Формування гендерної ідентичності студенток педагогічного коледжу

Краткое описание

Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису.
Кубриченко Тетяна Вікторівна

УДК-159.922.27.7/8
Формування гендерної ідентичності студенток педагогічного коледжу

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник: Чернобровкін Володимир Миколайович,
кандидат психологічних наук, доцент

Луганськ 2006

Зміст

Вступ................................................................................................................. 4

Розділ 1..
Теоретико-методологічні основи дослідження проблеми гендерної ідентифікації студенток педагогічного
коледжу......................................................................................................... 16

1.1. Теоретичний аналіз основних підходів до вивчення проблеми розвитку гендерної ідентичності..................................................................... 16
1.2. Історико - культурний і соціальний контекст становлення жіночої гендерної ідентичності...................................................................................... 36
1.3. Вікова динаміка формування гендерної ідентичності дівчат......... 65
1.4. Взаємини у жіночій формальній групі та їх вплив на становлення гендерної ідентичності дівчат юнацького віку ................................................ 89

Висновки до першого розділу.................................................................. 99

Розділ 2 .
емпіричне ДОСЛІДЖЕННЯ формування гендерної ідентичності студенток педагогічного коледжу............................................. 101

2.1. Методичні засади діагностики гендерної ідентичності студенток педагогічного коледжу........................................................................................... 101
2.2. Особливості гендерної ідентичності студенток педагогічного коледжу 105
2.2.1. Структура і статуси гендерної ідентичності студенток педагогічного коледжу та значущість гендерних характеристик в структурі їх особистісної ідентичності .................................................... 105
2.2.2. Рефлексивні механізми формування гендерних уявлень студенток педагогічного коледжу......................................................... 120
2.2.3. Особливості розвитку гендерної ідентичності студенток педагогічного коледжу в умовах жіночої формальної групи.................... 129
2.3. Формування гендерної ідентичності студенток педагогічного
коледжу в умовах навчально-тренінгової роботи............................. 133

Висновки до другого розділу................................................................. 172

Висновки.................................................................................................... 180

Список використаних джерел........................................................ 185

ДОДАТКИ................................................................................................................209

