ЕКСПЕРТНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Краткое описание

Міністерство внутрішніх справ України
Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

На правах рукопису

Пиріг Ігор Володимирович

УДК 347.948.2

ЕКСПЕРТНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Спеціальність: 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант:
Кузьмічов Володимир Сергійович, доктор юридичних наук, професор

Дніпропетровськ – 2012
ЗМІСТ

ВСТУП ................................................................................................................... 5
РОЗДІЛ 1. Сутність експертної діяльності органів внутрішніх справ ... 16
1.1. Поняття та зміст експертної діяльності органів внутрішніх справ ……………………………………………………………………………...16
1.2. Суб’єкти експертної діяльності органів внутрішніх справ ……... 43
1.3. Історія становлення та розвитку експертної діяльності органів внутрішніх справ ………………………………………………………………. 65

РОЗДІЛ 2. Судова експертологія – наукова основа експертної діяльності органів внутрішніх справ …………………………………………………..... 89
2.1. Предмет та система судової експертології ………………………... 89
2.2. Принципи судової експертології та експертної діяльності органів внутрішніх справ ……………………………………………………………... 108
2.3. Систематизація знань у судовій експертології ………………….. 131

РОЗДІЛ 3. Організаційно-правові засади експертної діяльності органів внутрішніх справ …………………………….…………………………….... 162
3.1. Експертні установи органів внутрішніх справ та організація їх діяльності ……………………………………………………………………… 162
3.2. Організація проведення судових експертиз ……………………... 178
3.3. Експертна діяльність щодо забезпечення проведення слідчих дій ……………………………………………………………………………… 206
3.4. Законодавче забезпечення експертної діяльності органів внутрішніх справ ……………………………………………………………... 258

РОЗДІЛ 4. Технічне, методичне та інформаційне забезпечення експертної діяльності органів внутрішніх справ ……………………………………... 279
4.1. Науково-методичне забезпечення експертної діяльності органів внутрішніх справ ……………………………………………………………... 279
4.2. Технічне забезпечення експертної діяльності органів внутрішніх справ …………………………………………………………………………… 309
4.3. Інформаційне забезпечення експертної діяльності ……………. 326

ВИСНОВКИ ………………………………………………………………….. 341
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………… 348
ДОДАТКИ ……………………………………………………………………. 407

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АІПС Автоматизована інформаційно-пошукова система;
ДНДЕКЦ Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр;
КК Кримінальний кодекс;
КПК Кримінально-процесуальний кодекс;
МВС Міністерство внутрішніх справ;
МОЗ Міністерство охорони здоров’я;
МЮ Міністерство юстиції;
НАВС Національна академія внутрішніх справ;
НДЕКЦ Науково-дослідний експертно-криміналістичний центр;
НДІСЕ Науково-дослідний інститут судової експертизи;
ОВС Орган внутрішніх справ;
ОРД Оперативно-розшукова діяльність;
УМВС Управління Міністерства внутрішніх справ.

