ЕВОЛЮЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ (гендерний аспект)

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

АНДРОНОВА Ірина Федорівна

УДК 930.85(477)+396.9
А661

ЕВОЛЮЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ (гендерний аспект)

Спеціальність 17.00.01 - теорія та історія культури.

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Науковий керівник -
Поплавський М.М., доктор
педагогічних наук, професор

Київ 2005

ЗМІСТ
Стор.
ВСТУП 3

РОЗДІЛ І. Історіографія, джерельна база і теоретико-методологічні підвалини дослідження 9

РОЗДІЛ ІІ. Історичні витоки української політичної культури та її гендерних особливостей
2.1. Гендерні стереотипи в політичній культурі дорадянської
України 42
2.2. Ідейні засади гендерного виміру української політичної
культури радянського періоду 64

РОЗДІЛ ІІІ. Від державної розбудови до становлення громадянського суспільства: тенденції змін гендерних характеристик політичної культури незалежної України
3.1.Гендерні стереотипи у політичній культурі пострадянської
України періоду державотворення і переходу від тоталітарного
до демократичного суспільства (1991-1996рр.) 90
3.2.Трансформація політичної культури та її гендерного
виміру в умовах системного реформування українського
суспільства (1996-2002рр.) 110
3.3. Політична культура та її гендерна складова в період
подальшого розвитку громадянського суспільства в Україні
(2002 2004 рр.) 129

