ДИНАМІКА СКЛАДНО-СУФІКСАЛЬНОЇ ДЕРИВАЦІЇ ІМЕННИКІВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ XI – XVIII СТ.

Краткое описание

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Ліпич Вікторія Миколаївна

УДК 808.3-541.42:800.23

ДИНАМІКА СКЛАДНО-СУФІКСАЛЬНОЇ ДЕРИВАЦІЇ ІМЕННИКІВ В
УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ XI XVIII СТ.

10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата
філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук, професор
Білоусенко Петро Іванович

ЗАПОРІЖЖЯ 2005

ЗМІСТ

ВСТУП.........................................................................................................

4

РОЗДІЛ 1. СКЛАДНО-СУФІКСАЛЬНІ ІМЕННИКИ В СЛОВО­ТВІРНІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ...............
1.1. Розмежування понять словоскладання та основоскладання в системі словотвору ..............................................

10

10

1.2. Визначення обсягу поняття складне слово”......................

17

1.3. Питання походження складних іменників..........................

28

1.4. Особливості взаємодії основоскладання й суфіксації.......

34

1.5. Перифразування як метод визначення семантики складно-суфіксальних дериватів.........................................................

41

РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК СЛОВОТВІРНОЇ СИСТЕМИ СКЛАДНО-СУФІКСАЛЬНИХ ІМЕННИКІВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ XI XVIII СТ. .............................................................................

52

2.1. Складення з суфіксом и~ ................................................

53

2.2. Складення з суфіксом ьство (-ство)...............................

85

2.3. Складення з суфіксом (н)ость (-ість)............................

92

2.4. Складення з суфіксом ьць (-ець)....................................

95

2.5. Складення з суфіксом ьникъ (-ник) ............................

112

2.6. Складення з нульовим суфіксом (Ø) .............................

122

2.7. Складення з суфіксом тель ............................................

137

2.8. Складення з суфіксом - ица (-иця) .................................

144

2.9. Складення з суфіксом ца (-ця).........................................

154

ВИСНОВКИ ............................................................................................

157

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ДЖЕРЕЛ .............................

162

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ................................... 172