ВСТУП

Актуальність теми. Вирішення завдань кримінального судочинства, основним із яких є швидке й повне розкриття злочинів, покладаються на сьогодні значною мірою на органи внутрішніх справ. Важливою умовою ефективного розслідування злочинів та судового розгляду справ є використання спеціальних знань у різних формах, побудова доказової бази на основі впровадження сучасних досягнень науки і техніки у практику розслідування злочинів для якісного виявлення, фіксації та вилучення слідів злочину. Розробка сучасних науково-технічних засобів та впровадження їх у практику боротьби зі злочинністю покладаються в основному на експертні підрозділи органах внутрішніх справ. Поряд зі слідчою та оперативно-розшуковою експертна діяльність органів внутрішніх справ посідає чільне місце в системі заходів, спрямованих на розкриття та розслідування злочинів, формування доказової бази у кримінальному судочинстві.
Із загальної кількості кримінальних справ, що розглядаються у судах, більшість розслідується слідчими підрозділами органів внутрішніх справ. Як свідчить практика, високоякісне розслідування не обходиться без залучення спеціалістів до проведення слідчих дій чи призначення тієї чи іншої експертизи. Статистичні дані свідчать про зростання кількості експертиз, що виконуються в експертних підрозділах Міністерства внутрішніх справ. Так, за даними МВС України експертною службою виконано: 2001 р. – 180504, 2002 р. – 198608, 2003 р. – 220585, 2004 р. – 238912, 2005 р. – 223580, 2006 р. – 201183, 2007 р. – 201472, 2008 р. – 208500, 2009 р. – 222114, 2010 р. – 234407, 2011 р. – 250238 експертиз. Більше того, експертизи в органах внутрішніх справ виконуються переважно за матеріалами розслідування кримінальних справ (близько 88 %).
Проведення експертиз є лише частиною діяльності експертної служби МВС України. Значним внеском у розкриття та розслідування злочинів є участь працівників служби у проведенні слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Так, у 2008, 2009, 2010 та 2011 р. ними взято участь у проведенні відповідно 329124, 368436, 383566 та 410138 оглядів місць події; 75428, 73870, 71302 та 64043 оперативно-розшукових заходів; здійснено 226182, 257 994, 269401 та 236383 перевірок за криміналістичними обліками.
Незважаючи на значний обсяг виконуваної експертними підрозділами роботи, її результативність за різними напрямками не задовольняє сучасні вимоги практики протидії злочинності. Це пояснюється, з одного боку, об’єктивними причинами, пов’язаними зі зростанням організованих форм злочинності, її професіоналізацією, вдосконаленням способів вчинення та приховування злочинів з використанням засобів, заснованих на сучасних досягненнях науково-технічного прогресу. З іншого боку, в практиці експертної діяльності підрозділів органів внутрішніх справ існують проблеми, пов’язані із загальною організацією їх діяльності, підпорядкованістю, взаємодією зі слідчими та оперативно-розшуковими підрозділами, експертними закладами інших центральних органів виконавчої влади. Існує багато невирішених питань законодавчого, науково-методичного, технічного та інформаційного забезпечення експертної діяльності. Дискусійними залишаються теоретичні положення судової експертології: її предмет та система, місце у системі юридичних наук, принципи судово-експертної діяльності, систематизація методик проведення експертиз тощо.
Теоретичним підґрунтям для вирішення зазначених проблем стали наукові праці видатних вчених з криміналістики, кримінального процесу, теорії оперативно-розшукової діяльності, серед яких: Ю.П. Аленін, К.В. Антонов, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, В.Д. Берназ, Т.В. Варфоломєєва, А.Ф. Волобуєв, В.І. Галаган, Ю.М. Грошевий, Ю.О. Гурджі, Е.О. Дідоренко, О.Ф. Долженков, А.Я. Дубинський, О.О. Ексархопуло, В.С. Зеленецький, В.А. Журавель, Н.С. Карпов, О.А. Кириченко, І.П. Козаченко, В.Я. Колдін, В.П. Колмаков, В.О. Коновалова, О. Є. Користін, М.В. Корнієнко, І.І. Котюк, Ю.Г. Корухов, В.С. Кузьмічов, В.В. Лисенко, Л.М. Лобойко, В.Г. Лукашевич, Є.Д. Лук’янчиков, В.Т. Маляренко, Г.А. Матусовський, О.Р. Михайленко, М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, Ю.Ю. Орлов, М.І. Порубов, М.В. Салтевський, С.М. Стахівський, О.П. Снігерьов, В.М. Тертишник, В.В. Тіщенко, Л.Д. Удалова, В.Г. Хахановський, К.О. Чаплинський, В.Ю. Шепітько, М.Є. Шумило, М.П. Яблоков та ін.
Проблемами судової експертизи та експертної діяльності у різні часи займалися провідні українські науковці та вчені близького зарубіжжя: Т.В. Авер’янова, І.А. Алієв, Л.Ю. Ароцкер, В.Д. Арсеньєв, В.Д. Басай, В.В. Бірюков, А.І. Вінберг, В.Г. Гончаренко, Г.І. Грамович, Г.Л. Грановський, Ф.М. Джавадов, А.В. Дулов, О.О. Ейсман, О.М. Зінін, А.В. Іщенко, Н.І. Клименко, М.В. Костицький, В.К. Лисиченко, Н.П. Майліс, О.М. Моїсєєв, Г.М. Надгорний, О.Р. Росинська, М.Я. Сегай, Г.М. Соколовський, І.Я. Фрідман, О.Р. Шляхов, М.Г. Щербаковський та інші, праці яких стали підґрунтям дисертаційного дослідження. Разом з тим комплексної розробки теоретичних засад експертної діяльності органів внутрішніх справ у сучасних умовах протидії злочинності, науковцями не проводилось. З урахуванням наведених статистичних даних експертної служби МВС України, які свідчать про значний обсяг та різноплановість експертної діяльності, а також, вважаючи значущість та важливість зазначених в теорії судової експертизи та експертній практиці проблем, можна дійти висновку про необхідність здійснення комплексного дослідження експертної діяльності органів внутрішніх справ. Зазначені обставини дозволили віднести проблематику, що розглядається, до актуальної.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження ґрунтується на основних положеннях: Концепції судово-правової реформи в Україні (розділ 5), затвердженої Постановою Верховної Ради України від 28 квітня 1992 р. № 2296-XII; Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України 12 лютого 2007 р. № 105/2007; Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 р., схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1209-р.; Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 рр., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24 вересня 2010 р. № 14-10; Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років (додаток 8), затверджених наказом МВС України від 29.07.2010 р. № 347.
Дисертацію виконано відповідно до п. 3.10 плану науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на 2010 р.
Тему дисертації затверджено Вченою радою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 26 листопада 2009 р. (протокол № 9).
Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає у тому, що, використовуючи теоретичні положення кримінального процесу, криміналістики та інших наук, а також відомостей сучасної експертної та слідчої практики, розробити теоретичні положення експертної діяльності органів внутрішніх справ для їх практичного використання.
Досягнення зазначеної мети передбачає вирішення таких задач:
– сформулювати поняття експертної діяльності органів внутрішніх справ;
– окреслити коло суб’єктів експертної діяльності органів внутрішніх справ;
– дослідити історію становлення та розвитку експертних підрозділів органів внутрішніх справ;
– сформулювати визначення судової експертології як окремої науки та розробити її систему;
– визначити принципи судової експертології та експертної діяльності;
– розробити класифікацію судових експертиз;
– охарактеризувати систему експертних установ органів внутрішніх справ;
– розкрити організаційні основи призначення та проведення експертизи і визначити її місце у системі доказів;
– розглянути експертну діяльність органів внутрішніх справ щодо забезпечення проведення слідчих дій;
– надати пропозиції щодо вдосконалення законодавчого забезпечення експертної діяльності;
– розглянути поняття та види експертних методик і окреслити шляхи їх вдосконалення;
– проаналізувати стан технічного забезпечення експертної діяльності органів внутрішніх справ та надати пропозиції щодо його покращення;
– визначити сутність інформаційного забезпечення експертної діяльності органів внутрішніх справ.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають при здійсненні експертної діяльності в Україні.
Предмет дослідження – експертна діяльність органів внутрішніх справ.
Методи дослідження складають комплекс загальнонаукових та спеціальних методів пізнання, обраних відповідно до поставлених у роботі мети і завдань, з урахуванням об’єкта і предмета дослідження. Методологічну основу дослідження становлять наукові категорії діалектичної теорії пізнання соціальних явищ, закономірності взаємозв’язку та взаємообумовленості явищ і процесів пізнання. Методи формальної логіки (аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія, абстрагування) дозволили детальніше усвідомити поняття, сутність та зміст експертної діяльності органів внутрішніх справ. Метод системно-структурного аналізу застосовано для узагальнення та систематизації різних видів експертної діяльності органів внутрішніх справ, а також при аналізі положень чинного законодавства. Порівняльно-правовий метод використовувався для порівняння чинного законодавства України, що регулює експертну діяльність органів внутрішніх справ, з відповідними законодавствами зарубіжних країн. Соціологічні методи застосовувалися при вивченні експертної діяльності органів внутрішніх справ шляхом анкетування та інтерв’ювання слідчих, експертів, оперативних працівників. Статистичні методи використовувалися для аналізу й узагальнення емпіричної бази, що стосується предмета дослідження.
Нормативно-правову основу дослідження складають Конституція України, Закони України, укази Президента України, постанови Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, пленумів Верховного Суду України, відомчі та міжвідомчі нормативно-правові акти МВС України, Міністерства юстиції України.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних вчених щодо досліджуваної проблеми, при опрацюванні яких застосувався комплексний міжгалузевий підхід.
Емпіричну базу дослідження становлять зведені статистичні дані результатів службової діяльності Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру за 2001-2011 рр.; узагальнені результати опитування 1348 співробітників органів внутрішніх справ (348 слідчих, 426 оперуповноважених, 575 експертів); матеріали слідчої та експертної практики (405 кримінальних справ та 1075 експертних висновків). При підготовці дисертації автором було використано власний досвід практичної роботи на посаді експерта-криміналіста Управління МВС України на Придніпровській залізниці у 1993-99 рр. та дванадцятирічний досвід науково-педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі МВС України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні комплексно досліджено експертну діяльність органів внутрішніх справ. Проведеним дослідженням сформульовано ряд наукових положень, висновків і рекомендацій, спрямованих на вирішення науково-прикладної проблеми забезпечення експертної практики концептуальними теоретичними положеннями, що мають значення для теорії криміналістики та судової експертизи, а також практики розслідування злочинів, зокрема:
уперше:
– на основі аналізу загальних положень криміналістики, кримінального процесу, теорії судової експертизи та інших галузей знань надано визначення експертної діяльності як специфічного виду людської діяльності, заснованої на наукових знаннях, змістом якої є дослідження певних об’єктів, процесів або явищ спеціальними методами з метою надання науково-обґрунтованих висновків;
– сформульовано поняття експертної діяльності органів внутрішніх справ як регламентованої законодавством діяльності працівників органів внутрішніх справ, заснованої на використанні спеціальних знань, яка полягає у дослідженні певних об’єктів, процесів або явищ методами з метою надання науково-обґрунтованих висновків для їх використання при розслідуванні та судовому розгляді справ;
– визначено, що експертна діяльність органів внутрішніх справ, поряд з виконанням експертиз, включає участь як спеціалістів у проведенні слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, забезпечення ведення криміналістичних обліків та здійснення інших функцій;
– обґрунтовано, що судову експертологію необхідно розглядати як систему знань про певні закономірності і не ототожнювати її з експертною діяльністю, на підставі чого визначено судову експертологію як науку про закономірності проведення судових експертиз та заснованих на них засобах і методах дослідження різного роду матеріальних об’єктів, процесів або явищ;
– на основі авторського визначення судової експертології запропоновано її систему, яка складається із загальної частини, що містить основу теоретичних знань, та особливої, що включає методики проведення окремих видів судових експертиз;

