ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПРИРОДНИХ МОНОПОЛІЙ

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПРИРОДНИХ МОНОПОЛІЙ 8
1.1. Сутність поняття «державне управління розвитком природних монополій» 8
1.2. Методи державного управління розвитком природних монополій 18
1.3. Проблеми державного управління розвитком природних монополій 33
Висновки до першого розділу 51
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗУВАННЯ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПРИРОДНИХ МОНОПОЛІЙ 53
2.1. Аналізування показників, які характеризують ефективність державного управління розвитком природних монополій 53
2.2. Фактори, які впливають на ефективність державного управління розвитком природних монополій 72
2.3. Оцінювання факторів, які впливають на ефективність державного управління розвитком природних монополій 86
Висновки до другого розділу 98
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПРИРОДНИХ МОНОПОЛІЙ 101
3.1. Напрями і заходи із удосконалення державного управління розвитком природних монополій 101
3.2. Механізм реалізації заходів із удосконалення державного управління розвитком природних монополій 120
3.3. Моніторинг стану реалізації заходів із удосконалення державного управління розвитком природних монополій 128
Висновки до третього розділу 139
ВИСНОВКИ 146
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 159
ДОДАТКИ 178

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах ринку суспільний інтерес і вимоги до рівня виконання природними монополіями покладених на них економічних і соціальних функцій постійно зростає. Відповідно до чинного законодавства гарантом інтересів споживачів послуг природних монополій є держава, яка не виступає єдиним власником майна природних монополій, проте стимулює, контролює і регулює їх діяльність. Це дозволяє стверджувати, що неефективна діяльність органів державного управління є однією з головних причин низького рівня розвитку природних монополій, а також порушення прав споживачів їх послуг.
У науковій літературі значну увагу приділено дослідженню методів ціноутворення на послуги природних монополістів, способів регулювання діяльності природних монополій, механізмів розв’язання проблем правового характеру щодо відшкодування втрат суб’єктів природних монополій тощо. Найвідомішими у цих напрямах є праці Амоші О., Алексєєва І., Базилевича В., Биконі С., Бодрова В., Гамана М., Жемчужникової Л., Кузьміна О., Косової Т., Костусєва О., Коломійця І., Кравченка Ю., Лагутіна В., Паламарчука В., Полуянова В., Слабака Л., Соловйова В., Стадницького Ю., Тивончука І., Филюка Г., Бейна Д., Вільямсона О., Віскузі В., Вернона Дж., Гарингтона Дж., Шлейфера А. та інших. Незважаючи на велику кількість наукових праць і значні досягнення в теорії та практиці державного управління розвитком природних монополій залишаються дискусійні питання, зокрема, щодо механізму вибору оптимальної моделі стимулювання природних монополістів до зниження собівартості і підвищення якості надання послуг; щодо переліку і сили впливу факторів на результативність державного управління розвитком природних монополій; щодо вимог до побудови дієвої системи моніторингу розвитку природних монополій тощо. Зазначене визначає актуальність дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження пов’язаний з держбюджетною темою кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету “Львівська політехніка” ДБ/ІНВЕСТ “Формування умов забезпечення інвестиційної привабливості підприємств та механізмів залучення іноземних інвестицій” (номер державної реєстрації №0102U001182). Особистий внесок аспіранта полягає в розробці механізму впливу на діяльність підприємств природної монополії.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення теоретичних положень і методико-практичних рекомендацій щодо удосконалення державного управління розвитком природних монополій.
Завданнями роботи є:
• уточнити поняття «природна монополія» і «державне управління розвитком природних монополій»;
• систематизувати методи державного управління розвитком природних монополій і виділити принципи їх застосування;
• запропонувати механізм удосконалення державного управління розвитком природних монополій;
• уточнити особливості формування і застосування моніторингу стану реалізації заходів із удосконалення державного управління розвитком природних монополій;
• удосконалити функціонально-критеріальний підхід щодо аналізу і регулювання державного управління розвитком природних монополій.
Об’єкт дослідження є процес управління розвитком природних монополій.
Предметом дисертаційної роботи є теоретико-методичні підходи до удосконалення державного управління розвитком природних монополій.
Теоретичною базою дисертації є праці провідних вітчизняних та зарубіжних економістів з теорії управління природними монополіями. Використано законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Постанови Кабінету Міністрів України, Укази Президента України, які стосуються державного управління природними монополіями.
У процесі дослідження вивчені та проаналізовані матеріали практичної діяльності низки підприємств, а також матеріали наукових джерел, які відображають досвід вітчизняних і зарубіжних авторів з даної тематики.