Вступ

Сучасна епоха вважається новим теоретичним етапом розробки проблем психології статі, коли на зміну безстатевій” психологічній науці приходить визнання важливості і перспективності використання гендерного виміру в оцінці факторів розвитку особистості і суспільства, застосування категорій гендеру і статі для дослідження психологічних особливостей індивіду та реалізації вимог індивідуального підходу до формування особистості.
Побудова в Україні демократичної держави з новою толерантною системою цінностей, варіативністю соціальних ролей, перспективи розвитку інформаційного суспільства і відповідного переходу від маскулінного до фемінінного менталітету із встановленням егалітарності у міжстатевих відносинах, перебудовою гендерної ідеології, втіленням проблем соціального становлення жінок у державних законодавчих актах, а також усвідомлення ефективності гендерного підходу у будь-якій сфері роблять актуальним вивчення проблем жіночої гендерної ідентичності.
Досягнення сталості та адекватності гендерної ідентичності дівчатмайбутніх педагогів, вивільнення їх свідомості від гендерної стереотипізації виступає не лише необхідною умовою становлення їх особистості, успішної адаптації у суспільстві, забезпечення самореалізації, а й у перспективі забезпечує можливість повноцінного виконання ними професійних функцій, реалізації задач формування гендерного Я” учнів, вивільнення змісту освіти і виховання від впливу гендерних стереотипів і сексизму, організації навчально-виховного процесу в початкових класах на засадах гендерного підходу в освіті, що відповідає принципам людиноцентризму, природовідповідності, диференціації та індивідуалізації.
Важливість дослідження проблем формування гендерної ідентичності студенток зумовлюється також необхідністю подолання існуючої невідповідності традиційних концепцій підготовки фахівців суспільним запитам відносно їх особистісних якостей і професіоналізму, та відповідними пошуками нових підходів до формування особистості майбутніх спеціалістів, запровадженням, зокрема, гендерного підходу в педагогічній освіті, що покликаний спрямувати зусилля викладачів педагогічних коледжів на полегшення розв’язку задач гендерної соціалізації та ідентифікації студентів.
Адже розвиток гендерної ідентичності студенток педколеджу ускладнюється не тільки макро - і мезофакторами, зокрема, гендерною орієнтацією суспільства, етнокультурними традиціями, ступенем статевої стратифікації, гендерними автостереотипами тощо, а й суперечливим і неоднозначним впливом мікросередовища сім’ї і спілкування з ровесниками. Усвідомлення визначальної дії останньої групи агентів зумовлює науковий інтерес до специфіки формування гендерної ідентичності дівчат в умовах переважно статевогомогенних груп, якими є академічні групи, де навчаються студентки педколеджу.
Жіноча стать є однією із п’яти відомих статей, що є предметом уваги сучасних гендерних досліджень, у яких гендерна ідентичність як базова структура соціальної ідентичності аналізується не тільки з позиції дихотомії біологічного і соціального, яка зжила себе, але й із біосоціальної точки зору, що дозволяє визначати її як фенотип, поєднання біологічно заданої статі і впливу соціокультурних чинників (В.Каган, 2000; Д.Гірі, 1989 та інші).
Формування гендерної ідентичності своєрідно трактується відомими взаємодоповнюючими теоріями статевої ідентичності: теорією соціального научіння і теорією моделювання (Дж. Мастерс та інші, 1979); психоаналітичною теорією ідентифікації (Р.Сірс, Л.Рау, Р.Елперт, 1965); теорією статевої типізації (У.Міскел, 1970), теорією самокатегоризації (Дж.Сметана, К.Летурно, 1984; Л.Кольберг, 1966); теорією гендерної схеми (С.Бем, 1983); теорією нової психології статі (Е.Маккобі, К.Джеклін, 1974 та інші); теорією соціальних ролей (Е.Іглі, 1987 та інші).
Вітчизняні вчені розглядають становлення гендерного Я” індивіда як соціальний та психологічний процес, диференціюють статеву і соціально-статеву, або статеворольову, ідентичність (В.Каган, 1991, Я.Коломінський та М.Мелтсас, 1985; І.Кон, 1988, 1989 та інші).
В літературі висвітлені історико-культурні аспекти становлення гендерної ідентичності (Т.Бендас, Г.Брандт, О.Вороніна, Т.Говорун, І.Кон, С. де Бовуар, Е.Іглі, К.Леві-Стросс, М.Мід, К.Горні, Е.Шоре, К.Хайдер та інші), показано значущий вплив на прийняття особистістю гендерної ролі гендерних стереотипів (В.Агеєв, Т.Арканцева, І.Грошев, Ю.Гусєва, М.Сабунаєва, Є.Дубовська, І.Кльоцина, О.Кустова, О.Мітіна, В.Петренко, М.Сафонова, Т.Юфєрєва, С.Фарелл, Я.Лорбер та інші).
В останні роки вивчені соціальні нормативи жіночої гендерної поведінки в Україні, врахування впливу яких дозволяє коригувати процес становлення гендерного Я українських дівчат (Т.Говорун, Т.Голованова та інші).
У роботах ряду авторів розглянуто механізми і фактори, що визначають прийняття особистістю гендерної ролі (Ю.Альошина, А.Волович, В.Агеєв, Т.Говорун, О.Кікінежді, І.Кльоцина, І.Кон, Ю.Орлов, Т.Рєпіна та інші), обумовленість цього процесу динамічним поєднанням зовнішнього і внутрішнього, природнього і аксіологічного (В.Каган, Д.Гірі та інші).
Дослідниками висвітлено специфіку розвитку жіночої ідентичності (К.Гілліган та інші).
Предметом наукового інтересу широкого кола вітчизняних та зарубіжних авторів стали психофізіологічні особливості жіночої статі (Б.Ананьєв, В.Багрунов, Т.Бендас, І.Грошев, Т.Виноградова, В.Семенов, В.Геодакян, Є.Ільїн, В.Наумова, О.Ніколаєва та інші), які враховуються при дослідженні гендерної ідентифікації жінок.