ВСТУП
Однією з найважливіших та найактуальніших проблем сучасного мовознавства є дослідження розвитку словотвірної системи мови, визначення чинних у ній моделей і вивчення закономірностей їх функціонування. Протягом останніх десятиліть спостерігається пожвавлення інтересу українських лінгвістів до історичного висвітлення словотворення різних частин мови, у тому числі й іменника (праці Л.Л.Гумецької, С.П.Бевзенка, М.А.Жовтобрюха, С.П.Самійленка, І.Й.Тараненка, П.І.Білоусенка, А.М.Майбороди, В.В.Німчука, В.П.Токаря, О.В.Кровицької, К.А.Качайло, О.П.Білих, М.П.Брус та ін.).
Пильну увагу лінгвісти приділяли й питанням становлення такого способу творення іменників як основоскладання. Історію виникнення й формування складних іменників досліджували С.П.Самійленко, І.Й.Тараненко, Н.П.Москальова, Л.П.Павленко, частково на матеріалі певних лексико-семантичних груп Л.М.Полюга, О.П.Білих та ін. Семантичну та дериваційну природу композитів сучасної української мови описано в працях Н.Ф.Клименко, М.Я.Плющ, М.Г.Доленка, С.Рудницького, М.Г.Чемерисова, Н.С.Родзевич, К.Г.Городенської, О.К.Безпояско, Є.А.Карпіловської, В.О.Горпинича, Л.Є.Азарової та ін. Активно розроблялися дериваційні проблеми складних лексем і в російській лінгвістиці (праці В.В.Виноградова, Г.О.Винокура, В.П.Григор’єва, В.В.Лопатіна, О.А.Василевської, І.С.Улуханова, К.Л.Ряшенцева, О.О.Селіванової).
Проте на сьогоднішній день історія формування складно-суфіксальної підсистеми української мови вивчена фрагментарно. Значна частина іменникових суфіксальних формантів, які брали участь у складно-суфіксальній деривації, їх функціональний обсяг, сполучуваність з різними типами основ, ступінь активності використання для вираження певної словотвірної семантики, їх дистрибуція на різних етапах розвитку української мови залишалися поза увагою мовознавців. У вітчизняній лінгвістиці до цього часу відсутні праці, у яких би пропонувалася лінгвістично обґрунтована концепція про походження основних моделей композитів як похідних, що належать до одного з найпродуктивніших способів словотворення, успадкованого ще з праслов’янської доби. Немає дослідження узагальнюючого характеру про історію формування, становлення та функціонування складно-суфіксальних похідних на всіх етапах розвитку української мови.
Такий стан справ зумовив вибір теми та її актуальність.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає науковій проблематиці кафедри української мови Запорізького державного університету Історичний словотвір української мови”.
Об’єктом дослідження є підсистема складно-суфіксальних іменників української мови XI-XVIII ст.
Предметом дослідження виступають мотивовані іменники, які з точки зору їх сучасної дериваційної структури кваліфікуються як похідні, утворені складно-суфіксальним способом.
Мета роботи: діахронічне дослідження становлення й розвитку словотвірної підсистеми складно-суфіксальних іменників в українській мові XI-XVIII ст.
Досягнення мети передбачає виконання таких завдань:
1) з’ясувати статус та основні ознаки складно-суфіксальних іменників серед інших композитних одиниць української мови;
2) виявити склад похідних іменників української мови XI XVIII ст., утворених складно-суфіксальним способом;
3) простежити історію розвитку та особливості творення аналізованих композитів впродовж окресленого періоду;
4) проаналізувати словотвірну семантику складно-суфіксальних іменникових дериватів української мови XI-XVIII ст.;
5) визначити основні тенденції та закономірності розвитку словотвірної підсистеми складно-суфіксальних іменників української мови XI-XVIII ст.;
6) визначити словотвірні можливості окремих елементів складно-суфіксальних похідних;
7) встановити співвідношення книжних і народно-розмовних традицій в історії формування зазначених композитів, особливості їх вживання в різножанрових джерелах;
8) з’ясувати специфіку функціонування суфіксів, що брали участь у складно суфіксальній деривації іменників української мови XI XVIII ст., їх сполучуваність з різними типами основ, активність використання для вираження того чи іншого значення.
Для виконання цих завдань було залучено фактичний матеріал з широкого кола писемних пам’яток української мови XI-XVIII ст. різних стилів і жанрів (літописи, грамоти, паломницька та полемічна література, публіцистично-проповідницька проза, художні твори, конфесійна література, ділова документація, інтермедії тощо), історичних словників, що відображають лексику досліджуваних періодів. У роботі використовуються матеріали основних лексикографічних і лінгвістичних праць українських мовознавців XVI XVIII ст. (лексикони, граматики, розмовники). Джерелами для аналізу композитних іменників праслов’янського періоду послужили монографічні дослідження з праслов’янського словотвору, етимологічні словники слов’янських мов, насамперед Этимологический словарь славянских языков: Прасла­вянский лексический фонд” за ред. О.М.Трубачова та Słownik prasłowiański” за ред. Ф.Славського, Етимологічний словник української мови” за ред. Л.С.Мельничука. Такий підхід дав можливість висвітлити систему складно-суфіксального словотворення іменників української мови XI-XVIII ст. в усій складності й багатогранності.
Словотвірний аналіз мотивованих одиниць здійснюється в двох аспектах: формальному та семантичному з боку плану змісту та плану вираження. За вихідний момент у роботі береться формальна структура композитів. Однак аналіз складно-суфіксальних іменників української мови XI-XVIII ст. здійснено не лише в морфолого-структурному аспекті, але й у лексико-семантичному та частково функціонально-стилістичному.
