ФОРМУВАННЯ ОРФОЕПІЧНИХ УМІНЬ І НАВИЧОК З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В АРАБСЬКОМОВНИХ СТУДЕНТІВ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний педагогічний університет
імені М.П.Драгоманова

На правах рукопису

УДК 811.161.2’342:378(043)

ВАСИЛЕНКО Ніна Василівна

ФОРМУВАННЯ ОРФОЕПІЧНИХ УМІНЬ І НАВИЧОК З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В АРАБСЬКОМОВНИХ СТУДЕНТІВ

Спеціальність 13.00.02 – теорія та методика навчання (українська мова)

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник –
доктор педагогічних наук,
професор Паламар Л.М.

Київ - 2008

ЗМІСТ

ВСТУП ............................................................................................... 4 -11

РОЗДІЛ 1
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ОРФОЕПІЧНИХ УМІНЬ З УКРАЇНСЬКОЇ
МОВИ В ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ТЕХНІЧНОГО ПРОФІЛЮ

1.1. Лінгвістичні засади навчання фонетики української мови
іноземних cтудентів...... ........................................................... 12 - 28
1.2. Психолінгвістичні особливості сприйняття та відтворення фонем
у мовленнєвому потоці української мови .............................. 28- 36
1.3. Педагогічні принципи навчання української мови
як іноземної та їх реалізація в національно орієнтованій
методиці навчання орфоепії ...................................................... 36-47
Висновки до 1 розділу ....................................................................... 47-49

РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ ФОНЕТИЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО МОВЛЕННЯ В АРАБСЬКИХ СТУДЕНТІВ

2.1. Порівняльний опис фонемних систем українськой та арабської
мов. Прогнозування порушень у вимові арабських студентів ... 50-66
2.2. Методичні основи опанування українською орфоепією
іноземними студентами на початковому етапі навчання ............ 66-93
2.3. Реалізація фонемної системи української мови у вимові арабів
(за матеріалами констатувального експерименту) ................... 93-118
Висновки до 2 розділу .......................................................................... 118-121

РОЗДІЛ 3
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОПОНОВАНОЇ МЕТОДИКИ ФОРМУВАННЯ ОРФОЕПІЧНИХ НАВИЧОК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В АРАБСЬКОМОВНИХ СТУДЕНТІВ

3.1. Навчальна модель формування українськомовної артикуляційної
бази в іноземних студентів – носіїв арабської мови ............... 122-137
3.2. Основні етапи формувального експерименту ................................ 137-153
3.3. Результати експериментальної перевірки ефективності системи
роботи з формування орфоепічних умінь і навичок з української
мови в арабських студентів ............................................................ 154 -171
Висновки до 3 розділу ......................................................................... 171-175

ВИСНОВКИ .......................................................................................... 176- 183

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................... 145 - 210