Методи дослідження. У дисертації використано такі методи дослідження: абстрагування та індукції – при уточненні сутності понять «природна монополія» і «державне управління розвитком природних монополій» (підр. 1.1); метод експертних оцінок – при оцінюванні факторів, які впливають на ефективність державного управління розвитком природних монополій (підр. 2.1-2.3); систематизації – при виділенні проблем і побудові класифікації методів державного управління розвитком природних монополій, формуванні механізму удосконалення державного управління розвитком природних монополій, побудові системи моніторингу стану реалізації із удосконалення державного управління розвитком природних монополій, розробленні функціонально-критеріального підходу щодо аналізу і регулювання державного управління розвитком природних монополій (підр. 1.2-1.3; 3.1-3.3) та інші.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробленні теоретичних положень і наданні методичних рекомендацій щодо удосконалення державного управління розвитком природних монополій. Наукова новизна дисертації полягає у наступному:
вперше:
• розроблено на засадах системно-процесійного підходу механізм удосконалення управління розвитком природних монополій, який базується на виділенні напрямів процесу впливу і визначенні комплексу взаємопов’язаних заходів для державного регулювання підприємств-монополістів;
удосконалено:
• класифікацію методів державного управління розвитком природних монополій, а також принципи їх реалізації. Виділення класифікаційних ознак методів державного управління розвитком природних монополій і принципів застосування цих методів здійснено із врахуванням сутнісних ознак поняття «природна монополія», „державне управління розвитком природних монополій”;
• систему оцінки факторів, яка доповнена визначенням їх сутності та вагомості впливу на ефективність державного управління розвитком природних монополій;
дістали подальший розвиток:
• поняття «державне управління розвитком природних монополій» і «природна монополія» на засадах виділення їх сутнісних ознак, уточнення їх взаємодії;
• складові елементи моніторингу стану реалізації заходів із удосконалення державного управління розвитком природних монополій, а також послідовність етапів реалізації органами державного управління розвитком природних монополій функції моніторингу на засадах узгодження їх цілей з інтересами підприємств-природних монополістів;
• функціонально-критеріальний підхід до аналізу і регулювання державного управління розвитком природних монополій, який базується на уточненні параметрів, що характеризують ефективність державного управління розвитком природних монополій та взаємозв’язків між ними.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дисертаційної роботи полягає у розробленні методичних рекомендацій до вдосконалення державного управління розвитком природних монополій, а також методичних рекомендацій до формування та застосування системи моніторингу стану реалізації заходів із удосконалення державного управління розвитком природних монополій.
Результати дослідження щодо розробки та вдосконалення механізмів державного управління у сфері захисту економічної конкуренції України використані в роботі Львівським територіальним відділенням АМКУ (довідка № 13/07-373 від 13.03.08 р.), НУ „Львівська політехніка” (довідка № 68-14-746 від 14.03.08р.), та Філія управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» (довідка №1628/1-01 від 08.05.2007 р.).
Особистий внесок дисертанта. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї, положення і розрахунки, що є результатом особистої роботи дисертанта і становлять індивідуальний внесок автора.
Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження були розглянуті та схвалені на таких науково-практичних конференціях: «Соціально-економічна ефективність державного управління: теорія, методологія та практика» (м. Львів, 2003р.), «Маркетинг та логістика в системі менеджменту» (м. Львів, 2006р.), «Сучасні економічні проблеми розвитку промислових підприємств» (м. Харків, 2006р.), «Розвиток підприємництва в Україні: економіко-правове забезпечення» (м. Львів, 2007р.).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 10 наукових праць (4 - одноосібно), з них 6 наукових праць у фахових виданнях. Загальний обсяг опублікованих робіт становить 5,1 др. арк. (особисто автора 2,3 др. арк.).
Структура та обсяг роботи. Дисертація, складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації 185 сторінок, із них 156 сторінок основного тексту. Робота містить 30 таблиць, 10 рисунків, список використаних літературних джерел із 190 найменувань, 4 додатки.

Список литературы

ВИСНОВОК

Відповідно до діючого законодавства гарантом інтересів споживачів послуг природних монополій є держава, яка не виступає єдиним власником майна природних монополій, проте планує показники їх розвитку, розробляє і організовує заходи із досягнення запланованих показників, стимулює природних монополістів до високого рівня виконання покладених на них економічної та соціальної функцій, контролює і регулює їх діяльність. З огляду на це, є всі підстави стверджувати, що неефективність діяльності органів державного управління є однією з головних причин низького рівня розвитку природних монополій, а також порушення прав споживачів їх послуг. Виходячи з вищевказаного, а також з цілей дослідження актуальним завданням було виявити причини неефективності ДУРПМ і розробити рекомендації з їх розв’язання. Передумовою виконання цих завдань було уточнити теоретичні аспекти ДУРПМ, а також розробити методичні рекомендації до розв’язання виявлених проблем.
1. Застосування загальних методів наукового пізнання, зокрема аналізу і синтезу, дозволило виділити сутнісні ознаки поняття «природна монополія», «державне управління розвитком природних монополій» і уточнити їх. У результаті проведених досліджень виявлено, що до сутнісних ознак поняття «природна монополія» належать: формування одним або об’єднанням декількох підприємств пропозиції товарів (послуг) нееластичного попиту, виробництво яких в умовах монополії є дешевшим, ніж в умовах конкуренції; наявність в одного або об’єднання декількох суб’єктів господарювання прав власності на виробничі фонди, а також наявність у них урядових привілей, які надаються задля задоволення потреб споживачів у товарах (послугах) за суспільно-прийнятних цін.
Таким чином, під природною монополією слід розуміти привілейоване державою підприємство або об’єднання декількох підприємств, які володіють правами власності на виробничі фонди, за допомогою яких створюється пропозиція товарів (послуг), собівартість, а отже і ціна яких, як очікує держава, в умовах монополії буде нижчою, ніж в умовах конкуренції, через виникнення ефекту масштабу.
Своєю чергою, державне управління розвитком природних монополій – це діяльність органів державної влади щодо планування показників соціально-економічного розвитку, організування реалізації заходів із досягнення природними монополіями очікуваних значень цих показників, мотивування природних монополій до ефективної реалізації економічної та соціальної функцій, контролювання та регулювання їх діяльності.
2. Методи державного управління природними монополіями слід класифікувати: за змістом (економічні; адміністративні; соціальні); за характером (прямі; непрямі); за предметом управління (методи формування цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; методи забезпечення доступу споживачів до товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; методи створення інших умов здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством); за стратегією впливу на розвиток природних монополій (методи, націлені на зміну форм власності природних монополій; методи, націлені на лібералізацію управління розвитком природних монополій; методи, націлені на централізацію управління розвитком природних монополій).
