Ельбрехт, Ольга Михайлівна. Підготовка менеджерів у вищих навчальних закладах Великої Британії, Канади, США

Краткое описание

Ельбрехт О. М. Підготовка менеджерів у вищих навчальних закладах Великої Британії, Канади, США : автореферат дис. ... докт. пед. наук : 13.00.04 / О. М. Ельбрехт ; керівник роботи В. Б. Євтух ; Нац пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. - Київ, 2010. - 793 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

ЕЛЬБРЕХТ Ольга Михайлівна

ПІДГОТОВКА МЕНЕДЖЕРІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ, КАНАДИ, США

Спеціальність 13.00.04 – теорія та методика професійної освіти

Дисертація
на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

Науковий консультант –
Євтух Микола Борисович,
доктор педагогічних наук, професор,
академік НАПН України

Київ − 2010

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ІСТОРИКО-РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МЕНЕДЖЕРІВ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ, КАНАДІ І США
1.1.Проблеми термінології у менеджерcькій освіті
1.2.Історія розвитку вищої освіти менеджерів у Великій Британії, Канаді і США
1.3.Сучасні тенденції розвитку вищої освіти Великої Британії, Канади і США у сфері підготовки менеджерів
Висновки з 1 розділу
РОЗДІЛ 2. НАУКОВІ КОНЦЕПЦІЇ І ЇХ ВІДОБРАЖЕННЯ В ТЕОРІЇ І ПРАКТИЦІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МЕНЕДЖЕРІВ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ, КАНАДІ І США
2.1.Генезис концепцій менеджменту та їх вплив на професійну підготовку менеджерів
2.2.Еволюція філософської і психолого-педагогічної думки та її роль у становленні професійної підготовки менеджерів
2.3.Концепції соціальної відповідальності та їх вплив на розвиток менеджменту і менеджерської освіти
Висновки з 2 розділу
РОЗДІЛ 3. СТРУКТУРНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МЕНЕДЖЕРІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ, КАНАДИ І США
3.1. Модель вищої професійної підготовки менеджерів у Великій Британії
3.2. Американська модель вищої професійної підготовки менеджерів
3.3. Структурна організація канадської системи вищої менеджерської освіти
Висновки з 3 розділу
РОЗДІЛ 4. РОЗВИТОК ЗМІСТУ, ФОРМ І МЕТОДІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МЕНЕДЖЕРІВ У ВНЗ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ, КАНАДИ і США
4.1. Зміст підготовки менеджерів у ВНЗ Великої Британії, Канади і США
4.2. Сучасні організаційні форми і методи навчання менеджерів у ВНЗ Великої Британії, Канади і США
4.3. Аналіз програм підготовки менеджерів у ВНЗ Великої Британії, Канади і США
Висновки з 4 розділу
РОЗДІЛ 5. ПРОГНОСТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПІДГОТОВКИ МЕНЕДЖЕРІВ У ВНЗ В УКРАЇНІ НА ОСНОВІ ДОСВІДУ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
5.1. Роль і місце менеджерської освіти в українському суспільстві в умовах соціально-економічних перетворень
5.2.Сучасні вимоги до професійної відповідальності викладача як фактор підвищення якості підготовки менеджерів
5.2.1. Професійна відповідальність викладача
5.2.2. Формування професійної відповідальності викладача
5.2.3.Свобода і необхідність у професійній діяльності викладача
5.2.4.Діагностика професійної відповідальності викладача як засіб удосконалення його педагогічної діяльності
5.3. Прогностичне обґрунтування впровадження досвіду зарубіжних країн з професійної підготовки менеджерів в Україні
Висновки з 5 розділу
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ 4