ВИСНОВКИ 150
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ 153

ВСТУП

Актуальність дослідження. Політична культура ще за радянських часів була однією з достатньо популярних тем політичної науки (на той час науковий комунізм). Проте час плине і змінюється як сама політична культура, так і глибина та різноплановість її наукового дослідження. Особливо це справедливо щодо політичної культури незалежної України, яка зазнала кардинальних змін, у тому числі через виникнення актуалітетів, не характерних для політичного життя радянських часів.
Розгалуження наукового знання, формування нових досліджень на межі кількох наукових напрямів та спеціальностей ставить на порядок денний новий погляд на звичні поняття. Потребує нового осмислення і поняття політичної культури. Колишня „монополія” політології на вивчення політичної культури порушена культурологічною наукою, яка виокремлює свій аспект аналізу цього явища і формулює нові підходи дослідження.
Для розвідок політичної культури з позицій суто політологічного підходу характерним є наголос на „політичній”, а для культурологічного - на „культурній” складовій цього явища. Для культурологічного підходу характерним є широке розуміння поняття культури - як синоніму специфічно людської діяльності, результатом якої є створення штучного (у порівнянні з природним) середовища - матеріального і духовного, в тому числі політичного, - існування людини.
У свою чергу політична культура має кілька вимірів, одним з яких є гендерний. Гендерний вимір являє собою наскрізний зріз політичної культури під кутом зору взаємовпливу статевих життєвих світів (світу чоловіка та світу жінки) і політики.
Останні роки гендерна проблематика набула поширення в українських суспільних і гуманітарних науках. Не оминула вона й історичну науку, в якій з’явилась низка досліджень з історії жіночого руху М. Богачевської-Хомяк, І. Дейнеги, О. Козулі, Е. Луценко, Л. Смоляр, Н. Чухим та ін.
Разом із тим поза увагою наявних історичних розвідок залишився гендерний вимір політичної культури України років незалежності. У той же час навіть невеликий період іноді має таку динаміку свого розвитку, що вивчення його певних тенденцій дозволяє вибудувати вельми репрезентативну картину історичного процесу. Це надає актуальності темі дисертаційного дослідження гендерного виміру політичної культури України зазначеного періоду.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в руслі державної програми Концептуальні напрямки щодо розвитку культури” - Постанова Кабінету Міністрів від 26.06.1997р. - та відповідно до тематичного плану наукових досліджень Київського національного університету культури і мистецтв. Матеріали дисертаційного дослідження є складовою частиною курсів Теорія культури” та Історія української культури” відповідно до тематичного плану наукових досліджень Київського національного університету культури і мистецтв.
Хронологічні межі дослідження (1991-2004) регламентуються тим, що саме у цей проміжок часу, внаслідок радикальної зміни політичної ситуації, було започатковано формування політичних систем пострадянського типу. На теренах колишнього Радянського Союзу утворилися незалежні держави. У процесі кристалізації владних структур нових політико-державних систем, у тому числі України, відбувалося й становлення політичної культури, адекватної новим реаліям суспільного життя. Дисертація обмежується першою половиною 2004 року, оскільки період, який розпочинається з липня 2004 передвиборчою президентською кампанією настільки насичений, що потребує окремих досліджень.
Джерельна база дослідження. Теоретико-прикладний характер дослідження багато в чому зумовили літературні джерела, якими користувався автор. До них, передусім, належать праці, в яких аналізуються політичні процеси другої половини ХХ - початку ХХІ ст., з’ясовується їх роль в еволюції політичної культури. При аналізі політичних процесів доби розбудови незалежної України, автор використовував офіційні документи, у тому числі законодавство конституційного рівня, статистичні та інформаційні збірники і довідники, матеріали періодики (в тому числі дані соціологічних опитувань, що проводилися як державними, так і незалежними соціологічними та політологічними інститутами й центрами).
Методи дослідження. Методологічну і теоретичну основу дисертації становлять системно-функціональний підхід, логічний аналіз структурних елементів політичної культури у їх взаємозв’язку та взаємозалежності, а також універсальні науково-дослідницькі принципи об’єктивності, історизму, що дає можливість простежити динаміку процесу становлення та розвитку політичної культури в незалежній Україні. Гендерний аспект політичної культури потребував специфічної методики дослідження, деякі складові якої було залучено з арсеналу соціальної психології і лінгвістики. Застосовуються також методи контент-аналізу та компаративний.
