ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В ГУМАНІТАРНІЙ СФЕРІ РЕГІОНУ УКРАЇНИ: СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

КІНДЗЕРСЬКИЙ Сергій Анатолійович

УДК 351.305

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В ГУМАНІТАРНІЙ СФЕРІ РЕГІОНУ УКРАЇНИ: СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

25.00.02 - механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата наук
з державного управління

Науковий керівник:
НИЖНИК Ніна Романівна,
доктор юридичних наук,
професор, член-кореспондент
АПрН України, заслужений
юрист України

КИЇВ - 2006

Зміст

Вступ ....................................................................................................................

4

Розділ 1
Теоретичні основи державного управління в гуманітарній сфері регіону України .

11

1.1. Розробка проблеми державного управління в гуманітарній сфері регіону України: сучасний стан .............................................................................

11

1.2. Поняття та сутність державного управління в гуманітарній сфері регіону України .....................................................................................................................

36

Висновки до першого розділу ................................................................................

50

Розділ 2
Система державного управління в гуманітарній сфері регіону України та її розвиток .

52

2.1. Управління освітою в регіоні - основа інтелектуального розвитку громадян ...................................................................................................................

52

2.2. Роль культурної галузі регіону у формуванні духовної та громадянської позиції громадян України .............................................................

76

2.3. Охорона здоров’я, фізкультура і спорт - важливі складові розвитку гуманітарної сфери регіону України .....................................................................

120

Висновки до другого розділу .................................................................................

137

Розділ 3
Шляхи розвитку державного управління в гуманітарній сфері регіону України .

140

3.1. Програма гуманітарної сфери - ключова складова розвитку регіону України .....................................................................................................................

140

3.2. Кадрове забезпечення гуманітарної сфери регіону ...................................

155

3.3. Контроль та моніторинг - важлива складова розвитку державного управління в гуманітарній сфері регіону України ..............................................

164

Висновки до третього розділу ...

177

Висновки ...........................................................................................................

179

Список використаних джерел ..........................................................

