ДРАМАТУРГІЧНИЙ ДИСКУРС ТЕННЕССІ ВІЛЬЯМСА: КОМУНІКАТИВНО-КОГНІТИВНИЙ АСПЕКТ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

БАЙОЛЬ Оксана Володимирівна

УДК 811.134.2.73

ДРАМАТУРГІЧНИЙ ДИСКУРС ТЕННЕССІ ВІЛЬЯМСА:
КОМУНІКАТИВНО-КОГНІТИВНИЙ АСПЕКТ

Спеціальність 10.02.04 германські мови

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Неборсіна Наталія Павлівна
доктор філологічних наук, доцент

Київ 2008

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ..........................................................

4

ВСТУП ..

5

РОЗДІЛ 1.

ДРАМАТУРГІЧНИЙ ДИСКУРС У СУЧАСНИХ ПАРАДИГМАХ ЛІНГВІСТИЧНОГО ЗНАННЯ .

12

1.1.

Основні дослідницькі підходи у вивченні драматургічного дискурсу.

12

1.1.1.

Комунікативно-прагматичний підхід..

15

1.1.2.

Лінгвокогнітивний підхід..

19

1.1.3.

Лінгвостилістичний підхід....

21

1.1.4.

Гендерний підхід...

24

1.1.5

Поетико-когнітивний підхід.

26

1.2.

Сучасні трактування поняття ІНТРИГА ......................

28

1.3.

Особливості художньої картини світу у драматичних творах Теннессі Вільямса..

34

Висновки до розділу 1 ..................................................................................

37

РОЗДІЛ 2.

КОМУНІКАТИВНО-КОГНІТИВНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ІНТРИГИ В ДРАМАТУРГІЧНОМУ ДИСКУРСІ ТЕННЕССІ ВІЛЬЯМСА ..........................................................

39

2.1.

Мовленнєвий жанр і мовленнєвий акт як базові категорії дискурсивного аналізу ...

39

2.2.

Поняття контексту в когнітивній лінгвістиці...

47

2.3.

Когнітивна модель БАТЬКО і СИН у мовленнєвому жанрі З’ЯСУВАННЯ СТОСУНКІВ................................

48

2.4.

Когнітивна модель МАТИ і СИН у мовленнєвому жанрі СВАРКА.................................................................

63

2.5.

Когнітивна модель СВОЯК і СВОЯЧКА у мовленнєвому жанрі ВИМОГА......................................

81

Висновки до розділу 2 ................................................................................

94

РОЗДІЛ 3.

КОНЦЕПТ САМОТНІСТЬ У ДРАМАТУРГІЧНОМУ ДИСКУРСІ ТЕННЕССІ ВІЛЬЯМСА .................................

98

3.1.

Концепт і фрейм як ментальні одиниці дискурсу ...

99

3.2.

Ядерні номінації концепту САМОТНІСТЬ .................

104

3.3.

Периферійні номінації концепту САМОТНІСТЬ ...........................................................................................

118

3.4.

Концепт САМОТНІСТЬ у мовленнєвому жанрі ЗАКОХАНІСТЬ ...

136

3.5.

Концепт САМОТНІСТЬ у мовленнєвому жанрі РОЗЧАРУВАННЯ ...

151

3.6.

Концепт САМОТНІСТЬ у мовленнєвому жанрі ЖАЛКУВАННЯ ..

172

Висновки до розділу 3 ................................................................................

183

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ...........................................................................

186

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................

195

СПИСОК ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ ................................................

226

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЗ ІНТЕРНЕТУ ......................................................

228

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ .................