3. На підставі огляду і аналізу літературних джерел, а також ознайомлення із матеріалами суб’єктів державного управління природними монополіями у дисертації виділено актуальні проблеми державного управління розвитком природних монополій, а саме:
• наявність бар’єрів на шляху виходу підприємств з монопольного ринку;
• відсутність стимулів для природних монополістів розвивати інноваційну діяльність, зокрема через брак інвестиційних ресурсів;
• обмежені можливості суб'єктів природних монополій щодо застосування інструментів амортизаційної політики;
• невизначеність ролі держави у розвитку галузей природних монополій і відсутність чітких меж між державною політикою і стратегією суб'єктів господарювання;
• недосконалість спеціального законодавства у галузі природних монополій;
• наявність фактів цінової дискримінації та перехресного субсидування;
• відсутність адекватних дій органів державної влади щодо усунення порушень суб'єктами природних монополій норм об'єктивних економічних законів.
Вищевказані проблеми зумовлені як діяльністю органів державного управління розвитком природних монополій, так і керівниками підприємств, що є природними монополістами. З огляду на це, подальші дослідження, зокрема аналіз факторів, які впливають на ефективність державного управління розвитком природних монополій, слід здійснювати шляхом залучення експертів як із сфери державного управління, так і з підприємств-монополістів.
4. Ефективність державного управління розвитком природних монополій слід здійснювати з позиції: відгуків споживачів товарів (послуг) підприємств-природних монополістів; результатів діяльності природних монополістів; дієвості органів державної влади щодо впливу на розвиток природних монополій.
Станом на 1 січня 2008р. в Україні нараховувалось 9 загальнодержавних та понад 2300 регіональних і локальних ринків природних монополій. Протягом 2002-2007 рр. мало місце понад 15000 порушень антимонопольного законодавства, з них близько половина вчинено суб’єктами природних монополій. Протягом 2007 року покладено штрафів на порушників законодавства про захист економічної конкуренції розміром 11569,24 тис. грн. (в 2006р. 23472,9 тис. грн.). З них 39,4 відсотка за порушення у вигляді зловживань монопольним становищем. У 2007 році гострою залишається проблема недостатньої ефективності державного регулювання сфери природних монополій. Найсерйознішою дана проблема була для виробників неметалевих виробів (її зазначили 50 процентів опитаних), підприємств, які працюють у сфері виробництва електроенергії, газу та води (48 відсотків), виробників транспортного устаткування (39 відсотків), електронного та електричного обладнання(37 відсотків).
Метою аналізування показників, які характеризують ефективність державного управління розвитком природних монополій, є виявити і констатувати фактичний рівень ефективності державного управління та ідентифікувати фактори, які на нього впливають. У відповідності до цих завдань у результаті проведених досліджень доходимо таких висновків: держава як суб’єкт управління діяльністю природних монополій бере участь у формуванні і затвердженні тарифів на послуги, що надаються природними монополіями, але не реалізовує заходів на підвищення якості їх надання, а також не володіє системою моніторингу процесу формування і використання ресурсів природних монополістів. Тобто, органи державної влади лише частково реалізовують функції управління діяльністю природними монополіями, що зумовлює низьку ефективність управління.
5. Огляд літературних джерел, ознайомлення із матеріалами органів державного управління розвитком природних монополій і власні дослідження показали, що факторами, які суттєво впливають на ефективність державного управління розвитком природних монополій, є: 1) діюче законодавче забезпечення легітимності дій органів державної влади відносно застосування методів впливу на суб’єктів, які є природними монополістами; 2) терміни реалізації рішень органів державного управління розвитком природних монополій; 3) характер зворотного зв’язку про стан і результативність застосування органами державного управління регулюючих рішень, що спрямовані на суб’єктів, які є природними монополістами; 4) рівень системності в державному управлінні розвитком природних монополій; 5) наявність і дієвість громадського контролю за роллю держави в управлінні природними монополіями; 6) професійність керівників органів державного управління розвитком природних монополій; 7) стан економічної і політичної кон’юнктури в країні тощо.
6. З метою розроблення рекомендацій щодо удосконалення державного управління розвитком природних монополій протягом 2006-2007рр. проводилось експертне дослідження факторів, які впливають на ефективність державного управління розвитком природних монополій. Необхідність проведення експертного дослідження пов’язано з тим, що інші джерела інформації, на підставі якої можна було б оцінити ці фактори, відсутні. Проведене експертне дослідження було колективним (груповим). Підбір експертів здійснювався, виходячи із певних критеріїв. Так, експертами могли виступати особи, які не менше п’яти останніх років працюють чи працювали на керівних посадах в організаціях, що є природними монополіями, та особи, які працюють чи працювали в органах державного управління діяльністю природних монополій. З числа 106 можливих експертів було сформовано робочу групу шляхом визначення кількості членів групи та оцінювання їх компетентності. Робочу групу сформовано на основі аналізу відповідності експертів встановленим нами критеріям, а також із врахуванням їх бажання брати участь у експертному дослідженні. Обсяг простої безповторної вибірки з ймовірністю 0,990 та граничною похибкою частки не більше 10%, як виявлено в результаті проведених розрахунків, повинна становити 66 чол. Оцінка показників порівняльної важливості факторів свідчить про те, що група експертів віддала перевагу, в основному, першому, четвертому та третьому факторам і менш схильна вважати доцільними другий, п’ятий, шостий і сьомий фактори. Як показує величина розмаху, при оцінці всіх факторів спостерігається значний розмах у відповідях експертів. За значеннями показника активності експертів можна судити про те, що всі фактори є достатньо обґрунтованими, оскільки, за виключенням третього фактору, всі експерти дали оцінку запропонованим факторам. Це може свідчити також про достатньо високу компетентність експертів. Показники частоти максимально можливих оцінок свідчить про те, що всім запропонованим факторам експерти призначали 100 - бальну оцінку, особливо першому фактору.
