ФОРМУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ: МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОТОКІВ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ПОПРОЦЬКИЙ Олександр Павлович

УДК 35.01(477)

ФОРМУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ:
МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОТОКІВ

25.00.02. механізми державного управління

дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

науковий керівник
С.А.Чукут
д. держ. упр., проф.

Київ 2009

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.
ВСТУП..

4
5

РОЗДІЛ 1
РОЛЬ ДЕРЖАВИ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ

1.1. Демократичні основи існування громадської думки та держава. Теоретико-методологічні засади.

14

1.2. Держава та формування соціетальної моделі громадської думки

29

1.3. Інформаційні потоки та напрями впливу держави на формування громадської думки.

46

Висновки до розділу 1...

76

РОЗДІЛ 2
МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОТОКІВ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ

2.1. Інституційні основи державного регулювання в процесі формування громадської думки....

79

2.2. Нормативні основи державного регулювання інформаційних потоків у процесі формування громадської думки.

89

2.3. Форми та методи державного регулювання інформаційних потоків..

105

Висновки до розділу 2 ..

116

РОЗДІЛ 3
УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОТОКІВ ПРИ ФОРМУВАННІ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ

3.1. Основні проблеми взаємодії влади та суспільства в Україні в процесі формування громадської думки

120

3.2. Напрями вдосконалення зворотного зв’язку між суспільством та владою в процесі формування громадської думки в Україні..........................

131

3.3. Удосконалення державного регулювання інформаційних потоків у процесі формування громадської думки в Україні.........................................

151

Висновки до розділу 3

168

ВИСНОВКИ .........................................................................................................

170

ДОДАТКИ.............................................................................................................

176

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................