Мета дослідження полягає у тому, щоб визначити характер еволюції політичної культури України за роки незалежності (1991-2004) з точки зору гендерного аспекту, тобто змін соціальних стереотипів сприйняття, оцінки та ставлення до жінки як суб’єкта (реального чи гіпотетичного) політичного процесу та носія політичної влади.
Реалізація мети дослідження забезпечується постановкою і розв’язанням наступних науково-дослідних завдань:
- уточнення змісту та об’єму поняття „політична культура”;
- визначення особливостей гендерного аспекту політичної культури;
- дослідження історичних витоків української політичної культури з точки зору її гендерних особливостей;
- виявлення гендерних стереотипів у політичній культурі пострадянської України часів розбудови незалежності (1991-1996рр.);
- з’ясування характеру трансформацій політичної культури та її гендерного виміру у період після конституційного закріплення незалежності України та системного реформування українського суспільства 1996-2002рр.;
- характеристика змін у гендерному вимірі політичної культури України в період від виборів до Верховної Ради 2002 року до передодня Помаранчевої революції (середина 2004 р.).
Об’єктом дослідження є політична культура незалежної України 1991 -2004 рр.
Предметом дослідження є еволюція політичної культури незалежної України з точки зору гендерного аспекту.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що
- уточнено поняття політичної культури, яка визначається автором як сукупність соціокультурних стереотипів сприйняття та оцінки політики як специфічного виду діяльності і відносин, що виникають у процесі її здійснення, та інститутів, які її реалізують за умов, що носій цих стереотипів людина, яка не є суб’єктом політики, тобто не є професійним політиком;
- виокремлено гендерний аспект політичної культури, який відбиває взаємовплив статевих життєвих світів (світу чоловіка та світу жінки) і політики як сукупності інститутів, процесів та діяльності з приводу здійснення суспільної влади за допомогою організаційних, регулятивних і контролюючих функцій;
- проаналізовано історичні витоки гендерного виміру політичної культури українців та з’ясовано його специфіку;
- досліджено опосередкований вплив конституційного законодавства незалежної України на зміни гендерних стереотипів політичної культури через розширення юридичної бази політичних прав жінок України;
- відстежено еволюцію політичної культури у її гендерному аспекті впродовж років незалежності, яка, на думку автора, характеризується амбівалентністю, оскільки поєднує у собі стереотипи заперечення „чистої” жіночої політики і „чистих” жінок-в-політиці (свідоцтвом чого є неспроможність подолати бар’єр для входження до складу Верховної Ради суто „жіночих” партій „Жінки за майбутнє”, Всеукраїнське об’єднання жінок” із поступовим позитивним сприйняттям політика-жінки.
Практичне значення отриманих результатів. Положення і висновки дисертації можуть бути використані для подальших наукових дослідженнь у галузі політичної культури, у тому числі з точки зору гендерного аспекту. Ідеї та висновки дисертації можуть бути застосовані також у процесі розробки програм і проектів, спрямованих на розв’язання суперечностей розвитку політичної культури. Матеріал дисертаційної роботи може слугувати інформаційним джерелом у підготовці праць з історії України, історії вітчизняної культури, використовуватися у процесі викладання вузівських гуманітарних дисциплін, в тому числі культурологічного циклу.
Апробація. Матеріали дослідження оприлюднені у доповідях та виступах на наукових конференціях і теоретичних семінарах: ІІІ Міжнародна конференція Діалог української і російської культур в Україні” (Київ,1998); Всеукраїнський громадянський науково-політичний семінар Українська політика сьогодні: характеристики, орієнтири, співвідношення стратегії і тактики” (Київ,1998), щорічні науково-практичні конференції КНУКіМ „Дні науки” (Київ, 2001, 2002, 2003, 2004). Концептуальні положення дисертації знайшли практичне втілення у розробці навчального курсу Історія української та зарубіжної культури” для студентів Київського національного університету культури і мистецтв.
Публікації. Основні положення та висновки дисертації знайшли відображення у 6 одноосібних публікаціях автора у фахових виданнях.
