Формування основ духовності у молодших школярів у процесі навчання образотворчого мистецтва

Краткое описание

Харківський національний педагогічний університет
імені Г.С.Сковороди

На правах рукопису

ВАСИЛЬЧЕНКО Лариса Леонідівна

УДК 372.874

Формування основ духовності у молодших школярів у процесі навчання образотворчого мистецтва

13.00.09 теорія навчання

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Харків-2006

ЗМІСТ

вступ.. 3
РОЗДІЛ 1 Теоретичні питання ФОРМУВАННЯ ОСНОВ ДуховноСТІ молодших школярів у процесі навчання образотворчого мистецтва.. 15
1.1 Духовність людини як психолого-педагогічна проблема. 15
1.2 Особливості духовності дітей молодшого шкільного віку. 32
1.3 Місце і роль образотворчої діяльності в процесі формування основ духовності молодшого школяра. 40
1.4 Педагогічні умови формування основ духовності дітей молодшого шкільного віку в процесі навчання образотворчої діяльності 66
Висновки до першого розділу. 88
РОЗДІЛ 2 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ ОСНОВ ДУХОВНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ.. 91
2.1 Організація й методика проведення експериментальної роботи. 91
2.2 Забезпечення реалізації педагогічних умов формування основ духовності молодших школярів в процесі навчання образотворчої діяльності 104
2.2.1 Структурування змісту навчання з образотворчого мистецтва на духовно-смисловій основі 104
2.2.2 Опора на емоційно-почуттєву сферу духовності молодших школярів 115
2.4 Аналіз результатів експериментальної роботи. 128
Висновки до другого розділу. 151
ВИСНОВКИ.. 154
Список використаних джерел.. 157
Додатки.. 175