У відповідності з періодизацією історії української мови, запро­понованою В.В.Німчуком, аналізований матеріал відображає такі етапи розвитку української мови: 1) праслов’янська мова (до VI/VII ст.); 2) давньоруськоукраїнська, або давня русько­українська мова (XI-XIII ст.); 3) середньоукраїнська мова, або середньо­україноруська (XIV-XV к. XVII), у якій виділяють: а) ранню середньо­українську мову (XIV-XV п.п.XVI), б) пізню середньо­українську мову (др.п. XVI к.XVII); 4) новоукраїнська мова (від к.XVII ст.). Дослідження джерел такого часового діапазону дозволяє глибше проникнути в процеси формування лексичного складу мови, розкрити семантико-стилістичні зміни в межах окремих структурних типів. Крім того, вивчення мовного матеріалу різних хронологічних пластів сприяє виділенню моделей композитів, успадкованих з давньоруськоукраїнської мови, констатації нових типів утворень, що виникли вже в період функціонування мови української народності, і, нарешті, оцінці їх відповідно перспектив подальшого історичного розвитку.
Наукова новизна дисертації .
Дисертаційне дослідження є першою спробою комплексного аналізу словотвірної підсистеми складно-суфіксальних іменників української мови XI-XVIII ст. У роботі розглядається становлення дериваційної семантики складно-суфіксальних похідних, з’ясовуються тенденції їх розвитку та функціонування в словотвірній системі різних періодів української мови, здійснюється аналіз морфологічної будови зазначених композитних одиниць, встановлюються словотвірні можливості їх складових елементів, особливості вживання складних іменників у різностильових та різножанрових пам’ятках, визначається продуктивність суфіксів, які брали участь у складно-суфіксальному творенні іменників.
Методи дослідження.
Для виконання поставлених у дисертації завдань використо-вувалися різні методи лінгвістичного аналізу. Основним є описовий метод у поєднанні з елементами порівняльно-історичного та зіставного, метод компонентного аналізу, елементи валентного аналізу, а також метод перифразування при визначенні семантики складно-суфіксальних дериватів.
Теоретичне значення дисертації.
Результати роботи є внеском у вивчення історичного словотвору українського іменника. Значення роботи полягає в поглибленні теоретичних відомостей про формальні та семантичні особливості словотворення складно-суфіксальних похідних. Дисертація становить певну цінність для подальших розвідок у сфері складно-суфіксальної деривації. Матеріалами дослідження можна скористатися для написання узагальнюючої праці з історичного словотворення іменника української мови, а також при порівняльному вивченні словотворення слов’янських мов.
Практичне значення роботи. Результати дослідження можуть застосовуватися для поглибленого вивчення окремих питань з історичного словотвору при вивченні історії української мови у вищій школі, при розробці вузівських курсів зі словотвору, відповідних спецкурсів. Робота може бути використана студентами-філологами при підготовці курсових та дипломних робіт.
Апробація роботи. Дисертація в цілому, а також окремі її розділи обговорювались на засіданнях кафедри української мови Запорізького державного університету. Окремі положення роботи у вигляді доповідей були викладені на звітних наукових конференціях викладачів Запорізького державного університету (2001, 2002). Матеріали дослідження апробовані на X ювілейній Міжнародній науковій конференції Функціональна лінгвістика: функціонування російської та української мов в епоху глобалізації” (Ялта 2003), на I Міжнародній науково-практичній конференції Загальні питання філології” (Дніпродзержинськ 2004), на Міжнародній науковій конференції Традиції Харківської лінгвістичної школи у світлі актуальних проблем сучасної філології. До 200-річчя Харківського університету і філологічного факультету”.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списків використаних писемних пам’яток, лексикографічних джерел, наукової літератури. Обсяг дисертації становить 192 сторінки, з яких 161 сторінка основного тексту. Список використаних писемних пам’яток містить 93 джерела, а список опрацьованої наукової літератури 225 позицій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Складно-суфіксальні похідні результат розвитку всієї дериваційної системи української мови, її надзвичайно розгалужена й активна ділянка. Аналіз мовних фактів показав, що в діахронічному аспекті розглядана група мотивованих слів це система, що має вихід у різні сфери функціонування мови. Структурні типи складних іменників у давньоруськоукраїнській, середньоукраїнській та новоукраїнській мовах мали різне вираження й стали невід’ємним компонентом формування значення слів і вираження думки. Такі одиниці значно збагатили лексичний склад української мови за писемний період її розвитку. Вони є яскравою самобутньою рисою українського словотвору.
2. Складно-суфіксальна підсистема української мови відрізняється гетерогенним характером: по-перше, вона широко використовує елементи, що сягають праслов’янського та давньоруськоукраїнського періоду; по-друге, в її складі розвиваються словотвірні типи, що виникли в результаті прямого запозичення або калькування з грецької та прагерманської мов.
3. Дослідження структурної, словотвірної, семантичної та функціональної природи композитів дає можливість встановити їх основні ознаки: наявність у слові двох компонентів, ціліснооформленість, різного ступеня співвіднесеність зі словосполученням, наявність мотивованості, наявність узагальненої словотвірної семантики синтагматичного дериваційного значення, до якого додається словотвірне й категоріальне значення відповідного форманта.
