Формування і розвиток механізмів ДЕРЖАВНОГО регулювання зовнішньоторговельних зв’язків україни

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Донецький державний університет управління

на правах рукопису

Галігузов олександр геннадійович

УДК 352.342.173 + 339.5

формування і розвиток механізмів ДЕРЖАВНОГО регулювання зовнішньоторговельних зв’язків україни

Спеціальність 25.00.02 механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
Долгальова Олена В’ячеславівна кандидат наук з державного управління, доцент

Донецьк - 2005

Зміст

Вступ

3

Розділ 1. Аналіз державного регулювання зовнішньо-торговельних зв’язків України

10

1.1.

Розвиток теорії державного регулювання зовнішньоторговельних зв’язків

10

1.2.

Аналіз тенденцій та особливості розвитку зовнішньоторговельних зв’язків України

34

1.3.

Аналіз транспортних послуг в системі зовнішньої торгівлі

63

Висновки до розділу 1

74

Розділ 2. Дослідження факторів, які зумовлюють фор-мування механізмів державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності

77

2.1.

Механізм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності: дослідження факторів, які зумовлюють його формування

77

2.2.

Використання основних інструментів державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності

100

Висновки до розділу 2

140

Розділ 3. Удосконалення механізмів державного регу-лювання зовнішньоторговельної діяльності в Україні

145

3.1.

Основні напрямки щодо оптимізації державного регулювання зовнішньоторговельних зв’язків

145

3.2.

Основні принципи формування транспортної зовнішньоекономічної політики України

158

3.3.

Вплив міжнародних організацій на механізм державного регулювання зовнішньоторговельних зв’язків України

183

Висновки до розділу 3

199

Висновки

203

Список використаної літератури

209

Додатки

223

Вступ

Актуальність теми. Недостатня відповідність сучасного механізму державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності в Україні одне із найважливіших питань її вступу до Світової організації торгівлі (СОТ).
Сьогодні членами СОТ є понад 150 країн, а обсяг торгівлі в рамках цієї організації охоплює понад 90% світової міжнародної торгівлі товарами і послугами. Подальше перебування України поза рамками цієї організації, з погляду на перспективний розвиток зовнішньоекономічних стосунків нашої країни зі світовою спільнотою, є недоречним.
Тому, у зв’язку з приєднанням до СОТ вимагають трансформації та вдосконалення механізми державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності в напрямку їх гармонізації з принципами і вимогами СОТ.
Проте таке регулювання не є суто технічним завданням, яке можна вирішити простою зміною існуючих підходів та шляхом простої відміни старих і впровадження нових інструментів.
У нових механізмах державного регулювання необхідно враховувати різносторонній вплив інтеграції на зростання (зменшення) конкурентних переваг, ВВП, рівня виробництва окремих галузей, зовнішньої торгівлі, науково-технічного розвитку, безробіття, матеріального добробуту населення та інші економічні та навіть політичні чинники.
Сучасна теорія державного управління накопичила великий і цінний досвід у питаннях міжнародного співробітництва, регулювання зовнішньоторговельних зв’язків. Основні її положення та методи аналізу міжнародних торговельних відносин викладені у працях Дж.Бхагваті, Р.Вернона, К.Еклунда, П.Кругмена, В.Леонтьєва, С.Ліндерта, А.Маршалла, М.Портера, Т.Рибчинського П.Самуельсона та ін.