Структура дисертації. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи - 176 сторінок, у тому числі список використаних джерел (284 найменування) 24 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Політична культура є сукупністю соціокультурних стереотипів (у поєднанні із новаціями) сприйняття, оцінки і практичного ставлення до політики як специфічного виду діяльності, відносин, що виникають у процесі її здійснення, та інститутів, при якому людина, котра виносить ці судження, оцінки чи практично ставиться, не є суб’єктом політичної діяльності за виключенням участі у виборах чи проведенні референдуму (за умов демократичного політичного режиму), тобто коли вона ситуативно перетворюється на учасника виборчого процесу.
2. Гендерний аспект політичної культури відбиває взаємовплив статевих життєвих світів (світу чоловіка та світу жінки) і політики як сукупності інститутів, процесів та діяльності з приводу здійснення суспільної влади за допомогою організаційних, регулятивних і контролюючих функцій.
3. Історичні витоки гендерного виміру політичної культури українців можуть бути охарактеризовані як такі, що поєднують загальні риси в цілому антифемінних стереотипів, які заперечують право жінки на домінування в соціальному контексті, із значно більш толерантним (у порівнянні з російським) ставленням до неї та визнанням її соціальної значущості.
4. Конституційне законодавство незалежної України виступило важливим чинником змін гендерних стереотипів політичної культури, оскільки, по-перше, де факто визнало нерівність жінок щодо здійснення ними політичних прав, наданих де юре, і таким чином відкрило шлях до боротьби жінок за фактичну рівність в сфері політичної діяльності, і по-друге, в руслі законів, спрямованих на формування громадянського суспільства в Україні, закріпило їх права на рівну з чоловіками - участь в політичних процесах та інститутах.
5. Особливістю політичної культури українців, з якими вони ввійшли в незалежність, є поєднання маскулінних гендерних стереотипів, які сформувалися ще за часів так званого традиційного суспільства, зі стереотипами, сформованими соціалістичним минулим, а саме: його ідеологемою заперечення відмінності гендерного аспекту політики за рахунок розчинення жіночого питання в питанні класовому. Ця особливість відбилась, зокрема, у низькому представництві жінок в політичній діяльності та інститутах, а також простежується у поширених на той час стереотипах політичної культури.
6. В період державотворення і переходу від тоталітарного до демократичного суспільства (1991-1996рр.) для політичної культури України характерним є скорочення представництва жінок у владних структурах, насамперед, виого рівня Верховній Раді. Характерним є те, що на перший план виходять економічні і політичні питання, відсуваючи питання гендерної рівності на другий план. Це пояснюється загостренням економічної кризи і невизначеністю стратегічного вектору розвитку українського політичного життя, які і стають актуалітетами даного періоду української історії.
7. В період трансформації українського суспільства (1996-2002рр.) відбувається швидка зміна політичної культури у тому числі з точки зору її гендерного виміру: суспільство визнає за жінкою право на політичну діяльність і на представництво в політичних інститутах. Це відобразилося у появі жінок у вищій ланці виконавчої влади: Кабінеті міністрів України (С.Станік, Ю.Тимошенко), активної участі в роботі вищого законодавчого органу Верховні Раді (Н.Вітренко, Ю.Тимошенко, Н.Карпачова, О.Кужель та ін.), балотуванням на посаду Президента України жінки - Н.Вітренко.
8. За період з парламентських виборів у березні 2002р. до початку передвиборчої президентської кампанії 2004 р. відбуваються зміни гендерних стереотипів в політичній культурі України. які можуть бути охарактеризовані як амбівалентні, оскільки поєднують у собі заперечення „чистої” жіночої політики і „чистих” жінок-в-політиці (свідоцтвом чого є неспроможність подолати бар”єр для входження до складу Верховної Ради суто жіночої партії „Жінки за майбутнє”) із позитивним сприйняттям політика-жінки (стрімке зростання популярності Ю.Тимошенко саме як політичного діяча, а не як жінки в політиці).
9. За роки незалежної України відбулась еволюція політичної культури у її гендерному аспекті від стереотипів, притаманних традиційному і пострадянському суспільству з їх в цілому маскулінному і антифемінному погляду на жінку як суб’єкта політичної діяльності, у бік визнання її здатності і права на цю діяльність, тобто у бік політичного партнерства та паритетної демократії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

