ФЕНОМЕН СИНТЕЗУ МИСТЕЦТВ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ СЦЕНІЧНІЙ ХОРЕОГРАФІЇ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КУЛЬТУРИ ТА МИСТЕЦТВ

Бернадська Дарія Петрівна

УДК 792.83

ФЕНОМЕН СИНТЕЗУ МИСТЕЦТВ В СУЧАСНІЙ
УКРАЇНСЬКІЙ СЦЕНІЧНІЙ ХОРЕОГРАФІЇ

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з мистецтвознавства

Науковий керівник
доктор філософських наук, професор
Афанасьєв Юрій Львович

Київ 2005

ЗМІСТ:
Стор.
ВСТУП 3
Розділ І. Теоретичні засади досліджуваної проблеми 7

Розділ ІІ. Синтез мистецтв як прояв взаємодії естетико-культурних
практик модернізму і постмодернізму
2.1. Особливості синтезу мистецьких жанрів
в зарубіжній сценічній хореографії кінця ХІХ
першої половини ХХ ст. 40

2.2. Розвиток зарубіжного сценічно-хореографічного
досвіду у другій половині ХХ ст. 67

Розділ ІІІ. Тенденції розвитку синтезу мистецтв в українській
сценічній хореографії кінця ХХ ст.
3.1. Витоки сценічного хореографічного мистецтва
в Україні 97

3.2. Особливості функціонування синтетичних форм
сценічного хореографічного мистецтва в Україні
кінця ХХ ст. 119

З.3. Сценічно-хореографічний досвід у контексті
розвитку видовищних форм 138
ВИСНОВКИ 156
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 161