Особливостям розвитку зовнішньоекономічної сфери в період ринкових перетворень присвячені розробки російських вчених: А.Бузгаліна, А.Киреєва, Є.Кочетова, А.Спартака, Н.Шмельова, Г.Шорохова та ін. Серед досліджень вітчизняних вчених економічні, інституціональні, правові аспекти проблеми знайшли висвітлення в роботах В.Бесєдіна, В.Будкіна, І.Бураковського, В.Волошина, В.Гончарова, Л.Кістерського, А.Кредісова, В.Новицького, С.Осики, М.Павловського, Є.Панченка, Ю.Пахомова, А.Поручника, І.Пузанова, О.Рогача, А.Румянцева, А.Сбітнєва, В.Сіденка, С.Соколенко, О.Черниш, А.Чухно, О.Шниркова, А.Філіпенка та інших вчених.
Разом з тим ще значна частина проблем у цій багатогранній та складній сфері потребує більш детального вивчення, а саме обґрунтування концепції виваженого національного протекціонізму відповідно до умов перехідної економіки України, обґрунтування і формування теоретичних принципів, на базі яких можна пропонувати нові механізми держаного регулювання зовнішньоторговельних зв’язків і реалізації державної політики України в галузі транспорту. Все це і зумовило актуальність дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематики науково-дослідних робіт Донецького державного університету управління, а також договору про наукове і творче співробітництво між кафедрою менеджменту у невиробничій сфері і відділом проблем ефективного використання виробничого потенціалу Інституту економіки промисловості НАН України в 1999-2004 рр. Здобувач брав участь у дослідженнях за темою № 99.06.01 "Регіональні аспекти інноваційної й інвестиційної діяльності та їх роль у вирішенні соціально-економічних проблем регіону" (номер держреєстрації 0102U001295). У межах цієї теми автором здійснено розробку теоретичних принципів формування зовнішньоторговельних зв’язків, на базі яких і обґрунтовано впровадження нового механізму державного регулювання зовнішньоторговельних зв’язків України.
Мета та задачі дослідження. Основною метою роботи є розробка теоретико-методологічних засад формування механізмів державного регулювання зовнішньоторговельних зв’язків України в умовах трансформаційної економіки.
Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі задачі:
проаналізувати та узагальнити основні положення сучасних теорій регулювання міжнародної торгівлі;
аналітично осмислити і конкретизувати особливості розвитку зовнішньоторговельних зв’язків України у перехідний період для визначення головних детермінант, які стримують ефективне здійснення цих зв’язків;
виявити роль транспортних послуг у системі міжнародної торгівлі;
оцінити стан організаційно-законодавчої системи регулю­вання зовнішньої торгівлі України та її вплив на ефективність зовнішньоторговельних операцій і економіку країни в цілому;
дослідити особливості формування та використання механізму державного регулювання зовнішньої торгівлі, вплив його найважливіших елементів на розвиток та ефективність зовнішньоторговельних зв’язків;
визначити та обґрунтувати шляхи оптимізації регулювання зовнішньоторговельних відносин України в умовах системної трансформації економіки;
уточнити принципи формування державної політики в України в галузі транспорту і визначити пріоритетні напрямки розвитку транспортно-дорожнього комплексу;
проаналізувати участь України у найважливіших міжна­родних економічних організаціях з метою забезпечення ефективності зовнішньої торгівлі та визначити чинники, які стримують внутрішній та зовнішньоторговельний розвиток.
Об’єктом дослідження є вплив держави на розвиток та особливості трансформації зовнішньоторговельної сфери України в умовах перехідного періоду.

