Ду Вей Поетика камерно-вокального циклу в композиторській творчості другої половини ХХ століття

Краткое описание

Ду Вей, викладач музичного факультету Сичуаньського університету (м.Ченду, КНР). Назва дисертації: «Поетика камерно-вокального циклу в композиторській творчості другої половини ХХ століття». Шифр та назва спеціальності 17.00.03 музичне мистецтво. Спецрада Д 41.857.01 Одеської національної музичної академії імені А.В.Нежданової

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ та ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ
УКРАЇНИ
ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ
імені А. В. НЕЖДАНОВОЇ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ДУ ВЕЙ
УДК 78.01/.03 + 784/785.7
ДИСЕРТАЦІЯ
ПОЕТИКА КАМЕРНО-ВОКАЛЬНОГО ЦИКЛУ В
КОМПОЗИТОРСЬКІЙ ТВОРЧОСТІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ
СТОЛІТТЯ (на прикладі камерно-вокальних творів С. Слонімського)
Спеціальність 17.00.03 - Музичне мистецтво
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства (доктора філософії)
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
Ду Вей
Науковий керівник - ФІЛАТОВА ОЛЬГА ОЛЕКСАНДРІВНА кандидат мистецтвознавства, в.о. професора
ОДЕСА - 2021
ЗМІСТ:
АНОТАЦІЇ 2
ВСТУП 15
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТРУКТУРНО-КОМПОЗИЦІЙНИХ ТА ХУДОЖНЬО-ОБРАЗНИХ ПАРАМЕТРІВ КАМЕРНО-ВОКАЛЬНОГО ЦИКЛУ
1.1. Дискурсивні засади вивчення поняття поетики як музикознавчої
категорії 21
1.2. Принципи циклічної побудови та художні умови циклізації у
камерно-вокальній творчості 48
1.3. Взаємодія слова та музики як основа композиційної побудови
камерно-вокального циклу: до проблеми художнього змісту 70
Висновки до Розділу 1 91
РОЗДІЛ 2. КАМЕРНО-ВОКАЛЬНІ ЦИКЛИ С. СЛОНІМСЬКОГО ЯК ЦІЛІСНА ХУДОЖНЯ СЕМІОСФЕРА
2.1. Взаємообумовленість вербальної та музичної семантики в камерно-
вокальної творчості С. Слонімського 93
2.2. Поетичне слово О. Блока у камерно-вокальній творчості С. Слонімського: до явища «петербурзького тексту» 122
2.3. Художньо-образна семантика «Шести романсів на вірші
А. Ахматової» та «Десяти віршів Анни Ахматової» як втілення авторської
моделі камерно-вокального циклу 140
Висновки до Розділу 2 165
ВИСНОВКИ 169
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 172
ДОДАТОК А 189

Список литературы

ВИСНОВКИ
Дослідження складної семантичної побудови камерно-вокальних творів С. Слонімського дозволяє розкривати механізми взаємодії музичної і поетичної систем, заснованої на протиставленні елементів різних композиційних рівнів. Було встановлено, що творча співдружність композитора і авторів літературних першоджерел пов'язана з процесами активного стильового обміну і перетворення. Обираючи як поетичну першооснову твори, що орієнтовані на різні авторські стилі й культурні традиції, С. Слонімський занурюється в невичерпні смислові глибини, чуйно осягає всю повноту їх естетики та філософії, сприймає їх певний «камертон», творчий імпульс, що породжує художній світ камерно-вокального циклу. Так здійснюється справжнє взаємовтілення музики й слова, свого роду вбудовування однієї мовної системи в іншу.
Обов'язковою умовою існування жанрової сфери камерно-вокальної музики стає взаємовідношення і постійна діалогічна взаємодія двох семіотичних систем - слова і музики. Незважаючи на безліч складових, що об'єднують ці дві системи, все ж мова йде про самостійні явища, що мають власну унікальну специфіку й потужний художній потенціал. У камерно- вокальній творчості вербальна і музична семіотичні системи виявляються об'єднаними загальним художнім завданням, що стає основою для формування принципів їх взаємодії та формування комплексу стилістичних параметрів, що дозволяють втілитися образно-смисловому змісту.
Художній синтез словесного і музичного рівнів в камерно-вокальній музики, в цілому, і в творчості С. Слонімського, зокрема, в першу чергу ґрунтується на двох найважливіших особливостях - з одного боку, на принциповій близькості музичної і вербальної мовних систем і на родинному зв'язку принципів організації процесу інтонування в них, з іншого - на відмінності в можливостях передачі художньо-образної і змістовної складових, що мають принципово відмінну природу.
Індивідуальною прерогативою для С. Слонімського, що суттєво відрізняло його від багатьох інших його сучасників, стає проникнення внутрішніх законів класичного мислення в організацію власної музичної системи і злиття їх в єдине ціле. Про це свідчить значний вплив функціональності і акордових структур, типових для мажоро-мінорної системи, квадратності та періодичністі, характер тонально-гармонійного руху, що викликає асоціації з певними розділами класичних форм, а також гомофонно-гармонійні фактурні рішення. Все це проникає як в камерно- вокальні цикли, орієнтовані на традиційні, «класичні» взірці, так і у твори з тяжінням до суттєвого оновлення принципів драматургічної та структурно - композиційної побудови, з авторизованими музично-мовними засобами.