19
20

30

66
105

111

112

134

161
175

183
184
201
230
242

247
248

272

307
327

330

331

338
338
348
355

361

369
406
409
421
449

ВСТУП

Сучасні світові тенденції і зміни в життєдіяльності людської спільноти зумовлюють посилення вимог до підготовки фахівців для здійснення конкретних видів трудової діяльності відповідно до потреб суспільства і ринку праці. На часі професійна підготовка менеджерів – посадових осіб, обов’язком яких є управління організацією, її підрозділом, провадження певного напряму роботи в умовах зростання співпраці і конкуренції в сфері економіки і бізнесу.
В Україні освіта менеджерів є сектором ринку освітніх послуг, що пропонує різноманітні програми підготовки фахівців такого профілю. У багатьох випадках якість цих програм є недостатньо високою, вони вимагають постійного оновлення, пристосування до змінних умов змісту, форм і методів навчальної роботи.
За інтенсивного розвитку міжнародного освітнього простору, проблеми підготовки фахівців доцільно розв’язувати через інтеграцію з кращими здобутками світової педагогічної думки і творче використання досвіду зарубіжних країн – Великої Британії, Канади і США. Вищі навчальні заклади цих країн мають значні педагогічні досягнення і розвинену систему професійної підготовки фахівців-менеджерів.
Аналіз літературних джерел дав змогу виявити проблеми професійної підготовки менеджерів: 1) зниження рівня освіти, погіршення якості підготовки фахівців, необхідність глибоких перетворень у системі навчання (В.Д. Джонсон та ін. − США); 2) мотивування, організаційна культура, лідерство, мікроклімат у колективі, управління освітніми закладами (Вайн К. Хой, Сесил Г. Ранскел та ін. − США); 3) кризові явища у сучасній сфері освіти, концепції генетичної зумовленості розумових здібностей (Б. Саймон та ін. – Велика Британія); 4) управління освітою, соціальні проблеми, що впливають на діяльність закладів освіти (Дж. Джонсон, Г. Коллінз, Дж. Йохансен та ін. − США); 5) перспективи менеджерської освіти (Р. Майлз та ін. − США); 6) методи навчання менеджерів (Х. Мінцбург, Г. Прей, В. Томмас та ін. − США); 7) психологічні й дидактичні основи організації освітнього процесу у вищій школі (Д. Бок, Дж. Елсон та ін. – США, Джон В. Сантрок та ін. – Велика Британія); 8) сучасний соціальний статус і місія університетів, цілі, зміст, методи навчання й структура вищої освіти (П. Кевін та ін. – Канада, Лоуренс Е. МкКібін, Ліман В. Портер та ін. – США).
У вітчизняній теорії і практиці освіти наявні підходи, близькі до сучасних зарубіжних концепцій учених англомовних країн. Значний інтерес становлять наукові праці з питань професійної підготовки фахівців у контексті суспільних трансформацій (В. Андрущенко, М. Євтух, І. Зязюн, О. Капітанець, Н. Ничкало та ін.), визначення теоретичних основ професійної підготовки вчителів (Н. Хмель та ін.), розвитку особистості майбутнього фахівця у процесі професійної підготовки (Г. Балл, О. Пєхота, В. Рибалка, С. Сисоєва та ін.), формування професійних якостей фахівців (О. Гура, І. Омельчук та ін.), визначення засад сучасної підготовки керівників освіти в Україні (В. Пікельна, Є. Хриков та ін.), підготовки менеджерів в Україні в контексті Болонської угоди (Т. Бірюкова та ін.), формування у майбутніх менеджерів культури професійного спілкування (В. Лівенцова та ін.), формування професійної спрямованості студентів-менеджерів на початковому етапі навчання (В. Волкова та ін.).
Заслуговують на увагу дослідження українських і російських учених з аналізу теоретичних підходів і практичних засобів професійної підготовки фахівців за рубежем. Це – питання підготовки фахівців з управління освітою у США (С. Бурдіна); навчання менеджерів у Німеччині (Ю. Владимиров); напрями і засоби підготовки управлінців-професіоналів в Україні і за рубежем (Г. Войтелева); становлення, розвиток й особливості професійної підготовки майбутніх менеджерів у вищих технічних закладах Польщі (Л. Влодарска-Зола); методи навчання управлінських кадрів у США (С. Дударев); сучасний стан і тенденції розвитку зарубіжної школи (О. Джуринський); проблеми соціалізації працівників управління в нових історичних умовах (Л. Євенко, С. Климова, В. Соболєв), питання методології порівняльної педагогіки (М. Кларін, З. Малькова, Н. Никандров); технології підготовки вчителів за рубежем до естетичного виховання (М. Лещенко); опис американської моделі менеджменту (А. Власов, Ф. Шамхалов); досвід організації підприємницької освіти в економічно розвинених країнах світу (О. Романовський); управління державним сектором вищої освіти в США (С. Калашнікова) та ін.
Науковим доробком у галузі менеджменту є дослідження українських і зарубіжних учених з питань: праксеологічні аспекти менеджменту, американська модель менеджменту (А. Власов, П. Друкер, Х. Мінцберг, Ф. Шамхалов та ін.), дидактичний менеджмент і його використання в освітній діяльності (В. Гамаюнов та ін.), діяльність сучасної бізнес-адміністрації (Р. Епплбай та ін.), корпоративна соціальна політика і стратегічний менеджмент (А. Керол, Ф. Хой та ін.), стратегічний менеджмент: стейкхолдерський підхід (Е. Фрімен та ін.), обгрунтування принципів менеджменту (В. Маслов та ін.), управління якістю в діяльності компаній (Дж. Харингтон та ін.).
Теоретико-методологічні засади підготовки менеджерів з’ясовуються у дослідженнях поведінки й розумових процесів людини в процесі її навчання (Дж. Дьюї та ін.), проблем самооцінки (К. Роджерс та ін.), впливу позитивних стимулів на поведінку людини (Б.-Ф. Скіннер та ін.); впливу соціальних, когнітивних і поведінкових факторів на результати навчально-пізнавального процесу (А. Бандура та ін.), роботи закладу освіти як соціального інституту (К. Боулдінг, М. МакЛухан, В.-Ф. Орбан та ін.), діяльності закладів освіти в інформаційному суспільстві з формування цінностей особистості (П. Вагщал, Х. Сміт та ін.), проблем інтеріоризації взаємодії у групі (колективі), соціокультурної активності (Ж. Піаже та ін.).
Підгрунтям нашого дослідження стали наукові праці в контексті проблематики соціальної відповідальності менеджменту як добровільної реакції на соціальні проблеми, етичної поведінки менеджерів як сукупності вчинків і дій. Це роботи з проблем корпоративної соціальної відповідальності (Дж. Роуст, В. Фредерік та ін.), визначення підходів до соціальної відповідальності (Г. Джонс, Д. Джордж та ін.), моделювання корпоративного соціального відгуку (Р.Аккерман, Р. Бауер та ін.). Висновки вчених підтверджують, що підготовка менеджерів у ВНЗ є не лише процесом набуття знань, а й формування і розвитку професійно важливих якостей особистості фахівців.
Освітні підходи до професійної підготовки менеджерів, аспекти її здійснення потребують подальшого наукового висвітлення. Це питання: 1) розширення державно-громадського партнерства; 2) професійної підготовки майбутніх менеджерів у процесі вивчення непрофільних (соціально-гуманітарних) дисциплін, які забезпечують всебічний розвиток особистості майбутніх менеджерів і усвідомлення ними соціально-психологічних особливостей менеджерської професійної діяльності; 3) організаційних форм підготовки менеджерів у ВНЗ, які розширюють можливості студентів щодо опанування досвіду професійної діяльності; 4) форм і методів навчання, завдяки яким майбутні менеджери заохочуються до самостійного мислення, прояву ініціативи й активності; 5) аналізу програм підготовки менеджерів у ВНЗ Великої Британії, Канади й США з метою врахування проблем економіки й підприємств; 6) підготовки фахівців до діяльності на міжнародному рівні тощо.
До останнього десятиліття проблема професійної підготовки менеджерів не була актуальною для української економіки і системи освіти. Порівняльно-педагогічні дослідження зосереджувалися на проблемах шкільної і педагогічної освіти інших країн. Через обмаль інформаційних джерел і брак можливостей для безпосереднього вивчення об´єкта дослідження виникають суперечності: між необхідністю вивчення і впровадження досвіду розвинених країн з підготовки менеджерів і нестачею наукових досліджень і науково-педагогічної літератури з цієї проблеми; між необхідністю вдосконалення підготовки менеджерів й обмеженістю інформації про сучасні зміст, форми і методи їхнього навчання.