удосконалено:
– поняття суб’єктів експертної діяльності, серед яких необхідно виділяти: осіб, які працюють на посадах експертів та проводять судові експертизи та дослідження; осіб, які працюють на посадах експертів та здійснюють техніко-криміналістичне забезпечення роботи міських, районних та лінійних органів внутрішніх справ; техніків-криміналістів, кінологів, саперів тощо; начальників експертних підрозділів та їхніх заступників, які безпосередньо здійснюють керівництво зазначеними вище особами, а також конкретизовано вимоги, яким вони повинні відповідати;
– поняття принципів науки судової експертології, якими є детермінізм, об’єктивність і системність, та принципів експертної діяльності, якими є законність і незалежність;
– напрямки розвитку системи експертних закладів на Україні в умовах змагальної системи судочинства, що базується на вдосконаленні експертної діяльності відомчих експертних установ та розширення можливостей утворення недержавних експертних закладів;
– теоретичні положення щодо місця призначення та проведення експертизи серед процесуальних засобів доказування, що полягають у віднесенні до категорії слідчих дій тільки процесу призначення експертизи, а не її проведення;
– класифікацію судових експертиз залежно від виду спеціальних знань та завдань, що вирішуються експертизою;
– законодавство, що регламентує експертну діяльність у вигляді пропозицій щодо змін та доповнень до чинних нормативно-правових актів та проекту нового КПК України (реєстр № 9700 від 13.01.2012 р.);
– тактичні прийоми проведення окремих слідчих дій за участю спеціалістів;
– поняття, види методик проведення експертиз, які можна поділити на чотири класи: загальні (або родові) – відповідно до родової класифікації залежно від галузі спеціальних знань; видові (або типові) методики, що стосуються вирішення більш конкретних експертних завдань у межах зазначених родів експертиз; окремі (або часткові) методики, які створено для вирішення підзавдань у межах виду, та конкретні методики – для кожного окремо проведеного дослідження;
– організаційні основи систематизації та функціонування криміналістичних обліків, які залежно від призначення, джерела формування та завдань, що вирішуються, пропонується поділяти на оперативно-розшукові, оперативно-довідкові та довідково-допоміжні.
дістали подальшого розвитку:
– напрямки вдосконалення науково-методичного забезпечення експертної діяльності, найважливішими з яких є організація наукових досліджень в галузі судової експертизи та розробка практичних рекомендацій за кожним із видів діяльності, заснованих на останніх наукових досягненнях;
– пропозиції щодо оснащення експертних підрозділів сучасними техніко-криміналістичними засобами, спрямованими на збирання доказової інформації та її дослідження;
– наукові підходи до інформаційного забезпечення експертної діяльності органів внутрішніх справ, що полягають у вдосконаленні діяльності учасників розслідування щодо отримання інформації під час участі у проведенні слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, накопичення і систематизації отриманої інформації та її використання у розслідуванні.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висвітлені в роботі положення та рекомендації можуть бути використані у:
– науково-дослідній діяльності – для подальшого розроблення проблем теорії судової експертології як окремої науки, а також для вдосконалення теоретичних положень експертної діяльності;
– правотворчій діяльності – для вдосконалення нормативно-правової бази, що регулює процес розслідування злочинів та діяльність судово-експертних установ України;
– правоохоронній сфері – слідчими, оперуповноваженими органів внутрішніх справ при розслідуванні злочинів; працівниками експертної служби МВС України для вдосконалення засобів та методів збирання і дослідження доказів, впровадження у діяльність органів внутрішніх справ нових техніко-криміналістичних засобів, розробки нових та вдосконалення існуючих методик експертних досліджень, підвищення ефективності використання криміналістичних обліків (акти впровадження НДЕКЦ при ГУМВС України: в Запорізькій (від 21.03.2012 р.), Дніпропетровській (від 27.03.2012 р.), Донецькій (від 15.02.2012 р.), Луганській (від 12.03.2012 р.) областях);
– навчальному процесі – для підготовки підручників і посібників з кримінального процесу та криміналістики, спеціальних курсів для підготовки експертів, а також при розробці лекцій і навчально-методичних рекомендацій, проведення семінарських і практичних занять з цих дисциплін (акти впровадження Національної академії внутрішніх справ від 06.06.2011 р., Донецького юридичного інституту МВС України від 18.01.2012 р.; Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 26.03.2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Положення та висновки, що викладено у дисертації та складають її наукову новизну, розроблено автором особисто. Наукові положення, що належать співавтору статті “Терміни проведення судових експертиз”, у дисертаційному дослідженні не використовувались.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації оприлюднені у формі доповідей і повідомлень на науково-практичних конференціях, семінарах та круглих столах, зокрема: “Державна політика у сфері кримінальної юстиції та забезпечення правопорядку в Україні” (м. Дніпропетровськ, 2008 р.); “Слідча діяльність: проблеми теорії та практики” (м. Дніпропетровськ, 22 травня 2008 р.); “Проблеми протидії злочинності у сфері громадської безпеки” (м. Дніпропетровськ, 10 жовтня 2008 р.); “Актуальні проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства” (м. Дніпропетровськ, 29 травня 2009 р.); “Криміналістика у протидії злочинності” (м. Київ, 16 жовтня 2009 р.); “Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах” (м. Запоріжжя, 12 листопада 2009 р.); “Актуальні проблеми охорони громадського порядку” (м. Дніпропетровськ, 16 лютого 2010 р.); “Актуальні проблеми досудового провадження” (м. Дніпропетровськ, 28 травня 2010 р.); “Про актуальні питання судово-експертного та техніко-криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів” (м. Київ, 17 червня 2010 р.); “Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах” (м. Запоріжжя, 5 листопада 2010 р.); “Експертне забезпечення розслідування окремих видів злочинів” (м. Київ, 31 березня 2011 р.); “Актуальні проблеми сучасної криміналістики та судової експертизи» (м. Мінськ, 3 червня 2011 р.); “Проблеми застосування заходів кримінально-процесуального примусу під час досудового провадження” (м. Дніпропетровськ, 22 листопада 2011 р.); “Криміналістична наука: витоки, сучасність та перспективи” (м. Ірпінь, 23 грудня 2011 р.).
Публікації. Основні положення дисертації опубліковано у монографії, навчально-практичному посібнику, двадцяти п’яти наукових статтях у фахових виданнях України з юридичних наук, тринадцяти тезах доповідей на науково-практичних конференціях, семінарах та круглих столах.
Структура дисертації обумовлена метою, завданнями та предметом дослідження і складається із вступу, чотирьох розділів, що охоплюють тринадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (518 найменувань) і додатків. Загальний обсяг роботи – 439 сторінок, із них основний текст викладено на 347 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації комплексно досліджено експертну діяльність органів внутрішніх справ та сформульовано ряд наукових положень, висновків і рекомендацій, спрямованих на вирішення наукової проблеми забезпечення експертної практики теоретичними положеннями, що мають значення для теорії криміналістики та судової експертизи, а також практики розслідування злочинів. Основні результати дослідження полягають у такому:
