ФЕНОМЕНОЛОГІЯ МУЗИЧНОЇ ОБРОБКИ (на матеріалі хорових творів українських композиторів ХІХ – ХХ ст.)

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ

На правах рукопису

КОНОВАЛОВА ІРИНА ЮРІЇВНА

УДК [165.62:781.6.071.1] (477) ”18/ 19” (043.5)

ФЕНОМЕНОЛОГІЯ МУЗИЧНОЇ ОБРОБКИ

(на матеріалі хорових творів українських композиторів ХІХ ХХ ст.)

Спеціальність 17. 00.01 ─ теорія та історія культури

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеню кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник:
Польська Ірина Іллівна,
доктор мистецтвознавства, професор

Харків ─ 2007

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМА ОБРОБКИ В ДЗЕРКАЛІ КУЛЬТУРОЛОГІЧНОЇ
ТА МУЗИКОЗНАВЧОЇ ДУМКИ
1.1.Обробка як поняття та культурне явище: проблеми дефініції 9
1.2.Музична обробка та її жанрові модифікації в проблемному полі сучасного
музикознавства 16
1.3. Історична динаміка музично-теоретичного осмислення хорової обробки
(історіографічні та типологічні аспекти) 25
Висновки 49
РОЗДІЛ2.КОНЦЕПТУАЛЬНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ МУЗИЧНОЇ ОБРОБКИ
2.1. Феноменологія та сучасне музикознавство (до питання про загальну концепцію дисертації) 51
2.2. Методологія дослідження 56 2.3. Явище обробки в контексті проблем художньої інтерпретації
(філософсько-культурологічні та мистецтвознавчі аспекти) 63
2.4. Обробка як процес / результат музичної діяльності 73
2.5. Жанрова специфіка музичної обробки 82
Висновки 93
РОЗДІЛ 3. ХОРОВА ОБРОБКА ЯК ЖАНРОВИЙ
РЕПРЕЗЕНТАНТ МУЗИЧНОЇ ОБРОБКИ
3.1 Генезис та становлення хорової обробки в контексті європейської
професійної музичної культури 95
3.2. Структура та функції жанрової системи музичної обробки в хоровому
мистецтві 104
3.3. Хорова фольклорна обробка як національна жанрова модель музичної
оброби (до питання культурного діалогу „композитор-фольклор”) 115
Висновки 130
РОЗДІЛ 4. ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНА ДИНАМІКА ХОРОВОЇ ФОЛЬКЛОРНОЇ ОБРОБКИ В УКРАЇНСЬКІЙ МУЗИЦІ ХІХХХ ст.
4. 1. Формування жанрового канону хорової фольклорної обробки в
українській музичній культурі ХVІІІХІХ ст. 132
4.2. Семантична еволюція хорової фольклорної обробки в українській музиці
першої половини ХХ ст. 149
4.3. Сучасні тенденції жанрового розвитку української хорової фольклорної
обробки 170
Висновки 188
ВИСНОВКИ 191
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 197
ДОДАТКИ 227

ВСТУП

Актуальність теми. Зміна культурних парадигм на зламі століть, орієнтація сучасної художньої творчості на переосмислення духовної спадщини та мистецьких традицій актуалізують нині суттєвий перегляд усталених понять і явищ, серед яких одним з найзначніших є музична обробка.
Проблема обробки, пов’язана з реалізацією творчої активності, трансляцією науково-практичного, соціального та мистецького досвіду, є магістральною у культурі. Функціонування музичної обробки в художньо-історичному просторі зумовлене авторським перетворенням та моделюванням існуючих музичних текстів артефактів духовної культури. Постійне буття цього найдавнішого явища в музичному мистецтві детерміноване множинністю його проявів та широтою проблемного поля від загально-естетичних аспектів, віддзеркалення жанрово-стильових процесів до локальних питань композиторської та виконавської практики. Як особлива сфера інновацій та творчої спадкоємності, обробка в музиці одночасно є методом мислення, засобом музичного розвитку і специфічним жанром. Відкритість, мобільність та іманентна здатність музичної обробки до культурного діалогу на рівнях „загальнеіндивідуальне”, „традиційнеінноваційне”, „композиторфольклор” зумовлюють універсальність і значущість її як феномену культури.
Традиційним для мистецької науки та практики є трактування музичної обробки як прикладної сфери художньої творчості, своєрідної лабораторії композиторських пошуків. Утім, на сучасному етапі розвитку культури внаслідок основоположного значення в мистецтвознавстві питань художнього мислення, інтерпретації та діалогу, проблема музичної обробки набуває нового естетичного змісту та потребує комплексного дослідження.
Актуальність дисертації визначається розбіжністю між суттєвою історичною роллю музичної обробки в культурі і мистецтві, оновленням її жанрової парадигми у сучасній композиторській творчості ─ та недостатньою вивченістю цієї проблематики, фактичною відсутністю сталої теорії музичної обробки і спеціальних наукових праць, спрямованих на системне обґрунтування її феноменологічної та жанрової специфіки.
Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі історії та теорії культури ХДАК згідно з базовою темою „Проблеми історії та теорії культури” та науково-дослідницькою темою кафедри теорії музики та фортепіано ХДАК „Українська та світова музична культура”. Робота узгоджена з „Тематичним планом наукових досліджень Харківської державної академії культури на період 20012005 рр.”, затвердженим вченою радою ХДАК (протокол №8 від 23.02.01р.), та відповідає темі „Дослідження з проблем мистецтвознавства та фольклористики”. Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради ХДАК (протокол № 4 від 28. 10.2005 р.).
Мета та задачі дослідження. Метою дослідження є створення історико-теоретичної концепції музичної обробки як феномену культури та мистецького жанру.
Об’єкт дослідження явище обробки в музичній культурі.
Предметом дослідження є феноменологічна специфіка музичної обробки, розглянута в поняттєво-термінологічному, культурологічному, семантико-інтерпретаційному та жанровому аспектах.
Основні завдання дослідження:
• висвітлити провідні напрями вивчення музичної обробки та її жанрових модифікацій в проблемному полі сучасного музикознавства;
• визначити філософсько-культурологічні та мистецтвознавчі аспекти дослідження музичної обробки як форми художньої інтерпретації;
• визначити культурологічну та жанрову специфіку музичної обробки та її репрезентанта хорової обробки;
• розкрити амбівалентність функціонування феномену музичної обробки;
• окреслити історичну динаміку музично-теоретичного осмислення хорової обробки;
• простежити шляхи становлення жанрової моделі хорової обробки в європейській та вітчизняній культурній традиції;
• охарактеризувати історичну еволюцію хорової фольклорної обробки та її основних жанрово-стильових моделей в українській музиці ХІХХХ ст.
• оновити понятійний апарат досліджуваної проблематики.
Методи дослідження. Методологічною основою роботи є інтегративно-комплексний підход, що грунтується на поєднанні загальнонаукових (культурологічного, феноменологічного, історичного, системного, семантико-інтерпретаційного) та спеціальних, притаманних історичному та теоретичному музикознавству, методів та підходів.
Матеріалом дослідження є хорові твори українських композиторів ХІХ ХХст. в жанрі обробки ─ С.Гулака-Артемовського, М.Лисенка, М.Леонтовича, C.Людкевича, Л.Ревуцького, Б.Лятошинського, М.Колесси, Л.Дичко, М.Скорика, Є.Станковича, Є.Карпенка, А.Кушніренка, О.Некрасова, Г.Цицалюка, О.Бондаренка, І.Гайденка та ін.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:
• уперше здійснено спробу створення комплексної історико-теоретичної концепції музичної обробки як феномену культури та мистецького жанру;
• розроблено загальну історіографію музичної обробки;
• у межах теоретичної концепції визначено жанрову та інтерпретаційну специфіку музичної обробки та її репрезентанта хорової обробки;
• виявлено історичну динаміку розвитку музикознавчої думки щодо хорової обробки та систематизовано сучасні дослідження в цій сфері;
• розкрито амбівалентну сутність функціонування музичної обробки як творчого процесу /результату та методу / жанру в контексті проблем художнього мислення;
• виявлено структуру та функції музичної обробки як жанрової системи та надано типологічну класифікацію її видів;
• оновлено понятійний апарат дисертаційної проблематики через уведення нової термінології („метаобробка”, „хорова духовна обробка”, „хорова фольклорна обробка” „первинно-стильовий композиційний комплекс”, „вторинно-стильовий композиційний комплекс”) та визначення деяких дефініцій („музична обробка”, „жанр обробки” тощо);
• у межах історичної концепції виявлено особливості становлення жанру музичної обробки в європейському хоровому мистецтві, простежено шляхи еволюції хорової фольклорної обробки та її основних жанрово-стильових моделей в українській музиці ХІХХХ ст.
• проаналізовано низку хорових творів сучасних українських композиторів (А.Кушніренка, О.Бондаренка, І.Захаржевського, М.Колесси, О.Некрасова, Е.Карпенка, Є. Станковича, М.Скорика, Г. Цицалюка та ін.) в жанрі обробки, зокрема через порівняння різних композиторських версій прочитання одного фольклорного джерела.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення дисертації можна використовувати у науково-теоретичній, творчій (композиторсько-виконавській, музично-критичній) та педагогічній діяльності, зокрема, в курсах „Історія художньої культури”, „Історія світової та української музики”, „Музична естетика”, „Музична психологія”, „Теорія музики”, „Аналіз музичних творів”, „Музична інтерпретація”, „Хорознавство”, „Хорова література”.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення роботи були оприлюднені в доповідях на 8 міжнародних та всеукраїнських науково-теоретичних та науково-практичних конференціях. Серед них: міжнародна наукова конференція, присвячена 160річчю з дня народження М.В.Лисенка (Київ, 2002); міжнародна наукова конференція „Соціокультурні комунікації в інформаційному суспільстві” (Харків, 2003); наукова конференція „Діалог традицій у музичному мистецтві на межі тисячоліть” (Донецьк, 2003); міжнародна наукова конференція „Інформаційно-культурологічна та мистецька освіта: стан та перспективи” (Харків,2004); конференціях молодих вчених „Культура та інформаційне суспільство ХХІст.” (Харків,2002; 2003; 2004; 2005). Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедр історії та теорії культури, теорії музики та фортепіано ХДАК.