Внаслідок вивчення відносин феноменів маскулінності і фемінінності визначено основні статеворольові моделі (Д.Ісаєв, В.Каган, 1986 та інші), проаналізовано структурну і функціональну організацію маскулінно-фемінінного симптомокомплексу (О.Кочарян, 1996), вивчено можливості тестів для виміру показників маскулінності фемінінності (С.Бем, 1979; Дж.Спенс, 1979 та інші).
Рівень дослідженості проблеми формування гендерної ідентичності дозволяє авторам визнати багаторівневість і стадіальність цього процесу (В.Васютинський, Т.Говорун, В.Каган, І.Кон, Ю.Орлов, Ш.Берн та інші), та розкрити віково-статеві закономірності формування гендерних уявлень і настанов (В.Агеєв, Ю.Альошина, Т.Виноградова, Т.Юферева та інші).
Показані вікові особливості розвитку гендерної ідентичності особистості в періоди раннього і дошкільного дитинства, молодшого шкільного віку (Н.Плісенко, Я.Коломінський, М.Мелтсас, В.Каган, І.Кон, Ш.Берн, Л.Кольберг та інші).
Дослідження формування гендерної ідентичності в підлітковому віці, визнаному найважливішим у визначенні психологічної статі, охоплює проблеми групового стимулювання до засвоєння індивідом нормативної статеворольової поведінки (А.Гадасіна, Я.Гошовський, Т.Драгунова, Т.Титаренко, Г.Хохряков та інші), висвітлення особливостей психосексуального розвитку підлітка (М.Клє, 1991),компонентів гендерної ідентичності та її типів (І.Романов, 1997), питання статевого виховання (Д.Ісаєв, В.Каган, Ю.Орлов, А.Хрипкова, Д.Колесов, Л.Тимощенко та інші). Вивчається динаміка статеворольової ідентифікації підлітків (Ю.Альошина, А.Волович, А.Бєлкін, В.Каган, В.Барцалкіна, Т.Юферева та інші). Досліджено суперечності цього процесу (Ю.Альошина, Є.Басіна, Н.Гуткіна та інші); показано зв’язок потреби в остаточній гендерній ідентифікації зі сформованістю статевої самосвідомості підлітка, проявом статевовідповідної поведінки (В.Абраменкова, Т.Юферева та інші). Запропоновано триаспектну модель підліткової статевої ідентифікації (В.Васютинський). Проаналізовано особливості самоакцептації дівчаток-підлітків (Д.Гошовська та інші). Досліджені вербалізовані уявлення підлітків про маскулінність і фемінінність та статевовікові особливості формування маскулінності і фемінінності (В.Каган).
Вивчення особливостей становлення гендерної ідентичності дівчат у юнацькому віці пов’язане з дослідженнями авторами типових для цього періоду кризи ідентичності та труднощів рольового вибору, причин деформації засвоєння жіночої статевої ролі (Ю.Орлов, Е.Еріксон, Р.Бернс). Визначено чотири варіанти, або статуси, юнацької ідентичності (Д.Марсіа), гендерні особливості поведінки, настанов юнаків на певних стадіях ідентичності, джерела ідентичності (Г.Крайг).
Досліджені психологічні особливості усвідомлення себе як особистості певної статі в юнацькому віці (І.Кузнєцова).
Доведена вікова динаміка структурних моделей організації статеворольової сфери особистості та показана їх трансформація в ранньому юнацькому віці у андрогінну модель (О.Кочарян).
Показана ціннісна значущість традиційної статеворольової моделі для особистісно-смислового самовизначення особистості у ранній юності (В.Собкін). Підтверджені якісні зміни у гендерній самосвідомості особистості у цей період (І.Кузнєцова).
Значущість міжособистісних взаємин і спілкування з однолітками, вплив групи ровесників на формування гендерної ідентичності особистості вказано в роботах В.Абраменкової, Т.Бєлавіної, А.Гадасіної, Т.Драгунової, І.Кона, В.Лосенкова, І.Кузнецової, А.Мудрика, Ю.Орлова, Т.Титаренко та інших.
В ряді робіт висвітлені окремі питання взаємодії в жіночих групах та особливостей їх структури, а також проблеми жіночого лідерства, дружніх взаємовідносин між дівчатами, особливості жіночого спілкування, що складає інтерес при вивченні їх статевої ідентифікації (А.Бодальов, А.Мудрик, І.Кон, І.Кузнєцова, Т.Бендас, Н.Радіна, О.Коробанова, С.Шабанов, І.Страхов, М.Клє, Е.Маккобі, К.Джеклін та інші).
Вплив сприймання дівчиною своєї зовнішності, відповідності зовнішніх даних біологічній статі, гендерному еталону фемінінності на формування гендерного Я відзначено Д.Гошовською, І.Коном, І.Кузнєцовою, Л.Тимощенко та іншими авторами.
Як окрема специфічна стадія жіночої статевої ідентифікації вивчаються різні аспекти материнства (А.Варга, В.Брутман, С.Мещерякова, М.Радіонова, Г.Філіппова, І.Хамітова та інші).
Нагальна суспільна потреба у докорінній перебудові процесу підготовки до майбутньої професійної діяльності вчителів, здатних до гуманізації суспільних відносин в освітній сфері та реалізації засад особистісно орієнтованого виховання і навчання, зумовлює дослідження питань психології особистості педагога, проблем її становлення, особливостей формування психологічної компетентності і психологічної культури вчителя (І.Булах, Н.Коломінський, Н.Кузьміна, Л.Мітіна, Д.Ніколенко, Н.Чепелєва та інші).
Відзначена важливість для педагога питання його особистісної ідентичності, що забезпечує розуміння особистості вихованця (І.Булах).
Зроблені спроби вивчення фактора статевої приналежності як такого, що здійснює вплив на стратегію мислительної діяльності вчителів, типи їхніх реакцій на ситуації фрустрації (В.Чернобровкін), на загальну задоволеність педагогічною діяльністю (Н.Волошинов, А.Михайлов та інші) тощо.