1. Експертна діяльність є специфічним видом людської діяльності, яка: базується на практичних та теоретичних наукових знаннях; має пізнавальний, дослідницький характер; може проводитись у різних сферах суспільної діяльності; використовує методи та методики, що не суперечать закону та нормам моралі і які ґрунтуються на сучасних досягненнях науки; має на меті всебічне, повне, об’єктивне, комплексне дослідження об’єктів, процесів або явищ; її результатом є отримання нової інформації та формування висновків.
На підставі цього можна визначити, що експертна діяльність –специфічний вид людської діяльності, заснованої на наукових знаннях, змістом якої є дослідження певних об’єктів, процесів або явищ спеціальними методами з метою надання науково-обґрунтованих висновків.
Зміст та завдання експертної діяльності є різними залежно від сфери її застосування та суб’єктів. У сфері протидії злочинності значну роль відіграють органи внутрішніх справ. Поряд зі слідчою та оперативно-розшуковою експертна діяльність є невід’ємною частиною комплексу заходів з розкриття та розслідування злочинів. Експертна діяльність органів внутрішніх справ – регламентована законодавством діяльність працівників ОВС, заснована на використанні спеціальних знань, змістом якої є дослідження певних об’єктів, процесів або явищ з метою надання науково-обґрунтованих висновків для їх використання під час розслідування та судового розгляду справ.
Відповідно до виконуваних завдань основними видами експертної діяльності органів внутрішніх справ є участь у проведенні слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, в тому числі перевірка за криміналістичними обліками; проведення експертиз і досліджень.
2. Працівники експертної служби МВС є основними та найбільш чисельними суб’єктами експертної діяльності органів внутрішніх справ. Серед них потрібно виділяти: осіб, які працюють на посадах експертів та проводять криміналістичні, спеціальні, авто технічні, вибухотехнічні та інші дослідження; осіб, які працюють на посадах експертів та здійснюють техніко-криміналістичне забезпечення роботи міських, районних та лінійних органів внутрішніх справ; техніків-криміналістів, кінологів, саперів тощо; начальників експертних підрозділів та їхніх заступників, які безпосередньо здійснюють керівництво зазначеними вище особами.
3. На підставі аналізу думок науковців щодо етапів розвитку криміналістики та експертних установ, а також відокремлюючи судово-експертні установи МВС від інших, визначено такі чотири етапи їх становлення: перший – дореволюційний етап формування умов для утворення експертних установ (1864-1917 рр.); другий – етап розвитку експертних установ між двома світовими війнами (1918-1941 рр.); третій – етап відродження експертних установ та інтенсифікація їх діяльності (1943-1997 рр.); четвертий – сучасний етап розвитку експертних установ на теоретичній основі судової експертології та новітніх досягненнях науки, техніки та інформаційних технологій (1997 р. по теперішній час).
4. На сучасному етапі розвитку науки судова експертологія сформувалась як окрема галузь знань, яка є теоретичним підґрунтям експертної діяльності. Судово-експертна діяльність або експертна практика є галуззю діяльності, з якої судова експертологія отримує емпіричний матеріал, а також сферою використання своїх наукових здобутків. Однак безпосереднім предметом пізнання судової експертології є не експертна діяльність, а закономірності процесу дослідження ознак об’єктів, що відображені в них та містять нову інформацію, яку можна використати у судочинстві.
Судова експертологія – система знань про закономірності проведення судових експертиз та заснованих на них засобах і методах дослідження різного роду матеріальних об’єктів, процесів або явищ.
Система судової експертології повинна складатися із загальної частини, що становить основу теоретичних знань, та особливої частини, спрямованої на вирішення проблем практики. До загальної частини, або концептуальних основ судової експертології, повинні входити такі розділи: формування та розвиток вчень про судову експертизу; предмет, система, завдання та принципи судової експертології; природа та місце в системі наукових знань; вчення про методи експертного дослідження; систематизація та класифікація знань у судовій експертології; експертна техніка; теорія експертного прогнозування та передбачення; експертна профілактика; поняття та загальна характеристика експертних методик; психологічні основи експертного дослідження та експертні помилки. Особлива частина повинна включати методики проведення окремих видів судових експертиз: дактилоскопічної, холодної зброї, трасологічної, балістичної, почеркознавчої, технічного дослідження документів, портретної, вибухотехнічної, економічної, хімічної, біологічної тощо.
Судову експертологію слід розглядати як синтетичну науку, що охоплює юридичну, природознавчу, технічну та суспільну складові.
5. Принципи судової експертології не відрізняються від принципів криміналістики як базової науки та загальних принципів гносеології, яких виділяють три. Принцип детермінізму полягає у розгляді предмета судової експертології з точки зору діалектичних закономірностей взаємозв’язку та взаємообумовленості процесів, що виникають при проведенні експертного дослідження. Принцип об’єктивності полягає у встановленні закономірностей судової експертології виключно на підставі дослідження об’єктів з використанням спеціальних знань, незалежно від соціальних, політичних та інших процесів, що відбуваються у суспільстві. Системність судової експертології як і будь-якої іншої науки полягає у розгляді окремих її складових як єдиного цілого, системи знань.
Принципи судової експертології відрізняються від принципів експертної діяльності, найбільш суттєвими з яких є законність і незалежність.
6. Залежно від виду спеціальних знань експертизи поділяються на: почеркознавча і авторознавча, технічна експертиза документів, балістична, трасологічна, вибухово-технічна, фототехнічна і портретна, відеозвукозапису, матеріалів, речовин та виробів, біологічна, інженерно-технічна, економічна, товарознавча, у сфері інтелектуальної власності, психологічна, мистецтвознавча, оцінка цілісних майнових комплексів.
За характером завдань, що вирішуються, експертизи потрібно поділяти на ідентифікаційні та діагностичні. Ця класифікація відповідає фундаментальним поняттям теорії криміналістики та судової експертології. Вона може бути продовжена більш детальною розробкою різновидів експертиз у межах кожного з видів.
7. Створення судово-експертних установ, незалежних від органів дізнання та досудового слідства, запропонованих окремою групою науковців, вважається недоцільною, особливо в умовах переходу до змагальної системи судочинства. Експертна служба МВС у своїй діяльності фактично не залежить від осіб, які здійснюють або контролюють проведення досудового слідства, що підтверджується положеннями нормативно-правових актів. Тобто принцип незалежності судово-експертної діяльності, задекларований ст. 3 Закону України “Про судову експертизу” відносно експертної діяльності органів внутрішніх справ дотримується, що свідчить про доцільність залишення у системі МВС експертних підрозділів.