4. У сфері складно-суфіксальної деривації діяла тенденція до залучення найпродуктивніших суфіксів. Формування словотвірного значення, поєднання словотворчого форманта з твірною основою в структурах, утворених складно-суфіксальним способом, відбувалося за іншими законами, ніж у похідних, утворених чисто суфіксальним способом, зокрема, формант додавався не до готової основи, а одночасно з поєднанням двох основ у ціліснооформлену одиницю.
5. Зародження самобутніх рис складно-суфіксальної деривації простежується уже в найдавніших пам’ятках давньоруськоукраїнської мови. Формування основних структурних типів композитів припадає на XVII ст., коли здійснювалися інтенсивні процеси уніфікації та нормалізації всіх підсистем української мови. Саме з цього часу спостерігається розширення дериваційної бази та інтенсивний ріст численності досліджуваних похідних.
6. У процесі тривалого розвитку в українській мові сформувалася високопродуктивна система творення складно-суфіксальних іменників з абстрактним значенням. Більшість із цих лексем творилася за допомогою суфіксів -и~; -ни~; -ени~; -ти~ (-ння (-ення); -ття). Поряд з домінуючим абстрактним значенням серед похідних із суфіксом и~ трапляються структури з просторовим, часовим значенням, а також назви наук та літературно-писемних творів (баснослови~; звhздозакони~; средодверие). Менший за продуктивністю суфікс ьство в розгляданих композитах виражав значення абстрактної якості здебільшого через характеристику ознак як прояву певної дії. Суфікс -ьство в мові досліджуваних періодів творив складні іменники з тим же значенням, що й суфікс -и~. Про це свідчить наявність у пам’ятках XI-XVIII ст. словотвірних синонімів типу богобоязньство - богобоязни~; съмhреномuдрьство - съмhреномuдри~; зълохытрьство зълохытри~. Найменшою продуктивністю відзначався суфікс -ость. Цей формант служив засобом вираження абстрактної якості в складно-суфіксальних іменниках, структура яких поєднувала в собі субстантивно-субстантивні, субстантивно-вербальні, ад’єктивно-субстантивні та нумерально-субстантивні основи. У залежності від частиномовного походження другого компонента всі складні абстрактні іменники поділялися на дві групи: з опорною дієслівною та опорною іменниковою основами, причому численнішу групу становили композити з другим вербальним елементом. Похідні з опорним субстантивним компонентом поступалися зазначеним више утворенням як у кількісному плані, так і в плані вираження семантики.
7. Високою продуктивністю в системі композитотворення протягом досліджуваних періодів розвитку української мови характеризувалися суфікси: -ьць(-ець); -ьникъ(-ник); -Ø; -тель, вони освоювали дедалі більшу дериваційну базу, розширювали коло лексико-словотвірних значень. Значно менше продуктивними були -ица та -ца. Крім того, суфікси відрізнялися одне від одного сполучуваністю з основами різних типів. Так, форманти -ьць(-ець) та-Ø активніше сполучалися з дієслівними основами, -ьникъ(-ник) з іменниковими, а -тель та ца лише з дієслівними.
8. Аналізовані складно-суфіксальні іменники української мови XI-XVIII ст. поділяються на два структурні різновиди відповідно до основного поділу всіх похідних цього способу словотвору: складення з опорним субстантивним та вербальним компонентами. Морфологічна репрезентація першого елемента складення мала значно більше різновидів і була представлена субстантивними, ад’єктивними, прономінальними, нумеральними та адвербіальними основами. Місце опорного компонента в розгляданих лексемах не завжди є фіксованим, трапляються випадки, коли він знаходиться на початку складення.
9. У складно-суфіксальних похідних досліджуваних періодів спостерігається тенденція до трансформації високочастотних елементів складення в афіксоїди. Зокрема, до суфіксоїдів тяжіють такі опорні компоненти розгляданих дериватів: -любие; -носїе; -творие; -словие; -славие; -дhяниє (-дhянїє); -врие; -властие; -сердіе; -разумїє; -умїє; -дhйство; -любьство; -губьство; -верство; -любєцъ; -носєцъ; -давєцъ; -дhльникъ; -приимьникъ; -словьникъ; -носъ; -дhй; -любъ; -пасъ; -єдъ; продатель; -делатель.; до префіксоїдів такі перші елементи: сам-; бого-; благо-; зъло-; добро-; єдино-; слово-; славо-; отце-; свободо-; мудро-.
10. Описані структурні типи середньоукраїнської та новоукраїнської мов не мають якихось істотних відмінностей у порівнянні зі словами аналогічної словотвірної структури, зафіксованими давньоруськоукраїнськими писемними джерелами. Характеристики мотивувальних основ, способи поєднання компонентів композитів в основному відповідають існуючим раніше тенденціям. Специфіка змістових відношень між частинами складного слова, співвідношення особливостей внутрішньої та зовнішньої валентності полікореневих давньоруськоукраїнських лексем зберігається й у мові подальших періодів.
11. Успадкувавши загальну слов’янську словотвірну типологію в сфері композитотворення, дериваційна система української мови надала різним структурним типам неоднаковий ступінь продуктивності, який міг знижуватися чи навпаки підвищуватися з часом. Розвинена система суфіксальних формантів середньоукраїнської мови успадкована з давньоруськоукраїнської доби. Значно активізувалися можливості моделей складно-суфіксальних іменників, починаючи з XVII століття. У міру формування дериваційних норм національної української мови починають набувати особливої активності структурні типи композитів, властиві живій, народно-розмовній мові.