Матеріали дослідження використовуються в лекційно-педагогічній роботі здобувача на кафедрі теорії музики та фортепіано ХДАК у курсах „Історія світової та української музики”, „Аналіз музичних творів”.
Публікації. За темою дослідження видано 12 публікацій, з них 6 статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури (416 позицій) та додатків (75 сторінок). Загальний обсяг роботи складає 314 сторінок (зних196 основного тексту).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Культурна ситуації на зламі ХХХХІ ст., позначена широтою світоглядної парадигми, філософським осмисленням мистецтва, орієнтацією сучасної творчості на переосмислення духовної спадщини, національних традицій актуалізують нині проблему музичної обробки як художнього феномену, пов’язаного з композиторським узагальненням та переосмисленням існуючих музичних текстів авторських та традиційно-канонічних.
Мистецька життєздатність і значущість музичної обробки детермінована семантичним зв’язком з первинними духовними витоками фольклорною та культовою співочими традиціями, засвоєння яких зумовлює культурний розвиток. Постійне буття та багатогранність функціонування музичної обробки у сучасному художньо-інформаційному просторі як форми художньої інтерпретації, методу музичного розвитку та мистецького жанру, здатного до діалогу, зумовлюють необхідність культурологічного дослідження цього художнього феномену.
Загальним підсумком дисертаційної праці є створення історико-теоретичної концепції музичної обробки як феномену культури та мистецького жанру. Досвід створення такої концепції та її апробація на матеріалі хорових творів українських композитрів ХІХХХ ст. дозволив дійти таких висновків.
Основні наукові результати дисертаційного дослідження:
У межах теоретичної концепції розроблено загальну методику комплексного культурологічного аналізу музичної обробки та створення основ історіографії та загальних принципів її вивчення. Систематизовано існуючі науково-дослідницькі позиції щодо напрямів вивчення музичної обробки та її жанрових модифікацій. Визначено історичну динаміку теоретичного осмислення хорової обробки в музикознавчій науці й створено класифікацію сучасних досліджень у цій сфері.
У термінологічному аспекті здійснено семантичний аналіз понять „обробка”, „музична обробка”. Переглянуто низку існуючих понять („хорова обробка”, „жанр обробки”, „метод обробки” тощо) та оновлено понятійний апарат проблематики, що досліджується, через уведення до накового обігу нової спеціальної термінології(понять „метаобробка”, „метажанр обробки”, „первинно-стильовий комплекс”, „вторинно-стильовий комплекс”, „хорова фольклорна обробка”, „хорова духовна обробка” та ін.).
У культурологічному аспекті визначено музичну обробку специфічним мистецьким проявом феномену обробки як форми екзистенції культури. Як художнє явище музична обробка існує одночасно у двох культуротворчих вимірах діяльнісному (творчий процес/метод розвитку) та сталому, результативному (фіксація цього процесу/жанр, конкретний твір).
Музична обробка охоплює усі сфери функціонування музичного мистецтва, є втіленням музичного мислення як такого та творчої спрямованості свідомості композитора на об’єкт (предмет пізнання) музичні тексти з метою їх художнього моделювання та образно-змістовного переосмислення.
Висвітлено філософсько-культурологічні та мистецтвознавчі засади дослідження музичної обробки як форми художньої (музичної) інтерпретації та культурного діалогу.
Обробці як феномену властива креативна інтенційність, іманентна здатність до культурного діалогу та полілогу, що сприяє розумінню сенсу явищ та процесів. Як форма збереження, переосмислення та трансляції духовного досвіду, обробка / опрацювання здійснює зв’язок часів, діалог традицій, поєднуючи минуле із сучасним. Як культурна універсалія музична обробка стає важливим чинником стиле- та жанротворення, сприяєючи осмисленню художньо-еволюційних процесів, їх логічних законів та осягненню самого буття мистецтва.
В семантико-інтерпретаційному аспекті музичну обробку визначено особливою мистецькою формою взаємодії результатів первинної та вторинної творчості. Сутністю музичної обробки є художня інтерпретація та композиторське узагальнення /перетворення музичних текстів цілісних авторських творів, традиційного (фольклорного та культового) мелосу як інтонаційно-семантичних моделей. Інтонаційно-образна модель стає предметом осмислення та основою нової художньої побудови, утвореної завдяки особливій спрямованості свідомості (інтенційності) суб’єкта (композитора).
Як вагома складова художньо-творчої (музичної) діяльності та її специфічний мистецький результат, музична обробка фокусує в собі нові сенси (знання), нову художню інформацію, примножуючи механізми й засоби передачі цієї інформації.
У теоретико-жанровому аспекті визначено, що в художньому просторі музичного мистецтва існує ієрархічна жанрова система музичної обробки (метаобробки), що містить комплекс вторинних (моделюючих) жанрів композиторської творчості (аранжировка, транскрипція, перекладення, редакція, обробка), детермінованих аспектами художньої (музичної) інтерпретації моделі та композиції. Ці жанри пов’язані з композиторським перетворенням різностильових музичних текстів традиційних та авторських.