Отже, недослідженість проблеми, недостатнє вивчення досвіду зарубіжних країн для прогнозування і проектування розвитку української системи вищої освіти зумовили вибір теми дослідження: “Підготовка менеджерів у вищих навчальних закладах Великої Британії, Канади, США".
Зв´язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах Тематичного плану науково-дослідних робіт Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, науковий напрям "Теорія і технологія навчання і виховання в системі освіти", затверджений Вченою радою НПУ імені М.П. Драгоманова (протокол №5 від 22 грудня 2005 р.). Тема дисертаційної роботи затверджена Вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти НАПН України (протокол №7 від 23 червня 2005 р.) й узгоджена в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №8 від 25 жовтня 2005 р.).
Мета дослідження – проаналізувати й узагальнити досвід підготовки майбутніх менеджерів у ВНЗ Великої Британії, Канади і США, виявити можливості його використання для вдосконалення професійної підготовки менеджерів в Україні в контексті суспільних і соціально-економічних трансформацій.
Відповідно до мети дослідження було визначено такі завдання:
1. Проаналізувати наукові джерела, виявити стан розроблення проблеми дослідження.
2. Визначити основні етапи розвитку професійної підготовки майбутніх менеджерів у ВНЗ Великої Британії, Канади і США, фактори впливу на розвиток освіти цих фахівців.
3. Проаналізувати наукові концепції, що лягли в основу теорії і практики професійної підготовки менеджерів у Великій Британії, Канаді й США.
4. З’ясувати особливості професійної підготовки менеджерів у ВНЗ Великої Британії, Канади і США, виявити підходи до формування професійно значущих умінь менеджерів у діяльності ВНЗ в Україні та в зазначених зарубіжних країнах.
5. Виявити і проаналізувати сучасні тенденції у розробленні змісту, форм і методів навчання менеджерів, розкрити перспективні організаційні форми і методи навчання менеджерів у ВНЗ Великої Британії, Канади і США.
6. Проаналізувати навчальні плани й програми ВНЗ цих країн, сформулювати висновки, які стануть у пригоді вітчизняним науковцям і практичним педагогам при розробленні відповідних документів.
7. Розробити науково обґрунтовані рекомендації з удосконалення професійної підготовки менеджерів у ВНЗ України на підставі досвіду цієї роботи у Великій Британії, Канаді і США.
Об’єкт дослідження – професійна підготовка майбутніх менеджерів у ВНЗ Великої Британії, Канади і США.
Предмет дослідження – розвиток й особливості підготовки майбутніх менеджерів у ВНЗ Великої Британії, Канади й США (зміст, організаційні форми і методи навчання, основні тенденції розвитку, структура професійної підготовки, теоретичні засади організації процесу підготовки менеджерів).
Концепція дослідження. В умовах суспільних змін критерієм освіти менеджерів є не репродуктивне відтворення знань у вигляді стандартних рішень, а інтелектуальна ініціатива як уміння випрацьовувати рішення за межами визначених вимог у контексті проблемної ситуації, що потребує зміни моделі підготовки, вдосконалення змісту навчання таких фахівців. У розв’язанні цих та інших проблем підготовки менеджерів в Україні корисним може виявитися досвід розвинених країн, зокрема Великої Британії, Канади і США.
Методологічний аспект досліджуваної проблеми відображає взаємозв’язок і взаємодію наукових підходів до підготовки майбутнього менеджера, а саме: системного, крос-культурного, особистісно орієнтованого, рефлексивно-діяльнісного, компетентнісного. Системний підхід орієнтує на визначення у педагогічній системі інтегративних системоутворюючих зв’язків, з’ясування значення окремих її компонентів (зміст, форми, методи навчання) для розвитку суб’єктів педагогічної взаємодії. З позицій крос-культурного підходу з’ясовується культурологічна сутність освіти, приділяється увага вивченню взаємозв’язку і взаємозалежності понять "освіта" і "культура". Пошуки науковців ґрунтуються на усвідомленні, що менеджерська освіта як явище культури має брати до уваги закономірності її розвитку. Розгляд менеджменту і менеджерської освіти в контексті їх інтеграції в національну культуру сприяють підвищенню ефективності управління і дають змогу зберігати національно-культурні традиції, ефективно впроваджувати зарубіжний досвід. З позицій особистісно орієнтованого підходу розглядаються особливості організації навчального процесу і педагогічної взаємодії його учасників як суб’єктів освітньої діяльності. Реалізація рефлексивно-діяльнісного підходу передбачає збагачення навчально-пізнавальної діяльності студентів творчо-перетворювальним, проектним, дослідницьким аспектами. Сенс педагогічної взаємодії полягає у засвоєнні студентами досвіду професійної діяльності через активну самостійну роботу. За компетентнісного підходу коригуються уявлення про освіту менеджера: увага приділяється не лише засвоєнню інформації, знань, а й формуванню професійної поведінки і професійно важливих особистісних якостей, поліпшенню критеріїв оцінювання результатів навчального процесу, вдосконаленню структури і способів побудови змісту менеджерської освіти. Застосування компетентнісного підходу до опису моделі менеджера є перспективним засобом розв’язання проблеми оновлення змісту менеджерської освіти в Україні.
Дидактичний аспект проблеми дослідження відображає систему наукових поглядів на освітню політику, характер й обсяг знань, зміст освіти і навчальні програми. Розкриваються філософські, психолого-педагогічні й ідеологічні основи менеджерської освіти Великої Британії, Канади і США, подаються наукові концепції та ідеї теорій менеджменту, на засадах яких конструюється зміст освіти, розробляється структура підготовки майбутнього менеджера, формуються його здатність і готовність до здійснення професійної діяльності. Гуманістичні ідеї зарубіжних учених допомагають розвивати систему підготовки менеджерів у ВНЗ України у напряму подальшої демократизації, гуманізації, індивідуалізації навчання студентів. Реорганізація вищої освіти менеджерів має забезпечувати гнучкість системи вищої освіти менеджерів, її швидке реагування на нові потреби суспільства й освітній попит. Освітні послуги, що пропонують ВНЗ, враховують різноманітні інтереси населення і забезпечуть право студентів на вибір власної стратегії набуття освіти. Одним з головних питань теорії і практики педагогіки є проблема оновлення змісту вищої освіти менеджерів, що передбачає раціональне збалансування його компонентів, посилення гуманістичних аспектів, розвиток міжпредметних зв’язків, створення інтегративних курсів, уведення матеріалів, які висвітлюють досвід зарубіжних країн.
Дидактичний аспект проблеми дослідження передбачає створення організаційно-методичного забезпечення підготовки майбутнього менеджера, визначення форм і методів навчання, їх реалізацію у навчально-пізнавальній діяльності студентів.
Розглянуто інтерактивні і пошукові методи вирішення завдань розвитку здібностей студента з обробки і засвоєння навчальної інформації, формування відносин між учасниками навчального процесу у ВНЗ та взаємодії з навколишнім середовищем, а також методи особистісного розвитку студентів. Їх упровадження у навчальний процес українських ВНЗ постає як важливе науково-педагогічне завдання. У дослідженні з’ясовується ступінь впливу викладача на студентів, умови, що сприяють ефективному засвоєнню навчального матеріалу й формуванню навичок майбутньої професійної діяльності.