Наступним етапом експертного дослідження було оцінювання ступеня узгодженості думок експертів. Для виконання цього завдання найбільш часто використовують коефіцієнт конкордації. Розрахунок коефіцієнта конкордації передбачає виявлення груп зв’язаних рангів, а також підрахунку кількості зв’язаних рангів у кожній групі. Використовуючи результати групування рангів, а також провівши проміжні розрахунки нами розраховано коефіцієнт конкордації. Його значення становить 0,989, що засвідчує досить високий рівень узгодженості думок експертів. Статистичну істотність коефіцієнта конкордації перевіряють за критерієм Персона. Значення цього показника, у нашому випадку, становить 391,76.
Результати вищенаведених розрахунків засвідчують досить високий ступінь узгодженості думок експертів. Це дозволяє стверджувати, що експертна група була сформованою з фахівців у сфері державного управління розвитком природних монополій, а також про адекватність присвоєних ними оцінок досліджуваним факторам.
Інформацію про сутність і вагомість факторів, що впливають на ефективність державного управління розвитком природних монополій, доцільно використовувати при виділенні напрямів та заходів із удосконалення ДУРПМ. Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що підвищення рівня формалізації процесу формування управлінських рішень, зокрема врахування різноманітних факторів при виборі оптимального рішення органами державного управління, здатна суттєво знизити ризик формування і реалізації нераціональних управлінських рішень щодо удосконалення ДУРПМ.
7. На підставі огляду і аналізу літературних джерел, а також дослідження факторів, які впливають на ефективність ДУРПМ, виявлено напрями удосконалення ДУРПМ. До них належать напрями, які стосуються захисту інтересів споживачів товарів (послуг) природних монополій, а також напрями, що стосуються раціоналізації ДУРПМ. Перша група напрямів включає: формування дієвої системи контролю за цінами і якістю товарів (послуг); запровадження оптимальної методики ціноутворення на товари (послуги) природних монополістів. Своєю чергою, до другої групи належать: удосконалення планування показників розвитку природних монополій; реорганізування інфраструктури управління природних монополій; формування дієвої системи стимулювання природних монополій та їх керівників; формування диверсифікованої системи контролювання повноти і своєчасності виконання планів розвитку природних монополій; створення системи регулювання діяльності природних монополій за цільовими результатами.
Щодо заходів, які доцільно реалізувати органам державної влади для удосконалення державного управління розвитком природних монополій, то до них належать:
1) встановлення залежності між собівартістю послуг, прибутком, ставкою податку з прибутку і коефіцієнтом отримання прибутку суб’єктами природних монополій;
2) формування системи інформування громадськості про обсяг і якість надання послуг суб’єктами природних монополій, про підрозділи і окремих осіб, які відповідають за стан комунікацій із надання послуг, про види відповідальності суб’єктів природних монополій за зобов’язання перед споживачами;
3) створення представництв, спеціалізованих відділів у структурі органів державного управління на місцях і покладення на них функції консультування споживачів послуг природних монополій на предмет їх прав і обов’язків, а також представлення їх інтересів у судових органах;
4) застосування на практиці системи стимулювання суб’єктів природних монополій до зниження собівартості послуг;
5) підготовка Указів Президента України про створення Національних комісій на усіх ринках, де діють природні монополії;
6) внесення змін і доповнень у Господарський кодекс України, Закон України «Про антимонопольний комітет України» та Закон України «Про природні монополії» на предмет узгодження формування і реалізації рішень у формі санкцій, націлених проти суб’єктів, які порушили антимонопольне законодавство;
7) внесення доповнень до правових актів, які регулюють діяльність природних монополій в Україні, у формі додатків на предмет уточнення тих термінів і понять, які неоднозначно трактують органи державної влади, з метою уникнення неоднозначного їх трактування у майбутньому;
8) формування спільної для суб’єктів керуючої системи управління розвитком природних монополій інформаційної бази даних;
9) застосування цільових угод у формуванні системи мотивування керівників підприємств, що є природними монополіями, до покращання результатів діяльності.