184

АР

-

Автономна Республіка

АРК

-

Автономна Республіка Крим

ВАТ

-

Відкрите акціонерне товариство

ВВП

-

Валовий внутрішній продукт

ВНЗ

-

Вищий навчальний заклад

ВНП

-

Валовий національний продукт

ВРУ

-

Верховна Рада України

ГПО

-

Готовий до праці та оборони

ДАК

-

Державна акредитаційна комісія

ЄС

-

Європейський Союз

ЗМІ

-

Засоби масової інформації

КВК

-

Клуб веселих та кмітливих

МЗС

-

Міністерство закордонних справ

МОЗ

-

Міністерство охорони здоров’я

МОН

-

Міністерство освіти і науки

МФ

-

Міжнародний Фонд

НАН

-

Національна Академія Наук

ООН

-

Організація об’єднаних націй

СНІД

-

Синдром набутого імунодефіциту

СРСР

-

Союз Радянських Соціалістичних республік

США

-

Сполучені Штати Америки

CHEPS

-

Голландський Центр досліджень у Га­лузі Вищої освіти

CNAA

-

Рада Національних Академічних До­сліджень

ВСТУП

Актуальність теми. На рубежі тисячоліть визначальним стає створення духовних цінностей, які формують людину та суспільство. Це особливо важливо для сучасної Української держави, в якій унаслідок тривалої духовної кризи не діють моральні регулятори, повільно йде становлення демократії, цивілізованої ринкової економіки. З метою побудови економічно могутньої, справді незалежної України першочергового значення набуває ефективне функціонування соціальних інститутів, які продукують духовні цінності. Саме брак духовності і є глибинною першопричиною багатьох негараздів, які нині пере­живають українське суспільство та держава.
Як свідчить історичний розвиток, жодна країна світу не вийшла з управлінської та еконо­мічної кризи, не подолавши духовну кризу. Згідно із законами суспільного розвитку піднесення духовності громадян дає можливість подолати економічну, політичну, гуманітарну, еколо­гічну та інші кризи українського суспільства.
Недосконалість нинішньої системи державного управління в гуманітарній сфері регіону породжує суперечливий процес розвитку суспільних відносин, зумовлює необхідність пошуку піднесення духовності суспільства. Особли­вого значення набуває дослідження цієї проблеми у наш час. Об’єктивними причинами, що актуалізують важливість проблем духовного життя суспільства, розробку нових, нетрадиційних підходів до шляхів їх розв’язання, є: відродження національного в культурі, зближення його із загально­людським на основі зростаючої інтеграції; гостра необ­хідність становлення нової якості мислення, свідомості; утвердження ефективних шляхів формування, виховання духовності та культури, які найповніше реалізовували б духовний потенціал особистості; переосмислення класич­них па­радигм розвитку духовного життя суспільства.
Практика багатьох країн свідчить про важливість і необхідність констру­ктивного розвитку державного управління в гуманітарній сфері регіону. Адже в регіонах сфокусовані державні та самоврядні засади, формуються й застосовуються ринкові відносини, надаються послуги населенню.
Основні методологічні засади державного управління на сучасному етапі розвитку держави ґрунтовно досліджено у працях провідних вітчизняних учених. Серед них - В.Г.Авер’янова [2], В.Д.Бакуменко [16, 17, 18], С.Д.Дубенко [62], В.М.Князєв [111], В.Г.Кремінь [123], О.Ю.Лебединська [136], В.І.Луговий [135], В.К.Майбо­рода [139], П.І.Надолішній [146], І.Ф.Надоль­ний [147], Н.Р.Нижник [152, 153], О.Ю.Оболенський [171], В.М.Олуйко [173, 174], Ю.І.Римаренко [211], В.М.Симоненко [215], В.А.Ску­ра­тівський [216, 217, 218], Г.Л.Таукач [227], В.В.Токовенко [229], С.А.Чукут [250-255], В.О.Шамрай [97], Л.Є.Шкляр [260] та ін.
Дослідженню окремих теоретичних і практичних аспектів цього питання присвячені праці: А.В.Александрова [8], В.П.Андрущенко [10], А.І.Арнольдова [14], Я.Я.Болюбаша [26], С.М.Вдовенка [30], З.С.Гладун [43], В.В.Карлової [100], А.І.Комарової [63], Е.М.Лібанової [55, 222], С.В.Майбороди [139], Л.Є.Пирога [182], Я.Ф.Радиша[205] та ін.
Сутність досліджуваної дисертантом наукової проблеми полягає в необхідності вироблення системного підходу до управління в гуманітарній сфері регіону України та визначення конкрет­них шляхів удосконалення державного управління в даній сфері. У зв’язку з цим важ­ливим науковим завданням є аналіз взаємозв’язку та теоретико-прикладного поєднання складових елементів системи державного управління в гуманітарній сфері регіону України та адаптації зарубіжного досвіду до української дійсності.
Це стало визначальним у виборі теми, зумовлює актуальність її дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисерта­ційна робота виконувалась на кафедрі державного управління та місцевого самоврядування Хмельницького університету управління та права за ком­плексним планом „Правові і управлінські засади розбудови української держа­ви та забезпечення прав громадян” (0104U004239), у розробці якого здобувач брав участь як виконавець. Автору належить розділ „Удосконалення державного управління в гуманітарній сфері регіону”.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є науково-теоретичне обґрунтування головних складових системи державного управління в гуманітарній сфері регіону та вироблення практичних рекомендацій щодо шляхів розвитку державного управління в гуманітарній сфері регіону України.
Відповідно до об’єкта, предмета, мети та гіпотези дослідження поставлені такі завдання:
- зробити аналіз та узагальнити теоретичні джерела, нормативно-правовий матеріал, державно-правову практику управління в гуманітарній сфері регіону, визначити ступінь та рівень наукової розробки досліджуваної теми;