Соціальний аспект проблеми дослідження орієнтує на осмислення ролі вищої освіти менеджерів, визначення її місця в життєдіяльності суспільства. Без розвитку менеджменту в Україні неможливе її співіснування з іншими країнами в системі світової економіки. Сучасний менеджмент має зважувати на перетворення в суспільстві, враховувати зміни міжнародних стандартів у сфері бізнесу. Головна мета менеджерської освіти полягає в тому, щоб засобами різних форм і методів навчання і виховання підготувати студентів до професійної діяльності, активної участі в суспільному житті; створити умови для розвитку особистості менеджера, здатного практично оцінювати ситуацію і адаптуватися до соціальних змін, продукувати і реалізувати ідеї, намічати шляхи позитивних зрушень, проявляти ініціативу і творчість.
Розв’язання означених проблем формування особистості майбутнього менеджера передбачає розширення виховних функцій ВНЗ, посилення вимог до професорсько-викладацького складу. Моральні якості викладача, його професійна відповідальність, активна громадянська позиція слугують взірцем для студентів, механізмом формування їхніх професійно-важливих якостей.
Методологічною основою дослідження є положення теорії пізнання з її вимогами всебічного розгляду, врахування суперечностей як рушійних сил розвитку, об’єктивності, історизму; сучасна методологія порівняльної педагогіки (А. Джуринський, М. Кларін, З. Малькова, Н. Никандров та ін.); системний підхід, заснований на положеннях теорії систем, відповідно до якої підготовка менеджерів розглядається як єдина сукупність компонентів (Л. Берталанфі, В. Беспалько, Н. Віннер, В. Сластьонін, Дж. Форрестер та ін.); крос-культурний підхід у дослідженні менеджменту, який націлює на культурологічні важелі міжнародного й національного контексту (Р. Бріслін, Л. Харріс Г. Ховстед та ін.); концептуальні положення Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, Державної національної програми "Освіта" (Україна ХХІ століття).
Теоретичну основу дослідження становлять положення і висновки вітчизняних і зарубіжних науковців, які стосуються історії розвитку вищої освіти у Великій Британії, Канаді й США (К. Балфор, Б. Вульфсон, А. Гілянова, Д. Джонстоун, В. Ігнатович, Л. Філіпова, Дж. Френч та ін.), сучасних тенденцій у вищій освіті (К. Керр та ін.), теорії і практики організації вищої освіти в Україні й в означених зарубіжних країнах (С. Змейов, В. Рижов, О. Романовський, Н. Федорова та ін.); ідеї прагматистів, які стосуються розвитку активності особистості, збудження інтересу як мотиву діяльності, виховання і навчання у процесі конкретної практичної діяльності (Дж. Дьюї та ін.), ідеї гуманістів щодо психологізації процесу навчання, наповнення психологічним змістом процедури педагогічної взаємодії, ролі гуманітарних предметів у розвитку інтелектуальних, моральних й естетичних якостей особистості (М. Ван Дорен, А. Маслоу, Н. Мурей Батлер, К. Роджерс, А. Флекснер та ін.), ідеї когнітивних підходів до навчання (соціально-когнітивний, інформаційно-процесуальний, когнітивно-конструктивістський, соціально-конструктивістський) щодо впливу соціальних, когнітивних і поведінкових факторів на результати навчально-пізнавального процесу (А. Бандура, Л. Виготський, Ж. Піаже та ін.); концепції соціальної, моральної і професійної відповідальності за соціальні проблеми людства (Г. Васянович, Р. Еггер, Р. Епплбай, К. Муздибаєв, Дж. Роуст, М. Савчин, М. Сметанський, В. Фредерік та ін.); ідеї компетентнісного підходу в освіті щодо визначення змісту освіти на основі моделі професійної діяльності, поведінки й особистісних якостей фахівця (Л. Дибкова, М. Євтух, І. Зимня, Дж. Равен, Дж. Стреч, А. Хуторський та ін.).
Для розв’язання поставлених завдань використовувалися теоретичні й емпіричні методи дослідження: історико-ретроспективний аналіз і вивчення сучасного концептуального апарату науково-методичної вітчизняної і зарубіжної монографічної літератури, періодики, матеріалів конференцій, семінарів з проблеми дослідження; порівняльний аналіз для розкриття особливостей розвитку систем вищої освіти Великої Британії, Канади і США та України; структурний і порівняльно-зіставний (історико-компаративістський) методи аналізу для з’ясування впливу наукових концепцій на розвиток менеджерської освіти; змістовий аналіз інформаційних джерел і документації закладів освіти для з´ясування і розкриття змісту навчальних програм менеджерів зарубіжних й українських ВНЗ, визначення вимог до професійного розвитку викладацького складу; методи зіставлення і класифікації для узагальнення і систематизації фактичного матеріалу про змістове наповнення, форми й методи підготовки менеджерів. Результативними слід вважати порівняльно-діагностичні методики (спостереження, опитування, бесіди, інтерв’ю, тестування, аналіз результатів діяльності навчальних закладів), виявлення організаційно-педагогічних умов підготовки менеджерів.
Джерельну базу дослідження складають навчально-методичне забезпечення програм підготовки менеджерів Великої Британії, Канади і США та України; фонди Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, Наукової бібліотеки НАПН України імені В.О. Сухомлинського, Парламентської бібліотеки, Американської бібліотеки Національного університету "Києво-Могилянська академія", бібліотеки Британської Ради; грунтовними джерелами нашого наукового пошуку стали вітчизняна, американська, англійська й канадська педагогічна, бізнес- та управлінська періодика, ресурси INTERNET, журнали "Педагогіка і психологія", "Освіта і управління", "Шлях освіти", "Higher Education in Europe", "Educational Psychologist", "Harvard Business Review", "Guide to Graduate Management Programs in the USA", "The International Encyclopedia of Higher Education", "The Canadian Encyclopedia" й ін.
Наукова новизна дослідження:
Уперше:
–здійснено комплексне дослідження систем підготовки менеджерів у ВНЗ Великої Британії, Канади і США, що дало змогу проаналізувати становлення, розвиток і сучасний стан професійної підготовки менеджерів у ВНЗ зазначених країн, визначити фактори впливу на становлення освіти менеджерів (технологічні, демографічні, географічні, історичні, політичні, культурні, релігійні); з’ясувати основні етапи розвитку професійної підготовки менеджерів, етапи розвитку вищої освіти у Канаді; виявити головні тенденції розвитку систем вищої менеджерської освіти (демократизація, гуманізація, інтеграція з наукою і виробництвом, комп´ютеризація, створення механізмів оцінювання ефективності роботи ВНЗ, розвиток неперервної освіти);
– теоретично обгрунтовано вплив на формування змісту, добір форм і методів навчання майбутніх менеджерів у зазначених країнах наукових концепцій і теорій, які грунтуються на ідеях взаємодії викладачів і студентів, навчання досвідом і в процесі професійної діяльності, позитивної соціалізації учасників навчального процесу;
– визначено сучасні моделі менеджерської освіти в зарубіжних країнах та здійснено їх порівняльний аналіз; виявлено позитивні (демократичний характер, варіанти децентралізованої системи управління в кожній країні, механізми співпраці в системі управління державних органів, громадських структур, організацій і підприємств, акредитації ВНЗ) і негативні (недостатній розвиток централізованих механізмів розв’язання проблем вищої освіти національного значення) характеристики зарубіжних систем управління системою вищої освіти менеджерів; з´ясовано спільне і відмінне у професійній підготовці менеджерів у ВНЗ України й англомовних країнах.
Набули подальшого розвитку:
− концептуальні основи аналізу зарубіжних і вітчизняної систем менеджерської освіти, проблематика досліджень зарубіжної і вітчизняної порівняльної педагогіки; положення щодо динаміки зв’язків між змінами у вимогах до професійних функцій, компетентності менеджера і процесом формування його особистості; напрями модернізації професійної підготовки менеджерів у ВНЗ України, використання досвіду Великої Британії, Канади і США в українській освіті (подальша демократизація освіти, вдосконалення системи стандартів вищої освіти у галузі менеджменту, оновлення змісту освіти, розвиток мережі ВНЗ нового типу – відкритий університет, дистанційний університет і дослідницький університет, посилення зв´язків з науковими установами, підприємствами, організаціями, обгрунтування прогностичного напряму вдосконалення процесу формування професійної спрямованості майбутнього менеджера у ВНЗ, доцільних форм і методів навчання менеджерів – польове навчання, навчання у процесі професійної діяльності й вивчення досвіду роботи, проектна діяльність, змішане навчання через раціональне узгодження очного і дистанційного навчання).
Уточнено:
− зміст термінології у вищій освіті загалом і менеджерській зокрема, її значення залежно від країни ("менеджер" і похідні терміни; терміни, що слугують для означення вищої освіти і ВНЗ у вказаних країнах; терміни, пов´язані з міжнародними кредитно-модульними системами), що сприятиме більшій прозорості принципів функціонування освітніх систем, вивченню їх досвіду, усуненню проблем під час упровадження досвіду в українську освітню практику;
– етапи становлення і розвитку вищої освіти у Великій Британії і США.
Удосконалено наукові положення про теоретико-методологічні засади підготовки менеджерів в Україні.
Теоретичне значення дослідження: систематизовано знання про сучасні тенденції у побудові змісту, доборі форм і методів навчання менеджерів у Великій Британії, Канаді й США, що є практичними орієнтирами в проектуванні і технологічному забезпеченні вітчизняної освіти відповідно до світових досягнень; здійснено порівняльний аналіз понять, які вживаються для означення вищої освіти і ВНЗ у Великій Британії, Канаді й США, термінів, пов´язаних з міжнародними кредитно-модульними системами; положення і висновки дисертації сприятимуть теоретичному аналізу процесів розвитку вищої освіти менеджерів.
Практичне значення дослідження: розроблено і впроваджено доповнення до навчальних планів і програм професійної підготовки менеджерів; укладено навчальний посібник "Основи перекладу. Курс факультативу" з огляду на мовну й комунікативну специфіку підготовки спеціалістів з менеджменту зовнішньоекономічної діяльності; створено методичний посібник "Комплекс методик для діагностики професійної відповідальності та інших професійно важливих якостей викладача", діагностичні матеріали якого можуть застосовуватись як методи вивчення особистості викладача й інших категорій педагогічних працівників для формування у них умінь і навичок самоаналізу професійної поведінки, самокорекції і саморегулювання; розроблено модульний лекційно-практичний курс "Педагогіка вищої школи" для підготовки менеджерів у процесі викладання дисциплін "Професійна педагогіка" та "Педагогіка вищої школи", засвоєння яких сприяє усвідомленню актуальності педагогічних знань у професійній діяльності, формуванню умінь проводити заняття у ВНЗ і з персоналом організації на робочому місці; створено програми курсів "Основи соціально-педагогічних досліджень" для формування готовності майбутніх менеджерів соціальної сфери до наукового супроводу професійної діяльності; програми "Організація управління навчальним процесом у ВНЗ", "Управління навчальною і виховною діяльністю", навчальний посібник "Управління навчальною і виховною діяльністю: теорія і практика", які застосовуються для підготовки педагогічних кадрів до управління навчальним процесом;
− обгрунтовано необхідність посилення уваги до викладання іноземних мов, уведення професійно спрямованого факультативного курсу "Основи перекладу" (перший – третій роки навчання); вивчення фахових дисциплін іноземною мовою (чотвертий – п’ятий роки навчання), що сприятиме розвиткові комунікативних умінь майбутніх менеджерів; доцільність введення до навчальних планів професійно спрямованих соціально-гуманітарних дисциплін "Професійна відповідальність менеджера", "Соціальна відповідальність менеджера", "Професійна педагогіка" (для підготовки менеджерів), "Проектування соціальної програми"; необхідність збільшення кількості інтрадисциплінарних програм для усунення перевантаження студентів.
Впровадження результатів дослідження. Основні положення, висновки і рекомендації, викладені в дослідженні, впроваджено у процес професійної підготовки майбутніх менеджерів в Інституті соціології, психології та управління Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (довідка № 285 від 20 жовтня 2009 р.), Краматорському економіко-гуманітарному інституті (акт від 29 листопада 2009 р.), Державному вищому навчальному закладі "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" (довідка № 297 від 25 листопада 2009 р.), Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля (довідка № 108-115-2811/40 від 14 грудня 2009 р.), Харківській державній академії фізичної культури (акт від 15 грудня 2009 р.), Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького (довідка № 320/08-а від 16 вересня 2009 р.).
Апробація результатів дослідження здійснювалася на міжнародних науково-практичних конференціях: "Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору" (Київ, 2006 р.); "Соціальна робота в Україні: вектор розвитку в третьому тисячолітті" (Київ, 2007 р.); "Професіоналізм педагога. Інноваційні підходи до процесу його формування" (Краматорськ, 2008 р.); "Міжкультурний діалог у сучасній освіті" (Київ, 2008 р.); V Міжнародній науково-практичній ІНТЕРНЕТ-конференції "Стратегія управління закладами освіти в умовах формування інформаційного освітнього суспільства" (Київ, грудень 2006 − січень 2007 р., www. ipit. kiev. ua); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Інноваційні процеси у професійній підготовці педагогічних працівників та підвищення їх кваліфікації" (Донецьк, 2009 р.); на звітних конференціях: Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України за 2005 р."Теорія і практика професійної освіти в умовах європейської інтеграції" (Київ, 2006 р.); Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова за 2006 – 2009 рр.; педагогічній вітальні кафедри педагогіки Краматорського економіко-гуманітарного інституту "Процес творчості у науково-педагогічному просторі" (Краматорськ, 2009 р.), лекції "Сучасні організаційні форми і методи навчання менеджерів у ВНЗ Великої Британії, Канади, США" для викладацького складу кафедри менеджменту фізичної культури Харківської державної академії фізичної культури (Харків, 2009 р.).
Вірогідність отриманих результатів забезпечено дотриманням логіки наукового дослідження, коректним використанням наукового апарату; аналізом значної кількості теоретичних і практичних джерел; зіставленням освітніх програм і методик, що реалізуються більше ніж у 20 ВНЗ Великої Британії, Канади і США; зіставленням отриманих результатів з даними інших досліджень; несуперечністю висновків сучасним тенденціям розвитку освіти у світі.
Публікації. Основні положення дисертації відображені в 33 публікаціях, серед яких 2 монографії, 3 навчальних посібники, 1 методичний посібник, 25 статей у наукових фахових виданнях, 1 стаття у науковому виданні, 1 доповідь на конференції у науковому виданні.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п´яти розділів, висновків з розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (299 найменування, з них 104 − іноземними мовами), додатків. Загальний обсяг роботи становить 509 сторінок, з них 419 сторінок основного тексту. Дисертація містить 8 таблиць і 8 рисунків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Інтернаціоналізація економіки, науки і культури, загострення глобальних проблем, розв’язання яких вимагає виходу за межі національного, зумовлюють інтерес до вивчення світового досвіду в різних сферах суспільного життя. Не є винятком і сфера освіти, в т.ч. менеджерів. За результатами виконаного дослідження проблеми підготовки менеджерів у ВНЗ Великої Британії, Канади й США робимо висновки:
