ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

Краткое описание

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Паскевська Юлія Анатоліївна

УДК159.946.3:[378.9:159.9-007.2]

ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

Спеціальність: 19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Шевченко Наталія Федорівна
кандидат психологічних наук,
доцент

Запоріжжя 2006

ЗМІСТ

ВСТУП...............................................................................................................4
РОЗДІЛ І. МОВЛЕННЄВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ ЯК ФАХОВА ХАРАКТЕРИСТИКА...........................................12
1.1. Мовленнєва підготовка в структурі професійної освіти практичних психологів..................................................................................................................12
1.2. Психологічний та психолінгвістичний аналіз мовлення як інструмента мовленнєво-мисленнєвої діяльності практичних психологів.........28
1.3. Мовленнєва компетентність майбутніх психологів як складова професійної компетентності....................................................................................39
Висновки до Розділу 1.....................................................................................49

РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ СТУПЕНЯ СФОРМОВАНОСТІ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ.........53
2.1. Аналіз структурно-фнкціональної моделі мовленнєвої компетентності практичних психологів.................................................................53
2.2. Зміст та процедура дослідження особливостей прояву структурних компонентів мовленнєвої компетентності майбутніх психологів.......................80
Висновки до Розділу ІІ..................................................................................115

РОЗДІЛ ІІІ. ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ЕФЕКТИВНОГО ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У СТУДЕНТІВ-ПСИХОЛОГІВ В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ.................................................................................................................119
3.1. Психолого-педагогічні принципи формування мовленнєвої компетентності практичних психологів...............................................................119
3.1.1. Діалогічний підхід як технологія мовленнєвої підготовки............125
3.2. Психологічна організація розвитку мовленнєвої компетентності майбутніх практичних психологів........................................................................135
3.3. Аналіз та інтерпретація формуючого впливу на розвиток мовленнєвої компетентності студентів-психологів...................................................................152
Висновки до Розділу ІІІ.................................................................................170
ВИСНОВКИ..................................................................................................174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..................................................179
ДОДАТКИ ....................................................................................................201

ВСТУП

Сучасний стан розвитку психологічної науки та практики гостро ставить проблему необхідності вдосконалення змісту, форм й методів професійної підготовки майбутніх практичних психологів. Проте реалізація завдань фахового вдосконалення майбутніх психологів наштовхується на певні труднощі. У працях, які присвячені професійному становленню психолога, не розроблені теоретичні принципи, відсутнє цілісне уявлення про особистість професіонала, про фактори, які впливають на його перебіг. У цьому контексті О.Ф.Бондаренком ставиться питання про те, як готувати психологів-практиків так, щоб вони були спроможні надати реальну психологічну допомогу, а не просто експлуатувати інтерпретаційні можливості психіки. Тому завдання вдосконалення фахової підготовки майбутніх психологів як суб’єктів професійної діяльності перетворюється на одну з найбільш актуальних психологічних й соціальних проблем.
В останні роки проблемі підготовки практичного психолога у закладах вищої педагогічної освіти приділяється значна увага провідних українських науковців (О.Ф.Бондаренко, Ж.П.Вірна, Л.В.Долинська, Л.М.Карамушка, С.Д.Максименко, Е.Л.Носенко, Н.І.Пов’якель, Н.В.Пророк, В.А.Семиченко, Л.Г.Терлецька, Н.В.Чепелєва, Т.С.Яценко). У сферу активного вивчення входить: розробка освітньо-кваліфікаційної характеристики сучасного психолога (С.Д.Максименко); формування професійної компетентності в процесі підготовки психолога-практика (Н.В.Чепелєва); використання діалогічноорієнтованого підходу в системі підготовки практичних психологів (Н.І.Пов’якель, Н.В.Чепелєва), перебудова змісту, форм й методів навчального процесу (С.Д.Максименко, Н.В.Чепелєва), виокремлення вимог до особистості психолога (О.Ф.Бондаренко, Л.В.Долинська, В.Г.Панок, Н.В.Пророк, О.П.Саннікова), використання активних та інтеракційних методів навчання, різноманітних тренінгів (С.В.Васьковська, П.П.Горностай, Т.С.Яценко).
Визначальною умовою успішного здійснення професійної діяльності практичного психолога є мовленнєве спілкування, яке розгортається як центральна, спеціально організована складова консультативного процесу. Всі основні види роботи психолога здійснюються, у кінцевому результаті, через організацію мовлення як знаряддя професійної діяльності. Проте накопичений на сьогодні в науковій психології матеріал не дає вичерпних відповідей на такі, наприклад, питання: Як практичному психологу досягти ефективного мовленнєвого впливу?, Якими є особливості мовленнєвої діяльності психолога у професійній комунікації?, тощо. У згаданих вище працях проблема професійної підготовки аналізується переважно з огляду на загальнотеоретичні закономірності професійного становлення особистості, тоді як проблема специфіки формування мовленнєвої компетентності майбутніх практичних психологів на етапі їх підготовки у вищій школі залишає чимало відкритих питань як у теоретичній, так і у практичній площині. Нерозробленість шляхів та умов організації процесу мовленнєвої підготовки психологів гальмує процес формування мовленнєвої компетентності майбутніх фахівців, що помітно впливає на якість їх подальшої професійної діяльності.