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ДЖЕРЕЛ

АЖ

Актова книга Житомирського гродського уряду 1611 року /Підг. до видання А.М.Матвієнко, В.М.Мойсієнко. НАН України: Житомир, 2002. 390 с.

АКЖГУ

Актова книга Житомирського гродського уряду 1605 року // Волинь. Житомирщина: Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. 1998. - №2. С. 75 10.

АКЖМУ

Актова книга Житомирського міського уряду к.XVI ст. (1582 1588 рр) / Підг. до вид. М.К.Бойчук. К.: Наукова думка, 1965. 190 с.

АКНЗС

Архів коша Нової Запорозької Січі. Корпус документів. К.: НАНУ, 1998. Т. 1 2.

АМВ

Апракос Мстислава Великого / Отв. Редактор доктор филол. наук Л.П.Жуковская. М.: Наука, 1983. 526 с.

АндрБог

Повесть об убиении Андрея Боголюбського // Памятники литературы древней Руси. XII век / Вступ. статья Д.С.Лихачева. М.: Худ. лит., 1980. С. 246-281.

АР

Крекотень В.І. Оповідання Антонія Радивіловського. (З історії української новелістики XVIII ст.). К.: Наукова думка, 1983. 406 с.

АрхЮЗР

Архивъ югозападнай Россіи, издаваемый временною комиссией для разбора древнихъ актовъ, высочайше учрежденною при Кіевском Военномъ, Подольскомъ и Волынскомъ генералъ-губернаторъ. К.,1859-1914. Т.1-12.

АЮЗР

Акты, относящіеся къ исторіи Южной и Западной Россіи, собранне и изданне Археографическою комисіею. СПб: Въ типографіи П.А.Кулиша, 1861. Т. 1 8.

Байки

Байки в українській літературі XVII XVIII ст. Пам’ятки давньої української літератури / Розвідка, підготовка текстів та примітки В.А.Крекотня. К.: Вид-во АН УРСР, 1963. 199 с.

БерЛекс

Лексикон славенороський Памви Беринди. / Надрук. з вид. 1627 року фотомех. способом. Підгот. тексту і вступна стаття В.В.Німчука.- К.: АН УРСР, 1961. - 272 с.

Бес.трехсвят.

Беседа трех святителей // Памятники литературы древней Руси. XII век / Вступ. статья Д.С.Лихачева. М.: Худ. лит., 1980. С.136 147.

БШ

Пам’ятки братських шкіл на Україні (кінець XVI початок XVII cт.).Тексти і дослідження. К.: Наукова думка, 1988. 534 с.