- удосконалити й визначити сутність і зміст базових понять: „гуманітарна сфера регіону”, „державне управління в гуманітарній сфері регіону”, „гуманізація та гуманітаризація суспільства”;
- розкрити різноманітність підходів до сутності та елементів гуманітарної сфери та на їх основі подати власне визначення та бачення цієї сфери суспільного буття в регіоні;
- узагальнити теоретичні та практичні проблеми державного управління в гуманітарній сфері, окреслити та проаналізувати головні її складові;
- охарактеризувати сучасний стан складових елементів гуманітарної сфери регіону України та рівень державного управління ними;
- обґрунтувати модель організації та розвитку державного управління гуманітарною сферою регіону України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що формуються в державному управлінні в гуманітарній сфері регіону.
Предмет дослідження - стан і тенденції розвитку державного управління в гуманітарній сфері регіону.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що проведення аналізу розвитку державного управління в гуманітарній сфері регіону України дасть змогу розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення її функціону­вання. Упровадження запропонованих теоретичних розробок, положень, висновків та рекомендацій, отриманих у результаті дисертаційного дослідження, сприятиме розробленню оптимальної моделі організації та розвитку державного управління в гуманітарній сфері. Вивчення складових частин моделі державного управління в гуманітарній сфері регіону України допоможе визначити конкретні шляхи вдосконалення.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослід­же­н­ня є загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання. Системний підхід як методологічна основа дослідження дав змогу зробити загальний аналіз системи державного управління в гуманітарній сфері регіону України на основі дослідження взаємозв’язку та взаємодії її складових елементів. У роботі використовувалися методи класифікації, систематизації й узагальнення, що дозволило узагальнити законодавчу, нормативну документацію й наукову літературу за темою дослідження; моделювання і прогнозування - для розробки реко­мендацій щодо державного управління в гуманітарній сфері регіону України. За допомогою логіко-семантично­го методу поглиблено понятійний апарат. Використання структурно-функціонального методу дало можливість вивчити елементи структури й функціональні особливості системи державного управління в гуманітарній сфері регіону України. У дисерта­ційному дослідженні використані методи аналізу й синтезу, індукції та деду­кції, порівняльного аналізу, єдності теорії і практики, гіпотетико-дедуктивний метод для всебічного аналізу державного управління в гуманітарній сфері регіону України.
В основу роботи покладено порівняльний метод пізнання державно-управлінських явищ, який дав змогу проаналізувати рівень державного управління в гуманітарній сфері регіону України. З метою його всебічного аналізу застосовувалися також такі загальнонаукові та спеціальні методи, як історичний і формально-логічний. Застосування цих та інших методів наукового пізнання гарантувало вірогідність та об’єктивність дослідження державного управління в гуманітарній сфері регіону України, а також розв’язання поставлених перед дисертантом цілей і завдань.
У сукупності реалізація зазначених методів забезпечила цілісне дослідження державного управління в гуманітарній сфері регіону України, виявлення функціональних властивостей елементів гуманітарної сфери регіону, конкретних шляхів і механізмів удосконалення її функціонування.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації комплексно досліджуються теоретичні засади стану та шляхів розвитку державного управління в гуманітарній сфері регіону України. Наукова оригінальність отриманих результатів базується, насамперед, на тому, що
уперше:
- обґрунтовано необхідність виокремлення гуманітарної сфери в само­стійну сферу суспільного буття та визначено її головне завдання - формування духовних цінностей і відмежування її від соціальної сфери, завдання якої полягає в соціальному захисті населення;
- виявлено основні шляхи розвитку державного управління в гума­ні­тарній сфері регіону сучасної України (кадрове забезпечення, контроль та моніторинг і т.д.);
- запропоновано програмний підхід у гуманітарній сфері регіону України;
- проаналізовано кадрове забезпечення державного управління в гума­нітарній сфері регіону України;
удосконалено тлумачення понять „гуманітарна сфера регіону”, „державне управління в гуманітарній сфері регіону”, „гуманізація та гуманітаризація суспільства”;
набули подальшого розвитку:
- складові гуманітарної сфери регіону України як елементи системи державного управління в регіоні (освіта, наука, культура, охорона здоров’я);
- контрольна та моніторингова діяльність гуманітарної сфери регіону;
- шляхи вдосконалення державного управління в гуманітарній сфері регіону України.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення та практичні результати дисертаційного дослідження використовуються в діяль­ності Хмельницького університету управлінні та права (акт впровадження від 29.06.2005р. № 836/А).
Матеріали дисертаційного дослідження використані при розробці та прийнятті розпоряджень та програм Хмельницької обласної державної адмі­ністрації та обласної ради з питань, що стосуються галузі гуманітарної сфери (довідка про впровадження від 20 липня 2004 р. №06/14-10-2178/2004).