202

ВСТУП

Актуальність теми. Формування громадянського суспільства в Україні вимагає від держави безпосередньої співучасті. Дотримання основних свобод людини, створення демократичних умов її життя та формування громадської думки усе це передумови існування правової держави, розвиток якої передусім залежить від дотримання законодавчих норм та правил, що всебічно захищають права громадян.
Одну із головних ролей у становленні та розвитку громадянського суспільства відіграє громадська думка, яка в правовій державі має відігравати основну роль при прийнятті суспільно важливих рішень. Саме громадська думка як першоджерело та індикатор соціальних настроїв у державі найчастіше стає об’єктом маніпуляцій.
Актуальність даного дослідження зумовлена посиленням впливу інформаційних потоків на формування громадської думки в Україні, що є причиною виникнення низки проблем у становленні та розвитку демократичного суспільства в Україні.
Нинішня система державного управління в Україні недостатньо забезпечує умови демократичного формування громадської думки, її розвитку та вираження. Недоліки українського законодавства у галузі інформації зводять нанівець спроби представників державної влади розвивати демократичне суспільство в Україні.
Діяльність держави в цьому напрямі характеризується відсутністю виваженого державного регулювання інформаційних потоків, а також проблемами в інституційній та нормативно-правовій сферах державного управління.
Спостерігаються певні ускладнення в дієвості механізмів державного управління в галузі інформації, які перешкоджають ефективній взаємодії влади та громадян. Держава в особі її органів недостатньо поінформована про стан, проблеми та очікування своїх громадян. Водночас в Україні бракує відкритості влади перед суспільством.
Інформаційні потоки в національному просторі поширюють інформацію серед громадян та впливають на суспільну свідомість. Використання технологій впливу у процесі здійснення недобросовісної інформаційної політики органами державної влади та політичними партіями, а також маніпуляцій під час виборчих кампаній ставить під загрозу демократичні засади існування суспільства, зокрема свободу слова, вибору, волевиявлення тощо. Розвиток та використання інформаційних технологій у сучасному суспільстві викликає потребу їх коригування та регулювання з боку держави.
Теоретичним та методологічним підґрунтям дослідження є наукові розробки вітчизняних і зарубіжних учених, праці яких присвячені дослідженням громадської думки, державного управління, соціології, синергетики.
Серед відомих вітчизняних і зарубіжних дослідників процесу становлення громадської думки слід відзначити: Г.Гегеля [30], Т.Гоббса [31], Е.Ноймана [129, 130], Н.Хомського [222], Ж.Бодрійяра [15,16], С.Кара-Мурзу [74-76], Дж.Цаллера[224], У.Ліпмана [102, 252], Д.Локка [108], Е.Берна [10], Г.Грачов [35], Дж.Едельмана [249], Е.Дюрана [248], Г.Лебона [95], Л.Леві-Брюля [97], П.Ласарсфельда [256], Г.Маркузе [118], С.Московичи [126], І.Панаріна [141], С.Расторгуєва [167, 168], П.Рікера [178], П.Штомпку [231], А.Морозова [124], І.Федякіна [210], А.Цуладзе [225, 218], Г.Шиллера [238], К.Юнга [243], Ц.Короленко [84, 85], П.Шампаня [235], О.Доценко [49], О.Донченко [46, 47, 48], Ю.Романенка [48, 172,173], Ю.Сурміна [194, 195], Г.Почепцова [163-168], В.Петрика [143].
Дослідженням різноманітних аспектів державного управління та впливу на них інформаційних складових займалися Е.Тофлер [204], А.Грамши [34], В.Речицький [177], А.Пригожин [171], В.Бакуменко [7], Є.Ромат [182], С.Телешун [197], М.Каранфілов [77], В.Богданович [14], А.Семенченко [14], Ю.Кальниш [143], Н.Грицяк [36].
Проблемам інформаційної політики та впливу громадської думки на процеси державотворення присвячені роботи Ф.Уебстера [207], Ч.Тіллі [201], С.Чукут [165, 231], Н.Драгомирецької [50], А.Позднякова [146], А.Дуди [52], В.Дрешпака [51], Н.Дніпренко [44], Т.Джиги [40, 41].
Для дослідження також використано нормативно-законодавчу базу України, міжнародні правові акти, положення, декларації тощо.
Серед основних проблем у регулюванні інформаційних потоків в Україні не досить досконала нормативно-правова база; відсутність чітких повноважень державних інституцій, які працюють в інформаційній сфері; недостатня кількість ґрунтовних досліджень інформаційних технологій, що впливають на процес трансформації громадської думки та, передусім, неповне розуміння самої структури громадської думки та її елементів. Не в повному обсязі також досліджені механізми державного регулювання інформаційних потоків, які впливають на громадську думку, що значно ускладнює подальший розвиток демократичного громадянського суспільства в Україні. Так, найбільш дослідженими є методи та техніки впливу на громадську думку, водночас зовсім не досліджено, як ті чи інші повідомлення впливають на окремі структурні елементи громадської думки та яким чином запобігати таким перетворенням.
Таким чином, актуальність теми дослідження пов’язана з нагальною потребою вдосконалення механізмів державного коригування інформаційних потоків, що передбачає спостереження за інформаційними відносинами у державі та здійснення координуючих заходів щодо їх розвитку, а також державного регулювання інформаційних потоків у випадку захисту громадської думки від прихованого впливу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з науково-дослідними розробками кафедри інформаційної політики Національної академії державного управління при Президентові України за темами: Теоретико-методологічні засади інформаційної політики в сучасних умовах державотворення” (НДР№0102U002540), де автором як науковим співробітником проаналізовано функції держави із забезпечення демократичного формування громадської думки та розроблено рекомендації щодо їх удосконалення; Розроблення науково-методичного забезпечення зв’язків з громадськістю в органах державної виконавчої влади” (НДР№0107U005909), у рамках якої автором розроблено методологію проведення моніторингу громадської думки щодо діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; Налагодження механізмів ефективної взаємодії уряду з громадськістю та засобами масової інформації: теоретико-прикладний аспект” (НДР № 0109U003027), у якій автор запропонував новий механізм державного регулювання інформаційних потоків при формуванні громадської думки.
Окремі положення дисертаційного дослідження були використані у процесі розробки робочих програм навчальних дисциплін кафедри інформаційної політики, зокрема: Інформаційна політика та зв’язки з громадськістю”, Інформаційні виборчі технології”, Зв’язки з громадськістю в державному управлінні”.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні результативних механізмів державного регулювання інформаційних потоків у процесі формування громадської думки суб’єктами державного управління, визначенні та формулюванні практичних рекомендацій щодо побудови взаємовідносин та взаємодії з громадськістю в системі державного управління з урахуванням громадської думки.