228

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

МА

мовленнєвий акт

МЖ

мовленнєвий жанр

СЖ

субжанр

ВСТУП

Лінгвістиці кінця ХХ початку ХХІ століття властивий експансіонізм у аналізі мовних явищ: антропоцентричний (О.О.Леонтьєв [123; 124], Ю.С.Степанов [188], соціолінгвістичний (В.Лабов [119]) та лінгвокультурологічний (С.Г.Воркачов [59], В.В.Воробйов [58], І.О.Голубовська [67], Г.ВЄлізарова [88], В.І.Карасик [101; 102], В.В.Красних [111]), прагма-дискурсивний (Н.Д.Арутюнова [17; 18], Ф.С.Бацевич [23, 24, 25, 26], А.Д.Бєлова [28; 29; 30], В.В.Богданов [38; 39], В.І.Карабан [100], Г.Г.Почепцов-мол. [160], О.Г.Почепцов [161], І.С.Шевченко [201], Т.А.ванДейк [74], Г.П.Грайс [73], Дж.Ліч [243], Дж.Серль [177]) та когнітивний (С.О.Жаботинська [90; 91], В.А.Маслова [132], М.Мінський [139], Й.А.Стернін [189], О.С.Кубрякова [115], М.М.Полюжин [155]) підходи. Дві наукові парадигми комунікативна та когнітивна демонструють тенденцію до зближення (М.М.Болдирєв [41], А.Вєжбицька [49; 51], О.С.Кубрякова [115], Г.Г.Слишкін [182], Й.А.Стернін [189]), що позначено посиленим інтересом серед сучасних лінгвістів до розв’язання проблеми поєднання акту когніції з актами комунікації (А.М.Приходько [162]), що дозволяє відтворити об’єктивну модель репрезентації розумової діяльності людини у її мовленні, змоделювати дискурсивну компетенцію комунікантів та пояснити їхні ментальні, психологічні та соціокультурні чинники.
Вивчення різних типів дискурсу в багатьох аспектах це важлива складова сучасної лінгвістики, у рамках якої значну увагу приділено дискурсивним методикам та тактикам, соціокультурним, ситуативно-поведінковим, статусним, психологічним, когнітивним, мовним та позамовним чинникам комунікативної взаємодії суб’єктів. Особливу роль у цьому відіграє драматургічний дискурс. Інтерес саме до драматичного твору пояснються тим, що драма має гнучкий характер, здатність до трансформації в часі та адаптації до змін у розвитку людства. Тому драма в сучасній лінгвістиці є одним із найцікавіших об’єктів мовознавчого дослідження, який можна вивчати в різних аспектах: комунікативно-прагматичному (Я.О.Бондаренко [42], К.А.Долінін [96], А.В.Зіньковська [94], В.Г.Івойлова [96], Л.В.Крилова [113], В.Я.Мізецька [135; 136], Н.С.Ольховська [149], Н.М.Сафанова [167], Л.В.Солощук [185; 186], К.Елам [227], В.Герман [234]); лінгвокогнітивному (Х.В.Старовойтова [187], О.Браунштайн [219], Р.Кортні [223], Є.Гофман [231]); лінгвостилістичному (А.Г.Бакланова [19], М.М.Горюнова [72], Н.А.Мостова [143], С.С.Беркнер [32]); гендерному (Н.Д.Борисенко [44]) та поетико-когнітивному (В.Г.Ніконова [145, 146]).
Такий широкий інтерес до вивчення драми підкреслює її постійну актуальність, що пояснюється здатністю драми давати відповіді на актуальні питання лінгвістики, а саме пояснювати процес: 1) поєднання ментальних, психологічних, соціокультурних, історико-культурологічних та мовленнєвих парадигм у дискурсі; 2) інтерпретації ментального стану творця тексту в ході розгортання дискурсу; 3) впливу психологічних характеристик драматурга на комунікативну структуру драми; 4)об’єктивації індивідуально-авторської інтерпретації реального світу, передачі читачу чи глядачу психічної спільності людства через свідомість драматурга; 5) утворення нових драматичних форм діалогічного мовлення та систем взаємин між персонажами драми.
Важливе місце у розвитку світової драматургії займає відомий американський драматург Теннессі Вільямс, котрий створює новий стандарт сучасного драматургічного жанру, впливає на характер еволюції драматургічних традицій взагалі. Тому вивчення комунікативно-когнітивних особливостей його драматургічного дискурсу дає змогу виявити тенденції у функціонуванні комунікативно-когнітивної парадигми у світі сучасної драматургії.
Актуальність дисертації зумовлена інтегрованою комунікативно-когнітивною спрямованістю дослідження драматургічного дискурсу, що відповідає загальній тенденції сучасної лінгвістики до інтерпретації розумової діяльності людини у її мовленні, і визначається пошуком мовленнєвих засобів, які об’єктивують індивідуально-авторське світосприйняття. Актуальним є звернення до драматургічного дискурсу Теннессі Вільямса за відсутності досліджень цього типу дискурсу в комунікативно-когнітивному аспекті.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше на основі поєднання комунікативно-прагматичного та когнітивного аналізу досліджено драматургічний дискурс. Новою є запропонована в дисертації методика аналізу драматургічного дискурсу, яка передбачає два етапи: 1)виділення когнітивних моделей на базі когнітивного контексту драми, концептуально доступної категорії та 2) їх репрезентація через домінантні мовленнєві жанри.
Теоретичне значення дисертації полягає у запропонованій концепції драматургічного дискурсу, яка спирається на діалектичну єдність двох аспектів його породження комунікативно-прагматичного та лінгвокогнітивного. Виділені в дисертації домінантні мовленнєві жанри у драматургічному дискурсі Теннессі Вільямса на базі когнітивних моделей та концептуально доступної категорії є внеском у розробку теоретичних положень комунікативної та когнітивної лінгвістики, зокрема дослідження когнітивного стилю автора.
Практичне значення розробленої комплексної методики дослідження комунікативно-прагматичних та когнітивних особливостей драматургічного дискурсу Теннессі Вільямса полягає у можливості застосування її основних положень, а також висновків у теоретичних курсах філологічних дисциплін, зокрема лексикології, стилістики англійської мови, у спецкурсах з когнітивної лінгвістики, дискурсології, теорії та історії світової літератури (розділ Американська драма”), на практичних заняттях з інтерпретації художнього тексту та при написанні наукових праць з англійської філології.