ВСТУП

Актуальність дослідження. Сучасна сценічна хореографія є одним з найпопулярніших видів професійного виконавства. Без хореографічної складової важко уявити існування багатьох сценічних жанрів від опери до естрадного ревю. Розуміння важливості хореографічного мистецтва вимагає осмислення особливостей його розвитку в системі духовної культури. Необхідність дослідження сучасної сценічної хореографії зумовлена сучасними процесами в культурі, коли все відчутнішим стає поєднання художньої та позахудожньої реальності, зв’язок мистецтва з соціумом, внаслідок чого утворюються не лише нові жанри, а й принципово нові ознаки художнього твору.
На рубежі ХХ й ХХІ століть спостерігаємо утворення синтетичних художніх форм, посилення тенденцій до взаємопроникнення різних видів мистецтв. Вони супроводжуються пошуками нових засобів виразності, жанровою різноманітністю, відмовою, зокрема від традиційних балетних форм, порушенням канонів класичного танцю тощо.
Сучасний етап розвитку української сценічної хореографії викликає значний науковий інтерес до закономірностей формування мистецтва танцю загалом, до його синтетичної природи на практично-виконавському (К. Балог, Є. Васильєва, В. Верховинець, К.Голейзовський та ін) і теоретико-методичному (К. Василенко, А. Гуменюк, Г. Добровольська, Ю. Станішевський та ін.) рівнях.
Незважаючи на вагомі теоретичні дослідження синтезу мистецтв у галузі сценічної хореографії, доводиться констатувати недостатність його цілісного, системного висвітлення. Поза увагою дослідників лишається й проблема взаємодії різних видів мистецтв в українській національній хореографії з європейськими та світовими традиціями у цій галузі культури.
Зазначене дозволяє вважати актуальним і науково виправданим обрання теми даного дослідження.
Зв’язок дисертаційного дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснене в межах нормативно-правових актів (Закон України Про професійних творчих працівників та творчі спілки”, Указ Президента України Про затвердження Державної програми національних творчих спілок на 2003 2005 роки” тощо), державної комплексної наукової програми Міністерства культури і мистецтв України (Культура. Просвітництво. Дозвілля”), комплексної наукової теми кафедри теорії та історії культури Київського національного університету культури і мистецтв „Художні процеси в суверенній Україні” (протокол №. 9 від 26 грудня 2002 р.).
Мета дослідження виявити особливості синтезу мистецтв в сучасній українській сценічній хореографії.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
- з’ясувати стан наукової розробки теми;
- визначити сутність сучасної сценічної хореографії;
- уточнити ключові поняття дослідження;
- виявити характерні ознаки синтезу мистецтв в європейській сценічно-хореографічній практиці;
- проаналізувати тенденції розвитку української сценічної хореографії кінця ХХ початку ХХІ ст.;
- дослідити особливості процесу трансформації українського сценічно-хореографічного танцю.
Об’єкт дослідження - сучасна українська сценічна хореографія.
Предмет дослідження - синтез мистецтв в сучасній українській сценічній хореографії.
Методи дослідження. Основними методологічними засадами роботи є загальнонаукові методи (аналізу і синтезу, індукції і дедукції, єдності історичного і логічного) та принципи (історизму, наукової об’єктивності, системності), а також мистецтвознавчі (компаративний, типологічний, описовий) методи аналізу стильової ідентифікації явищ української сценічної хореографії.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше у вітчизняному мистецтвознавстві:
- проаналізовано синтез мистецтв в українській сценічній хореографії як самостійну наукову проблему;
- деталізовано термін „сучасна сценічна хореографія” як позначення мистецького жанру, що є формою виявлення естетичної практики постмодерну, синтетичної за своєю сутністю;
- визначено сутність сучасної сценічної хореографії як виду танцювального мистецтва, що є синтезом народно-сценічних, бальних та спортивних танців (наприклад, данс-аеробіка) тощо;
- виявлено характерні ознаки синтезу мистецтв в європейській сценічно-хореографічній практиці, що полягають у поєднанні різних принципів формоутворення та окремих прийомів мистецтва театру, кіно, телебачення тощо;
- проаналізовано тенденції розвитку процесу синтезу мистецтв в українській сценічній хореографії кінця ХХ початку ХХІ ст., а саме - відмову від традиційних балетних форм, руйнування еталонів класичного танцю, епатажність, експерименталізм, стильове новаторство;
- обґрунтовано особливості процесу трансформації сучасного сценічного хореографічного мистецтва в Україні.
Практичне значення дисертації полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані: у викладанні курсів Історія хореографічного мистецтва”, Мистецтво балетмейстера”, Теорія та методика викладання українського сценічного танцю”; у підготовці навчальних посібників та підручників з теорії та історії вітчизняної культури; як практичний матеріал у підготовці та професіональній діяльності хореографів.
Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалася шляхом оприлюднення матеріалів у доповідях та повідомленнях на конференціях: всеукраїнській науково-практичній конференції „Професійна мистецька освіта: діалог традицій та інновацій” (Київ, 2000); міжнародній науково-практичній конференції „Культурна політика в Україні у контексті світових трансформаційних процесів” (Київ, 2001), Днях науки” Київського національного університету культури і мистецтв (Київ, 2002, 2003, 2004).
Матеріали дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі на кафедрі хореографії Київського національного університету культури і мистецтв.
Результати дослідження апробовані також на міжнародних фестивалях сучасної хореографії „Весна танцює”, започаткованому 2001 року автором даного дослідження, а також на щорічних фестивалях у Києві в рамках діяльності Асоціації сучасного та естрадного танцю України, головою осередку якого є автор дослідження.
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження відображені у 7 одноосібних публікаціях автора у фахових виданнях.