Музична обробка є загалом основою функціонування цієї ієрархічної жанрової системи та виступає як: 1) метажанр, що має підсистему типологічних різновидів, диференційованих за змістовно-семантичними, структурно-функціональними, інтерпретаційними та фактурно-виконавскими ознаками, рівнем та характером авторського втручання в первинний музичний текст; 2) самостійний жанр даної системи, що грунується на принципах культурного діалогу та зумовлений аспектами міжпластової творчої взаємодії (автортрадиція, композиторфольклор, національний стиль індивідуальний стиль тощо).
Важливою сферою жанрової реалізації музичної обробки є хорова обробка, різновиди якої зорієнтовані насамперед на інтонаційно-образні моделі культової та фольклорної традиції. Жанрова специфіка хорової обробки зумовлена функціонуванням на межі первинних за призначенням (пісня), колективних вокальних за виконавським складом та способом виконання (хор) та вторинно-інтерпретаційних в аспекті авторства видів композиторської творчості (обробка). Вторинність хорової обробки як виду музичної обробки детермінована амбівалентністю її жанрових властивостей ─ як форми ретрансляції й інтерпретації першоджерела, та як самостійного твору професійної хорової музики з властивою їй семантичною та мовно-виконавською специфікою.
Найтрадиційнішою жанровою моделлю музичної обробки в хоровій музиці є хорова фольклорна обробка, що висвітлює особливі зв’язки з глибинними сенсами етнотрадиційного буття, сприяє осягненню й актуалізації народнопісенних витоків національної духовної культури. Ця модель обробки уособлює спадкоємність культури через діалектичне співвідношення традиційного й інноваційного, фольклорного (колективно-авторського) та професійного (особистісно-авторського) начал. Фольклорна обробка є формою художнього кодування, збереження та перетворення-оновлення духовної спадщини, ефективним засобом перекладу музичного фольклору на мову авторської композиторської творчості, його професійної адаптації та інтерпретації. Традиція тлумачення фольклору через обробку є відтворенням особливого інтонаційно-художнього образу світу в контексті національного світосприйняття.
Хорова фольклорна обробка визначається в дисертації як художній результат індивідуально-стильового перекладу етнотрадиційної моделі до професійної хорової музики через зміну комунікативно-жанрового контексту, семантико-естетичної та структурно-композиційної специфіки.
У межах історичної концепції простежено та виявлено жанрову еволюцію музичної обробки в європейській музиці крізь призму її віддзеркалення у хоровому мистецтві. Виявлено семантичну специфіку хорової обробки як форми художньої інтерпретації фольклорних та культових текстів в системі музичного мистецтва різних історичних епох.
Визначено динаміку змін провідних жанрово-стильових моделей хорової фольклорної обробки в українській музиці ХІХХХ ст. та множинність індивідуально-стильових концепцій цього жанру. Основними такими моделями є:
•класико-романтична („етнографічна”), зумовлена канонами класицистського художнього мислення (опора на централізовану мажоро-мінорну ладову систему, гомофонно-гармонічний фактурний виклад, терцієву акордову вертикаль) та впливом художніх тенденцій романтизму;
• динамізована традиційна (притаманна добі модернізму) та її основні різновиди камерний та концертний, що є відбиттям посилення ролі суб’єктивних чинників опрацювання, тяжіння до симфонізації (розробки), репрезентує різні вектори індивідуально-авторського тлумачення класичного канону цього жанру;
• ускладнено-стильова обробка, обробка-концепція, характерні для доби постмодерну, що відбивають універсальність інтерпретації фольклорних джерел
(поєднання усталених та сучасних засобів музичної композиції), спрямованість на інтелектуалізацію, асоціативність й багатоплощинність тлумачення останніх згідно векторам сучасного художнього мислення. Ці моделі зорієнтовані на етнохарактерний, у тому разі регіональний спів, відтворення ідеї „узагагальненої концертності” на формотворчому та лексичному рівнях.
Звуковій площині сучасних обробок властиве експресивно-загострене музичне мовлення, інтенсифікація хорової тканини остинатно-речитативними елементами, ладовою драматургією, явищами поліладовості й ладової модуляційності, тембро-гармонічними комплексами (кластерами й сонорами), семантично навантаженими етнотрадиійними елементами.
• стилізована обробка (без цитування фольклорної мелодії), що репрезентує значну віддаленість від жанрового канону обробки. Загальножанровими орієнтирами цих моделей є поява нового індивідуально-стильового структурно-композиційного синтезу реконструкційного типу, здійсненого на основі фольклорного поетичного тексту, авторського тематизму й темброво-фактурно-гармонічного комплексу, створеного з використанням етнотрадиційних мовних формул та прийомів формотворення.
Вперше здійснений музикознавчий аналіз значної кількості хорових творів сучасних композиторів (О.Бондаренка, А.Кушніренка, Є.Карпенка, М.Колесси, Г.Цицалюка, Є.Станковича та ін.) в жанрі музичної обробки та запропонований компаративний аналіз різних авторських версій одного фольклорного джерела.
Важливим результатом дослідження є створення комплексної методики феноменологічного аналізу музичної обробки, її жанрових та інтерпретаційних властивостей. Пропонований аналіз дозволив розглянути суттєві прояви музичної обробки та виявити її множинні рівні як явища художньої культури та музичної універсалії.