1. Аналіз наукової літератури з проблеми дослідження свідчить, що цій проблематиці присвячено незначну кількість праць як вітчизняних, так і зарубіжних авторів. Зокрема, відзначаємо нестачу в Україні науково-педагогічної літератури зарубіжних і вітчизняних учених з проблеми підготовки менеджерів у Великій Британії, Канаді й США, історії розвитку вищої освіти менеджерів, теоретико-методичних засад формування змісту навчання таких фахівців. Як наслідок, ускладнюються дослідження у цій галузі освіти, науковці не мотивуються до їх здійснення.
2. Історико-ретроспективний аналіз дав змогу визначити й охарактеризувати етапи становлення професійної підготовки менеджерів у ВНЗ Великої Британії, Канади і США. В роботі проаналізовано якісні й кількісні зміни, яких зазнала вища освіта цих країн. Вищу менеджерську освіту започатковано в США 1881 р. cтворенням перших професійних шкіл бізнесу, програми яких складалися відповідно до програм академічних курсів і курсів з економічною спрямованістю.
Поширення менеджерської освіти зумовлено значним розвитком бізнесу і промисловості після Другої світової війни. Внаслідок економічного розвитку і збільшення конкурентоспроможності виробництва з кінця 80-х рр. удосконалюється підготовка менеджерів, менеджерська освіта реформується в межах реформ у вищій освіті.
Історико-ретроспективний аналіз вищої менеджерської освіти Великої Британії, Канади й США та сучасних тенденцій в ній дав змогу визначити й оцінити фактори, що впливають на розвиток вищої менеджерської освіти. До факторів впливу залічуємо економічні, технологічні, демографічні, географічні, історичні, політичні, культурні, релігійні. Якість вищої освіти стала пріоритетною в освітній політиці названих країн і відіграє важливу роль у підготовці менеджерів, культурному, соціальному і професійному розвитку цих фахівців.
3. Розвиток менеджерської освіти розглядаємо в контексті впливу наукових теорій і підходів до управління, які змінювалися унаслідок складних процесів розвитку суспільного виробництва. Вивчення управлінських теорій засвідчує виникнення на початку ХХ ст. нового, наукового підходу до управління у США, котрі запозичили організацію і управління виробництвом в англійських промисловців. Цей підхід став предметом глибокого вивчення і застосування не лише у США, а й в інших країнах.
Розвиток управлінських теорій відбувався переважно за двома напрямами – раціоналістичному (концепція наукового управління, наука адміністрування, теорія систем, кількісних методів) і поведінковому, гуманістичному (школа людських відносин, поведінкові науки, теорія організаційної культури).
У системі менеджменту з раціоналізмом часто ототожнюється професіоналізм. Раціоналістичний підхід пропагується у багатьох школах бізнесу. Але попри всі позитивні риси раціоналізм не завжди забезпечує досягнення ефективності діяльності підприємств і організацій. Через раціоналізм, на думку деяких учених і практиків, багато корпорацій припустилися значних помилок. За раціоналістичного підходу недооцінюються можливості й інтереси клієнтів, недостатньо заохочується розроблення нової продукції, менеджери не зацікавлені у підвищенні конкуренції виробів. Також залишаються без уваги завдання сучасних професійних менеджерів – полегшувати діяльність людей, попри заробляння грошей. Як реакція на обмеженість раціоналізму ствердився поведінковий напрям, у полі зору якого вдосконалення людських відносин, урахування "людського фактора", проблеми залучення працівників до управління, добору способів впливу на людину відповідно до положень науки про її поведінку.
Водночас ситуаційний підхід передбачає застосування ідей різних шкіл для вирішення життєвих ситуацій. Завдання менеджера полягає у визначенні оптимальних засобів для досягнення мети у конкретній ситуації. Сучасних менеджерів схиляють до аналізу ситуації і застосування ідей різних шкіл задля оптимального комбінування менеджерських методів.
Ідеї зазначених теорій менеджменту містять конструктивні начала, які зумовлюють поступовий розвиток і визначають головні завдання професійної підготовки менеджерів. Від образу менеджера і вимог до менеджменту, які містять наукові ідеї, значно залежить вибір наукових засад підготовки таких фахівців. Проте сьогодні застосування цих ідей ускладнюється фактором невизначеності, постійно змінними соціально-економічними умовами. Зрозуміло, що потрібна інноваційна модель менеджменту, за використання якої забезпечується динамічне управління соціальними й економічними процесами, доповнюються владна вертикаль єдиноначальності у централізованих ієрархічних структурах управління механізмами самоорганізації і самоменеджменту в горизонтальних структурах.
Потреба в сучасному типі менеджерів висуває нові вимоги до системи менеджерської освіти, яка більшою мірою впливає на якість управління всіма видами діяльності людей, суспільними процесами. Допускається думка, що менеджерів треба навчати нестандартних умінь, які б давали їм змогу вчасно адаптуватися до соціально-економічних змін. Вони мають знати, що відбувається у світі, та бути спроможними створювати таке середовище діяльності, в якому всі працівники братимуть активну участь.
Особливість нового підходу до підготовки менеджерів полягає у відмові від рецептурно-інформаційного методу подачі навчального матеріалу, зорієнтованого на традиційний підхід до управління організаціями з його механістичними моделями функціонування соціальних систем. Натомість робиться наголос на підприємницькому стилі управління, врахуванні питань соціальних і психологічних аспектів взаємодії працівників, їх входження в організацію, рольової поведінки в процесі професійної діяльності, залежності продуктивності праці від стилів керівництва тощо.
Зарубіжні педагоги беруть до уваги ідеї концепцій соціальної відповідальності. Розглядаючи проблему суперечності між комерційною ефективністю організацій і рівнем соціального добробуту суспільства, прихильники цих концепцій пріоритетною метою менеджменту в бізнес-організаціях, основоположним принципом справедливого управління в суспільстві проголошують добробут людей, а не комерційну ефективність.
Одним із головних завдань менеджерської освіти в досліджуваних зарубіжних країнах є виховання поваги до цінностей демократичного способу життєдіяльності, відповідальності за долю суспільства, збереження природних ресурсів, розв’язання проблем людства через усвідомлення ролі менеджменту і менеджерської освіти, формування екологічного світогляду, ціннісних орієнтацій, розуміння переваг здорового способу життя, а також залучення студентів до участі в громадських ініціативах, соціально-правовому захисті людей.
Аналіз сучасної зарубіжної психолого-педагогічної літератури засвідчує зародження і розвиток нових напрямів у дидактичних дослідженнях зарубіжних учених, серед яких методологічний плюралізм у педагогіці вищої освіти Великої Британії, Канади і США. Відзначаємо методологічну близькість сучасних педагогічних напрямів з ідеями прогностично-прогресивістської педагогіки. Багато її тенденцій і елементів наявні в неопрагматизмі – провідному сучасному напрямі американської педагогіки.
У теоретично аргументованих змінах мети освіти, змісту, форм і методів навчання, пропонованими цими напрямами, відбиваються зміни у суспільстві. В межах освіти менеджерів ці зміни передбачають посилення вимог до засвоєння нових знань і значного обсягу інформації. У змісті освіти переважає професійний компонент (знання у галузі менеджменту, практичні знання виробничо-технологічної бази компаній). Важливими є світоглядний, етичний, політичний, ідеологічний, комунікативний компоненти. Організація навчання зумовлена метою навчальної діяльності майбутніх менеджерів, яка полягає у формуванні дослідницького ставлення до майбутньої професійної діяльності, її об’єктів, середовища діяльності організації. Мета зумовлює організаційні форми і методи навчання, принципи побудови його змісту, вимоги до логіки дидактичного впорядкування змістових компонентів навчання.