ДОДАТКИ ............................................................................................ 211 - 248

ВСТУП
Актуальність дослідження. Мовна політика в Україні визначається тим, що держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах життя. Українська мова стає об’єктом вивчення не лише українців, а також представників багатьох інших народів. Зростає інтерес до нашої країни, до української мови, про що свідчить наявність у вищих навчальних закладах майже всіх країн світу кафедр української мови. Розвиваються міжнародні зв’язки нашої держави з іншими країнами в галузі освіти. Тисячі іноземних студентів приїздять до України з метою здобути освіту з певного фаху. Українська мова стає для них необхідним засобом навчання у ВНЗ.
Однак у процесі оволодіння українською мовою іноземні студенти не завжди можуть подолати труднощі вимови українських звуків.
Проблема формування в іноземних студентів орфоепічних умінь з української мови, передусім, пов’язана з вивченням звукової структури української мови та з формуванням правильних аудіативних і вимовних умінь і навичок, які є базовими для оволодіння всіма видами мовленнєвої діяльності.
Проблема навчання орфоепії не є новою. Вона досліджувалась у різних напрямках: теоретичні аспекти навчання фонетики (Л.А.Булаховський, М.А.Жовтобрюх, Ю.О.Карпенко, О.Б.Курило, Н.І.Тоцька, Р.І.Аванесов, С.І.Бернштейн, В.О.Богородицький, І.О.Бодуен-де-Куртене, О.О.Реформатський, О.О.Шахматов, Л.В. Щерба); психологічні особливості сприйняття, засвоєння та відтворення звуків мови (Л.С.Виготський, П.С.Вовк, Л.С.Головяшина, О.О.Залевська, О.Р.Лурія, О.О.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, Д.М. Узнадзе); методична робота над фонетичним матеріалом і вимовою (О.М.Біляєв, М.С. Вашуленко, С.О.Караман, Л.М.Паламар, М.І.Пентилюк, К.М.Плиско, О.Н.Хорошковська). Проте проблеми формування орфоепічних навичок українського мовлення в іноземних студентів не були предметом дослідження.
Під час вивчення української мови студентами інших національностей спрацьовує механізм міжмовної фонетичної інтерференції, яка впливає на якість фонетичного оформлення вимови нерідною (українською) мовою. Оскільки оволодіння фонетичною базою української мови і, як результат, правильна вимова залежать від міри міжмовної фонетичної інтерференції, виникає необхідність національної орієнтації навчання української вимови як засобу його індивідуалізації та підвищення ефективності, адже у кожному конкретному випадку взаємодія рідної та української мов має специфічний індивідуальний характер.
Головною метою навчання іноземних студентів української мови є практичне оволодіння нею з метою використання в навчально-професійній та побутовій сферах спілкування. Програма з української мови для іноземних студентів, які здобувають освіту на підготовчих факультетах вищих навчальних закладів України, ставить досить високі вимоги до рівня володіння навичками фонетичного оформлення українського мовлення, що, в свою чергу, потребує розвитку та вдосконалення методики навчання української вимови іноземних студентів. Наукові дослідження, які є набутком сучасної лінгводидактики, вдосконалюють методичні основи навчання української фонетики й орфоепії, однак наукове обґрунтування та практична перевірка національно орієнтованої методики навчання української орфоепії іноземців, і зокрема арабів, не досліджувались.
Контингент арабських студентів досить широко представлений у вищих навчальних закладах України. Спостереження за навчальним процесом, аналіз фонетичного аспекту українського мовлення арабськими студентами засвідчують значну недосконалість його звукового оформлення. Як показує досвід навчання, араби порівняно швидко оволодівають основними видами мовленнєвої діяльності, найперше усним мовленням, однак воно, як правило, містить значну кількість орфоепічних помилок. Наявні серйозні фонетичні порушення в усному українському мовленні арабськомовних студентів стосуються сприйняття та відтворення звуків української мови. Труднощі оволодіння звуковим аспектом українського мовлення зумовлені значними розбіжностями в фонологічних системах української та арабської мов. Тому виникає необхідність створення національно орієнтованої методики навчання вимови.
Це і визначило вибір теми наукового дослідження: формування орфоепічних умінь і навичок з української мови в іноземних студентів – носіїв арабської мови.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в руслі наукової теми „Удосконалення системи методів навчального процесу”, що розробляється на кафедрі української мови та загального мовознавства Черкаського державного технологічного університету, пов’язане із завданнями, визначеними чинними навчальними планами та програмами з підготовки іноземних громадян на початковому етапі навчання в світлі вимог Національної доктрини розвитку освіти України в ХХІ столітті. Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Черкаського державного технологічного університету (протокол № 6 від 21.02.2006 р.) та в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні Академії педагогічних наук України (протокол № 6 від 19.06.2007 р.).
Об’єктом дослідження є процес формування в арабських студентів орфоепічних умінь і навичок.
Предмет дослідження – методи, прийоми навчання фонетики та засоби підвищення рівня вимови, достатнього для здійснення мовленнєвої діяльності на початковому етапі навчання.
Мета дисертаційного дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні та практичній реалізації методики формування орфоепічних умінь і навичок у арабських студентів, які навчаються на підготовчих факультетах вищих навчальних закладів України.
Гіпотеза дослідження: процес формування орфоепічних умінь і навичок з української мови в арабськомовних студентів буде ефективним, якщо у навчальному процесі відбувається
- урахування міжмовного зіставлення фонетичних систем української та арабської мов;
- взаємозв’язок процесів сприйняття і відтворення звуків української мови;
- формування та коригування фонетико-орфоепічної компетенції в усіх видах мовленнєвої діяльності;
- поетапне застосування створеної системи орієнтирів, необхідних для виконання програми вимови українських звуків.
Для реалізації поставленої мети і перевірки сформульованої гіпотези було розв’язано такі завдання:
1) визначено зміст навчання української вимови в іноземців – студентів природничо-технічного фаху на підготовчих факультетах;
2) проведено порівняння звукових систем української та арабської мов і на цій основі спрогнозовано орфоепічні помилки у вимові арабських студентів;
3) проведено лінгвометодичний аналіз реальних фонетичних порушень, які виникають в арабських студентів під час сприйняття фонемного складу українських слів і під час його відтворення;
4) побудовано навчальну модель постановки-коригування артикуляції українських звуків для носіїв арабської мови та розроблено програму й комплекс вправ для формування слухових і артикуляційних умінь і навичок з української мови в арабських студентів;
5) експериментально перевірено ефективність запропонованої системи роботи в умовах реального навчання.
Методологічною основою дослідження слугували загальні положення теорії пізнання, теорія про роль мови у житті людини, про взаємозв’язки та взаємодію національних мов і культур, про психолого-педагогічні механізми засвоєння мов, системний підхід до аналізу методичних ідей та педагогічних процесів.
У процесі проведення експериментально-дослідної роботи застосовувалися такі методи:
– теоретичні: науково-методичний аналіз і синтез (визначення мети, предмета й завдань дослідження); ретроспективно-історичний (аналіз наукової, навчально-методичної літератури з теми дослідження, підручників, програм для іноземних студентів); зіставний аналіз фонетичних та орфоепічних явищ української й арабської мов з метою визначення подібностей і відмінностей; описово-аналітичний (аналіз, синтез, теоретичне узагальнення фактів);
– емпіричні: анкетування студентів; педагогічні спостереження для ознайомлення з особливостями вимовних навичок українського мовлення арабських студентів; аналіз орфоепічних помилок, які виникають у процесі мовлення іноземних студентів; моделювання занять з фонетики української мови;
– педагогічний експеримент: констатувальний, формувальний, контрольний етапи з якісним і кількісним аналізом результатів експериментально-дослідного навчання, їх апробація.
Упровадження дослідження. Матеріали дисертації апробовано у ВНЗ, на базі яких проводився педагогічний експеримент: у Черкаському державному технологічному університеті (довідка про впровадження № 788/01 від 09.06.08.), у Національному авіаційному університеті (довідка про впровадження № 471 від 17.06.08.), у Бакинському слов’янському університеті (довідка про впровадження № 23/01 від 20.02.08.).
Дослідження проводилося в у три етапи протягом 2000-2007 років.