Структура дисертації. Відповідно до визначеної мети і завдань наукового пошуку робота складається із вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 177 стор., у тому числі: список використаних джерел (231 найменування) - 16 стор.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Комплексний аналіз проявів синтезу мистецтв в українській сценічній хореографії показує, що зміна традиційних форм хореографічного мистецтва в Україні відбувалася в загальноєвропейському контексті, хоча й мала свої національні особливості. Поступова об’єктивація українського народного танцю, що розпочалася з ХІХ ст., зумовила трансформацію його у феноменальне явище вітчизняного сценічного мистецтва й утвердження на цій основі його синтетичних форм, зокрема у хореографії.
Сучасна сценічна хореографія - вид танцювального мистецтва, в основі якого лежать новаторські задум, сюжет, прийоми та засоби художньої виразності. Практика теперішнього мистецтва танцю доводить наявність щонайменше двох тенденцій її розвитку: класичні (традиційні) постановки з використанням нової хореографічної лексики (які доречніше розглядати як нове прочитання класичної спадщини) та нові балети, які окрім хореографічної лексики новітніх танцювальних технік, мають новаторські прийоми та засоби художньої виразності, оригінальний задум, сюжет, нетрадиційну драматургічну побудову композиції. Найчастіше у новаторській українській сценічній хореографії балетмейстер не дотримується базових принципів класичної хореографії (наприклад, вигорнутість, натягнута стопа, округлі положення рук, специфічний апломб, рівний тулуб, витягнута шия та осаджені лопатки тощо), намагається розкрити свій балетмейстерський потенціал у нетрадиційній лексиці. Незважаючи на довгу історію хореографії та балетного театру робить спробу пошуку нових ідей, тем, сюжетів. До найвищих зразків сучасної сценічної хореографії автор відносить такі постановки, що народжуються із своїм індивідуальним, не схожим на інші, обличчям. У створенні саме таких видовищ найяскравіше проявляється синтез мистецтв. Це обумовлено бажанням митця, у даному випадку балетмейстера, реалізувати свій неповторний творчий потенціал і не бути схожим на інших. І хоча нинішньому мистецтву притаманна така ознака постмодерну, як копіювання, прогресивні хореографи намагаються вийти за рамки свого мистецтва, використати новітні надбання інших видів мистецтв, показати нові типи і можливості функціонування синтезу мистецтв у хореографії.
Сучасна сценічна хореографія як глибоко синтетичний за своєю сутністю жанр мистецтва постмодернізму ґрунтується на прийомах цитування та бриколажу. Її остаточне оформлення відбулося у ХХ ст. й супроводжувалося відмовою від традиційних балетних форм, розпадом еталонів класичного танцю, взаємозапозиченням різними видами танцю альтернативних лексичних прийомів, зверненням до позатанцювальних виразних засобів. Утворенню нових експериментальних мистецьких шкіл, орієнтованих на подальший продуктивний розвиток синтезу мистецтв, у тому числі й стосовно вітчизняної сценічної хореографії, сприяла діяльність А. Дункан, Ф. Дельсарта, Е.Ж. Дельоза та ін.
Сучасна сценічна хореографія виявляє себе глибоко синтетичною за своєю суттю: 1) як жанр мистецтва, 2) як результат втілення задуму постановником-хореографом, 3) як одна з форм виявлення естетичної практики постмодернізму (мистецтво „цитування” та бриколажу).
Основними ознаками синтезу мистецтв як взаємодії естетико-культурних практик модернізму і постмодернізму є процес поступального розвитку із практичним вичерпуванням власних внутрішніх ресурсів; відчуття митцями неадекватності зображально-виражальних засобів новим суспільним процесам, специфіці рівнів художнього світосприймання ХХ століття.
Тенденції розвитку процесу синтезу мистецтв в українській сценічній хореографії кінця ХХ ст. характеризуються відмовою від традиційних хореографічних форм, руйнуванням еталонів класичного танцю, нігілізмом до чистоти жанрів та загальноприйнятих художніх цінностей, епатажністю і революційністю (в культурному сенсі), експерименталізмом, стильовим новаторством тощо.