Практичне значення полягає у спрямуванні дисертаційного дослідження на подальше вдосконалення механізму державного управління в гуманітарній сфері регіону України. Сформульовані в ній пропозиції та висновки можуть бу­ти використані:
- у науково-дослідній роботі - для подальшої розробки теорії державного управління сферами суспільного буття;
- у правотворчій роботі - як теоретичний матеріал для вдосконалення та розвитку гуманітарної сфери в регіоні та осучаснення національної концепції гуманітарної сфери;
- у навчальному процесі - для підготовки та викладання відповідних модулів і спецкурсів;
- у науково-дослідницькій роботі студентів.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослі­дженням автора. Висновки, пропозиції та рекомендації, у тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, одержані автором самостійно. Ідеї та розробки співавторів, з якими були підготовлені статті, у дисертації не використо­ву­валися.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорю­валися на засіданнях кафедри державного управління і менеджменту На­ціональ­ної академії державного управління при Президентові України. Окремі аспекти розробки проблеми державного управління в гуманітарній сфері регіону України, запропоновані теоретичні положення та одержані висновки були оприлюднені автором на наукових і науково-практичних вітчизняних та зарубіжних конфе­ренціях, зокрема: на щорічних наукових конференціях у Національній академії державного управління при Президентові України; на науково-практичної конфе­ренції за міжнародною участю (Київ, 2004); на Міжнародному конгресі з підготовки вищих державних службовців (Київ, 2005).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у одинадцяти наукових працях, у тому числі в дев’яти статтях у фахових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків. Повний обсяг дисертації - 205 сторінок, із них основного тексту 181 сторінка. Робота містить 6таблиць. Список використаних джерел містить 266 найме­нувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні головних складових системи державного управління в гуманітарній сфері регіону. Результати дослі­дження підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, і дають змогу зробити такі висновки, що мають теоретичне і практичне значення.
1. Аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури за темою дослідження свідчить, що стан її розробленості характеризується фрагментарністю й відсутністю системного підходу до її вивчення. На сьогодні в українській науці бракує комплексних досліджень з державного управління, відсутня сучасна концепція державного управління в гуманітарній сфері регіону України, немає механізмів управління, здатних органічно поєднувати науку й практику. Розробка різнобічної теорії управління в гуманітарній сфері регіону України є актуальною для теорії та практики державного управління.
2. Здійснений аналіз засвідчив, що рівень теоретичного осмислення категорій „держа­вне управління в гуманітарній сфері регіону” не досяг єдиного розуміння, коли теоретична основа стає провідною у вирішенні прикладних завдань державного управління в гуманітарній сфері регіону України. У роботі дослі­джу­ються дані проблеми, при цьому акцент зроблено на понятті „гуманітарна сфера”.
У дисертації обґрунтовано та розкрито сутність державного управління в гуманітарній сфері регіону України, що безпосередньо впливає на якість та ефективність державного управління в цілому.
3. Державне управління в гуманітарній сфері розглядається через її складові структурні елементи: освіту, культуру, охорону здоров’я і спорт. Аналіз цих складових свідчить, що мова йде про управління в гуманітарній сфері регіону. В роботі акцент зроблено на духовній сфері, оскільки вона пов’язана з формуванням особистості, з розумовою діяльністю, проявом певних поглядів та позицій, що породжені життям та обумовлені історичним досвідом. Саме духовність поєднує освіту, науку, культуру тощо.
Різка диспропорція розвитку мережі закладів культури в місті й на селі, суб’єкти­вне ставлення місцевої влади до цієї сфери, мізерне фінансування спричи­ню­ють низькі соціальні стандарти життя в сільській місцевості, надзвичайне зни­жен­ня рівня культурно-творчої активності населення, інтелектуального рівня, особливо в молоді, яка через 10-15 років визначатиме обли­ч­чя суспільства, його інтереси, його пріоритети.
4. На основі зробленого аналізу зазначено, що українська нація могла б цивілізуватися через гуманітаризацію, гуманізацію суспільного життя, ставши в пригоді самим усій цивілізації активізацією та динамізацією власного національно-культурного життя, яке, неповторне й оригінальне, є органічним елементом світової духовно-культурної різноманітності. Про це свідчить і національна духовно-куль­турна традиція українців, яка, перебуваючи впродовж більш ніж десяти століть у за­га­льно­європейському цивілізаційному контексті, була складовою європейської культури.
Дослідженням визначено, що для того, аби Україна посіла належне місце серед розви­нутих держав, необхідно до­ко­рінно переглянути державну політику в гуманітарній сфері як на центральному, так і на регіональному рівні державного управління. Результатом такого перегляду має стати визнання і проголошення на державному рівні цієї сфери пріоритетним стратегічним напрямом та визначальним чинником національного прогресу України в ХХІ столітті. При цьому гуманітарна сфера має розглядатися як основа розвитку цивілізації, як фактор формування духовної зрілості, компетентної, соціально активної особистості, котра почуває себе комфортно в умовах будь-якої професійної діяльності.