На першому етапі (2000-2003рр.) – відбувалося вивчення проблеми в її теоретичному та прикладному аспектах: проаналізовано й узагальнено наукову літературу з теми дослідження; конкретизовано його мету, об’єкт, предмет і завдання; сформульовано гіпотезу; проведено констатувальні зрізи; розроблено методику експериментального навчання.
На другому етапі (2003-2005рр.) – було проведено педагогічний експеримент, у ході якого апробовано лінгводидактичну модель фонетичної компетенції в умовах навчання української мови арабських студентів; визначено ефективність запропонованої системи експериментальних занять; здійснено коригування експериментальної методики, на підставі чого було сформульовано й теоретично обґрунтовано ефективність застосування означених вправ.
На третьому етапі (2005-2007рр.) – відбувалась систематизація й узагальнення дослідного матеріалу, основні положення та висновки дисертаційного дослідження обговорювались на науково-методичних семінарах і конференціях; було впроваджено в практику навчання експериментальну програму та навчальні матеріали.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше розроблено та науково обґрунтовано методику формування орфоепічних умінь у студентів-іноземців – носіїв арабської мови, доведено доцільність її використання на підготовчому факультеті вищих навчальних закладів технічного та природничого профілю; визначено зміст і структуру навчального матеріалу з фонетики української мови; розроблено програму і комплекс вправ для формування орфоепічних умінь в арабськомовних студентів.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що в ній уперше визначено зміст і структуру національно орієнтованого курсу практичної фонетики для арабських студентів; описано навчальну модель постановки-коригування артикуляції українських звуків у арабськомовних носіїв; здійснено лінгвістичний аналіз фонетичних порушень під час сприйняття фонемного складу українських слів арабськомовними студентами; створено методичну типологію труднощів у процесі оволодіння арабами звуковою системою української мови; виявлено сукупність артикуляційних навичок у арабських студентів, які потребують формування та коригування в процесі навчання української орфоепії.
Практичне значення проведеного дослідження полягає в розробленні експериментальної методики формування орфоепічних умінь у арабськомовних студентів; створенні навчального підручника з української мови та комплексу вправ із фонетики української мови для іноземних студентів. Сформульовані в роботі основні методичні положення з формування орфоепічних умінь у арбськомовних студентів можуть бути використані як рекомендації викладачам для створення національно орієнтованих варіантів підручників з української мови та навчальних посібників з української вимови для іноземців. Теоретичні положення, сформульовані в дисертації, можуть знайти застосування в спецкурсі чи спецпрактикумі з методики викладання фонетики української мови для іноземців.
Апробація роботи. Основні положення дослідження викладено на науково-теоретичних конференціях: на 9-ій Всеукраїнській науковій філологічній конференції “Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики” (Черкаси: ЧДТУ, 2002), Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні проблеми сучасної лінгводидактики вищої школи” (Черкаси: ЧНУ, 2003), 5-ій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: проблеми та перспективи” (Київ: НАУ, 2004), 10-ій Всеукраїнській науковій філологічній конференції “Сучасні тенденції розвитку лінгвістики та європейської і американської літератур” (Черкаси: ЧДТУ, 2004), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Вища школа України: поступ у майбутнє” (Черкаси: ЧНУ, 2007), Міжнародній науковій конференції „ Сучасна україністика: наукові парадигми мови, історії, філософії” (Харків: ХНЕУ, 2008).
Публікації. Основний зміст дисертації відображено у 8 одноосібних публікаціях, з них 6 статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації. Дисертаційне дослідження викладене на 183 сторінках основного тексту; складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків, містить 34 таблиці та 4 діаграмні рисунки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження підтвердило правомірність розробки психолого-педагогічних основ навчання орфоепії української мови іноземних студентів на початковому етапі вивчення мови шляхом систематизації відомостей з фонетики, психології та методики навчання іноземців. Роль фонетичних засобів у системі мови, в мовленнєвій діяльності людей визначає місце фонетики на початковому етапі навчання у вищих навчальних закладах, оскільки фонетичні помилки, допущені іноземцями в процесі оформлення українського мовлення, створюють великі перепони для взаєморозуміння й ускладнюють використання мови в соціально-побутових і в навчально-професійних ситуаціях. У зв’язку з цим не можна недооцінювати важливості навчання правильної вимови іноземних студентів.
Викладання фонетичного практикуму на початковому етапі навчання іноземних студентів зумовлене метою та умовами навчання (націленість на активне чи пасивне засвоєння мови, робота в мовному середовищі чи поза ним, у групах гуманітарного чи технічного профілю, в однорідних за рідною мовою та мовою-посередником чи змішаних групах). У вступному курсі фонетичний аспект є провідним як за метою навчання, так і в плані організації мовленнєвого матеріалу на уроках.
В основу нашої методики було покладено ідеї діяльнісного підходу до навчання. Для розробки конкретної методики навчання вимови необхідно виявити можливості переносу деяких знань і навичок з рідної мови на мову, яка вивчається. У зв’язку з цим був розглянутий механізм мовленнєвої діяльності та деякі особливості його функціонування в процесі засвоєння іншомовної мовленнєвої діяльності. У результаті детального вивчення було з’ясовано, що мовленнєві навички, на основі яких відбувається творення звуків мови, формуються у рідній мові студентів не на свідомій основі, а мають рефлекторну природу. Тому оволодіння іншомовною артикуляцією, в процесі якого студенти повинні усвідомлювати рухові акти мови, яка вивчається, і свідомо керувати власними артикуляційними рухами, в психологічному плані становлять для них значні труднощі, які слід ураховувати, обираючи методи навчання.
Крім того, було з’ясовано, що, коли студенти засвоюють іноземну мову, в їхній свідомості взаємодіють дві системи правил творення мовлення – два мовленнєві коди – і перехід із правил рідної мови на правила іноземної відбувається через певне опосередковане володіння іноземною мовою. У результаті цього механізм реалізації моторної програми мови, яка вивчається, формується на базі системи правил реалізації програми, яка діє в рідній мові. На цій підставі нами було зроблено висновки про те, що з психологічної точки зору ефективність засвоєння іншомовної вимови може бути забезпечена лише з урахуванням рідної мови студентів. Дослідження психологічної структури мовленнєвої діяльності дали підстави стверджувати методичне положення: навчання вимови на початковому етапі має формувати не лише вимовні, але й слухові навички, розвивати орфоепічні вміння та навички.
На основі вивчення об’єктивних закономірностей формування знань, умінь і навичок з іноземної мови було визначено дидактичні принципи, які повинні виступати як керівні для розробки конкретної методики навчання вимови на початковому етапі навчання: принцип урахування рідної мови студентів, принцип мовленнєвої спрямованості, принцип комплексності, принцип навчання „від легкого до важкого”, принцип концентричності, принцип посильності засвоєння, принцип системної організації навчального процесу. Принципом, ідеї якого пронизували усю методичну систему, став принцип урахування рідної мови студентів, тому що реалізація його найбільш суттєво забезпечує виконання поставленого перед нами завдання формування орфоепічних умінь і навичок арабськомовних студентів.
Оскільки конкретна методика навчання української вимови розроблялася в дисертації стосовно до арабських студентів, то для того, щоб стати об’єктом засвоєння саме цього контингенту, фонетична система української мови була зіставлена з арабською фонетичною системою. При цьому порівняння було завершене визначенням диференційних ознак фонем і сегментних одиниць, ці ознаки заклали основу формування фонетичного мінімуму. У результаті порівняння було з’ясовано особливості сприйняття звукових і сегментних одиниць української мови арабськими студентами та спрогнозовано порушення вимови українських фонем арабами. Проведене дослідження дало підстави зробити висновки про те, що перебудову звуко-мовленнєвого механізму студентів в умовах підготовчого факультету доцільно вести в основному в плані коригування сформованих навичок рідної мови та часткового їх перенесення, а також передбачити формування на цій основі невеликої кількості нових навичок, за допомогою яких студенти можуть засвоїти базові тенденції артикуляційної системи української мови.