1. Алмонд Г., Верба С., Пауел Д. и др. Сравнительная политология сегодня М.: Мысль, 1995. 465 с.
2. Антонович М. Історія України. Прага: вид-во Тищенка, 1941- 42. Т. 1- 80 c., Т. 3 118 с.
3. Антонович В. Коротка історія Козаччини. К.: Україна, 1991.- 156 с.
4. Аркас М. Історія України-Русі. - К.: Вища шк., 1990.- 395 с.
5. Аристотель. Политика. Соч. М.: Мысль, 1983 С.375-644.
6. Балакірєва О. Динаміка електоральних орієнтацій населення України // Політичний портрет України. 2001. - № 23. С.8-14.
7. Барановський В. Політична культура як основа центризму та єдності в Україні. // Вісник Державної Академії керівних кадрів культури і мистецтв.- 2003 - №1-с.145-150.
8. Баталов Э.Я. Политическая культура современного американського общества. М.: Наука,1990. 368 с.
9. Баталов Э. Советская политическая культура (к исследованию распадающейся парадигмы) // Общественные науки и современность. — 1994. — № 6. — С.32-41.
10. Бахматова Л.М. Діяльність партійних організацій західних областей України по залученню жінок-селянок до колгоспного будівництва (1945-1950) // Науч. тр.по ист. КПСС.-1969.-№10.-С. 50-51.
11. Бебик В.М., Головатий М.Ф., Ребкало В.А. Політична культура сучасної молоді. — К.: А.Л.Д., 1996. — С.25- 44.
12. Бебик В. Наша політична культура // Політологічні читання. - 1992.- №1.- С.11-13.
13. Безверхий В.Б., Клинченко О.В. Політична культура українського народу: з історії в сучасність // Національна культура в сучасній Україні. - К. : Асоціація Україна”, 1995.- С.121-137.
14. Бекешкіна І.Е. Партії і партійне будівництво у соціологічному вимірі // Українське суспільство: десять років незалежності (соціологічний моніторинг та коментар науковців). К..: Інститут соціології НАН України, 2001. С. 201-215.
15. Бекешкіна І. Демократія, політична культура та громадянське суспільство в Україні // Розвиток демократії в Україні: Матеріали міжнар. наук. конф. (Київ, 29 верес. - 1 жовт. 2000 р.). - К., 2001. - С.629 638.
16. Бєлавіна Т.І. Деякі аспекти становлення молодіжної політичної субкультури в Україні // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави К.,2001. С.28-30.
17. Березовський В.В. Демографическая ситуация как фактор влияния на демократические процессы // Розвиток демократії та демократична освіта в Україні: Матеріали ІІ міжнар. наук. конф. (Одеса, 24-26 травня 2002 р.) /Уклад. Л.Марголіна; Канад.-укр. проект „Демократична освіта”, М-во освіти і науки України, Ін-т вищої освіти АПН України, Одес. нац. юр. академія. К.: Ай Бі, 2003. С.15-21.
18. Білько Т.Необхідність здійснення державної молодіжної політики в напрямі впровадження принципів гендерної рівності // Вісник Української Академії державного управління 2001.- №2. - Ч.2 -С.178-187
19. Біттнер О. Кольори і відтінки нового парламенту // Урядовий кур’єр. 1998. 4 квітня. С.2.
20. Бистрицький Є. Протодемократія та культурполітичні трансформації в Україні. // Політична думка. 1994. - №4. С. 12-16.
21. Бичко А. Риси характерології української нації // Етнонаціональний розвиток України: Терміни, визначення, персоналії. — К.: Ін-т держави і права АН України, 1993. - С.273-274.
22. Бовтач С. Логіко-методологічні чинники формування сучасної політичної культури / Вісник Львівського університету. Серія: філософські науки. 2002. - Вип.4. - 352 с.
23. Богачевська-Хомяк М. Білим по білому: Жінки в громадського житті України . 1884-1939 К.: Либідь, 1995. 424 с.
24. Бойко Т. Уряди України: соціологічний портрет владної еліти // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1998. - №3. С.93-116.
25. Бублик П.Н. Ідентичність як фактор політичної системи (Тлумачення політичної культури як складової культури загальнонаціональної) // Людина і політика. 2004. -№2. - С.62-67.
26. Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях К.: Либідь, 1992. 288 с.
27. Бурлацкий Ф.М., Галкин А.А. Современный Левиафан. - М.: Мысль, 1985.- 384 с.
28. Бутківська Т.В. Вплив революційних традицій на формування і розвиток політичної культури молоді // Вісн. Київ. ун-ту. Питання філос. наук. - 1988. - №20. - С. 23-28.
29. Бутківська Т.В. Політична культура особи як фактор прискорення соціально-економічного розвитку країни // Вісн. Київ. ун-ту. Питання філос. наук. - 1987. - № 19. - С.99-101.