5. Розроблено модель розвитку гуманітарної сфери регіону, адекватної проблемам і запитам нового українського суспільства, нової державно-управлінської системи.
Важливою передумовою для повноцінного розвитку гуманітарної сфери регіону має стати така її модель, за якої цей розвиток відбувається не шляхом „проїдання” ресурсів майбутніх поколінь, не шляхом механічного збільшення бюджетних вливань, а шляхом створення таких умов для функціонування цієї сфери та діяльності її кадрів, які б забезпечили їм у перспективі можливість міцно стати на ноги в економічному й творчому плані, приваблюючи інвесторів та меценатів. Це особливо важливо нині, коли зниження чисельності зайнятих працівників відчутно позначилося на тих галузях гуманітарної сфери, які забезпечують формування інтелектуального потенціалу держави на освіті, культурі, мистецтві, науці.
6. У новій моделі організації гуманітарної сфери в регіоні важливе значення мають децентралізація цієї сфери, усунення зайвої регламентації, нормативно-бюро­кратичних обмежень. Перспективним шляхом децентралізації має стати ширше застосування орендних відносин, перетворення дер­жавних і комунальних установ на недержавні з частковим збереженням бюджетної підтримки.
Суспільна значимість гуманітарної сфери в регіоні має вимі­рюватися не заро­бле­ними нею коштами, а тим, що вона робить для піднесення духовності українців.
7. Реформування гуманітарної сфери та кожної її галузі сприятиме не лише покращенню рівня задоволення населення послугами, більш раціональному використан­ню ресурсної бази, підвищенню добробуту населення, але й зменшенню чисельності тих, хто перебуває на межі та за межею бідності. При цьому потрібно вдосконалити нормативні методи бюджетного фінансу­вання, що полягають у чіткому окресленні сфери їхнього застосування. На норма­тивній основі мають, насамперед, фінансуватися найважливіші базові організації та уста­нови гуманітарної сфери. В основу фінансових розрахунків мають бути покла­дені нормативи надання гуманітарними галузями послуг з урахуванням регіональ­них особливостей. Для цих організацій та установ, що опиняються поза базовою ме­режею фінансування, слід не лише створити сприятливі умови для одержання вла­сних доходів, а й обов’язково зберегти часткове бюджетне фінансування, стиму­лю­вати надходження від платних послуг, заохочувати благодійництво та інвестування.
8. Обґрунтовано, що в регіонах має бути створена система контролю та моніторингу гума­нітарної сфери, що полягає в завчасному виявленні небезпеки в широкому розумінні цього слова, завдяки чому з’являється можливість попередити або мінімізувати наслідки майбутнього деструктивного розвитку подій. Таким чином, моніторинг гуманітарної сфери в регіоні розглядається як науково обґрунтована, зорієнтована на інформа­ційне забезпечення державного управління система збору, обробки, збереження і роз­повсюдження інформації про гуманітарну сферу в регіоні або її окремі елементи, що дозволяє зробити висновки про стан як суб’єкта, так і об’єкта гуманітарної сфери в будь-який момент часу та спрогнозувати його розвиток. У цьому аспекті можли­вість прогнозної оцінки певного явища надає моніторингу особливу цінність та зна­чущість з точки зору потенційного користувача.
9. Урахування основних наукових результатів дисертаційного дослідження, вітчизняного й світового досвіду дає підстави з метою розвитку державного управління в гуманітарній сфері регіону України запропонувати такі практичні рекомендації:
- створити Національну раду з питань державної гуманітарної політики при Президентові України з метою збагачення та розвитку культури й духовності, покращення демографічної ситуації, збереження генофонду, забезпечення доступної якісної освіти для кожного громадянина держави з урахуванням перспектив міжнародної інтеграції України, ефективної економіки на основі інноваційної моделі розвитку та реалізації наукового потенціалу, консолідації та розвитку української нації;
- розробити й прийняти довготермінову президентську програму фундаментальних міждисциплінарних досліджень у сфері гуманітарної політики;
- активізувати дії органів державної влади та органів місцевого самоврядування у формуванні та розвитку системи гуманітарної сфери в регіоні; перейти від директивних методів управління до сучасних регулятивних методів, що ґрунтуються на демократичних, правових засадах, економічних важелях, які створюють умови для покращення фінансового, матеріального забезпечення гуманітарної сфери регіону;
- політично та ідеологічно визнати гуманітарну сферу духовного виробництва і примноження людського капіталу суспільства, яка посідає основоположне місце в сталому державотворенні;
- доцільно прийняти закон „Про обдаровану молодь”, у регіонах розробити й прийняти своєрідну „національну молодіжну конституцію”, розраховану на найближчу перспективу;
- Міністерство праці і соціальної політики спільно з Міністерством економіки має створити єдиний державний банк потреби у фахівцях. Необхідно на науковій основі чітко прогнозувати, стільки і які потрібні фахівці. Держкомстату слід переглянути форми статистичної звітності, привести їх у відповідність із Законом України „Про вищу освіту”;
