Флейчук Марія Ігорівна. Методи оцінки та засади проти іллегалізації перехідних економік в умовах глобалізації

Краткое описание

Флейчук Марія Ігорівна. Методи оцінки та засади проти іллегалізації перехідних економік в умовах глобалізації : Дис... канд. екон. наук: 08.05.01 / Центральна спілка споживчих товариств України. Львівська комерційна академія. — Л., 2004. — 267арк. : рис. — Бібліогр.: арк. 179-192.

Флейчук М.І. Методи оцінки та засади протидії іллегалізації перехідних економік в умовах глобалізації. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 світове господарство і міжнародні економічні відносини. Українська академія зовнішньої торгівлі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Київ, 2004.
У дисертації досліджуються особливості іллегалізації світового господарства та вітчизняної економіки, стратегічні напрями зменшення негативних наслідків від існування іллегального сектора. Визначене поняття іллегальної економіки та специфіка її проявів у різних економічних системах. Окреслені негативні наслідки глобалізації світових господарських зв’язків та запропоновано теоретичну модель іллегалізації ринку праці для країн з різним типом економіки. Систематизовані методи оцінки обсягів „тіньового” сектора та окреслені найприйнятніші для застосування в умовах нашої країни. У роботі визначено агреговані групи факторів іллегалізації. Виявлено особливості, тенденції та обсяги іллегалізації зовнішньоторговельного сектора України та потоків капіталу у межах глобальної економіки. Побудовано регресійну модель, що відображає взаємозв’язок між основними макроекономічними показниками та обсягом іллегального зовнішньоекономічного сектора України. Запропоновано методичні підходи до виявлення основних суб’єктів іллегальної діяльності та модифіковано модель Манделла-Флемінга, з допомогою якої виявлено зв’язок між рівнем державного регулювання та обсягом іллегалізації. Розроблено алгоритм врахування ризику іллегалізації при формуванні бюджетної політики. Запропонована система інституцій протидії іллегалізації національної економіки.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення науково-прикладної задачі протидії іллегалізації економіки у сучасних умовах. Автором поставлено і вирішено низку недостатньо опрацьованих питань аналізу теоретико-методичних аспектів іллегалізації, дослідження природи та динаміки „тіньового” сектора у країнах з різним рівнем економічного розвитку, іллегалізації зовнішньоекономічної сфери у нашій країні і, на цій основі, розроблено методичні підходи та засади протидії іллегальній діяльності на різних рівнях управління. Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки.