вступ

Проблема духовності є однією з тих проблем, які прийнято називати „вічними” й які особливо актуалізується в драматичні періоди людської історії. Радикальні зміни у світовідношенні людини змушують кожного особисто осмислити нові суспільні реалії, усвідомити своє місце і роль у процесі суспільної трансформації. За таких обставин проблема духовності набуває статусу найважливіших.
Духовність є основою, на якій має будуватися сучасне суспільство. Якщо суспільство прагне зберегти себе як спільність людей, воно повинно сприяти розвитку духовності” [54, с.35].
Через ціннісний вакуум, що виник і спричинив спотворення одвічного розуміння питань добра й зла в підростаючого покоління, стає реальною загроза деградації суспільства, пов’язана з втратою людством духовності. В умовах становлення нових економічних відносин духовні цінності мають перебувати під опікою держави, суспільства в цілому. Це вимагає переорієнтації деяких із суспільних форм діяльності, до яких, у першу чергу, слід віднести систему освіти, котра повинна перебудовуватися таким чином, щоб не „формувати” індивіда з певним набором стандартизованих якостей, а створити простір для розвитку неповторної творчої індивідуальності, що потребує ґрунтовного перегляду виховних заходів, методів викладання тощо” [54, с.45].
В цих умовах проблема формування основ духовності школярів набуває особливої актуальності. Саме духовність людини дозволяє їй розуміти й сприймати норми людського життя, орієнтовані на вищі людські цінності: Істину, Добро й Красу.
Проблема духовності людини й формування її основ у школярів постає як нагальна серед пріоритетних проблем, що потребують найбільш пильної уваги педагогів і всього суспільства в цілому. Джерелом, основою духовності людини виступає її внутрішній індивідуальний і неповторний духовний світ. Система освіти в сучасних умовах є основним механізмом успадкування культурного надбання новими поколіннями. А школа покликана допомогти дитині в становленні її духовного «Я», в її ціннісному орієнтуванні.
Проте, слід відзначити, що протягом багатьох років навчально-виховна робота в школі мала деперсоналізований характер. Вона не торкалася й не сприяла індивідуальному усвідомленню учнями своїх почуттів, переживань, свого власного «Я». Традиційна освіта характеризується як інформаційно-знаннієва, уніфікована, що не враховує особистісної орієнтації кожного учня й в якій здійснюється акцентування на когнітивних методах навчання. Провідною ж метою процесу навчання в цьому разі є оволодіння дитиною певною сумою знань, а розвиток її емоцій і почуттів відсувається на другий план або ж зовсім ігнорується.
Ученими доведено, що формування позитивних емоцій, почуттів дитини, її суб’єктивного сприйняття себе й світу навколо себе відіграє велику роль у розвитку її духовності, оскільки культура почуттів є невід’ємною складовою частиною духовної культури” [13, с.1]. Адже знання, що не забарвлені особистісним змістом, емоційним переживанням, ніколи не будуть дійсною цінністю для дитини. Тільки через власний внутрішній досвід, емоційне переживання здійснюється прилучення до вічних духовних цінностей, відбувається формування основ духовності учнів.
Сьогодні все чіткіше простежується тенденція зростання інтересу до загальнолюдських цінностей, усвідомлення їх значущості для людини. Звернення до проблеми формування основ духовності підростаючої генерації актуалізується ситуацією, що склалася в суспільстві. Сучасне суспільство перебуває на етапі становлення нового типу освіти, як основоположний чинник якої висувається ідея виховання людини в контексті культури (О.В.Бондаревська [35], В.М.Гриньова [56], Л.С.Нечепоренко [149], Г.П.Шевченко [214] та інші). Науковцями доведено, що саме культура є для людини сферою формування духовності, основою мислення й отримання об’єктивних істин про життя людей і природи. За допомогою культури формується унікальна, неповторна особистість з певною духовною культурою” [56, c. 23].
Визріла ідея культуровідповідної освіти, котра ґрунтується на концепції філософів, які розглядають культуру як антропологічний феномен (М.М.Бахтін [20], М.О.Бердяєв [23], М.О.Лоський [132], П.А.Флоренський [205] та інші), в якій людина виступає як епіцентр культури. Це стало основою для повороту школи до дитини як провідної цінності освітнього процесу. Найбільш актуальною для реалізації цих ідей виявилася концепція особистісно-орієнтованої освіти (І.Д.Бех [26], О.В.Бондаревська [35], В.В.Сєріков [180]), в межах якої розвиваються освітні заклади. В цій парадигмі особливе місце займають питання розвитку індивідуальності дитини й її внутрішнього світу, що дозволило використати її як методичну основу для розробки ідеї формування основ духовності молодших школярів у процесі навчання образотворчого мистецтва. Однією з конструктивних ідей особистісно-орієнтованої освіти є ідея входження особистості в світову культуру через культуру особистісну, оскільки культура транслятор духовних досягнень попередніх поколінь і засіб їх відтворення в кожному зокрема” [54, с.22].
Проблема формування основ духовності знаходиться на стику таких наук як філософія, педагогіка, психологія, мистецтвознавство, оскільки з часів античності і протягом усіх наступних століть до цієї проблеми зверталися філософи, письменники, педагоги. Тому й низка праць, що аналізується, не обмежується лише педагогічною тематикою, а охоплює більш широке коло питань.
На сучасному етапі розвитку науки дослідженими є сутність і зміст поняття духовність”, складниками філософського визначення якого є Істина, Добро, Краса (М.О.Бердяєв [23], В.С.Соловйов [188], П.А.Флоренський [205] та ін.). Традиція відносити ці поняття до вищих цінностей склалася ще в епоху античності, коли про єдність духовного світу міркували Сократ і Платон. Проте вона зберегла свою актуальність і в дослідженнях сучасних філософів (В.О.Бачинін [21], В.Д.Діденко [63], В.Ф.Рябов [170], І.В.Сілуянова [181], І.В.Степаненко [189], О.К.Угледов [198], В.Г.Федотова [200] та ін.).
Проблемі формування духовності людини були присвячені численні наукові дослідження, аналіз яких показує, що, по-перше, основною методологією виступала соціоцентрична концепція людини, по-друге, вони були присвячені окремим аспектам цього процесу. Так, теорії і практиці духовно-морального виховання школярів присвячені дослідження Ю.П.Азарова [5], Д.І.Водзінсього [44], А.О.Кияновського [90], Р.В.Павелків [152], Г.Я.Ясякевич [231]. Велика увага в сучасній науці приділяється питанню виховання духовних потреб (Г.Г.Авдіянц [2], О.С.Романченко [168], В.Ф.Рябов [170]). Одночасно кількість досліджень, що піднімають питання формування духовності особистості, є дуже незначною (Н.Є.Андрюшина [10], І.В.Бужина [36], Н.В.Караульна [85], С.М.Тищенко [197]).
Розвиток різних боків духовності, орієнтацію школярів на духовні загальнолюдські цінності, формування духовної культури і духовного світу підростаючої людини в навчально-виховному процесі науковці пропонують здійснювати засобами різних дисциплін (Р.А.Арцишевський [

Список литературы

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дослідження підтвердили основні положення дисертації і дають підстави зробити такі висновки:
1. На основі аналізу наукової літератури розкрито філософсько-психологічні, педагогічні аспекти формування духовності особистості, що дає підстави розглядати її в особистісному (як людська особистісна характеристика) й надособистісному плані (як культурне, соціальне явище, що виражає різні типи духовної орієнтації суспільства або окремих соціальних груп). Схарактеризовано особистісний аспект духовності як внутрішній цілісний зміст якості особистості, зорієнтований на вищі людські цінності. Педагогічний аспект проблеми полягав у дослідженні й розробці технології створення умов для розкриття і розвитку душі дитини, її природної спрямованості на вічні цінності.
2. Теоретично обґрунтовано сутність поняття духовність”, яка визначається як особистісне утворення, що характеризує внутрішній, суб’єктивний світ людини, основні риси культурної спрямованості особистості її життєві інтереси, переконання, погляди, ставлення до життя, до інших людей, до своїх обов’язків і до самої себе, її осмислення вчинків, бажання, воля, естетичні і моральні почуття. Встановлено, що духовність людини відбивається в системі її поглядів на світ, на своє місце в ньому, виявляється в її почуттях і діяльності. Різні прояви людської діяльності розглянуто не як взаємовиключені, а як взаємодоповнюючі.
3. Визначено структурні компоненти духовності: раціональний, емоційно-почуттєвий, соціокультурний, вольовий, особистісний. Доведено, що особливості духовності дітей молодшого шкільного віку полягають в пріоритетності емоційно-почуттєвої сфери серед структурних компонентів духовності.
4. Встановлено, що одним з ефективних засобів формування основ духовності молодших школярів є образотворче мистецтво, яке втілює переживання світу дитини в наочних, конкретно-почуттєвих образах, що живо й безпосередньо впливає на її емоційно-почуттєву сферу.
5. Науково обґрунтовано педагогічні умови формування основ духовності молодших школярів в процесі навчання з образотворчого мистецтва, а саме:
Структурування змісту навчання з образотворчого мистецтва на духовно-смисловій основі. З урахуванням принципів культуровідповідності, природовідповідності, інтеграції, особистісного підходу, творчого освоєння художньої культури, системності і послідовності, наочності розроблено програму Духовність молодших школярів і образотворче мистецтво”. Основними завданнями програми визначено: формування й розвиток емоційно-почуттєвої й раціональної сфер духовності молодших школярів через формування в них системи різних художніх образів; культурна ідентифікація учнів для забезпечення формування соціокультурної сфери духовності молодших школярів і сфери ідеалу; формування в учнів основ художньої культури за допомогою їх входження в культурний простір образотворчого мистецтва, що сприятиме формуванню вольової сфери духовності молодших школярів.
5.2. Опора на емоційно-почуттєву сферу молодших школярів як провідну в структурі їхньої духовності шляхом поєднання методів образотворчої діяльності (малювання з натури, по пам’яті, за уявою, декоративне малювання, ознайомлення з творами мистецтва) з творчими методами навчання образотворчої діяльності. При навчанні образотворчому мистецтву використано систему творчих методів (гра, проблемна бесіда, взаємонавчання), що дозволила за допомогою яскравих художніх, вербальних і зорових образів впливати на емоції учнів.
6. Уточнено критерії й показники сформованості основ духовності молодших школярів, до яких віднесено гуманістичну спрямованість образу світу, сформованість морального вчинку, самооцінку особистісних якостей.
7. Варіативність експериментальної роботи дозволила дослідити вплив кожної з моделей реалізації педагогічних умов на показники ефективності формування основ духовності у молодших школярів. Так, на основі аналізу продуктів образотворчої діяльності учнів, вивчення їхніх вчинків, діагностування самооцінки школярів установлено, що найбільш суттєві зміни в рівнях сформованості основ духовності сталися у школярів групи Е1, де було впроваджено модель А, що передбачала забезпечення обох з визначених умов. Реалізація моделі В, що передбачала структурування змісту навчання на духовно-смисловій основі, дозволила суттєво вплинути на характер образу світу школярів, але в цьому разі отримано незначні позитивні зрушення у моральності поведінки учнів. Модель С, що була спрямована на зрушення в емоційно-чуттєвій сфері, виявила свою ефективність у напрямі підвищення гуманістичної спрямованості образу світу школярів.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми формування основ духовності молодших школярів. Подальшого дослідження потребують такі аспекти проблеми як забезпечення особистісно-орієнтованого підходу до формування основ духовності, врахування особливостей різних типів навчальних закладів під час реалізації педагогічних умов тощо.