8. Узагальнивши позиції фахівців у сфері управління природними монополіями, а також провівши власні дослідження виявлено, що механізм реалізації заходів із удосконалення ДУРПМ слід формувати на засадах системного підходу. Тобто в процесі його побудови необхідно уточнити складові елементи механізму, а також взаємозв’язки між ними. У результаті проведених досліджень до елементів механізму реалізації заходів із удосконалення ДУРПМ віднесено:
• цілі удосконалення ДУРПМ (цілі удосконалення ДУРПМ є сукупністю довгострокових і поточних завдань, виконання яких націлене на розв’язання проблем ДУРПМ. Цілі є також системоутворюючим елементом механізму удосконалення ДУРПМ. Вони формуються суб’єктами ДУРПМ у результаті аналізу поточного стану об’єктів ДУРПМ та прогнозування змін факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, які діють на суб’єктів природних монополій. Під впливом сформованих цілей та поточного рівня їх виконання приводиться у дію механізм удосконалення ДУРПМ);
• суб’єкти і об’єкти удосконалення ДУРПМ (до суб’єктів удосконалення ДУРПМ належать органи державного управління, а саме Кабінет Міністрів Україні, Національні комісії регулювання природних монополій, Антимонопольний комітет України, місцеві органи державної влади, окремі міністерства, суди, а також громадські організації, природні монополії. Своєю чергою, об’єктами удосконалення ДУРПМ є вищевказані органи державної влади, використовувані ними методи, а також процеси і явища на ринку суб’єктів природних монополій);
• методи удосконалення ДУРПМ (з позиції управлінських рішень, етапами управління є формування, вибір, ухвалення і реалізація рішення. З огляду на це, методи удосконалення ДУРПМ у досліджуваному механізмі є зв’язковим елементом від наміру керівників ДУРПМ удосконалити ДУРПМ до реалізації конкретних заходів із виконання ухвалених рішень. На етапах формування, вибору і ухвалення рішень керівники декларують готовність удосконалити ДУРПМ, теоретичне знання способу виконати це завдання. Своєю чергою, на етапі реалізації рішення обрані методи удосконалення ДУРПМ застосовують на практиці);
• управлінські рішення щодо удосконалення ДУРПМ (метою формування управлінського рішення є санкціонування дій, націлених відносно конкретного об’єкта управління. Під санкціонуванням розуміємо вибір і забезпечення легітимності застосування конкретних методів впливу на об’єкт управління. Проведені дослідження показали, що управлінські рішення як елемент механізму удосконалення ДУРПМ слід класифікувати: за змістом (загальні (дозвольні); конкретні (інструктивні)); за характером (рішення щодо формування і затвердження планів; організаційні; мотиваційні; контролюючі і регулюючі рішення); за формою (усні; письмові));
• комунікації та інформація щодо удосконалення ДУРПМ (від рівня диверсифікації комунікацій, а також від чіткості побудови комунікаційних систем залежить повнота, своєчасність і достовірність інформації, яку використовують суб’єкти управління. Напрями руху інформації між складовими елементами механізму удосконалення ДУРПМ дозволяють розглядати механізм як динамічну систему, яка діє в результаті обміну інформацією між керуючою та керованою підсистемами ДУРПМ).
У результаті проведених досліджень виділено принципи удосконалення ДУРПМ, а саме: системність, конкретність, регулярність, відповідність інтересам споживачів товарів (послуг) суб’єктів природних монополій; економічна ефективність.
9. У системі удосконалення ДУРПМ під моніторингом слід розуміти сукупність методів і форм поточного контролю, які застосовуються суб’єктами керуючої системи управління до суб’єктів керованої системи управління на предмет відстеження відповідності фактичних параметрів заходів із удосконалення ДУРПМ проектним. Формування дієвої системи моніторингу стану реалізації заходів із удосконалення ДУРПМ слід здійснювати з позиції раціонального розподілу робіт між суб’єктами управління і автоматизованими системами з метою забезпечення суб’єктів контролювання повною, своєчасною і достовірною інформацією.
Проведені узагальнення показали, що за допомогою сучасних комп’ютерних технологій широке коло операцій із моніторингу процесів і явищ можуть виконуватись з мінімальною участю суб’єктів управління. До цих операцій належать: реєстрування даних (акумулювання інформації); обробка інформації; групування інформації; передача і збереження інформації; інформування суб’єктів про виявлені відхилення фактичних параметрів підконтрольних об’єктів від очікуваних; підготовка і вибір варіанту рішень із ряду альтернативних.
Щодо операцій моніторингу, які традиційно виконуються суб’єктами управління, то вони включають: співставлення даних автоматизованих систем із інформацією, що надходить з інших джерел; спостереження за процесами і явищами; огляд документації і заслуховування усних звітів і пояснень підлеглих; розроблення форм управлінської звітності і встановлення порядку звітування тощо.
З метою конкретизації особливостей виконання вищевказаних операцій в системі моніторингу стану реалізації заходів із удосконалення ДУРПМ у дисертації моніторинг розглянуто з позиції елементів його об’єкту. Об’єктом моніторингу є механізм реалізації заходів із удосконалення ДУРПМ. Із сукупності довгострокових і поточних завдань, виконання яких націлене на розв’язання проблем ДУРПМ, формуються цілі удосконалення ДУРПМ. У системі моніторингу цілі удосконалення ДУРПМ виступають підоб’єктом поточного контролювання на предмет повноти і своєчасності їх виконання.
Проведені дослідження показали, що удосконалення моніторингу на предмет повноти і своєчасності виконання цілей органів державної влади щодо удосконалення ДУРПМ вимагає високого рівня формалізації управлінської інформації. Виконання цього завдання сприятиме послабленню впливу суб’єктивного фактору на процес і результати моніторингу. Досягнення високого рівня формалізації в системі моніторингу повноти і своєчасності реалізації рішень щодо удосконалення ДУРПМ дозволить за допомогою засобів комп’ютерної техніки виконувати більшість операцій з поточного контролювання.
Важливу роль у формуванні автоматизованих систем моніторингу відіграє суб’єктивний фактор. Його дія найбільше проявляється у процесі проектування і сервісного супроводу автоматизованих систем. Як відомо, на етапі розробки автоматизованих систем ключовим завданням замовників і проектантів є узгодити потреби користувачів автоматизованої системи із можливостями розробників. Це узгодження вимагає також врахування економічного фактору. Рівень економічної ефективності інформаційної системи підприємства характеризує фінансову віддачу вкладення коштів підприємством у комп’ютерну техніку, проте не характеризує якісних параметрів використовуваних технічних засобів і програмних продуктів.
