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2004. 224 с.
51. Дєгтяр А.О. Інформаційно-аналітичне забезпечення прийняття й реалізації державно-управлінських рішень // Актуальні проблеми державного управління: наук. зб.: У 2-х ч. Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ, 2002. № 2 (13). Ч.1. С. 51 54.
52. Дєгтяр А.О. Організаційне забезпечення інформаційно-аналітичного обслуговування органів державної влади у процесі прийняття і реалізації державно-управлінських рішень // Статистика України. 2003. №2. С. 36 39.
53. Друкарні книг небачених у нас є. Немає лиш української книжки: Нарада в Амін. Президента України, присвяч. пробл. укр. книговидання // Урядовий кур’єр. 2000. 11 листопада. С. 1-2.
54. Економічна енциклопедія: У 3-х т. К.: ВЦ „Академія”; Тернопіль: Академія народного господарства / Гол. ред. ради Б.Д.Гаврилишин, 2002. Т.1. 863 с.; Т. 2. 845 с.; Т. 3. 951 с.
55. Єфремов С. Голод на книжку // Книгаръ. 1917. Ч. 2. С. 52 54.
56. Єфремов С. На світанку українських видавництв // Бібліологічні вісті. № 1/2. С. 109 111.
57. Забужко О. Те, що зробила українська держава з українським книгарством, можна назвати геноцидом...: Про сучасне книгарство // Слово Просвіти. 2002. 31 травня. 6 червня. С. 10.
58. Закон України „Про авторське право і суміжні права” від 23 грудня 1993 р. № 3792-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. 1994. №13. Ст.64.
59. Закон України „Про бібліотеки і бібліотечну справу” від 27 січня 1995 р. № 32/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1995. №7. Ст.45.
60. Закон України „Про видавничу діяльність” від 5 червня 1997 р. №318/97-ВР // Видавнича справа. Закони України. Х., 2000. 120 с.
61. Закон України „Про видавничу справу” від 5 червня 1997 р. №318/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1997. № 32. Ст. 206.
62. Закон України „Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки книговидавничої справи в Україні” від 20 листопада 2003р. № 1300-ІУ // Офіційний вісник України. У 2-х ч. 2003. № 51. Ч.2. Ст. 2654.
63. Закон України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 23 грудня 2004 року № 2285-ІV // Відомості Верховної Ради України. 2005. №7-8. Ст. 162.
64. Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 р. ” від 20 грудня 2005 р. № 3235-ІV // Відомості Верховної Ради України. 2006. № 9. № 10-11. Ст. 96.
65. Закон України „Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні” від 6 березня 2003 р. № 601-ІV // Офіційний вісник України. 2003. № 14. Ст. 606.
66. Закон України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” від 16 листопада 1992 р. № 2782-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. 1993. № 1. Ст. 1.
67. Закон України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” від 11 вересня 2003 року № 1160-ІV // Відомості Верховної Ради України. 2004. № 9. Ст. 79.
68. Закон України „Про інформацію” від 2 жовтня 1992 р. № 2657-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 48. Ст. 650.
69. Закон України „Про обов’язковий примірник документів” від 9 квітня 1999 р. № 595-ХІУ // Відомості Верховної Ради України. 1999. №119. Ст. 119.
70. Законодавство в світі книги: шляхи реалізації в Україні рекомендацій Ради Європи: Матеріали Міжнародної конференції, 21-22 квітня 1997 р., м. Київ. К., 1998. 120 с.
71. Запаско Я.Д., Ісаєвич Я.Д. Пам’ятки книжкового мистецтва. Львів: Вища школа, 1981. 135 с.
72. Запаско Я.П. Мистецтво книги на Україні в XV XVIII ст. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1971. 310 с.
73. Запаско Я.П. Початки у друкарстві / Я. Запаско, О. Мацюк, В.Стасенко. Львів: Центр Європи, 2002. 221 с.
74.