Предметом дослідження є механізми державного регулювання зовнішньоторговельних зв’язків України.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є об'єктивні закони ринкової економіки з урахуванням специфіки перехідного періоду економіки України.
При виконанні дослідження використано методи наукових теорій мікро- та макроекономіки при розгляді ролі транспортних послуг у системі міжнародної торгівлі, тенденцій розвитку міжнародних перевезень вантажів; системного підходу та комплексного аналізу при розгляді тенденцій та особливостей розвитку зовнішньоторговельних зв’язків України, складових механізму державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності; статистичної обробки інформації при дослідженні факторів формування механізмів державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності; організаційного проектування при розгляді шляхів оптимізації регулювання зовнішньоторговельних відносин.
У процесі роботи над дисертацією використовувалися статистичні дані Міністерства економіки України, Держмитслужби України, матеріали статистичних щорічників України, законодавчі документи Верховної Ради України та нормативні акти органів виконавчої влади.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретико-методологічних засад формування механізму державного регулювання зовнішньоторговельних зв’язків України, пов’язаних з її співробітництвом з міжнародними економічними та фінансовими організаціями, набуттям членства в СОТ.
Наукова новизна дисертаційного дослідження розкривається в наступних положеннях:
уперше:
обґрунтовано концепцію виваженого національного протекціонізму відповідно до умов перехідної економіки України, яка характеризується такими атрибутами як тимчасовість, обмеженість, адекватність економічній ситуації в країні, зростання ролі держави у процесі лібералізації зовнішньої торгівлі, активність щодо нарощування конкурентоспроможності національної економіки при стратегічній орієнтації на адаптацію системи регулювання зовнішньої торгівлі до вимог Світової організації торгівлі;
обґрунтовано теоретичні принципи зовнішньоторговельних зв’язків, на базі яких запропоновано формування нових механізмів державного регулювання зовнішньоторговельних зв’язків і реалізацію державної політики в галузі транспорту;
удосконалено:
економіко-правові засади регулювання зовнішньої торгівлі та визначено відповідність їх основних положень сучасним тенденціям регулювання світової торгівлі; періодизацію процесу вдосконалення регулювання зовнішньої торгівлі в залежності від стану ринкової трансформації економіки, зокрема пропонуються три етапи: функціонування економіки в умовах кризи, стабілізаційний період, інтенсивний розвиток;
складові механізму державного регулювання зовнішньоторговельних зв’язків, які включають найважливіші національні та міжнародні засоби регулювання такі як державне регулювання імпорту, державне регулювання експорту, валютно-фінансові засоби регулювання зовнішньої торгівлі, міждержавні засоби регулювання;
дістало подальший розвиток:
методологія системного підходу щодо формування механізму державного регулю­вання зовнішньої торгівлі України, класифікація основних інструментів експортної та імпортної політики, закономірності застосування методів тарифного та нетарифного регулювання експорту та імпорту в перехідний період;
визначення основних зовнішньоекономічних пріоритетів України на основі аналізу сучасного стану її зовнішньоторговельних зв’язків, реальних можливостей і перспективних потреб;
рекомендації щодо активного включення України у світогосподарські зв’язки на взаємовигідних умовах, які б виключали повільну реструктуризацію економіки, слабку промислову політику, що не забезпечує зростання конкурентоспроможності галузей і виробництв, особливо наукоємних; відсутність виваженої експортної політики;
оптимізація регулювання зовнішньоторговельних зв’язків України в умовах системної трансформації економіки з метою проведення поетапної і всебічної диверсифікації зовнішньоекономічних зв’язків, досягнення їх збалансованої світової та регіональної геополітичної структури.
Практичне значення роботи полягає в тому, що теоретичні узагальнення, висновки і пропозиції вносять певний вклад у формування комплексної практичної моделі механізму зовнішньоторговельного співробітництва України як самостійного суб’єкта міжнародних економічних відносин, сприяють поглибленому розумінню закономірностей розвитку зовнішньоторговельного сектора економіки в умовах трансформаційних перетворень. Крім того, теоретичні дослідження і висновки можуть бути використані при розробці механізму митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі, підготовці нових законодавчих актів і внесенні змін до вже чинних, що регламентують діяльність суб’єктів зовнішньоторговельних економічних відносин. Отримані наукові результати та висновки можуть бути використані також при розробці стратегії й тактики входження України в міжнародні економічні організації, інтеграційні угруповання.
Практичне значення отриманих результатів полягає також у розробці основних положень зовнішньоекономічної діяльності Донецької області на 2000-2005 роки (довідка Головного управління економіки Донецької обласної державної адміністрації № 12-06 від 06.06.2005).
Положення і висновки дисертаційної роботи можуть також використовуватися в процесі викладання окремих курсів: "Міжнародна торгівля", "Міжнародні економічні відносини", "Зовнішньоекономічна діяльність підприємств", спецкурсів, пов’язаних з поглибленим вивченням проблем зовнішньоторговельної діяльності та її регулювання (довідка № 125 від 06.06.2005).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота являє собою самостійно виконану наукову роботу, а одержані результати є особистим внеском здобувача у визначення науково-методичних засад формування і розвитку механізму державного регулювання зовнішньоторговельних зв’язків України. На основі аналізу основних напрямків, формування механізмів державного регулювання зовнішньоторговельних зв’язків більшості країн світу запропоновано його складові, які включають найбільш важливіші національні та міжнародні засоби регулювання.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні, методологічні і практичні результати проведених досліджень, а також концептуальні положення і загальні висновки були представлені у вигляді доповідей і повідомлень на двох науково-практичних конференціях різного рівня, а саме: на Третій Всеукраїнській науково-практичній конференції "Менеджмент-освіта в Україні: стан розвитку та шляхи вдосконалення" (м. Слов’янськ, 26-29 квітня 2004 року) та на IV Міжнародному науковому конгресі "Державне управління та місцеве самоврядування" (м. Харків, 26 лютого, 2004 рік).
Публікації. Основні результати дослідження опубліковано в 9 наукових працях, серед яких 7 статей у фахових збірниках наукових праць і 2публікації у збірниках матеріалів наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій 2,8 авт.арк., автору особисто належить 2,5 авт. арк.