Обґрунтування важливості запровадження гендерного підходу в освіті (Л.Штильова, М.Сабунаєва, Ю.Гусєва, Т.Голованова, К.Левченко) спричинило появу в останні роки окремих робіт, присвячених організації навчання дівчат з урахуванням їх статевих властивостей, спрямованого на повну самореалізацію, успішне набуття ними професійних якостей (В.Єрмоленко, Л.Міщик, А.Гулевська-Черниш, К.Левченко та інші), а також стимулювало підвищення статусу статевого виховання дівчат в системі національного виховання, його перехід від суто санітарно-гігієнічних, медичних аспектів та описів "призначення" жінки в суспільстві до створення нових педагогічних підходів до виховання жіноцтва, визнання головною метою статевого виховання дівчат формування адекватної гендерної ідентичності.
Проте сучасний стан розробки різноманітних проблем статі залишається незадовільним. Потребують подальшого наукового усвідомлення процеси моделювання статі, соціально-психологічні механізми і фактори становлення фемінінності.
Недостатньо вивчені психолого-педагогічні умови формування гендерної ідентичності дівчат. Потребують дослідження особливості формування гендерної ідентичності студенток майбутніх педагогів в умовах жіночої групи. Невивченим залишається потенціал спеціально організованої міжособистісної взаємодії дівчат щодо формування адекватної жіночої гендерної ідентичності.
Актуальність і недостатня теоретична розробленість проблеми формування гендерної ідентичності дівчат обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась відповідно до пріоритетного напрямку розвитку науки в Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка Створення нових освітніх технологій на засадах сучасних концепцій підготовки професійно-педагогічних кадрів” (протокол № 6 засідання вченої ради ЛДПУ імені Тараса Шевченка від 28.01.2000 р.), та наукової теми кафедри психології ЛНПУ імені Тараса Шевченка Розвиток суб’єктності в онтогенезі: теоретичні та прикладні аспекти”(протокол № 2 засідання кафедри психології ЛНПУ імені Тараса Шевченка від 18.09.2001 р.).
Об'єктом дослідження є жіноча гендерна ідентичність.
Предмет дослідження складають гендерна ідентичність дівчатстуденток педагогічного коледжу та соціально-психологічні умови її формування.
Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та експериментальне
вивчення особливостей гендерної ідентичності студенток педагогічного коледжу та умов її формування.
В основу дослідження покладена гіпотеза: формування гендерної ідентичності дівчат студенток педколеджу ускладнюється багатьма соціально-культурними чинниками, що може вплинути на зміну пріоритетів фемінінних характеристик в структурі їхньої гендерної ідентичності, при цьому остання може не бути провідною в структурі особистісної ідентичності досліджуваних. Ми припустили також, що запровадження в педагогічному коледжі спеціально організованої навчально-тренінгової і корекційної роботи, активна взаємодія дівчат під час неї можуть сприяти трансформації їх гендерної ідентичності, посилюючи позитивне ставлення і прийняття студентками жіночої ролі, а також підвищувати рівень усвідомленості дівчатами власних гендерних характеристик.
В ході дослідження нами було сформульовано ряд часткових гіпотез, що полягають у припущеннях щодо:
- наявності стадії кризи як переважаючого рівня гендерної ідентичності дівчат в ранній юності (що є наслідком труднощів гендерної ідентифікації, типовості кризи ідентичності в юнацькому віці);
- нестійкості фемінінних характеристик студенток та можливої відсутності провідного місця гендерних характеристик в структурі особистісної ідентичності досліджуваних;
- зв’язку рівня вираженості гендерних характеристик студенток з іншими характеристиками особистості (особистісними рисами, тривожністю, суб’єктивною локалізацією котроля, мотивацією афіляції тощо);
- значної підвладності дівчат гендерним автостереотипам та можливого її впливу на визначення досліджуваними напрямку розвитку власних гендерних характеристик, на засвоєння статевовідповідних рис та на вибір студентками традиційної моделі ідентичності;
- взаємозалежностей статуса студенток у жіночій формальній групі зі ступенем вираженості гендерних характеристик в структурі Я-концепції” дівчат тощо.
У відповідності до поставленої мети та висунутих гіпотез було визначено наступні дослідницькі завдання:
1. Проаналізувати основні наукові підходи до вивчення проблеми гендерної ідентифікації.
2. Теоретично обґрунтувати соціально-психологічні умови та історико-культурний контекст формування жіночої гендерної ідентичності.
3. Дослідити структуру, рівень розвитку гендерної ідентичності дівчат, значущість гендерних характеристик в структурі особистісної ідентичності та рефлексивні механізми формування гендерних уявлень студенток педагогічного коледжу.
4. Виявити і описати особливості формування гендерної ідентичності дівчат майбутніх вчителів в умовах жіночої студентської групи; визначити критерії сформованості гендерної ідентичності у студенток педколеджу.
5. Розробити та експериментально перевірити можливість підвищення рівня сталості та адекватності жіночої гендерної ідентичності студенток педагогічного навчального закладу в умовах навчально-тренінгової роботи.