Теоретична різнорідність підходів до організації навчального процесу і взаємодії його учасників не дає змоги говорити про існування єдиної теорії і зумовлює необхідність аналізувати цей процес з огляду на особливості тієї або іншої педагогічної теорії.
4. Дослідження специфіки навчального процесу у ВНЗ Великої Британії, Канади і США засвідчує відсутність єдиного підходу до формування змісту підготовки менеджерів: майже кожний заклад самостійно формулює цілі і завдання навчальних програм, на основі яких самостійно вирішує питання їх змістового наповнення. Проте програми різних ВНЗ мають багато спільних ознак.
Одним з поширених cпособів побудови змісту навчання менеджерів є застосування компетентісного підходу, за якого підставою для визначення змісту освіти є модель професійної діяльності або поведінки, опис сукупності особистісних якостей, що забезпечують успішне виконання професійної діяльності.
Порівняльний аналіз показує значну схожість навчальних планів ВНЗ різних країн з добору дисциплін, що вивчаються. Програми навчання менеджерів насамперед передбачають надання знань, умінь і навичок з виконання основних функціональних сфер менеджменту: операційний менеджмент, маркетинг, управління людьми, фінансовий менеджмент, управління інформаційними системами, стратегічний менеджмент. Увага приділяється економічній освіті, законодавчому супроводу менеджменту.
Аналіз кваліфікаційних характеристик менеджерів дав змогу з’ясувати значущість психолого-педагогічної підготовки фахівців такого профілю, пов’язану з особливостями їхньої професійної діяльності: в управлінні колективом постають проблеми навчання людей, самоосвіти, налагодження взаємовідносин тощо. Утіленню цих видів діяльності сприяє знання психології, законів і принципів педагогіки. Програми зарубіжних ВНЗ містять курси "Психологія", "Етика". Разом з тим зарубіжні вчені висловлюють думку щодо важливості саме педагогічних знань. Постає проблема забезпечення майбутнім менеджерам можливості обирати додатковий зміст психолого-педагогічної освіти, зокрема через уведення такої інтегративної професійно спрямованої дисципліни, як "Педагогіка менеджменту". У програмах багатьох ВНЗ наявні такі дисципліни, як "Екологія", "Лідерство", "Відповідальність", "Проектування соціальної програми", які формують громадську самосвідомість і готовність активно впливати на проблеми суспільного середовища. В загальному балансі навчальних дисциплін чільне місце відводиться елективним курсам.
Теоретико-методологічне значення має поняття "досвід". Використання досвіду є запорукою ефективного навчання. За такого підходу в межах аудиторних занять застосовуються лабораторні експерименти, симуляції, вивчення кейсів, розв’язання проблемних ситуацій, мікронавчання, проекти. Ідея залучення студентів до позааудиторної практичної діяльності стала концептуальною засадою підходу "навчання досвідом" або "навчання діяльністю" до підготовки менеджерів. Методами навчання з опертям на досвід у позааудиторній роботі є польове навчання, праця в організації за направленням, програмоване позааудиторне навчання, представлене у покроковій програмі, виконання навчальних проектів у процесі практичної роботи й ін. ВНЗ Великої Британії, Канади й США, застосовуючи позааудиторне навчання, намагаються принципово змінити традиційну модель навчання.
Відбуваються зміни у позиціях студента і викладача. Позиція студента характеризується посиленням автономії, самостійності, індивідуальної практичної активності. За такої позиції студента змінюється роль викладача, котрий стає консультантом, помічником, лідером. Цей підхід розширює можливості ефективного засвоєння студентами змісту навчання.
Навчання здійснюється за використання денної і заочної форм, узвичаєних також в Україні, дистанційної форми, яка сьогодні розвивається і в Україні, та багаторівневої форми "сандвіч", що містить як інтегративну складову 12-місячну практичну підготовку впродовж третього року навчання ("товстий сандвіч") або два чи більше шестимісячних періодів у різні роки ("тонкий сандвіч"). Широко застосовуються різні форми інтегрованого навчання, за якого комплексно здійснюються теоретична або практична діяльність студентів, робота в аудиторії або набуття досвіду на виробництві.
5. У дослідженні аналізуються чинні структури національних систем менеджерської освіти, в яких віддзеркалюється політика держав у галузі освіти. У Великій Британії, Канаді й США, для яких характерною є децентралізація управління вищою освітою, управління системами підготовки менеджерів у ВНЗ також побудоване на засадах децентралізованого підходу. Перевагою такого підходу в зарубіжних країнах є визначальна участь громадськості в управлінні, що забезпечує його демократичний характер, урахування місцевих особливостей і потреб, розвиток громадських ініціатив. Проте недостатній розвиток механізмів розв’язання проблем загальнонаціонального масштабу гальмує координацію діяльності підструктур системи вищої освіти менеджерів, забезпечення їх рівного розвитку в різних регіонах, розв’язання проблем стандартизації тощо. Попри спільні для трьох країн позитивні і негативні риси в управлінні системами вищої освіти менеджерів, наявними є національні особливості сучасного розвитку цієї освіти, зумовлені минулим досвідом досліджуваних країн і низкою внутрішніх і зовнішніх факторів. Зокрема, це стосується ступеня децентралізації, механізмів співучасті й підпорядкування в структурі управління державних виконавчих органів, органів громадського управління, самоуправління, механізмів акредитації тощо.
В Україні система управління вищою освітою, в т.ч. і менеджерською, є централізованою і має специфічні особливості. Міністерство освіти і науки України здійснює загальне керівництво ВНЗ через чисельні управління, котрі відповідають за окремі напрями діяльності. Міністерство уповноважене розпоряджатися ресурсами і формувати стратегію та основні напрями розвитку вищої освіти. Планування і контролювання змісту вищої освіти на рівні центральних органів управління є особливістю системи управління ВНЗ в Україні. Міністерство освіти і науки України регламентує напрями підготовки фахівців за різними спеціальностями і рівнями. Визначається перелік обов´язкових дисциплін і дисциплін на вибір, що містяться в кожному навчальному плані, та мінімальний обсяг годин з кожного предмета. Через зміст спеціальної і базової освіти й інститути системних досліджень Міністерство освіти і науки України жорстко контролює виконання чинних стандартів освіти, дотримання вимог до її якості.
Аналіз систем управління вищою освітою в Україні, Великій Британії, Канаді й США є підставою до висновку, що за централізованого і децентралізованого управління зростає роль ВНЗ як головного елемента системи вищої освіти. Тенденція використання принципів ринкового регулювання в управлінні системою вищої освіти менеджерів зумовила значне розширення автономії ВНЗ. Це потребує всебічного вивчення діяльності ВНЗ і розроблення науково обгрунтованих методів управління ними.
Наявність позитивних і негативних рис у структурі управління вищою освітою менеджерів у розвинених країнах і Україні свідчить про необхідність їх подальшого вдосконалення через поєднання позитивних здобутків централізованого і децентралізованого підходів. Зарубіжним країнам варто розвивати елементи централізованого підходу, Україні – децентралізованого.
Система вищої професійної підготовки менеджерів у Великій Британії, Канаді й США характеризується наявністю альтернативних моделей, великої кількості програм, різноманітністю змісту й організаційних форм навчання.