Список литературы

висновки

Проведене в дисертаційній роботі дослідження проблем державного регулювання зовнішньої торгівлі на перехідному етапі розвитку економіки України дозволяє сформулювати наступні висновки:
1. Незважаючи на теоретичне обґрунтування необхідності переходу до вільної торгівлі на практиці торговельна політика держав характеризується розвитком двох тенденцій: протекціонізму та лібералізації, яку ми розглядаємо як форму співробітництва в міжнародній торгівлі, спрямовану на послаблення обмежень зовнішньоторговельного обміну.
На перехідному етапі розвитку економіки лібералізація, при вірно вибраному часі її проведення, перетворюється на дієвий інструмент структурної перебудови економіки, підвищення ефективності та конкурентноздатності національного виробництва, що стимулює процес становлення ринкових відносин.
2. Специфіка сучасного етапу зовнішньої торгівлі в значній мірі зумовлена особливостями, успадкованими від господарства колишніх радянських республік та повільними темпами реструктуризації економіки на перехідному етапі, що не дозволяє Україні належним чином використовувати економічний, геополітичний, природно-ресурсний потенціал, стійкі порівняльні переваги, які мають місце в окремих видах виробництв. Все це дозволяє зробити висновок про те, що за роки трансформації в Україні ще не створена зовнішньоторгова система, здатна сприяти економічному зростанню, структурним зрушенням, підвищенню ефективності національного виробництва.
3. Виявлено нове приоритетне призначення транспортної системи України в умовах її незалежності та переходу економіки до ринкових відносин як системоутворюючого компоненту інтеграційних процесів з економікою та транспортними системами країн близького та далекого зарубіжжя.
4. Аналіз основних правових основ державного регулювання зовнішніх торговельних зв’язків України свідчить про те, що основна законодавча база поступово створюється. Разом з тим слід зазначити також, що модель регулювання зовнішньої торгівлі в Україні на сьогодні є ще, на наш погляд, незавершеною, надто фрагментарною. До того ж рядом декретів, постанов вона постійно змінювалась протягом короткого терміну, іноді навіть у протилежних напрямках, які сумарно не поєднувалися в єдину виважену стратегію. Для неї характерними є хвилеподібні і невиважені процеси лібералізації із наступними також хвилеподібними делібералізаційними тенденціями, що не сприяло стабілізації зовнішньоекономічного законодавства і послідовному розвитку зовнішньої торгівлі.
5. Аналіз основних напрямків, за якими відбувалося створення механізму державного регулювання зовнішньої торгівлі в більшості країн світу показав, що ними є висока правова забезпеченість; своєрідна уніфікація правових, адміністративних, організаційно-технічних систем; висока технічна оснащенність систем державного регулювання; комплексний характер регулювання, суть якого зводиться до використання багатосторонніх, як економічних так і адміністративних, інструментів регулювання, які взаємодіють між собою, по різному впливають на експортно-імпортні операції і взаємодоповнюють одне одного.
На підставі аналізу розробки і впровадження механізму державного регулювання зовнішньої торгівлі України слід зазначити, що його основна законодавча база поступово створюється, також формується відповідний інституціональний та функціональний устрій. Україна поступово почала звертатись до використання того інструментарію регулювання, який притаманний багатьом зарубіжним країнам. Проте модель регулювання зовнішньої торгівлі України є ще незавершеною, фрагментарною.
6. Аналіз шляхів удосконалення зовнішньоторговельних відносин України та механізму її регулювання показав, що на перехідному етапі розвитку дуже важливим є підвищення регулюючих функцій держави з метою проведення поетапної і всебічної диверсифікації зовнішньоекономічних зв’язків, досягнення їх збалансованої світової та регіональної геополітичної структури. До появи ознак стійкої стабілізації економіки держава повинна відігравати домінуючу роль у процесі формування і коригування експортно-імпортних потоків, нарощуванні експортного потенціалу країни, дієвому захисті національних виробників шляхом обмеженого і зваженого протекціонізму, методами і інструментами, якими користується світова спільнота.
Одним із найважливіших інструментів торгової політики є митно-тарифне регулювання. Проведений аналіз показав, що в сучасних умовах розвинуті країни широко використовують його, підвищуючи ступінь захисту окремих галузей економіки і частіше не за рахунок підвищення мита, а шляхом вибіркового його зниження. На жаль Україна поки-що не вписується в ці загальносвітові закономірності зовнішньоторгового співробітництва. Глибока економічна криза, низький рівень ефективності виробництва в найважливіших галузях економіки вимагають для досягнення її ефективного захисту встановлювати значно вищий рівень мита ніж він є в світовій практиці.
Ефективність і дієвість митного тарифу залежить від того, які основні види мита застосовуються адвалерне чи специфічне. Аналіз показав, що при зростанні цін грошові надходження від адвалерного мита зростають пропорційно росту цін, а рівень протекціоністського захисту залишається незмінним. Але коли ціни знижуються, специфічні ставки мита є ефективнішим інструментом захисту.
Тому в розвинутих країнах переважає використання адвалерного мита. В Україні, в розріз з міжнародною практикою, в умовах зростання цін, більш широко використовуються специфічні ставки мита, щоб запобігти заниженню митної вартості товару, що має місце при імпорті в Україну. Щодо спеціального, антидемпінгового та компенсаційних мит, то до кінця 1998 р. вони Україною не використовувались, так як не була створена відповідна законодавча база. В цілому використання Україною митно-тарифних методів завоювання світових ринків і захисту національного ринку йде з великим запізненням, що в умовах перехідного періоду завдає значної шкоди національній економіці.
Жорстким адміністративним засобом державного регулювання зовнішньої торгівлі є нетарифні методи, якими обмежується самостійність підприємств в зовнішньоекономічних зв’язках, регулюється коло країн, з якими можуть укладатися угоди і перелік товарів, які підлягають експорту/імпорту. Як правило, нетарифні обмеження і до нині використовуються дискримінаційно навіть при умові заборони ГАТТ такого підходу. Арсенал дискримінаційних засобів досить широкий. Це і вищі квоти по відношенню до окремих країн, вибіркове збереження квот і ліцензій на окремі товари, антидемпінгові санкції, що з точки зору адміністративного характеру антидемпінгових процедур є також нетарифним засобом регулювання зовнішньої торгівлі. Україна несе чималі збитки від застосування щодо неї політики жорсткого протекціонізму нетарифними методами. В результаті має місце значне або навіть повне блокування експорту українських валютоємних товарів на ряді зарубіжних ринків, що веде до скорочення виробництва таких товарів в Україні, звуження сегментів європейського та інших ринків збуту української продукції.
Щодо використання Україною нетарифних методів регулювання зовнішньої торгівлі, то хоча сукупність національних органів, які утворюють дозвільну систему країни в основному створено, проте через низку неврегульованостей діючої законодавчої бази ці, розповсюджені в світі методи конкурентної боротьби використовуються недостатньо. Тому в імпортній політиці Україні слід поступово зміщувати акценти з механізмів митно-тарифного захисту на використання інструментарію технічного регулювання (стандарти, технічні, економічні, санітарні, фітосанітарні, ветеринарні вимоги) та процедури забезпечення прав споживачів. Важливим є використання антидемпінгових та компенсаційних процедур, передбачених національним законодавством, що не йде в розріз з нормами ГАТТ/СОТ.
7. Визначення пріоритетних напрямів розвитку транспортно-дорожнього комплексу (ТДК) України, економічного і правового регулювання відносин в транспортному секторі економіки з врахуванням вимог економічної та національної безпеки набувають особливої актуальності, вимагають розробки науково обґрунтованих пропозицій щодо формування державної транспортної політики в Україні, стратегічними цілями якої мають стати: формування та вдосконалення національних транспортних систем і створення в межах СНД єдиного транспортного простору; забезпечення гарантованого і якісного задоволення потреб у перевезеннях вантажів і пасажирів; сприяння зовнішньоекономічній діяльності, розвиток експорту транспортних послуг; вирішення оборонних, природоохоронних та інших спеціальних завдань, забезпечення суспільних потреб в галузі транспорту; здійснення курсу на інтеграцію транспорту держав-учасниць Співдружності в світову транспортну систему, включення ряду комунікацій в міжнародні транспортні коридори.
8. Реформування механізму державного регулювання зовнішньої торгівлі України в значній мірі пов’язано із співробітництвом її з міжнародними економічними та фінансовими організаціями, набуттям членства в системі ГАТТ/СОТ як організації, що активно впливає на регулювання світової торгівлі. Неспівпадання нашого законодавства із стандартами ГАТТ/СОТ приводить до того, що світові товаропотоки обходять Україну або проникають в її торговельно-економічну систему і як правило, не на вигідних для нас умовах, а українські товари не можуть здолати законодавчі та тарифні бар’єри, дуже жорсткі для країн-аутсайдерів.
Приєднання до ГАТТ пов’язано з необхідністю трансформації, модернізації нашого зовнішньоторгового законодавства, вдосконалення багатьох його аспектів і формування практично нового механізму державного регулювання зовнішньої торгівлі у відповідності з принципами, нормами і стандартами системи ГАТТ/СОТ. Найважливішою проблемою, з якою при цьому зустрічається Україна, є захист національного виробника і ринку, що робить дуже актуальним використання "захисного механізму", який знайшов відображення в різних положеннях ГАТТ. Це дозволить врахувати національний та економічний інтереси України, використати об’єктивно існуючі порівняльні переваги в період трансформаційного процесу економіки України і її торговельного режиму.
Крім набуття членства в ГАТТ/СОТ надзвичайно важливим для України є співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями: МВФ, СБ, ЄБРР та ін. Це випливає з того, що іноземних інвестицій в Україну надходить поки-що мало. Тому головним джерелом надходжень іноземних фінансів в країну залишаються кредити та фінансова допомога цих впливових фінансових організацій. Важливо, щоб це фінансове співробітництво стимулювало структурну перебудову, підвищення конкурентоспроможності національного виробництва, створення сучасної ринкової економіки.
Розглянуті напрямки створення і використання механізму державного регулювання зовнішньої торгівлі даватимуть позитивний результат при умові комплексного, взаємопов’язаного і методологічно послідовного втілення їх у життя.