У діяльності практичного психолога виділяють два аспекти: професійний та особистісний, які є взаємозумовленими та взаємопов’язаними і замикаються в єдину проблематику професійно-особистісного проектування та становлення функціональної особистості психолога. Тим часом специфіка діяльності практичного психолога передбачає залежність успіху роботи не лише від його особистісних характеристик, а й від мовленнєвої компетентності. Тому поряд із світоглядною та професійною підготовкою майбутніх фахівців особливого значення набуває мовленнєва підготовка, метою якої є формування професійно значущих якостей мовленнєвої культури, мовленнєвих здібностей та навичок.
Протиріччя, що існує між необхідністю володіння практичними психологами професійним мовленням та відсутністю у системі фахової підготовки психологів спеціальних технологій організації відповідно спрямованого навчального процесу, у майбутньому може призводити до труднощів у наданні ними якісної психологічної допомоги у процесі практичної діяльності.
Зважаючи на значущість та недостатню теоретичну розробленість зазначеної проблеми, було визначено тему дисертаційного дослідження Формування мовленнєвої компетентності майбутніх психологів у процесі професійної підготовки”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до комплексної теми Концептуальні основи підготовки соціальних педагогів, психологів, спеціалістів із соціальної роботи у закладах вищої освіти України” (номер державної реєстрації 0100U001 732) факультету соціальної педагогіки та психології Запорізького національного університету.
Тему затверджено на засіданні науково-технічної ради Запорізького національного університету (протокол № 3 від 28 листопада 2002 року) та погоджено з координаційною Радою АПН України (протокол № 6 від 15 червня 2004 року).
Об’єкт дослідження процес формування мовленнєвої компетентності майбутніх психологів.
Предмет дослідження - психологічні умови ефективного формування мовленнєвої компетентності практичних психологів в процесі їх професійної підготовки у вищому навчальному закладі.
Метою дослідження є теоретичне й емпіричне визначення змісту і особливостей формування мовленнєвої компетентності майбутніх практичних психологів, а також розробка на цій основі системи психолого-педагогічних засобів, спрямованих на її розвиток у процесі їх професійної підготовки.
Гіпотеза дослідження: якісні перетворення у структурі мовленнєвої компетентності майбутніх психологів забезпечуються спеціально організованим професійним навчанням, яке спрямоване на розвиток системи мовленнєвих знань, вмінь і навичок, пов’язаних з перцептивно-рефлексивними, емпатійними й комунікативними здібностями студентів.
Відповідно до поставленої мети і гіпотези дослідження нами послідовно вирішувалися такі завдання:
- здійснити теоретичний аналіз сучасних підходів до дослідження мовленнєвої компетентності в структурі фахової підготовки практичних психологів;
- розробити дослідницьку модель змістово-процесуальних характеристик мовленнєвої компетентності майбутніх психологів;
- дібрати й верифікувати комплекс методичних прийомів, спрямованих на розвиток у майбутніх психологів мовленнєвої компетентності;
- розробити та впровадити програму ефективного формування мовленнєвої компетентності майбутніх психологів в умовах спеціально організованого навчального середовища.
Теоретико-методологічну основу дослідження склали фундаментальні положення і принципи психологічної науки щодо зв’язку мислення та мовлення (Л.С.Виготський, П.Я.Гальперин, С.Л.Рубінштейн, М.Л.Смульсон); загальні положення теорії мовленнєвої діяльності (М.І.Жинкін, І.О.Зимня, О.О.Леонтьєв); дослідження психологічних та психолінгвістичних особливостей мовлення (М.М.Бахтін, В.Гумбольдт, О.М.Леонтьєв, В.А.Семиченко, Т.М.Ушакова), в тому числі і в контексті дослідження професійного мовлення практичного психолога (О.Ф.Бондаренко, С.І.Болтівець, О.В.Варфоломеєва, Н.Ф.Каліна, В.А.Семиченко, Т.Б.Хомуленко), а також наукові уявлення про різноманітні аспекти мовленнєвої та комунікативної компетентності (О.О.Бодальов, Л.В.Долинська, Ю.М.Ємельянов, Ю.М.Жуков, В.Л.Злівков, Л.О.Петровська, Т.О.Піроженко, Н.І.Пов’якель, Н.В.Чепелєва); принципи діалогічного підходу (Г.О.Балл, О.В.Кіричук, О.Ф.Копйов, Т.О.Флоренська, Н.В.Чепелєва, Т.П.Юрченко); психолого-педагогічні положення, які покладено в основу професійної підготовки у системі вищої педагогічної освіти (О.Ф.Бондаренко, Ж.П.Вірна, Л.В.Долинська, С.Д.Максименко, В.Г.Панок, Н.І.Пов’якель, О.П.Саннікова, В.А.Семиченко, Л.І.Уманець, Н.В.Чепелєва), положення про сутність і розвиток особистості як суб’єкта життєдіяльності (Г.О.Балл, М.Й.Боришевський, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, В.О.Моляко, С.Л.Рубінштейн, Т.С.Яценко), результати досліджень, присвячених аналізу професійно важливих якостей психолога (Г.С.Абрамова, З.Г.Кісарчук, С.Д.Максименко, Н.В.Пророк, Л.Г.Терлецька, М.О.Холодна, Н.В.Чепелєва, Т.С.Яценко).
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань було застосовано теоретичний аналіз сучасного стану досліджуваної проблеми; емпіричні методи спостереження, анкетування, тестування. Застосовувався такий комплекс тестових методик: для діагностики мовленнєво-мисленнєвої креативності -методика С.Медніка (адаптована Т.В.Галкіною, Л.Г.Алексєєвою); для оцінки емпатійних здібностей та вміння слухати - методика В.В.Бойка; для діагностики комунікативних здібностей - методика комунікативних та організаційних здібностей. Отримані дані піддавалися кількісному аналізу з подальшою їх якісною інтерпретацією і змістовим узагальненням. Статистичне оброблення даних здійснювалося за допомогою персонального комп’ютера на базі пакету статистичних програм SPSS.