Практична цінність дисертації полягає в можливості використання матеріалів та висновків дослідження в культурології, музичній естетиці, історії та теорії музики, хорознавстві, композиторській, виконавській та лекторсько-педагогічній діяльності.
Дисертант вважає, що започаткована концепція музичної обробки є перспективною щодо подальшого розвитку даної проблематики в українському мистецтвознавстві та культурології. Це насамперед стосується вияву складових музичної обробки як процесу та методу композиторської діяльності, що віддзеркалює аспекти музичного мислення. Перспективним щодо подальших розвідок є розробка соціокультурних, семантико-інтерпретаційних, психологічних, жанрово-стильових та мовно-композиційних аспектів функціонування музичної обробки.
Важливим щодо подальшої розробки феноменології музичної обробки є аналіз притаманної даному жанру діалогічної природи.
Широке коло проблем загальнотеоретичного та практичного характеру пов’язані з висвітленням міжкультурної взаємодії „композиторфольклор”. Перспективним в цьому плані представляється аналіз стильових процесів, зумовлених нефольклорною естетикою. Доцільним є також вияв мобільних та стабільних (константних) чинників у композиційному процесі опрацювання, усвідомлення мовностилістичних особливостей авторських творів „за фольклорними мотивами”.
Актуальним напрямом подальших досліджень можуть стати розвідки в сфері жанрів редакції, фантазії, парафрази, попурі, що репрезентують різні грані метажанру обробки. Перспективним щодо розширення діапазону феноменології музичної обробки є створення жанрових концепцій останньої у сфері вокальної та інструментальної музики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акопян Л. Опыт феноменологии творчества Д. Шостаковича. ─ М.: Дмитрий Буланов, 2004. ─ 452 с.
2. АлексеевЕ. Фольклор в контексте современной культуры. ─ М.: Сов. композитор, 1988. ─ 238 с.
3. Алексеев Е. Раннефольклорное интонирование: Звуковысотный аспект / ВНИИ искусствознания.─ Л.: Сов. композитор, 1986. ─ 240 с.
4. Андрос Н., Дженков, Семененко Н. Українська хорова література (радянський період): Навч. посіб. [У двох тт.] Т.1. К.: Муз. Україна, 1985. ─ 99 с.
5. Арановский М. Структура музыкального жанра и современная ситуация в музыке // Муз. современник. Сб. ст.: Вып.6.─ М.: Сов. композитор,1987.─ С. 544.
6. Арановский М. Музыкальный текст. Структура и свойства. ─ М.: Сов.композитор, 1988. ─ 343 с.
7. Арнольд Ю. Гармонизация древнерусского церковного пения. ─ М.:Тип. Лисснера, 1886. ─ С.421.
8. Архимович Л., Гордійчук М. М. Лисенко. К.: Муз. Україна, 1992. ─ 251 с.
9. Асафьев Б. Музыкальная форма как процесс. Книги первая и вторая. Л.: Музыка, 1971. ─ 376 с.
10. Асафьев Б. Композиторы первой половины ХІХ века // Избранные труды. Т 4. ─ М.: Изд-во Академии наук СССР, 1955. ─ С. 3959.
11. Асафьев Б. О хоровом искусстве: Сб. статей. ─ Л.: Музыка, 1980. ─ 216 с.
12. Асафьев Б. О народной музыке. ─ Л. Музыка, 1987. ─ 248 с.
13.АфанасьевЮ. Роль моделирования в художественном отражении и его проявления в музыке: Автореф. дис канд. филос. наук. / Киев. гос. ун-т. ─ К.: КГУ, 1977. ─ 24 с.
14. Бабий-Очеретовская Н. Содержание и форма в музыке: Автореф. дисс д-ра искусствоведения / Киев. гос. консерватория им. П.Чайковского. ─ К.: КГК, 1986. ─ 48 с.
15. Банин А. Метод морфологического описания произведений фольклора // Методы изучения фольклора. ─ Л.: Музыка, 1983. ─ С. 1530.
16. Барт Р. Избраные работы: Семиотика. Поэтика[Пер. с франц.] / Сост., общ. ред. и вступ. ст. Т.К.Косикова. ─ М.: Прогресс, 1989. ─ 615 с.
17. Барток Б. Зачем и как собирать народную музику. ─Л., 1959.─ 48 с.
18. Бахтин М. Эстетика словесного творчества. ─ М., 1979. ─ 424 с.
19. Бахтин М. Формы времени и хронотопа в романе // Литературно-критические статьи. ─ М.: Худож. лит-ра, 1986. ─ 290 с.
20. Бахтин М. Вопросы литературы и искусства. − М.: Худож. лит-ра, 1975. ─ 504 с.
21. Белоненко А. Образы и черты стиля современой русской музыки 60−70-х годов для хора a cappella // Вопросы теории и эстетики музыки: Сб. ст., вып 15.─ М.; Л, 1977. ─ С. 139152.
22. Бенч-Шокало О. Український хоровий спів: Актуалізація звичаєвої традиції: Навч. посіб. ─ К.: Укр. світ, 2002. ─ 440 с.