Одними із напрямків реформування та вдосконалення експертної системи в Україні в умовах змагальної системи судочинства має бути обмеження проведення експертною службою МВС експертиз у цивільних та господарських справах, а також виконання інших послуг на договірних засадах, залишення пріоритетними виконання їх у кримінальних та справах про адміністративні правопорушення. Винятком мають бути повторні експертизи, проводити які, для об’єктивності дослідження, повинні експерти різних відомств. Зазначене положення має бути реалізоване на законодавчому рівні.
8. Проведення експертизи не належить до слідчих дій у зв’язку із суб’єктом її виконання. Як окрему слідчу дію потрібно розглядати призначення експертизи, зміст якої, залежно від загальноприйнятих етапів (підготовчого, робочого, заключного) має бути таким. До підготовчого етапу потрібно віднести такі дії: прийняття слідчим рішення про проведення експертизи, вибір експертного закладу або приватного експерта, визначення виду експертизи та предмета дослідження, визначення черговості призначення експертиз відносно одних і тих саме об’єктів, вибір часу призначення експертизи. До робочого етапу потрібно віднести такі дії: вибір об’єктів для проведення експертизи, в тому числі зразків та проб; винесення постанови про призначення експертизи. Заключний етап складається з таких стадій: ознайомлення підозрюваного (обвинуваченого) з постановою про призначення експертизи; визначення кола осіб, що можуть бути присутніми при проведенні експертизи; направлення постанови та необхідних матеріалів до експертної установи.
9. Важливою складовою експертної діяльності органів внутрішніх справ є участь у якості спеціалістів у проведенні таких слідчих дій: огляду, допиту, обшуку, відтворенні обстановки і обставин події, пред’явленні для впізнання та інших. З розвитком технічного забезпечення експертної діяльності сучасними засобами фіксації доцільним є обов’язкове процесуальне закріплення фото-, відео фіксації ходу та результатів слідчих дій і визнання відповідних носіїв інформації джерелами доказів.
10. Пропонується внести зміни до законодавчих актів, а саме:
– до Закону України “Про судову експертизу”: у назві слова «судову експертизу» змінити на “судово-експертну діяльність”; окремою статтею ввести роз’яснення термінів; детально описати в окремих статтях порядок проведення різного виду експертиз: первинної, повторної, додаткової, комплексної, комісійної; визначити права, обов’язки та обмеження в діяльності керівника експертного закладу;
– у Законі України “Про міліцію” доповнити перелік обов’язків міліції пунктом такого змісту: “проводити експертизи за кримінальними та справами про адміністративні правопорушення, дослідження за матеріалами оперативно-розшукової діяльності; забезпечувати у встановленому порядку участь спеціалістів експертної служби у слідчих діях”.
Зазначені положення як і права та обов’язки експерта не повинні дублюватися іншими законодавчими актами.
11. У науково-методичному забезпеченні експертної діяльності важливими напрямками необхідно визнати як питання організації наукових досліджень в галузі судової експертизи, так і розробку практичних рекомендацій з кожного виду діяльності, засновані на останніх наукових досягненнях. Наукове та методичне забезпечення експертної діяльності ОВС покладається на саму експертну службу. Вона одночасно відповідає і за реалізацію наукових досягнень у практичній діяльності.
Методики проведення судових експертиз поділяються на чотири класи: загальні (або родові) – відповідно до родової класифікації залежно від галузі спеціальних знань; видові (або типові) методики, що стосуються вирішення більш конкретних експертних завдань у межах зазначених родів експертиз; окремі (або часткові) методики, які створено для вирішення підзавдань у межах виду, та конкретні методики – для кожного окремо проведеного дослідження.
12. Експертна діяльність органів внутрішніх справ з інформаційного забезпечення за змістом поділяється на: отримання інформації з певних джерел, в основному під час участі у проведенні слідчих дій та оперативно-розшукових заходів; накопичення та систематизацію отриманої інформації, а саме діяльність з формування та ведення криміналістичних обліків.
Залежно від призначення, джерела формування та завдань, що вирішуються, криміналістичні обліки запропоновано поділяти на оперативно-розшукові, оперативно-довідкові та довідково-допоміжні. Оперативно-розшукові та довідково-допоміжні обліки повинні міститися в ДНДЕКЦ та підпорядкованих підрозділах залежно від ступеня централізації. Оперативно-довідкові обліки обов’язково повинні зберігатися в підрозділах Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова В. М. Експертні помилки: сутність, генезис, шляхи подолання : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / В. М. Абрамова. – К., Національна академія внутрішніх справ України, 2005. – 18 с.
2. Авдєєва Г. К. Проблеми судово-експертного дослідження контрафактної аудіовізуальної продукції : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Г. К. Авдєєва. – Х., Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2006. – 20 с.
3. Аверьянова Т. В. Криминалистика : учебник для вузов / Т. В. Аверьянова, Р. С. Белкин, Ю. Г. Корухов, Е. Р. Россинская ; под ред. Засл. деятеля науки РФ, профессора Р. С. Белкина. – М. : Издательство НОРМА, 2000. – 990 с.
4. Аверьянова Т.В. Интеграция и дифференциация научных знаний как источники и основы новых методов судебной экспертизы / Т. В. Аверьянова – М. : Наука, 1994. – 186 с.
5. Аверьянова Т. В. Назначение экспертизы и стадии ее производства // Эксперт. Руководство для экспертов органов внутренних дел / под ред. Т. В. Аверьяновой, В. Ф. Статкуса. – М. : Право и закон, 2003. – 592 с.
6. Аверьянова Т. В. Природа общей теории судебной экспертизы и ее место в системе научного знания / Т. В. Аверьянова // 50 лет в криминалистике : матер. международн. науч. конф. – Воронеж : Воронежск. гос. ун-т, 2002. – С. 4-14.
7. Аверьянова Т. В. Содержание и характеристика методов судебно-экспертных исследований / Т. В. Аверьянова. – Алма-Ата : КазНИИСЭ, 1991. – 78 с.
8. Аверьянова Т. В. Судебная експертиза. Курс общей теории / Т. В. Аверьянова. – М. : Норма, 2007. – 479 с.
9. Аверьянова Т. В. Функции общей теории судебной экспертизы / Т. В. Аверьянова // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики : зб. матер. міжнарод. наук.-практ. конф. – Х. : Право, 2002. – Вип. 2. – С. 20-24.
10. Алиев И. А. Проблемы судебно-экспертной профилактики : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.09 / А. И. Алиев. – К. : 1989. – 328 с.
11. Алиев А. И. Проблемы экспертной профілактики / И. А. Алиев. – Баку : Азернешр, 1991. – 312 с.
12. Алиев А. И. Концептуальные основы общей теории судебной экспертизы / А. И. Алиев, Т. В. Аверьянова. – Баку, 1992. – 165 с.
13. Андреев И. Д. Теория как форма организации научного знания. –М.,1979. – 89 с.
14. Андреев И. С. Курс криминалистики / И. С. Андреев, Г. И. Грамович, Н. И. Порубов ; под ред. Н. И. Порубова. – Мн. : Выш. шк., 1997. – 335 с.
15. Ароцкер Л. Е. Об этике судебного експерта / Л. Е. Арокцер // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1968. – Вып. 5. – С. 136-137.
16. Ароцкер Л. Е. Криминалистическая экспертиза. Вып. 1 / [Л. Е. Ароцкер, Р. С. Белкин, В. М. Николайчик и др.]. – М. : ВШ МООП РСФСР, 1966. – 166 с.
17. Арсеньев В. Д. Содержание, предмет и задачи общей теории судебной экспертизы / В. Д. Арсеньев // Вопросы теории судебной экспертизы : cборник научных трудов ВНИИСЭ. – М., 1977. – Вып. 31. – С. 12-14.