Об’єктом дослідження є драматургічний дискурс Теннессі Вільямса.
Предметом вивчення виступають комунікативно-прагматичні та когнітивні аспекти драматургічного дискурсу Теннессі Вільямса.
Матеріалом дослідження є 27 драматичних творів Теннессі Вільямса загальним обсягом 2 тис. сторінок.
Мета дослідження полягає у виявленні закладеного в ІНТРИГУ комунікативного й когнітивного потенціалу драматургічного дискурсу шляхом комплексного аналізу формування мовленнєвих жанрів; виявлення концептуально доступної категорії як засобу вираження світосприйняття Теннессі Вільямса.
Мета дослідження передбачає вирішення таких завдань:
· зробити теоретико-методологічне узагальнення основних дослідницьких напрямів у вивченні особливостей драматургічного дискурсу;
· з’ясувати роль і місце ІНТРИГИ в драматургічному дискурсі Теннессі Вільямса та визначити її комунікативно-когнітивний потенціал;
· виділити базові когнітивні моделі родинних стосунків у драматургічному дискурсі Теннессі Вільямса з урахуванням параметрів конфронтації та визначити основні аспекти їх контекстуальної реалізації;
· розкрити роль мовленнєвих жанрів (МЖ) як базових складників драматургічного дискурсу Теннессі Вільямса;
· виділити і обґрунтувати концептуально доступну категорію, що розкриває своєрідність світосприйняття Теннессі Вільямса, та визначити рівні її репрезентації.
Методологічну основу дослідження становлять: лінгвопрагматичний аналіз, застосований з метою дослідження мовленнєво-жанрової побудови драматургічного дискурсу; лінгвокогнітивний аналіз, запроваджений для когнітивно-комунікативного моделювання драматургічного дискурсу Теннессі Вільямса; лексико-семантичний аналіз та метод аналізу словникових дефініцій, застосовані у визначенні семантичного потенціалу ядерних та периферійних номінацій концепту САМОТНІСТЬ; лінгвостилістичний аналіз, використаний для виявлення стилістичних особливостей драматургічного дискурсу Теннессі Вільямса; контекстуально-інтерпретаційний метод, ужитий для реконструкції відображення в когнітивних моделях, мовленнєвих жанрах та провідного концепту світогляду драматурга, його авторського задуму, мети та загального змісту.
Положення, що виносяться на захист:
1. Драматургічний дискурс є мовленнєво-жанровим вираженням світосприйняття автора драматичного твору, яке відбувається в ході розгортання ІНТРИГИ та репрезентується в текстових концептах.
2. Мовленнєві жанри (МЖ) є типовим способом побудови драматургічного дискурсу. Драматизм у мовленнєвих жанрах досягається зіткненням протилежних ставлень персонажів до ситуації соціальної, психологічної та культурної взаємодії, що виражається сукупністю мовленнєвих актів (МА), об’єднаних в єдине ціле: МА ДИРЕКТИВИ, МАІНТЕРРОГАТИВИ, мішані МА РЕПРЕЗЕНТАТИВИ й ЕКСПРЕСИВИ, МА ДЕКЛАРАТИВИ й ЕКСПРЕСИВИ.
3. Когнітивний контекст родинні стосунки у драматургічному дискурсі Теннессі Вільямса представлений трьома когнітивними моделями БАТЬКО і СИН, МАТИ і СИН, СВОЯК і СВОЯЧКА, які є базою для виділення відповідних мовленнєвих жанрів: З’ЯСУВАННЯ СТОСУНКІВ, СВАРКА, ВИМОГА.
4. У художній картині світу Теннессі Вільямса концептуально доступною категорією є самотність, процес концептуалізації якої спостерігається на двох рівнях лексико-семантичному і мовленнєво-жанровому. На рівні лексико-семантичної репрезентації концепт САМОТНІСТЬ представлений ядерними номінаціями (alone, lonely, loneliness), які віддзеркалюють психоемоційний стан, притаманний світосприйняттю драматурга. Периферійні номінації (lonesome, lost, solitary, restless, homeless, solitude, recluse, singleness) у п’єсах драматурга отримують конотативні значення та втілюються метафорично.
5. Мовленнєві жанри, в яких реалізується концепт САМОТНІСТЬ, відображають три періоди творчості драматурга та будуються за різними принципами побудови ІНТРИГИ: а) зображення тривалого стану романтичних почуттів в МЖ ЗАКОХАНІСТЬ, б) застосування імен персонажів з алюзивним значенням, які вводять окрему тематичну спрямованість у МЖ РОЗЧАРУВАННЯ, в) звернення до ретроспекції та флешбеків у МЖ ЖАЛКУВАННЯ.
Зв’язок дисертаційної праці з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у відповідності до комплексної наукової теми Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів” (код 01БФ0147-01), затвердженої Міністерством освіти і науки України.
Апробація. Основні положення дисертації викладено в доповідях на наукових конференціях: V Міжвузівська конференція молодих учених Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (2931 січня 2007 р.), Донецький національний університет; Міжнародна наукова конференція Національна культура у парадигмах семіотики, мовознавства, літературознавства, фольклористики” (24 жовтня 2007 р.), Київський національний університет імені Тараса Шевченка; VІ Міжвузівська конференція молодих учених Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (2829 січня 2008р.), Донецький національний університет; Всеукраїнська наукова конференція за участю молодих учених Діалог культур: лінгвістичний і літературознавчий виміри” (9 квітня 2008 р.), Київський національний університет імені Тараса Шевченка; ІІ Міжнародна науково-практична конференція Новітні обрії розвитку германської та романської філології” (11 12 квітня 2008 р.), Запорізький національний університет.
Публікації. Основний зміст роботи викладено у 8 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, що зареєстровані у ВАК України. Усі публікації виконано одноосібно.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел та джерел ілюстративного матеріалу. Загальний обсяг дисертації становить 231 сторінка друкованого тексту, обсяг основного тексту 194 сторінки. Текст дисертації містить 18 схем, 2таблиці та 1 малюнок.