23. БереговаО. Тенденції постмодернізму в камерних творах українських композиторів 8090-х років ХХ ст.: Автореф. дис... канд. мистецтв. /НМАУ ім. П.І. Чайковського. ─ К.; НМАУ, 2000. ─ 20 с.
24. Бергер Л. Пространственный образ мира (парадигма познания) в структуре художественого стиля // Вопросы философии. ─ 1994. ─ № 4 ─ С. 114128.
25. БерезинА. Переложение музыкальных произведений для детского хора: Пособие для учителей пения. ─ М.; Л.: Просвещение, 1965. ─ 123 с.
26. Библер В. От наукоучения ─ к логике культуры: Два философских введения в двадцать первый век. ─ М.: Политиздат, 1990. ─ 413 с.
27. Бобровский В. О переменности функций музыкальной формы. ─ М.: Музыка, 1970. ─ 328 с.
28. Бобровский В. Функциональные основы музыкальной формы. ─ М.: Музыка, 1977. ─ 332 с.
29. Бобровский В. К вопросу о драматургии музыкальной формы //Теоретические проблемы музыкальных форм и жанров. ─ М.: Музыка, 1971. ─ С. 2664.
30. Большая Советская Энциклопедия (в 30-ти томах) / Гл. ред. А.М.Прохоров. Изд. 3-е. т.18. Дикт-Отолиты. ─ М.: Сов. энциклопедия, 1974. ─ 632 с.
31. Большой российский энциклопедический словарь: Большая рос. энциклопедия. ─ М, 2003. ─ 1888 с.
32. Бонфельд М. Анализ музыкальных произведений: Структуры тональной музыки (пособие): ч. 1. ─ М. Музыка, 2003. ─ 253 с.
33. Борев Ю. Эстетика: [В 2-х т.]. Т.1. ─ Смоленск: Русич, 1997. ─ 576 с.
34. Борев Ю. Эстетика: [В 2-х т.]. Т.2. ─ Смоленск: Русич, 1997. ─ 639 с.
35. Борисенко М. Жанр транскрипції в системі індивідуального композиторського стилю: Автореф. дис. ... канд. мистецтв./Харків. держ. університет мистецтв ім.І.П.Котляревського. ─ Х.: ХДУМ, 2005. ─ 17 с.
36. Борисов В. Про обробку народної пісні // Рад. Музика. ─ 1937. ─ № 6−7. ─ С. 2532.
37. Бриллиант В. Переложение вокальных произведений для хора: Методические указания к изучению курса „Хоровая аранжировка”. ─ Х., ХГИК, 1977. ─ 107с.
38. Бузони Ф. Вводное слово // Клавир хорошего строя И. С. Баха: т. І. ─ М.; Л.: Гос. муз. издат., 1941. ─ С. 1316.
39. Булат Т. Яків Степовий. ─ К.: Муз.Україна, 1980. ─ 80 с.
40. Булат Т.О.Кошиць і народна пісня // Нар. творчість та етнографія. ─ 1966. ─ № 2. ─ ─ С.79.
41. Варламов Т., Варламова Д. Классическое наследие скрипичной литературы в переложении для домры // Развитие народных традиций в музыкальном исполнительстве, творчестве и педагогике: Опыт коллективного исследования. Межвузовский сб. научн.тр. ─ Екатеринбург: Уралтрейд, 2000. ─ С.3234
42. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і ред. В.Т. Бусел. ─ К.: Ірпінь: ВТФ Перун, 2001. ─ 1440 с.
43. Верба О. Варіантність та її композиційні закономірності (на прикладі музики українських та російських композиторів 70-90 рр. ХХ ст.): Автореф. дис. канд. мистецтв. / НМАУ ім. П.І.Чайковського. ─ К., 2002. ─ 20 с.
44. Вірановський Г.Музично-теоретичні системи (предмет і принципи побудови). ─ К.: Муз. Україна, 1978. ─ 86 с.
45. Виноградов Г. Музична фактура як об’єкт дослідження стилю // Українське музикознавство: Сб. ст. ─ Вип. 12. ─ К.: Муз. Україна, 1977. ─ С. 91107.
46. Ганич Д., Олейник И. Русско-украинский и украинско-русский словарь. К.: МП Фенікс, 1992. ─ 560 с.
47. Гаврюшенко О., Шейко В., Тишевська Л. Історія культури: Навч. посібник. К.: Кондор, 2004. ─ 763.
48. Гадамер Г.-Г. Герменевтика і поетика: Вибрані твори: Пер. з нім. / [Передм. Д.Наливайка]. ─ К.: Юніверс, 2001. ─ 280 с.
49.Гадамер Г.-Г Істинаіметод:[В2-хт.]т.1.:ГерменевтикаІ:Основи філософської герменевтики / Пер. з нім. О. Мокровольської. ─ К.: Юніверс, 2000. ─ 456 с.
50. Гадамер Г.-Г. Істина і метод: [В 2-х т.]. т. 2.: Герменевтика ІІ. Доповнення. Покажчики. / Пер. з нім. М. Кушніра. ─ К.: Юніверс, 2000. ─ 478 с.
51. ГачевГ. Наука и национальные культуры (гуманитарный комментарий к естествознанию). Ростов-н/Д.: Изд-во Ростовского универ., 1993. ─ 320 с.