Вивчення громадської думки та методів впливу на неї має ґрунтуватися на основі фундаментальних досліджень інформаційних потоків з використанням сучасних технологій у системі державного управління.
Досягнення мети передбачає вирішення комплексу проблем щодо вдосконалення державного регулювання інформаційних потоків, а також, на основі аналізу вітчизняних та зарубіжних наукових досліджень у даній галузі, вирішення таких завдань:
- здійснити теоретико-методологічний аналіз механізмів державного регулювання інформаційних потоків при формуванні громадської думки у вітчизняній та зарубіжній літературі;
- проаналізувати структуру громадської думки, запропонувати нове її визначення та модель формування для поглиблення розуміння поняття громадської думки та її складових елементів у державному управлінні;
- визначити основні етапи та напрями впливу інформаційних потоків на формування громадської думки і встановити основні методи її вираження, що дасть змогу органам державної влади відслідковувати та запобігати неправомірним діям суб’єктів інформаційних відносин та сприяти розвиткові свободи слова;
- визначити засоби та канали впливу на громадську думку в Україні, а також проаналізувати наслідки такого впливу, що сприятиме державному нагляду за правомірністю дій суб’єктів інформаційних відносин та надасть можливість їх коригування;
- розглянути інформаційні потоки впливу на формування громадської думки, визначити основні проблеми та недоліки їх державного регулювання в Україні, що надасть змогу розробити рекомендації щодо їх усунення;
визначити напрями використання моделі громадської думки в діяльності органів державної влади, а також розробити рекомендації щодо вдосконалення державного регулювання інформаційних потоків та захисту громадської думки в Україні.
Об’єкт дослідження громадська думка, структура її складових елементів та рівні їх взаємодії між собою, методи її формування й вираження.
Предмет дослідження механізми державного регулювання інформаційних потоків при формуванні громадської думки.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що вдосконалення механізмів державного регулювання інформаційних потоків сприятиме демократичному розвитку громадської думки в Україні; поліпшить умови роботи органів державної влади з питань формування, розвитку, вираження та врахування громадської думки, підвищить рівень її державного захисту від прихованого впливу інформаційних повідомлень, що поширюються в інформаційному просторі України.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять насамперед системний та синергетичний підходи, що дало змогу проаналізувати громадську думку як багаторівневу систему, елементи якої пов’язані між собою та створюють складну фрактальну систему, встановити типи зв’язків між її елементами. Для дослідження механізмів державного регулювання застосовано комплексний підхід. Зокрема, запропоновано розглядати сукупність механізмів державного регулювання інформаційних потоків і, відповідно, діяльність органів державної влади як цілісну систему.
У дисертації використано: порівняльний метод для визначення інституційних та правових проблем у регулюванні інформаційних потоків при формуванні громадської думки; дедуктивний та індуктивний методи для аналізу механізмів державного управління в інформаційній сфері та встановлення нових підходів до регулювання інформаційних потоків впливу на громадську думку; метод аналізу і синтезу у процесі розробки моделі громадської думки та визначення зв’язків між ними. Це надало можливість досягти поставленої мети та отримати відповідні результати й висновки.
Висновки та рекомендації стосовно впровадження в Україні новітніх підходів щодо регулювання інформаційних потоків, які впливають на стан і розвиток громадської думки, були сформульовані за допомогою прогностичного методу. Застосування методів логічного узагальнення забезпечило послідовність проведення наукового дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає насамперед у тому, що дисертаційна робота є першим комплексним дослідженням проблем формування громадської думки, у якому розроблено її матричну модель та запропоновано рекомендації щодо вдосконалення державного регулювання інформаційних потоків в Україні.
На основі одержаних результатів у дисертації:
уперше:
запропоновано авторську модель громадської думки, створену на основі матриці соціетального психофрактала, сутність якої полягає у створенні нового підходу до розуміння структури громадської думки, відображенні зв’язків між усіма її складовими елементами, поглибленні розуміння наслідків впливу інформаційних повідомлень на формування громадської думки, що може використовуватись у процесі державного регулювання інформаційних потоків та визначення інформаційних повідомлень, створених з метою прихованого впливу на суспільну свідомість;
встановлено послідовність процесу формування громадської думки під впливом інформаційних потоків, який містить етапи формування, факторизації, форматування, фракталізації, формулювання і фронтації громадської думки та описує особливості її розвитку на кожному з них;
удосконалено:
типологію формування, трансформації та вираження громадської думки, а також методи та способи впливу на неї; формування поділяється на базисне, закріплююче та трансформаційне; трансформація на еволюційну, революційну, маніпуляційну, цільову, програмну та системну; вираження на хаотичне, програмоване та систематичне; методи впливу поділяються на розсіяний, цілеспрямований, суб’єктно спрямований та предметно спрямований, а сам вплив може здійснюватися ситуативним, плановим, програмним та системним способами;
інституційний аспект державного регулювання інформаційних потоків, який полягає в перерозподілі необхідних функцій між існуючими органами державної влади, а також створенні нового органу державної влади Національного комітету захисту громадської думки та фонду громадського захисту, які покращать роботу інституційної системи за методом стримувань та противаг;
нормативно-правовий аспект шляхом внесення поправок у низку законів України в галузі інформації та інформаційної політики, а також розроблено проект Закону України Про захист громадської думки”, який може стати основою для державного регулювання інформаційних потоків впливу на громадську думку в Україні;
набули подальшого розвитку:
концепції та погляди вчених щодо структури громадської думки та інформаційних потоків, які проявилися в розробці нового підходу до визначення поняття громадської думки та нових типів інформаційних потоків;
механізми державного регулювання інформаційних потоків і протистояння прихованому впливу на громадську думку та суспільну свідомість, які сприяють демократизації процесу формування, розвитку і вираження громадської думки.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження сприятимуть коригуванню та регулюванню інформаційних потоків органами державної влади, дослідженню каналів та змісту повідомлень державними інституціями, демократичному формуванню громадської думки, піднесенню її морального, культурного і правового рівнів.