В основі вирішення методичних завдань навчання вимови лежить домінуюча ідея усвідомленого засвоєння нових артикуляційних рухів, способу поєднання звуків, ритмічного та інтонаційного оформлення слова, фрази, тексту шляхом порівняння з аналогічними явищами рідної мови чи мови-посередника. Основний курс практичної фонетики вирішує основні завдання фонетичного аспекту навчання – розуміння законів функціонування іншомовних фонетичних одиниць, уміння використовувати ці одиниці в процесі мовленнєвої комунікації. Акустико-артикуляційні характеристики звуків, які раніше сприймалися несвідомо, стають значущими для мовного усвідомлення.
Свідоме засвоєння фонетичної системи української мови забезпечується органічним поєднанням двох типів традиційних методів навчання: пошукових, проблемних (пояснювальних) і тренувальних, імітаційних, що спираються на комунікативні вправи.
У звичайному мовленні відбувається процес природного керування артикуляцією, який здійснюється автоматично й перебуває поза свідомістю мовця. У ситуації навчання іншомовної вимови здійснюється усвідомлене керування артикуляцією, в процесі якого викладач застосовує різні методичні прийоми постановки вимови, які вносять коригування в артикуляцію іноземних студентів.
Складний механізм звукоутворення на фонетичному рівні включає два аспекти: моторний план (моторна програма, робота органів мовлення) й акустичний план (слухове сприйняття, акустичне уявлення), які взаємодіють один з одним, підтримують і коригують один одного за принципом зворотного зв’язку в процесі реалізації поставленої фонетичної мети в зовнішньому мовленні.
Фонетичні порушення в процесі формування мовлення нерідною мовою зумовлені, перш за все, явищем фонетичної інтерференції. При вирішенні практичних завдань навчання вимови іноземною мовою дослідження явищ фонетичної інтерференції та її врахування забезпечують, з одного боку, ефективну організацію процесу навчання, а з іншого боку, сприяють вирішенню питання про можливість чи неможливість різного виду спотворень звукової системи мови, яка вивчається.
Головною одиницею навчальної програми є вправа, а їх система –основним компонентом розробленої нами методики. При якісному (типи, види) та кількісному (послідовність, дозування) аналізі вправ ми посилалися на спеціальні дослідження, які розвивають принципи побудови системи вправ. Комплекс запропонованих вправ – це в основному некомунікативні (мовні ) вправи з певною мовленнєвою спрямованістю, а також умовно-комунікативні вправи з фонетичною спрямованістю, розподілені стосовно до етапів формування слухових та мовленнєвих навичок. Використані всі можливі види таких вправ, які, в свою чергу, забезпечують формування фонетичного слуху й артикуляційного устрою, властивих українській перцептивній і артикуляційній базам, а також засвоєння фонемних, звукових і буквених відповідностей. Це вправи на аудіювання, артикуляційні, комбіновані вправи і вправи, які сприяли оволодінню технікою читання і письма. Завдання, які додаються до вправ, реалізують операційний принцип діяльності студентів, тобто кожне завдання – стимул для виконання певної операції.
Для виявлення реальних можливостей оволодіння українською вимовою проведено констатувальний зріз, результатом якого став аналіз порушень фонетичної реалізації фонемної системи української мови у вимові арабських студентів.
Результати сприйняття арабами фонемного складу українських слів дозволяють стверджувати, що визначення на слух голосних і приголосних звуків української мови в багатьох випадках неадекватне, що свідчить про недостатній рівень сформованості слухових навичок у арабських студентів після закінчення навчання на підготовчому факультеті.
Недостатня сформованість фонетичної бази української мови виявляється як при сприйнятті, так і в усному мовленні арабів українською мовою. Однак, якщо при сприйнятті, в процесі розрізнення значимих одиниць, увесь обсяг лінгвістичної інформації дозволяє мовцю правильно декодувати спотворено сприйнятий ним звуковий сигнал, то при відтворенні українського мовлення дія арабо-української фонетичної інтерференції виявляється яскравіше, а отже, може більше заважати успішному здійсненню процесу комунікації.
Результати проведеного нами констатувального зрізу, який мав на меті визначити рівень сформованості слухових навичок сприйняття та відтворення українських фонем арабськими студентами, які не брали участі в експериментальному навчанні за розробленою нами методикою, дозволяють нам зробити такі висновки:
– характер неточностей при сприйнятті арабами фонемного складу українських слів підтверджує вплив фонетичної інтерференції, яка була спрогнозована до експерименту;
– поява таких фонетичних порушень на початковому етапі навчання свідчить про їх стійкість і про недостатній рівень сформованості слухових навичок та перцептивної бази в арабських студентів після 10 місяців навчання на підготовчому факультеті, що можна розглядати як певне гальмування в процесі формування навичок вимови.
– фонетичні спотворення української мови арабами підтверджують той факт, що в процесі реалізації мовленнєвої програми українською мовою студенти виходять із уявлень, сформованих системою їхньої рідної (арабської) мови і спотворених асоціацією із звуковою системою нерідної (української) мови.
Поява фонетичних порушень в українській мові арабських студентів після закінчення навчання на підготовчому факультеті свідчить про недостатній рівень сформованості у них артикуляційної бази української мови, а отже, і орфоепічних навичок, на основі яких вона формується.
Методична інтерпретація української фонетичної системи як об’єкта засвоєння завершилась створенням навчальної моделі постановки артикуляції українських фонем арабським студентам. Основний підхід до її створення визначався як запобігання орфоепічних помилок. Головні завдання цієї моделі можна охарактеризувати так:
– навчати чітко розмежовувати фонетичні елементи, які мають функціональні відмінності в межах диференційних ознак;
– послідовно вивчати елементи фонетичного мінімуму, ураховуючи методичну доцільність певної послідовності;
– створювати фонетичний мінімум, достатній для всебічного оформлення мовленнєвої діяльності.
Засобами інтерпретації навчального процесу через систему вправ здійснюється керування формуванням орфоепічних навичок студентів. Розробляючи етапи становлення слухових і вимовних навичок, ми застосовували теорію поетапного формування розумових дій. Серед тренувальних було виділено спеціальні вправи, націлені на постановку звуків, якої можна досягти за рахунок усвідомлення та виконання більш чи менш складних рухових операцій з одночасним формуванням слухових образів.
За своїм призначенням усі вправи було згруповано на три типи:
– ті, які забезпечують постановку звуків;
– ті, які забезпечують тренування з оперування фонетичними одиницями;
– ті, які формують слухові та вимовні навички і забезпечують мовленнєву діяльність.
Для перевірки доцільності застосування розробленої нами методики проводилось експериментальне навчання за цією методикою.
У ході дослідного навчання перевірялась гіпотеза: якщо створити методичну модель формування орфоепічних навичок і вмінь української мови в арабських студентів та розробити систему вправ для її реалізації, ураховуючи фонетичні особливості рідної мови студентів, то за інших однакових умов у експериментальній групі у період вивчення початкового фонетичного курсу буде досягнуто вищого рівня розвитку орфоепічних навичок і вмінь та кращої якості вимови, ніж у контрольній групі.
У процесі експерименту постановка і корекція вимови розглядалась як двоєдиний процес, що складається з двох етапів, – створення адекватних слухових образів мови й артикуляційних навичок, корекції порушень, які з’явились у процесі постановки вимови, засвоєння позиційної системи та фонологічних (звуко-смислових) опозицій і реалізації фонетичних навичок у різноманітних видах мовленнєвої діяльності з метою їх тренування та активізації.
Формування слухових і артикуляційних навичок у період експериментального навчання не замінює собою решти видів роботи, які звичайно проводяться на початковому етапі навчання, а тісно поєднується з ними. У зв’язку з цим важливого значення набуває постійний і цілеспрямований контроль за правильним фонетичним оформленням мовлення студентів.
Максимальне використання всіх можливих видів вправ забезпечує формування фонематичного слуху та артикуляційного укладу, властивих українській перцептивній та артикуляційній базам.
Порівняння показників кінцевих зрізів для експериментальної і контрольної груп при сприйнятті студентами фонемного складу слів дозволяє встановити значну перевагу результатів експериментальної групи в розрізненні та артикуляції усіх видів фонем, які аналізувалися.
Результати експериментального навчання довели ефективність запропонованої методики та доцільність упровадження її в навчальний процес на початковому етапі навчання іноземних студентів української мови.