Організація і база дослідження. Дослідницько-експериментальна робота виконувалася на базі Запорізького національного університету і Запорізького гуманітарного інституту державного та муніципального управління. Дослідження проводилось упродовж 1999-2004 навчальних років на експериментальній вибірці досліджуваних кількістю 283 особи.
Наукова новизна та теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає у тому, що:
- поглиблено та конкретизовано існуючі уявлення про зміст, сутність, структуру та прояви мовленнєвої компетентності в діяльності практичних психологів;
- розроблено структурно-функціональну модель мовленнєвої компетентності психологів;
- теоретико-експериментально визначено психологічні умови та засоби ефективного розвитку професійно достатнього рівня мовленнєвої компетентності майбутніх психологів в період підготовки у вищому навчальному закладі;
- використано принципи діалогічного підходу при формуванні мовленнєвої компетентності майбутніх психологів;
- психологічно обґрунтовано процедуру та зміст оптимізації мовленнєвої підготовки психологів як суб’єктів учення.
Практичне значення дослідження полягає у можливості використання його результатів для вдосконалення організації процесу навчально-професійної підготовки практичних психологів, у подальшій професіоналізації психологів у процесі майбутньої фахової діяльності, у практиці діагностики і відбору фахівців психологів для діяльності, що вимагає роботи із клієнтом. Таку можливість забезпечено розробленням й апробацією спеціального практикуму з формування мовленнєвої компетентності психологів, який може використовуватися викладачами як особливий психологічний засіб.
Розроблена програма може бути застосована у навчальному процесі, а також при організації роботи із підвищення кваліфікації практичних психологів.
Надійність і вірогідність отриманих результатів дослідження забезпечувалися використанням комплексу надійних і валідних діагностичних методик, адекватних меті і завданням дослідження, достатньою репрезентативністю вибірки, поєднанням кількісного та якісного аналізу емпіричних даних із застосуванням відповідних сучасних методів математичної статистики та залученням новітніх комп’ютерних програм оброблення даних.
Особистий внесок автора дослідження: у двох наукових статтях, написаних у співавторстві з науковим керівником, останньому належить визначення загальної ідеї, постанова задачі. Теоретичний аналіз проблеми, узагальнення експериментальних даних, формулювання висновків та обґрунтування є здобуттям автора дисертації.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення та результати дисертації доповідалися і дістали схвалення на засіданнях кафедри практичної психології, ради факультету соціальної педагогіки та психології Запорізького національного університету; на засіданнях кафедр педагогіки і психології та гуманітарних дисциплін Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти; Гуманітарного університету Запорізький інститут державного та муніципального управління”; Запорізького обласного центру соціальних служб для молоді; Криворізького державного педагогічного університету; на II Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів і молодих вчених Актуальні проблеми практичної психології в системі освіти” (Херсон, 2002); науковій конференції викладачів та студентів Сучасне студентство України: досвід, проблеми, перспективи” (Запоріжжя, 2002); IV науково-практичній конференції Психологічна наука в медичній та соціальній практиці” (Київ, 2002); III Всеукраїнській науково-практичній конференції Актуальні проблеми практичної психології в системі освіти” (Херсон, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість” (Київ, 2003), Міжнародній науковій конференції Міжкультурні комунікації: діалог та співпраця” (Алушта, 2003), ХI Міжвузівській студентській науковій конференції Наука і вища освіта” (Запоріжжя, 2003), Регіональній науково-практичній конференції викладачів, аспірантів, студентів Сучасне студентство України: досвід, проблеми, перспективи” (Запоріжжя, 2004), VІІ Всеукраїнській конференції молодих науковців Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (Київ, 2004), І Всеукраїнському конгресі психологів (Київ, 2005), XXXІІ Міжнародній науково-технічній конференції молоді (Запоріжжя, 2005).
Публікації. Зміст і результати роботи відображено у 21 публікації, з них 12 - у фахових наукових виданнях, рекомендованих ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 252 найменувань, та додатків. Основний зміст дисертації викладено на 178 сторінках. Дисертація містить 13 таблиць та 13 рисунків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Дисертаційне дослідження було спрямовано на визначення та вивчення умов та підходів до ефективного формування мовленнєвої компетентності майбутніх психологів в процесі фахової підготовки.
Мовленнєва компетентність - це складова професійної компетентності практичного психолога, яка охоплює такі структурні компоненти: мовленнєві знання, знання характеристик професійно-оптимального висловлювання, мовленнєві вміння та навички, які пов’язані з перцептивно-рефлексивними, емпатійними й комунікативними здібностями, активним слуханням, і функціонування яких відбувається на трьох рівнях: пізнавальному, поведінковому та емоційному.
2. В цілісному процесі формування мовленнєвої компетентності майбутніх психологів варто виділити таку сукупність взаємопов’язаних та взаємозумовлених змістово-процесуальних структурних компонентів: рівні мовленнєвої компетентності, методи й прийоми формування, етапи та умови ефективного формування. Практично проілюстровано, що цей процес здійснюється як керування засвоєнням системи мовленнєвих знань, умінь та навичок (функціональний розвиток), а також як когнітивний розвиток особистості. Останній знаходить своє втілення в розширенні та поглибленні уявлень і понять про професійну мовленнєву діяльність, у формуванні професійної позиції.
3. У змістово-організаційному плані модель цілісного процесу формування мовленнєвої компетентності майбутніх практичних психологів найтісніше пов’язана із специфікою організації освітнього процесу у вищому навчальному закладі. Основою цілеспрямованого формування мовленнєвої компетентності майбутніх психологів є належним чином організована навчальна діяльність. Ефективне формування мовленнєвої компетентності майбутніх психологів у процесі фахової підготовки передбачає використання комплексу завдань, які забезпечують розвиток рухливої системи зв’язків між усіма структурно-функціональними блоками системи мовленнєвої компетентності. Оскільки розвиток мовленнєвої компетентності студентів-психологів прямо пов’язаний з їх навчальною діяльністю, то засобом керування став процес формування їх навчальної діяльності.
В ході експериментального дослідження процесу формування мовленнєвої компетентності у майбутніх психологів нами був розроблений практикум із основ мовленнєвої компетентності психолога як приклад особистісно-професійного навчання, що розглядається нами як пусковий механізм соціально-психологічної навчуваності індивіда, який у подальшому буде перевірено практикою професійної діяльності. Зміст практикуму наповнюється навчально-професійними задачами, вирішення яких реалізовується через можливості психогімнастичних вправ та моделювання ситуацій мовленнєвої взаємодії. Моделювання ситуацій майбутньої мовленнєвої діяльності в умовах спеціально організованого навчання включають в себе зміну та ускладнення ролей, які забезпечують оптимальну заміну непродуктивних форм мовленнєвої поведінки більш продуктивними й підвищують ефективність засвоєння останніх, а формування та розширення репертуару мовленнєвих ролей майбутньої професійної діяльності призводе до набуття свободи соціальної ролі фахівця. Навчальні заняття практикуму побудовані таким чином, що вони є не лише сукупністю імітаційних моделей, а й виступають як складна інтегрована сумісна діяльність викладача й студента.
4. В оптимізації процесу формування у майбутніх психологів мовленнєвої компетентності доцільним є використання діалогічного підходу. Діалогічний підхід виступає технологією навчання, результатом якої є формування діалогічності як інтегральної характеристики практичного психолога, активне усвідомлення суб’єктами навчання діалогічної природи своєї професійної діяльності. Діалогічна стратегія взаємодії викладача та студента ґрунтується на принципах повноцінності та принциповій рівності суб’єктів навчальної діяльності. Процес постійної діалогової суб’єкт-суб’єктної взаємодії формує активну дослідницьку позицію студентів завдяки рефлексивним механізмам навчального процесу. Саме у діалозі мовлення практичного психолога набуває виняткового значення та забезпечує основу для формування конкретних мовленнєвих дій. Використання можливостей діалогічного підходу у процесі професійного спеціально організованого навчання психологів забезпечує необхідні умови для створення діалогічного простору, в якому майбутній фахівець набуває можливості безпосередньо взаємодіяти із смисловою структурою тексту клієнта та будувати власний текст впливу. Постійний розвиваючий ефект такого простору зумовлює успішний розвиток не тільки мовленнєвої компетентності майбутніх психологів, але й розвиток їх професійної компетентності.
5. Проведений кількісний та якісний аналіз процесу формування мовленнєвої компетентності у майбутніх психологів свідчить про те, що засвоєнні в процесі практикуму особливості мовленнєвого впливу, прийоми його надання, психологічні характеристики професійно оптимального висловлювання, вироблення мовленнєвих стратегій й засвоєння їх дії, які складають основу мовленнєвої компетентності майбутніх психологів, спонукають розвиток мовленнєво-мисленнєвої креативності, комунікативних й емпатійних здібностей, здібності до активного розуміючого слухання у ситуаціях професійної мовленнєвої взаємодії.
В результаті проведеного дослідження підтверджено зв’язок рівня розвитку мовленнєвої компетентності з розвитком мовленнєво-мисленнєвої креативності. Встановлено, що ефективне продукування творчого рішення майбутніми психологами у розв’язанні нестандартних професійних завдань, що постають у практичній діяльності, залежить від успішності професійної мовленнєвої діяльності. Дістало підтвердження припущення про те, що першочергового значення у розвитку мовленнєво-мисленнєвої креативності практичних психологів набуває період професійного навчання, коли вона, сформувавшись в навчальній діяльності, буде перенесена у діяльність професійну.
Як результат, експериментальне навчання з урахуванням визначених психолого-педагогічних принципів спричинило інтенсифікацію розвитку структурних компонентів мовленнєвої компетентності майбутніх психологів та, водночас, досконалість взаємозв’язку пізнавального, емоційного й поведінкового рівнів, що привело до позитивних змін у функціонуванні структурно-функціональної моделі мовленнєвої компетентності студентів-психологів та обумовило розвиток їх мовленнєвої компетентності.
У експериментальному дослідженні знайшла підтвердження гіпотеза про те, що якісні перетворення у структурі мовленнєвої компетентності майбутніх психологів забезпечує спеціально організоване професійне навчання, спрямоване на розвиток системи мовленнєвих знань, вмінь і навичок, пов’язаних з перцептивно-рефлексивними, емпатійними й комунікативними здібностями студентів.
Методичне забезпечення реалізації експериментальної програми розвитку мовленнєвої компетентності у майбутніх психологів узгоджується з наміченими цілями й окресленими завданнями, із специфікою організації навчальних занять, які об’єднують в собі можливості формуючого експерименту, переваг активних методів інтенсивного розвитку й удосконалення мовленнєвих вмінь та навичок із одночасним інтенсивним включенням студентів у контекст майбутньої мовленнєвої діяльності, що створює усі передумови для творчої асиміляції набутих у вищому навчальному закладі мовленнєвих знань у практичний досвід побудови професійної мовленнєвої поведінки.
Таким чином, емпіричне дослідження ефективності формування мовленнєвої компетентності майбутніх психологів за допомогою розробленого нами та викладеного у дисертації зразку спеціально організованого навчання виявило адекватність обраної форми організації навчально-професійної діяльності поставленим нами задачам.
Отримані дані не вичерпують усіх аспектів досліджуваної проблеми. Подальша перспектива вбачається нами у використанні одержаних знань про особливості формування мовленнєвої компетентності у вдосконаленні існуючих та побудові нових навчальних програм для практичних психологів; у вивченні динаміки становлення мовленнєвої компетентності психологів в процесі їх професійної підготовки; у пошуку ефективних шляхів оптимізації цього процесу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Г.С. Практическая психология. - Екатеринбург: Деловая книга, 1998. 368 с.
2. Альбуханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. - М.: Наука, 1980. 334 с.
3. Алешина Ю.Е., Петровская Л.А. Психологическая компетентность пропагандиста: (организация дискуссии и индивидуальной беседы). М.: Знание, 1989. 63 с.
4. Адмони В.Г. Система форм речевого высказывания: РАН Институт лингвистического исследования. - СПб, 1994. 153 с.
5. Алексеева Л.Г. Исследование рече-мыслительной креативности личности: Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.01/ РАН Институт психологии. - М., 1998. 22 с.
6. Алфімова Н.А. Психологічні умови формування та засвоєння мови як знакової системи: Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.01 / Університет внутрішніх справ. - Х., 2001. 18 с.
7. Артемов В.А. Курс лекций по психологии. 2 изд., перераб. и доп. Харьков, 1958. 156 с.
8. Балл Г.О. Сучасний гуманізм і освіта: Соціально-філософські та психолого-педагогічні аспекти. Рівне: Літса М., 2003. 128 с.
9. Балл Г.О. Діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи: Кн. для вчителя / За ред. Г.О.Балла, О.В.Киричука, Р.М.Шамелашвілі. К.: ІЗМН, 1997. 136 с.
10.Балл Г., Волинець А., Копилов С. Діалого-культурологічний підхід як напрям гуманізації освіти // Другий міжрегіональний науково-практичний семінар Психологія в школі”. Рівне, 1997. С. 16-18.
11.Балл Г.А., Бургин М.С. Анализ психологического воздействия и его педагогическое значение // Вопросы психологии. 1994. - № 4. С. 56-66.
12.Барт Р. S/Z. - М.: Рік Культура, 1994. 303 с.
13.Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. - М.: Искусство, 1979. 424 с.
14.Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского. М.: Сов. Россия, 1979. 320 с.
15.Беляев Б.В. Очерки по психологии обучению иностранным языкам. М., 1965. 187 с.
16.Белянин Б.П. Психолингвистика: Учебник. - М.: Флинта Московский психолого-социальный институт, 2003. 323 с.
17.Берли В. Диалог: Теория и практика // Журнал практического психолога. - 2003. - №3. - С. 85-94.
18.Библер В.С. От наукоучения к логике культуры: Два филос. введения в двадцать первый век. М.: Политиздат, 1991. 413 с.
19.Библер В.С. Мышление как творчество. М.: Политиздат, 1975. 423 с.
20.Библер В.С. На гранях логики культуры: Книга избранных очерков. М., Русское феноменологическое общество, 1997. 440 с.
21.Богоявленская Д.Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества. М.: РГУ, 1983. 173 с.
22.Бодалев А.А. Личность и общение: Избр. пихол. труды. М.: Междунар. пед. академия, 1995. 328 с.
23.Болтівець С.І. Психогігієнічні норми особистісного розвитку учнів: мовленнєвий аспект // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. К., 2003. - Т.5. Ч.4. С. 57-69.
24.Большая советская энциклопедия: В 30-ти т. / Под. ред. А.М.Прохорова. - Изд. 3-е. - М.: Советская энциклопедия, 1975. - Т.22. 628 с.
25.Бондаренко А.Ф. Социальная психотерапия личности (психосемантический подход). - К.: КГПИИЯ, 1991. - 189 с.
26.Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика: Учеб. пособие для студентов старших курсов психологических факультетов и отделений университетов. К.: Укртехпрес, 1997. 216 с.
27.Бондаренко О.Ф. Мовленнєва впливовість i структура висловлення // Мовознавство. - 1981.- №1. - С. 32-37.
28.Бондаренко О.Ф. Аналіз недирективного висловлення // Мовознавство. -1990. - №5.- С. 16-20.
29.Бондаренко А.Ф. Личностное и профессиональное самоопределение отечественного психолога-практика // Моск. психотерапевтический журнал. - 1993. - №1. С. 63-77.
30.Бондаренко О.Ф. Психологічні особливості сучасної студентської молоді та проблеми професійної підготовки психологів-практиків // Практична психологія та соціальна робота. - 2003. - №4. - С. 8-11.
31.Братченко С.Л. Майевтика, диалог, личностный рост // Тези Міжнар. конф. Майевтика у системі психологічних знань”. К.: РИВЦ, 1993. С. 19-21.
32.Братченко С.Л. Межличностный диалог и его основные атрибуты // Психология с человеческим лицом. М.: Смысл, 1997. С. 201-222.
33.Брудный А.А. Психологическая герменевтика: Учеб. пособие. - М.: Изд-во Лабиринт, 1998. 336 с.
34.Брунер Дж. Психология познания. М.: Прогресс, 1977. 412 с.
35.Бубер М. Я и Ты. М.: Высшая школа, 1993. 176 с.
36.Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. СПб.: Питер, 2002. 528 с.
37.Бурнард Ф. Тренинг навыков консультирования: Пер. с англ. СПб.: Питер, 2002. 256 с.
38.Буш Г.Я. Диалогика и творчество. Рига: Авотс, 1995. 317 с.
39.Буякус Т.М. Процесс обучения как диалог между профессиональным и личностным становлением // Вестник МГУ. Сер. 14: Психология. 2001. - №2. С. 69-77.
40.Ван Дейк Т.А. Язык, познание, коммуникация: Сб. статей: Пер. с англ./ Под ред. В.И.Герасимова. М.: Прогресс, 1989. 312 с.
41.Варбан М.Ю. К изучению рефлексивного опосредования профессионального становления // Журнал практического психолога. -1997. - №3. - С. 162-171.
42.Васьковская С.В., Горностай П.П. Психологическое консультирование: Ситуационные задачи. К.: Вища школа, 1996. 192 с.
43.Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники: Учеб. пособие. М.: Ось-89, 1999. 176 с.
44.Вачков И.В. Введение в профессию психолог”: Учеб. пособие / В.И.Вачков, И.Б.Гриншпун, Н.С.Пряжников. 3-е изд., стер. М.: Изд-во Моск. Психолого-соц. Института. - Воронеж: Изд-во МОДЭК, 2004. 464 с.
45.Веккер Л.М. Психические процессы: В 3-х томах. Л.: Изд-во ЛГУ. 1981. Т.3. 335 с.
46.Веккер Л.М. Психика и реальность: единая теория психических процессов. М.: Смысл, 1998. 685 с.
47.Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход: Метод. пособие. М.: Высшая школа, 1991. 207 с.
48.Вірна Ж.П. Вивчення психологічних параметрів усвідомлення професійного образу майбутніми практичними психологами // Науковий вісник ВДУ. - 1998. - №9. - С. 25-29.
49.Вірна Ж.П. Мотиваційно-смислова регуляція у професіоналізації психолога. - Луцьк: РВВ Вежа Волин.держ.ун-ту ім. Лесі Українки, 2003. 320 с.
50.Володарская И.А., Лизунова Н.М. Система подготовки психологов в США // Вестник МГУ. - Сер.14: Психология. 1989. - №3. С. 50-61.
51.Вопросы исследования рече-мыслительной деятельности: Сб. статей / Ред.: М.М.Муканов. АлмаАта, 1997. 92 с.
52.Выготский Л.С. Мышление и речь / Собр. соч.: В 6-ти т. - М.: Педагогика, 1982. Т. 2.: Проблемы общей психологии. - 504 с.
53. Выготский Л.С. Собрание сочинений в 6-ти т. / Гл. ред. А.Б.Запорожец. - М.: Педагогика, 1984. 432 с.
54.Гальперин П.Я. Введение в психологию. М.: Изд-во МГУ, 1976. 150с.
55.Гальперин П.Я. О методе поэтапного формирования умственных действий // Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии: Работы советских психологов периода 1946-1980 г.г. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. С. 97-101.
56.Гармстон Р. Фасилітатор кілька секретів майстерності // Крок за кроком: Вісник Всеукраїнського фонду Крок за кроком”. 2003. - №1.-С. 8-10.
57.Гойхман О.Я., Надеина Т.М. Основы речевой коммуникации. М.: Инфра-М, 1997. 272 с.
58.Головин Б.Н. Основы теории речевой культуры. - М., 1977. -140 с.
59.Горностай П.П. Компетентність психолога: досвід чи творча обдарованість? // Практична психологія і школа. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (11-14 листопада 1991 року, м. Луцьк) К., 1993. - С. 43-49.
60.Горностай П.П., Васьковская С.В. Теория и практика психологического консультирования: Проблемный подход. К.: Наукова думка, 1995. 128с.
61.Грановская Р.М. Элементы практической психологии. СПб.: Свет, 1997.- 608 с.
62.Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию. - М., 1984.
63.Гумбольдт В. Введение во всеобщее языкознание. СПб: Б.И., 1959. 357 с.
64.Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения: опыт теоретического и экспериментального психологического исследования. М.: Педагогика. 1986. 240 с.
65.Давыдов В.В. Виды обобщения в обучении. М.: Педагогика, 1972. 424с.
66.Джерелиевская М.А. Установки коммуникативного поведения: диагностика и прогноз в конкретных ситуациях. М.: Смысл, 2000. 191с.
67.Дзюба Л.А. Психологічні чинники впровадження сучасних освітніх технологій у вищому навчальному закладі: Автореф. дис. ...канд. психол. наук: 19.00.07 / Інститут психології ім. Г.С.Костюка. К., 2003. 20 с.
68.Долинська Л.В., Черевко В.П. Формування комунікативної компетентності майбутніх менеджерів. К., 2001. 68 с.
69.Долинська Л.В. Особливості професійного самовизначення студентів педвузу подвійних спеціальностей // Психологія: Зб. наук. пр. К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2000. - Вип. 2 (9). Ч. ІІ. - С. 148-155.
70.Долинська Л.В., Чепелєва Н.В., Уманець Л.А. Активні методи у роботі практикуючого психолога: Навч. посіб. - К., 1994. 214 с.
71.Донцов А.И, Белокрылова Г.М. Профессиональные представления студентов-психологов // Вопросы психологии. - 1999. - №3. - С. 42-49.
72.Доснос О. Развитие креативности: креативность и обучение // Когнитивное обучение: современное состояние и перспективы / Под ред. Т.Галкиной, Э.Лоурера. М.: Изд-во Инс-т психологии РАН, 1997. С. 65-81.
73.Дусавицкий А.К. Развивающее образование: теория и практика: Статьи. Х., 2002. 146 с.
74.Духневич В.М. До проблеми професійної діяльності психологаконсультанта: можливі напрямки дослідження // Журнал практикующего психолога. - 2002. Вып. 8. С. 96- 101.
75.Дьяченко И.С. Демонстрируемые и скрываемые качества в системе личности: Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.05 / МГУ им. М.Ломоносова. М., 1995. 20 с.
76.Дэвидсон Д.Е., Митрофанова О.Д. Функционирование русского языка: методический аспект // Доклады американской делегации на Международном Конгрессе МАПРЯЛ (10-17 августа). 1990. - С. 11-49.
77.Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. - Л.: ЛГУ, 1985. 168 с.
78.Емельянов Ю.Н. Обучение общению в учебно-тренировочной группе // Психологический журнал. 1987. - №2. Т. 8. - С. 81-87.
79.Емельянов Ю.Н. Обучение паритетному диалогу: Учебное пособие .- Л.: Изд-во ЛГУ, 1991. 106 с.
80.Жинкин Н.И. Механизмы речи. М., 1958. -370 с.
81.Жинкин Н.И. О кодовых переходах во внутренней речи // Вопросы языкознания. - 1964. - № 6. С. 26-38.
82.Жинкин Н.И. Речь как проводник информации. М.: Наука, - 1982. 159с.
83.Жуков Ю.М., Петровская Л.А., Растянников П.В. Диагностика и развитие компетентности в общении. М.: Изд-во МГУ, 1990. 104 с.
84.Заброцький М.М., Максименко С.Д. Комунікативна компетентність учителя: сутність і шляхи формування. К. - Житомир: Волинь, 2000. 32 с.
85.Зажирко М.П. Глибиннопсихологічні особливості активізації процесу спілкування: Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.01 / Інститут педагогічної і психологічної професійної освіти АПН України. - К., 1998. - 16 с.
86.Залесский Г.Е. Ценностно-мотивационные аспекты деятельностной теории учения // Вестник МГУ. - Сер. 14: Психология. 1998. - №2. С. 58-67.
87.Занков Л.В. Дидактика и жизнь. М.: Наука. 1968. 173 с.
88.Захаров В.П., Кухарева Л.В., Хрящева Н.Ю., Гайда В.Л. Активные методы в подготовке студентов-психологов // Современные психолого-педагогические проблемы высшей школы: Межвуз. сб. / Отв. ред. А.А.Крылов, Н.В.Кузьмина. Л., 1985. С. 78-85.
89.Захаров В.П., Хрящева Н.Ю. Социально-психологический тренинг. Л.: Изд-во ЛГУ, 1989. 56 с.
90.Зеер Э.Ф. Психология профессий: Учеб. пособие для студентов вузов. 2-е изд., перераб., доп. М.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2003. 336 с.
91.Зимняя И.А. Лингвопсихология речевой деятельности. - М.: Московский психолого-социальный інститут. - Воронеж: НПО МОДЭК, 2001. 432 с.
92.Зливков В.Л. Психологический анализ формирования и развития коммуникативной компетентности молодого учителя: Дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07 / Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. К., 1991. 219 с.
93.Iльяш М.I. Основы культуры речи. - К., 1984. - 254 с.
94.Кабардов М.К. Коммуникативно-речевые и когнитивно-лингвистические способности // Способности и склонности. М., 1989. С. 103-128.
95.Кабардов М.К., Арцишевская Е.В. Типы языковых и коммуникативных способностей и компетенции // Вопросы психологии. 1996. - №1. С. 34-39.
96.Калина Н.Ф., Варфоломеева О.В. Речевое общение в психотерапии. - Симферополь, 1996.- 62 с.
97.Карамушка Л.М. Психологія управління: Навч. посіб. К.: Міленіум, 2003. 546 с.
98.Карандашов В.Н. Психология: введение в профессию. М.: Смысл, 2000. 288 с.
99.Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность. М.: Наука, 1987. 187 с.
100. Кісарчук З.Г. Теоретико-методологічні проблеми діяльності практикуючого психолога // Практична психологія: теорія, методи, технології: Матеріали наукового семінару (9-10 червня 1997р.). - К., 1997. С. 18-27.
101. Кларин М.В. Интерактивное обучение инструмент освоения нового опыта // Педагогика. - 2000. - №7. С. 12-18.
102. Кобзарь Т.Л. К проблеме коммуникативной компетентности школьного психолога// Журнал практического психолога. 1999. - №1. С. 62-66.
103. Ковалев Г.А. О системе психологического воздействия. К определению понятия // Психология воздействия (проблемы теории и практики): Сб. науч. тр. / Под ред. А.А.Бодалева. М.: АПН СССР, 1989. С. 4-25.