Застосування досліджених автором засобів і методів визначення впливу на громадську думку стане в пригоді як державним інституціям, так і спеціальним організаціям у процесі регулювання інформаційних потоків в інформаційному просторі України, а створення Національного комітету захисту громадської думки надасть можливість розв’язати проблеми державного нагляду за інформаційними потоками та забезпечити демократичне його функціонування, яке має ґрунтуватися на принципі стримувань та противаг.
Результати дослідження використовуються у навчальному процесі під час викладання навчальних дисциплін у Національній академії державного управління при Президентові України, таких як Інформаційна політика та зв’язки з громадськістю” і Інформаційна політика в Україні” (довідка про впровадження № 566 від 17 листопада 2008 р.), при розробці робочої програми навчальної дисципліни Інформаційні виборчі технології”.
Матеріали дисертації використовувалися під час виконання науково-дослідних робіт за комплексним науковим проектом Державне управління та місцеве самоврядування” в Національній академії державного управління при Президентові України у 2005-2007 рр. (довідка № 479 від 5 листопада 2008 р.).
Отримані дисертантом результати були використані в підготовці практичних рекомендацій з питань взаємодії з громадськістю для Головного управління державної служби України, при написанні аналітичних документів та наданні консультативної підтримки органам державної влади з питань налагодження дієвих контактів із громадськістю (довідка про впровадження № 1538/30-09 від 11 березня 2009 р.).
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи були апробовані на наукових конференціях та круглих столах. Основні результати й висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри інформаційної політики Національної академії державного управління при Президентові України протягом 2005-2009 рр.
Результати дисертаційного дослідження були обговорені та схвалені на розширеному засіданні кафедри інформаційної політики Національної академії державного управління при Президентові України (протокол № 4 від 2жовтня 2008 р.), на науково-практичних конференціях за міжнародною участю Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (Київ, 2006), Стратегія реформування державного управління на засадах демократичного врядування” (Київ, 2007), на круглих столах та методологічних семінарах в органах державної влади, зокрема в Головному управлінні державної служби України (Київ, 2009).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Обсяг роботи становить 215сторінок, з них 175сторінки основного тексту, 9рисунків, 5додатків. Список використаних джерел налічує 270найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретико-методологічне узагальнення, обґрунтування та сучасне вирішення актуального наукового завдання щодо вдосконалення механізмів державного регулювання інформаційних потоків на основі запропонованої авторської моделі формування громадської думки. Результати дослідження підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізована мета й завдання дослідження дають підстави сформулювати наступні висновки та рекомендації:
1. Теоретико-методологічний аналіз наукових джерел українських та зарубіжних авторів з проблем формування громадської думки та державного управління засвідчує, що недостатньо уваги приділяється вивченню проблем формування громадської думки та впливу інформаційних потоків на її формування і розвиток. У контексті даного дослідження основу державної інформаційної політики становлять структури органів державної влади, на які покладено функції управління та координації інформаційних потоків. Неконтрольовані інформаційні потоки можуть становити загрозу демократичним процесам, які відбуваються в нашій державі. Тому удосконалення механізмів державного регулювання інформаційних потоків є надзвичайно важливим питанням для державного управління.
2. Громадська думка це комплексне утворення стереотипів, сформоване на основі соціетального психофрактала конкретної соціальної спільноти, яке формується під впливом духовних, культурних, етнічних, геополітичних та інших соціальних факторів і становить єдину систему оцінок та ставлень даної спільноти до актуалізованих проблем, подій і фактів суспільного життя. Складові елементи громадської думки перебувають у структурній матриці соціетальному психофракталі”, що становить її каркас. Для державного управління надзвичайно важливо досліджувати не лише рівні етальності психофракталів, а й мати можливість визначати шляхи їх трансформації. Громадська думка має формуватися самостійно, змінюючись відповідно до реальних подій та явищ у житті суспільства. Саме забезпечення державою умов для вільного формування та розвитку громадської думки визначає демократичні основи існування суспільства.
3. Вплив на формування громадської думки має кілька різновидів: розсіяний, цілеспрямований, плановий, під дією яких відбувається трансформація громадської думки. Визначено кілька видів перенесення думок: фактичне приєднання, формальне приєднання, перенесення. Вплив держави на формування громадської думки за підходом до його здійснення можна визначити як організаційний або програмно-ситуаційний. Організаційний підхід характеризується використанням інституційного, нормативно-правового, організаційного напрямів, а програмно-ситуаційний підхід програмного, ситуативного та комплексного напрямів. Вираження громадської думки здійснюється у вигляді соціологічних опитувань, референдумів, плебісцитів, скарг, петицій, звернень громадян, дискурсів, дебатів, ЗМІ, інститутів політичного посередництва, політичних партій, громадських організацій та асоціацій, неформальних лобістських організацій, громадських приймалень (мережевих організацій) тощо. Вираження громадської думки, так само як і її формування, відбувається хаотично, програмовано та систематично. Її вільне вираження є однією з основних передумов демократичного суспільства. Систематичне вираження громадської думки поширюється в суспільстві, а також досягає органів державної влади, формуючи інформаційні потоки.
4. Формування громадської думки здійснюється із використанням технологічно різних інформаційних каналів, які пропускають основні інформаційні потоки. Найбільше впливають на стан суспільної свідомості методи впливу з використанням усіх засобів масової інформації, таких як друковані засоби масової інформації, Інтернет, телебачення, радіо та чутки. Формування громадської думки здійснюють найчастіше її лідери священики, політично та ідеологічно заангажовані науковці, діячі культури, політики, політологи, політтехнологи, політичні та соціоетнічні групи чи колективи, заангажовані та спеціалізовані мас-медіа, бізнес-групи, асоціативні групи інтересів, громадські утворення, пов’язані з ними лобісти у цілому всі ті, хто зацікавлений у зміні уявлень суспільства на користь тих ідеограм, які вони формують у власних інтересах. Держава має не лише відслідковувати можливе використання таких технологій зацікавленими групами, а й уживати всіх заходів щодо запобігання таким акціям та притягнення до відповідальності їх замовників. Це, передусім, нагляд за використанням каналів інформації та за інформаційними потоками, які вирують в інформаційному просторі, а також встановлення принципів та норм використання інформаційно-комунікативного потенціалу органів державної влади в галузі інформації для створення умов демократичного формування, розвитку та вираження громадської думки.