30. Валиконите И. Первый Литовский Статут один из важнейших источников по истории положения женщины в Великом Княжестве Литовском // Первый Литовский Статут 1529 г.: материалы респ. Конф..-Вильнюс, 1982.-С. 39-41.
31. Вебер М. Политика как призвание и профессия // Избр. произведения. - М.: Прогресс, 1990.- С.644-735.
32. Венедиктов В.С. Проблеми зайнятості жінок та сучасна гендерна політика України // Вісник Національного університету внутрішніх справ. Х., 2002. - Вип.20.- С. 33-36.
33. Внукова О.О. Політична культура як складова громадського виховання особистості: напрями розвитку. // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. -2002. - Вип.ІІ. - С.81-85.
34. Вовканич С. Національна еліта та інтелектуальний потенціал державотворення // Розбудова держави. 1995. - №10.- С.15-18.
35. Выдрин Д.И. Очерки практической политологии. - К.: Наук. думка, 1991.- 530 с.
36. Ґалаґан В. Я. Советская женщина: портрет в ретроспективе. - К.: Об-во „Знание”, 1990. 48 с. Сер.1 „Время и общество”, №1.
37. Гендерна демократія стратегія ХХІ століття: від Пекіна до Нью-Йорка. 1995-2000рр. Одеса, 200. 269 с.
38. Гендерні аспекти державної служби. К.: Видавництво Соломії Павличко, 2002. 288 с.
39. Гендерний аналіз українського суспільства К.:ПРООН,1999. 324 с.
40. Гендер і культура. К.: Наук. думка, 2001. 246 с.
41. Гендер: реалії та перспективи в українському суспільстві. Матеріали науково-практичної конференції. К.,НЦФоліант -2003 -300 с.
42. Геслі В. Чинники впливу на голосування українських виборців // Політ. думка. - 2000. - № 3.- С. 20 - 44.
43. Гінна М. Жінки на державній службі історія розвитку за останні 30 років // Вісник Української Академії державного управління 1999. - №3. - С.76-81.
44. Гнатенко П.И. Український національний характер. К.: Наук. думка, 1999. 344 с.
45. Гоббс Т. Левиафан. М.: Мысль, 1989. 621 с.
46. Говорун Т.В. Соціалізація статі та сексуальності. Тернопіль: Богдан, 2001. 240 с.
47. Говорун Т., Кікінеджі О. Стать та сексуальність: психолінгвістичний ракурс. Тернопіль, Богдан, 1999. 384 с.
48. Говоруха С. Теоретико-методологічні засади вивчення феномену політичної культури: у пошуках холістичного підходу // Людина і політика. - №4. -2003. С.5-11.
49. Головатий М.Ф. Молодь і національна ідея: Проблеми формування громадянської позиції нової генерації українства // Уряду України. Президенту, законодавчій владі. Політична культура і політичні партії України. Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників. Київ, 1997. Том 6. C.402-411.
50. Головаха Є.І. Народ як суб’єкт політичного процесу та специфічні риси його політичної культури в сучасній Україні // Уряду України, Президенту, законодавчій владі. Політична культура і політичні партії України. Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників / Керівники авторського колективу А.І.Комарова, О.М.Рудакевич. К., 1997. Т. 6. С .30-34.
51. Головаха Є. Особливості політичної свідомості: амбівалентність суспільства та особливості // Політолог. читання. - 1992. - №11.- С.25-32.
52. Головаха Є. Критерії і формули політичного успіху: методи вимірювання і результати дослідження актуального і потенціального успіху політичних лідерів України // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2002. - №2. - С.86-101.
53. Головаха Є. Сучасний стан та динаміка громадської думки в Києві та інших великих містах України: порівняльний аналіз результатів масових опитувань // Українське суспільство: десять років незалежності (соціологічний моніторинг та коментар науковців) / За ред. д. ек. н. В.М. Ворони, д. соц. н. М.О. Шульги. К..: Інститут соціології НАН України, 2001. С.260-276.
54. Горбатенко В.П. Стратегічні орієнтири взаємодії держави і громадянського суспільства (Про переорієнтацію наявних соціально-політичних структур та формування демократичного типу політичної культури // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2002. -№2. - С.124-132
55. Грабовський С., Грабовська І. Екологія і національна ідея на теренах України // Арка. - 1994. - №2. - С.2-7.
56. Горський В.С. Рівноапостольна Княгиня Ольга Святі Київської Русі К.: Либідь, 1994. 228 с.
57. Грачев А.С. Политический экстремизм. М.: Мысль, 1986.- 269 с.
58. Гриценко А.П. Політичні сили у боротьбі за владу в Україні (кінець 1917р. початок 1919р.) К.: Інституту історії України АН України, 1993. 352 с.
