ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

КИРИЛЛОВ Віктор Дмитрович

УДК 351.834:337.41

ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

25.00.02 механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
КОРЕЦЬКИЙ Микола Христофорович,
доктор наук з державного управління, професор, заслужений діяч науки і техніки України

КИЇВ 2005

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

10

1.1. Огляд наукової думки значення інвестицій як фактора економічного зростання країни

10

1.2. Механізми стимулювання інвестиційних процесів

35

1.3. Взаємодія стимулів у системі регулювання інвестиційним процесом

38

Висновки до розділу 1

52

РОЗДІЛ 2
СТАНОВЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ

55

2.1. Формування національної стратегії і тактики активізації інвестиційних процесів

55

2.2. Ефективність механізму формування сприятливого інвестиційного середовища в Україні

65

2.3. Становлення ринку інвестиційних ресурсів в умовах перехідної економіки

87

Висновки до розділу 2

97

РОЗДІЛ 3
УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В ЕКОНОМІЦІ

100

3.1. Напрями й важелі формування сприятливого інвестиційного середовища

100

3.2. Підвищення дієвості державного регулювання залучення інвестицій в економіку

129

3.3. Формування нової інвестиційної політики в Україні

146

Висновки до розділу 3

172

ВИСНОВКИ

175

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

179

ДОДАТКИ

195

ВСТУП

Актуальність теми. Сьогодні проблема активізації інвестиційних процесів є однією із найбільш важливих у системі державного регулювання економіки України. Для забезпечення стабільного розвитку економіки й досягнення Україною конкурентоспроможності на світовому ринку виникає потреба у значному надходженні інвестиційних ресурсів в економіку і їх оптимальному розподілі з урахуванням балансу між короткотерміновою рентабельністю і стратегічними завданнями щодо розвитку національної економіки України.
Однак за роки реформ інвестиційні процеси були порушені і глибоко деформовані. Адміністративні методи управління інвестиційним процесом, які діяли за часів командної економіки, вже не працюють, водночас ринкові інструменти і важелі ще тільки формуються.
В українських підприємств досі спостерігається недостатність стимулів щодо використання частини своїх доходів на інвестиції. Низький рівень реальних доходів і, як наслідок, зниження сукупного попиту населення, недовіра громадян до кредитних установ зменшують і без того низький потенціал інвестиційних ресурсів. Нерозвиненість системи ринкового господарювання в Україні гальмує перехід до переважно ринкових важелів та інструментів активізації інвестиційного процесу.
Важливими умовами зростання накопичень та активізації інвести­цій­них процесів в економіці країни є зниження інвестиційних ризиків, підвищення довіри потенційних інвесторів до господарських партнерів і держави. Для цього необхідні політична й економічна стабільність, зміцнення права власності, поліпшення управління підприємствами, успішність боротьби з економічною злочинністю.
Перехід до переважно ринкових методів активізації інвестиційного процесу в Україні неможливий без становлення сучасної інституціональної інфраструктури ринку капіталу; посилення державного контролю за ціно­утво­ренням у природних монополіях з метою зміни несприятливого для обробної промисловості співвідношення цін на сировину і готову продукцію, що знижує конкурентоспроможність продукції українських підприємств; участі держави в компенсуванні фінансового ризику інвестицій за рахунок як удосконалення законодавства, так і часткового гарантування інвестицій.
Ґрунтовне дослідження різних аспектів державного регулювання інвести­ційних процесів в економіці України здійснили у своїх працях І.В.Алексєєв [1], С.О.Біла [8], В.Г.Бодров [11], О.В.Величко [18], В.Є.Воротін [20-24], А.П.Гріневич [29-31], М.Х.Корецький [74, 78], І.І.Кукурудза [82], Н.М.Магера [190], В.Ф.Мартиненко [98-101], А.В.Мерзляк [105-107], В.Г.Федоренко [157-160], С.М.Чистов [172], Ю.П.Шаров [176], В.В.Юрчишин [190] та ін.
Нині актуальним є аналіз нових тенденцій розвитку інвестиційних процесів, їх трансформації в умовах становлення ринкових відносин в Україні. Більш глибокого дослідження потребують проблеми підвищення ефективності заходів щодо державного регулювання інвестиційних процесів як основного чинника становлення ринкових відносин і подальшого розвитку економіки України. Науково-теоретична та практична значущість указаних проблем зумовила вибір теми, актуальність і цільову спрямованість дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану Комплексного наукового проекту Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації 0200U0041030); пов’язана з темою Механізми регулювання ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0101U003345) Національної академії державного управління при Президентові України, у розробці яких здобувач брав безпосередню участь.
Мета й завдання дослідження. Мета дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні змісту державного регулювання інвестиційних процесів в економіці України та визначенні шляхів удосконалення його функцій.
Для досягнення мети дослідження було поставлено такі завдання:
здійснити системний аналіз наукової літератури вітчизняних і зарубіж­них дослідників щодо державного регулювання інвестиційних процесів;
дослідити види та вплив ринкового і неринкового механізмів на роз­виток інвестиційних процесів;
визначити взаємодію стимулів та їх застосування в динаміці інвести­ційної діяльності суб’єктів економічних відносин;
вивчити процеси формування та розвитку державного регулювання інвестиційних процесів в Україні;
розробити пропозиції щодо вдосконалення податкової політики Украї­ни в напрямі стимулювання інвестиційних процесів на макро- і мікрорівнях;
запропонувати шляхи вдосконалення державного механізму фінансу­вання пріоритетних інвестиційних проектів;
з’ясувати пріоритетні напрями державної інвестиційної політики щодо стимулювання інвестиційних процесів у галузях народного господарства.
Об’єкт дослідження механізм державного регулювання інвестиційних процесів в умовах трансформації національної економічної системи та перехід до економічного зростання.
Предмет дослідження методологічні, теоретичні та прикладні проблеми удосконалення механізму державного регулювання інвестиційних процесів в Україні.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що регулятивні функції держави поряд із саморегулюванням в умовах ринку є достатньою умовою активізації інвестиційних процесів у національній економіці. Розробка концепції, критеріїв і механізму функціонування інвестицій у контексті їх державного регулювання є однією з основних умов ринкового розвитку України.
Методи дослідження. Методологічною основою роботи є система взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, спрямованих на отримання об’єктивних та достовірних результатів. У роботі використано методи: порівняльно-ретроспективний для дослідження еволюції постановки проблеми й послідовності її вирішення; абстрактно-логічний для теоретичного і методологічного узагальнення, з’ясування сутності, місця і ролі державного регулювання інвестиційної діяльності в економіці України, формування висновків; системно-аналітичний для аналізу сучасного стану державного управління інвестиціями в Україні; розрахунково-конструктивний та експериментальний для розробки системи концептуальних положень і заходів щодо державного регулювання інвести­ційних процесів.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в науковому обґрунтуванні теоретично-методологічних засад формування механізму державного управління інвестиціями в Україні. За результатами дослідження виділяються пріоритетні напрями політики держави на ринку інвестицій, обґрунтовуються практичні рекомендації щодо їх удосконалення.
У межах проведеного дослідження щодо розв’язання наукової проблеми в роботі:
уперше запропоновано модель взаємодії ринкових стимулів стосовно інвестиційного процесу на основі їх класифікації за походженням і сферою впливу;
удосконалено:
класифікацію механізмів стимулювання інвестиційних процесів шляхом групування його важелів та інструментів на ринкові, неринкові і частково-ринкові;
методику оподаткування прибутку підприємств з метою стимулювання інвестиційно-інноваційного розвитку промисловості України шляхом надання їм права самостійного встановлення норми амортизації з одночасним форму­ванням фондів відновлення основних засобів, а також звільнення від оподаткування прибутку, зарахованого до інвестиційних фондів і резервів;