Теоретико-методологічною основою дослідження стали: теорія культурно-історичного розвитку психіки; положення про детермінованість інтраіндивідуальної структури особистості системою її соціальних зв’язків (Б.Ананьєв, Л.Виготський, О.Лєонтьєв, О.Лурія, Б.Ломов); положення про єдність природного і соціального в онтогенезі людини (Л.Виготський, П.Гальперін, Г.Костюк, О.Лурія, Б.Ломов, С.Максименко); принцип міжрівневого дослідження проблем людини та взаємопереходи і взаємозв’язки біологічного, психологічного і соціального рівнів (О.Лєонтьєв); положення про ступеневість психічного розвитку (Б.Ананьєв, Л.Анциферова, Л.Божович, О.Запорожець, Г.Люблінська, Д.Ельконін); концепції статевого диморфізму (Б.Ананьєв) і статевого дипсихізму (Н.Тих); положення про вивчення психології статі в контексті соціокультурних впливів (Т.Говорун, І.Кон, В.Каган, С.де Бовуар, М.Мід, К.Горні); положення теорії розвивальної взаємодії та педагогічного спілкування (Г.Балл, Л.Долинська, В.Кан-Калик, О.Лєонтьєв); положення про реалізацію в освіті особистісного принципу (І.Бех, С.Подмазін); принцип особистісно-діяльнісного підходу (Н.Коломінський).
Для реалізації поставлених завдань використовувався наступний комплекс методів: загальнонаукові методи теоретичного дослідження (аналіз ключових понять, систематизація матеріалу, узагальнення даних тощо), а також включене вибіркове спостереження, формуючий експеримент, психодіагностичні тести, опитування, проективні методи, та методи математичної статистики.
Експериментальна база дослідження. Дослідження проведене на базі Педагогічного училища Дніпропетровського національного університету. В ньому взяли участь 192 студентки майбутні вчителі початкових класів.
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що вперше визначено психолого-педагогічні умови розвитку гендерної ідентичності студенток педагогічного коледжу.
Розширені та доповнені уявлення про структуру гендерної ідентичності дівчатстуденток педагогічного коледжу, її значущість у структурі Яконцепції”. Досліджено систему взаємозалежностей вираженості гендерних характеристик у структурі особистісної ідентичності студенток з рисами особистості, зі змістовими компонентами соціальної ідентичності, зі статусом дівчат у жіночій формальній групі. Доповнено перелік чинників, які забезпечують оптимальний статус дівчини у гомогенній за статевим складом формальній групі, факторами вираженості фемінінних характеристик та підвладності особистості гендерним стереотипам.
Набуло подальшого розвитку теоретичне обґрунтування і експериментальне підтвердження умов формування жіночої гендерної ідентичності в юнацькому віці, положення про особливості прийняття особистістю жіночої гендерної ролі в період ранньої юності. Доведено, що прийняття дівчиною жіночої ролі ускладнюється не лише соціально-культурними чинниками, а й певною обмеженістю спілкування домінуючим фемінінним колом під час навчання у педагогічному коледжі, а також стереотипізованістю дівочих гендерних настанов. Досліджено особливості процесу усвідомлення студентками шляхів, механізмів та засобів формування їхньої гендерної ідентичності.
Практичне значення дослідження: розроблена та апробована програма формування гендерної ідентичності студенток, яка дозволяє викладачам, кураторам академічних груп, вихователям, психологічній службі педагогічних коледжів використовувати її в цілому для створення сприятливих психолого-педагогічних умов формування жіночої гендерної ідентичності студенток, коректування гендерних характеристик їх самосвідомості, вивільнення її від статеворольових стереотипів, утвердження настанов, спрямованих на всебічну самореалізацію в подальшому житті; також можна застосовувати окремі елементи програми (пакети методик, методичні розробки занять) для організації роботи гендерних спецкурсів, поглиблення змісту психолого-педагогічних дисциплін шляхом включення занять з гендерної тематики, для здійснення психокорекційної роботи в педагогічних коледжах.
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечується комплексним використанням методів і методик, адекватних меті та завданням дослідження, методологічною і теоретичною обґрунтованістю вихідних положень дослідження, кількісним та якісним аналізом результатів, застосуванням статистичних методів обробки експериментальних даних.
Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні результати дослідження були представлені на Міжнародній науково-практичній конференції Гуманізація навчально-виховного процесу у вищій школі” (Слов’янськ, СДПІ, 1999), ІV Міжнародній науково-практичній конференції Динаміка наукових досліджень 2005” (Дніпропетровськ, Наука і освіта”, 2005), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції Особистість у розбудові відритого демократичного суспільства” (Київ Івано-Франківськ Дрогобич, ДДПУ, 2005).
Розроблена за результатами дисертаційного дослідження програма формування гендерної ідентичності студенток педколеджу була включена до навчального плану підготовки молодших спеціалістів за спеціальністю Початкове навчання” Самбірського педагогічного коледжу імені І.Филипчака (довідка про впровадження № 127 від 05 квітня 2005 р.); введена як спецкурс при підготовці молодших спеціалістів за спеціальностями Початкове навчання” та Дошкільне виховання” у Білгород-Дністровському училищі Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (довідка про впровадження № 145 від 01 червня 2005 р.); включена до змісту навчальної дисципліни Психологія” при підготовці молодших спеціалістів за спеціальністю Початкове навчання” у Запорізькому педагогічному коледжі (довідка про впровадження № 133 від 25 травня 2005р.).
Публікації. Зміст дисертаційного дослідження подано у 10 публікаціях, з них 5 - у фахових виданнях, включених до списку ВАК України.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація містить вступ, два розділи, висновки, список використаної літератури (266 джерел) та 5 додатків на 30 сторінках. Основний зміст дисертації викладено на 184 сторінках комп’ютерного набору, містить 12 таблиць, 2 рисунки.