59. Грушевский М.С. Очерк истории украинского народа. - К.: Лыбидь, 1991.- 397 с.
60. Грушевський М. Звідки пішло українство і до чого воно йде // Великий українець. - К.: Наук. думка, 1992.- С.81-87.
61. Грушевський М. Історія України-Русі. - К., Друк Барського,1913: Т.1.- 648 с.
62. Грушевський М. На порозі нової України. - К.: Наук. думка, 1991.- 120 с.
63. Губерский С.А. Формирование политической культуры личности в условиях обновления социализма: Автореф. дис. ...канд. филос. наук. — К.: КГУ им. Шевченко, 1990. — 21 с.
64. Дармограй Н. Культура гендерної рівності в політиці Вісник Української академії державного управління. 2001. -№2. Ч.2. -С.276-286
65. Даценко В.”Паперове рівноправ”я. Чому жінка мусить бути сильнішю за чоловіка? Політика і культура. - №14. - 20 січня 2000. - С.34-37.
66. Дейнега І.І. Український жіночий рух як складова національного відродження другої половини ХІХ - початку ХХ ст.” / Автореф. дис....канд. іст. наук.- К.: КНУКіМ, 2002. 20 с.
67. Дзекунова Є.О. Гендерні аспекти в державному управлінні. // Гендерні аспекти професійної та соціально-психологічної підготовки дипломатів. К.: Дипломатична академія, 2000. С.38-41
68. Держава має бути зацікавленою у розвитку громадських організацій // Перехрестя. - 1998. - №1.- С.4-9.
69. Державна національна програма „Освіта”: Україна XXI століття. — Київ: Райдуга, 1994. — 61 с.
70. Десять років незалежності в оцінках населення: розчарування й надія на краще // http//www.tomenko.kiev.ua
71. Донцов Д. Дух нашої давнини. Дрогобич, Відродження, 1991.-339 с.
72. Донцов Д. Історія розвитку української державної ідеї. - К.: Т-во „Знання” України, 1991.- 48 с.
73. Дорошенко Д. Нарис історії України. - К.: Глобус, 1992.- Т.2.- 349 с.
74. Дорошенко Д. Огляд української історіографії. Прага: Укр. ун-т в Празі; Держ. друк. в Празі, 1923.- 220 с.
75. Драгоманов М. Что такое украинофильство? // Вибране.- К.: Либідь, 1991. С.430-455.
76. Драгоманов М. Чудацькі думки про українську національну справу // Вибране. - К.: Либідь, 1991. С.461-558.
77. Драгоманов М.П. Вибране. — К.: Либідь, 1991. — 682 с.
78. Еволюція правового становища жінок: історія і сучасність. Харків: Право, 2000 -196 с.
79. Етнонаціональний розвиток України. Довідник / Ін-т держави і права АН України, Ін-т мовознавства АН України. К., 1993.-806 с.
80. Ефименко А. История украинского народа. - К., Лыбидь, 1990.- 509 с.
81. Жадан І.В. Проблеми та соціально-психологічні особливості формування політичної культури молоді http://politicon.iatp.org.ua/mag/dhadanses.htm
82. Жіночі студії в Україні: Жінка в історії та сьогодні. Одеса, Астропринт, 1999. 440 с.
83. Жмир В.Ф. На шляху до себе. Історія становлення української національної свідомості // Філософ. і соціол. думка. - 1991.- №1.- С.143-163.
84. Журавський В., Кучеренко О., Михальченко М. Політична еліта України: теорія і практика трансформації. К.: Логос, 1998.- 264 с.
85. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст. - К. : Основи, 1993. 125 с.
86. Захарова Н., Посадская А., Ромашевская Н. Как мы решаем женский вопрос // Коммунист, 1980.-№3. С.22-26.
87. Збірник матеріалів до засідання круглого столу „Релігія і влада: напередодні виборів 98” К.,1998. 218 с.
88. Згоржельская С.С. Борьба консервативной и реформистской тенденции в общественно-политической жизни в СССР. 1953-1964: Автореф. дис. ... канд.. ист. наук. М.: АОН, 1997. - 27 с.
89. Здіорук С.І., Бичек В.В. Проблеми функціонування політичних партій України в системі владних відносин. К.: Націон. ін-т стратегічних досліджень, 2001. 147 с.
90. Здравомыслова Е.А., Текина А.А. Советский этакратический гендерный порядок // Социальная история. Ежегодник. - 2003. С.440-463
91. Зубов А.Б. Советский Союз: из империи в ничто? // Полис. 1992. - № 1-2. С.56-74.
92. Іластюк Г.А. Демократія і жінка. К.: Політвидав, 1989. С.48.
93. Ильин И.А. Аксиомы власти // Новое время. — 1990. — № 10. — с.42-43.
94. Інститут літератури НАН України, відділ Рукописів.-Ф.14, спр. 1020.
95. Історія України / В.Ф. Верстюк, О.В.Гарань, О.І.Гуржій та ін. К.:1977. 436 с.
96. Кампо В. Типи політичної культури на виборах 2002 р. та їх вплив на реалізацію виборчого законодавства. http://www.vybory.com/ua/coments/1analit/kampo.html