Після аналізу структур національних систем освіти дійшли висновку: процес їх удосконалення у досліджуваних країнах спрямований на подолання диспропорцій між різними рівнями освіти і засобами її отримання, що досягається розвитком нових підсистем, розширенням мережі навчальних закладів, усуненням невідповідностей між окремими ланками освітньої системи.
6. Порівняльний аналіз підготовки менеджерів у ВНЗ Великої Британії, Канади, США й України, попри відмінності у розвитку систем менеджерської освіти, засвідчує наявність спільних підходів. Це застосування деяких (традиційних) форм організації навчання, надання населенню можливості послідовно або одночасно отримувати кілька спеціальностей, ступенева структура навчання, вивчення іноземних мов, предметів у галузі інформатики.
Розвиток вищої менеджерської освіти зумовлений потребою всіх сфер діяльності суспільства в менеджменті нового типу, залежністю розвитку цих сфер від якості освіти фахівців, перебудовою економіки через упровадження нових технологій, необхідністю розв´язання соціально-економічних проблем.
Спостерігаються загальні для Великої Британії, Канади і США тенденції розвитку вищої менеджерської освіти. Серед них: підвищення до неї інтересу населення, її інтернаціоналізація, глобалізація, гуманізація, фундаменталізація, комп´ютеризація, інтеграція з наукою і виробництвом, розвиток неперервної освіти, зростання вимог до професіоналізму викладачів, мобільність професорсько-викладацького складу.
Системи освіти Великої Британії, Канади і США близькі за умовами історичного розвитку і певною мірою аналогічними структурами. В їх межах за сприяння міжнародних організацій розробляються "наднаціональні" програми розвитку менеджерської освіти. З активною участю ЮНЕСКО створено низку рекомендацій щодо управління освітою, її фінансування, модернізації змісту і методів навчання у різних типах ВНЗ, нових принципів підготовки фахівців.
Наведені в дослідженні кількісні показники динаміки росту учнівських контингентів за ступенями і каналами здобуття освіти, дані про відсоток охоплення нею окремих груп населення дають змогу з’ясувати соціально-економічну ефективність освіти й ефективність функціонування систем менеджерської освіти. Для підвищення об´єктивності таких оцінок істотне значення мають наведені в роботі показники розвитку систем освіти, їх порівняння.
Посилення уваги державних органів і суспільних організацій Великої Британії, Канади і США до питань підготовки національних управлінських кадрів, подальшої демократизації освіти, виховання майбутніх менеджерів у дусі соціальної відповідальності перед суспільством виявляється передусім у послідовному намаганні вдосконалити зміст менеджерської освіти. До навчальних планів ВНЗ вводяться такі навчальні дисципліни, як "Відповідальність", "Право", поступово оновлюється зміст традиційних навчальних дисциплін. Це сприяє підвищенню рівня наукових засад навчальних предметів і підсилює виховний аспект їх змісту.
7. Українська модель вищої менеджерської освіти розвивається у напрямі інтеграції в європейський і світовий освітній простір. Збільшується кількість ВНЗ, які готують менеджерів, зростає контингент студентів, поступово впроваджується зарубіжний досвід (комп´ютеризація навчання, кредитно-модульна система й тестування), збільшується вага індивідуальної і самостійної роботи студентів, удосконалюються навчальні плани, програми, методи навчання.
Проте позитивні зміни в менеджерській освіті є недостатніми. Потрібні подальші заходи з удосконалення науково-методичного забезпечення і змісту навчання відповідно до ступеневої освіти. Першочерговим є впровадження інноваційних форм і методів навчання, введення до навчальних планів предметів, знання яких потрібні сучасному менеджеру, посилення взаємозв´язків з науковими установами, підприємствами й організаціями.
Конкретні завдання, які постають сьогодні перед вищою менеджерською освітою в Україні в контексті впровадження позитивного зарубіжного досвіду:
− утілення диференційованого підходу до навчання студентів із врахуванням їхніх індивідуальних потреб, інтересів і здібностей. Це стосується змісту, форм і методів навчання, темпів проходження навчального матеріалу;
− оновлення змісту менеджерської освіти, що передбачає 1) уведення до нього матеріалів, що сприяють залученню студентів до світової спільноти, вихованню в них поваги до національних традицій інших народів під час ведення справ, до прав людини, формуванню соціальної відповідальності перед колегами, клієнтами, суспільством. Мова йде про такі предмети, як "Соціальна відповідальність менеджерів", "Професійна відповідальність менеджерів", "Проектування соціальної програми", "Компаративістика в галузі менеджменту"; 2) розширення змісту психолого-педагогічної освіти, зокрема через уведення інтегративної професійно спрямованої дисципліни "Педагогіка менеджменту"; 2) посилення уваги до викладання іноземних мов, введення професійно-спрямованих факультативних курсів "Основи перекладу" (перший – третій роки навчання); вивчення окремих фахових дисциплін іноземною мовою (четвертий – п’ятий роки навчання); 3) встановлення динамічної рівноваги між нормативними і варіативними компонентами програм підготовки менеджерів через забезпечення різних форм міжпредметних зв´язків; 4) професійне спрямування дисциплін або їх циклів;
− удосконалення системи стандартів вищої освіти в галузі менеджменту. З цією метою 1) при НАПН України доцільно створити Всеукраїнську науково-методичну комісію, залучити до неї представників Міністерства освіти і науки України, провідних ВНЗ, галузевих міністерств; 2) забезпечити дієву систему інформування професорсько-викладацького складу про наявні освітні стандарти (освітньо-професійні програми, освітньо-кваліфікаційні характеристики, каталог програм нормативних дисциплін, система базових тестових завдань), а саме: організувати семінари для керівних працівників і професорсько-викладацького складу та широке розповсюдження зазначених документів як безоплатно для службового користування так і платно – через торговельні організації; 3) уточнити план розроблення необхідних стандартів з огляду на потреби і вимоги суспільства, галузей економіки, вищої освіти; 4) з огляду на потреби українських громадян у дієвій системі соціальної підтримки на цьому етапі розвитку українського суспільства особливу увагу слід приділити розробленню документів у галузі менеджменту для організацій соціальної сфери;
− забезпечення ефективності інноваційних процесів у системі менеджерської освіти через залучення до активної і свідомої участі в них працівників освіти, посилення їхньої професійної відповідальності. Разом з тим професійно-викладацький склад повинен мати значну автономію щодо вибору засобів і методів навчання і виховання майбутніх менеджерів. Для набуття цієї автономії з текстів стандартів освіти доцільно вилучити термін "обов´язковий", замінивши його терміном "орієнтовний мінімум";
− розвиток міжнародної співпраці в галузі підготовки професорсько-викладацького складу ВНЗ, підвищення рівня його загальної культури, педагогічних знань і навичок. Для цього слід передбачити на базі ЦІППО університету менеджменту цикл щорічних семінарів з участю фахівців провідних ВНЗ Великої Британії, Канади, США й України;
− посилення співпраці науковців і педагогічних працівників з відповідними міжнародними організаціями з питань уніфікації педагогічної термінології і параметрів національних статистик освіти, зокрема в галузі менеджерської освіти, що сприятиме обміну інформацією і дасть змогу здійснювати з більшою точністю і методичною чистотою порівняльний аналіз структур ВНЗ і діяльності систем вищої освіти різних країн.
До пріоритетних напрямів науково-педагогічних досліджень у галузі підготовки менеджерів відносимо створення соціально-педагогічних умов для стимулювання навчання студентів, утілення принципів оновлення змісту і методів навчання, вдосконалення системи стандартів вищої менеджерської освіти, використання світового досвіду підготовки таких фахівців.