В

Вишенский И. Сочинения / Подг. текста, статья и комментарии И.П.Еремина. М. Л.: Изд-во АН СССР. 372 с.

ВолГр

Волинські грамоти XVI ст. / Упорядники В.Б.Задорожний, А.М.Матвієнко. К.: Наукова думка, 1995. 245 с.

ВТСУМ

Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ Перун”, 2001. 1440 с.

ВУР

Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы в трех томах. М.: Изд-во АН СССР, 1954. Т. 1-3.

Гал

Галятовський Іоаникій. Ключ розуміння. / Підг. до видання І.П.Чепіга. К.: Наукова думка, 1985. 448 с.

ГрСм

Смотрицький М. Граматика / Підготовка факсимільного видання та дослідження пам’ятки В.В.Німчука. К.: Наукова думка, 1979.

ДЗ

Моление Даниила Заточника / Памятники литературы
Древней Руси. М.: Худ. лит., 1980. С.388 399.

ДДГ

Ділова документація Гетьманщини XVIII ст.: Зб. документів / Упор., автор передмови та комент. В.Й.Горобець. К.: Наукова думка, 1993. 392 с.

ДМВН

Ділова мова Волині і Наддніпрянщини XVII ст. / Підгот. до вид. В.В.Німчук та ін. К.: Наукова думка, 1981. 316 с.

ДНСК

Высоцкий С.А. Древнерусские надписи Софии Киевской XI-XIV вв. К.: Наукова думка, 1966. 454 с.

ДНМ

Ділова і народно-розмовна мова XVIII cт. / Підг. до ви­дання В.А.Передрієнко. - К.: Наукова думка, 1976. 415 с.

ДопДн

Дополненіе дневника Осколскаго. Составленное Степаномъ Лукомскимъ. 1639 1648 // Лhтописъ событій въ Югозападной Россіи въ XVII мъ вhкh. Составилъ Самоилъ Величко, бывшій канцеляристъ канцеляріи Войска запорожскаго, 1720. Издано Временною комиссіею для разбора древнихъ актовъ. Т.4. Кіев, 1864. С. 298 313.

ЕСУМ

Етимологічний словник української мови / За ред. Л.С.Мельничука. В 7 т. К.: Наукова думка, 1982 1988. Т.1-3.

ЄЄ

Євсевієве євангеліє. Наукове видання. Пам’ятки української мови XIIIст. Серія канонічної літератури / Відп. ред. В.В.Німчук. К.: НАН України, 2001.- 320 с.

ЄУС

Єу(г)ліє учителное/ Перекл. М.Смотрицький. Єв’є, 1616. 552 с.

ЖАН

Житие Александра Невского // Кто с мечем. Три произведения древнерусской литературы XIII-XV веков. М., 1973.

ЗизЛекс

Лексис Лаврентія Зизанія. Синоніма славеноросская / Підг. текстів, пам’яток і вступ. статті В.В.Німчука. - К.: Наукова думка, 1964. - 204 с.

ІВ

Величковський І. Твори. К.: Наукова думка, 1972. 191 с.

Інт

Українські інтермедії XVII-XVIII ст. К.: Вид- во АН УРСР, 1960. 239 с.

ИФ

Мещерский Н.А. История иудейской войны Иосифа Флавия в древнерусском переводе. М.: АН СССР, 1958. - 578 с.

Іо

Іоана, митрополита русьскаго, нареченаго пророкомъ Христовым, написавшаго правила церковны" отъ св#тыхъ книгъ въ кратьцh "кову черноризьцю // Памятники древне-русскаго канонического права. Часть первая (памят­ники XI-XV в.). Санктпетербургъ, 1880. С. 4 20.

КА

Огієнко І. Українська літературна мова XVI го ст. і Крехівський апостол 1560х років. Літературно-лінгвістична монографія. Варшава, 1930. Т. 1-2.

КЗ

Зиновіїв К. Вірші. Приповісті посполиті. / Підгот. тексту І.П.Чепіги. - К.: Наукова думка, 1971. - 390 с.

КО

Незвісний твір Клирика Острозького (1599) // Пам’ятки українсько-руської мови і літератури. Львів, 1905. С. 201 229.