Список литературы

Висновки

Наше дослідження стало однією із спроб вивчення особливостей жіночої гендерної ідентичності та можливостей її формування у студенток педагогічного коледжу в умовах психокорекційної роботи.
Мета дослідження, що полягала у теоретичному обґрунтуванні та експериментальному вивченні особливостей гендерної ідентичності студенток педагогічного коледжу та умов її формування, досягнута. Завдання в цілому вирішені. Дослідження особливостей гендерної ідентичності студенток та її формування в умовах педагогічного коледжу дали змогу підтвердити загальну гіпотезу роботи та більшість часткових гіпотез.
Проведене дослідження дозволяє зробити ряд висновків:
1. Формування гендерної ідентичності як однієї з важливих умов повноцінної соціальної адаптації дівчат відбувається в умовах провідної ролі соціально-культурних чинників, при більш суттєвому, у порівнянні з хлопцями, впливі середовища, але при менш інтенсивній гендерній соціалізації.
2. Складність і суперечливість становлення дівочої гендерної ідентичності обумовлюються:
переважно маскулінною орієнтацією гендерної ідеології суспільства, його статеворольовою структурою з низькостатусним положенням великої соціальної групи жінки”;
ригідними гендерними автостереотипами, які жорстко регламентують жіночу гендерну поведінку з протиставленням її чоловічій на різних рівнях; визначають відповідний зміст виховання і навчання дівчат; спричиняють обмеження можливостей жіночої самореалізації;
соціальним стимулюванням розвитку та вияву у дівчат маскулінних якостей та особливостей особистості;
суперечливістю гендерної поведінки матері, її маскулінністю або соціально не схваленою фемінінністю;
обмеженням спілкування дівчат в умовах переважно статевогомогенних формальних груп взаємодією з однолітками своєї статі.
3. Розвиток жіночої гендерної ідентичності відбувається як стадіальний, безперервний процес, що забезпечує досягнення дівчиною на різних вікових етапах свого особистісного розвитку певного рівня сформованості гендерного Я при визначальному впливі значущих взаємин з дорослими (на фоні тісного зв’язку та ототожнення з себе матір’ю) та з однолітками своєї і протилежної статі. В юності формування гендерної ідентичності як складової особистісної ідентичності є головним завданням і умовою переходу дівчини до дорослості, та пов’язана із:
досягненням дівчиною якісно нового рівня розвитку її гендерної самосвідомості, а також набуттям певного статусу гендерної ідентичності;
потенційними проблемами та новими пізнавальними можливостями юнацтва з характерною для даного віку високою залежністю від гендерних стереотипів і традиційної гендерної моделі жіночності;
більш сильним, у порівнянні з хлопцями, впливом ровесників, спрямованим на засвоєння нормативної гендерної поведінки;
неоднозначністю взаємодії зі своїми ровесницями в умовах жіночої формальної групи, що може здійснювати як позитивний вплив на фіксацію дівчиною себе у жіночій гендерній ролі, так і ускладнювати процес формування гендерної ідентичності через відсутність або обмеженість міжстатевої взаємодії.
4. В структурі гендерної ідентичності студенток педколеджу фемінність не є домінуючою. Серед студенток майбутніх педагогів кількісно переважають дівчата з вираженими та стійкими андрогінними характеристиками; дівчата з високим ступенем вираженості фемінінності та високомаскулінні студентки за своєю кількістю займають відповідно другу і третю позиції. При цьому провідним напрямком розвитку гендерних характеристик досліджуваних є прагнення до підсилення у себе статевотипових рис.
Існують значущі кореляційні зв’язки між ступенем вираженості маскулінних фемінінних характеристик в структурі гендерної ідентичності студенток та низкою їхніх особистісних рис, мотивацією афіляції, самооцінкою емоційних станів: висока фемінінність респонденток характеризується прямим кореляційним зв’язком з типово фемінінними ознаками і зворотнім з показниками стереотипної маскулінності. Крім того, високий рівень фемінінності дівчат виявився також пов’язаним з їхніми уявленнями про ідеальну жінку”, що відповідають стереотипній жіночій моделі.
5. Процес розвитку гендерної ідентичності студенток педагогічного коледжу переважно перебуває у стадії мораторію.
Має місце середній рівень задоволеності власною статевою приналежністю при, в основному, позитивному емоційному сприйманні змісту жіночої ролі.
Досліджувані досить точно уявляють статус жінки у гендерній структурі суспільства, але усвідомлення ряду переваг жіночої ролі робить її достатньо прийнятною.
Студентками обрано універсальну модель розвитку жіночої ідентичності, тобто ідентифікацію через виконання подружніх, материнських та сімейних функцій.
6. Гендерні характеристики не займають провідного положення в структурі особистісної ідентичності досліджуваних. При наданні студентками переваг статевовідповідним характеристикам і гендерним самовизначенням останні не є найважливішими у змісті їх ідентичності.
У переважної більшості студенток педагогічного коледжу домінує середній ступінь стереотипізованості гендерних настанов, при цьому значних відмінностей у значущості фемінінних характеристик в структурі Я-концепції” респонденток з високою та низькою залежністю від гендерних стереотипів не виявлено, але має місце певне ускладнення у засвоєнні таких характеристик і прийнятті жіночої ролі у студенток з високою стереотипізованістю гендерних настанов.
Ступінь вираженості гендерних характеристик досліджуваних має значущі зворотні зв’язки з домінуванням у змісті їхньої соціальної ідентичності сімейних та професійних ролей: висока фемінінність негативно корелює з сімейними ролями, а виражена маскулінність із професійними, що вказує на усвідомлення багатоплановості змісту сімейних ролей та на сприймання професійної педагогічної діяльності як типово фемінінної.
7. Високий ступінь вираженості фемінінності в структурі гендерної ідентичності студенток педколеджу, наявність у них комплексу традиційно фемінінних особистісних рис, а також стереотипізованість їх гендерних настанов забезпечують їм високу статусну позицію в жіночій формальній групі. Натомість дівчата з вираженою маскулінністю такою групою не приймаються. Отже, жіноча формальна група стимулює засвоєння студентками жіночої гендерної ролі, фіксує гендерну позицію дівчат.
8. Досліджувані усвідомлюють гендерно соціалізуючу роль сім’ї, статевотипізуючі диференційовані впливи батьків різної статі, значення рольового моделювання, наслідування, навчання та соціального підкріплення для процесу становлення власної гендерної ідентичності.
Провідна роль у формуванні гендерної ідентичності дівчат відводиться матері. ЇЇ лідерська позиція є типовою для більшості батьківських сімей досліджуваних, але при цьому пріоритетний вибір ними подружніх стосунків у власній майбутній сім’ї належить егалітарним взаємовідносинам.
9. Критеріями сформованості гендерної ідентичності у студенток педколеджу можуть вважатись: 1) ступінь вираженості та сталості фемінінних характеристик в структурі цього утворення; 2) рівень усвідомленості жіночих гендерних характеристик; 3) ступінь задоволеності дівчини жіночою гендерною роллю, її прийняття; 4) рівень гендерної ідентичності; 5) уявлення про зміст, переваги жіночої гендерної ролі та соціальні можливості жінок; 6) стереотипізованість гендерних настанов студенток; 7) готовність до здійснення гендерного підходу в освіті.
10. Позитивної динаміки розвитку гендерної ідентичності студенток було досягнуто в умовах спеціально організованої навчально-тренінгової роботи. В цілому реалізація програми формування гендерної ідентичності студенток сприяла коригуванню уявлень дівчат про зміст жіночої гендерної ролі; формуванню позитивного ставлення до неї і готовності до її усвідомленого прийняття; зростанню усвідомленості власних гендерних характеристик. Вона також дала поштовх до поступового вивільнення досліджуваних від впливу гендерних стереотипів; спричинила певні позитивні зрушення у рівні професійної ідентичності студенток та у готовності до запровадження гендерного підходу в освіті.
Результативність і соціальна значущість занять з гендерної тематики робить актуальним подальшу розробку і запровадження методик формування гендерної ідентичності дівчат, а також відповідних спецкурсів, тренінгів, психологічного консультування у педагогічних навчальних закладах України.
Перспективи вивчення проблеми формування гендерної ідентичності студенток вбачаються у дослідженні впливу гендерного складу викладачів на процес становлення гендерного Я дівчат, у здійсненні порівняльного аналізу гендерної ідентифікації студенток, які є членами жіночих формальних груп, та студенток, що навчаються у переважно чоловічих академічних групах і проживають в місті або в селі. Безумовну наукову цінність матиме лонгітюдне дослідження процесу формування жіночої гендерної ідентичності.
Подальше вивчення зазначених аспектів дозволить поглибити і збагатити уявлення про фактори, механізми, вікову динаміку становлення гендерної ідентичності жінок.