- запровадити якісні й прозорі процедури щодо фінансування гуманітарної сфери регіону;
- створити в регіонах аналітичні групи для аналізу стану та розробки нормативно-правового забезпечення розвитку гуманітарної сфери регіону України;
- реалізувати принципи нульового оподаткування освітніх, навчально-виховних і науково-дослідних закладів;
- підвищити ефективність використання та адаптації зарубіжного досвіду управління в гуманітарній сфері регіону.
Результати дослідження не вичерпують усіх можливостей даного напряму роботи. Перспективу подальшої розробки теми вбачаємо в дослідженні тенденції, особливостей, періодів та етапів розроблення концепції професійної підготовки відповідних управлінських кадрів до проведення гуманітарної політики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. А культура” не вписалась // Голос України. 2004. - 14 серпень. - № 141.
2. Авер’янов В.Б. Демократизація адміністративного права - ключове завдання його реформування // Держ. упр.: проблеми адміністративно-правової теорії та практики. - К.: Вид. дім Ін юре”, 2003 - С. 247-254.
3. Аза Л.А. Воспитание как философско-социологическая проблема. - К.: Наук. думка, 1993. - 131 с.
4. Азов Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика - М.: Центр экономики и маркетинга. - С. 152-201.
5. Актуальні проблеми духовності: Зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф. у Кривому Розі, жовтень. 1987 р. / Криворіз. пед. ін-т; Т.А.Хорольська (ред.). - Кривий Ріг, 1995. - 232 с.
6. Актуальні проблеми духовності: Зб. наук. доп. та реф. Викладів повідомлень ІІ-ї Всеукр. конф. у Кривому Розі. Вип. 2 / Криворіз. пед. ін-т; Т.А.Хорольська (ред.). - К.: Кривий Ріг, 1997. - 397 с.
7. Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: Зб. наук. пр. / Київ. Лінгв. Ун-т; Відп. ред. М.М.Бровко, О.Г.Шутов. - К.: ТОВ Міжнар. фін. Агенція”, 1998. - 158 с.
8. Александрова А.В. Отчуждение как форма развития культуры. - К.: Самватас, 1996. - 194 с.
9. Аналитический обзор развития культуры в республике Казахстан в 1997 г. // Панорама культурной жизни стран СНГ и Балтии: Информ. сб. - М.: Изд. РГБ. - 1998. - Вып. 8. - С. 2 - 19.
10. Андрущенко В.П., Губернський Л., Михальченко М. Культура. Ідеологія. Особистість: Методолого-світогляд. аналіз. - К.: Знання України, 2002. - 578 с.
11. Андрущенко В.П. Духовная культура как фактор идейно-нравственного развития личности: Автореф. дис. д-ра филос.н. / Белорус. ун-т. - Минск, 1991. - 29 с.
12. Андрюшина Н.Е. Духовный мир личности как социально-философская проблема: Автореф. дис. канд. филос. наук / Моск. пед. ун-т. - М., 1992. - 17 с.
13. Антология культурологической мысли / С.П.Мамонтов, А.С.Мамонтов (авт.-сост.); РАО. Ун-т. - М., 1996. - 352 с.
14. Арнольдов А.И. Человек и мир культуры: Введ. в культурологию. - М.: Изд-во МГИК, 1992. - 240 с.
15. Бабаков В.Г., Семенов В.М. Национальное сознание и национальная культура (методологические проблемы) / РАН. Ин-т философии. - М., 1996. - 70 с.
16. Бакуменко В.Д. Підходи і моделі у сучасному програмно-цільовому управлінні / Зб. наук. пр. УАДУ/ За заг. ред. В.І.Лугового.
17. Бакуменко В., Кравченко С., Штика Л. Аналіз та оцінювання стану адміністративного реформування в Україні // Вісн. НАДУ. - 2004. - № 4. - С. 5-9.
18. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми територій, методологій, практики: Монографія. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - 320 с.
19. Барановский В.Ф. Духовность личности: социальный механизм развития // НАН Украины. Ин-т философии, Киев. ин-т Военно-воздуш. сил. - К., 1995. - 167с.
20. Бень А. Шансонізований простір // Голос України. - 2004. - 21 лютого. - №34. - С. 8.
21. Бестужев-Лада И.В. Прогнозное обоснование социальных нововведений / РАН; Институт социологии (Киев) - М.: Наука, 1993. - 233 с.
22. Бех И.Д. Нравственность личности: стратегия становления. - Ровно: РИО упр. по печати, 1991. - 146 с.
23. Бібліотечна Україна в цифрах: Стат. зб. (1996 - 1997) / Упорядник Н.Б. Грищенко. - К., 1998. - 40 с.
24. Бібліотечна Україна в цифрах: Стат. зб. (1997 - 1998) / Упорядник Н.Б. Грищенко. - К., 1999. - 37 с.
25. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я.Сухарева, В.Д.Зорькина, В.Е.Крутских. - М.: ИНФРА - М, 1997. - 709 с.
26. Болюбаш Я.Я. Чинники оптимізації освіти // Уряд. кур’єр. - 2004. - 15жовт. - № 196. - С. 6.
27. Борзих О. Пріоритети майбутнього визначатиме молодь // Голос України. - 2004. - 9 січ. - № 3. - С. 6.
28. Васильєва О.І. Управління соціально-економічним розвитком монофункціональних міст України: Автореф. дис. - К, 2004.
29. Васильчук Ю. Постиндустриальная экономика и развитие человека // МЭ и МО. - 1997. - № 9. - С. 79.
30. Вдовенко С.М. Соціально-економічні та управлінські основи реформування гуманітарної сфери регіону в умовах перехідної економіки. Автореф. дес. на здобуття наукового ступеня к.н.держ.упр., К.,1999. - С. 10.
31. Виступ Уповноваженого Верховної ради України з прав людини Н.Карпачової на представленні у Верховній Раді України щорічної доповіді про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні (18 квітня 2003р., м.Київ) // Голос України. - 2003. - 10 черв.
32. Вишневский А. Демографический потенциал России // Вопросы экономики. - 1998. - № 5. - С. 108-117.
33. Войтенко В.П. Людина на зламі тисячоліть. Метанойя. - К.: Гіпократ, 1998. - 140 с.
34. Волга Л. Про інтелектуальний багаж, молодь і відповідальність перед майбутнім // Уряд. кур’єр. - 2004. - 27 лип. - № 139. - С. 8.