18. Арсеньев В. Д. Соотношение понятий предмета и объекта судебной экспертизы // Проблемы теории судебной экспертизы  сборник научных трудов. – М.  ВНИИСЭ, 1980. – Вып. 44. – С. 3-24.
19. Арсеньев В. Д. Проведение экспертизы на предварительном следствии : учебное пособие / В. Д. Арсеньев. – Волгоград : Высшая следственная школа МВД СССР, 1978. – 95 с.
20. Арсеньев В. Д. Использование специальных знаний при установлении фактических обстоятельств уголовного дела / В. Д. Арсеньев, В. Г. Заблоцкий. – Красноярск : Изд-во Красноярского ун-та, 1986. – 152 с.
21. Атаманчук В. М. Термінологія криміналістичних експертиз: сучасні проблеми вивчення та практичного використання : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / В. М. Атаманчук. – К. : Національна академія внутрішніх справ, 2012. – 16 с.
22. Баев О. Я. Основы криминалистики : курс лекцій / О. Я. Баев. – М., 2001. – 268 с.
23. Баканова Л. П. Одорологические исследования в следственно- экспертной деятельности: Учебное пособие / Л. П. Баканова – Т.: Академия МВД Республики Узбекистан, 2009. – 31 с.
24. Бандурка О. М. Оперативно-розшукова діяльність. Частина I : підручник / О. М. Бандурка. – Харків : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 336 с.
25. Барышева М. В. Использование запаховых следов, ДНК, групповых антигенов и клеточных структур в комплексной экспертизе биологических следов человека / М. В. Барышева, А. Ю. Лащ-Завада, А. В. Саламатин // Криміналістичний вісник. – 2008. – № 2(10). – С. 120-126.
26. Басай В. Д. Основи одорології: Монографія / В. Д. Басай, О. А. Кириченко. – Івано-Франківськ: Вид-во “Плай”, 2002. – 580 с.
27. Басай В. Д. Основи криміналістичної одорології: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.09 / В. Д. Басай. – К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2003. – 31 с.
28. Басай В.Д. Основы криминалистической одорологии: хронология развития и современное состояние / В. Д. Басай // Актуальные проблемы современной криминалистики и судебной экспертизы : материалы Междунар. науч.-практ. конф., посвящ. 35-летию со дня образования кафедры криминалистики Акад. МВД Респ. Беларусь (Минск, 3 июня 2011 г.) / М-во внутр. дел Респ. Беларусь, учреждение образования «Акад. М-ва внутр. дел Респ. Беларусь» ; редкол.: Н.И. Порубов [и др.]. – Минск : Акад. МВД, 2011. – С. 35-37.
29. Бахин В. П. Следственная практика: проблемы изучения и совершенствования : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.09 / В.П. Бахин. – К., 1991. – 347 с.
30. Бахін В. П. Шляхи формування професійної майстерності експерта / В.П. Бахин, О. Л. Калініченко // Криміналістичний вісник : наук.-практичн. збірник / ДНДЕКЦ МВС України; КНУВС. – К. : Чайка, 2005. – Вип. 2 (4). – С. 66-71.
31. Бахин В. П. Некоторые аспекты изучения практики борьбы с преступностью (данные исследований за 1980-2002 гг.) / В. П. Бахин, Н. С. Карпов. – Киев, 2002. – 458 с.
32. Бахін В. П. Проблеми науково-методичного забезпечення слідчої діяльності / В. П. Бахин, В. К. Лисиченко // Теоретичні та практичні проблеми використання можливостей криміналістики і судової експертизи у розкритті й розслідуванні злочинів : зб. наук. праць. – К., 1996. – С. 5-8.
33. Белкин Р. С. Криминалистика и доказывание (методологические проблемы) / Р. С. Белкин, А. И. Винберг. – М. : Юрид. лит., 1969. – 216 с.
34. Белкин Р. С. Криминалистика. Общетеоретические проблемы / Р. С. Белкин, А. И. Винберг. – М. : Юрид. лит., 1973. – 264 с.
35. Белкин Р. С. История советской криминалистики. Этап возникновения и становления науки (1917-1930) / Р. С. Белкин, А. И. Винберг. – М., 1982. – 75 с.
36. Белкин Р. С. История советской криминалистики. Формирование частных криминалистических теорий (1940-1950) / Р. С. Белкин, А. И. Винберг. – М., 1983. – 78 с.
37. Белкин Р. С. Теория и практика следственного эксперимента / Р. С. Белкин ; под общ. ред. А. И. Винберга. – М. : ВШ МВД СССР, 1959. – 56 с.
38. Белкин Р. С. Нравственные начала деятельности следователя органов внутренних дел : лекція / Р. С. Белкин. – М., 1999. – 24 с.
39. Белкин Р. С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики / Р. С. Белкин. – М. : Изд-во НОРМА, 2001. – 240 с.
40. Белкин Р. С. Криминалистика : проблемы, тенденции, перспективы. Общая и частные теории / Р. С. Белкин. – М. : Юрид. лит., 1987. – 272 с.
41. Белкин Р. С. Криминалистика : проблемы, тенденции, перспективы. От теории – к практике / Р. С. Белкин. – М. : Юрид. лит., 1988. – 304 с.
42. Белкин Р. С. Криминалистическая энциклопедия. – М. : Мегатрон XXI, 2000 / Р. С. Белкин. – 2-е изд. – 334 с.
43. Белкин Р. С. Курс криминалистики : в 3 т. / Р. С. Белкин – М. : Юрист, 1997. – Т. 1: Общая теория криминалистики. – 408 с.
44. Белкин Р. С. Курс криминалистики : учеб. пособие для вузов. – 3-е изд., дополненное / Р. С. Белкин. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. – 837 с.
45. Берназ В. Д. Спільна діяльність слідчого зі спеціалістами та експертами: тактичні та психологічні аспекти / В. Д. Берназ // Взаємодія слідчих і експертів у процесі боротьби зі злочинністю : зб. наук. праць / Додаток 1 до Вісника № 1 2003 р. ЛІВС при НАВСУ, 2003. – С. 28-33.
46. Берназ В. Д. Деякі питання особистого переконання судового експерта / В. Д. Берназ // Про актуальні питання судово-експертного та техніко-криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів : зб. матеріалів міжнародн. наук.-практ. конф. / під заг. ред. Красюк І. П., Пєчнікова В. С. – К. : Еліт Прінт, 2010. – С. 35-38.
47. Бергер В. Е. Подготовка и направление материалов для проведения судебных експертиз / В. Е. Бергер, А. П. Сапун. – К. : РИО МВД УССР, 1074. – 78 с.
48. Бєгов Д. Д. Сучасні технології в судовій акустиці (проблеми автоматизації експертних досліджень) : автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Д. Д. Бєгов. – К.: Видавництво “Науковий світ”, 2003. ¬– 19 с.
49. Биленчук П. Д. Криминалистическая одорология в раскрытии и расследовании преступлений / П. Д. Биленчук, Н. С. Золотарь, Е. Г. Коваленко. – К. : РИО МВД Украины, 1994. – 60 с.
50. Бирюков В. В. Научные и практические основы использования компьютерных технологий для фиксации криминалистически значимой информации : монографія / В. В. Бирюков. – Луганск : РИО ЛАВД, 2002. – 264 с.
51. Бирюков В. В. Цифровая фотография: перспективы использования в криминалистике : монография / В. В. Бирюков. – Луганск : РИО ЛИВД, 2000. – 138 с.
52. Бирюков В. В. Теоретичні основи інформаційно-довідкового забезпечення розслідування злочинів : монографія / В. В. Бирюков. – Луганськ : Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка, 2009. – 664 с.
53. Бишманов Б. М. Правовые, организационные и научно-методические основы экспертно-криминалистической деятельности в органах внутренних дел : дис. … докт. юрид. наук / 12.00.09. / Б. М. Бишманов. – М., 2003. – 311 с.
54. Біленчук П. Д. Судові експертизи : довідник / П. Д. Біленчук, М. Н. Курко, С. М. Стахівський. – К. : Влад и Влада, 1997. – 48 с.
55. Бобовкин М. В. Теория и практика судебно-диагностической экспертизы письма лиц, находящихся в психопатологическом состоянии : автореф. дис. ... докт. юрид. наук : 12.00.09 / М. В. Бобовкин. – Волгоград: Волгогр. акад МВД России, 2005. – 45 с.
56. Большая советская энциклопедия (в 30 т.) / гл. ред. А. М. Прохоров. – Изд. 3-е. – М. : Советская энциклопедия, 1978. – Т. 20. – 468 с.