Оцінювання ефективності інформаційних систем підприємств із врахуванням як економічних, так і інших аспектів їх діяльності називають змішаним підходом. У межах змішаного підходу до оцінювання ефективності інформаційних систем підприємств, окрім вищевказаної послідовності, слід використовувати алгоритм, в основу якого покладено оцінювання таких характеристик інформаційних систем, як зміна кількості працівників підприємства, виконуваних операцій і витрат часу на їх обробку.
На основі узагальнення огляду літературних джерел і матеріалів проаналізованих організацій рекомендуємо формувати систему моніторингу удосконалення ДУРПМ на засадах колективного формування управлінських рішень, зокрема тих, що стосуються розроблення і впровадження заходів із регулювання діяльності суб’єктів природних монополій. Для колективного формування управлінських рішень органами державного управління доцільно створювати оперативно-діючу аналітичну групу з числа представників органів державного управління, а також суб’єктів природних монополій, яка б акумулювала, висувала, діагностувала і готувала до рівня практичного використання ідеї у вигляді готових управлінських рішень. До етапів акумулювання інформації та її використання для формування колективних управлінських рішень та їх реалізації належать:
1) застосування органами ДУРПМ різних методів і форм поточного контролювання з метою отримання інформації про фактичний стан суб’єктів природних монополій, рівень їх розвитку і відповідність фактичних показників очікуваним;
2) ідентифікування проблем розвитку суб’єктів природних монополій і формування аналітично-оперативної групи з їх розв’язання;
3) акумулювання аналітично-оперативною групою ідей щодо розв’язання виявлених проблем і підготовки варіантів рішень;
4) інформування суб’єктів природних монополій і органів державного управління про підготовлені варіанти рішень;
5) доопрацювання аналітично-оперативною групою запропонованих варіантів рішень із врахуванням пропозицій суб’єктів природних монополій і органів державного управління;
6) вибір і застосування органами державного управління регулюючих рішень.
Призначенням аналітично-оперативної групи є узгодження інтересів суб’єктів природних монополій та органів ДУРПМ, а також мінімізація витрат часу на формування і реалізацію регулюючих рішень. З огляду на це, вихідними принципами роботи аналітично-оперативної групи є: виявлення конфлікту інтересів; ідентифікування причин неможливості оперативно ліквідувати конфлікт і визначення пріоритетів розвитку природних монополій; доведення ідей із розв’язання виявлених проблем до рівня методичних рекомендацій; оперативність формування управлінських рішень; формування пропозицій із удосконалення моніторингу, зокрема щодо методів і форм його застосування та диверсифікування об’єктів моніторингу.
Їх застосування на практиці, як показали проведені дослідження вимагає певного організаційного забезпечення, зокрема визначеності регламенту ухвалення рішень і затвердження форми контролю за процесом реалізації рішень. Тобто, як і за інших обставин необхідною умовою ефективності формування і реалізації управлінських рішень є забезпечення високого рівня формалізації умов їх формування і реалізації. Сучасні інформаційні технології та засоби зв’язку дозволяють настільки формалізувати цей процес, що функції учасників аналітично-оперативної групи можуть бути зведеними лише до таких рішень, які охоплюють питання вибору алгоритму виявлення, аналізу і розв’язання проблем. Щоправда використання таких технологій вимагає певних фінансових витрат і належного рівня інформаційної освіти учасників аналітично-оперативної групи, що може стати на заваді їх практичного використання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алейникова О. А. Регулювання інноваційної діяльності в ринкових умовах / О. А. Алейникова // Економічні науки. Науковий вісник Буковинського державного фінансово-економічного інституту : Збірник наукових праць. — 2004. — Вип.5. — С. 211—219.
2. Алєксєєв І. В. Управління розвитком природних монополій : завдання, функції, методи / І. В. Алєксєєв, І. М. Талатура, C. В. Князь // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України. — 2007. — № 1 (24) (січень—березень). — С. 35—45.
3. Алєксєєв І. В. Удосконалення державного управління розвитком маркетингу природних монополій / І. В. Алєксєєв, І. М. Талатура, C. В. Князь // Логістика. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. — 2007. — № 580. — С. 191—199.
4. Алєксєєв І. В. Проблеми інвестування промислового виробництва в умовах монополізованих ринків / І. В. Алєксєєв, І. М. Талатура // Теоретичні та прикладні питання економіки. Збірник наукових праць. — 2006. — Вип.9. — С. 77—81.
5. Амоша О. І. Механізм переходу економіки України на інноваційну модель розвитку : Монографія / Амоша О. І. — Донецьк : НАН України, Ін-т економіки та промисловості, 2002. — 107 с.
6. Аналіз регуляторного впливу. Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)доповнення N 346 (346-2008-п) від 09.04.2008 до постанови КМУ від 25 грудня 1996 р. № 1548. — Офіц. вид. — К. : КМУ, 1996. — (Нормативний документ Кабінету Міністрів України. Постанова).
7. Аналіз регуляторного впливу. Порядок проведення перевірок (ревізій) щодо дотримання розпорядниками державних коштів вимог законодавства у сфері закупівель. — Офіц. вид. — К. : АМКУ, 2006. — (Нормативний документ Антимонопольного комітету України. Розпорядження).
8. Бабак А В. Ефективне регулювання цін природних монополістів (Теорія та практика міжнародного досвіду) / А В. Бабак, О. П. Романюк // Наш дім : Інформаційно-аналітичне видання. — 2003. — Вип. 1. — С. 1—9.
9. Базилевич В. Роздержавлення природних монопольних структур в Україні / В. Базилевич, Г. Филюк // Економіка України. — 2002. — № 3. — С. 35—42.