5. Інформаційні потоки в державному управлінні поділяються на прямоспрямовані (від держави до громадськості) та зворотноспрямовані (від громадськості до держави). До прямоспрямованих віднесено організаційні, регулятивні, стимулюючі, установчі, контрольні та охоронні. До зворотних інфор­маційних потоків, що виникають як відповідь на прямі інформаційні потоки, віднесено комунікативні, компромісні, реакційні, петиційні, інфор­мативні та захисні. До основних функціональних підходів державного регулювання інформаційних потоків належать: забезпечення свободи слова й думки; надання права на вільне вираження власних поглядів, на інформацію тощо; наділення обов’язками надання своєчасної достовірної інформації як органів державної влади, так і засобів масової інформації; встановлення заборон на використання прихованих методів впливу, використання інформації проти свобод людини тощо. Жоден із органів державної влади в Україні в галузі інформації не розв’язує проблеми забезпечення вільного розвитку та вираження громадської думки. Так само не приділено увагу регулюванню інформаційних потоків, що часто призводить до маніпуляцій громадською думкою, викривлення реальності, впливу на свідомість та підсвідомість. Серед механізмів державного регулювання інформаційних потоків виділено: забезпечення відкритості та прозорості влади; забезпечення права вільного висловлювання та вираження громадської думки; обов’язкове врахування громадської думки; здійснення нагляду держави за поширюваною інформацією, введення обмежень, а в крайньому разі і заборони на інформацію маніпулятивного та неправомірного характеру. У процесі дослідження було виявлено прогалини в законодавстві, які надають можливість здійснювати безконтрольну інформаційну діяльність із використанням засобів масової інформації. Кожен механізм має свої специфічні підходи, функціональність у діяльності та набір елементів. Серед органів у галузі інформації, які закони наділяють повноваженнями щодо діяльності в інформаційному просторі, не можна виділити такий, що забезпечив би своїми повноваженнями всі наявні проблеми регулювання інформаційних потоків та запобігання маніпуляційним акціям усіма каналами поширення інформації.
6. У плановій діяльності органів державної влади практично не передбачається функція вираження та обов’язкового врахування громадської думки в разі прийняття політичних рішень. Розв’язанням комплексної проблеми регулювання інформаційних потоків може стати більш ефективний розподіл функцій між органами державної влади в Україні, забезпечення яких охопить усі проблеми захисту інформації в різних сферах діяльності держави та суспільства. Використання органами державної влади моделі громадської думки у вигляді матриці соціетального психофрактала надасть можливість здійснювати нагляд за динамікою розвитку громадської думки як самостійно, під впливом природних суспільно-політичних явищ, так і за можливого використання маніпуляційних технологій сторонніми групами у власних інтересах.
На підставі зроблених висновків вважаємо необхідним надати низку рекомендацій:
Більш досконалою інституцією державного регулювання інформаційних потоків може стати спеціалізований профільний державний орган Національний комітет захисту громадської думки України. Цей орган державної влади має бути наділений функціями координаційно-консультаційного органу у сфері регулювання інформаційних потоків, який здійснює не стільки виправлення наслідків інформаційних впливів, скільки запобігання їм та інформування про наявні проблеми. Так, метою діяльності цього органу стане забезпечення інформаційно-психологічної безпеки громадян України; нагляд за правомірністю діяльності суб’єктів інформаційних відносин; регулювання та контроль інформаційних потоків у процесі здійснення захисту громадської думки від маніпуляційного впливу; сприяння вільному вираженню громадської думки; визначення проблем та очікувань громадян для розробки рекомендацій щодо їх враховування в діяльності органів державної влади.
Національний комітет захисту громадської думки має розв’язати проблему захисту громадської думки, регулювання інформаційних потоків для захисту громадськості від маніпуляцій, у тому числі й через засоби масової інформації, але не має права нав’язувати власні суб’єктивні погляди журналістам чи обмежувати їх у виконанні професійних обов’язків у рамках законів. Крім того, Національний комітет захисту громадської думки має стати органом, який буде стежити за дотриманням правових норм в інформаційних відносинах, які здійснюються на території України, що є також нині актуальною проблемою. У рамках системи стримувань та противаг основною противагою цьому органу можуть стати новостворені громадські організації, такі як Національна рада з питань захисту громадської думки, Фонд громадського захисту. Національна рада з питань захисту громадської думки, по суті, має бути об’єднанням громадян України, компетентних у питаннях демократизації суспільства, розвитку, вираження та захисту громадської думки, які є представниками Національного комітету захисту громадської думки у регіонах України та будуть здійснювати нагляд за діяльністю Національного комітету захисту громадської думки й дотриманням ним законів України та принципів демократії.
Законодавча база України потребує ретельного доопрацювання цього напряму, зокрема забезпечення певних бар’єрів на шляху маніпулятивних інформаційних потоків. Цю проблему слід вирішувати як на рівні гармонізації права на законодавчому рівні, так і на рівні вдосконалення державної влади. Розв’язанням цієї проблеми має стати внесення поправок до низки законів України, а саме: Про інформацію”, Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, Про телебачення і радіомовлення”. Поправки мають обмежити використання інформації з метою прихованого впливу на громадську думку та психологічні свободи громадян, а також запровадити відповідальність за здійснені порушення. Нормативно-правовою проблемою діяльності державної влади з регулювання інформаційних потоків є відсутність відповідного закону, який би їх регулював. Тому поряд із внесеними поправками до чинних законів потрібно ввести в дію новий Закон України Про захист громадської думки”, який зможе гарантувати правомірність дій Національного комітету захисту громадської думки та правовим методом узаконити регулювання інформаційних потоків, з метою забезпечення демократичності інформаційних відносин держави та обмеження прихованого впливу на громадян з використанням інформаційних каналів. Таким чином буде розв’язана проблема недостатнього врегулювання інформаційних відносин у питаннях впливу на громадську думку в Україні.