Список використаних джерел

1. Абдель-Азиз М.С. Акустическая характеристика арабского консонантизма и вокализма и нормы поэтической рифмовки: автореф. дис. на соиск.научн.степени канд. филол. наук : спец. 10.02.00 ”Языкознание” / М.С. Абдель-Азиз. – Москва, 1975. – 31 с.
2. Абрамян В.Ц. Театральна педагогіка / В.Ц.Абрамян. – К.: Лібро, 1996. – 376 с.
3. Аванесов Р.И. Фонетика современного русского литературного языка / Р.И.Аванесов. – М.: МГУ, 1956. – 240 с.
4. Аль–Кудмани Р. Сопоставление консонантных систем русского и арабского языков в целях прогнозирования явлений интерференции в русской речи арабов: автореф. дис. на соиск.научн.степени канд. филол. наук : спец. 10.02.00 ”Языкознание ” / Р. Аль-Кудмани. – М., 1980. – 23 с.
5. Андрієнко В.О. Математична статистика для психологів / В.О.Андрієнко. – Одеса: Астропринт, 1999. – 232 с.
6. Багмут А.Й. Семантика й інтонація в українській мові / А.Й.Багмут. – К.: Наукова думка, 1991. – 168 с.
7. Багмут А.Й. Сприйняття українського мовлення в умовах шумових завад / А.Й.Багмут, І.В.Борисюк, О.М.Покидько. – Кам’янець-Подільськ : Кам’янець-Подільський держ. пед. ун-т, 2000. – 172 с.
8. Баєв Б.Ф. Навчальна активність школяра / Б.Ф.Баєв. – К.: Знання, 1974. – 44 с.
9. Баландина З.И. Вероятностное прогнозирование в процессе слухового восприятия слов ( на материале анализа ошибок) / З.И.Баландина // Слух и речь в норме и паталогии: сб. научных статей. – 1984. – Вып. 5. – С. 27 – 37.
10. Баранов А.Н. Англо-русский словарь по лингвистике и семиотике / А.Н.Баранов, Д.О.Добровольский. – М., 1996. – 322 с.
11. Барановская С.А. Артикуляционная база языка и обучение русскому произношению иностранцев / С.А.Барановская // Обучение речевой деятельности студентов-иностранцев. – 1979. – С. 49 - 55.
12. Беляев Б.В. Очерки по психологии обучения иностранным языкам / Б.В.Беляев. – М.: Учпедгиз, 1959. – 174 с.
13. Бельтюков В.И. Взаимодействие анализаторов в процессе восприятия и усвоения устной речи / В.И.Бельтюков. — М.: Педагогика, 1977. – 176 с.
14. Бернштейн С.И. Вопросы обучения произношению (применительно к преподаванию русского языка иностранцам) / С.И. Бернштейн // Вопросы фонетики и обучение произношению. – 1975. – С. 5-89.
15. Блик О.П. Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія : [посібник для вчителів] / О.П.Блик. – К.: Рад. школа, 1988. – 128 с.
16. Богин Г.И. Современная лингводидактика : [учебное пособие] / Г.И.Богин. – Калинин: Изд-во Калининского ун-та, 1980. – 61 с.
17. Богин Г.И. Уровни и компоненты речевой способности человека : [учебное пособие] /Г.И.Богин. – Калинин: Изд-во Калининского ун-та, 1975. – 106 с.
18. Бондарко Л.В. Фонетическое описание языка и фонетическое описание речи / Л.В.Бондарко. – Л.: ЛГУ, 1981. – 266 с.
19. Бронська А.А. Теоретичні основи базової методичної підготовки викладачів української і російської мови як іноземної / А.А.Бронська. – К.: КПІ, 2002. – 196 с.
20. Брызгунова Е.А. Звуки и интонация русской речи / Е.А. Брызгунова .– М.: Русский язык, 1977. – 279с.
21. Брызгунова Е.А. Практическая фонетика и интонация русского языка / Е.А. Брызгунова. – М.: МГУ, 1973. – 305 с.
22. Буданин Л.Л. Фонетика современного русского языка / Л.Л.Буданин. – М.: Высшая школа, 1970. – 206с.
23. Буржунов Г.Г. Виды звуковой интерференции в русской речи учащихся-дагестанцев / Г.Г.Буржунов // Русск. язык в национ. школе. – 1975. – №4. – С. 31-37.
24. Бухбиндер В.А. О системе упражнений / А.А.Леонтьев. // Общая методика обучения иностранным языкам: Хрестоматия. – М.: Рус. язык, 1991. – С. 92-99.
25. Вагнер В.И. Специфика учебного русского языка, ориентированного на учащихся определенной национальности / В.И.Вагнер // Русский язык за рубежом. – 1980. – № 6. – С.46-49.
26. Ванрайх У. Одноязычие и многоязычие / У.Ванрайх; [пер. с англ. и коммент. Ю.А.Жлуктенко. ] // Новое в лингвистике.– 1972. – Вып. 7. – С. 25 – 60.
27. Ванрайх У. Языковые контакты. / У.Вайнрах; [пер. с англ. Ю.А.Жлуктенко ]. – К.: Вища школа, 1979. – 264 с.
28. Василевич А.П. Проблемы измерения языковой компетенции / А.П.Василевич // Лингвистические основы преподавания языка. – 1983. – Вып. 3. – С. 113-136.
29. Василенко Н.В. Особливості формування фонетичних умінь та навичок при вивченні української мови як іноземної / Н.В.Василенко // Гуманітарний вісник ЧІТІ. Серія іноземна філологія. – 2001. – Число 5. – С. 225 – 228.
30. Василенко Н.В. Урахування фонетики рідної мови в процесі формування фонетичних та орфоепічних навичок української мови у студентів-іноземців на початковому етапі навчання. / Н.В.Василенко // Вісник Черкаського університету. Серія педагогічні науки . – 2004. – Вип. 54.– С. 45 – 48.
31. Василенко Н.В. Аналіз порушень фонетичної та орфоепічної реалізації голосних фонем української мови у вимові арабомовних студентів / Н.В.Василенко // Наукові записки Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова. Серія педагогічні науки. – 2006. – №63. – С.37 – 42.
32. Василенко Н.В. Вплив фонетичної інтерференції на процес реалізації голосних фонем української мови арабськими студентами / Н.В.Василенко // Вісник Черкаського університету. Серія педагогічні науки. – 2007. – Вип. 97. – С. 58 - 63.
33. Василенко Н.В. Аналіз порушень орфоепічної реалізації голосних фонем української мови у вимові арабських студентів / Н.В.Василенко// Збірник матеріалів науково-практичної конференції [Вища школа України: поступ у майбутнє ], (Черкаси, 25-26 квітня 2007). – ЧНУ, 2007. – С. 87 – 89.
34. Василенко Н.В. Навчальна модель постановки артикуляції українських фонем арабським студентам / Н.В.Василенко // Наукові записки Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова. Серія педагогічні науки. – 2007. – № 67. – С. 58 – 66.
35. Вашуленко М.С. Робота над орфоепією як одна з умов формування в учнів 1 – 3 класів навичок орфографічного письма: дис. ... канд.. пед. наук: 13.00.02 / Вашуленко Микола Самійлович. – К., 1975. – 196 с.
36. Велитченко Л.К. Развитие иноязычного речевого слуха у взрослых при овладении языками: дис. …канд. психол. наук: 19.00.01/ Л.К.Велитченко. – Минск, 1982. – 195 с.
37. Венцов А.В. Артикуляторные механизмы глухих и звонких со-
гласных / А.В.Венцов // Вопросы порождения речи и обучения языку. –
1967. – Вып. 6. – С. 106-113.
38. Венцов А.В. Исследование физиологических механизмов арти-куляции некоторых согласных звуков: дис. ... канд. биол. наук: 03.00.14 „Биология индивидуального развития” / А.В.Венцов. – Л., 1969. – 204 с.
39. Вербицкая Л.А. Современное русское литературное произноше-ние: автореф. дис. на соиск.научн.степени доктора филол. наук : спец. 10.02.02 (русский язык) / Л.А.Вербицкая. – Л., 1977. – 43 с.
40. Верещагин Б.М. Психологическая и методическая характеристи¬ка двуязычия (билингвизма) / Б.М. Верещагин. – М.: МГУ, 1969. – 160 с.
41. Верещагин Е.М. Заметки о монографии У. Ванрайха "Языковые контакты"/ Е.М.Верещагин // Вопросы порождения речи и обучения языку. – 1967. Вып. 6. – С. 118-136.
42. Винарская Е.Н. К вопросу о структуре фонематического слуха и его значении в патогенезе некоторых форм афазии / Е.Н.Винарская // Новые исследования в педагогических науках. – 1965. – Вып. V. – С. 159-163.
43. Виноградов В.А. Консонантизм и вокализм русского языка : практическая фонология. / В.А.Виноградов. – М.: МГУ, 1973. – 83 с.
44. Виноградов В.А. Лингвистические аспекты обучения языку. / В.А.Виноградов. – М.: МГУ, 1976. – 63 с.
45. Виноградов В.А. Стратификация нормы, интерференция и обучение языку / В.А.Виноградов // Лингвистические основы преподавания языка. – 1983. – №5. – С.44-48.
46. Вишнякова Т.А. Основы методики преподавания русского язы¬ка студентам-нефилологам: учебник [для студ. высших учебн. зав.] / Т.А.Вишнякова. – М.: Русский язык, 1982. – 125 с.
47. Вінницька В.М. Українська мова: практичний курс граматики для студентів-іноземців. / В.М.Вінницька, Н.П.Плющ – К., 1997. – 224 с.
48. Вовк II. С. Проблема управления артикуляцией при обучении русскому языку как иностранному: автореф. дис. на соиск.научн.степени канд. пед. наук : спец. 13.00.02 „ Теория и методика обучения ”(русский язык) / П.С.Вовк. – М., 1970. – 20 с.
49. Вовк П.С. К проблеме управления речевой артикуляцией обучающегося / П.С.Вовк // Вопросы обучения русскому произношению – 1978. – № 3 – С. 9-22.
50. Вовк П.С. Методические рекомендации по обучению иностранцев русскому произношению / П.С.Вовк. – К.: КГУ, 1982. – 198 с.
51. Вовк П.С. Теорія центрів і периферії фонологічної та акцентологічної систем: навчальний поібник / П.С.Вовк. – К.: Вища школа, 1997. – 218с.
52. Вовк П.С. Теорія центрів і периферій фонологічної та акцентологічної систем: дис....докт. філол. наук: 10.02.00/ Вовк Поліна Самаріївна. – К, 2000. – 432 с.
53. Вовк П.С. Центри акцентологічних систем / П.С.Вовк. – К.: Вища школа, 1998. – 240 с.
54. Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика. Орфоепія. Графіка і орфографія. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія. Словотвір / О.Т.Волох. – К.: Вища школа, 1986. – 199 с.
55. Вопросы анализа речи: [ сб. статей]. – Тбилиси: Мецниереба, 1969. – 198 с.
56. Вопросы обучения русскому языку иностранцев на начальном этапе [под ред. А.А.Миролюбова, Э.Ю.Сосенко]. – М.: Русский язык, 1976. – 208 с.
57. Вопросы обучения русскому произношению [ под. ред. Н.И.Самуйловой]. – М.: МГУ, 1978. – 104 с.
58. Вопросы обучения русскому произношению студентов-иностран-цев [ отв. ред. Е.В.Сорокина, С.А.Барановская, Т.Н.Прота¬сова]. – М.: УДН, І977. – 136 с.
59. Вопросы фонетики и обучения произношению [ под ред. А.А.Леонтьева, Н.И.Самуйловой]. – М.: МГУ, 1975. – 207с.
60. Вопросы языкознания: ученые записки ЛГПИ [сост. Б.И.Богород-ский, С.Г.Ильенко, В.И.Кодухов и др.] – Л.: ЛГІІИ, 1963. – T.248. - 467 с.
61. Воронин Л.Г. К теории умений и навыков. Участие сознания в навыке / Л.Г.Воронин, И.И.Богданова, Ю.А.Бурлаков // Новые исследования в педагогических науках [ отв. ред. А.Р.Лурия, Б.Г.Ананьев и др]. – 1967. – Вып.Х.– С. 137 -142.
62. Воронин Л.Г. Становление речевых навыков при обучении иностранным языкам / Л.Г.Воронин, И.И.Богданова, Ю.А.Бурлаков // Новые исследования в педагогических науках. — 1966. – Вып. VIII.– С. 151 – 156.
63. Воронина С.Б. Аффрикатизация звуков / т’/, /д’/ и её значимость в плане преподавания русского языка как иностранного / С.Б.Воронина // Русский язык за рубежом. – 1984. – №3. – С. 65 – 68.
64. Выготский Л.С. Избранные психологические исследования. Мышление и речь. Проблемы психологического развития ребёнка / Л.С.Выготский. – М.: АПН РСФСР, 1956. – 519 с.
65. Выготский Л.С. О психологических системах / Л.С.Выготский : собр.соч. в 6 т. – М.: Педагогика, 1982. – Т.1. – 1982. – 267 с.
66. Вятютнев М.Н. Коммуникативная направленность обучения русскому языку в зарубежных школах / М.Н.Вятютнев // Русский язык за рубежом. – 1977. – № 6. – С. 38-45.
67. Вятютнев М.Н. Традиции и новации в современной методике преподавания русского языка / М.Н. Вятютнев// Научные традиции и новые направления в преподавании русского языка и литературы: докл. советской делегации на VI конгрессе МАПРЯЛ. – М., 1986. – С. 79-82.
68. Габка К. Особенности сопоставления близкородственных и неродственных языков в целях обучения / К.Габка, А.Супрун, Г.Якобсон // УІ Международный конгресс преподавателей русского языка и литературы. – Будапешт, 1986. – 15с.
69. Гаданфар Ф.Х. Тембровые корреляции согласных в русском и арабском языках (системный анализ перцептивных характеристик): автореф. дис. на соискание научн. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.00” Языкознание” / Ф.Х.Гаданфар. – М., 1985. – 19 с.
70. Галеева М.М. Фонетический аспект в преподавании русского языка как иностранного на начальном этапе обучения: тексты лекций (лекции 1-3) / М.М.Галеева. – М.: УДН, 1984. – 49с.