57. Бондаренко О. О. Процесуальний статус обізнаних осіб та їх правовідносини з дізнавачем і слідчим у кримінальному судочинстві : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / О. О. Бондаренко. – Харків : НУВС, 2004. – 260 с.
58. Бондарь М. Е. О понятии «экспертная методика» / М. Е. Бондарь // Криминалистика и судебная экспертиза : сб. науч. тр. – К., 1990. – Вып. 40. – С. 13-19.
59. Бондарь М. Е. Роль методики исследования в теории и практике судебной экcпертизы / М. Е. Бондарь // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. — Х., 2002. – Вип. 2. – С. 171-175.
60. Бондарь М. Е. Создание экспертных методик с учетом их многофункциональности / М. Е. Бондарь // Роль и значение Р.С. Белкина в становлении современной криминалистики : матер. междунар. науч.-практ. конф. (к 80-летию со дня рождения Р.С. Белкина). – М., 2002. – C. 265-267.
61. Бондарь М. Е. Функциональная роль методики экспертного исследования / М. Е. Бондарь // Криминалистика XXI век : матер. науч.-практ. конф. – М., 2001. – Т. 2. – С. 134-138.
62. Бондарь М. Е. Экспертная методика как одна из основных категорий общей теории и практики судебной экспертизы : автореф. дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / М. Е. Бондарь. – Киев : Украинская академия внутренних дел, 1992. – 23 с.
63. Бордюгов Л. Г. Теоретичні та методичні основи судової гірничотехнічної експертизи : автореф. дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Л. Г. Бордюгов. – Х. : Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2007. – 20 с.
64. Бордюгов Л. Г. Внутрішнє переконання експерта (об’єктивні та суб’єктивні аспекти) / Л. Г. Бордюгов // Форум права. – 2010. – № 3. – С. 13-18 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-3/10boltca. pdf.
65. Будзієвський М. Ю. Техніко-криміналістичне дослідження документів на транспортні засоби: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / М. Ю. Будзієвський. – Запоріжжя : Класичний приватний університет, 2009. – 193 с.
66. Будзієвський М. Ю. Етапи розвитку судово-технічної експертизи документів / М. Ю. Будзієвський // Вісник національного університету. Запоріжжя : Запорізькій національний університет, 2011. – № 1. – С. 238-242.
67. Будзієвський М. Ю. Проблемні питання сучасного стану документування / М. Ю. Будзієвський // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – Запоріжжя, 2010. – № 4 (53). – С. 211-218.
68. Буркацкий В. Л. Вопросы использования специальных знаний на первоначальном этапе расследования краж / В. Л. Буркацкий // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1990. – Вып. 40. – С. 52-56.
69. Бутырин А. Ю. Строительно-техническая экспертиза в судопроизводстве России : дис. … докт. юрид. наук : 12.00.09 / А. Ю. Бутырин. – М., 2005. – 459 с.
70. Бычкова С. Ф. Становление и тенденция развития науки о судебной экспертизе / С. Ф. Бычкова. – Алма-Ата : КазНИИСЭ, 1994. – 319 с.
71. Вандер М. Б. Криминалистическая экспертиза материалов, веществ, изделий / М. Б. Вандер. – СПб. : Изд-во «ПИТЕР», 2001. – 121 с.
72. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2003. – 1440 с.
73. Весельський В. К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні і тактичні аспекти) : монографія / В. К. Весельський. – Київ : НВТ «Правник» – НАВСУ, 1999. – 126 с.
74. Винберг А. И. Криминалистическая экспертиза в советском уголовном процессе / А. И. Винберг. – М. : Госюриздат, 1956. – 219 с.
75. Винберг А. И. Основные принципы советской криминалистической экспертизы : монографія / А. И. Винберг. – М. : Госюриздат, 1949. – 132 с.
76. Винберг А. И. Черное досье экспертов-фальсификаторов / А. И. Винберг. – М., 1990. – 243 с.
77. Винберг А. И. Совершенствование деятельности судебно-экспертных учреждений по технико-криминалистическому обеспечению раскрытия и расследования преступлений : учебное пособие / А. И. Винберг. – М. : Академия МВД СССР, 1988. – 77 с.
78. Винберг А. И. Судебно-экспертные учреждения в СССР / А. И. Винберг, М. П. Черных. – М., 1982. – 168 с.
79. Винберг А. И. Судебная экспертология (общетеоретические и методологические проблемы судебных экспертиз) : учеб. пособие / А. И. Винберг, Н. Т. Малаховская ; отв. ред. Б. А. Викторов. – Волгоград : НИиРИО ВСШ МВД СССР, 1979. – 181 с.
80. Винберг А. И. Судебная экспертология – новая отрасль науки / А. И. Винберг, Н. Т. Малаховская // Социалистическая законность. – 1973. – № 11. – С. 48-50.
81. Винберг А. И. Общая характеристика методов экспертного исследования / А. И. Винберг, А. Р. Шляхов // Общее учение о методах судебной экспертизы : сб. науч. тр. – М. : ВНИИСЭ, 1977. – Вып. 28. – С. 87-90.
82. Владимиров В. Ю. Теория и практика криминалистического оружиеведения : дис. … докт. юрид. наук : 12.00.09 / В. Ю. Владимиров. – Санкт-Петербург, 2002. – 475 с.
83. Волобуєва О. О. Особливості діяльності спеціалістів і судових експертів під час досудового слідства / О.О. Волобуєва // Криміналістичний вісник : наук.-практ. збірник / ДНДЕКЦ МВС України; КНУВС. – К. : Ін Юре, 2006. – № 1 (5). – С. 41-46.
84. Волобуєв А. Ф. Проблеми методики розслідування розкрадань майна в сфері підприємництва / А. Ф. Волобуєв. – Харків : Вид-во ун-ту внутр. справ, 2000. – 336 с.
85. Волчецкая Т. С. Основы судебной экспертологии : учеб. пособ. / Т. С. Волчецкая. – Калининград : Изд-во КГУ, 2004. – 197 с.
86. Волчецкая Т. С. Есть ли тактика в назначении экспертизы / Т. С. Волчецкая // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики : збірник науково-практ. матер. / Мін-во юстиції України, Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса; Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого; ред. кол. : М. Л. Цимбал, В. Ю. Шепітько, Л. М. Головченко та ін. – Харків : Право, 2006. – Вип. 6. – С. 16-21.
87. Воробей О. В. Криміналістичне дослідження паперових грошей України : автореф. дис. … канд..юрид.наук : 12.00.09 / О. В. Воробей. – К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2004. – 17 с.
88. Головин А. Ю. Криминалистическая систематика : монографія / А. Ю. Головин. – М. : ЗАО «ЛексЭст», 2002. – 305 с.
89. Галкин В. М. Доказательственное значение экспертных выводов по уголовному делу / В. М. Галкин // Советская юстиция. – 1971. – № 19. – С. 9-11.
90. Галкин В. М. Средства доказывания в уголовном процессе / В. М. Галкин. – М. : Юридическая литература, 1968. – Ч. 2. – 126 с.
91. Галкин В. М. О принципах судебной экспертизы по уголовным делам / В. М. Галкин // Сб. науч. трудов ЦНИИСЭ. – М., 1970. – Вып. 2. – С. 77-78.
92. Галаган В. И. Участие специалистов при установлении обстоятельств пожаров / В. И. Галаган // Криминалистика и судебная экспертиза : межвед. научно-методич. сб. / отв. ред. Б. С. Стычинский. – Выпуск 50. – К. : Мин-во юстиции Украины, 2001. – С. 78-85.
93. Галаган В. І. Проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності органів внутрішніх справ України : монографія / В. І. Галаган. – К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2002. – 300 с.
94. Галяшина Е. И. Теоретические и прикладные основы судебной фоноскопической экспертизы : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.09 / Е. И. Галяшина. – Воронеж, 2002. – 478 с.
95. Гамов Д. Ю. Встановлення належності об’єкта до вогнепальної зброї та його придатності до стрільби (проведення пострілів) : судово-балістична методика / Д. Ю. Гамов. – К. : ДНДЕКЦ МВС; ДЗП Мінюсту, 2005. – 32 с.
96. Гамов Д. Ю. Встановлення належності об’єкта до бойових припасів вогнепальної стрілецької зброї та його придатності до стрільби : методика / Д. Ю. Гамов. – К. : ДНДЕКЦ МВС України; ДЕЗП МЮ України, 2006. – 29 с.