У вступі обґрунтовано вибір теми, об’єкт дослідження, актуальність роботи, визначені мета, завдання і методи дослідження, показано наукову новизну, теоретичний доробок та практичне значення.
У розділі 1 Драматургічний дискурс у сучасних парадигмах лінгвістичного знання” висвітлено сучасний стан аналізу драматургічного дискурсу.
У розділі 2 Комунікативно-когнітивна репрезентація ІНТРИГИ в драматургічному дискурсі Теннессі Вільямса” виділено когнітивні моделі та мовленнєві жанри, у яких знаходять своє втілення ІНТРИГИ драм Теннессі Вільямса.
У розділі 3 Концепт САМОТНІСТЬ у драматургічному дискурсі Теннессі Вільямса” здійснено аналіз концепту САМОТНІСТЬ на двох рівнях лексико-семантичному та мовленнєво-жанровому.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У дисертації драматургічний дискурс визначається як мовленнєво-жанрове вираження світосприйняття автора драматичного твору, який розгортається в процесі розвитку ІНТРИГИ та репрезентується у текстових концептах. ІНТРИГА як категорія драматургічного дискурсу має здатність до трансформації у часі та адаптації до змін у розвитку людства. Мовленнєві жанри в драматургічному дискурсі Теннессі Вільямса є типовим способом побудови мовлення в конкретній ситуації соціальної, психологічної й культурної взаємодії людей зі стійким тематичним змістом, композиційним складом і мовним стилем; вони є зв’язкою об’єднаних у ціле мисленнєвих актів когнітивних утворень. У роботі ІНТРИГА визначається як конфлікт (внутрішній конфлікт духовного світу персонажів та їх зовнішнє протистояння суспільству), перипетії, таємниця. У драмі ХХ століття драматурги тяжіють до пошуків нових драматичних форм відображення дійсності, що веде до конкретизації внутрішнього емоційного стану героя частими монологами, флешбеками і потоком свідомості. Теннессі Вільямс зробив значний внесок у розвиток новаторської тенденції у світовій драматургії через звернення до ірраціонального, ментальних процесів та психоемоційних розладів персонажів.
Залучення теоретико-методологічного апарату когнітивної лінгвістики дозволило встановити, що узагальнений характер когнітивних моделей, які виступають відкритими когнітивними категоріями, конкретизується в драматичному контексті за допомогою мовленнєвих жанрів. Виділені три когнітивні моделі (БАТЬКО і СИН, МАТИ і СИН, СВОЯК і СВОЯЧКА) на базі трьох різних драм Теннессі Вільямса, у яких концептуалізується ІНТРИГА, що отримує мовленнєву реалізацію в трьох мовленнєвих жанрах (БАТЬКО і СИН → МЖ З’ЯСУВАННЯ СТОСУНКІВ; МАТИ і СИН → МЖ СВАРКА; СВОЯК і СВОЯЧКА → МЖ ВИМОГА). ІНТРИГА в цих когнітивних моделях будується навколо розкриття духовних психоемоційних станів надломлених особистостей завдяки зверненню до родинних драм шляхом: розкриття таємниці (МЖЗ’ЯСУВАННЯ СТОСУНКІВ); повідомлення новини (МЖВИМОГА); ультиматуму (МЖСВАРКА).
Встановлено, що спільними для всіх трьох мовленнєвих жанрів є створення драматичного ефекту за допомогою стилістичних засобів антитез, паралельних синтаксичних конструкцій, перифраз, метафор, сарказму, порівнянь, та конфліктогенних МАДИРЕКТИВИ, що стають експліцитним засобом драматизації ІНТРИГИ в п’єсах Теннессі Вільямса. Дві когнітивні моделі БАТЬКО і СИН, МАТИ і СИН є подібними за характером. Тут конфлікт виникає через відсутність близьких стосунків між батьками і дітьми, невідповідність їхніх духовних станів, що призводить до комунікативних невдач, частих відхилень, перебивань, недослуховувань, ужитку лайливої, блюзнірської лексики. З’ясовано, що відмінними рисами між цима МЖ є, по-перше, контекстуальне втілення ІНТРИГИ, котра диктує індивідуальний, тематичний, композиційний характер, притаманний кожному МЖ. Виділено чотири рівні реалізації категорії драматичності: лексико-семантичний, прагматичний, синтаксичний і граматичний рівні, кожен з яких отримує різний ступінь повноти втілення залежно від МЖ, у якому він розвивається.
У МЖ З’ЯСУВАННЯ СТОСУНКІВ наявність показників нерівності статусів мовців SIR → FELLOW, SON є засобом драматизації події. Драматизм досягається перифразою, повтором думки у двох МА, що мають різну тональність. Перший МА ІНТЕРРОГАТИВИ наближається за перформативною частиною до констативного типу висловлення, де невпевненість батька у вірності чуток передається через умовний спосіб. Зміна тональності в іншому МА РЕПРЕЗЕНТАТИВИ відбувається на синтаксичному рівні переходом від питального до стверджувального речення, що демонструє серйозність та категоричність намірів батька. Драматичний ефект реалізується на мовно-прагматичному рівні за умов невідповідності комунікативних інтенцій та тактик обох мовців через відсутність близьких, довірливих стосунків між ними; вживання батьком МА ІНТЕРРОГАТИВИ, де вербалізується звернення на сторонні теми; звернення батька до МА РЕПРЕЗЕНАТИВИ з меланхолійними спогадами про свою молодість; звернення до авторитарного статусу батька, що об’єктивується в МА ДИРЕКТИВИ, де драматизація досягається частими повторами однієї й тієї самої думки.
МЖ СВАРКА характеризується одночасним говорінням як з боку сина, так і матері. Тут категорія драматичності створюється графічним способом, де демонструється незавершеність реплік. Мовленню мовця-матері притаманні МА ДИРЕКТИВИ та РЕПРЕЗЕНТАТИВИ, у яких присутні просодичні характеристики спонукання. Мовленню мовця-сина характерні мішані МА РЕПРЕЗЕНТАТИВИ й ЕКСПРЕСИВИ, іллокутивна сила яких скерована на розкриття його психоемоційного стану невдоволення діями матері, що створили конфлікт.