52. ГачевГ. Национальные образы мира: Космо-Психо-Логос. ─ М.: Прогресс, 1995. ─ 480 с.
53. Гегель Г. В.Ф. Сочинения. Т.4. Система наук. ч.1. Феноменология духа / Пер. с нем. Г.Шпета. Х LШ. М., 1959. ─ 440 с.
54. Герасимова-ПерсидськаН. Характерні риси поліфонії М.Леонтовича // Українська радянська музика. ─ К, 1962, вип. 2. ─ С. 129152.
55. Герасимова-ПерсидскаяН. Партесный концерт в истории музыкальной культуры. ─ М.: Музыка, 1983. ─ 288 с.
56. Герасимова-ПерсидськаН. М.І.Вериківський. ─ К. Муз. Україна, 1959. ─ 56 с.
57. Герасимова-Персидська Н. Жанрово-стилістичні ознаки партесного концерту на Україні в ХVІІХVІІІ ст.//Укр. музикознавство. ─ Вип. 6. ─ К, 1971. ─ С. 5872.
58. Герасимова-ПерсидскаяН. Выход к новым принципам пространственно-временной органиации музыки в переломные эпохи // Музыкальное мышление: сущность, категории, аспекты исследования / Сост. Л.И. Дес. ─ К.: Муз. Україна, 1989. ─ С. 5463.
59. Герде И. Идеи к философии истории человечества: [Пер. с нем.]/Сост., вст. ст.и прим. В.М. Жирмунского. ─ М.; Л., 1959. ─ 420 с.
60. Гливинский В. Жанр обработки в позднем творчестве И.Стравинского // Позднее творчество И. Ф.Стравинского: Исследование. ─ Донецк: Донеччина, 1995. ─ С. 159175.
61. Годовский Л. По поводу транскрипций, обработок и парафраз // Транскрипции для фортепиано: В 2 руки. ─ Вып 1. Песни Ф. Шуберта / Сост. К.Сорокин. ─ М., 1970. ─ С. 4149.
62. Гошовский В. У истоков народной музыки славян. ─ М., 1971. ─ 292 с.
63. Головинский Г. Композитор и фольклор. Из опыта мастеров ХІХХХ века. ─ М.: Музыка, 1981. ─ 279 с.
64. Голомб М. Транскрипції музичних творів у ХІХ ст. Спроба типології на прикладі творів Фрідеріка Шопена (переклад з польської М. Кушніра) // Фридерік Шопен. Збірка статей. ─ Львів: В-во „СПОЛОМ”, 2000. ─ С. 201222.
65. Гончаров А. Неофольклор як художньо-естетичне явище в музичному мистецтві // Науковий вісник НМАУ ім. П. І. Чайковського. Вип. 18: Музичне виконавство. Книга сьома. ─ К.: НМАУ, 2001. ─ С. 3747.
66. Горальський А. Теорія творчості; Пер. [з польської]: О.Гірний. ─ Львів: Каменяр; Варшава: Universitas Rediviva, 2002. ─ 144 с.
67. Гордійчук М. Микола Леонтович. ─ К.: Муз.Україна, 1972. ─ 55 с.
68. Гордійчук М. Леся Дичко. ─ К.: Муз.Україна, 1978. ─ 76 с.
69. Гордійчук М. П.О. Козицький. ─ К.: Муз.Україна, 1985. ─ 64 с.
70. ГороховП., Д. Загрецький. Хорова аранжировка. Навч. посіб.─ К.: Муз.Україна, 1972. ─ 126 с.
71. Горюхина Н. Очерки по вопросам музыкального стиля и формы. ─ К.: Музична Украина, 1985. ─ 112 с.
72. Горюхина Н. Основные черты украинской хоровой классической музыки и их развитие в хоровом творчестве украинских советских композиторов: Автореф. дис канд. искусствовед. ─ К.: КГК, 1956. ─ 18 с.
73. Горюхина Н. Национальный стиль: понятие и опыт анализа // Проблемы музыкальной культуры. ─Вып. 2. ─К.: Муз.Україна,1989. ─ С. 5265.
74.ГорюхінаН.Постановкапроблеми творчого методу в теоретичному музикознавстві // Укр. музикознавство. ─ Вип. 15. Республ. Міжвід. наук.-метод. зб. ─ К., Муз. Україна, 1980. ─ С. 1421.
75. Горюхина Н. Стиль отчуждения ─ в век отчуждения // Musical art et scientia Зб. ст.: Наук. вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. ─ Вип. 6. К.: НМАУ. ─ С. 343 349.
76. Грачев В. Интерпретирующий стиль в музыке ХХ века: Закономерности, эволюция: Автореф. дис канд. искусствовед. /Московск. гос. консерв. им. П.И.Чайковского. ─ М.: МГК, 1992. ─ 22 с.
77. Грінченко М. Вибране. ─ К.: Мистецтво, 1959. ─ 530 с.
78. Грінченко М. Історія музики. ─ К., 1922. ─ 278 с.
79. Грица С. Ф.М. Колесса. ─ К.: Держ. вид-во образотв. мист-ва і музичної літератури УРСР, 1962. ─ 111 с.
80. Грица С. Мелос української народної епіки. К.: Муз. Україна, 1974.─235 с.