Список використаних джерел

1. Абраменкова В.В. Половая дифференциация и межличностные отношения в детской группе // Вопросы психологии. − 1987. − № 5. − С. 70 − 78.
2. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. − М.: Мысль, 1991. − 300с.
3. Агеев В.С. Психологические и социальные функции полоролевых стереотипов // Вопросы психологии. − 1987. − № 2. − С. 152 − 158.
4. Алешина Ю.Е., Волович А.С. Проблемы усвоения ролей мужчины и женщины // Вопросы психологии. − 1991. − № 4. − С. 74 − 82.
5. Алешина Ю.Е. Трудности усвоения половой роли как фактор участия в неформальных объединениях // Психологические особенности самодеятельности подростково юношеских групп: Сб. науч. трудов. − М., 1990. − С. 106 − 112.
6. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. − Л.: Изд-во ЛГУ, 1968. − 339с.
7. Андреева Г.М. Социальная психология: Учебник для ВУЗов. − М.: Аспект Пресс, 1999. − 376с.
8. Анцыферова Л.И. Психологическое учение о человеке: теория Б.Г.Ананьева, зарубежные концепции, актуальные проблемы // Психологический журнал. − 1998. − № 1. − С. 3 − 15.
9. Арканцева Т.А., Дубовская Е.М. Полоролевые представления современных подростков как действенный фактор их самооценки // Мир психологии. Научно-методический журнал. − 1999. − № 3. − С. 147 − 155.
10. Асмолов А.Г. О развитии половой идентичности // Возрастная и педагогическая психология: Хрестоматия: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Сост. Н.В.Дубровина и др. − М.: Академия, 2001. − С.54 − 57.
11. Багрунов В.П. Половые различия в видовой и индивидуальной изменчивости психики человека // Автореф. дисс канд. пс. наук . − Л., 1981. − 17с.
12. Балл Г.О. Внутрішня свобода особи і особистісна надійність у контексті гуманізації освіти // Практична психологія та соціальна робота. − 2003. − № 9. − С. 1 − 7.
13. Балл Г.О. Особистісна свобода і гуманізація освіти // Практична психологія та соціальна робота. − 2001. − № 1. − С. 2 − 4.
14. Барцалкина В.В. Развитие самосознания в подростковом и юношеском возрастах как основа личностного самоопределения // Психологические условия формирования социальной ответственности школьников: Сб. научн. трудов / Редколл. М.Р. Гинзбург; Отв. ред. Л.А. Радзиховский. − М.: АПН СССР, 1987. − С. 22 − 28.
15. Басина Е.З. Идентификация с другими как механизм формирования смысловой сферы личности // Дисс канд. пс. наук. − М., 1985. − 194с.
16. Белавина Т.И. Психологические особенности межличностного восприятия в группах девочек-подростков в условиях учебно-воспитательных заведений различной степени закрытости // Дисс канд. пс. наук. − Х.: Ун-т внутр. дел МВД Украины, 1996. − 171с.
17. Белкин А.И. Биологические и социальные факторы, формирующие половую идентификацию // Соотношение биологического и социального в человеке. − М.: АН СССР. Ин-т психологии, 1975. − С. 777 − 790.
18. Бендас Т.В. Гендерная психология: Учебное пособие. − СПб.: Питер, 2005. − 430 с.
19. Бендас Т.В. Гендерные исследования лидерства // Вопросы психологии. − 2000. − № 1. − С. 87 − 95.
20. Берн Ш. Гендерная психология. − СПб.; М.: Прайм-ЕВРОЗНАК Издат. дом Нева”. ОЛМА-ПРЕСС, 2001. − 318с.: ил. и табл.
21. Бернс Р. Развитие Я−концепции и воспитание: Пер. с англ. / Под ред. В.Я.Пилиповского. − М.: Прогресс, 1986. − 421с.
22. Бех І.Д. Виховання особистості. − У 2-х кн. Кн. 1: Особистісно орієнтований підхід: теоретично-технологічні засади. К.: Либідь, 2003. − 280 с.
23. Блага К., Шебек М. Я твой ученик, ты мой учитель: Кн. для учителя: Пер. с чешск. − М.: Просвещение, 1991. − 143с.
24. Бовуар де С. Друга стать: В 2-х т. − К.: Основи, 1994. − Т.1. − 392с.
25. Бодалев А.А. Личность и общение: Избранные труды. − М.: Педагогика, 1983. − 272с.
26. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. − М.: Просвещение, 1968. − 435с.
27. Божович Л.И. Психологические закономерности формирования личности в онтогенезе // Вопросы психологии. − 1976. − № 6. − С. 45 − 53.
28. Бондаровська В. Жінка та бізнес. Від гендерної рівності до психологічних засад успіху. Бізнес: Навч. програма для жінок. − К., 2001. − 64с.
29. Брандт Г.А. Природа женщины. − Екатеринбург: Гуманитарный университет, 2000. − 180с.
30. Бреслав Г.М., Хасан Б.И. Половые различия и современное школьное образование // Вопросы психологии. − 1990. − № 3. − С. 64 − 69.
31. Брутман В.И., Варга А.Я., Хамитова И.Ю. Влияние семейных факторов формирования девиантного поведения матери // Психологический журнал. − 2000. − Т.21. − № 2. − С. 79 − 87.
32. Брутман В.И., Радионова М.С. Фомирование привязанности матери к ребенку в период беременности // Вопросы психологии. − 1997.- № 7. − С. 38 − 47.
33. Буева Л.П. Человек: деятельность и общение. − М.: Мысль, 1978. − 216с.
34. Булах І.С. Методичні засади реалізації майбутніми вчителями основних положень особистісно орієнтованого виховання підлітків // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова: Зб. наукових праць. − К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. − № 3 (27). − С.140 − 148. − (Серія № 12 Психологія”).
35. Булах І.С. Психологія особистісного зростання підлітка: Монографія. − К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2003. − 340с.
36. Бызова В.М. Влияние особенностей личности на половые взаимоотношения в юношеском возрасте // Дисс канд. пс. наук. − Л., 1985. − 146с.
37. Варга А.Я. Идентификация с родителями и формирование психологического пола. Критический подход к решению проблемы: Сборник научных трудов / Под ред. А.А.Бодалева // Семья и формирование личности. − М., 1981. − С. 10 − 15.
38. Васильева О.С., Демченко Е.А. Изучение основных характеристик жизненной стратегии человека // Вопросы психологии. − 2001. − № 2. − С. 74 − 85.
39. Васютинський В.О. Особливості статеворольового самовизначення хлопчиків - підлітків з неповної сім’ї // Дис... канд. пс. наук . − К., 1992. − 135с.
40. Вейнингер О. Пол и характер. − М.: ТЕРРА, 1992. − 480с.
41. Весельницкая Е. Женщина в мужском мире. − СПб.: Импакс, 1993. − 126с.
42. Вівчарик Т.П. Психологічні механізми самореалізації жінки (на прикладі жіночої молоді, включеної у творчу професійну діяльність) // Автореф. дис канд. психологічних наук. − К., 2000. − 20с.
43. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посібник / О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В.Огороднійчук та ін. − К.: Просвіта, 2001. − 416с.