Драматичний ефект у МЖ СВАРКА досягається: 1) на морфологічному рівні за допомогою заперечної номінації No, won’t та дієслова go out на позначення дії та руху в Present Continuous; винесення займенника на перший план та номінація імені персонажа-сина для надання репліці більшої експресії; перформативної формули, де стверджуються дії персонажа-сина (You+to be in Present Continuous на позначення майбутньої запланованої дії+Verb), та словосполучення no more, at the end; особового займенника I та лексеми believe в заперечній формі don’t; 2) на синтаксичному рівні за допомогою розриву однієї думки на декілька речень, де друге речення виконує функцію додатка або обставини способу дії; еліптичного речення, у якому репрезентуються фізичні дії персонажа-сина, які спричинили появу конфлікту та роздратування з боку матері; уведення прямої мови; простої перформативної формули I +go, що відображає психоемоційний стан мовців; обставини способу дії, яка виступає у першій частині речення, та інверсійних підмета і присудка, що вживаються в кінці речення; 3) на лексико-семантичному рівні за допомогою лексем з опозиційним змістом; номінацією модифікатора іллокутивної сили задля передачі опозиційного змісту; акцентування на жебрацькій платні та духовному потягу персонажа сина до пригод.
У МЖ ВИМОГА, де об’єктивується когнітивна модель СВОЯК і СВОЯЧКА, драматичний ефект досягається вжитком опозиційних іллокуцій жінкою та чоловіком. Іронічно-знущальні репліки персонажа-жінки реалізовані в мішаних МА РЕПРЕЗЕНТАТИВИ й ЕКСПРЕСИВИ. Прямі конфліктогенні іллокуції та перлокуції, притаманні мовленню персонажа-чоловіка, реалізовані в МА ДИРЕКТИВИ, підтипі ІН’ЮКТИВИ, наближених за пропозиційним змістом та перформативною частиною до МА РЕПРЕЗЕНТАТИВИ, МА МЕНАСИВИ, МА ІНТЕРРОГАТИВИ, де закладена вимога, обов’язковість. Категорія драматичності в іронічно-знущальних іллокуціях реалізується насамперед на лексико-семантичному рівні лексемами з нарощуванням експресії, модальними словами з опозиційним змістом, лексемами, що номінують абстрактне поняття краси та привабливості, дієсловами у наказовому способі на позначення процесу споглядання та залицяння, вигуками, що уводить насміхання жінки над чоловіком; на прагматичному рівні нестачею інформаційної насиченості, іллокутивною розмитістю, приховуванням правди.
У дисертації досліджена реалізація провідного концепту САМОТНІСТЬ в драмах Теннессі Вільямса, що трактується як засіб відображення психоемоційного стану драматурга та психічної спільності всієї американської нації. Аналіз концепту САМОТНІСТЬ проведений на двох рівнях лексико-семантичному і мовленнєво-жанровому. До ядерних компонентів концепту належать іменники та прикметники, що номінують фізичний стан самотності alone, душевний стан самотності lonely, мають узагальнений, абстрактний зміст почуття самотності loneliness.
Серед периферійних елементів концепту САМОТНІСТЬ розглянуто вісім іменників та прикметників lonesome, lost, solitary, restless, homeless, solitude, recluse, singleness, що набувають образного значення завдяки використанню метафор, антіклімаксу, синтаксичного паралелізму. Кількісний аналіз ядерних та периферійних номінацій концепту САМОТНІСТЬ продемонстрував, що в драмах зрілого та пізнього періодів усі проаналізовані номінації вживаються частіше, що дало змогу відтворити художню картину Теннессі Вільямса, де зміни в психоемоційному стані драматурга позначилися на характері його творів перехід з романтичності настроїв до відчуття фатальності та повної самотності.
Встановлено, що в драматургічному дискурсі ядерні номінації вживаються в нових контекстуальних значеннях, що репрезентують психологічний аспект художньої картини Теннессі Вільямса. Контекстуальний аналіз периферійних номінації концепту САМОТНІСТЬ дозволив виділити такі асоціативні змісти: причину появи самотності, замкненості в собі to have a cross to bear, social duties, society, to be minister’s daughter; зовнішній вияв самотності solitary confinement, no friends; психоемоційний стан персонажа frightened, confused, doppelganger, another self, to swallow air, hysterics, tablets; мрії та сподівання персонажа dream, river-wind, movies, adventure, Gypsy.
Другий рівень мовленнєво-жанрової репрезентації концепту САМОТНІСТЬ продемонстрував, що проаналізований концепт виражається в трьох МЖ: МЖ ЗАКОХАНІСТЬ, МЖРОЗЧАРУВАННЯ, МЖЖАЛКУВАННЯ, кожен з яких змодельований в певному драматичному творі та зображений у вигляді фрейму. Мовленнєві жанри були відібрані за діахронним принципом. Звідси кожен мовленнєвий жанр презентує певний період творчості драматурга: романтичний (МЖЗАКОХАНІСТЬ), в якому розкривається зародження почуття самотності у свідомості; суспільно-політичний (МЖ РОЗЧАРУВАННЯ), через який подано почуття самотності, котре випливає з певних соціальних реалій американського суспільства середини ХХстоліття та ностальгійно-песимістичний (МЖЖАЛКУВАННЯ), де почуття самотності з’являється через усвідомлення драматургом швидкоплинності часу, безвиході, ностальгії, спогадів.
Кожен з цих мовленнєвих жанрів побудовано за різними композиційними принципами через концептуалізацію часового виміру та зображення тривалого розвитку закоханості в МЖ ЗАКОХАНІСТЬ; драматизацію за інтертекстуальними значеннями імен-концептів персонажів, котрі уводять окрему тематичну спрямованість у МЖ РОЗЧАРУВАННЯ та драматизацію події через звернення до ретроспекції та флешбеків в МЖ ЖАЛКУВАННЯ.