Список використаних джерел

1. Авдокушкин Е.Ф. Международные экономические отношения. - М.: Юристъ, 1999. 368 с.
2. Авдышев Р.И. Проблемы обеспечения национальной конкурентоспособности при вступлении в ВТО // Актуальные проблемы международных отношений: Сб. науч. трудов / Ред.: Л.В. Лиходеев. — СПб., 2001. — 79 с
3. Аланока С. Шлях до СОТ: коли далеке так близько. Київ: UEPLAC, 2002. С.4-6.
4. Алымов А.Н., Гончарова Н.П., Михно М.К., Лобанов В.В., Норицына Н.И. Рыночные трансформации в переходной экономике / НАН Украины; Институт экономики. — К.: Інститут економіки НАНУ, 1998. — 229 с.
5. Андрійчук В., Титаренко В. Під загрозою сповзання на периферію світового господарства// Політика і час.-1998.-№2. С. 22.
6. Андрійчук В.Г., Тітаренко В.П., Мокій А.І. Ринкова трансформація та позиції України в системі світогосподарських відносин // Збірник наукових праць Української академії зовнішньої торгівлі. Випуск 3, К.: УАЗТ. -1999.- С. 9.
7. Антидемпинговый кодекс // Бизнес. - 1998. - №44 (303). - с.31-33.
8. Артемьев И.Е. Рынки технологии в мировом хозяйстве. М., Наука, 1992. 220 c.
9. Арутюнян С.С., Итыгина Э.В. Международная торговля. Торговая политика. - О, ОКФА, 1997. 60 с.
10. Бабин Э.П. Основы внешнеэкономической политики. - М.: Экономика, 1997. 126 с.
11. Багатостороннє економічне співробітництво і роль міжнародних організацій у регулюванні міжнародних економічних відносин. К., КТЕІ, 1994. 28 с.
12. Базилюк А.В., Бесєдін В.Ф., Волик В.Ф., Горобей М.Ф., Гусєва В.І. Економіка України: потенціал, реформи, перспективи: У 5 т. / Науково- дослідний економічний ін-т / Василь Федорович Бесєдін (ред.). — К.: НДЕІ, 1996.
13. Бартенёв С.А. Экономические теории и школы (история и современность). - М., БЕК, 1996. - 352 с.
14. Буглай В.Б., Ливенцов Н.Н. Международные экономические отношения. - М.: "Финансы и статистика", 1996. 158 с.
15. Будкин В.С. Новый механизм внешнеэкономической деятельности //Экономика Советской Украины. 1991. - № 7. С. 5-7.
16. Будкін В. Політика та ідеологія в зовнішньоекономічній стратегії незалежних держав // Політична думка. 1994, № 2.
17. Бузгалин А.В. Переходная экономика. М.: Таурус, 1994. 471 с.
18. Бураковский І. Теорія міжнародної торгівлі. - К.: Основи, 1996. 241 с.
19. Бутенко А.І., Кучеренко В.Р. Державне регулювання економіки в перехідний період. О., 1999, 166 с.
20. Валютный рынок и валютное регулирование. - М., БЕК, 1996. 475 с.
21. Власюк О., Ковальова Т., Лебеда Т. Оцінка імпортної залежності галузей народного господарства України. Випуск З.-К.: НІСД, 1992. 152 с.
22. Внешнеэкономическая деятельность предприятия. М., ЮНИТИ, 1999. 823 с.
23. Все о внешнеэкономической деятельности: справочное пособие. - Х., Фактор, 1997. 324 с.
24. Галігузов О.Г. Механізми державного регулювання зовнішньоторговельними відносинами України в перехідний період // Зб. наук.праць ДонДАУ Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами”: серія Державне управління”, т.4, вип. 24. Донецьк: ДонДАУ, 2003. С. 151-158.
25. Галігузов О.Г. Використання основних інструментів державного регулювання зовнішньої торгівлі в системній трансформації економіки України // Зб. наук.праць ДонДАУ Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами”: серія Державне управління”, т.5, вип. 30. Донецьк: ДонДУУ, 2004. С. 93-103.
26. ГАТТ структура и деятельность. - Женева, 1992. 157 с.
27. ГАТТ: цивилизованый путь Украины к мировому рынку. Выпуск 1 и 2. К., 1994.
28. Генеральное соглашение по тарифам и торговле. Женева, 1986. 134 с.
29. Гладуш В.Р. Не так страшний імпорт// Ділові люди. - 1997, № 2.
30. Государственное регулирование экономики и социальный комплекс. М.: Финстат-информ, 1997. 222 с.
31. Государственное регулирование экономики: практика и проблемы. - Донецк, 1995. 204 с.
32. Гош О.П. Політична економія капіталізму і післясоціалістичного перехідного суспільства. - К.: Преса України, 1999. 319 с.
33. Гребельник О.П. Основи зовнішньоекономічної діяльності. - К., КТЕІ, 1996. 76 с.
34. Гусаков Н.П., Зотова Н.А. Национальные интересы и внешнеэкономическая безопасность России. - М.: Евраз. Регион, 1998. 134 с.
35. Давыдов О.Д. Внешняя торговля: время перемен. М., 1996. 76 с.
36. Данько Т.П., Окрут З.М. Свободные экономические зоны в мировом хозяйстве. М.: Инфра-М, 1998. 168 с.
37. Детиненко В.А. Деякі аспекти формування стратегії вступу України до СОТ: Тези науково-практичної конференції Перспективи та проблеми участі України у СОТ в контексті економічної безпеки”. // Матеріали Міжвідомчої комісії з питань фінансової безпеки при Раді національної безпеки і оборони України. К.: Інститут міжнародних відносин, 2002. - 47 с.
38. Дзарасов С. В тупике нерыночного капитализма (ограниченность экономических методов в экономической стабилизации)// Вопросы экономики.-1997.-№8.- С. 73.
39. Довгаль С. Демпiнг: хвороба росту? // Україна молода. - 25.11.99. - с.6.
40. Дэниелс Джон Д., Радеба Ли Х. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции: Пер. с англ. / Академия народного хозяйства; Высшая школа международного бизнеса / Л.И. Евенко (общ.ред.и вступ.ст.). — М. : Дело Лтд, 1994. — 746с. — (Зарубежный экономический учебник).
41. Демпінг у сучасній міжнародній торгівлі (міжнародно-правові та економічні питання). К.: УАЗТ, 1999. 166 с.
42. Деркач Л. Не бар’єр, а орган сприйняття. Українська митниця: на шляху до світових стандартів// Політика і час. - 1996. - № 11.
43. Долгосрочный прогноз социально-экономического развития Украины. - Х., 1999. 175 с.
44. Донцова Н. МВФ ставить Київ перед дилемою неоплатних боргів // Голос України., 1998, 29 квітня, № 203.
45. Друзик Я.С. Мировая экономика на финише века. - Минск, Экономпресс, 1997. 412 с.
46. Дунтау О. Зовнішньоекономічним зв’язкам правову основу. - //Політика і час. 1992, № 11-12.
47. Душанич М., Душанич И. Экономика переходного периода. - М.: 1996. 184 с.
48. Дюмулен И., Пресняков В., Соколов В. Внешнеторговый режим ведучи зарубежных стран.// Внешняя торговля. 1996, № 4, 6.
49. Дюмулен И.И. Барьеры на торговых путях. - М.: Международные отношения, 1997. 223 с.
50. Дюмулен И.И. Всемирная торговая организация. М., 1996.
51. Дюмулен И.И. Современный тарифный и нетарифный протекционизм. - М.: Международные отношения, 1975. 277 с.
52. Европа и Россия: Опыт экономических преобразований. - М.: Наука, 1996. 475 с.
53. Економіка зарубіжних країн. За ред. А.С. Філіпенка. К., Либідь, 1998. 416.
54. Един А., Цветов Ю., Соколов Л. Транспортная политика в Украине // Экономика Украины. - 2000. - № 1. - С. 24 - 34.
55. Един А.О. Внешнеторговые связи Украины и проблемы их транспортного обеспечения // Транспортный комплекс Украины: экономика, организация, развитие: Сб. науч. трудов ИКТП-Центра. - 1999. - Вып. 7.-С. 145-162.
56. Един А.О. Программно-целевой подход к транспортному обеспечению внешне­торговых связей Украины // Транспортный комплекс Украины: экономика, организация, развитие: Сб. науч. трудов ИКТП-Центра. -2000.-Вып. 8.-С. 14-26.
57. Єдін О. Й. Місце експорту транзитних послуг в системі платіжного балансу України // Залізничний транспорт України. - № 5. - 2000. -С. 2-5.
58. Законодавство України та міжнародне право. Проблеми гармонізації. - К., 1998. 297 с.
59. Звіт про світовий розвиток. Важке завдання розвитку. К.: Абрис, 1994.
60. Зовнішньоекономічна діяльність. В 3-х частинах - К., 1998. Ч. 3 366 с.
61. Зовнішня політика України та політика в галузі безпеки: 1997/98. - К.: Український центр досліджень миру, конверсії та конфліктних ситуацій. Бюро по співробітництву в Україні Фонду Ф. Еберта. - 1998.
62. Игнатов В.Г., Бутов В.И. Свободные экономические зоны. М., Ось-89, 1997. 189 с.
63. Интеграция Украины в мировую экономику. Мировой опыт в либерализации торговли. К., 1993. 199 с.