97. Головченко Л. М. Оцінка висновків в криміналістичній експертизі : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Л. М. Головченко. – К. : Київський університет ім. Т. Шевченка, 1995. – 23 с.
98. Головченко Л. Н. Реформирование системы экспертного обеспечения правосудия в Украине / Л. М. Головченко // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. Випуск 2 : збірник матеріалів міжнарод. наук.-прак. конф. / Міністерство юстиції України, ХНДІСЕ, АПНУ, НЮАУ ім. Я. Мудрого; ред. колегія : М. Л. Цимбал, М. І. Панов та ін. – Харків : Право, 2002. – С. 5-9.
99. Головченко Л. М. Змістовна роль науково-практичних коментарів до Закону України «Про судову експертизу» в правозастосовній практиці та судовій експертології / Л. М. Головченко // Актуальні питання судової експертизи та криміналістики : зб. матеріалів засідання «круглого столу», присвяченого 85-річчю створення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса (11-12 листопада 2008 р. ). – X., 2008. – С. 5-12.
100. Головченко Л. М. Деякі питання нормативно-правового регулювання організації судово-експертної діяльності в Україні / Л. М. Головченко // Весы Фемиды. – 2000. – № 3 (15). – С. 25-28.
101. Гончаренко В. Г. Деякі процесуальні проблеми судової експертизи / В. Г. Гончаренко // Експертне забезпечення розслідування окремих видів злочинів : збірник матеріалів наук.-практ. конф. – Київ : Навчально-науковий інститут слідчих і криміналістів НАВС, 2011. – С. 55-58.
102. Гончаренко В. Г. Питання використання мікрооб’єктів у доказуванні / В. Г. Гончаренко // Адвокат. – 2008. – № 4. – С. 15-17.
103. Гончаренко В. Г. Природничо-наукові засади та процесуальні форми використання ольфакторного методу в доказуванні / В. Г. Гончаренко // Вісник Академії адвокатури України. – № 2(15). – 2009 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vaau/2009_2/text/09gvgomd.pdf.
104. Гончаренко В. И. Единство и отличие криминалистики и криминалистической экспертизы / В. И. Гончаренко // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. – Х., 2002. – Вип. 2. – С. 55-59.
105. Гончаренко В. И. Использование данных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве (методологические вопросы) : монография / В. И. Гончаренко. – К. : Вища школа, 1980. – 157 с.
106. Гончаренко В. И. Методологические проблемы использования данных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.09 / В. И. Гончаренко. – К. : КГУ, 1981. – 49 с.
107. Гончаренко В. И. Научно-технические средства в следственной практике / В. И. Гончаренко. – К. : Вища школа, 1984. – 149 с.
108. Гора И. В. Научно-методическое обеспечение расследования преступлений : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / И. В. Гора. – К., 1996. – 176 с.
109. Горидько А. А. Привлечение специалиста-криминалиста к расследованию преступлений : учебное пособ / А. А. Горидько, Е. П. Коновалов. – К. : МВД УССР, 1968. – 28 с.
110. Городецька М. С. Кримінально-процесуальна компетенція слідчого органів внутрішніх справ : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Городецька Марина Сергіївна. – Д., 2010. – 271 с.
111. Господарський процесуальний кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1798-12
112. Грамович Г. И. Тактика использования специальных знаний в раскрытии и расследовании преступлений : учебное пособие / Г. И. Грамович. – Мн. : МВШ МВД СССР, 1987. – 66 с.
113. Грановский Г. Л. Основы трасологии. Особенная часть / Г. Л. Грановский. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1974. – 240 с.
114. Грановский Г. Л. Криминалистическая ситуационная экспертиза места происшествия / Г. Л. Грановский // Реф. науч. сообщ. на теорет. семинаре – криминалист. чтениях 21 апреля 1977 г. – М., 1977. – Вып. 16. – С. 3-17.
115. Грановский Г. Л. Экспертные задачи : понятие, структура, стратегия решения / Г. Л. Грановский // Теоретические и методические вопросы судебной экспертизы : сб. науч. трудов. – М. : ВНИИСЭ, 1985. – С. 55-81.
116. Гросс Г. Руководство для судебных следователей как система криминалистики / Г. Гросс. – Новое изд., перепеч. с изд. 1908 г. – М. : Лек Эст, 2002. – 1088 с.
117. Грузкова В. Г. О классификации судебных експертиз в судебной экспертологии / В. Г. Грузкова // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики : зб. матер. міжнар. наук. -практ. конф. – Х. : Право. – Вип. 2. – С. 76-79.
118. Грязин В. І. Підготовка та призначення судових експертиз : посібник / В.І. Грязин, В. К. Гіжевський, О. І. Рощин. – К. : Школа, 2004. – 559 с.
119. Гурджі Ю. О. Гарантії прав особистості в кримінальному процесі: аксіологічний аспект / Ю. О. Гурджи // Вісник Одеського ін-ту внутрішніх справ. – 2003. – № 2. – С. 69-75.
120. Гурджи Ю. А. Природа уголовно-процессуальных гарантий прав личности: философско-правовой аспект / Ю. О. Гурджи // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ : зб. наук. праць. – 2003. – № 1 (10). – С. 92-98.
121. Гурджи Ю. А. Правовая защита личности в уголовном процессе: вопросы теории и методологии : монография / Ю. О. Гурджи. – Одесса : ОРИГУ НАГУ, 2007. – 352 с.
122. Гуріна Д. П. Експертна профілактика: становлення та перспективи розвитку : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Д. П. Гуріна. – К. : Київський національний університет ім. Т. Шевченка, 2009. – 16 с.
123. Дворкин А. И. Предварительное исследование вещественных доказательств при расследовании преступлений : автореф. дис. … канд. юрид. наук / А. И. Дворкин. – М., 1974. – 21 с.
124. Дергай Г. Б. Вопросы теории и практики использования достижений научно-технического прогресса в расследовании преступлений : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Г. Б. Дергай. – Минск : Академия МВД Республики Беларусь, 2003. – 23 с.
125. Джавадов Ф. М. Концептуальні основи розвитку судової експертизи в сучасних умовах : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.09 / Ф. М. Джавадов. – К. : НАВС України, 2000. – 30 с.
126. Джавадов Ф. М. Экспертная деятельность и развитие науки о судебной экспертизе : монография / Ф. М. Джавадов. – Баку, 1998. – 188 с.
127. Джавадов Ф. М. Судебно-экспертная методика (сущность понятия) / Ф. М. Джавадов // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики : зб. матер. міжнарод. наук. -практ. конф. – Х., 2002. – Вип. 2. – С. 59-62.
128. Дружинін Г. М. Використання експертних технологій для встановлення ознак злочинів / Г. М. Дружинін, О. М. Моїсєєв // Сучасні судово-експертні технології в кримінальному і цивільному судочинстві : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – Х. : НУнВС, 2003. – С. 64-66.
129. Дубовий О. П. Криміналістичне дослідження слідів рук : науково-практич. посіб. / [О. П. Дубовий, В. Я. Лукашенко, Я. В. Рибалко та ін.] ; за ред. Я. Ю. Кондратьєва. – К. : Атака, 2000. – 152 с.
130. Дулов А. В. Воросы теории судебной экспертизы / А. В. Дулов. – Минск : Изд-во БГУ, 1959. – 188 с.
131. Дулов А. В. Процессуальные проблемы судебной экспертизы : автореф. дис. … д-ра юрид. наук / А. В. Дулов. – М. : Московский государственный университет им. М.В. Ломоносова, 1963. – 24 с.
132. Дьяченко А. Ф. Классификация экспертных исследований на основе решаемых при их проведении задач / А. Ф. Дьяченко // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики : зб. наукових праць. Вип. 9 / ред. кол. : М. Л. Цимбал, В. Ю. Шепітько, Л. М. Головченко та ін. . – Х. : Право, 2009. – С. 221-231.
133. Дяченко Н. М. Основні етапи розвитку молекулярно-генетичної експертизи у Державному науково-дослідному