На сьогодні у сценічних жанрах хореографічного мистецтва України триває процес первісного накопичення та відбору інформації, що має визначити у майбутньому добір виражальних засобів, близьких для української ментальності. Даний процес неминуче зумовлює виникнення власної естетики та неповторного прояву синтетичної художньої форми.
Художня практика постмодернізму зумовила чинники синтетичної взаємодії мистецтв у сучасній українській сценічній хореографії, якими є: 1) підвищена здатність до такого синтезу, особливо властива саме сценічній хореографії; 2) високий рівень розвитку вітчизняного театру як форми синтезного мистецтва; 3) стилістична багатогранність сучасних жанрів сценічного мистецтва, рельєфно виявлена на рубежі ХІХХХ ст.
Головними умовами виникнення синтетичних жанрів сценічного хореографічного мистецтва в Україні історично стали:
а) повноцінний розвиток професійного танцювального мистецтва і перетворення народного танцю на самостійний сценічний жанр;
б) вплив на танцювальне мистецтво ХХ ст. культури модернізму та постмодернізму, що позначився на розвитку синтетичних жанрів сценічної хореографії у Європі, у тому числі в Україні, сприяв утворенню нових хореографічних форм;
в) особливості процесу трансформації сценічного хореографічного мистецтва в Україні широке залучення до лексики танцю елементів джаз-танцю, модерн-танцю, ритмопластики, гімнастики, акробатики тощо, які надають їй сучасності та динамічності;
г) вплив художніх принципів постмодернізму не тільки на техніку виконання, на систему підготовки фахівців, а й на ідейно-філософський зміст творів сучасного сценічного хореографічного мистецтва, а отже, безпосередньо на балетмейстерську та композиторську творчість.
Синтез мистецтв в українській сучасній сценічній хореографії має яскрави прояви в хореографічних постановках більшості балетмейстерів. Процес охоплює всі види мистецтва, мистецькі стилі та жанри.
У взаємодії мистецтв у сучасній українській сценічній хореографії присутні такі загальні форми: хореографія та музика, хореографія та література, хореографія та драматургія, хореографія та образотворче мистецтво, інколи хореографія та мистецтва техніки (фотографія, телебачення, кіно.
Структурний аналіз хореографічної постановки відбувається за розділом на 1) розгляд наявності та якості вищезазначених форм синтезу; 2) тип цього синтезу; 3) органічність поєднання форм взаємодії у кінцевому результаті хореографічній виставі; 4) розгляд синтезу напрямів та жанрів самої хореографії у спектаклі.
Сучасну українську сценічну хореографію представляє синтез таких хореографічних напрямів:
- класичного балету;
- бального танцю;
- народно-сценічного українського танцю;
- естрадного танцю;
- джаз-танцю;
- танцю-модерн;
- фолк-модерну;
- спортивного танцю;
- вуличних стилів” танцю тощо.
Узагальнюючи сценічно-хореографічний досвід у контексті масової культури в Україні, слід зазначити: сучасна сценічна хореографія, представлена на фестивально-конкурсному рівні, тяжіє до масового мистецтва і є переважно естрадною. Елементи українського народного та класичного танцю використовуються рідко, натомість широко залучаються аеробіка, шейпінг та спортивні елементи, естрадний і „вуличний” стилі, помітно відчутний вплив культури кічу. Це дає підстави для висновку про те, що сучасні хореографи і постановники звертають головну увагу на форму, а не зміст та ідейну спрямованість творів. Все це свідчить про певну концептуальну кризу художньої творчості, що особливо яскраво виявляється під час проведення музично-хореографічних фестивалів. Таким чином, гострою є необхідність підвищувати рівень професійної освіти фахівців хореографічного мистецтва, розширювати їх художній кругозір та вирішувати проблему їх повноцінного залучення до сучасного світового хореографічного процесу.

ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Айседора: Гастроли в России: Сб. статей / Сост. Т.Касаткина - М.: Искусство. - 1992.- 325 с.
2. Аликарпова А.: диктатура Ноймайера творческая. Мариинский театр. - №7-8. -1998. С. 7-12.
3. Антипова І. Танці братніх народів. - К.: Мистецтво, 1974. - 142 с.
4. Антипова І. Танці Поділля. Збірник. - К.: Мистецтво, 1971. - 106 с.
5. Антипова І. Танці Волині. З репертуару самодіяльного народного ансамблю танцю „Волинянка”. - К.: Мистецтво, 1973. - 172 с.
6. Арнхейм Р. Искусство и визуальное восприятие. - М.: Прогресс, 1974. - 489 с.
7. Асафьев Б. Музыкальная форма как процесс.- Л.: ЛГУ, 1963. - 537 с.
8. Афанасьєв Ю.Л. Музика і пластика // Музика. - № 1. 1985. С.32-36.
9. Бахтин М. Смелее пользоваться возможностями. - Новый мир. 1970. - № 11. - С. 235-239.
10. Безклубенко С.Д. Загальна теорія та історія мистецтва. К., 2003. 261с.
11. Белинский о драме и театре. М.-Л.: Искусство, 1948. 487 с.
12. Бенуа А. Художественные письма. Русские спектакли в Париже // Речь. 1909. - 25 июня / 17 июля. С.47-54.
13. Бежар М. Мгновения в жизни другого. - М.: Прогресс, 1989. 586 с.
14. Бежар М. Танец как зримая музыка // Ровесник. 1978. - №3. - С.13-19.
15. Березова Г. Хореографічна робота з дошкільнятами. - К.: Муз. Україна, 1989. - 205 с.
16. Білаш П. М. Балетне мистецтво і становлення української сценічної хореографії у контексті розвитку європейської художньої культури 10-30 рр ХХ ст..: Автореферат дисертації кандидата мистецтвознавства К., 2004. 18 с.
17. Блок Л. Классический танец. История и современность. - М.: Ис-во, 1987. 798 с.
18. Богданов-Березовский В. Балет Ленинграда. - М.: Музыка, 1964. - 80 с.
19. Борев Ю. Б. Эстетика.- М.: Политиздат, 1981. 399 с.
20. Буревій К. Театр масового музичного дійства. Радянський театр. 1930. - №3-5. - С.60-68.
21. Ваганова А.Я. Основы классического танца.- Л.: Иск-во,1980. 365 с.
22. Вагнер Р. Избранные произведения. - М.: Прогресс, 1978. 564 с.
23. Вагнер Р. Опера и драма. - М., 1906. - 224 с.
24. Ванслов В.В. Содержание и форма в искусстве. М.: Искусство, 1956. 365 с.
25. Ванслов В. В. Статьи о балете: Музыкально-эстетические проблемы балета. Л., Музыка, ЛО, 1980. 192 с.
26. Василенко К.Ю. Лексика українського народно-сценічного танцю. К.: Мистецтво, 1996. - 348 с.
27. Венедиктова Л. Игры со случаем. (к 80-летию Мерса Каннингема) // Світ мистецтва. - № 1. 2000. - С. 4-7.
28. Венедиктова Л. Парадоксы и провокации Матса Эка - Світ мистецтва. - № 10. - 1999. - С. 37-43.
29. Венедиктова Л. Потрясение. Морис Бежар, Жиль Роман и Н.В.Гоголь // Світ мистецтва. №10. - 1999. - С. 21 27.
30. Верховинець В. Українська хореографія. - К., Мистецтво, 1968.- 47 с.
31. Верховинець В. Теорія українського народного танцю. — К.: Муз. Україна, 1990. 150 с.
32. Виппер Б.Р. Английское искусство. Краткий исторический очерк. - М.: б/в, 1945. 298 с.
33. Всеволодская-Голушкевич О.В. Танец и время // Создание сценического образа и искусство перевоплощения актера: Сб. ст. / М-во культуры СССР. Школа-студия (ВУЗ) им. В.И. Немировича-Данченко при МХАТе СССР им. М. Горького. М.: Искусство, 1989. С.227-260.