81. Григорьева Г. Русская хоровая музыка 197080-х гг. ─ М.: Музыка, 1991. ─ 80 с.
82. Гулеско И. Хоровая литература: Новые жанрово-стилевые процессы в хоровой музыке 60-80-х гг. Учебн. пос. ─ Х.: ХГАК, 1991. ─ 88 с.
83. Гулеско І. Національний хоровий стиль. Навч. посібн.─ Х., ХДАК, 1994. ─ 107 с.
84. Гумбольдт В. Язык и философия культуры: [Пер. с нем.] / Сост., общ. ред. и вст. ст. А. В. Гулыги и Г.В. Рамиашвили. ─ М.: Прогресс, 1985. ─ 452 с.
85. Гуменюк А. Український народний хор:Метод. посіб. ─ К.: Муз.Україна, 1955.─ 77с.
86. Гуревич П. Философия культуры: Учеб. пособ. ─ М.: Аспект-Пресс, 1995. ─ 278 с.
87. Гуренко Е. Проблемы художественной интерпретации. Философский анализ. ─ Новосибирск: Наука, 1982. ─ 256 с.
88. Гусев В.Эстетика фольклора. ─Л., 1969.─312 с.
89.Гуссерль Э. Кризис европейских наук и трансцендентальная философия // Вопросы философии. ─ 1992. ─ № 7. ─ С. 136176.
90. Давыдов Н. Методика переложений инструментальных произведений для баяна. ─ М.: Музика, 1982. ─ 173 с.
91. Давидов М. Про музично-естетичний зміст творчого процесу перекладання музичних творів для баяна // Українське музикознавство. ─ Вип. 10. ─ К., 1974, С. 200­­­­­207.
92. Давыдов Н. Теоретические основы переложений для баяна инструментальных произведений: Автореф. дис. ... канд. искусствовед. / Киевская гос. конс. им. Чайковского. ─ К.: КГК, 1973. ─ 25 с.
94. Дворецкий И. Латинско-русский словарь. ─ М.: Русский язык, 1976. ─ 1096 с.
95.ДейО. Українські народнопісенні жанри. Вип.2. ─К.: Муз.Україна, 1983. ─111с.
96. Дейнега В. Оркестровка як різновид інтерпретації // Науковий вісник НМАУ: Зб. ст. ─ Вип. 18. ─ К.: НМАУ, 2001. ─ С. 133142.
97. Демченко А. Две вершины развития жанра // Развитие народных традиций в музыкальном исполнительстве, творчестве и педагогике: Опыт коллективного исследования /Ред.-сост. Д.И. Варламов. Межвузовский сб. научн. тр. ─ Екатеринбург: Уралтрейд, 2001. ─ С. 7277.
98. ДемченкоА. Жанр фольклорной обработки в музыкальном искусстве России начала ХХ века // Развитие народных традиций в музыкальном исполнительстве, творчестве и педагогике: Опыт коллективного исследования/Ред.-сост.Д.И.Варламов. Межвузовский сб. научн. тр. ─ Екатеринбург: Уралтрейд, 2000. ─ С. 35-41.
99. Денисов Э. Современная музыка и проблемы эволюции композиторской техники. ─ М.: Сов. Композитор, 1986. ─ 206 с.
100. ДенисовЭ. О композиционном процессе // Эстетические очерки. ─ Вып.5: Сб. статей / Сост. И.А.Константинов, С.Х. Раппопорт. ─ М.: Музыка, 1979. ─ С. 126136.
101. Деревянченко Е. Неофольклоризм у музичному мистецтві: статика та динаміка розвитку в першій половині ХХ ст.: Автореф. дис. канд. мистецтв. / Нац. акад.України ім. П.І. Чайковського. К.: НМАУ, 2004. ─ 19 с.
102. Деревянченко Е. Неофольклоризм: к проблеме диалога художственных систем // Музичне мистецтво: Зб. наукових ст. ─ Вип. 4. ─ Донецьк: Юго-Восток, 2004. ─ С.6068.
103. Дильтей В. Описательная психология: [Пер. с нем].─ СПб.:Алетейя, 1996. ─ 155 с.
104. Дмитревская К. Анализ хоровых произведений. ─ М.: Музыкка, 1965. ─ 65 с.
105. Драч Г.Культурология: Учеб. пособ. ─ М.: Альфа-М, 2003. ─ 432 с.
106. Дремлюга М. Думки про обробки народної пісні // Мистецтво. ─ 1959. ─ № 2. ─ С. 2225.
107. Друскин М.Из истории зарубежного баховедения // СМ ─ 1978. ─ № 3. ─ С. 8793.
108. Друскин М.Очерки, статьи, заметки. ─ Л.: Сов. композитор, 1989. ─ 304 с.
109.ДуврикД. Тембро-динамические аспекты музыкального мышления: взаимодействие творчества и восприятия: Автореф. дис. канд. икусств. / Киев. гос. консерватория им. П.И.Чайковського. ─ К.: КГК, 1987. ─ 18 с.
110. Дяченко В. М.Д. Леонтович. ─ К.: Мистецтво, 1969. ─ 185 с.
111. Евсеев С. Народные песни в обработке П.И. Чайковского.─ М.: