Формування культури навчальної діяльності молодших школярів

Краткое описание

Донецький національний Університет

На правах рукопису

Кожевникова Ірина Іванівна
УДК 37.01.008

Формування культури навчальної
діяльності молодших школярів

13.00.09 теорія навчання

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник
Алфімов Валентин
Миколайович,доктор
педагогічних наук,
професор

Донецьк 2003

ЗМІСТ

Стор.

ВСТУП

3

РОЗДІЛ І

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

17

1.1. Проблема формування культури навчальної діяльності молодших школярів у педагогічній теорії та практиці

18

1.2. Сутність культури навчальної діяльності молодших школярів

37

1.3. Стан формування у молодших школярів культури нав-чальної діяльності в педагогічній практиці

65

1.4. Принципи і напрями формування культури навчальної діяльності молодших школярів

89

1.5. Зміст та методики діагностування стану знань, умінь культури навчальної діяльності молодших школярів

101

Висновки до першого розділу

118

РОЗДІЛ ІІ

ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА УМОВ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

120

2.1. Організація та етапи проведення педагогічного екс-перименту

123

2.2. Технологія формування культури навчальної діяль-ності молодших школярів

144

2.3. Управління формуванням культури навчальної діяль-ності молодших школярів

159

2.4. Основні результати дослідно-експериментальної робо-ти

168

Висновки до другого розділу

181

ВИСНОВКИ

182

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

185

ДОДАТКИ

202

(додаток А)

203

(додаток Б)

210

(додаток В)

218

(додаток Д)

221

ВСТУП

Сьогодні в Україні йде становлення нової системи освіти, орієнтованої на входження в світовий освітній простір. Цей процес супроводжується суттєвими змінами в педагогічній теорії і практиці навчально-виховного процесу.
Відбувається зміна освітньої парадигми: пропонується новий зміст, інші підходи, інші відносини, інші цінності, інший педагогічний менталітет.
Головне у реформі школи не термін, а зміст навчання. Сьогодні знання не можуть бути самоціллю. Важливо дитині дати інструмент, щоб вона змогла впродовж всього життя навчатися, адже кожні 4-5 років фактично пізнане раніше втрачає свою актуальність. У людині повинна бути сформована здат-ність вчитися впродовж всього життя, бути мобільним і конкурентноспро-можним у суспільстві високих технологій” [1, 5-6].
В Національній доктрині розвитку освіти в Україні у ХХ1 столітті” зазначається, що в Україні має стверджуватися стратегія прискореного, випереджувального інноваційного розвитку освіти і науки: повинні забезпечуватись умови для розвитку, самоствердження і самореалізації особистості протягом життя [2, 4 ].
Ефективність реалізації завдань реформування освіти, спрямованих на виховання національно-свідомих і освічених громодян України, багато в чому залежить від культуротворчої домінанти навчально-виховного процесу.
Міністр освіти і науки України В.Кремень на П Всеукраїнському з’їзді працівників освіти зазначив: Перехід до 12-річної школи повинен забезпечити проривдоякісноновоїосвітидлявсіхдітей шкільноговіку.Цепотребуєонов-лення змісту і методик, які формують світогляд,уміннясамостійновчитися,
критичномислити, користуватися комп’ютером, здатність до самопізнання і самовираження, життєві уміння і навички необхідні для соціальної адаптації” [2, 5].
Як бачимо, учень сучасної школи має виховуватися не просто як носій певної суми знань, а як справжній громадянин з властивою йому мораллю, високою культурою праці та поведінки. Тому особливої актуальності набуває питання особистісного розвитку школяра та створення психолого-педагогічних умов для формування культури навчальної діяльності. Це зумовлює поступовий перехід до суб’єкт - суб’єктної розвиваючої взаємодії.
Молодший шкільний вік сензитивний період для формування морально-духовної культури, бо саме тут закладається підгрунтя для засвоєння основ базової культури, в тому числі і культури розумової діяльності.
Ось чому державний стандарт початкової загальної освіти вже в школі 1 ступеня надає пріорітетирозвивальній функції навчання,самостійності та нестандартності думки, особливо у процесі формування наукових понять
[3, 28-54].
Початкове навчання сприяє, тому що: набуті впочатковихкласах особистісні якості, зокрема пов’язані з мовленням, не тільки забезпечують основу подальшого навчання, виховання і розвитку підлітків та молоді, а й значною мірою зумовлюють практичну громадську та професійнудіяль-ністьдорослої людини.Моваімовлення є продуктом культури і невід’ємною її складовою” [4, 25].
Основні напрями розробки наукової проблеми формування культури навчальної діяльності дітей різного віку відображені у наукових працях Б.Ананьєва, Л.Введенської, А.Маркової, Т.Савицької, Н.Чернухи та ін. В них визначається, що культура навчальної діяльності учнів повинна стати необхідним чинником сучасного навчально-виховного процесу, що формування культури навчальної діяльності школярів повинно набути науково обгрунтованих і практично підтверджених позицій.
Деякі аспекти культури навчальної праці молодших школярів відображе- ні у дисертаційних дослідженнях ( С. Броннікова, О.Опалюк, І. Павленко,
І. Ярита).
Культура більшістю авторів в широкому розумінні розглядається як все, що створено людиною, на відміну від натури створеного природою. У більш вузькому значенні культура трактується як певна сфера діяльності: ми ж культуру розглядаємо як варіант унормованої навчальної діяльності молодших школярів.
Гуманізація освіти і спрямованість школи на виховання особистості поставили перед її початковою ланкою поряд з іншими й проблему формування в учнів культури навчальної діяльності.
Формування культури навчальної діяльності дітей у початковій школі є важливим кроком до практичної гуманізації і демократизації національної освіти.
Розкриття соціально-філософського аспекту даної проблематики стало предметом спеціального дослідження В.Баранівського, І.Зязюна, П.Копніна.
Педагогічний аспект проблеми формування культури навчальної діяльності дітей початкової школи висвітлено у працях Ш. Амонашвілі, С.Ли-сенкової, С. Логачевської, В. Паламарчук, О. Савченко та ін.
Аналіз наукової літератури показує, що проблема формування культури навчальної діяльності молодших школярів є складовою частиною досліджень цієї вікової групи. Це питання глибоко вивчалось відповідно до завдань школи певного часу, проте сучасна ситуація вивчення особистісного розвитку школяра характеризується домінуванням концептуальних схем, котрі не можуть бути безпосередньо виконані як теоретичні моделі, що забезпечують експери-ментальну перевірку і організацію практики культурологічного середовища.
Зважаючи на це, доводиться констатувати, що у педагогічному аспекті вона залишається ще недостатньо вивченою.
Як свідчить аналіз практики, формування культури навчальної діяльності дітей у початковій школі гальмується відсутністю відповідних теоретичних засад і технології її формування. Тому актуальною залишається розробка і реалізація умінь культури навчальної діяльності учня, притаманних педагогіці й дидактиці початкової школи. Ці уміння значно підвищать ефективність нав-чальної діяльності учнівчерез:оволодіннязнаннями,уміннями,навичками, які характеризуються міцністю, точністю, виразністю; розвиток, що виявляється черезінтерес, зосередженість, логічність, самоконтроль;вихованість,якасвід-читьпроохайність,зібраність,чуйність,сумлінність;самоуправлінняна основі цілеспрямованості, організованості,раціональності.
Для розробки науково-педагогічних основ формування культури навчальної діяльності молодших школярів в педагогічній науці і практиці склалися відповідні передумови.
Вплив навчальної діяльності на активний психічний розвиток дитини доведено у дослідженнях П.Гальперіна, Д.Ельконіна, Л.Занкова, Г.Костюка, О.Люблінської, Н.Менчинської, Н. Тализіної та ін.
Визначена специфіка навчальної діяльності в роботах В.Давидова, Л.Ітельсона, І.Ломпшера, А.Маркової, В.Рєпкіна та ін., виявлена сутність навчальної діяльності, що визначається загальнопсихологічним розумінням діяльності (Л.Виготський, О.Лєонтьєв, О.Лурія та ін.)
ЯкдовелидослідженняО.ДусавицькогоіВ.Рєпкіна,вумовахбільш ра-ціонально побудованої навчальної діяльності учні молодших класів швидко переходять від інтересу до оцінки до пізнавальних інтересів” [5, 8].
Н. Менчинська вивчала загальні закономірності мислення у навчанні і специфічні закономірності розумової діяльності, які обумовлені змістом навчального матеріалу. Вона виявила, що всі результати показують на те, що про ступінь розвитку аналітико-синтетичних операцій можна судити за двома критеріями: рівнем виконання кожної з них і ступенем відповідності рівнів виконання цих операцій один одному” [6, 78].
Експериментальне навчання, що було підготовлене і проведене під керівництвом Л. Занкова в початковій школі, стало основою перебудови як змісту, так і методики початкового навчання у напрямку його інтенсифікації. Була створена дидактична система початкового навчання, яка спрямована на виявлення активноїпозиціїкожнимучнем [7,52],[8]. П.Гальперін розробив теорію поетапного формування розумових дій, в змісті якої він використав ідею Л. Виготського про те, що навчання повинно забігати наперед і вести за собою розвиток” і О. Лєонтьєва, що матеріальна дія засвоюється людиною тільки у тому разі, коли переходить в дію розумову” [9, 115-117].
Д. Ельконін розробив концепцію навчальної діяльності. Він виходив із того, що навчальна діяльність характеризує конкретний період психічного розвитку дитини, так як вона формується в процесі навчання під керівництвом педагога. Учений виявив структуру навчальної діяльності, закономірності її формування, її зв’язок з психічним розвитком учнів [10,45].
Ш.Амонашвілі розробив методичну систему навчання школярів на змістовно-оціночній основі. За базову позицію він взяв психологічну концепцію проспіввідношеннянавчанняірозвитку(Л.Виготський,О.Лєонтьєв, Д.Узнад-зе),фундаментальніпсихолого-дидактичнідослідження (В.Давидов,Д.Елько-нін,Л.Занков,Н.Менчинська),педагогічнудіяльність В. Сухомлинського, творчий пошук педагогів практиків [11,3-4].
А.Маркова виділяє позитивні і негативні сторони мотивації учіння молодшогошколяратаїїдинамікупротягомцьоговіку,розкриваєякблагопри-ємні ознаки мотивації (загальне доброзичливе ставлення дитини до школи, ши-рота її інтересів, допитливість), так і негативні характеристики (недостатньо дієві, ситуативні, малоусвідомлені, поверхово узагальнені) [12, 62-63].
Мотиваціядосягаєтьсядовготерміновоюістислотерміновоюпостанов-кою мети, яка переходить в реальні цільові установки дітей, які пробуджують їхні інтереси, порушуючи їхню внутрішню позицію, коли виникає радість того, що можна узнати і зуміти більше в своєму учінні”, зазначає У. Древс [13, 12].
Формувати мотивацію значить не закладати готові мотиви й цілі в голову учня, а поставити його в такі умови й ситуації активності, в яких мотиви та цілі складаються і розвиваються в контексті досвіду, індивідуальності, внутрішніх установок самого учня, наголошує А. Маркова [14, 11]. Навчальна діяльність, як і інший конкретний вид діяльності, має етапи виникнення, формування і розпаду. Свою провідну роль в психічному розвитку дитини вона виконує в молодшому шкільному віці”, стверджує О. Лєонтьєв [15, 23].
Досліджено активність якпрояв пізнавального інтересу, розкритойого
взаємозв’язокізстаном особистості школяра, з успішністю запам’ятовування навчального матеріалу. Такої думки дотримується О. Дусавицький [16, 54-63].
У психології склалася наукова традиція дослідження якостей уваги. В. Страхов підкреслює: Увага є похідною від складених якостей особистості і разом з тим є опорною якістю, що впливає на формування інших якостей особистості” [17, 2].
У фундаментальних працях у галузі організації навчальної діяльності дітей (А.Маркова, М.Махмутов, М.Скаткін, Л.Фрідман) показано, що діяльність са-мих школярів може бути прийнята як визначальний чинник усього нав-чального процесу.
Значний внесок в розробку різних структур навчальної діяльності зробили педагоги-практики (С. Лисенкова, С. Логачевська та ін.) [18]; [19]; [20].
Упсихолого-педагогічній, методичній літературіє іспеціальні дослід-ження з окремих проблем підвищення ефективності процесу навчання дітей у початковихкласах.Так,уроботахВ.Давидова,Д.Ельконінатаїхніх послідов-ників доведено, що розвиток мислення дітей і формування відповідних пси-хологічних новоутворень у молодшому шкільному віці найбільш ефективно здійснюється в умовах навчальної діяльності організованої особливим чином.
Мотивацію навчальної діяльності досліджувала М. Алексєєва, яка виявила сутність мотивації учіння, розкрила її структуру і класифікувала мотиви учнів різного віку. Важливим є встановлений нею зв’язок між мотиваційним і операціональним компонентами навчальної діяльності [21,7].
В. Давидов, Д. Ельконін, А. Маркова вивчали шляхи управління ходом формування мотивації через змістовні характеристики самої навчальної діяльності [22, 40].
У дослідженнях В. Мухіної розкривається вплив гри на хід навчального процесу та його результативність.
Методи й ефективні прийоми навчання читанню і письму розглядала Л. Нечай -Горбачук [23, 19-44].
Навчання дітей роботи з текстом, формування прийомів його смислового аналізу забезпечує його засвоєння. Процес розуміння тексту можна розглядати як процес осягнення змісту. Це поняття є ключовим для згортання і розгор-тання інформації [24, 61].
Для нашого дослідження також важливе значення мають наукові праці Л.Введенської, Л.Виготського, В.Кан-Калика, Д.Кобалевського, Г.Костюка, Т.Мальковської,В.Нємєнського, Л.Павлової, І.Риданової, Б.Теплова, А.Хінчи-на, І.Цвєткової та ін., в яких розкриваються проблеми підвищення культури усного та письмового мовлення, спілкування, культури мислення, засвоєння норм культури поведінки, культури взаємин, формування екологічної культу-ри,розвиткумузично-естетичної культури почуттів, культури математичного мислення і мовлення, формування засад морально-етичної культури.
Питанню навчання дітей культури читання особливу роль відводили психолог Т.Єгоров, педагог К.Ушинський, відомий вітчизняний педагог Д.Тихомиров,письменникМ.Горький.Культуруусноготаписьмового мовлен-нявивчалиЛ.Виготський,М.Кольцова,С.Рубінштейн,В.Сухомлинський, Ф.Фрадкін. На роль питань, проблемних ситуацій для розвитку мовленєвої діяльності, особливостей спілкування між учителем і учнем вказували І.Лернер, Б.Ломов, А.Матюшкін, М.Махмутов, Н.Менчинська, Ф.Савіна. Ідею зв’язку навчання з працею досліджували П.Атутов, П.Блонський, Г.Песталоцці, М.Скаткін та ін.
Теоретичні основи культури поведінки молодших школярів розглянуті в працях О.Богданової, В.Бушелєвої, О.Федя та ін. Підходи до морального виховання дітей відображені в педагогічній творчості А.Макаренка, К.Ушинського, С.Шацького. Необхідність формування першооснов естетичної культури бачив В.Сухомлинський. При рішенні сучасних економічних проблем в Україні потрібне формування у кожної дитини культури екологічного мислення.
Ідеї сучасної гуманістичної педагогіки і теорії розвивального навчання в початковій школі розглядаються в працях Н.Бібік, М.Вашуленка, О.Савченко та ін., у досвіді учителів-методистів.
Іншими словами, у педагогічній теорії і практиці зроблено чимало, що виступає підставою для розробки проблеми формування культури навчальної діяльності молодших школярів.
Проте, на сьогоднішній день ще мало досліджень, які б узагальнювали накопичений теоретичний та емпіричний матеріал важливий для подальшого вивчення проблеми формування культури навчальної діяльності дітей як цілісного феномену.
Таким чином, актуальність означеної проблеми дослідження випливає з необхідності розв’язання протиріччя між потребою педагогічної практики в науковому, навчальному і методичному забезпеченні формування культу-ринавчальноїдіяльностімолодшихшколярівівідсутністюу педагогічній тео-рії необхідних теоретичних положень, які відповідають цій потребі в цілому, що і стало підґрунтям у виборі теми дослідження: Формування культури навчальної діяльності молодших школярів”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось за планом наукової роботи Донецькогонаціональногоуніверситету як складовачастинанинішнього ета-пу комплексного дослідження кафедри педагогіки і психології (державний реєстраційний номер ДР 01910051511). В її межах автором здійснювалося дослідження проблеми формування культури навчальної діяльності молодших школярів як чинника підвищення її ефективності.
Об’єкт дослідження: навчально-виховний процес у початковій школі.
Предметдослідження:формування культури навчальної діяльності мо-лодших школярів .
Мета дослідження полягає у теоретичному обгрунтуванні та ек-спериментальній перевірці психолого-педагогічних, організаційно-управлінсь-ких умов роботи вчителя і учнів з формування культури навчальної діяльності молодших школярів.
Гіпотеза дослідження: ефективність формування культури навчальної діяльності молодших школярів підвищиться за умов:
-організації навчання на основіособистісно зорієнтованого підходу докожногоучняз урахуваннямвікових особливостей та можливостей дітей в оволодінні уміннями культури навчальної діяльності;
- урахування й практичної реалізації принципів формування культури навчальної діяльності;
- розробки змісту педагогічних проектів як форм організації навчання та засобів їхньої реалізації;
- розробки проектів культури в навчальній діяльності;
- педагогічного управління, спрямованого на формування системи умінь культури навчальної діяльності учнів;
- діагностикистану умінь культури навчальної діяльності учнів та діаг-ностики ефективності навчання.
Відповідно до мети й гіпотези були сформульовані такі основні завдання дослідження:
1) проаналізувати проблему формування культури навчальної діяльності молодших школярів у педагогічній теорії та практиці;
2) визначити сутність і специфіку формування культури навчальної діяльності молодших школярів;
3) теоретично обґрунтувати і розробити принципи формування культури навчальної діяльності молодших школярів;
4) розробити технологію формування культури навчальної діяльності молодших школярів;
5)здійснитидослідно-експериментальнуперевіркупсихолого-педагогіч-них, організаційно-управлінських умов формування культури навчальної діяльності молодших школярів.
Методологічну та теоретичну основи дослідження становлять такі положення: філософське вчення про сутність культури (будь-який зовнішній прояв культури є проявом ступеня розвитку самої людини), матеріалістичний підхід до культури, що полягає у визначенні її органічного зв’язку з розвитком суспільства і кожної людини в ньому як особистості, трактування культури не тільки як системи матеріальних, ідейних, духовних цінностей, але і як процесу її створення, динаміки її розвитку (П. Гурєвіч, М. Злобін, М. Каган, В. Кєллє, М. Ковальзон, Є. Маркарян, В. Межуєв); про виховання як єдність зовнішнього впливу і реалізації внутрішніх можливостей особистості (І. Бех, О. Савченко, А. Якиманська та ін.); про системний (В. Афанасьєв, Н. Кузьміна, В. Се-миченко) та діяльнісний (Б. Ананьєв, Л. Виготський, О. Лєонтьєв) підходи; законодавчі та нормативні документи (Закони України Про освіту”, Про загальну середню освіту”, концепції національного виховання і 12-річної загальноосвітньої школи, Національна доктрина розвитку освіти в Україні у ХХ1 столітті”).
Джерельна база дослідження: фундаментальні дослідження психологів і дидактів навчальної діяльності молодших школярів, дослідження педагогів та психологів, учителів з формування і розвитку у дітей культури поведінки, праці, усної і письмової мови, етичної й естетичної культури та ін., дослідження філософів за проблемою культури у зв’язку із становленням новогосус-пільногоустроювдержавіУкраїна на основі соціальних перетворень, що відбуваються: в сучасному суспільно-історичному процесі у всіх його проявах вже стало необхідним врахування культурної складової.
Концепція дослідження. Формування культури навчальної діяльності молодших школярів відбувається на змісті різних видів культур у навчанні (читання, письма тощо), які є основою для виділення системи умінь культури навчальної діяльності учня, виявляються в самій навчальній діяльності дітей через знання, уміння, навички культури, риси та якості особистості, приводять до підвищення ефективності навчання.
Теоретичневивченняпроблемиіорганізаціядослідно-експериментальної роботи спиралися на такі методи дослідження:
а) теоретичні: аналіз для наукового осмислення у вітчизняних і зарубіжних дослідженнях проблеми підвищення ефективності навчальної діяльності, культури навчальної діяльності молодших школярів, практики роботи масових шкіл в Україні, для осмислення даних, здобутих у процесі дослідно-експериментальної роботи, глибокого проникнення у суть проблеми; порівняльно-історичний аналіз навчальних програм, шкільних підручників, нормативнихта директивнихдокументівзапроблемоюдослідження; моделю-вання для побудови теоретичного понятійного апарату формування культури навчальної діяльності дітей у початковій школі;
б)емпіричні:діагностичніметоди(анкетування,бесіда) для проведен-ня констатуючого і діагностуючого зрізів; обсерваційні методи (різні види
спостереження)длявідстеженняефективності формування культури нав-чальної діяльності учнів, виявлення специфіки оволодіння учнями уміннями культуриврізнихкласахпочатковоїшколи; прогностичні методи (експертні оцінки)дляпрогнозування результатів дослідно-експериментальної роботи; праксиметричніметоди(аналізпродуктівдіяльностіучнів,вчителів)- длянако-пиченняфактів,емпіричногоістатистичногоопрацювання результатів дослід-но-експериментальної роботи;
в) провідним методом дослідження виступили констатуючий і формуючий педагогічні експерименти, завданнями якихбулоствореннянауково обґрун-тованогодосвідуформуваннякультуринавчальноїдіяльності молодшого шко-ляра, виділення сутності найважливіших чинників, що обумовлюють резуль-тати цього процесу зусиллями вчителя, батьків, самих школярів;
г) математичні методи кількісної й якісної обробки результатів експе-рименту;
д)використовувався метод аналізу ретроспективногоособистогодосвіду роботи автора учителем початкових класів.
На першому етапі дослідження (1994-1995рр.)булаобґрунтованатема, визначені об’єкт і предмет, мета дослідження, вивчалися літературні джерела з проблеми дослідження.
На другому етапі дослідження (1995-1997рр.) здійснювалась практична апробація,пошук методичних підходів до формування культури навчальної
діяльності молодших школярів, розроблено комплексзавдань, змістгіпотези,
складена програма експериментальної роботи.
На третьому етапі дослідження (1998-2002рр.) здійснювалась перевірка гіпотези, був проведений педагогічний експеримент з формування культури навчальної діяльності молодших школярів, проаналізовано отримані дані, їхня статистична обробка, узагальнено результати дослідження у вигляді наукових публікацій і тексту кандидатської дисертації, сформульовані детальні висновки, здійснено оформлення дисертації.
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає у тому, що вперше: теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено психолого- педагогічні, організаційно-управлінські умови, що сприяють ефективному формуванню культури навчальної діяльності молодших школярів, уточнено і розширено поняття культура навчальної діяльності”, розкрито її сутність і зміст; виділено види культур у навчанні та їхні структурні елементи, вибудо-вана система умінь культури навчальної діяльності; визначено принципи формування культури навчальної діяльності;введено поняття культуроєм-кість навчальної діяльності”,коефіцієнт культуроємкості”, система умінь культури навчальноїдіяльності учня”, формування культури навчальної ді-яльності”; визначено рівні культури навчальної діяльності молодших шко-лярів і охарактеризовано їх; розроблено критерії та показники сформованості культури навчальної діяльності молодших школярів, котрі покладено в основу діагностикстану умінь культури навчальної діяльності.
Дісталиподальшогорозвиткуорганізаціясамостійноїроботиучнів,пе-дагогічнеуправління навчальною діяльністю молодших школярів, виховною культурою батьків, педагогічна культура вчителя.
Практична значущість дослідження полягає в тому, що розроблено і втілено в практику навчання технологію формування культури навчальної діяльності дітей початкових класів на основі алгоритмів шкільних (уро-ки,нетрадиційніуроки) та позашкільних(самостійнароботаучнів)форм орга-нізації навчання як педагогічнихпроектів,проектикультури внавчальній ді-яльності, педагогічне управлінняформуванням культури навчальної діяль-ності, співуправління, самоуправління учнів, діагностику ефективності (ре-зультатів) навчання молодшихшколярів,щоможебутивикористановпракти-цінавчаннядітей початкової ланки загальноосвітньої школи, підготовки сту-дентів педагогічних вищих навчальних закладів та в системі підвищення квалі-фікації вчителів початкових класів.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідались на науково-методичнихконференціях: Проблеми переходу початкової школи на нову структуру ізмістнавчання” /м.Донецьк,2000р./;Розвитоктворчихздібностейдітей” /м.Донецьк, 2000р./; у виступахпередпедагогамипочаткових шкіл у Донецькому обласному ін-ституті післядипломної педагогічної освіти;нанауково - методичнихконфе-ренціяхпрофесорсько-викладацькогоскладу Донецького національного уні-верситету 1998, 1999, 2000, 2001, 2002рр., в доповідях перед учителями в До-нецькомупедагогічному коледжі. Основні результати дослідження були впро-ваджені в практику роботи ЗОШ № 24 м.Харцизька (довідка № 150 від 13.06.2002р.), ЗОШ № 11 м.Макіївки (довідка № 76 від 20.06.2002р.), ЗОШ №29 м.Макіївки (довідка № 51 від 7.06.2002р.), ЗОШ 1-Ш ступенів с.Ольгінки (довідка від 3.06.2002р.) .
Вірогідність і надійність результатів дослідження забезпечується всебічним теоретичним аналізом вихідних позицій, науково обґрунтованим використанням комплексу методів дослідження, кількісним і якісним аналізом експериментальних матеріалів, математичною обробкою кількісних показників, самими результатами педагогічного експерименту, які підтвердили на статистичнозначущомурівніоб’єктивністьта достовірність виведених основ-них положень дисертації.
Зміст роботи відображено у 10 публікаціях, з яких 9 статей у наукових фахових виданнях. Усі публікації одноосібні.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, ви

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Формування культури навчальної діяльності молодших школярів є об’єктивною реальністю, яка детермінується суперечністю між новою парадигмою освіти та нерозробленістю необхідних теоретичних положень, об’єктивно існуючою потребою педагогічної практики в науковому, навчаль-ному і методичному забезпеченні такого формування. Це є найважливішою умовою особистісного розвитку учня, що забезпечує необхідний фундамент, на якому має відбуватися подальший розвиток дитини.
2. Розв’язанняпроблемикультуринавчальноїдіяльності молодшихшко-лярівґрунтується на теоретико-методологічних основах феномену культури, на значних здобутках в педагогічній спадщині, на досягненнях педагогічної, психологічної, соціальної, управлінської наук про викладання і навчальну ді-яльність у початковій школі і має враховувати практику гуманістичної педа-гогіки та розвиваючого навчання.
3. Засадамиформуваннякультуринавчальноїдіяльності молодших шко-лярів є: теоретичний апарат культури навчальної діяльності молодших школя-рів і відповідна йому технологія формування культури навчальної діяльності, педагогічне управління вчителя, яке поступово зменшується на основі спів-управління, самоуправління учнів у процесі вивчення навчальних предметів початкової школи.
4. У ході формування культури навчальної діяльності молодших шко-лярів виявлена ефективність сполучення педагогічних проектів шкільних (уро-ки, нетрадиційні уроки) та позашкільних (самостійна робота учнів) форм орга-нізації навчання з проектами культури через упровадження педагогічного уп-равління на таких технологічних етапах: планування системи уроків, плану-вання уроку, планування проектів культури, планування самостійної роботи учнів за розробленими в дослідженні алгоритмами.
5. Формуваннякультуринавчальноїдіяльності молодших школярів за-безпечується поступовим оволодінням ними уміннями культури дидактичного, психологічного, виховного, організаційно-управлінського змісту під керівницт-вом учителя, які виявляються в навчально-виховнихситуаціях івжиттєдіяль-ності дитини,складаютьсистему умінь культури навчальної дяльності учня початкової школи.
6. Культуроємкість навчальної діяльності молодших школярів має індиві-дуальний характер, визначається шляхом розрахунку коефіцієнта культуро-ємкості на основі розробленої математичної методики, яка дозволяє оцінювати ефективність навчальної діяльності учнівського колективу, групи та окремого учня.
7. На формування культури навчальної діяльності впливають психолого-педагогічні та організаційно-управлінські умови: рівень оволодіння учнями уміннями культури; індивідуальні особливості і вікові можливості дітей; якість планування і проведення технологічних етапів з формування культури нав-чальної діяльності як педагогічних проектів; створення необхідного фону куль-тури, пов’язаного зі змістом навчального матеріалу і можливостями впливу культури на дітей; врахування принципів формування культури навчальної діяльності та якість педагогічного управління; уміння педагогічної культури вчителя; виховна культура батьків; своєчасна діагностика стану умінь культури навчальної діяльності.
8. Культура навчальної діяльності має вагомий вплив на учня початко-воїшколи.Оволодіння системою умінь культури супроводжується кількісними та якісними позитивними змінами у навчальній діяльності і в особистості кожної дитиничерез: підвищеннярівня культури навчальної діяльності; інтен-сивний розвиток учнів; менші витрати часу на виконання завдань; виявлен-някультуринавчальної діяльностіза критеріямиі показниками: знання, уміння, навички ( міцність, точність, виразність); вихованість (зібраність, охайність, чуйність, сумлінність); розвиток (інтерес, зосередженість, логічність, само-контроль); самоуправління ( цілеспрямованість, організованість, раціональ-ність);підвищення ефективності навчальної діяльності; виявлення дитиною індивідуально-особистісної позиції у навчанні і життєдіяльності; виявлення внутрішнього стану дитиною в навчальній діяльності;підвищенняакадеміч-нихуспіхів.Увсіхцихпроцесахособлива увага приділяється діагностиці ста-ну умінь культури навчальної діяльності учнів та діагностиці ефективності (ре-зультатів) навчання.
9. Технологія формування культури навчальної діяльності молодших школярів створюється на технологічних етапах за алгоритмами шкільних та позашкільних форм організації навчання, проектів культури в навчальній діяльності на основі конструювання вчителем педагогічних проектів цих форм. Формування культури забезпечується педагогічним управлінням вчителя, співуправлінням, самоуправлінням учнів, діагностикою стану умінь культури навчальної діяльності, досягненням критеріїв та показників сформованості культури навчальної діяльності, діагностикою ефективності (результатів) навчання молодших школярів.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів формування культури навчальної діяльності молодших школярів. Подальший розвиток цього напряму пов’язаний з вивченням характеру наступності між вихованням дітей у дитя-чому садку і їхнім навчанням у початковій школі на засадах культури, з виявленням сутності впливу позакласної діяльності дітей на ефективність формування культури навчальної діяльності, з виявленням ролі культури нав-чальної діяльності молодших школярів для навчання в середній школі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. В.О. Огнев’юк. Організаційно-управлінське забезпечення переходу на 12-річний термін навчання (Проблеми переходу початкової школи на нову структуру і зміст навчання) / Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції у м. Донецьку 2-3 листопада 2000 року. Донецьк: ВАТ УкрНТЕК”, 2000. С. 5-6.

2. Освіта в Україні. Доповідь міністра освіти і науки України на П Всеукраїнському з’їзді працівників освіти / Освіта України” № 47, 12 жовтня 2001. С.4-5.

3. Державний стандарт початкової загальної освіти / Початкова школа, № 1 (379), січень 2001. Київ Преса України”. С. 28-54.

4. М.С. Вашуленко. Формування мовної особистості молодшого школяра в умовах переходу до 4-річного початкового навчання (Проблеми переходу початковоїшколинановуструктуруізмістнавчання)/МатеріалиВсеукраїнсь-коїнауково-практичноїконференціїум. Донецьку 2-3 листопада 2000 року. ВАТ УкрНТЕК”, 2000. С. 25.

5. Дусавицкий А.К., Репкин В.В. О развитии познавательных интересов младших школьников // Вопросы психологии № 3, 1975 С. 8.

6. МенчинскаяН.А.Проблемыученияиумственногоразвития школьника: Избранные психологические труды. М.: Педагогика, 1989. С. 78.

7. Обучение и развитие / Под ред. Л.В. Занкова. М., 1975. С. 52.

8. Занков Л.В. Дидактика и жизнь. - М.: Просвещение”, 1968. 176с.

9. Возрастная и педагогическая психология: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов /М.В. Матюхина, Т.С. Михальчик, Н.Ф. Прокина и др.: Под ред. М.В. Гамезо и др. М.: Просвещение, 1984. С. 115-117.

10. Эльконин Д.Б. Психология обучения младшего школьника. М., 1974 / Педагогика и психология”, № 10. С. 45.

11. Амонашвили Ш.А. Воспитательная и образовательная функция оценки учения школьников: Экспериментально-педагогическое исследование. М.: Педагогика, 1984. С. 3-4.

12. Маркова А.К. Формирование мотивации учения в школьном возрасте: Пособие для учителя. М.: Просвещение, 1983. С. 62-63.

13. ДревсУ.,ФурманнЭ.Организацияурока(ввопросахиответах). Оцен-ки и отметки: Пер. с нем. Пособие для учителя. М.: Просвещение, 1984.
С. 12.

14. Маркова А.К. и др. Формирование мотивации учения: Кн для учителя (А.К. Маркова, Т.А. Матис, А.Б. Орлов. М.: Просвещение, 1990. С. 11. /Психол. наука школе).

15. Психолого-педагогические аспекты учебного процесса в школе / под ред. С.Д. Максименко. К.: Рад. школа, 1983. С. 23.

16. Дусавицкий А.К. Зависимость между интересом и тревожностью в учебной деятельности младших школьников. Вопр. психологии, 1982, № 3. С. 54-63.

17. Страхов В.И. Внимание в процессе деятельности / Автореферат докт. дисс. М., 1975. С. 2.

18. Лысенкова С.Н. Методом опережающего обучения: кн. для учителя: Из опыта работы. М.: Просвещение, 1988. 192 с.: ил. (Твор. лаб. учителя).

19.ЛысенковаС.Н.Когдалегкоучиться:Изопыта работы учителя началь-ных классов школы № 587 Москвы. 2-е изд., испр. и доп. М.: Педагогика, 1985. 176 с.

20. Логачевська С.П. Диференціація у звичайному класі. Посібник для вчителів, методистів, студентів. За загальною редакцією академіка АПН України О.Я. Савченко. Донецьк: Центр підготовки абітурієнтів, 1998. - 288с.

21. Проформуваннямотивівнавчальноїдіяльностіучнів.Вкн.: Психоло-гія. К.: Рад. шк., 1967, Вип. 4. С. 7.

22. Давыдов В.В. Психологические проблемы воспитания и обучения подрастающего поколения. Вопр. психологии, 1977, № 5. С. 40.

23.Нечай-ГорбачукЛ.Д. Навчанняграмоти /Навчально-методичний посіб-ник. Слов’янськ, 1997. С. 19-44.

24. Новиков А.И. Исследование процесса смыслового преобразования тек-ста. В кн.: Семантика, логика и интуиция в мыслительной деятельности. М.: Педагогика, 1979. С. 61.

25. І.І. Кожевникова. Культура навчальної діяльності молодших школярів / Соціалізація особистості: Зб. наук. праць. К.: НПУ, 1999. Випуск 4. С. 213; 214; 215.

26. Бєланова Р.О. Проблеми гуманізму наприкінці ХХ століття / Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова / Укл. П.В.Дмитренко, О.Л. Макаренко. К.: НПУ, 2000. Ч. 2. С. 19.

27. Н.В. Заверико. Інноваційні технології соціалізації особистості підлітків та старшокласників / Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. / Редкол.: Т.І.Сущенко (відп. ред.) та ін. Київ-Запоріжжя. Вип. 17. С. 37.

28. Н.М. Чернуха. Духовний розвиток молодших школярів засобами національного мистецтва / Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. / Редкол: Т.І.Сущенко (Відп. ред.) та інш. Київ-Запоріжжя. Вип. 17. С.90; 91.

29. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. К.: Генеза, 1999. С. 14, 34.

30. Большой энциклопедический словарь /Гл. ред. А.М. Прохоров. изд. 2-е, пераб. и доп. Москва, научное издательство Большая российская энцик-лопедия”, 1998. С. 607.

31. Волков Г.Н. Этнопедагогика: Учеб. для студ. сред. и высш. пед. учеб. заведений. М.: Издательский центр Академия”, 2000. С. 29.

32. Великий тлумачний словник української мови /уклад. і голов.ред. В.І.Бу-сел.- К.: РИІНЗ, ВТР Перун”, 2001.- С.122.

33. Benoist A. Les idees l’endroit, 1979. P. 217.

34.СавицкаяТ.Е.Взглядсправа”насущностькультурыикультурное воз-рождение // Общество. Культура. Философия: Материалы к ХVII Всемирному философскому конгрессу. М., 1983. С. 201-221.

35. Воспитание детей в школе: Новые подходы и новые технологии / под ред. Н.Е. Щурковой. М.: Новая школа, 1998. С. 22.

36. Збірник наказів та інструкцій Міністерства освіти України, 1996 2001 рр.

37. Перелік підручників та навчальних посібників, які використовуються в школі в 2001-2002 навчальному році / Інформаційний збірник МО України
12 червня 2000 р. 20с.

38. Перелікпрограм,яківикористовуютьсявшколів2001-2002 навчально-му році / Інформаційний збірник МО України 12 червня 2000 р.- 20с.

39. Журнал Початкова школа”. К.: Рад. школа, 1996-2001 рр.

40. Л.А.Введенская,Л.Г.Павлова.Культураиискусстворечи. Современная риторика. Ростов на Дону. Издательство Феникс”, 1999. С. 65-66.

41. Рыданова И.И. Основы педагогики общения. Мн.: Беларусская наука, 1998. С. 20; 26; 72.

42. СемиченкоВ.О.Психологіяспілкування.Навч.пос.К.:Магістр”, 1998. С.3-5.

43. Семиченко В.О.Психологія мовлення. Навч. пос. К.: Магістр”, 1998. С.21.

44. Основы теории речевой деятельности. М.: Просвещение, 1974. С. 300.

45.ПриходькоЮ., ШтихалюкО.Моральні ставлення особистості як філо-софська, психологічна та педагогічна категорія /Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету ім. М.П. Дра-гоманова / Укл. П.В. Дмитренко, О.Л.Макаренко. К.: НПУ, 2000. Ч.2. С. 132.

46. Сухомлинский В.А. Рождение гражданина. М.: Молодая гвардия, 1971. С. 20.

47.АмонашвилиШ.А.Здравствуйтедети!Пособиедляучителя.М.: Прос-вещение, 1983. С. 15.

48. Леонтьев А.А. Психология общения: Учеб.пособие для студентов вузов, обучающ. по спец. Психология” / А.А. Леонтьев.- 3-е изд.- М.: Смысл, 1999. 365с.

49. КуницинаВ.Н.Межличностноеобщение: Учеб. для вузов /В.Н. Куни-цина, Н.В. Казаранова, А.М. Погольша.- СПб и др.: Питер, 2001.- 544с.

50. Рогов Е.И. Психология общения /Е.И. Рогов.- М.:Владос, 2001.- 335с.

51. Педагогика: Учеб.пособие для студентов пед.ин-тов /Под ред. Ю.К. Ба-банского. М.: Просвещение, 1983. С. 74; 76.

52.ИвановаН.В.Проблемаформированияиндивидуальногостиляпедагоги-ческогообщения/Формированиетворческой индивидуальности учителя: Ма-териалы научно-практической конференции. Мн.: 1994. С. 17.

53. КазарцеваО.М.Культураречевогообщения:теорияипрактика обуче-ния: учебное пособие, 2-е изд. - М.: Флинта, Наука, 1999. С.5.

54. Ушинский К.Д. О пользе педагогической литературы. Собр. соч.: В 11-ти т. Т. 2. М.: Л., 1948 1951. С. 29.

55. УшинскийК.Д.Материалык 3-мутому Педагогической антрополо-гии”. Собр. соч.: В 11-ти т. Т. 10. М.: Л., 1948 1951. С. 342.

56. КорнєєваВ.О.Детермінантиекологічноїкультуриособистості/ Мате-ріали вузівської наукової конференції професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дослідницької роботи: філософія, педагогіка, психологія, фізичне виховання /м. Донецьк, квітень 1997 р./. Донецьк, 1997. С.23.

57. Цветкова И.В. Экология для начальной школы. Игры и проекты. Популярное пособие для родителей и педагогов / Художники Г.В.Соколов, В.Н. Куров. Ярославль: Академия развития”, 1997. С. 176-179.

58. Дидактика современной школы. К.: Рад. шк., 1987. С. 42-54.

59. Неменский В.М. Путь к духовной культуре. Дет. лит., 1976, № 5. С. 32.

60. Витковская Н.С., ЩербоА.В., Джола Д.Н. Формирование эстетической культуры младших школьников: Из опыта работы. К.: Рад. шк., 1985. С. 6.

61. Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям. Изд. 7-е.: Радянська школа, 1971. С. 95.

62. Эстетическая культура и эстетическое воспитание: Кн. для учителя /Сост. Г.С. Лабковская. М.: Просвещение, 1983. С. 17; 84.

63. Хинчин А.Я. Педагогические статьи. М., 1963. С. 141-144.

64. Капнин П.В. Диалектика как логика и теория познания. М., 1973. С. 124.

65.БєлановаР.О.Освітаівиховання,новітні технології/ Гуманізація нав-чально-виховного процесу: Наук.-метод. зб. Вип. VII / за заг. ред. Легенького Г.І. та Сипченка В.І. Слов’янськ: ІЗМН СДПІ, 1999. С. 177.

66.БаранівськийВ.Ф.Духовністьособистостівсистемісучаснихсуспільних відносин. К.: НВИ Правник” НАВІУ, 1998. С. 128.

67. Інформаційний збірник Міністерства освіти України № 13, 1996 р.

68. ВиховуємогромадянинаУкраїни/Методичнийпосібникдля організа-торів виховного процесу в навчально-виховних закладах та студентів педагогічних вузів. Рівне, 1996. С. 6.

69.ТурченкоВ.Н.,БорисоваЛ.Г.Социально-педагогическиепроблемы учи-тельского труда. М.: Знание”, 1975. С. 6-16.

70. В.Ф.Паламарчук.Інноваційніпроцесивпедагогіці/Педагогічні інно-вації у сучасній школі. Київ, Освіта”, 1994. С. 5-9.

71. Егоров Т.Г. Очерки психологии обучения детей чтению. М., 1953.- С.16.

72. Горький М. О детской литературе. М., 1958. С.91.

73.РубинштейнС.Л.Основыобщейпсихологии:В2т.Т.1.М.: Педагоги-ка, 1989. С. 449; 457.

74. Щукина Г.И. Педагогические проблемы формирования познавательных интересов учащихся. М.: Педагогика, 1988. С. 13. - /Труды д. чл. и чл. кор. АПН СССР.

75. Матюшкин А.М. Проблемные ситуации в мышлении и обучении. М., 1972. С. 28-47.

76. Демин Н.В. Проблемы деятельности в теории личности. М., 1977. С. 93- 94.

77. Матюшкин А.М. Актуальные вопросы проблемного обучения. В. кн.: Оконь В. Основы проблемного обучения. М., 1968. С. 198.

78. Константинов Н.А. и др. История педагогики: учебник для студ. пед. ин-тов. М., 1982. С. 70; 398.

79. Л.С. Выготский. Мышление и речь. Избр. психол. исслед. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1956. С. 248.

80. В.В.Давыдов.Содержаниеиструктураучебнойдеятельности школьни-ков / Под ред. В.В. Давыдова, И. Ломпшера, А.К. Марковой; Науч. исслед. ин-т общей и педагогической психологии Акад. пед. наук СССР, Науч. исслед. ин-т педагогической психологии Акад. пед. наук ГДР. -М.: Педагогика, 1982.
С. 11.

81.Познавательныепроцессыиспособностивобучении/Подред. В.Д Шад-рикова.- М.: Просвещение, 1990. 141 с.

82. Чудновский В.Э. Воспитание способностей и формирование личности. М.: Знание”, 1986. - /Новое в жизни, науке, технике. Сер. Педагогика, психология”, № 8/. С. 4.

83. Н.С. Лейтес. Умственные способности и возраст. М.: Педагогика, 1971. С. 5- 6.

84. Лейтес Н.С. Способности и одаренность в детские годы. М.: Знание”, 1984. - /Новое в жизни, науке, технике. Сер. Педагогика и психология”, № 4/. С. 23.

85. Н.Хамська.Наступністьувихованнікультуриповедінкиу позаурочній діяльності /Початкова школа, 1988, № 10. С. 48.

86. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. М.: Просвещение, 1973. С. 31.

87. Сухомлинский В.А. Избранные пед. сочинения в 3-х т. Т. 3/ Сост. О.С. Богданова, В.З. Смаль, А.И. Сухомлинская. М.: Педагогика, 1981. С. 249; 250.

88. Сухомлинский В.А. Методика воспитания коллектива. М. Педагогика, 1981. С. 93.

89. Кузнецова Л.В. Гармоничное развитие личности младшего школьника. М.: Просвещение, 1985. С. 14.

90. Горбенко С. Ідея народності в українській педагогіці: погляд у минуле на зламі тисячоліть /Поч. школа. 1999, № 7. С. 26.

91. Бапников А.Г., Рустамов А.К. Охрана природы. М.: Просвещение, 1971. С. 16.

92. М.Г. Апанасенко, И.А. Гашенко. Эстетическое в дидактике как компо-нент гуманитаризации естественных дисциплин и источник творчества (Педа-гогіка та психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки. Зб. наук. пр. / Редкол.: Т.І. Сущенко (Відп. ред.) та інш. Київ - Запоріжжя. Вип. 17. С. 41.

93. Програми для середньої загальноосвітньої школи (1-2) класи. Київ, Початкова школа”, 2001. - 296с.

94. Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід (Дидактичний аспект). Х.: Скорпіон, 2000. С.3; 4; 11; 12.

95. Кларин М.В. Педагогические технологии в учебном процессе. М.: Знание, 1989. /Новое в жизни, науке, технике. Сер. Педагогика и психология”, № 6 /. С. 14; 69.

96.КондратюкЛ.П.Проблемареалізаціїлюдинияксуб’єкта культуротвор-чої діяльності / Вісник Київського університету. Питання філософських наук. 1990, № 22. С. 78-85.

97. Щукина Г.И. Роль деятельности в учебном процессе: Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1986. С. 17.

98. В.А. Ковальчук. До визначення поняття соціально-педагогічна задача” / Соціалізація особистості: Зб. наук. праць. К., НПУ, 1999. Випуск 4. С. 50.

99. Ожегов С.И. Словарь русского языка: Ок. 57000 слов / Под ред. чл. корр. АН СССР Н.Ю. Шведовой. 18-е изд., стереотип. М.: Рус. яз., 1986. С. 161; 390; 624; 645; 679.

100. Дубровина И.В. Об индивидуальных особенностях школьников. М.: Знание”, 1975. С. 9-10.

101.УнтИ.Э.Индивидуализацияидифференциацияобучения.М.: Педаго-гика, 1990. С. 3; 8.

102. Психология индивидуальных различий: Тексты. Учеб. пособие для психол. фак. ун-тов / Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, В.Я. Романова. М: Изд-во МГУ, 1982.- 319 с.

103. Выготский Л.С. Мышление и речь. М.: Лабиринт, 1996. 416 с.

104. Ермолаев О.Ю., Марютина Т.М., Мешкова Т.А. Внимание школьника. М.: Знание, 1987.- (Новое в жизни, науке, технике. Сер. Педагогика и психология”; № 9) С. 4-5.

105. КабардовМ.К.,АрцишевскаяЕ.В.Типыязыковыхи коммуникативных способностей и компетенций / Вопросы психологии. 1995, № 1. С. 34-49.

106. КабардовМ.К.,МатоваМ.АМежполушарнаяассиметрияи вербальные иневербальныекомпонентыпознавательныхспособностей/Вопросы психоло-гии. 1998, № 6. С. 106-115.

107. Котик Б.С. Нейропсихологический подход: от упрощений к системно-диагностическомуанализуобученияиностранномуязыку/Вопросы психоло-гии. 1990, № 3. С. 126-133.

108. Кожевникова І.І. Результати соціологічного опитування і анкетування дітей 1-3 класів на шляху формування культури їхньої навчальної діяльності (Теоретичні питання освіти та виховання: Збірник наукових праць. Випуск 11) За загальною редакцією академіка АПН України Євтуха М.Б., укладач О.В. Михайличенко. Київ: Видавничий центр КДЛУ, 2000. С. 143; 144; 145; 146.

109. БабанскийЮ.К.Оптимизацияпроцессаобучения (Общедидактический аспект). М.: Педагогика, 1997. С. 57.

110. Бондаревская Е.В., Богомолова Г.П. Методика изучения нравственной воспитанностишкольников.Вкн.:Методынаучно-педагогического исследо-вания. Ростов на Дону, 1972. С. 75.

111. В.А. Товстик. Основы психолого-педагогических исследований: учебное пособие. Макеевка, Графити, 1996. С. 30; 41.

112. Подласый И.П. Педагогика: Новый курс: Учебник для студ. пед. вузов: В 2 кн. М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. Кн. 1: Общие основы. Процесс обучения. С. 232; 293.

113. Фридман Л.М., Кулагина И.Ю. Психологический справочник учителя. Второе издание, дополненное и переработанное. М.: Изд-во Совершенство”, 1998. С. 320.

114. БерифаиЛ.В. Некоторыеспособыизучениястроения учебной деятель-ностимладших школьников/Экспериментальные исследованияпо проблемам перестройки начального обучения. Тбилиси, 1969. С. 325-327.

115. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студ. пед. вузов: В 2 кн. М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. Кн.2: Процесс воспитания. С. 7.

116. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посібник. К.: Вища шк., 1997. С. 15.

117.Психология.Словарь/Подобщ.ред.А.В.Петровского,М.Г. Ярошевско-го. М.: Политиздат, 1990. С.65.

118. Фильштейн Д.И. Психология развития личности в онтогенезе / Закономерности поуровнего развития личности в онтогенезе. М., 1989. С. 183; 184.

119. Раченко И.П. НОТ учителя. М.: Просвещение, 1982. С. 20; 21.

120. І.І. Кожевникова. Шляхи формування культури навчальної діяльності молодших школярів (Проблеми переходу початкової школи на нову структуру і зміст навчання) / Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції у м. Донецьку 2-3 листопада 2000 року. Донецьк: ВАТ УкрНТЕК”, 2000. С.133.

121. Кожевникова І.І. Дидактика культури навчальної діяльності молодших школярів (Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова (Укл. П.В. Дмитренко, О.Л. Макаренко. К.: НПУ, 2000. Ч. 1.) С.45-51.

122. Педагогика: Учеб. пособие для студентов пед ин-тов / Под ред. Ю.К. Бабанского. М.: Просвещение, 1983. С.76.

123. Маркс К. Капитал. т. 1. Маркс К., Энгельс Ф. Соч., т. 23. - С. 191.

124.ПетровскийА.В.Принципотраженнойсубъективностив психологичес-ком исследовании личности / Вопросы психологии. 1985, № 4. С. 17- 18.

125. Выготский Л.С. История развития высших психических функций / Проблема сознания. Собр. соч. М., 1983. Т. 3. С. 315.

126. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. СПб.: Питер, 2000. С. 635-641.

127. Мильруд Р.П. Формирование эмоциональной регуляции поведения учителя / Вопросы психологии. 1987, № 6. С. 25-27.

128.Бушелева Б.В. О культуре поведения. М.: Знание”, 1974. 96 с.

129. Осипова М.П. Методика воспитательной работы: Практикум / Учеб. пособие по спец. 03.08. Педагогика и методика нач. обучения”/.- Минск, 1991. 197 с.

130. Вашуленко М.С. та ін. Буквар: підруч. для 1 кл. чотиріч. і 1 кл. триріч. почат.шк./М.С.Вашуленко,А.М.Матвєєва,Л.К.Назарова,Н.Ф. Скрипничен-ко. 10-е вид. К.: Освіта, 1996 120с.

131. Родная речь. Учеб. по чтению для учащихся нач. кл. Кн.1 /Сост. М.В. Голованова и др. М.: Просвещение, 1991 135с.

132. Н.М. Бібік, Н.С. Коваль. Віконечко: Навчальний посібник для 1класу чотирич. поч.школи К.: А.С.К., 1997.- 112с.

133. Горбушина Л.А. Обучение выразительному чтению младших школьников. Пособие для учителей. М.: Просвещение, 1981. 118 с.

134. Л.Э. Генденштейн, Е.Л. Мадышева. Арифметические игры для детей 6-7 лет. Серия Энциклопедия развивающих игр”. Илекса”, Гимназия”, Москва-Харьков, 1998. - 144 с.

135. Білий І.О. Сходинки і Буквар-читанка для дитсадків та перших кл. почат. шк. Донецьк: МП Отєчєство”, 1995. 272 с.

136. Л.П. Кочина. Математика в первом классе четырехлетней начальной школы. Методическое пособие. Киев, Радянська школа”, 1986. 120с.

137. Собко В.О. Навчання складати тексти-описи. К., 1991. С. 100-130.

138. Богданова О.С., Калинина О.Д. Содержание и методика этических бесед с младшими школьниками: Пособие для учителей. М.: Просвещение, 1982. 160 с.

139. Антонова Л.Г. Развитие речи. Уроки риторики. Популярное пособие для родителей и педагогов. Ярославль: Академия развития, 1997.- 224 с.

140. Чернокозов И.И. Профессиональная этика учителя. Книга для учителей 2-е изд., перераб. и доп. К.: Рад. шк., 1988. 221 с.

141. Юркевич В.С. Выполнить себя . - М.: Знание”, 1980. С. 59-72.

142. Легенький Г.И. Цель и способы воспитания. М.: Педагогика, 1990. С. 105-110.

143. И.А. Бунин. Детство. Стихи для дошкольного и младшего школьного возраста. Київ Веселка”, 1982. 32 с.

144. Методика викладання української мови / За редакцією доктора філологічних наук, професора С.І. Дорошенка. 2-ге видання, перероблене і доповнене. Київ, Вища школа”, 1992. С. 332-391.

145. Тикунова Л.И., Канакина В.П. Сборник диктантов и творческих работ. Пособие для учителя нач. шк. М.: Просвещение, 1992. С. 68; 93.

146. Дем’янюк Т.Д. Народознавство в школі: досвід, проблеми, пошуки. К.: Інформ. вид. центр Київ”, 1993. 80 с.

147.ВудвидЛ.Ф.,ВудвидІ.М.Зродинийдежиттялюдини.Народознавство. Донецьк: Центр підготовки абітурієнтів, 1998. 116 с.

148. Смоляк О.С. Українське народознавство. 1 клас. Посібник для вчителя. Тернопіль: Підручники і посібники, 1997. 64 с.

149. Удосконалення змісту і методики навчання української мови в 1-4 класах. Науково-теоретичні засади та методичні рекомендації. Київ, Радянська школа”, 1991. С. 36.

150. О.Г. Лобчук. Завдання для перевірки мовленнєвих умінь і навичок у молодших школярів. Навчальний посібник. Київ, 1997. С. 3-10.

151. Важеніна О.Г. Збірник диктантів з української мови для 1-4 класів. Основні відомості шкільного курсу / Донецьк: ВКФ ВАО”, 1988. С. 4-42.

152.А.Ундзенкова,О.Сагирова. Русский с увлечением!Сборник занима-тельных упражнений и игр по русскому языку для младших школьников. Екатеринбург, 1997. С. 5-55.

153. Лухтай Л.К., Винаградова О.Н. Дидактически