теоретико-методологічні засади державного регулювання інвестиційної діяльності суб’єктів економічних відносин шляхом виділення пріоритетних напрямів державної інвестиційної політики: стимулювання конкуренції; забезпечення найбільш повної відповідності інвестиційного попиту та інвестиційної пропозиції шляхом ефективного використання механізмів лізингу і франчайзингу; регулювання банківської діяльності; підвищення значення виробничого нагромадження; забезпечення прозорості діяльності підприємств як механізму захисту прав власності й акціонерів; пом’якшення режиму оподаткування, особливо для тих підприємств, діяльність яких має високий мультиплікативний ефект для інтенсифікації інвестиційних потоків в економіці країни;
набула подальшого розвитку аналітична модель щодо вдосконалення державного механізму фінансування пріоритетних інвестиційних проектів за рахунок введення при формуванні Державного бюджету системи жорстких нормативних лімітів витрат на споживання.
Практичне значення одержаних результатів. Загальним результатом дослідження є розроблення концептуальних засад та вдосконалення механізму, уточнення ролі, важелів та інструментів державного регулювання інвестицій­ного процесу й підвищення ефективності використання інвестицій.
Запропоновані наукові положення, висновки й рекомендації щодо запровадження моделі сталого економічного зростання вітчизняних під­приємств шляхом удосконалення структури їх основного капіталу та інтенсивного інвестування високотехнологічного виробництва використані при роз­робці положень Загальнодержавної комплексної програми розвитку високих науко­­ємних технологій, затвердженої Законом України від 9 квітня 2004 р. № 1676-IV (довідка № 06-11/13-446 від 6.12.2004р.), положення щодо удосконалення інноваційної політики Департаментом науково-технічного, інноваційного за­без­печення Мінпромполітики при розробці положень державного регулювання у сфері інноваційної діяльності Закону України Про інноваційну діяльність” від 4 липня 2004 р. № 40-IV. Уточнення щодо особливостей запровадження спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності враховані при розробці Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків” від 11 травня 2004 р. № 1702-IV (довідка № 21/2-3-391 від 03.12.2004 р.). Результати наукової роботи використані Міністерством промислової політики України при підготовці нормативно-правових актів у сфері інвестиційної діяльності та оптимізації законодавчого забезпечення згідно з напрямами, визначеними в Посланні Президента України від 30 квітня 2002 р. Євро­пейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки” (довідка № 336 від 13.12.2004р.). Результати дослідження використані Луганською обласною державною адміністрацією при підготовці Програми стабілізації та розвитку економіки регіону на період до 2010 року” (довідка № 1137 від 30.11.2004 р.). За без­посередньою участю дисертанта розроблені: концепція та стратегія розвитку ЗАТ Старобільський завод замінника незбираного молока”, де авторським внеском є розробка інвестиційних напрямів розвитку підприємства (довідка №353 від 07.12.2004р.); концепція та стратегія розвитку ВАТ Завод гірничорятувальної техніки Горизонт”, де авторським внеском є розробка інвестиційних напрямів розвитку підприємства (довідка № 001-135 від 03.12.2004 р.). Теоретичні, методичні та практичні положення і висновки з проблем розвитку та обґрунтування методичних засад формування державної інвестиційної політики, методів та форм практичної реалізації запропонованих заходів, визначення стратегій інвестиційного розвитку національної економіки впроваджені у навчальний процес та включені в робочі програми і лекційний матеріал Національної академії державного управління при Президентові України з дисциплін: Державне регулювання макроекономічних процесів та інвестиційна економіка”, Сучасна економічна теорія та проблеми її застосування”, Державне управління інвестиційним процесом в перехідній економіці” (довідка № 340 від 13.12.2004 р.).
Особистий внесок здобувача. У статті, опублікованій у співавторстві [74], дисертантом проведений аналіз ефективності заходів державного регулювання інвестицій на регіональному рівні. Дисертація є науковою роботою, що містить результати, одержані особисто автором, у ній не використовувалися ідеї і розробки, що належать співавтору.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідались і обговорювались на міжнародних науково-практичних конференціях: Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2004 р.); Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проб­леми державного управління” (м.Дніпропетровськ, 2004 р.).
Публікації. Основні результати дослідження опубліковані в 15 наукових працях, з них 5 у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 4,1 обл.-вид. арк., з яких особисто авторові належать 3,9 обл.-вид. арк.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків. Повний обсяг дисертації 205 сторінок. У роботі розміщено 5 таблиць, 12 рисунків, 8 додатків. Список використаних джерел складається з 196 найменувань на 16 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичне узагальнення й розв’язання наукового завдання щодо розробки механізму державного регулювання інвестиційних процесів в Україні шляхом визначення теоретичних підходів, розробки моделей та методики стимулювання інвестиційного розвитку підприємств. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати такі висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.
1. Проведений аналіз наукових праць з проблем державного регулювання інвестиційних процесів в економіці Україні свідчить, що останнім часом державне управління як наука інтенсивно розвивається в напрямі теоретико-методологічного забезпечення інвестиційної діяльності. Однак, незважаючи на велику кількість наукових праць, ця тема розглядалась фрагментарно, не скоординовано. Теоретичні й концептуальні розробки науковців присвячені лише окремим аспектам цієї проблеми. Це визначає необхідність проведення системного наукового аналізу змісту, особливостей та механізмів державного регулювання інвестиційних процесів в економіці Україні.
2. Виділено ринкові і неринкові механізми стимулювання інвестиційних процесів. Прибутковість є найважливішим структуроутворюючим критерієм, що визначає природу функціонування ринкових стимулів інвестиційного процесу. Неринковими (суто державно-адміністративним механізмом стиму­лю­вання) слід вважати стимули, якими управляє безпосередньо держава і дія яких базується не на ринковому механізмі, а встановлюється адміністративно державними органами. Частково-ринковими (межовими) є інституціональні й організаційні структури, функціонування яких прямо впливає на суто ринкові стимули. Ринковими є стимули, що властиві ринковій системі господарювання і спираються на основний ринковий принцип одержання максимального при­бутку. Доцільна така класифікація ринкових стимулів: стихійно-ринкові; організаційно-ринкові; інституціонально-ринкові.
3. За місцем виникненням і сферою впливу всі ринкові стимули слід класифікувати таким чином: зовнішні фактори”, розподіл витрат на інвестиції”, внутрішні джерела інвестиції”, зовнішні джерела інвестицій” і внутрішня політика підприємства”. Стимули всередині груп є взаємо­за­лежними і значно впливають один на одного. На основі класифікації ринкових стимулів за місцем виникнення і сферою впливу розроблено модель взаємодії ринкових стимулів і їх застосування в динаміці інвестиційного процесу.
4. В Україні інвестиційна активність внутрішніх і зарубіжних інвесторів значною мірою стримується за рахунок сформованого несприятливого інвести­цій­ного клімату, цілої низки зовнішніх і внутрішніх факторів. До внутрішніх факто­рів належать: обмеженість фінансових можливостей бюджетів усіх рівнів, а також суб’єк­тів господарювання і населення; недосконалість і часті зміни в законодавчій і нормативно-правовій базі; недосконалість фінансово-кредитної системи; слабка роз­ви­неність ринку капіталів; відсутність системи страхування ризику інвесторів і неста­більна політична ситуація; зростаючий рівень корупції і тінізації” еконо­мі­ки.
5. Для фінансування пріоритетних інвестиційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету необхідно встановити жорстку нормативну межу його витрат на споживання. Слід більше уваги приділяти бюджету розвитку. Бюджет споживання має бути побудований за системою нормативів, що визначають мінімум бюджетної забезпеченості в частині поточних капітальних соціальних витрат на душу населення, а в деяких статтях за типами об’єктів витрат. Бюджетні доходи, які одержані понад нормативні мінімуми, мають повністю чи здебільшого спрямовуватися на фінансування розвитку економіки.
6. Необхідним є внесення змін до податку на прибуток підприємств: слід переглянути існуючу шкалу амортизаційних відрахувань з метою застосування механізму прискореної амортизації. Доцільно надати підприємствам права самим встановлювати норми амортизації з одночасним формуванням фондів відновлення основних засобів і обов’язковістю їх цільового використання. Держава має контролювати нарахування амортизації як неоподатковуваної частини валового доходу та її використання. У разі неправильного нарахування підприємствами амортизації чи використання не за призначенням коштів аморти­заційного фонду пропонуємо введення штрафних санкцій на суму завищення податкового кредиту і відмову в державних кредитах і позиках; з метою стимулювання розширеного відтворення основних засобів, крім надання під­ви­щених початкових знижок, необхідне надання прямої фінансової підтримки приватному бізнесу шляхом звільнення від податку на прибуток, зарахований у різні інвестиційні фонди і резерви.
7. Державне регулювання інвестиційних процесів в Україні в межах дер­жавної інвестиційної політики має розвиватися в таких пріоритетних напрямах: стимулювання конкуренції; забезпечення найбільш повної відповідності інвестиційного попиту інвестиційній пропозиції шляхом ефективного використання механізмів лізингу і франчайзингу; регулювання банківської діяльності; підвищення значення виробничого нагромадження; забезпечення прозорості діяльності підприємств як основи механізму захисту прав власності і акціонерів; пом’якшений режим оподаткування, особливо для тих підприємств, діяльність яких має високий мультиплікативний ефект для інтенсифікації інвестиційних потоків в економіці країни.
За результатами дисертаційного дослідження розроблено науково-практичні рекомендації для органів державної влади, серед яких:
встановити жорстку нормативну межу витрат на фінансування інвестиційних проектів через закріплення відповідних видатків Державного бюджету;
прийняти зміни до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств” стосовно методики нарахування амортизації;
створити міжтериторіальні податкові органи, розвинути інформаційні технології у податковому адмініструванні;
розвинути пріоритетні напрями державної інвестиційної політики: стимулювання конкуренції; розвиток інвестиційного ринку; забезпечення прозорості діяльності на ньому підприємств.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексєєв І.В. Стратегії розвитку підприємств і державне регулювання економіки: Монографія. К.: Видавництво НАДУ, 1998. 204с.
2. Арцишевский, Б Райзбсрг, Проблемы структурной пер. стройки экономики // Экономист, № 1. .2000. С 52-65.
3. Бабо А. Прибыль (перев. c фр.). М.: "Универс", 1993. 242с.
4. Балуцкий Е. Эффективность инвестиций в открытой экономике // Мировая экономика и международные отношения. 1996. № 10. С. 40-49.
5. Бард В.С. Финансово-инвестиционный комплекс: теория и практика в условиях реформирования российской экономики. М.: Финансы и статистика. 1998. с. 304.
6. Безчасний Л. Наукові основи формування національної економічної системи, адаптованої до інноваційного розвитку // Наука та наукознавство. 2000. № 4. С. 3-7.
7. Белинская Я. Инвестиционный спрос и финансы предприятия // Інвестиції: практика та досвід. 2003. № 13. С. 13-14.
8. Біла С. Проблеми створення сприятливого інвестиційного клімату в процесі структурних перетворень економіки України // Вісн. НАДУ. 1999. № 2.С. 95-107.
9. Бовтенко Т.А. Необхідність стратегічного іноземного інвестування в умовах глобалізації // Вісник Київського національного університету Економіки. 2000. Вип. 43. С. 81-83.
10. Богачев Н.В. Прибыль?! Про рыночную экономику и эффективность капитала. М.: "Финансы и статистика", 1993. 124с.
11. Бодров В.Г. Трансформація економічних систем: концепції, моделі, механізми регулювання та управління К.: Видавництво НАДУ, 2002. 101с.
12. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємства. Л.: Сполом, 1999. 211с.
13. Бочаров В.В. Финансово-кредитные методы регулирования рынка инвестиций. М.: "Финансы и статистика", 1993. 255с.
14. Бюллетень НБУ. 2002. № 3
15. Ван Хорн Дж. К. Основы руководства финансами. М.: "Финансы и статистика", 1997. 226с.
16. Василик О.Д. Теорія фінансів. К.: НІОС, 2000. 416с.
17. Васюренко О., Просяник В. Оцінювання й оптимальне прогнозне планування інвестиційної діяльності // Банківська справа. 2000. № 6. С.33-37.
18. Величко О.В. Державне регулювання інвестиційної діяльності // Фінанси України. 2000. № 10. С.126-134.
19. Водянов А., Гаврилова О. Налоговые инструменты восстановления инвестиций в реальном секторе российской экономики// Проблемы теории и практики управления. 1999. № 6. С. 54-58.
20. Воротін В.Є. Державне регулювання та інвестиційна політика в умовах інтеграційного розвитку України: стан і перспективи // Менеджер, вісник Донецької державної академії управління 2002. № 1(17). С. 23-30.
21. Воротін В.Є. Державна інвестиційна політика та інноваційний механізм її реалізації і Україні // Наук. пр. МАУП. К.: МАУП, 2002. Вип. 3. Інноваційний менеджмент: проблеми формування в умовах перехідної економіки. С. 29-33.
22. Воротін В.Є. Ринкова модифікація державного регулювання економіки в умовах глобалізації // Вісник НАДУ. 2003. № 1. С. 23-31.
23. Воротін В.Є. Роль держави в залученні інвестицій та розвитку промисловості // 36. матеріалів 3-го з'їзду СЕУ / Відп. ред. М. Герасимчук. К.: Спілка економістів України, 2001. С. 59-63.
24. Воротін В.Є. Удосконалення державного регулювання національної економіки в умовах глобалізації. Теоретичні та прикладні питання економіки: Зб. наук. пр. Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. К.: Київ. нац. ун-т, 2003. Вип. 2. С. 79-85.
25. Ворст И., Ревентлоу П. Экономика фирмы, (перев. з датского). М.: Высшая школа, 1994. С. 31-33.
26. Гитман Лоренс Дж., Джонк Майкл Д. Основы инвестирования (пер. с англ.). М.: Дело, 1997. 306 с.
27. Гойко А.Ф. Организация рынка финансового капитала и инвестиций в Украине. К.: Будівельник. 1995. 246 с.
28. Грабенко О.В. Управління реальними інвестиціями на підприємстві // Фінанси України. 2001. № 11 с. 105.
29. Гриневич А. Десять неутешительных выводов об экономическом росте // Інвестиції: практика та досвід. 2003. № 11. С. 8-10.
30. Гриневич А. ЕЭП и чем он нам грозит // Інвестиції: практика та досвід. 2003. № 18. С. 7-9.
31. Гриневич А. Налог на имущество международный опыт и перспективы в Украине // Інвестиції: практика та досвід. 2003. № 15. С.24-26.
32. Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. К.: Наукова думка, 1998. 388 с.
33. Дегтяренко В.Н. Оценка эффективности инвестиционных проектов. -М.: Экспертное бюро, 1997. 157 с.
34. Дребот Н. Інвестиційна стратегія підприємства: засади і особливості її формування в сучасних умовах // Регіональна економіка. 2000. № 1. С.63-69.
35. Друкер Питер Ф. Рынок: как выйти в лидеры. М.: Book Chamber International, 1992. 325 с.
36. Дьомкіна А. Інвестування економіки України через систему комерційних банків // Банківська справа. 1999. № 5. С. 48-51.
37. Економіка підприємства: Підручник/ за редакцією Покропивного С.Ф. 2ге видання, перероблене та доповнене. К.: КНЕУ, 2001. 526 с.
38. Єлейко Я.І., Єлейко О.І., Раевський К.Є. Інвестиції, ризик, прогноз: Навчальний посібник для вузів/ Національний банк України; Львів. банків. ін-т. К.: Львів, 2000. 176 с.
39. Жалило Я. Еще раз о детенизации экономики // Інвестиції: практика та досвід. 2003. № 24. С. 14-15.
40. Жиляев И. Новая политика для нового времени // Інвестиції: практика та досвід. 2003. № 16. С. 9-11.
41. Жуков Е.Ф. Самофинансирование при капитализме: теория и практика. М.: Финансы и статистика, 1990. 159 с.
42. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник, К: Знання, КОО, 2000. 587 с.
43. Зайцева Л. Шляхи мобілізації інвестиційних джерел в економіку України// Академічний огляд. 2001. № 2. С. 32-36.
44. Закон РСФСР «Об инвестиционном налоговом кредите», Ведомости Съезда народных депутатов Российской Федерации и Верховного Совета Российской Федерации, 1992, № 12, ст.603 (використовувався нами з врахуванням внесених пізніше змін та доповнень)
45. Закон Уакраїни Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994р. № 334/94 ВР // Урядовий кур’єр. 1994р. № 53. С.13-89.
46. Закон України Про господарські товариства” N 1576-XII // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991. N 49. C.82 122.
47. Закон України Про цінні папери і фондову біржу” N 1201-XII // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991. N 38, C.58-89.
48. Закон України Про інвестиційну діяльність N 1560-XII від 18 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). 1991. - № 47. - С.646.
49. Закон України Про лізинг N 723/97- ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 16, C.68-96
50. Зарембо Ю.Г. Методичні засади визначення порівняльної ефективності інвестицій // Фінанси Украйни. 2002. № 8. С. 117-123.
51. Золотарев А.И. Интенсификация и повышение эффективности производства. Киев: Наукова Думка, 1988. 179 с.
52. Игольников Г.Л. Патрушева Е.Г. Экономические основы конкурентоспособности предпринимательского дела. Учебное пособие. Ярославль: Полет, 1996. 340 с.
53. Игонин Н.В. Инвестиции. Организация управления и финансирование. М.: Финансы, ЮНИТИ. 1999. 413 с.
54. Идрисов А.Б. Планирование и анализ эффективности инвестиций. М.: PRO-invest Consulting, 1995. 345 с.
55. Инвестирование, финансирование, кредитование: Стратегия и тактика предприятия./ Под редакцией профессора Ушаковой Н.Н. К.: КГТЭУ, 1997 187 с.
56. История экономических учений. М.: МГУ, 1994. Часть 2. С.118-119
57. Інвестування. Навч. посібник./ під ред. Данілова О.Д. К.: Знання, 2001. 363 с.
58. Історія економічних учень: Підручник/ За ред. Л.Я. Корнійчук, Н.О. Титаренко К.: КНЕУ, 1999. 421 с.
59. Кабатова Б.В. Лизинг: правовое регулирование и практика. Москва, 1996. 338 с.
60. Калина А. Современный экономический анализ и прогнозирование (микро- и макроуровень): уч.-метод.пособие.-К.: МАУП,1998.268 с.
61. Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег/ Н.Н.Любимов (пер. с англ.). М.: Гелиос АРВ, 1999. 352 с.
62. Кириллов В.Д. Економічний зміст інвестицій в умовах розвитку рин­кових відносин // Вісн. НАДУ. 2004. № 2. С. 242-248.
63. Кириллов В.Д. Інвестиційна діяльність в Україні // Актуальні проб­леми державного управління: Зб. наук. пр. / Редкол.: С.М.Серьогін (голов. ред.) та ін. Д.: ДРІДУ НАДУ, 2004. Вип. 2 (16). С. 134-141.
64. Кириллов В.Д. Інвестиції як фактор глобалізації світової економіки // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. X.: Вид-во ХРІДУ НАДУ Магістр”, 2004. № 2 (21): У 2 ч. Ч. 2. С. 111-115.
65. Кириллов В.Д. Розвиток довгострокового фінансування інвестиційних проектів в Україні // Упр. сучас. містом. 2004. № 3/7-9 (15). С.206 210.
66. Кириллов В.Д. Сучасний стан розвитку інвестиційної діяльності в народному господарстві // Зб. наук. пр. НАДУ / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. К.: Вид-во НАДУ, 2004. Вип. 2. С. 312-320.
67. Кириллов В.Д. Довгострокові джерела фінансування інвестиційної діяльності // Держава та регіони. 2003. № 2. С. 55-58. (Сер.: Держ. упр.”).
68. Кириллов В.Д. Інвестиційний тип розвитку виробництва // Держава та регіони. 2004. № 1. С. 50-53. (Сер.: Держ. упр.”).
69. Кириллов В.Д. Концепції регулювання інвестиційного середовища // Держава та регіони. 2004. № 1. С. 123-127. (Сер.: Економіка та підприємництво”).
70. Кириллов В.Д. Основи державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні // Держава та регіони. 2003. № 1. С. 58-63. (Сер.: Держ. упр.”).
71. Кириллов В.Д. Основні принципи управління інвестиційним процесом // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр.: В 5 т. Д.: ДНУ, 2004. Вип. 194. Т. 3. С. 843-854.
72. Кириллов В.Д. Розвиток інвестиційного ринку в Україні // Держава та регіони. 2003. № 4. С. 114-117. (Сер.: Економіка та підприємництво”).
73. Кириллов В.Д. Система фінансування інвестиційної діяльності // Бізнес-навігатор. 2004. № 5. С. 81-85. (Сер.: Економіка та під­приєм­ництво”).
74. Кириллов В.Д., Корецький М.Х. Формування ефективного інвестиційного середовища в національному АПК // Сталість розвитку агро­промислового комплексу України: Зб. наук. пр. / НАН України; Об’єднан. ін-т економіки; Редкол.: В.Д.Слюсар (відп. ред.) та ін. К., 2004. С. 121-130. Авторські 5 с.
75. Кириллов В.Д. Державне регулювання інвестиційного клімату в Україні // Дні науки: Зб. тез доп.: В 3 т. / Гуманіт. ун-т ЗІДМУ”, 28-29 жовт. 2004 р.; Ред. кол. В.М.Огаренко та ін. Запоріжжя: ГУ ЗІДМУ”, 2004. Т. 2 С. 28-29.
76. Кириллов В.Д. Регулювання державою інвестиційної пропозиції // Наука і освіта 2004: Матеріали VII Міжнар. наук.-практ. конф. Д.: Наука і освіта, 2004. Т. 32. Державне регулювання. С. 43.
77. Козик В.В., Федоровський В.А. Вплив аморизації на формування інвестційної привабливості проектів // Фінанси України. 2002. № 8. С.107-117.
78. Корецький М.Х. Пріоритети державного управління інвестиціями в Україні // Зб. наук. пр. НАДУ / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. К.: Вид-во НАДУ, 2001. Вип. 2. Ч.IV. С. 119-128.
79. Краснов В. Український ринок капіталів// Вісник НБУ. 2001. №2. с. 35-37.
80. Кравчук Г.В. Інвестиційна політика держави та іноземні інвестиції.// Збірник наукових праць за матеріалами 8-ої міжнародної науково-практичної конференції. - Київ: спеціальне видання міжнародного науково-технічного журналу ВОТТП, 2000. С. 203-207.
81. Крупка І.М. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України. Львів: ВЦ Львів національного університету ім. Івана Франка, 2001. 607 с.
82. Кукурудза І.І. Інвестиційна політика в Українці: досвід, проблеми, перспективи // Вісник Академії економічних наук України. 2003. № 1. С. 137-139.
83. Лапуста М.Г Словарь-справочник менеджера. М.: Инфра-М, 1996. 405 с.
84. Ластовченко І.В. Деякі фінансові аспекти інвестиційної діяльності підприємств// Фінанси України. 2001. № 2. С. 105-110.
85. Ленін В.И. Полное собрание сочинений. Том 3 С. 620.
86. Лившиц В.Н. Проектный анализ: методология, принятая во всемирном банке // Экономика и математические методы. 1994. ТЗО., вып. 3. 307 с.