Існує нагальна потреба у створенні системи рейтингів проблем, яка дасть можливість встановити ступінь значимості соціальних проблем, стан соціально-політичних настроїв громадян, що значно підвищить роль громадської думки в прийнятті державно-управлінських рішень щодо суспільних проблем.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдеев Р. Ф. Философия информационной цивилизации / Р. Ф. Абдеев М. : ВЛАДОС, 1994. 336 с.
2. Авер’янов В. Б. Державне управління: європейські стандарти, досвід та адміністративне право / В. Б. Авер’янов К. : Юстініан, 2007. 288 с.
3. Америка: взгляд из России. До и после 11 сентября. М. : Ин-т Фонда «Общественное мнение», 2001. 318 с.
4. Арістова І. В. Державна інформаційна політика: організаційно-правові аспекти / І. В. Арістова. Ун-т внутрішніх справ; О. М. Бандурка (заг. ред.). Х. : УВС, 2000. 368 с.
5. Аронсон Э. Общественное животное. Введение в социальную психологію / Э. Аронсон. СПб. : Прайм-ЕВРОЗНАК, 2006. 416 с.
6. Артемов Г. П. Политическая соціологія / Г. П. Артемов. М. : Логос, 2002. 280 с.
7. Бакуменко В. Д. Формування державно- управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики / В. Д. Бакуменко. К. : Вид-во УАДУ, 2000. 324 с.
8. Бебик В. М. Менеджмент вибоpчої кампанії: pесуpси, технології, маpкетинг: Hавч.-метод. посіб. / В. М. Бебик. [Відп. pед. І. В. Хpонюк], К. : МАУП, 2001. 213 с.
9. Бебик В. М. Пресова еліта України: структура та соціальні настанови / В.М.Бебик // Командор. 1998. № 1. С. 25 27.
10. Берн Э. Игры, в которые играют люди; Люди, которые играют в игры: Психология человеческих взаимоотношений: Психология человеческой судьбы / Э. Берн. М. С. Мацковский (общ.ред.), А. А. Ярхо (пер.), Л.Г.Ионин (послесл.), Л. Г. Ионин (пер.), М. С. Мацковский (послесловие). С.Пб. : Университетская книга, 1998. 398 с.
11. Бехтерев В. М.Избранные труды по психологии личности / В. М. Бехтерев В 2 т. / Санкт- Петербургский гос. ун-т. Факультет психологии / Г.С. Никифоров. С.Пб. : Алетейя, 1999. (Российские психологи). Т. 2 : Объективное изучение личности. С.Пб. : Алетейя, 1999 283 с.
12. Бехтерев В. М. Коллективная рефлексология / В. М. Бехтерев П., 1921. С. 76.
13. Боброва И. Черный PR? Белый GR? Цветной IR? / И. Боброва, В.Зимин. М. : Вершина, 2006. 464 с.
14. Богданович В. Внутрішні та зовнішні фактори впливу на процес стратегічного планування у сфері державного управління забезпеченням національної безпеки України / В. Богданович, А. Семенченко // Вісник державної служби України. - 2006. - № 3. - С. 6-15.
15. Бодрийяр Ж. Реквием по масс-медиа / Ж. Бодрийяр // Поэтика и политика: альманах Рос.-франц. центра социологии и философии Ин-та социологии РАН, М. : Ин-т експеримент. социологии, 1999. С. 193 227.
16. Бодрийяр Ж. Симулякры и симуляции / Ж. Бодрийяр // Философия эпохи постмодерна. Сб. переводов и рефератов. Минск: Красико-принт, 1996. С.32 48.
17. Бодрийяр Ж. Общество потребления: Его мифы и структуры / Ж. Бодрийяр. М. : Республика; Культурная революция, 2006. 269 с.
18. БорисовБ. Л.Технологии рекламыи PR: Учеб. пособие для вузов / Б.Л.Борисов. М. : Гранд: Фаир-Пресс, 2001. 617 с.
19. Бришполец К. П. Методы политических исследований / К. П. Бришполец М., 2005. 221 с.
20. Бродская О. Человек массы или массовый человек? / О.Бродская., В. Лысенко // Персонал. 2004. № 3. С. 5661.
21. Бурдье П. Социология и демократия / П. Бурдье // Поэтика и политика : альманах Рос.-фр. центра социологии и философии Ин-та социологии РАН, - М. : Ин-т експеримент. социологии, 1999. С. 119 125.
22. Вайс К. Оцінювання / К. Вайс. К. : Основи, 2000, 671 с.
23. Варій М. Й. Оцінка соціально-психологічних явищ у військовому підрозділі: Науково- метод. посіб. / М. Й. Варій. Львів : Державний ун-т "Львівська політехніка", 1996. 60 с.
24. Варій М. Й. Політико-психологічні передвиборні та виборчі технології: Навч.-метод. посіб. / М. Й. Варій. К. : Ельга; Ніка-Центр, 2003. 400 с.
25. Вебер М. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика / М. Вебер К., 1998. 534 с.
26. Вендт А. Четыре социологии международных отношений / А. Вендт // Международные отношения: Социологические подходы. М. : [б.и.], 1998. 235 с.
27. Взаємодія правоохоронних органів та державних структур у протидії екологічній небезпеці: матеріали наук.-практ. конф. 3 листопада 2006р. / Львівський держ. ун-т внутрішніх справ / Р.І. Сибірна (упоряд.) Л. : ЛДУВС, 2007. 104 с.
28. Гаджиев К. С. Введение в политическую науку/ К. С. Гаджиев. М. : Логос, 1997. 544 с.
29. Гаджиев К. С. Введение в политическую философию / К. С. Гаджиев. М. : Логос, 2004. 336 с.
30. Гегель. Філософія має рацію / Гегель. М. : [б.в.], 1990. 234 с.
31. Гоббс Т. Левіафан / Т. Гоббс. К. : Дух і літера, 2005. 606 с.
32. Голобуцкий А. Цифровая демократия: реалии и перспективы / А.Голобуцкий. Режим доступу:
http://www.e-ukraine.org.ua/publications/is/Digital%20Democracy.htm.
33. Голобуцький О.П. Електронний уряд / О. П. Голобуцький, О.Б.Шевчук. К. : ЗАТ Атлант UMS”, 2002. 173 с.
34. Грамши А. Общие вопросы философии и эстетики / А. Грамши. Тюремные тетради // Искусство и политика: В 2 т. / Пер. с итал. М. : [б.и.], 1991. Т.1. С. 180.
35. Грачев Г.В. Информационно-психологическая безопасность личности: состояние и возможности психологической защиты / Г.В. Грачев. М. : РАГС, 1998 125 с.
36. Грицяк Н. В. Політологія: навч. посіб. / Н. В.Грицяк, Б. Л. Дем'яненко, В.М. / Дем'яненко. К. : ВЦ ТОВ Софія, 2008. 754 с.
37. Гудина Ю.В. Активность российских избирателей: теоретические модели и практика / Ю.В. Гудина // Полис. 2003. №1. С. 112123.
38. Гуторов В. Концепция киберпространства и перспективы современной демократии / В. Гуторов Режим доступу:
http://ims98.nw.ru/cgi-bin/GET_TEZ0.exe?NUM_LINK=54.
39. Дегтярев А. А. Принятие политических решений / А. А. Дегтярев М. : КДУ, 2004. 416 с.
40. Джига Т. В. Методи та технології впливу політичної реклами (на прикладі передвиборної кампанії): Дис... канд. політ. наук: 23.00.03 / Т. В. Джига К., 2003. 295 с.
41. Джига Т. В.Політична реклама в Україні / Т. В. Джига К. : Центр вільної преси, 2002. 77 с.
42. Дилигенский Г. Политика и общественное мнение в России / Г.Дилигенський // Мировая экономика и междунар. отношения. 2001. №10. С. 4657.
43. Дилигенский Г. Г. Люди среднего класса / Г. Дилигенський. М. : Ин-т Фонда Обществ. мнение, 2002. 285 с.
44. Дніпренко Н. К. Комунікація, демократичні стандарти в роботі органів державної влади: навч. посібник для держ. Службовців / Н. К. Дніпренко, Н.В. Окша, Т. С. Андрійчук К. : Вістка, 2008. 164 c.
45. Докторов Б. З. Эпоха Ельцина: мнения россиян. Социологические очерки. М.: Институт Фонда Общественное мнение, 2002. 382 с.
46. Донченко О. А. Психофрактали як природня вимога ненасильства в управлінні / О. А. Донченко. Режим доступу: http://politicon.iatp.org.ua/tm/donchnenas.htm.
47. Донченко О. А. Соціетальна психіка як складова менталітету політичного / О.А. Донченко. Режим доступу: http://politicon.iatp.org.ua/tm/donchmp2.htm
48. Донченко О. А. Архетипи соціального життя і політика / О. А. Донченко, Ю.В. Романенко. монографія. К. : Либідь, 2001. 334 с.
49. Доценко Е. Л. «Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита. М. : ЧеРо, 1997. 344 с.
50. Драгомирецька Н. М. Теоретико-методологічні основи вимірювання ефективності комунікативної діяльності державного службовця / Н.М.Драгомирецька. Одеса : "ВидавІнформ" ОНМА, 2006. 181 с.
51. Дрешпак В. М. Практика взаємодії органів державного управління та місцевого самоврядування із засобами масової інформації: практикум / В. М. Дрешпак. Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2007. 80 с.
52. Дуда А. Посібник з розвитку громад: практичний порадник для небайдужих / А. Дуда, Л. Єльчева, І. Ібрагімова та ін. / Демократизація України: програма малих проектів / Н. Балдич (редкол.). К. : ЛАТ&К, 2007. 458 с.
53. Жиганов Э. Н. Стратегический анализ политики / Э. Н. Жиганов. М. : Аспект-Пресс, 2006. 272с.
54. Жмуров Д. Теленасилие (Манипуляции на российских телеканалах) / Р.Жмуров. Режим доступу: //http://psyfactor.org/propaganda9.htm.
55. Завадский И. И. Информационная война - что это такое? / И. И. Завадский // Конфидент. 1996. №4. С. 10-18.
56. Закон України Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів. [електронний ресурс] Режим доступу: http://www. zakon.rada.gov.ua.
57. Закон України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні. [електронний ресурс] Режим доступу: http://www. zakon.rada.gov.ua.
58. Закон України Про захист суспільної моралі. [електронний ресурс] Режим доступу: http://www. zakon.rada.gov.ua.
59. Закон України Про інформацію. [електронний ресурс] Режим доступу: http://www. zakon.rada.gov.ua.
60. Закон України Про рекламу. [електронний ресурс] Режим доступу: http://www. zakon.rada.gov.ua.
61. Закон України про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки // Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2007. N 12, ст. 102.
62. Закон України Про телебачення і радіомовлення. [електронний ресурс] Режим доступу: http://www. zakon.rada.gov.ua.
63. Зернецька О. В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини. К.: Освіта, 1999. 351 с.
64. Ижик П. Информационное общество и демократия / П. Ижик // День. 2004. - №228. Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/129208/.
65. Интенсивная социально-психологическая подготовка политических активистов // ПСИ-ФАКТОР. Режим доступу: http://psyfactor.org/kandidat1.htm
66. Информационное общество парадигмы и базовые технологии. Режим доступу: http://iol.spb.osi.ru/E26.html.
67. Информационное общество и демократия. Режим доступу: http://www.iatp.org.ua/cen/libr/kuzmenko.html.
68. Информационные потоки в гражданском обществе Режим доступу: http://www.asi.org.ru.
69. Інформаційна відкритість української влади. Аналітична доповідь. К. : НІСД, 2002. 59 с.
70. Каныгин Ю. М. Основы когнитивного обществознания (Информационная теория социальных систем) / Ю. М. Каныгин. К. : [б.и.], 1993. 323 с.
71. Каныгин Ю. М. Основы теоретической информатики / Ю. М. Каныгин, Г.И.Калитич. К. : Наукова думка, 1990. 230 с.
72. Капелюшний А. О. Енциклопедія афоризмів і крилатих фраз / А.О.Капелюшний // Журналістика це спосіб життя. Львів: ПАІС, 2004. С 248
73. Капустин Б. Г. Моральний выбор в политике / Б. Г. Капустин. М. : МГУ, КДУ, 2004. 496с.
74. Кара-Мурза С. Г. Манипуляция сознанием / С. Г. Кара-Мурза. М. : Эксмо; Алгоритм, 2007. 857с.
75. Кара-Мурза С. Г. Массовое сознание / С. Г. Кара-Мурза. // Интернет против телеекрана. Режим доступу: http://www.contr-tv.ru/common/1552.
76. Кара-Мурза С. Г. Потерянный разум / С. Г. Кара-Мурза. М. : Эксмо; Алгоритм, 2007. 735 с.
77. Каранфілов М. С.. Інформаційні системи в державному менеджменті: Навч. посіб. / М. С. Каранфілов. К. : КНЕУ, 2005. 455 с.
78. Коваленко Б. В. Политическая конфликтология / Б. В. Коваленко, А. И. Пирогов, О. А.Рыжов. М. : Ижица, 2002. 400 с.
79. Козлова О. Н. Социокультурное развитие в режиме с обострением / О.Н.Козлова // Синергетическая парадигма. М. : Прогресс-Традиция, 2003. С. 161163.
80. Козырева А. Роль информационно-психологического фактора в дипломатии / А. Козырева // ОБОЗРЕВАТЕЛЬOBSERVER. 2003. №5. Режим доступу: http://www.rau.su/observer/N5_2003/5_14.htm.
81. Кокошин А. А. О стратегическом планировании в политике / А.А.Кокошин Ин-т проблем междунар. безопасности РАН; Ф-т мир. политики Моск. гос. ун-та им. М. В.Ломоносова. М. : КомКнига, 2007. 220 с.
82. Кокошин А. А. Стратегическое управление / А. А. Кокошин М. : МГИМО, 2003. 528 с.
83. Конституція України. [електронний ресурс] Режим доступу: http://www. zakon.rada.gov.ua.
84. Короленко Ц. П. Социодинамическая психиатрия / Ц. П. Короленко, Н. В. Дмитриева. М. : Академический проект, 2000. 460 с.
85. Короленко Ц. П. Психофизиология человека в экстремальных условиях / Ц.П. Короленко Л. : [б.и.], 1978. 271 с.
86. Кузнецов Вадим Федорович. Связи с общественностью: Теория и технологи : Уч-к для студентов вузов/ В. Ф. Кузнецов. М : Аспект Пресс, 2006. 300 с.
87. Кун Т. Структура научных революцій / Т. Кун М. : АСТ, 2001. 608 с.
88. Курас І. Інформаційні ресурси України: стратегія розвитку / І. Курас // Бібліотечний вісник 2001 р. № 1 С.2-6.
89. Лайнбарджер П.Психологическая война / П.Лайнбарджер. М. : Политиздат, 1962. 352 с.
90. Лалл Дж. Непреднамеренные последствия / Дж. Лалл М. : ИРИСЭН, 2007. 338 с.
91. Лалл Дж. Мас-медіа, комунікація, культура: глобальний підхід / Дж. Лалл / Пер. з англ. К. : К. І. С., 2002. 264 с.
92. Лапкин В.Образы Запада