Список використаних джерел

1. Абульханова-Славская К.А. К проблеме социальной обусловленности психического // Вопросы философии. 1970. № 6. С.75-78.
2. Авдіянц Г.Г. Формування духовних потреб молодших школярів у сім’ї: Автореф. дис. ....канд. пед. наук: 13.00.07 / Луганськ. держ. пед. ун-т Луганськ, 2001. 20 с.
3.Агапова Т.П. Произведения живописи как средство наглядности в процессе обучения: Метод. пособие для учителей. Харьков: Основа, 1992. 56 с.
4.Агапова Т.П. Системний підхід у дослідженнях основних категорій образотворчого мистецтва //Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. пр. Харків: ХДПУ, 2001. Вип.16. С.15-26.
5.Азаров Ю.П. Искусство воспитывать: Книга для учителя. М.: Просвещение, 1985. 448 с.
6.Алексеев А.П. Становление человечества. М., 1984. 328 с.
7. Алчевская Х.Д. Передуманное и пережитое: Дневники, письма, воспоминания. М.: Типография т-ва И.Д.Сытина, 1912. 466с.
8. Амонашвили Ш.А. Размышления о гуманной педагогике. М.: Издательский Дом Шалвы Амонашвили. 1995. 496 с.
9.Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л.: Изд-во ЛГУ, 1968. 339 с.
10. Андрюшина Н.Е. Духовный мир личности как социально-философская проблема: Автореф. дисс. ... канд. философ. наук. М., 1992. 24 с.
11. Анохин П.К. Эмоции // Психология эмоций. Тексты / Под ред. В.К. Вилюнаса, Ю.Б. Гиппенрейтер. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. C. 172-177.
12. Античные мыслители об искусстве. М. 1937.
13. Антоненко Т.Л. Виховання у підлітків культури почуттів засобами мистецтва: Автореф. дис. ...канд. пед. наук: 13.00.01. Харків, 1994. 22 с.
14. Аристотель. О душе: Соч. в 4-х т. М.: Мысль, 1975. Т.1. 550 с.
15. Арцишевський Р.А. До проблеми духовності // Формування духовної культури особистості в процесі навчання математики в школі та вищому навчальному закладі: Мат-ли Всеукраїнської науково-практичної конференції 22-24 травня 2003 року. Луцьк: РВВ «Вежа», 2003. С.4-7.
16. Асмолов А.Г. Культурно-историческая психология и конструирование миров. М.: Изд-во «Институт практической психологии». Воронеж: НПО "МОДЭК", 1996. 768 с.
17. Асмус В.Ф. Всестороннее и гармоничное. М.: Знание, 1978. 63 с.
18. Бакушинский А.В. Художественное творчество и воспитание. М.: "Новая Москва", 1925. 240 с.
19. Батищев Г.С. Введение в диалектику творчества. СПб: РХГИ, 1997. 464 с.
20. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1986. 444 с.
21. Бачинин В.А. Духовная культура личности: Философские очерки. М.: Политиздат, 1986. 106 с.
22. Безклубенко С.Д. Природа искусства: О некоторых сторонах художе­ственного творчества. М.: Политиздат, 1982. 166 с.
23. Бердяев Н.А. О человеке, его свободе и духовности: Избр.тр./ Ред.- сост.: Л.И.Новикова и И.Н.Сиземская. М., 1999. 311 с.
24. Бердяев Н.А. Опыт эсхатологической метафизики. Творчество и объективация. Париж. 1947. 461 с.
25. Бестужев А.Ф. О воспитании // Русские просветители: в 2-х т. М., 1966. Т. 1. С.118-123.
26. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2- кн.. Кн..2: Особистісно-орієнтований підхід: науково-практичні засади. К.: Либідь, 2003. 344 с.