64. История мировий экономики. Хозяйственные реформы 20-90 гг. - М.: Закон и право, 1995. 192 с.
65. История мировой экономики. М., ЮНИТИ, 1999. 727 с.
66. Інтеграція України у світове співтовариство. - К., 1999. 291 с.
67. Інформаційний бюлетень державного комітету статистики України. - К., 2003, № 1-2, (41-42).
68. Кандыба А.Н. Мировая экономика, международные отношения и внешнеэкономическая деятельность. - К., Аграрная наука, 1996. 208 с.
69. Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика. Навчальний посібник. - К., КНЕУ, 1997. 155 с.
70. Карцев В.И. Регулирование внешнеторговой деятельности в Болгарии на современном этапе// Внешняя торговля. 1998. - № 10-12. С. 15-26.
71. Кобут І.В. Законодавче забезпечення вступу України до СОТ у сфері сільського господарства // Україна СОТ: Інформаційний бюлетень. К.: UEPLAC, 2002. - №1.
72. Киреев А. Международная экономика. В 2-х частях. - М.: Международные отношения, 1997, ч. І, - 416 с.; ч. ІІ М., 1999. 488 с.
73. Кириченко О. Деякі аспекти входження України у світову господарську систему// Економіка України. 1997. - № 1.- С. 14-21.
74. Кисельова Т.Л. Чи слід нам поспішати в СОТ? // Політика і час. - 1997, № 2.
75. Кистерский Л.И. Эксплуатация и сотрудничество. // МЭМО, 1993, № 5.
76. Климко Г. Альтернативні можливості залучення іноземних кредитів в Україну // Фінанси України. 1998. - № 10. С. 21-26.
77. Климко Г.Н., Матвієнко А.С. Проблема ефективності використання іноземних кредитів в економіці України // Фінанси України. 1997. - № 2. С. 23-29.
78. Колганова Л. Закономерности переходной экономики: экономические тенденции и модели // Вопросы экономики. 1995. - № 2. С. 113-116.
79. Коломойцев В.Е. Аналітична оцінка та розвиток зовнішньоекономічних зв’язків України. Луганськ, СУДУ, 1997. 27 с.
80. Коломойцев В.Е. Структурна трансформація промислового комплексу України. - К., Укр. Енциклопедія, 1997. 304 с.
81. Коломойцев В.Е. Сучасні тенденції соціально-економічного розвитку народного господарства України. - Луганськ, СУДУ, 1997. 21 с.
82. Коноплев В.Т. Международный маркетинг. Донецк, Юго-Восток, 1998. 319 с.
83. Концепція економічної безпеки України. К., Логос, 1999. 56 с.
84. Корченя И.М. Экономический союз суверенных государств. Стратегия и тактика становления. - С.-Петербург, 1995. 282 с.
85. Кочетов Е. Геоэкономика и внешнеэкономическая стратегия Росии // МэиМО. 1994. - № 11. С. 24-26.
86. Кочетов Э.Г. Ориентиры внешнеэкономической деятельности. М.: Экономика, 1992. 207 с.
87. Кругман П. Международная экономика. Теория и политика // М.: МТУ, 1997. 256 с.
88. Кругман П.Р., Обстфельд М. Международная экономика. Теория и политика. М: ЮНИТИ, 1997. 799 с.
89. Кузьмінський Ю.А., Козак В.Г., Лук’яненко Л.І. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності. - К., 2000. 396 с.
90. Леонтьев В.В. Экономическое эссе: Теории, исследования, факты и политика. М.: Политиздат, 1990. 414 с.
91. Линдерт П.Х. Экономика мирохозяйственных связей. - М.: Прогресс, 1992. 515 с.
92. Литвиненко Е.Д. Конкурентоспособность изделий в рыночных условиях. - Х.: Майдан, 1996. 128 с.
93. Лойберг М. История экономики. - М.: Инфра-М., 1997. 128 с.
94. Лортикян Э.Л. История экономических реформ: Мировой опыт второй половины ХІХ-ХХ вв. Х., Консум, 1999. 287 с.
95. Лукінов І. Економічні трансформації (наприкінці ХХ сторіччя). - К., 1997. 455 с.
96. Лысый И. Инвестиционный климат в Украине.// Бизнес-Информ. 1998, № 3.
97. Макконнелл К., Брю С. Экономика. Принципы, проблемы и политика. - М., 1992, т. 2. 383 с.
98. Макогон Ю.В., Орехова Т.В., і др. Украина в мировой экономике. Донецк, 1999, 496 с.
99. Материалы межведомственной комисии по присоединению Украины к ГАТТ.
100. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения (Под редакцией Л.Н. Красавиной). - М.: Финансы и статистика, 1994. 572 с.