КП

Абрамович Д. Києво-Печерський патерик. - К.:Час, 1991. - 280 с.

Кир

Вопросы Кирика, Саввы, Илии с ответами Нифонта, епископа новгородского и др. иерархических лиц, 1113-1156 гг., сп. XIII ст. // Памятники древнерусскаго канонического права. Часть первая (памятники XI XV в.). Санктпетербургъ, 1880. С. 21 62.

ЛВел

Летопись событий в Юго-Западной России в XVII в. / Составил Самуил Величко, бівший канцелярист Войска Запорожского, 1720. Киев, 1848-1864. Т. 1-4.

ЛГВ

Галицько-Волинський літопис. // Полное собрание русских летописей. Т.2. Ипатьевская летопись. - М.: Изд-во вост. л-ры, 1962. С.715 - 938.

ЛГП

Лікарські та господарські порадники XVIII ст. / Підг. до видання В.А.Передрієнко. К.: Наукова думка, 1984. 127с.

ЛГр

Гисторія... Г.Граб’янки. Лhтопись краткий... / Упорядник В.М.Мойсієнко. Інститут української мови НАН України: Житомир, 2001. 227 с.

ЛД

Літописец” Дворецких. Летописи и хроники / Сборник статей. М.: Наука, 1984. с. 219 234.

ЛК

Київський літопис. // Полное собрание русских летописей. Т.2. Ипатьевская летопись. М.: Изд-во вост. л-ры, 1962. С. 384 707.

ЛКр

Лhтопись краткий... // Гисторія... Г.Граб’янки. Лhтопись краткий... / Упорядник В.М.Мойсієнко. Інститут української мови НАН України: Житомир, 2001. 227 с.

ЛОстр

Бевзо О.А. Львівський літопис і Острозький літописець. - К.: Наукова думка, 1970. 199 с.

ЛРК

Лохвицька ратушна книга другої половини XVII ст. / Підгот. до вид. О.М.Маштабей, В.Г.Самійленко, Б.А.Шарпило. К.: Наукова думка, 1986. 222 с.

ЛРС

Латинско-русский словарь приспособленный къ гимназическому курсу / Сост. Т.Шульц. Изд-ніе двhнадцатое. С.-Петербургъ: Тип. Тренке и Фюсно, 1912. - 606 с.

МТимч

Є.Тимченко. Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV-XVIII ст. / Упорядники Німчук В.В., чл.-кор. НАН України, Лиса Г.І., к.ф.н. Київ Нью-Йорк: НАН України, УВАН у США, 2002. Кн. 1-2.

НГБ

Янин В.П., Зализняк А.А. Новгородские грамоты на бересте. М.: Наука, 1986. 312 с.

НП

Дэже Л. Украинская лексика сер. XVI века: Няговские поучения (словарь и анализ). Дебрецен, 1985. 525 с.

ОДГК

Отрывки изъ дневника Гетьманской канцеляріи за 1722-1723 годы Я.Лазаревского. К., Типогр. Императорскаго Унив. Св. Вл. Н.Т.Корчакъ-Новицкаго, 1897. 58 с.

ОЛУ

Описи Лівобережної України кінця XIII-початку XIX ст. - К.: Наукова думка, 1997.

П

Грамоти XIV ст. / Упорядкування вступ. стаття і комент. М.М.Пешак. - К.: Наукова думка, 1974. 255 с.

ПА

Повесть об Акире Премудром. //Памятники литературы
древней Руси. XII век / Вст. статья Д.С.Лихачева. М.: Худ.
лит., 1980. С. 246-281.

ПВИ

Повесть о Варламе и Иосаафе. // Памятники литературы древней Руси. XII век / Вст. статья Д.С.Лихачева. М.: Худ. лит., 1980. С.198-225.

ПВЛ

Повість временних літ за Лаврентіївським списком // Полное собрание русских летописей. Т.1. Лаврентьевская и Суздальская летопись по академическому списку. М.: Изд-во вост. литературы, 1962. С.1286.

ПЄ

Пересопницьке євангеліє 1556 1561 рр. Рукопис ЦНБ АН України, № 15512.

ПК

Переписні книги 1666р. / Підг. до друку і зредагував В.О.Романовський. Київ, 1933. 447 с.

ПР

Правда русская. / Тексты подгот. к печати В.П.Любимов, Н.Ф.Лавров, М.Н.Тихомиров и др. Под ред. Грекова М. Л.: Изд-во АН СССР, 1940. Т.1. 505 с.

ПрЛист

Приватні листи XVIII ст. / Підгот. до вид. В.А.Передрієнко. К.: Наукова думка, 1987. 173 с.

ПФ

Першодрукар Іван Федоров та його послідовники на Україні. XVI- перша пол.XVII ст. // Збірник документів. - К., 1975.

Роз

Розов В. Українські грамоти XIV ст. і перша половина XV ст. К.: УАН (Українська Академія Наук), 1928. с.1 176.

Розмова

Розмова (близько 1575р.). Фотокопія рукопису зберігається в ЦНБ АН України, 30. 130.

Рус

Українські грамоти XV ст. / Підгот.тексту, вст. стаття і комент. В.М.Русанівського. - К.: Наукова думка, 1965. - 163 с.

СДЯ

Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.). - М.: Наука, 1989 1991. Т.1-4.
Словарь древнерусского языка (XI XIV вв.). Москва: Азбуковник, 2002. Т. 5 6.

Сел. рух

Селянський рух на Україні 1569 1648 р. К.: Наукова думка, 1993. 532с.

Син

Синоніма славеноросская. Лексис Лаврентія Зизанія. / Підг. текстів пам’яток і вступ. статті В.В.Німчука. - К.: Наукова думка, 1964. - 204 с.

Ск

Сковорода Г. Повне зібрання творів. - К.: Наукова думка, 1973. Т.1-2.

СлІл

Молдаван А.М. Слово о законе и благодати Илариона. К.: Наукова думка, 1984.- С.78 196.

СлЛекс

Лексикон латинський Є.Славинецького. Лексикон словено-латинський Є.Славинецького та А.Корецького-Сатанівського. / Підг. до вид. В.В.Німчук. - К.: Наукова думка, 1973. 540 с.

СлРЯ

Словарь русского языка XI - XVII вв. - М.: Наука, 1975 1990. Т.1-17.

СПІ

Слово о полку Игореве. // Памятники литературы Древней Руси. М.: Худ. лит., 1980. С.372-387.

Ср

Срезневский И.И. Материалы для словаря древнерусского языка. Сост. И.И.Срезневский. - Спб., 1893 1912. Т.1-3.

ССУМ

Словник староукраїнської мови XIV XV ст.: В 2 т. К.: Наукова думка, 1977 1978. Т. 1- 2.

ССБА

Сказание, како сотвори богъ Адама // Памятники литературы древней Руси XII век. / Вст. статья Д.С.Лихачева. М.: Худ. лит., 1980. С. 136-147.

Сл XVI п.п.XVI

Словник української мови XVI першої половини XVII ст. Львів, 1994 2001. Вип. 1 8.

Тимч

Історичний словник українського язика / За ред. Є.Тимченка. Харків-Київ: ДВУ, 1930-1932. Т.1. 937 с.

Торг

Торгівля на Україні XIV середини XVII ст.: Волинь і Наддніпрянщина. К.: Наукова думка, 1990. 386 с.

УВ

Устав князя Володимира Святославича. // Древнерусские княжеские уставы XI-XV вв. Изд. подг. Я.Н.Щапов. М.: Наука, 1976. С. 12-84.

УЛ XVII

Українська література XVII століття. К.: Наукова думка, 1987. 606 с.

УЛ XVIII

Українська література XVIII століття. К.: Наукова думка, 1983. 693 с.

УП

Українська поезія. Кінець XVI поч.XVIIст. / Упоряд. В.П.Колосова, В.І.Крекотень. К.: Наукова думка, 1978.
432 с.

УспСб

Успенский сборник XII-XIII вв. / Изд. подгот. О.А.Князевская, В.Г.Демъянов, М.В.Ляпон. Под ред. С.И.Коткова. М.: Наука, 1971. С. 43 58.

Ф

Фасмер М. Этимологический словарь русского языка / Под ред. проф. Б.А.Ларина.М.: Изд-во Прогресс”, 1964 - 1973. Т. 1- 4.

ФС

Феодосій Софонович. Хроніка з літописців стародавніх. / Підг. тексту і передмова Ю