34. Герасимова И.А. Философское понимание танца // Вопросы философии.- 1998. - №4. С.33-38.
35. Гордеева А. Джордж Баланчин, или любовь к геометрии. Балет. Июль - август. - 1999. С.21-23.
36. Гриньків Д. Чого на власні очі не побачиш, Покуття” мовою танцю передасть // Галиччина. - 1998. - 18 лип. С.5.
37. Гронская А. Другие танцы”: какими будут новые шаги? // Днепр. веч. - 2000. - 15 нояб. С.4.
38. Губанова Е. Тут растят звезд и звездочек балета // Донбасс. - 1997. - 31 мая. С.4.
39. Гулыга А. Искусство в век науки. М.: Иск-во, 1978. С.148—155.
40. Гуменюк А. Народне хореографічне мистецтво України. — К.: АН УРСР, 1963. 235 с.
41. Гуменюк А.И. Народное хореографическое искусство Украины. Автореф. На соиск. уч. степени докт. искусствоведения. - К.: АН УССР, 1968. - 50 с.
42. Гуменюк А.І. Українські народні танці. К.: Наукова думка, 1969. - 412с.
43. Гуменюк А.І. Українські народні танцювальні мелодії. К.: Наукова думка, 1955. - 364 с.
44. Давыдов С. В. Об интонационном анализе музикально-хореографического образа: (к вопросу о комплексном изучении хореографического произведения): Автореф. диск. канд. искусствоведения. М., 1984. 23 с.
45. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. — М.: Энциклопедия, 1955. - Т. III. С.234.
46. Далькроз Э. Ж. Ритм: Его воспитательное значение для жизни и для искусства. - М.: Иск-во, 1987. 322 с.
47. Даниэлу А. Музыка, танцы, экстаз. Курьер Юнеско. 1975. - №11. - С.10-12.
48. Дань уважения танцу. (о Первом Европейском фестивале современного танца в Москве). Світ мистецтва. - № 1. 2000. - С. 16-17.
49. Дени Г., Дассвиль Л. Все танцы.- К.: Искусство, 1983. 267 с.
50. Демків Д. Патріарх гуцульської хореографії [Я. Чуперчук] // Культура і життя. - 2001. - 9 черв.
51. Десятерик Д. Декілька па сподівання: [ До підсумків ІІІ Міжнар. конкурсу артистів балету ім. С. Лифаря] // День. - 1999. - 21 жовт. (№195). - С.7.
52. Добротворская К.А. Айседора Дункан и театральная культура эпохи модерна: Автореф. дис. искусствоведения / Петерб. ин-т театра, музыки и кинематографии. СПб., 1992. 17 с.
53. Дункан А. Моя жизнь. М.: Иск-во, 1990. 360 с.
54. Дункан А. Танец будущего: Лекция. М.: Иск-во, 1987. 328 с.
55. Друскин М.С. Очерки по истории танцевальной музыки. - Л.: Изд-во Лениградской филармонии, 1936. 208 с.
56. Ельохіна О. О. Проблеми розвитку танцювального мистецтва України (період Київської Русі): Автореферат дисертації кандидата мистецтвознавства К., 1996. 16 с.
57. Жилина Е. Томление по совершенству: [О Нац. засл. акад. ансамбле танца им. П. Вирского] // Зеркало недели. - 2000. - 8-14 июля (№27). - С.16.
58. Забредовський С.Г. Педагогічні умови розвитку мотиваційної сфери студентів хореографічних спеціалізацій в процесі фахової підготовки у вузі культури: Дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / Київський держ. ін-т культури. — К., 1997. — 179 л.
59. Загайкевич М. Драматургія українського балету. - К.: Наук. думка, 1978. 258 с.
60. Захаров В.М. Радуга русского танца. - М.: Иск-во, 1986. 320 с.
61. Зинич Е. Гений танца с берегов Днепра: [ О первом Междунар. фестивале памяти В.Нижинского] // Правда Украины. - 2001. - 4 апр. С.4.