Драматичний ефект в МЖ ЗАКОХАНІСТЬ, що репрезентує ранній період творчості драматурга, досягається на лінгво-прагматичному рівні, де драматург вкладає в дитячі вуста закоханих персонажів непритаманні дитині високо конфліктогенні мішані МА та іронічно-знущальні репліки, у яких номінована проблема вирішення філософських, релігійних питань, зокрема таких, як життя і смерть в МАІНТЕРРОГАТИВИ, мішаних МАІНТЕРРОГАТИВИ й ЕКСПРЕСИВИ. В дисертації поняття КОХАННЯ як збуджувач почуття самотності зображено у вигляді фрейму, що дає змогу виділити ядерні й периферійні номінації МЖ ЗАКОХАНІСТЬ: love feelings → hurt → sick → hysterical → doppelganger → lonesome.
Для МЖ РОЗЧАРУВАННЯ, що репрезентує зрілий період творчості Теннессі Вільямса, характерне створення ІНТРИГИ за тематичною спрямованістю, драматизація образів персонажів п’єси, що розподіляються на типових носіїв інтертекстуальних значень імен-концептів ЖакКазанова, Дон Кіхот, Байрон, Циганка та нетипових персонажів Гатман, Кілрой. Імена-концепти втілюють у драмі почуття розчарування та самотності завдяки стилістичним зворотам, метафоричним порівнянням. Драматизація персонажного мовлення носіїв імен-концептів відбувається через пряму мову (Жак Казанова); стилістичний прийом перифразу та нарощування експресії у двох МА РЕПРЕЗЕНТАТИВИ та МАДЕКЛАРАТИВИ й ЕКСПРЕСИВИ (Жак Казанова); збереження початкової жанрової тональності в діалогах з оригіналу твору (Дон Кіхот і Санчо Панса); вживання мішаних МА РЕПРЕЗЕНТАТИВИ й ЕКСПРЕСИВИ, де в кожному наступному висловленні конкретизується образ відважного лицаря, котрий уособлює моральні цінності минулих поколінь (Дон Кіхот); драматичний ефект, який досягається розривом ідеї через вживання еліптичних речень, тематичне завершення яких знаходить своє втілення в наступному мішаному МА РЕПРЕЗЕНТАТИВИ й ЕКСПЕРСИВИ, де уведено метафоричний образ зникнення моральних принципів у ХХ столітті (Дон Кіхот); тему подорожі до Афін, де подорож презентується стилістичною фігурою патронімічною атракцією, завдяки якій уведена тема ностальгії за минулою величчю людства, архітектурою, красою та демоктратією (Байрон).
Мовлення нетипових персонажів драматург наділяє простою мовою, де вони прямо заявляють про своє почуття самотності у мішаних МАРЕПРЕЗЕНТАТИВИ й ЕКСПРЕСИВИ, та МА ІНТЕРРОГАТИВИ, у яких категорія експресивності реалізується повторними закликами про допомогу через пряму номінацію страху та безвиході help mе. Катерогія драматичності, втілена в образах персонажів драми, у дисертації представлена у вигляді лексичного фрейму, що дало змогу виокреслити ядерні та периферійні номінації в МЖРОЗЧАРУВАННЯ: Brother people, need, thirsty, forbidden, starving people (Жак Казанова) agitated, creatures, prostitutes, thieves, vedors, mandicants, to undersell, to lie, to cheet (Гатман); Humanity distance, devoir, valor, nobility, old knight, armor, lance, unconquerable meaningless gone dry cages, lonely (Дон Кіхот); Solitude voyage, freedom, hgeavily trip, Athens (Байрон); Spirit tired, perplexed, afraid, distrust, suspicious, unprepared, fevert, gouvernment, newspapers, age of exploding atoms, progress (Циганка); Lost greyhound depot, hеlp, confused, to go, way out, dream, in a bottle, don’t belong to USA (Кілрой).
У МЖ РОЗЧАРУВАННЯ, що репрезентує пізній період творчості драматурга, комунікація розвивається на рівні ретроспекції, флешбеків, що мають меланхолійний та ритуальний характер жалкування за минулим. Кількісний аналіз довів, що тут переважають МА РЕПРЕЗЕНТАТИВИ, які в драмі затримують розвиток події та створюють своєрідний драматичний ефект, де мовці спілкуються на рівні спогадів. Репрезентація МЖРОЗЧАРУВАННЯ у вигляді лексичного фрейму дозволило виділити такі ядерні та периферійні номінації: Time youth to burn, graduate explosion, slow dynamite retire clock, enemy.
Створення драматичного ефекту в художній картині світу драматурга досягнуто графічними засобами; уживанням стилістичних фігур паронімічних атракцій, метафор у побудові художніх образів персонажів; а також у метафоричному відображенні їхнього емоційного стану; використовуванням МА ІНТЕРРОГАТИВИ, що функціонують як крик душі чи свідомості драматурга, його переживань та страждань через суспільно-політичні реалії; ототожненням почуттів драматурга з почуттями читача чи глядача драми; акцентуванням екзистенційних питань перед глядачем чи читачем; уповільненим режимом діалоговедення, відхиленням від провідної тематики; передачею експресивності мовлення персонажів драми, розкриттям їх справжніх намірів та почуттів у ремарках; наданням мовленню персонажів реплік, нетипових їхньому віку, соціальному стану; незавершеністю ідеї персонажа, перебиванням самого себе та завершенням цієї ідеї в наступній репліці; збереженням автентичної тональності мовлення між персонажами, на яких робиться алюзія.
Запропонована методика вивчення драматургічного дискурсу Теннессі Вільямса у комунікативно-когнітивній парадигмі відкриває нові можливості подальшого розгляду драматургічного дискурсу. Перспективним у подальших дослідженнях з даної проблематики є зіставно-порівняльний аналіз когнітивних стилів різних драматургів; контрастивне дослідження реалізації концепту САМОТНІСТЬ в драматичних творах різних авторів; вивчення ІНТРИГИ в діахронному аспекті, їхнє комунікативно-когнітивне втілення в драмах представників різних епох та течій в драматургії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авраменко (Байоль) О.В. Мовленнєвий жанр ПЕРЕКОНАННЯ та його мовленнєва реалізація у драматичному творі (на матеріалі драми The Case of the Crashed Petunias” by Tennesy Wiliams) / ОксанаВолодимірівна Авраменко // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: зб. наук. пр. К.: Київськ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка, 2006. Вип. 9. С. 380-384.
2. Авраменко (Байоль) О.В. Сучасні підходи до розгляду мовленнєвого жанру / Оксана Володимирівна Авраменко // Матеріали V Міжвуз. конф. молодих учених [Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур”], (Донецьк, 26 січня 2007 р.) / Відп. ред. Володимир Дмитрович Каліущенко. Донецьк: Донецьк. нац. ун-т, 2007. С. 142-143.