71. Галеева М.М. Фонетический аспект в преподавании русского языка как иностранного на начальном этапе обучения: тексты лекций (лекции 4 - 5) / М.М.Галеева.– М.: УДН, 1986. – 52с.
72. Галеева М.М. Диагностика фонетических ошибок ( на материале иноязычного акцента в русском языке) / М.М.Галеева // Коммуникативное обучение языку студентов-иностранцев (начальный этап) – М.: УДН, 1985. – С.112 – 123.
73. Галеева М.М. Механизм произношения и динамика его формирования в процессе обучения русскому языку как иностранному / М.М.Галеева // Преемственность при обучении русскому языку иностранцев. – М.: УДН, 1981. – С. 80 – 87.
74. Галеева М.М. Элементы интонациии и их взаимодействие в синтагмах повествовательного предложения в русском языке / М.М.Галеева. – М.: УДН, 1987. – 31 с.
75. Галеева М.М. Методика обучения русскому произношению: фонетический практикум для преподавателей русского языка как иностранного / М.М.Галеева, И.В.Соколова. – М.: УДН, 1974. – 89с.
76. Галунов В.И. Анализ образования гласных / В.И.Галунов, А.Л.Федоров // Вопросы радиоэлектроники. – (Сер. «Техника проводной связи»). – 1975. – Вып. 9. – С. 92 – 104.
77. Гальперин В.Я. Основные результаты исследований по проблеме «Формирование умственных действий и понятий»: доклад на соискание учён. степени доктора пед. наук (по психологии) по совокупности работ / В.Я.Гальперин. – М. – 1961. – 51 с.
78. Ганич Д.І. Словник лінгвістичних термінів. / Д.І.Ганич, І.С.Олійник. – К.: Вища школа, 1985. – 360 с.
79. Гвоздев А.Н. Избранные работы по орфографии и фонетике / А.Н.Гвоздев. – М.: АПН РСФСР, 1963. – 284 с.
80. Гез Н.И. Взаимоотношения между устной и письменной формами коммуникации / Н.И.Гез // Иностранные языки в школе. – 1987. – №2. – С. 2 – 11.
81. Гез Н.И. Некоторые проблемы начального этапа обучения / Н.И.Гез // Иностранные языки в школе. – 1980. – №4. – С. 52 – 58.
82. Гез Н.И. Формирование коммуникативной компетенции как объект зарубежных методических исследований / Н.И.гез // Иностранные языки в школе. – 1985. — №2. – С. 17 – 24.
83. Гилянова Л.Б. Реализация русских гласных арабами и их оценка при восприятии / Л.Б.Гилянова // Вестник Ленинградского университета. –1988. – Серия 2. Вып. 1.– С. 29 – 40.
84. Гловинская М.Я. В защиту одного приема фонетического обследования / М.Я.Гловинская // Развитие фонетики современного русского языка: статьи. – 1966. - С. 163-172.
85. Гранде Б.М. Введение в сравнительное изучение семитских языков / Б.М.Гранде. – М.: Восточная литература, 1998. – 442 с.
86. Границкая А.С. Взаимоотношение анализа и имитации в процессе обучения иностранному языку (экспериментальное исследование на материале интонации английского языка): автореф. дис. соискание учён. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.00 „Языкознание”/ А.С.Границкая. – М., 1965. – 21с.
87. Гринберг Дж. Меморандум о языковых универсалиях / Дж.Гринберг, Ч.Осгуд, Дж.Дженкинс // Новое в лингвистике. – 2000. – Вып.10. – С. 31 – 44.
88. Державна національна програма „Освіта” (Україна ХХІ століття) // Освіта. – 1993. – №№ 44 – 46. – 15 с.
89. Джапаридзе З.Н. Об эталонах перцептивной базы языка / З.Н.Джапаридзе // Вопросы анализа речи. – 1973. – Вып.4. – С. 28 – 36.
90. Доленко М.Т. Сучасна українська мова: збірник вправ./ М.Т.Доленко, І.І.Дацюк, А.Г.Кващук, В.Д.Поповський. – К.: Вища школа, 1982. – 344 с.
91. Доленко М.Т. Сучасна українська мова /М.Т.Доленко, І.І.Пацюк, А.Г.Кащук.– К.: Вища школа, 1987. – 351 с.
92. Ейгер Г.В. Язык и личность: учебное пособие / Ейгер Г.В., И.А.Раппопорт. – Харьков: ХГУ, 1991. – 81 с.
93. Елькин Д.П. Психологія повторення / Д.П.Елькин // Радянська школа. – 1945. – № 4. — С. 15-19.
94. Єрмоленко С.Я. Навчально-виховна концепція вивчення української (державної) мови / С.Я.Єрмоленко, Л.І.Мацько // Дивослово. – 1994. – № 7. – С. 28-33.
95. Єрмоленко С.Я. Українська мова: короткий тлумачний словник термінів / С.Я.Єрмоленко, С.П.Бибик, О.Г.Тодор. – К.: Либідь, 2001. – 222 с.
96. Железняк В.М. Последовательность развития основных речевых умений на начальном этапе обучения иностранному языку / В.М.Железняк // Вопросы обучения устной речи и чтению на иностранном языке в 8-летней школе. –1965. – №7 – С. 44 – 83.
97. Жигиль В.Г. Экспериментальное исследование сравнительной эффективности различных опор при восприятии и воспроизведении интонационных образцов / В.Г.Жигиль // Иностранный язык в школе. –1972. – Вып. 7. – С. 39 – 46.
98. Жинкин Н.И. Механизмы речи / Н.И.Жинкин. – М.: АПН РСФСР, 1958. – 370 с.
99. Жлуктенко Ю.А. Лингвистические аспекты двуязычия / Ю.А.Жлуктенко. – К.: Вища школа, 1974. – 176 с.
100. Жовтобрюх М.А. Слово мовлене (українська літературна вимова) /М.А.Жовтобрюх. – К.: Вища школа, 1969. – 73 с.
101. Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова / М.А.Жовтобрюх. – К.: Наукова думка, 1984. – 256 с.
102. Жовтобрюх М.А. Курс сучасної української літературної мови / М.А.Жовтобрюх, Б.М.Кулик. – Ч. 1. — К.: Вища школа, 1972.- 400с.
103. Залевская А.А. Введение в психолингвистику / А.А.Залевская. – М.: Российск. гос. гуман. ун-т, 2000. – 382 с.
104. Збірник вправ з фонетики українського мовлення в аспектах артикуляції, слухання, транскрибування / [упор. Л.Г.Скалозуб, В.В.Колп, З.В.Дудник]. – К.: КДУ, 1993. – 174 с.
105. Зимняя И.А. Лингвопсихология речевой деятельности /И.А.Зимняя. – Москва-Воронеж: МОДЭК, 2001. – 432с.
106. Зимняя И.А. Психологические особенности начального овладения иностранным языком / И.А.Зимняя, А.А.Леонтьев // Вопросы обучения русскому языку иностранцев на начальном этапе . – 1971. – С.39 – 48.
107. Зиндер Л.Р. К вопросу об артикуляционной базе русского языка // Экспериментально-фонетический анализ речи. – 1984. – Вып.1. – С.8 – 12.
108. Зиндер Л.Р. Общая фонетика./ Л.Р.Зиндер. –[ 2-е изд.]. – М.: Высшая школа, 1979. – 312 с.