62. Зинич Е. ХХІ столетие еще не наступило, но Танец ХХІ столетия” уже есть // Правда Украины. - 1999. - 26 мая. С.4.
63. Зінич О. Коли танець стає музикою: [Про V Міжнар. фест. балету Серж Лифар де ля данс”, Київ] // Культура і життя. - 2001. - 26 трав. С.11-12.
64. Зінченко Н. Легенда світового балету [хореограф] Моріс Бежар приміряв на себе Шинель” Гоголя // Хрещатик. - 1999. - 1 жовт. (№74). - С.20.
65. Зінченко Н. Не поспішають на київський фестиваль Серж Лифар де ля данс” балетні світові зірки // Хрещатик. - 2001. - 29 берез. (№33). - С.3.
66. Зінченко Н. Танець ХХІ століття” в Києві // Хрещатик. - 1999. - 7 трав. - С.11.
67. Зінченко Н. Творчий злет української сучасної хореографії у Танці ХХІ століття” // Хрещатик. - 1999. - 14 трав. - С.25.
68. Зінченко Н. Тетяна Боровик стала королевою танцю України // Хрещатик. - 1999. - 10 груд. (№103). - С.12.
69. Зись А. Теоретические предпосылки синтеза искусств // Взаимодействие и синтез искусств. Л.: Иск-во, 1978. С.7-59.
70. Зоріна Л. Весняне свято бального танцю: [Про конкурс турнір бального танцю в Прикарпат ун-ті] // Світ молоді. - 1993. - 9 квіт. (№15). - С.6.
71. Ивановский Н. Бальный танец ХУІ-ХІХ веков. - Л.- М.: Иск-во, 1948. 253 с.
72. Игнатов В. Свет любви Мориса Бежара. Культура. - № 39. - 11-17 октября. 2001. - С. 11.
73. Інформаційна та культурологічна освіта на зламі тисячоліть: Матеріали міжнар. конф. до 70-річчя ХДАК. Ч. 2; Харк. держ. акад. культури / Ред.: В.М. Шейко. — Х., 1999. — 262 с
74. Каган М. Морфология искусства: Историко-теоретическое исследование внутреннего строения мира искусств. Ч.І, ІІ, ІІІ. Л.: Иск-во, Ленингр. отд-ние, 1972. 440 с.
75. Каган М. Пространство и время в искусстве как проблема эстетической науки // Ритм, пространство и время в литературе и искусстве. Л.: Иск-во, 1974. С.10-48.
76. Калішенко О. Танець ХХІ століття” прямує Україною / [Розмову вела М. Жура] // Хрещатик. - 1999. - 18 черв. - С.22.
77. Карп П. Балет и драма. - Л.: Искусство, 1980. 367 с.
78. Кауфман Л. Гулак-Артемовський. К.: Держ. вид-во образотв. мис-ва і муз. літератури, 1962. 287 с.
79. Ким В. Звезды Украины” // Слава Севастополя. - 2001. - 8 нояб. С.5.
80. Кириллов А.П. Языковой аспект художественно-образной природы танцевального движения: Автореф. дис. канд. искусствоведения. М., 1988. 17 с.
81. Коваленко А. Классификация видов искусства: современные проблемы // Социально-культурный контекст искусства: Историко-эстетический анализ. М.: Иск-во, 1987. С.20-29.
82. Коваль Г. О. Ліст і Данте: до проблеми синтезу мистецтв: Автореферат дисертації кандидата мистецтвознавства К., 1998. 16 с.
83. Колесса Ф. Етнографічний збірник- Львів: . Наукове тов-во імені Т.Шевченка, 1936.- 469 с.
84. Колядич Т. Маестро завжди мене дивував і захоплював”:[Про укр. хореографа В. Авраменка] // Луц. замок. - 2000. - 23 берез. - (№12). - С.9.
85. Конен В. Театр и симфония. М.: Прогресс, 1975. - 402 с.
86. Корнієнко Н. Лесь Курбас: репетиція майбутнього. К.: Наукова думка, 1998. 354 с.
87. Косенко Ю. Що день новий приніс?: [Про хореогр. мистецтво] // Культура і життя. - 1997. - 24 груд. 24-25.