3. Авраменко (Байоль) О.В. Емоційні мовленнєві жанри у драматургічному дискурсі Теннессі Вільямса / Оксана Володимирівна Авраменко // Сучасні проблеми лінгвістичних досліджень і методика викладання іноземних мов професійного спілкування у вищій школі: зб.наук.пр. / За ред. Володимира Сулима, Софії Денисенко. Львів: Львівськ. нац. ун-т, 2007. Ч. 1. С. 295-298.
4. Авраменко (Байоль) О.В. Мовленнєвий жанр як проміжна категорія між мовленнєвим актом та дискурсом / Оксана Володимирівна Авраменко // Нова філологія. Функціональне та лінгвопрагматичне вивчення мовних одиниць. Актуальні питання лінгвістики тексту та дискурсології: зб. наук. пр. / Гол. ред. Володимир Миколайович Манакін. Запоріжжя: Запорізьк. нац. ун-т, 2007. Вип. 26. С.213-216.
5. Авраменко (Байоль) О.В. Динаміка зв’язків мовленнєвих жанрів у дискурсі / Оксана Володимирівна Авраменко // Слов’янський вісник: зб.наук.пр. Серія Філологічні науки” / Гол. ред. ОлегВолодимирович Тищенко. Рівне: Рівненськ. держ. гуманіт. ун-т, 2007. Вип. 7. С. 15-18.
6. Авраменко (Байоль) О.В. Розгортання блоку конфліктогенних мовленнєвих жанрів (на матеріалі сучасних американських драматургічних творів) / Оксана Володимирівна Авраменко // Мовні та концептуальні картини світу: зб. наук. пр. / Відп. ред. Олена Степанівна Снитко. К.: Київськ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка, 2007. Вип.11. С.417-423.
7. Avramenko (Bailleul) O.V. The connection of speech acts in English-speaking dramaturgic discourse in the USA // O.V.Avramenko // Материалы ІІ науч.-практ. конф. [Научный прогресс на рубеже тысячелетий 2007”], (Днепропетровск, 115 июня 2007 г.) / Отв. ред. С.В.Єкимов; тех. ред. И.Г.Карнаухова. Днепропетровск, 2007. Т.8 Филологические науки”. С. 33-36.
8. Авраменко (Байоль) О.В. Реалізація мовленнєвого жанру ПЕРЕКОНАННЯ в американському драматургічному тексті ХХ століття / Оксана Володимирівна Авраменко // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: зб. наук. пр. К.: Київськ. нац. ун-т іменіТараса Шевченка, 2007. Вип. 11. С. 417-423.
9. Авраменко (Байоль) О.В. Концепт інтриги як головна лінгвокогнітивна ознака драматургічних творів / О.В.Авраменко // Матеріали VІ Міжвуз. конф. молодих учених [Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур”], (Донецьк, 2829 січня 2008 р.) / Відп. ред. Володимирович Дмитрович Каліущенко. Донецьк: Донецьк. нац. ун-т, 2008. Т. 1. С. 6-8.
10. Авраменко (Байоль) О.В. Жанр Драма” в сучасній дискурсології / Оксана Володимирівна Авраменко // Нова філологія: зб. наук. пр. / Гол.ред. Володимир Миколайович Манакін. Запоріжжя: Запорізьк. нац. ун-т, 2008. Вип. 32. С. 8-12.
11. Авраменко (Байоль) О.В. Лінгвокультурологічний концепт як ментальна одиниця дискурсу / Оксана Володимирівна Авраменко // Проблеми семантики слова, речення та тексту: зб. наук. пр. К.: Вид. центр Київськ. нац. лінгв. ун-ту, 2008. Вип. 20. С. 256-260.
12. Алефиренко Н.Ф. Значение и концепт / Николай Федорович Алефиренко // Спорные проблемы семантики: сб. науч. тр. Волгоград: Перемена, 1999. С. 59-67.
13. Алпатов В.М. Проблема речевых жанров в работах М.М.Бахтина / Владимир МихайловичАлпатов // Жанры речи. Саратов, 2002. Вып. 3. С.38-44.
14. Анисимова Е.Е. Взаимодействие вербального и паралингвистического в тексте: учебн. пособие по интерпретации текста [для студ. старших курсов] / Е.Е.Анисимова. М.: Моск.гос.лингв. ун-т, 1998. 129 с.
15. Аристотель. Поэтика / Аристотель // Полное собрание сочинений: в 4 томах. Т.4. М.: Мысль, 1978. С.646-680.
16. Арнхейм Р. Искусство и визуальное восприятие / РудольфАрнхейм. М.: Прогресс, 1979. 392 с.
17. Арутюнова Н.Д. Речевой акт: лингвистический энциклопедичесикий словарь / Нина Давидовна Арутюнова. М: Индрик, 1990. 200 с.
18. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека / Нина Давидовна Арутюнова. М.: Языки русской культуры. 1998. №15. 896 с.
19. Бакланова А.Г. Лингвостилистическая характеристика драмы как типа текста: (На материале драмы ГДР): автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.04 Германские языки” / А.Г.Бакланова. М., 1983. 18 с.
20. Барабан Е.В. Постмодернистский драматургический диалог: лингвистический и переводческий аспект (на материале драматургии С.Беккета, Г.Пинтера, Т.Стоппарда): автореф. дис. на соиск. науч. степени доктора филол. наук: спец. 10.02.04 Германские языки” / Е.В. Барабан. Симферополь, 1994. 23 с.
21. Батыгин Г.С. Континуум фреймов: социологическая теория Ирвинга Гофмана / Геннадий Семенович Батыгин // И.Гофман Анализ фреймов: эссе об организации повседневного опыта / [под ред.: Геннадия Семеновича Батыгина, Л.А.Козловой, вступ. статья Г.С.Батыгина]. М.: Ин-т социологии РАН, Ин-т Фонда Общественное мнении”, 2003. С. 48-62.
22. Бахтин М.М. Проблема речевых жанров: эстетика словесного творчества / Михаил Михайлович Бахтин [2-е изд.]. М.: Искусство, 1986. 445 с.
23. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної девіатології / Флорій Сергійович Бацевич. Львів: Вид. центр Львівськ. нац. ун-ту, 2000. 237 с.
24. Бацевич Ф.С. Текст, дискурс, речевой жанр: соотношение понятий / Флорий Сергеевич Бацевич // Вісник Харківського університету. №520. Серія Філологія”. Харків, 2001. Вип. 33. С. 3-6.
25. Бацевич Ф.С. Дискурсивна природа мовленнєвого жанру / ФлорійСергійович Бацевич // Функціонально-комунікативні аспекти граматики і тексту: зб. наук. пр.: присвяч. ювілею А.П.Загнітка. Донецьк, 2004. С.45-49.
26. Бацевич Ф.С. Лінгвістична генологія: проблеми і перспективи / ФлорійСергійович Бацевич. Львів: Паіс, 2005. 262 с.