104. Ковалев Г.А. Три парадигмы в психологии три стратегии психологического воздействия // Вопросы психологии. - 1987.- №3.- С.41-49.
105. Коломінський Н.Л. Методологічні засади професійної підготовки практичного психолога // Практична психологія та соціальна робота. - 2003. - №4. С. 12- 13.
106. Комар Т.В. Дискурс саморефлексії у психології // Проблеми загальної та педагогічної психології. - Зб. наук. пр. Інституту психології ім. Г.С.Костюка / За ред. Максименка С.Д. К.: 2003. Т.5. Ч.1. С. 128-133.
107. Кон И.С. Самосознание и защитные механизмы личности. М.: Школа-Самара: БАХРАХ-М, 2003. 656 с.
108. Кондратюк Н.С. Семантика и структура психотерапевтического высказывания // Журнал практикующего психолога. 2002. Вып. 8. С. 152-161.
109. Копьев А.Ф. Психологическое консультирование: опыт диалогической интерпретации // Вопросы психологии. 1990. - №3. - С. 17-24.
110. Копьев А.Ф. Взаимоотношение Я-другой” и его значение для практической психологии // Московский терапевтический журнал. - 1999. - №2. - С. 48-60.
111. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. - К.: Рад. школа, 1989. 608 с.
112. Костюк Г.С. Принцип развития в психологии // Методические и теоретические проблемы психологии. М.: Наука, 1969. С. 118-152.
113. Коць М.О. Комунікативна підготовка майбутнього вчителя інтерактивними методиками: Дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07 / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова АПН України. К., 1997. 219 с.
114. Кучинский Г.М. Психология внутреннего диалога Минск: Университетское, 1988. 206 с.
115. Кучинский Г.М. Диалог и мышление. Минск: Изд-во БГУ, 1983. 190с.
116. Леонтьев А.А. Язык, речь, речевая деятельность. М.: Провещение, 1969. 214 с.
117. Леонтьев А.А. Психология речевого общения: Автореф. дис. ... д-ра психол. наук: 19.00.01 / Научно-исследовательский институт общей и педагогической психологии АПН СССР. М., 1975. 40 с.
118. Леонтьев А.А. Основы психолингвистики. М.: Смысл, 1997. 285 с.
119. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность - М.: Политиздат, 1975. - 304 с.
120. Леонтьев А.Н. Психология речи (неизданная лекция 1935 года) // Мир психологии. 2003. - №2 (34). С. 31- 41.
121. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: В 2т. / АН СССР. М.: Педагогика, 1983. Т. 1. 392 с.
122. Леонтьев А.Н. Образ мира // Избр. психологические произведения в 2-х т. - М.: Педагогика. 1983. - Т. 2. С. 251-262.
123. Леонтьев Д.А Значение и смысл: две стороны одной медали // Психологический журнал. 1996. Т. 17. - №15. С. 19-30.
124. Лейтс Г. Психодрама: теория и практика. Классическая психодрама Я.Л.Морено. М., 1994. 352 с.
125. Ломтев П.П. Язык и речь. М., 1961. 270 с.
126. Лурия А.Р. Язык и сознание / Под. ред. Е.Д.Хомской. Ростов-на-Дону: Феникс, 1999. 416 с.
127. Лурия А.Р. Высшие корковые функции человека. М.: Изд-во МГУ. 1969. 500 с.
128. Лурия А.Р., Виноградова О.С. Объективное исследование диагностики семантических систем // Семантическая структура слова. М.: Наука. 1971. С. 47-58.
129. Макаренко С.С. Комунікативна компетентність як один з важливих чинників формування емоційної стабільності сучасного педагога // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. пр. Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка К.: 2003: Т.V. Ч.2. - С. 143-146.
130. Максименко С.Д. Генетическая психология (методологическая рефлексия проблем развития в психологии). - М.: Рефлбук. - К.: Ваклер, 2000. 320 с.
131. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці: методологія, методи, програми, процедури: Навч. посіб. для вищої школи. - К.: Наукова думка. 1998. -216 с.
132. Максименко С.Д. Основи генетичної психології: Навч. посіб. К.: НПЦ Перспектива, 1998. 220 с.
133. Максименко С.Д. Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження. - К.: НДУП, 1990. - 240 с.
134. Максименко С.Д., Ільїна Т.Б. До проблеми розробки освітньо кваліфікаційної характеристики сучасного психолога // Практична психологія та соціальна робота. 1999. - № 1. С. 2-6.
135. Максименко С.Д. Психологічні проблеми особистісно орієнтованого навчання. Психолого-педагогічні проблеми гуманізації шкільної освіти: Зб. матеріалів міжрегіонального науково-практичного семінару. К. Рівне, 1997. С. 39-42.
136. Максименко С.Д., Карамушка Л.М. Актуальні проблеми підготовки психологів в контексті європейської інтеграції // Актуальні проблеми психології. Том 1: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія: Зб. наук. пр. Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України/ За ред. Максименка С.Д., Карамушки Л.М. - К.: Міленіум, 2003. Ч.9. С. 3-6.
137. Маркова А.К. Психология профессионализма. - М.: Международый гуманитарный фонд Знание, 1996. 308 с.
138. Машбиц Е.И. Психологические основы управления учебной деятельностью. К.: Вища школа, 1987. 224 с.
139. Меерович М.И., Шрагина Л.И. Технология творческого мышления: Практическое пособие. Минск: Харвест - М.: АСТ, 2000. 432 с.
140. Минигалиева М.Р. Проблем