44. Визгина А.В., Пантилеев С.Р. Проявление личностных особенностей в самоописаниях мужчин и женщин // Вопросы психологии. − 2001. − № 3. − С. 91 − 100.
45. Виноградова Т.В., Семенов В.В. Сравнительные исследования познавательных процессов у мужчин и женщин: роль биологических и социальных факторов // Вопросы психологии. − 1993. − № 2 − С.63 −74.
46. Волошинов Н.Л. Удовлетворенность учителей физической культуры своей профессией и условиями работы // Психофизиологические аспекты спортивной и учебной деятельности. − Л., 1987. − С. 99 −104.
47. Воронина О. Введение в гендерные исследования // Материалы Первой Российской летней школы по женским и гендерным исследованиям. Валдай-96”. − М.: МЦГИ, 1997. − С. 29 − 34.
48. Выготский Л.С. Психология развития как феномен культуры // Избранные психологические труды в 70-ти томах / Под ред. М.Г.Ярошевского. − М.; Воронеж: МОДЭК, 1996. − 512с. − (Серия Психологи отечества”).
49. Выготский Л.С. Собрание сочинений в 6 т. / Ред. А.В.Запорожец. − М.: Педагогика, 1983. − Т.3. − 367с.
50. Гадасина А.Д. Плоды запретов. Подростки и секс: Книга для учителя / А.Д.Гадасина. − М.: Просвещение, 1991. − 80с.
51. Гальперин П.Я. и др. Актуальные проблемы возрастной психологии: Материалы к курсу лекций / П.Я.Гальперин, А.В.Запорожец, С.Н.Карпов. − М.: МГУ, 1978. − 118с.
52. Гальперин П.Я. Лекции по психологии: Учебное пособие. 2-е изд. − М.: КДУМ-КДУ, 2005. − 400с.
53. Гафизова Н.Б. Роль средств массовой информации в формировании и поддержании традиционных ролей мужчин и женщин // Практикум по гендерной психологии / Под ред. И.С. Клециной. − СПб.: Питер, 2003. − С.113 − 118. − (Серия Практикум по психологии”).
54. Геодакян В.А. Дифференциальная смертность и норма реакции мужского и женского пола. Онтогенетическая и филогенетическая пластичность // Общая биология. − 1974. − Т.35. − № 3. − С. 376 − 385.
55. Гиллиган К. Иным голосом: психологическая теория развития женщин // Этическая мисль: Научно - публицистические чтения. 1991 / Общ. ред. А.А. Гусейнова. − М.: Республика, 1992. − С. 352 − 371.
56. Гнатенко П.И., Павленко В.Н. Идентичность: философский и психологический анализ. − К., 1999. − 466с.
57. Говорун Т., Кікінежді О. Стать та сексуальність: психологічний ракурс: Навч. посібник. − Тернопіль: Богдан, 1999. − 384с.
58. Говорун Т.В. Соціалізація статі як фактор розвитку Я-концепції // Автореф. дис... доктора пс. наук. − К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2002. − 35с.
59. Голованова Т.П. Цілі, завдання та зміст педагогіки гендера // Проблеми освіти: Науково-методичний збірник / Кол. авт. − К.: Наук.-метод. центр вищої освіти, 2002. − Вип. 27. − С. 88 − 95.
60. Гошовська Д.Т. Психологічні особливості розвитку самоакцептації в дівчаток-підлітків (на матеріалах різних освітніх закладів // Дис... канд. пс. наук. − К., 1997. − 166с.
61. Гошовський Я.О. Становлення образу Я в підлітків школи інтернату в умовах депривації батьківського впливу // Дис... канд. пс. наук. − К., 1995. − 177с.
62. Грошев И.В. Гендерная невербальная коммуникация в рекламе // Социологические исследования . − 1999. − № 4. − С. 71 − 77.
63. Грошев И.В. Гендерные образы рекламы // Вопросы психологии. − 2000. − № 6. − С. 38 − 49.
64. Грошев И.В. Образ женщины в рекламе // Женщина. Гендер. Культура / Под ред. З.А.Хоткиной, Н.Л.Пушкаревой, Н.И.Трофимовой. − М., 1999. − С. 331 − 343.
65. Грошев И.В. Полоролевые стереотипы в рекламе // Психологический журнал. − 1998. − Т.19. − № 3. − С. 112 − 119.
66. Грошев И.В. Психофизиологические различия мужчин и женщин. − М.: МПСИ; Воронеж: МОДЭК, 2005. − 463с. − (Серия «Библиотека студента»).
67. Гулевська-Черниш А. Гендерна освіта молоді через громадські організації: міжнародний досвід // Імідж сучасного вчителя. − № 1. − 2002. − С. 20 − 22.
68. Гусева А.Г. Особенности познания себя студентами ВУЗа в зависимости от половой принадлежности // Автореф. дисс канд. пс. наук. − М., 1981. − 18с.
69. Гусева Ю.Е. Гендерная социализация // Практикум по гендерной психологии / Под ред. И.С.Клециной. − СПб.: Питер, 2003. − С. 85 − 90. − (Серия Практикум по психологии”).
70. Гусева Ю.Е., Сабунаева М.Л. Гендерные стереотипы: возрастной аспект // Практикум по гендерной психологи / Под ред. И.С.Клециной. − СПб.: Питер, 2003. − С. 153 − 163. (Серия Практикум по психологии”).
71. Гуткина Н.И. Личностная рефлексия в подростковом возрасте // Дисс канд. пс. наук. М., 1983. − 176с.
72. Джейс Ф.Л. Самоисполняющиеся пророчества: гендер с социально-психологической точки зрения // Сексология / Под ред. Д.Н.Исаева - СПб.: Питер, 2001. − С. 144 − 161.
73. Дмитриев Г.Д. Многокультурность как дидактический принцип // Педагогика. − 2000. − № 10. − С. 7 − 9.
74. Дмитрова Т.В. Образ Я” як регулятор міжособистісних стосунків у ранній юності // Дис канд. пс. наук. − К., 1993. − 186с.
75. Долинська Л.В. Особистісно професійне зростання майбутнього вчителя методом керованого інтеріндивідуального навчання // Наукові записки.: Збірник наукових праць. − К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2000. − Ювілейний вип. − С. 93 − 98.
76. Драгунова Т.В. Проблема конфликта в подростковом возрасте // Вопросы психологии. − 1972. − № 2. − С. 25 − 38.
77. Дубинин Н.П., Карпец И.И., Кудрявцев В.М. Генетика, поведение, ответственность: О природе антиобщественных поступков и путях их предупреждения. − М.: Политиздат, 1982. − 304с.
78. Дьяконов Г.В. Диалог как со-бытие” и само-бытие” // Актуальні проблеми психології: традиції і сучасність: Матеріали конференції. − К., 1993. − Т.1. − С. 194 − 201.
79. Єрмоленко В.О. Психологія жіночої освіти та деякі вітчизняні й зарубіжні методичні рекомендації минулих століть // Проблеми освіти: Наук.-метод. збірник. − К.: Наук.-метод. центр вищої освіти, 2002. − Вип.27. − С.110 − 114.
80. Женская психология / Сост. Н.А. Литвинцева. − М.: Бизнес-школа, Интел-Синтез, 1994.- 318с.
81. Женщина на работе. − Ростов - на - Дону: Феникс, 1996. − 480с.
82. Женщина начальник. − Ростов - на - Дону: Феникс, 1996. − 512с.
83. Женщины в легендах и мифах: Пер. с англ. О.Перфильева. − М.: КРОН-ПРЕСС, 1998. − 592с. − (Серия Академия”).
84. Запорожец А.В. Основные проблемы онтогенеза психики: Избранные психологические труды: В 2-х т. Т.1: Психическое развитие ребенка / Под ред. В.В.Давыдова, В.П.Зинченко. − М.: Педагогика, 1986. &