27. Безугла Л.Р. Історична динаміка мовленнєвого акту квеситива в німецькій та англійських мовах: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 Германські мови” / Лілія Ростиславівна Безугла; Харківськ. нац. ун-т ім В.Н.Каразіна. Харків, 1998. 18с.
28. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации (на материале современного английского языка): дис. на соискание ученой степени доктора филол. наук: спец. 10.02.04 Германські мови” / Алла Дмитриевна Белова; Киевск. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. К., 1998. 443 с.
29. Белова А.Д. Языковые картины мира в рамках когнитивно-дискурсивной парадигмы / Алла Дмитриевна Белова // Культуранародов Причерноморья. Симферополь, 2002. № 29. С. 17-23.
30. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации / АллаДмитриевнаБелова. К.: Логос, 2003. 304 с.
31. Бенвенист Э. Общая лингвистика / Эмиль Бенвенист; [пер. с франц.] М.: Эдиториал УРСС, 2002. 448 с.
32. Беркнер С.С. Развитие языка английской драмы и его место в функционально-стилистической системе национального языка (XVI-XX вв.): автореф. дис. на соиск. науч. степени доктора филол. наук: спец. 10.02.04 Германские языки” / Сергей Сергеевич Беркнер. М.,1988. 34с.
33. Бєлова А.Д. Поняття стиль”, жанр”, дискурс”, текст” у сучасній лінгвістиці / Алла Дмитрівна Бєлова // Вісник Київського національного університету. Серія Іноземна фіолологія”. К., 2002. № 32-33. С. 11-14.
34. Бєлова А.Д. Комунікативні стратегії та тактики: проблеми семантики / Алла Дмитрівна Бєлова // Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук. пр. / Відп. ред. Олена Степанівна Снитко. К.: Київськ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2004. №10. С. 11-16.
35. Бєхта І.А. Концептосфера у динаміці (текст і дискурс у світлі когнітивно-дискурсивної парадигми) / Іван Антонович Бєхта // Проблеми семантики слова, речення та тексту: зб. наук. пр. / Відп. ред. Ніна Миколаївна Корбозерова. Вип.6. К.: Вид. центр Київськ. нац. лінгв. ун-ту, 2001. С. 22-26.
36. Бігарі А.А. Дискурс сучасної англомовної сім'ї: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 Германські мови” / Адріана Андріївна Бігарі; Київськ. нац. ун-т ім.Тараса Шевченка. К., 2006. 26 с.
37. Блок В.Д. Диалектика театра: очерки по теории драмы и ее сценического воплощения / В.Д. Блок. М.: Искусство, 1983. 294с.
38. Богданов В.В. Классификация речевых актов / В.В.Богданов // Лингвистические аспекты языкового общения: межвуз. сб. науч. тр. Калининград, 1989. С. 25-37.
39. Богданов В.В. Соотнесенность семантического и прагматического компонентов в высказывании / В.В.Богданов // Матеріали IV Міжнар. конф. [Франція та Україна”], (Дніпропетровськ, 1997 р.). Дніпропетровськ, 1997. Т. 1. Ч.1. С. 11-12.
40. Богин Г.И. Речевой жанр как средство индивидуализации / Георгий Исаевич Богин // Жанры речи. Саратов: Изд-во ГосУНЦ Колледж”, 1997. С. 12-23.
41. Болдырев Н.Н. Когнитивная семантика: курс лекций по англ. филологии / Николай Николаевич Болдырев. Тамбов: Тамбовск. гос. ун-т, 2002. 124 c.
42. Бондаренко Я.О. Комунікативно-когнітивна характеристика мовлення персонажа (на матеріалі мовлення М.Герцога з однойменного роману С.Белоу) / Яна Олексіївна Бондаренко // Вісник Житомирського державного педагогічного університету. Житомир: Поліграф. центр Жиромирськ. держ. педагог. ун-т. 2001. Вип. 8. C. 180-184.
43. Борисенко Н.Д. Гендерний аспект репрезентації персонажного мовлення в англійських драматичних творах кінця ХХ ст.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 Германські мови” / Наталія ДмитрівнаБорисенко; Київськ. нац. лінгв. ун-т. Київ, 2003. 27 с.
44. Борисова И.Н. Дискурсивные стратегии в разговорном диалоге / И.Н.Борисова // Русская разговорная речь как явление городской культуры. Екатеринбург: Екатеринбург, 1996. С. 21-48.
45. Бретон Ф. Взрыв коммуникации. Рождение новой идеологии: современный мир. Идеи и общественные процессы / Ф.Бретон, С.Пру. М.: Наука, 1991. Вып. 2. 157 с.
46. Булыгина Т.В. О принципах и содержании прагматики / Т.В. Булыга // Литература и язык. М.: Изд-во АН СССР, 1981. Т. 40. №4. С. 337-347.
47. Бурбело В.Б. Художній дискурс в історії французської мови та культури: дис. на здобуття наук. ступеня доктора філол. наук: спец.10.02.05 Романські мови” / Валентина Броніславівна Бурбело; Київськ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка К., 580 с.
48. Буцикіна Н.Е. Лінгвокогнітивний та комунікативний аспекти внутрішнього мовлення персонажів (на матеріалі художньої прози Ф.Моріака): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.05 Романські мови” / Н.Е.Буцикіна; Київськ. нац. лінгв. ун-т. К., 2004. 19 с.
49. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание / Анна Вежбицкая; [пер. с англ]. М.: Рус. Словари, 1996. 411 с.
50. Вежбицкая А. Речевые жанры / Анна Вежбицкая // Жанры речи. Саратов: Изд-во ГосУНЦ Коледж”, 1997. С. 99-111.
51. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков / А.Вежбицкая; [пер. с англ]. М.: Школа Языки русской культуры”, 1999. 780 с.
52. Верба Л.Г. Обсолетизация и другие исторические изменения директивных речевых актов (на материале произведений В.Шекспира) / Лидия Георгиевна Верба, Вячеслав Иванович Карабан и др. // Формально-семантические корреляции языковых единиц. К, 1989. С. 13-19.
53. Верещагин Е.М. Коммуникативные тактики как поле взаимодействия языка и культуры // Русский язык и современность: (проблемы и перспективы развития русистики): доклады / Е.М. Верещагин. М., 1991. Ч. 1. С. 32-43.
54. Вильмс Л.Е. Лингвокультурологическая специфика понятия любовь” (на материале немецкого и русского языков): автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.04 Германские языки” / Л.Е. В