10. Бальцерович Л. Свобода і розвиток. Економія вільного ринку / Бальцерович Л. — Львів : Центр Європи, 2000. — 140 с.
11. Бандура О. В. Монополія та технологічна ефективність у реальному часі / О. В. Бандура // Актуальні проблеми економіки. — 2004. — № 12. — С. 27—30.
12. Бара З. Злоупортебление монопольным положением : источники и способы защиты / З. Бара // Конкуренція. — 2004. — № 1. — С. 55—61.
13. Босак А. О. Комунікації в системі менеджменту : суть та види / А. О. Босак // Менеджмент та підприємництво і Україні : етапи становлення і проблеми розвитку. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. — 2005. — № 547. — С. 12—21.
14. Безчасний Л. К. Інноваційна складова економічного розвитку : Монографія / Безчасний Л. К. — К. : НАН України, Інститут економіки, 2000. — 543 c.
15. Безчасний Л. Інноваційна модель економічного розвитку України / Л. Безчасний, В. Мельник // Журнал європейської економіки. — 2003. — № 3 (вересень). — С. 303—315.
Т. 2. — 2003. — 534 с.
16. Белан Е. П. Цикличность економических процессов в системах с монополистическим рынком труда / Е. П. Белан, М. В. Михалевич, И. В. Сергиенко // Кибернетика и системный анализ. — 2003. — № 4. — С. 24—39.
17. Биков А. Ю. Проблеми фінансування інноваційної діяльності / А. Ю. Биков // Економіка : проблеми теорії та практики. — 2004. — Т. IІ., Вип. 188. — С. 451—455.
18. Биконя С. Ф. Поведінка монополій в умовах перехідної економіки / С. Ф. Биконя // Актуальні проблеми економіки. — 2005. — № 5. — С. 4—14.
19. Биконя С. Ф. Теорія монопольного прибутку в умовах трансформаційних змін в економіці України / С. Ф. Биконя // Актуальні проблеми економіки. — 2005. — № 7. — С. 15—19.
20. Бойко Є. Формування цінової політики в умовах інноваційного розвитку підприємства / Є. Бойко, В. Данилишин // Регіональна економіка. — 2004. — № 4. — С. 12—15.
21. Бодров В. Г. Державне регулювання спеціальних монополій в Україні : [наукова монографія] / Бодров В. Г., Крушельницька Т. П., Манойленко О. В., Мартиненко В. Ф. — Харків : Національна академія державного управління при Президенті України, 2005. — С. 108—116.
22. Вакалюк Б. Пиродні монополії : вузол проблем / Б. Вакалюк // Юридичний журнал. — 2005. — № 4. — С. 11—14.
23. Ватаманюк О. З. Макроекономіка : [навч. посібник] / О. З. Ватаманюк — Львів : Інтелект-Захід, 2004. — 176 с.
24. Ващенко І. В. Рух грошових коштів у державі як об’єкт моніторингу, аналізу та контролю / І. В. Ващенко // Фінанси України. — 2004. — № 2. — С. 32—37.
25. Великий тлумачний словник сучасної української мови [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. — К. : Ірпінь, ВТФ “Перун”, 2003. — 1087 с.
26. Венгер В. В. Державне регулювання цін на продукцію природних монополій / В. В. Венгер // Фінанси України. — 2005. — № 3. — С. 82—89.
27. Віскузі Д. Економічна теорія регулювання та антимонопольна політика / Віскузі Д., Кіп В., Вернон Дж. М.; пер. с англ., наук. ред. пер. та автор. передм. О. Кілієвич. — К. : Основи, 2004. — 1047 с.
28. Вознюк О. Деякі методологічні аспекти регулювання діяльності органів Антимонопольного комітету України / О. Вознюк // Конкуренція. — 2003. — № 5. — С. 24—30.
29. Володін А. Прояви монополізму / А. Володін // Конкуренція. — 2003. — № 3. — С. 37—42.
30. Волков В. П., Волков Г. П. Наслідки відсутності державного регулювання цін в енергетичній галузі / В.П. Волков, Г.П. Волков // Держава та регіони. — 2003. — № 2. — С. 13—17.
31. Вощилко В. Транспортна демонополізація / В. Вощилко // Конкуренція. — 2003. — № 4. — С. 50—51.
32. Галайко Н. Р. Інноваційний підхід в системі оцінки ефективності банківського менеджменту / Н. Р. Галайко, Ф. М. Турко, О. В. Князь // Регіональні суспільні системи : ресурси і механізми ефективного управління. Збірник наукових праць : Соціально-економічні дослідження в перехідний період. 2006. — Вип. 2 (58). — С. 616—627.
33. Гаман М. Державна підтримка фінансування інновацій / М. Гаман // Економіка України. — 2004. — Вип. 8 (513). — С. 44—49.
34. Гаман М. Державне регулювання інноваційного розвитку України : Монографія / Гаман М. — К. : Національна акдемія державного управління при Президентові України, 2005. — 386 с.
35. Гаркуша В. В. Проблеми державного регулювання діяльності монополій в Україні / В. В. Гаркуша // Економіка : проблеми теорії та практики. — 2004. — Т. IV., Вип. 188. — С. 1088—1108.
36. Герасимчук З. В. Організаційно-економічний механізм формування та реалізації стратегії розвитку регіону / З. Герасимчук, І. Вахович— Луцьк : Луцький держ. технічний ун-т., 2002. — 248с.
37. Голиков В.И. Намерения, реалии, возможности и пути реализации инновационной стратегии развития экономики Украины / В. И. Голиков // Економіка і прогнозування. — 2004. — № 1. — С. 31—38.