97. Кармадонова Г.К. Жінки в українській дипломатії// Гендерні аспекти професійної та соціально-психологічної підготовки дипломатів. К.: Дипломатична академія, 2000. - С. 29-31.
98. Катан О. Дайте жінкам шанс проголосувати за себе // Політика і культура. -1999. - №32. С.13-15.
99. Кейзеров Н.М. Формирование политической культуры современных людей // Теория и практика идеологической работы. - М.: Мысль, 1984. С.161-173.
100. Кизима В. „Незалежність від” чи незалежність для // Віче. — 1993. — № 9. — С.11-126
101. Кириленко О. Политика, социальное развитие и женщина Персонал, 2001. - №3. - С.4-8.
102. Ковалишина Н. Жіночий рух України важливий чинник розбудови громадянського суспільства // Вісник Української Академії державного управління. 2001. - №2. Ч.2. С.260-268.
103. Козуля О. Жінки в історії України. К.: Генеза, 1993 256 с.
104. Конституція України Основний закон суспільства, держави, людини. К.: Укр.. Акад.. держ. упр. при Президентові України. 1997. 153 с.
105. Конституція України // Україна: інформація і свобода слова: Зб. законодавчих актів, нормативних документів та статей фахівців / Упоряд. А.М. Задворний. - К.: Молодь, 1997. С. 5-55.
106. Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Держава і право України.1917-1920 К.: Знання, 1997. 126 с.
107. Корнієвський О. Політичні об’єднання та молодіжний рух в сучасній Україні. // Політична культура і політичні партії України. К.: 1996. Т.6. С.413-436.
108. Корнієвський О. Політичний інфантилізм сучасної молодої людини // Молодь України: стан, проблеми, шляхи розв’язання. К.: Укр.НДІ ПМ. 1997. С.102-107.
109. Корнієвський О., Якушик В.М. Молодіжний рух та політичні об’єднання в сучасній Україні. К.: Київське братство, 1997. 130 с.
110. Корсак К. Чоловік і жінка: хто кращий? // Політика і культура. 1999. - №24. - С.22-24.
111. Костомаров Н. Две русские народности. К.; Х., 1991. - 163 с.
112. КПСС в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК. Часть 1. 1898-1925. - М.: Политиздат, 1953. - 968 с.
113. Крип’якевич І. Історія України. Львів: Світ, 1992. - 558 с.
114. Культура гендерної рівності в політиці. /Зб. Наук.праць Академії державного управління при Президентові України Вип.2.- 2001. 404 с.
115. Кульчицький О. Світовідчуття українця // Українська душа — К.: Фенікс, 1992. С.50-54.
116. Кульчицький С.В. УРСР в добу „воєнного комунізму” (1917-1920). Спроба побудови концептуальних засад реальної історії К.: Фенікс, 1994. 264 с.
117. Курченко Т.Е. Женотделы партийных комитетов Украины в борьбе за идейно-организационное сплочение работниц вокруг партии (1921-1925) // Научные труды по истории КПСС. 1987. Вып. С.119-124.
118. Кучабський В. Зміна поглядів на політику як на науку // Політика. - 1925. - Ч. 1. С.13-24.
119. Кучерак И., Бутковская Т.В. Повышение политической культуры социалистической личности - важный фактор ускорения социально-экономического развития страны // Общее и особенное в преобразовании социалистических общественных отношений. - К.: Изд-во КГУ, 1987. - С. 91-97.
120. Лавриненко Н. Гендерний аспект структур влади // Українське суспільство на порозі третього тисячоліття. К.: Ін-т соціології НАН України, 1999. С.380-396.
121. Лавриненко Н. Феномен насильства стосовно жінок у сучасному українському суспільстві. // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - № 4-5. -1998 с.130-145.
122. Лебединська І.В. Українська фемінність у контексті сучасного політичного дискурсу // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави”. К., 2001. С.114-116.
123. Липинський В. Листи до братів-хліборобів // Філософ. і соціолог. думка. 1991. - №10. С.25-77.
124. Липинський В. Україна на переломі. 1657- 1659. Замітки до історії українського державного будівництва в 17-му столітті. Відень: Вид. Дніпров. Союзу Споживч. Союзів України, 1920. 304 с.
125. Липинський В. Українська державність (Лист до редакції) // Укр.. голос. - 1925. - Ч. І. С.5-8.
126. Листопад О.А. Педагогічні проблеми формування та розвитку політичної культури студентів // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави. К.: 2001. С.197-200.
127. Литвин П.Е., Онипченко В.П., Митрофанов О.К. Политико-воспитательная работа партийных организаций Украины среди женщин (1946-1950) // Научные труды по истории КПСС. 1984. Вып.128. С.81-87.
128. Литвин В. Політична культура українського суспільства: традиції т