109. Зубкова Л.Г. Фонетическая реализация консонантных противоположений в русском языке ( В связи с постановкой русского произношения нерусским) / Л.Г.Зубкова. – М.: УДН, 1974. – 115 с.
110. Зубкова Л.Г., Логинова И.М. Принципы описания звукового строя малоизученных языков / Л.Г.Зубкова, И.М.Логинова// Экспериментальная фонетика и обучение произношению. – 1976. – № 3. – С. 32 – 55.
111. Ибрагимов И. Д. Интенсивный курс арабского языка в 3-х ч. для вузов / И.Д.Ибрагимов. – М.: Восток-Запад, 2006. – 1048 с.
112. Иванова А.Е. Языковая компетентность испытуемых в психологическом эксперименте / А.Е.Иванова // Язык и личность. – М.: МГУ, 1969. –131 с.
113. Иванова Е.Ф. Задания тестового типа как один из способов проверки знаний и умений учащихся.: автореф. на соискание уч. степ. канд.пед.наук: спец. 13.00.02 „Теория и методика обучения” (русский язык) / Е.Ф.Иванова – М., 1973. – 25 с.
114. Изаренков Д.И. Базисные составляющие коммуникативной компетенции и их формирование на продвинутом этапе обучения студентов-нефилологов / Д.И.Изаренков // Русский язык за рубежом. – 1990. – № 4. – С. 54-61.
115. Ильин М.С. Основы теории упражнений по иностранным языкам / М.С.Ильин; под ред. B.C. Цетлин. – М.: Педагогика, 1975. – 161 с.
116. Интерференция языковых систем / [Бондарко Л.В., Вербицкая Л.А., Гордина М.А. и др.]. – Л.: ЛГУ, 1987. – 278 с.
117. Исенина Е.И. Механизмы речевого слуха и обучение восприятию иноязычной речи / Е.И.Исенина // Иностранные языки в школе. – 1975. – №2. – С. 35 – 41.
118. Ительсон Л.Б. Общая характеристика деятельности / Л.Б.Ительсон // Общая психология ; под ред. А.В.Петровского. – М.: Просвещение, 1970. – 155 с.
119. Караман О.В. Формування в учнів орфографічних умінь і навичок у процесі вивчення фонетики: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / Караман Ольга Володимирівна. – К.: 1994. – 191с.
120. Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность / Ю.Н.Караулов. – М.: Наука, 1987. – 264 с.
121. Карпенко Ю.О. Фонетика і фонологія сучасної української літературної мови / Ю.О.Карпенко. – Київ – Одеса: Чорномор'я, 1996. – 197 с.
122. Касевич В.Б. Фонологические проблемы общего и восточного языкознания / В.Б.Касевич. – М.: Наука, 1983. – 295 с.
123. Кобилянський Б.В. Фонетико-орфоепічні норми української літературної мови [спецкурс] / Б.В.Кобилянський. – Львів, 1971. – 91с.
124. Ковалёв А.А. Учебник арабского языка. / А.А.Ковалёв, Г.Ш.Шарбатов. – М.: Восточная литература, 2000. – 751 с.
125. Колосов К.М. К вопросу об артикуляционной базе языка / К.М. Колосов // Теоретические проблемы фонетики и обучение произношению [сост. А.А.Леонтьев, Н.И.Самуйлова]. – М.: МГУ, 1971. – С.36 – 60.
126. Колосов К.М. Система постановки звуков русского языка на основе структуры познавательной деятельности / К.М.Колосов, Н.Г.Крылова // Русский язык за рубежом. – 1978. – №2. – С.36 -60.
127. Колшанский Г.В. Проблема владения и овладения языком в лингвистическом аспекте / Г.В.Колшанский // Иностранные языки в высшей школе. – 1975. – Вып.10. – С.5–14.
128. Концептуальні засади модернізації вищої освіти: матеріали міжнародної конференції . – Донецьк, 1998. – 198с.
129. Костомаров В.Г. Методика как наука. Статья первая: методическая проблема двуязычия / В.Г.Костомаров, О.Д.Митрофанова // Русский язык за рубежом. – 1979. – № 5. – С. 65 – 72.
130. Костомаров В.Г. Методика как наука. Статья вторая: методическая проблема двуязычия / В.Г.Костомаров, О.Д.Митрофанова // Русский язык за рубежом. – 1979. – № 6. – С. 67 – 73.
131. Костомаров В.Г. К итогам дискуссии „Учебник русского языка и проблема учета специальности» / В.Г.Костомаров, О.Д.Митрофанова // Русский язык за рубежом. – 1980. – №6.– С. 50 – 54.
132. Крылова Н.Г. Методика управления процессом формирования иноязычных артикуляций (на материале постановки русских щелевых согласных и аффрикат в иностранной аудитори): автореф. дис. на соиск.научн.степени канд. пед. наук: спец. 13.00.02 „Методика обучения” (русский язык) / Н.Г.Крылова. – М., 1982. – 21с.
133. Кузнецова A.M. О взаимодействии артикуляционной и перцептивной базы русского литературного языка на современном этапе / А.М.Кузнецова // Проблемы теоретической и прикладной фонетики и обучение произношению. – 1973. – Вып. 3 – С. 138 – 144.
134. Кучеренко Н.М. Сучасна українська літературна мова: збірник вправ / Н.М.кучеренко. – К.: Вища школа, 1982. – 148 с.
135. Лебедева В.Г. Практический курс арабского языка в 2-х ч / В.Г.Лебедева, Л.С.Тюрева. – М.: Восток-Запад, 2004. – 341с.
136. Лебедева Ю.Г. О некоторых трудностях при обучении произношению и вопросы языковой интерференции / Ю.Г.лебедева // Русский язык для студентов-иностранцев. – 1971. – Вып.10. – С. 42 – 52.
137. Легостаева О.В. Формирование фонематического слуха на начальном этапе языкового вуза : дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / О.В.Легостаева – М., 1982. – 233 с.
138. Леонтьев А.А. Язык, речь и речевая деятельность / А.А.Леонтьев. – М.: Просвещение, 1969. – 214 с.
139. Леонтьев А.А. Некоторые проблемы обучения русскому языку как иностранному. Психолингвистические очерки /А.А.Леонтьев. – М.: МГУ, 2001. – 87 с.
140. Леонтьев А.А. Некоторые психологические аспекты начального этапа процесса овладения языком / А.А,Леонтьев // Вопросы обучения русскому языку студентов-иностранцев на начальном этапе. – 1971. – Вып. 3. – С. 29 – 39.
141. Леонтьев А.А. Описание фонетической системы языка для целей обучения / А.А.Леонтьев // Звуковой строй языка. – 1979. – С. 179 – 184.
142. Леонтьев А.А. Основы психолингвистики / А.А.Леонтьев. – М.: Смысл, 1999. – 204 с.
143. Леонтьев А.А. Психолингвистические единицы и порождение речевого высказывания / А.А.Леонтьев. — М.: Наука, 2003. – 307с.
144. Леонтьев А.А. Психология восприятия и восприятие речи / А.А.Леонтьев // Иностранные языки в школе. – 1975. – №1. – С.76 - 81.
145. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность / А.Н.Леонтьев. – М.: Политиздат, 1975. – 304