38. Головань М. М. Державний фінансовий контроль і його реформування / М. М. Головань // Фінанси України. — 2003. — № 9. — С. 12—15.
39. Господарський кодекс України : за станом на 16 січ. 2003 р. / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К. : Істина, 2006. — 1009 с.
40. Грабовецький Б. Є. Економічне прогнозування : [навчальний посібник] / Грабовецький Б. Є. — К. : ЦНЛ, 2003. — 188 с.
41. Гриньов Б. В. Проблеми формування інноваційної системи в Україні / Б. В. Гриньов, П. Т. Бубенко, В. А. Гусєв // Економіка і прогнозування. — 2004. — № 3. — С. 127—138.
42. Гуменюк Д. О. Участь держави у формуванні інноваційного потенціалу / Д. О. Гуменюк // Фінанси України. — 2005. — № 10. — с. 36—41.
43. Дацій О. І. Інновації та економічний розвиток / О. І. Дацій // Економіка : проблеми теорії та практики. — 2004. — Вип. 188. — с. 433—437.
Т. 2. — 2004. — 685 с.
44. Дацій О.О. Організація інвестиційного забезпечення інноваційного процесу / О. О. Дацій // Держава та регіони. — 2004. — № 2. — С. 60—68.
45. Денисюк О. М. Особливості розвитку економіки України та антимонопольне регулювання / О. М. Денисюк // Економіка. — 2005. — № 7 — С. 29—35.
46. Довженко М. Сучасна теорія інвестицій / М. Довженко // Економіка України. — 2005. — № 4. — С. 15—17.
47. Долан Є. Дж. Ринок : мікроекономічна модель / Є. Дж. Долан, Д. Лідсней; пер. з англ.. — С.-Пб., 2000. — 493 с.
48. Економіка й організація інноваційної діяльності : [підручник] / О. І. Волков, М. П. Денисенко, А. П. Гречан та ін.; під. ред. проф. О. І. Волкова, проф. М. П. Денисенка. — К. : ВД “Професіонал”, 2004. — 960 с.
49. Економіка України : стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В. М. Гейця. — К. : Ін-т екон. прогнозув., Фенікс, 2003. — 1008 с.
50. Економічна енциклопедія : у трьох томах. Т.1 / [Редкол. : С. В. Мочерний (від.ред.) та ін]. — К. : Видавничий центр “Академія”, 2000 — 864 с.
51. Економічна енциклопедія : у трьох томах. Т.2 / [Редкол. : С. В. Мочерний (від.ред.) та ін]. — К. : Видавничий центр “Академія”, 2001 — 848 с.
52. Економічна енциклопедія : у трьох томах. Т.3 / [Редкол. : С. В. Мочерний (від.ред.) та ін]. — К. : Видавничий центр “Академія”, 2002 — 952 с.
53. Еременко В.И. Законодательство о пресечении недобросовестной конкуренции капиталистических стран / Еременко В.И. – М.: 1991 — 218 с.
54. Ємченко С. В. Державне регулювання діяльності паливно-енергетичного комплексу / С. В. Ємченко // Держава та регіони. — 2004. — № 5. — С. 285—292.
55. Єрмоленко М. М. Фінансова безпека держави : національні інтереси, реальні загрози, стратегія забезпечення / Єрмоленко М. М. — К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2001. — 39 с.
56. Есипов В. Оценка бизнеса / Есипов В., Маховиков Г., Терехова В. — СПб : Питер, 2001. — 416 с.
57. Жаров О. Енергетична монополія / О. Жаров // Конкуренція. — 2003. — № 4. — С. 9—14.
58. Жемчужникова Л. М. Економічне регулювання монополізму в трансформаційній економіці : Монографія / Жемчужникова Л. М. — Донецьк : Наука і освіта, 2003. — 203 с.
59. Жемчужнікова Г. П. Монополізм в економіці перехідного періоду України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук / Г. П. Жемчужнікова. — Донецьк : Донецький нац. ун-т, 2002. — 374 с.
60. Загородній А. Г. Фінансовий словник / А. Г. Загородній, Г. Л. Вознюк, Т. С. Смовженко. — 4-те вид., вип. та доп. — К. : Знання, КОО; Львів : Вид-во Львівського банківського інституту НБУ, 2002. — 275 с.
61. Задорожная Н. В. Предприятие на монопольном рынке / Н. В. Задорожная // Економика предприятия. — 2001. — № 1. — С. 70—96.
62. Закон України „Про Антимонопольний комітет України” : за станом на 26 лист. 1993 р. / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К. : Парлам. вид-во, 2006. — 21 с. — (Бібліотека офіційних видань).
63. Закон України «Про захист економічної конкуренції» : за станом на 11 січ. 2001 р. / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К. : Парлам. вид-во, 2001. — 47 с. — (Бібліотека офіційних видань).
64. Закон України „Про інвестиційну діяльність” : за станом на 18 вересня 1991 р. / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К. : Парлам. вид-во, 1991. — 28 с. — (Бібліотека офіційних видань).
65. Закон України «Про інноваційну діяльність» : за станом на 4 серпня 2002 р. / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К. : Парлам. вид-во, 2002. — 28 с. — (Бібліотека офіційних видань).
66. Закон України «Про природні монополії» : за станом на 20 квітня 2004 р. / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К. : Парлам. вид-во, 2004. — 21 с. — (Бібліотека офіційних видань).
67. Закон України «Про ціни і ціноутворення» : за станом на 3 груд. 2001 р. / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К. : Парлам. вид-во, 2001. — 24 с. — (Бібліотека офіційних видань).
68. Захарченко В. И. Нововведения: мотивация, моделирование, эффективность / Захарченко В.