87. Лившиц В.Н. Структура капитала: анализ подходов ее учета при оценке инвестиционных проектов // Экономика и математические методы. 1995. № 4. С. 12-31.
88. Линдерт П.Х. Экономика мирохозяйственных связей. М.: Прогрес-Универс, 1992. 461 с.
89. Литвин В.М. Україна: Досвід та проблеми державотворення (90-ті роки ХХ ст.). К.: Наукова думка, 2001. 559 с.
90. Лосєва С. Теорія позикових коштів як класична модель інвестиційного ринку // Схід. 2002. № 3. С. 41-44.
91. Львов Д.С. Совершенствование управления в условиях интенсификации производства. М.: Высшая школа, 1986. 346 с.
92. Лях Л., Короткевич О. Основные противоречия государственной амортизационной политики и пути ее преодоления// Экономист. 2000. №3. С. 104-111.
93. Макконел Кэмпбелл Р., Брю Стэнли Л. Экономикс. Принципы проблемы и политика Тт. 2. Баку.: Азербайджан, 1992. 245 с.
94. Макконнел К.Р. С.Л. Брю Экономикс. Таллин: СТА 1993. Том 1. 694с.
95. Мансухани Г.Р. Золотое правило инвестирования, (перев. с англ.). - М.: Церих-пэл, 1995. 346с.
96. Маркс К. Капитал. Тт. 1-3. М.: Политическая литература. 1970. 373 с.
97. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. Т. 46. 2-е изд. М.: Госполитиздат, 1961. С. 213.
98. Мартиненко В. Методологічні засади оцінки ефективності інвестиційного процесу у перехідній економіці України // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. 2002. № 1. С. 79-85.
99. Мартиненко В. Інвестиційний проект як об’єкт державного управління // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2003. № 4. С. 301-312.
100. Мартиненко В. Оцінка інвестиційного клімату в Україні: теоретико-методологічний аспект // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2004. № 1. С.192-199.
101. Мартиненко В. Природа інвестиційного процесу в трансформаційній економіці // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2003. № 3. С. 234-241.
102. Маршалл А. Принципы экономической науки. Тт. 1-3. М.: Издательская группа " Прогресс", 1993. 345 с.
103. Малий I.Й. Iноземнi iнвестицiї: Зарубiжний досвiд стимулювання. Шляхи залучення в економiку України К.:Науково-дослiд.фiнанс.iнститут,1999. 42 с.
104. Массе П. Критерии и методы оптимального определения капиталовложения. М.: АСК, 1971. 559 с.
105. Мерзляк А. Механізм управління інвестиційною діяльністю місцевими органами самоврядування // Актуальні проблеми держ. упр.: Наук. зб. О.: Одес. філ. НАДУ, 2001. С. 156-164.
106. Мерзляк А. Стратегія держави та аспекти управління інвестиціями // Вісн. НАДУ. 2001.№ 3.С. 112-121.
107. Мерзляк А. Управління ефективністю використання інвестиційних ресурсів регіону // Актуальні проблеми державного управління: Наук. зб. О.: Одес. філ. НАДУ, 2001.Вип. 6. С. 120-131.
108. Мертенс А. Инвестиции. К.: Киевское инвестиционное агенство. 1997. 689 с.
109. Методика определения экономической эффективности внедрения новой техники, механизации и автоматизации производственных процессов в промышленности. Госплан СССР, АН СССР. М.: Изд-во АН СССР, 1963. 206 с.
110. Методика определения экономической эффективности капитальных вложений. АН СССР, Стройбанк СССР, Госстрой, Госплан СССР // Экономическая газета. 1981. № 2-3. С. 4-15.
111. Методические рекомендации по комплексной оценке эффективности мероприятий, направленных на ускорение научно-технического прогресса. Президиум АН СССР, ГКНТ СССР. М.: 1988. 198 с.
112. Милль Дж. С. Основы политической экономии (пер. с англ.) Тт. 1-3. М.: Прогресс, 1980. 273 с.
113. Народное хазяйство СССР за 70 лет. М.: Финансы и статистика. 1987 687 с.
114. Невмержицький П. Нормативно-правова база, що регулює діяльність іноземних інвесторів // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2003. № 4. С. 288-292.
115. Одинцова Г.С. Управление и интенсификация производства. К.: Наук. Думка, 1990. 305 с.
116. Орлов П., Орлов С. Державна амортизаційна політика та її відбиття в стандартах бухгалтерського обліку// Економіка України. 2001. № 3. С. 30-34.
117. Орлов П., Орлов С. Державна амортизаційна політика// Економіка України. 1998. № 8. С. 31-36.
118. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні, К.: Лібра, 1998. 389 с.
119. Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом.К.:Лібра, 2002. 472 с.
120. Підгайна О.О. Міжнародний досвід державного управління інвестиційним процесом // Упр. сучас. містом. 2003. № 7(9). С. 121-128.
121. Пересада А.А., Майорова Т.В. Інвестиційне кредитування: Навч. посібник. К.: КНЕУ, 2002. 271 с.&n