88. Кохан Т.Г. Експресіонізм в українській хореографії: до постановки проблеми // Актуальні проблеми теорії, історії та практики художньої культури : Збірник наукових праць: У 2-х частинах, частина 1. - К.: Мис-во. - 1998. С. 21-29 .
89. Кохан М. Танцює Ніжин”: [Про участь однойм. хореогр. ансамблю у Міжнар. фольклор. фест. Кастелянія-99” в м. Сербц (Польща)] // Деснян. правда. - 1999. - 16 верес.- С.4.
90. Коць М. Український хореограф Василь Авраменко // Нар. творчість та етнографія. - 1993. - №2. - С.46-48.
91. Красовская В.М. История русского балета: Учебн. пос. - Л.: Иск-во, 1978. 365 с.
92. Кристи Г. Работа Станиславского в оперном театре. - М.: Иск-во, 1952. 440 с.
93. Крэг Г. Искусство театра. СПб, 1912. 234 с.
94. Курышева Т. Театральность и музыка. М.: Сов.композитор, 1984. 200 с.
95. Лапутіна О. Блискуча п’ятірка: Успіх молодих на київ. балет. сцені // Культура і життя. - 1998. - 16 верес. (№37). - С.1-2.
96. Левая Т. Н. Русская музыка начала ХХ века в художественном контексте эпохи. М.: Музыка, 1991. 165 с.
97. Легенький Ю. Г. Эстетические проблемы синтеза пространственных искусств: Автореферат диссертации кандидата философских наук К., 1982. 18 с.
98. Ліберда І. Весніє юно наше Сонечко”: Знаному в світі дит. хореогр. ансамблю - 25 // Житомирщина. - 1999. - 25 трав. (№42). - С.3.
99. Лієпа А. Андріс Лієпа:[ Без любові навряд чи щось матиме успіх і сенс]: [Бесіда з танцівником / Записала В. Федорук] // Київ. правда. - 2001. - 18 жовт. С.4.
100. Лиепа М.Э.Вчера и сегодня в балете. - М.: Молодая гвардия, 1986. 470 с.
101. Лопухов Р. Величественное мироздание. М.: Ис-во, 1922. 270 с.
102. Лопухов Ф. Хореографические откровенности. М.: Ис-во, 1972. 215с.
103. Лопухов Ф. Шестьдесят лет в балете. Воспоминания и записки балетмейстера. М., Искусство, 1966. - 367 с.
104. Луначарский А., Брюсов В.. Книга о новом театре. Сб. статей Луначарского, Бенуа, Мейерхольда, Сологуба, Брюсова, Андрея Белого и др. СПб, 1908. 364 с.
105. Луначарский А.В. В мире музыки. Статьи и выступления. М.: Ис-во, 1971. 468 с.
106. А.В.Луначарский о театре и драматургии. - М.: Ис-во, 1958. - Т. 2. - 597с.
107. Луцкая Е. Л. Жизнь в танце. Л.: Искусство, 1968. 246 с.
108. Лютославский В. Размышляя о балете // Лютославский В. Статьи. Материалы / Сост.и пер. Б.Гецелева. Горький, 1970. С.39-46.
109. Мазур Н. Кохання вільно світ чарує...” // Уряд. кур’єр. - 2001. - 27 січ. - С.8-9.
110. Майорова О. Українські танці// Мистецтво та освіта. 2000. - №4. с.26-37.
111. Малахов В. Господа, лед тронулся! В Киеве началась малахомания...”: [О междунар. фестивале Дети и звезды мирового балета”: Беседа с танцовщиком В. Малаховым /Записала Н. Зубарева] // Зеркало недели. - 1998. - 28 марта-3 апреля (№13). - С.15. Хід і учасники вечора хореографії на честь з.п.к. України М. Кізельмана у м. Миколаєві.
112. Малишев Л. Хореограф Алла Рубина: парадокс честолюбия в условиях бесчестья// Art line/ - 1998.- №3. - С. 12- 13.
113. Маркова Т.М. Культура постмодернизма и русские диссиденты // Метаморфозы истории: Альманах / Рос.гос.пед.ун-т им.А.И.Герцена, м-во образования и культуры Австрии. Вена; СПб.; Псков: Возрождение, 1997. С.256-260.
114.&nb