Відсутність комплексного підходу у наукових дослідженнях „тіньового” сектора економіки нашої країни потребує детального вивчення та узагальнення категорії „тіньової” економіки. Модифікація теоретичної моделі Е.Фейга щодо історичної еволюції процесу тінізації” дозволяє точніше визначити момент її виникнення, а саме на етапі запровадження державного регулювання. Змістовний аналіз модифікованої моделі дає підстави окреслити основні методичні підходи до вивчення цього явища (кримінальний, обліково-статистичний, формально-правовий та комплексний) та означити категорію „тіньової” економіки як сукупність наступних складників: неофіційного, кримінального та іллегального (внутрішнього, зовнішнього та глобального, який поділяється на мульти- та транснаціональний).
Аналіз загальних тенденцій розвитку світового господарства дозволяє стверджувати про посилення негативних наслідків глобалізації, зокрема, іллегалізації світових господарських зв’язків (зростання обсягів контрабанди, „відтоку” капіталів, нелегальної міграції робочої сили і трансферу результатів інтелектуальної праці, „приватизація держави” з боку ТНК). Особливо небезпечною для міжнародної фінансової системи є напівлегальна схема узалежнення країн світу від „піраміди готівкових доларів США”. Істотні негативні наслідки іллегалізації поєднуються з короткотривалими позитивними ефектами її дії (тимчасова зайнятість та підвищення добробуту населення; можливість реалізації професійного потенціалу; збільшення пропозиції товарів (послуг) на ринку; підвищення рівня конкурентоспроможності та спрощення умов діяльності суб’єктів господарювання).
Дослідження тенденцій іллегалізації економіки у країнах з різним рівнем розвитку показало, що перехідні нестабільні економіки характеризуються зростанням рівня іллегалізації до 65% офіційного ВВП (Грузія, Україна, Азербайджан) при середньому значенні для ННД 55%, у той час як середній рівень іллегалізації у розвинених країнах становить 20-25%. До основних чинників іллегалізації економіки розвинених країн відносяться: надмірне податкове навантаження, жорстка фіскальна політика, монополізація ринку. Для решти країн ці фактори є менш значущі, а більшого впливу набувають чинники, пов’язані з корупцією, складністю державного регулювання економічної діяльності, неузгодженістю та недосконалістю законодавства. Наголосимо на істотних особливостях взаємозв’язку між соціально-економічним розвитком країни та іллегалізацією економіки. Показники добробуту населення та іллегального сектора є тісно пов’язаними як для розвинених країн, так і для країн з перехідною економікою, проте для розвинених країн зростання добробуту підвищує рівень іллегалізації, а у країнах з перехідною економікою знижує. Розгляд теоретичних моделей, що враховують специфіку іллегалізації ринку праці, показує протилежну тенденцію у країнах з ринковою економікою підвищення податку призводить до зростання ціни на легальну працю і звуження іллегального сектора, а у країнах з перехідною економікою та країнах, що розвиваються, посилення фіскального навантаження на фізичних осіб ініціює зростання нелегального ринку праці.
Визначення обсягів іллегалізації зовнішньої торгівлі та потоків капіталу з використанням аналізу розділів платіжного балансу дозволяє виділити торговельних партнерів України, відносини з якими характеризуються найвищим рівнем іллегалізації (Білорусія, Росія, Польща, Казахстан, Туреччина, Китай, Індія, Кіпр). Серед ННД, які утримують провідні позиції в іллегалізації міжнародних потоків капіталу, визначено Росію, Казахстан, Грузію, Україну, Молдову. На нашу думку, це зумовлено недосконалістю нормативно-правової бази щодо здійснення ЗЕД, надмірною та слабо керованою лібералізацією потоків капіталу та зовнішньої торгівлі, існуванням неформальних фінансово-економічних угрупувань, низьким рівнем соціально-економічного розвитку (економетрично доведено зв’язок між зменшенням обсягу ВВП на одну особу і збільшенням обсягу іллегальних потоків капіталу).
Як показано у роботі, ігнорування іллегального складника зовнішньої торгівлі спотворює динаміку показника умов торгівлі: при його врахуванні спостерігається покращання умов торгівлі, а офіційна статистика вказує на протилежну тенденцію. Це ускладнює процес стратегічного планування розвитку економіки та вибір географічного вектора зовнішньоекономічної інтеграції. Економетричний аналіз виявлених у роботі головних чинників зростання іллегального сектора зовнішньої торгівлі (соціальних, приватизаційно-організаційних, фінансово-кредитних, валютних, бюджетних) дозволяє окреслити, як найважливіші, такі з них: рівень безробіття; частка звільнених у чисельності зайнятих та абсолютна кількість звільнених працівників; кількість громадян, що одержали майнові приватизаційні сертифікати; темпи зростання імпорту; частка кредитів приватному сектору; кількість приватизованих підприємств; резерви комерційних банків; видатки бюджету на народне господарство та підтримку зовнішньої торгівлі.
Обґрунтування заходів протидії іллегалізації економіки передбачає удосконалення методів виявлення головних суб’єктів іллегальної діяльності, для чого у роботі запропонована методика фокусного дослідження неформальних фінансово-економічних угрупувань, що практикують так зване „податкове планування” з метою зменшення бази оподаткування. Послідовність дослідження включає: міжгалузеве групування видів господарської діяльності, де застосовуються подібні схеми ухилення від сплати податків; пошук „проблемних” платників податку у межах однієї галузі; окреслення „ядра” фінансово-економічного угрупування на основі аналізу загальноекономічних показників та даних про виробничу діяльність з застосуванням певних критеріїв; виявлення головних учасників групи, пов’язаних майновими і господарськими зв’язками. Отримані результати є підставою для прийняття заходів щодо усунення передумов іллегального господарювання.

Розробка стратегії легалізації передбачає покращання наукової обґрунтованості управлінських рішень. З допомогою модифікованої теоретичної моделі Манделла-Флемінга підтверджені емпіричні результати щодо взаємозв’язку між іллегальним сектором та державним регулюванням економічної діяльності. Вказаним обумовлені проблемно-цільова орієнтація стратегічних рішень, переважаюче стимулюючий легальну діяльність, а не репресивний характер заходів, а також необхідність врахування вірогідних наслідків іллегалізації при обґрунтуванні і реалізації економічної політики держави. Враховуючи концентрацію проявів іллегалізації у взаємовідносинах суб’єктів господарювання з податковою і бюджетними системами, запропонований алгоритм оцінки ризиків іллегалізації при формуванні і виконанні бюджету.
Незважаючи на значну кількість міжнародних організацій, метою яких є зменшення негативних проявів іллегалізації, спостерігається істотне зростання масштабів цього явища. Неефективність діяльності таких організацій пов’язана з несистемним, некомплексним та репресивним характером їх впливу, що зумовлює необхідність вдосконалення інституцій протидії глобальній іллегальній діяльності. У роботі запропонована структурна побудова системи інституцій у складі регіональних, національних, міжрегіональних, міжнародних організацій, метою функціонування яких визначено усунення передумов та запобігання негативним наслідкам іллегальної економічної діяльності. До основних принципів функціонування інституцій віднесені: „невтручання”; добровільність надання інформації про рівень та особливості іллегалізації економіки; фінансове стимулювання країн, що активно легалізують національну економіку; рівноправність країн-учасниць незалежно від рівня їх розвитку.