35. Волков А.Н. Проблемы духовной философии. - М.: Агентство ДОК”, 1995. - Т. 1.- 163 с., Т. 2, кн. 2. - 203 с.
36. Воронин Г.Л. Духовная организация личности и общества как объект социологического изучения: Автореф. дис. канд. соц.н. / РАН. Ин-т социологии. - М., 1995. - 33 с.
37. Воротін В. Макроекономічне регулювання в умовах глобальних трансформацій: Монографія. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. - 392 с.
38. Всеукраїнська Науково-методична конференція Гуманізація і гуманіста­ризація вищої технічної освіти”. Наук. пр. / ХТУРЕ, Х., 2000. - 257 с.
39. Всі ріки культури - в один океан духовності // Культура і життя. - 2004. - № 23. - 30 черв.
40. Гальчинський А. Час виправляти помилки // Віче. - 2000. - № 7.
41. Гапоненко А.Л., Панкрухин А.П.. Стратегическое управление: Учеб. для студ. вузов, обучающихся по специальности 061100 Менеджмент организации”. - М.: Омега - Л., 2004. - 472 с.
42. Гелбрейт Дж. Почему правые неправы // Советская культура. - 1990. - 3фев.
43. Гладун З.С. Державне управління в галузі охорони здоров’я. - Т.: Укрмедкнига, 1999. - 312 с.
44. Гойло В. С. Современные буржуазные теории воспроизводства рабочей силы. - М.: Наука, 1975. - 195 с.
45. Головатый Н.Ф. Социология молодежи: Курс лекций. - К.: МАУП, 1999. - 223 с.
46. Горбатенко В.П. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть. - К.: Видавничий центр Академія”, 1999. - 239 с.
47. Горенко О.М. Соціально-політичний вимір європейської інтеграції та Україна / Інститут історії України НАН України. - К., 2002. - 154 с.
48. Государственное и муниципальное управление: СПРАВОЧНИК. - М.: Издательство Магистр”, 1997. - 496 с.
49. Гранти міжнародного фонду Відродження” 2000 року // Дзеркало тижня. - № 13-16. - С. 18.
50. Гриневецький С. Інвестиції в людський капітал // Уряд. кур’єр. - 2004. - 14 трав. - № 89. - С. 7.
51. Грішнова О. Проблеми ринкової трансформації освіти та професійної підготовки // Україна: аспекти праці. - 1998. - № 1. - С. 26.
52. Гуманізм і духовність у контексті культури / НАН України. Ін-т філософії; Т. Біленко (ред.). - Дрогобич, 1995. Кн. 1. Духовність у гуманістичних виявах творчості. - 266 с. Кн. 2. Духовність національної культури. Духовність і ґенеза особистості. - 262 с.
53. Гуманітарна сфера України: проблеми і шляхи формування. - К., 2000. - 95с.
54. Гуманітарна сфера: питання теорії і практики: Монографія / В.І.Куценко, Л.Г.Богуш, О.А.Комарова, Я.В.Остафійчук; За ред. В.І.Куценко. - К.: Наук. Світ, 2002. - 456 с.
55. Данилишин Б.М., Дорогунцов С.І., Куценко В.І., Лібанова Е.М., Бандур С.І., Черничко І.В. Гуманітарна сфера України: проблеми і шляхи формування: Монографія / За ред. Б.М.Данилишина. - К.: РВПС України НАН України, 2000. - 95 с.
56. Державна політика в гуманітарній сфері (матеріали круглого столу). - Івано-Франківськ, 2001. - 90 с.
57. Державне управління перехідних суспільств в умовах глобалізації. Матеріали засідання міжнародного круглого столу, організованого Фондом інтелектуальної співпраці Україна - ХХІ століття”. - К.: Українські пропілеї, 2001. - 32 с.
58. Державне управління: філософські, світоглядні та методологічні проблеми: Моногр. / Кол. авт.; За ред. д-ра філос.н., професора В.М.Князєва. - К.: Вид-во НАДУ. - Міленіум, 2003. - 320 с.
59. Дзюба І. Нам болить Україна // Голос України. - 2001. - 7 липня.
60. Диагностика и мониторинг в управлении образовательным процессом / под ред. Т.Ф. сенкова. - Ульяновск: ИПК ПРО, 2000. - 60 с.
61. Днепров Э.Д. Современная школьная реформа в России. - М.: Наука, 1998. - 464 с.
62. Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні: Навчально-методичний посібник. / За заг. ред. д.юрид.н., проф. Н.Р.Нижник. - К.: Ін-Юре, 1999. - 244с.
63. Духовність як основа консолідації суспільства. Уряду України, Президенту, законодавчій, виконавчій владі. Аналітичні розробки, пропозиції наук. та практ. працівників. Міжвідомчий науковий збірник / Керівники авт. колект.: А.І.Комарова, В.Г.Табачківський, І.М.Кучерук, Л.П.Виговська. - Т. 16. - К., 1999. - 604 с.
64. Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера / За ред. Р.Дяківа. - К.: Міжнародна економічна фундація. - 2002. - 703 с.
65. Ефремова Н.Ф. Тестовый квалиметрический мониторинг в школе // Подходы к построению систем оценки качества в образовании: материалы IX симпозиума Квалиметрия человека и образования: методология и практика”. - М., 2000. - 132 с.
66. Європейський вибір: Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України, 2002. - 96 с.
67. Закон України Про бібліотеки і бібліотечну справу” // Відом. Верховної Ради України. 1995. - №7. - С. 45.
68. Закон України Про видавничу справу” // Відом. Верховної Ради України. - 1997. - № 32. - С. 206.
69. Закон України Про вищу освіту” // Освіта. - 2002. - 20-27 лютого.
70. Закон України Про внесення змін до Закону України Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” // Голос України. - 2002. - 5 березня.
71. Закон України Про внесення змін до Закону України Про наукову і науково-технічну діяльність” // Відом. Верховної Ради України. - 2000. - № 28. - С.223.
72. Закон України Про внесення змін до Основ законодавства України про культуру” // Уряд. кур’єр. - 2001. - 31 жовтня.
73. Закон України Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” // Відом. Верховної Ради України. - 1997. - № 50. - С. 302.
74. Закон України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” // Відом. Верховної Ради України. - 1993. - № 1. - С. 1; 1993. - № 46. - С. 427; 1997. - № 15. - С. 115.
75. Закон України Про загальну середню освіту” // Закон України: офіційне видання, 1999.
76. Закон України Про інформацію” // Відом. Верховної Ради України. - 1992. - № 48. - С. 650.
77. Закон України Про кінематографію” // Відом. Верховної Ради України. - 1998. - № 22. - С. 114.
78. Закон України Про мови” // Україна: інформація і свобода слова. - 1996. - С. 378.
79. Закон України Про музеї та музейну справу” // Відом. Верховної Ради України. - 1995. - № 25. - С. 191.
80. Закон України Про наукову і науково-технічну діяльність” // Відом. Верховної Ради України. - 1992. - № 12. - С. 165.
81. Закон України Про наукову і науково-технічну експертизу” // Відом. Верховної Ради України. - 1995. - № 9. - С. 56.
82. Закон України Про Національну програму інформатизації” // Відом. Верховної Ради України. - 1998. - № 27-28. - С. 181.
83. Закон України Про освіту” // Відом. Верховної Ради України. - 1991. - №34. - С. 451; 1993. - № 10. - С. 76; № 26. - С. 277; 1994. - № 29. - С. 258; № 45. - С. 404; 1996. - № 21. - С. 84.
84. Закон України Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” // Відом. Верховної Ради України. - 2001. - № 48. - С. 253.
85. Закон України Про професійних творчих працівників та творчі спілки” // Відом. Верховної Ради України. - 1997. - № 52. - С. 312.
86. Закон України Про свободу совісті та релігійні організації” // Закон України. - 1996. - С. 378.
87. Закон України Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України” // Відом. Верховної Ради України. - 1997. - № 45. - С. 284.
88. Закон України Про телебачення і радіомовлення” // Відом. Верховної Ради України. - 1994. - № 10. - С. 43.
89. Запорука злагоди і порозуміння // Культура і життя. - 2003. - № 16. - 18черв.
90. Затовський А. Мудрість закону Божого // Уряд. кур’єр. - 2004. - 23лип. - № 137. - С. 7.
91. Звіт голови обласної державної адміністрації Лундишева В.М. про забезпечення соціально-економічного та культурного розвитку, суспільно-полі­тичну ситуацію в регіоні за 2003 рік // Подільські вісті. - 2004. - 9берез. - № 33. - С. 3-5.
92. Звіт голови обласної ради А.О.Овчарука // Подільські вісті. - 2004. 18червня. - № 82. - С. 1-4.
93. Зінковська М. Довіримо здоров’я нації сімейним лікарям? // Уряд. кур’єр. - 2004. - 2 жовтня. - № 187. - С. 11.
94. Иванов В.Н., Патрушев В.И. Инновационные социальные технологи государственного и муниципального управлення: В.Н. Іванов, В.И. Патрушев. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ЗАО Издательство Экономика”, 2001. - 327 с.
95. Інформаційний державний простір // Уряд. кур’єр. - 2004. - 4 лютого. - №21. - С. 4.
96. Кант И. К вечному миру // Сочинения: В 6 т. - М., 1966. - Т. 6. - 586 с.
97. Калюжний Р.А., Шамрай В.О., Швець М.Я., Павловська В.Д., ГуцалюкМ.В. Інформаційне забезпечення управлінської діяльності в умовах інформатизації: організаційно-правові питання теорії і практики. - К., 2002. - 296 с.
98. Карлова В.В. Державна культурна політика і поняття, сутність та зміст у контексті сучасних підходів // За. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - Вип. 2. - с. 301-314.
99. Карлова В.В. Державна політика у сфері культури: проблеми та напрями здійснення в сучасних умовах // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні. Матеріали наук.-практ. конф. за міжн. участю (30 трав. 2001 р., Київ) Ред. В.І.Луговий (голов. ред.) та ін.: У 3 т. - Н.: Вид-во УАДУ, 2001. - Т.2 - С. 348-352.
100. Карлова В.В. Державна політика у сфері культури: сутність та особли­вості реалізації в сучасних умовах. Автореф.дис. к.держ.упр. К., 2003. - С. 18, 19.
101. Кіндзерський С.А. Гуманітарна сфера як задоволення конституційного проголошення прав і норм людського розвитку // Вісн. НАДУ. - 2004. - № 4. - С.416-421.
102. Кіндзерський С.А. Державне управління гуманітарною сферою на сучасному етапі розвитку українського суспільства // Національна академія державного управління при Президентові України. Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю (28 травня 2004 року м. Київ). - Т.1. - С. 106, 107.
103. Кіндзерський С.А. Державне управління гуманітарною сферою регіону // Матеріали VІІІ Міжнародної науково-практичної конференції „Наука і освіта 2005” том 14. Державне управління Наука і освіта”. - Дніпропетровськ, 2005. - С.49-52.
104. Кіндзерський С.А. Деякі питання забезпечення виконання програми зайнятості населення в Україні (на прикладі Хмельницької області за 2003 рік) // Вісн. Хмельницького інституту регіонального управління та права. - 2004. - № 3 (11). - С. 283-297.
105. Кіндзерський С.А. До проблеми вироблення цивілізованої стратегії державного управління в гуманітарній сфері України // Університетські наукові записки. - Хмельницький, - 2005. - №1-2 (13-14). - С. 257-262.
106. Кіндзерський С.А. Завдання державного управління гуманітарною сферою на сучасному етапі // Зб. наук. пр. НАДУ. - К.: Вид-во НАДУ, 2005. - Вип. 1/2005. - С. 425-431.
107. Кіндзерський С.А. Понятійна ідентифікація гуманітарної сфери як виклик сьогодення // Статистика України. - 2005. - № 2 (29). - С. 84-87.
108. Кіндзерський С.А. Правороз’яснювальна робота як елемент підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні // Вісн. Хмельницького інституту регіонального управління та права. - 2004. - № 1-2 (9-10). - С. 292-303.
109. Кіндзерський С.А. Суч