27. Бех І.Д. Духовні цінності в розвитку особистості // Психологія і педагогіка. 1977. № 2. С.124-137.
28. Бібік Н.М. Суспільствознавчий блок курсу Я і Україна”. Навчання і виховання учнів 4 класу: Методичний посібник для вчителів. К.: Початкова школа”, 2005. С. 376-390.
29. Библер B.C. Диалог. Сознание. Культура // Одиссей. Человек в исто­рии / ЮН.Афанасьев и др. М., 1989. С. 21-59.
30. Блонский П.П. Избранные педагогические и психологические сочинения: В 2-х т. / Под ред. А.В.Петровского М.: Педагогика, 1979. Т.2. 400 с.
31. Боголюбова Е.Ф. и др. Категории исторического материализма. М.: Мысль, 1980. 351 с.
32. Богоявленская Д.Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества. Ростов-на-Дону, 1983. 173 с.
33. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. - М.: Изд-во МГУ, 1982. 199 с.
34. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте: Пси­хологическое исследование. М.: Просвещение, 1986. 464 с.
35. Бондаревская Е.В. Ценностные основания личностно -ориентированного воспитания //Педагогика. 1995. № 4 С. 29-36.
36. Бужина І.В. Формування духовної культури молодших школярів: Автореф. дис. ...канд. пед. наук: 13.00.01. Одеса, 1994 с. 23 с.
37. Бурбулис Г.Э., Кемеров В.Е. Духовность и рациональность. М., 1986. 60 с.
38. Бурмин Ю.Г. Недуг природы — боль общества // Природа и человек. 1989. №2. С. 10-13.
39. Варнеке Б. Плиний об искусстве. Одесса, 1918. 90 с.
40. Васильченко Л.Л. Розвиток духовних основ молодшого школяра засобами образотворчого мистецтва (теоретичний аспект).- Х.: Стиль-Издат, 2004. 122 с.
41. Васильченко Л.Л. Проблеми духовності людини // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. Київ-Запоріжжя, 2004. Вип.32. С. 21 -23.
42. Васильченко Л.Л. Психолого-педагогічні передумови використання образотворчого мистецтва в процесі формування основ духовного світу молодших школярів // Підвищення готовності майбутніх фахівців до інноваційної педагогічної діяльності // Проблеми сучасного мистецтва і культури: Зб. наук. пр. Харків: Стиль-Іздат, 2005. С. 24 31.
43. Васильченко Л.Л. Філософський аспект проблеми духовності людини // Професійна підготовка та інноваційні процеси у навчально-виховних закладах // Проблеми сучасності: культура, мистецтво, педагогіка: Зб. наук. пр. - Х.: Стиль-Издат, 2004.- С. 15 21.
44. Водзінський Д.І. Моральне виховання учнів у позанавчальній роботі К.: Радянська школа, 1964. 119 с.
45. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. А.В. Петровского. М.: Просвещение, 1982.
46. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. Психологический очерк: Кн. для учителя. М., 1991. 93 с.
47. Выготский Л.С. Педагогическая психология. М.: Педагогика, 1991. 292 с.
48. Выготский Л.С. Психология искусства. - М.: Искусство, 1968. 576 с.
49. Гегель. Сочинения. М.-Л., 1934. Т. 7. 380 с.
50. Глинская И.П. Изобразительное искусство: Методика обучения в 1-3 классах. К.: Радянська школа, 1978. 112 с.
51. Голсуорси Д. Цвет яблони. / Пер с англ. Р. Райт-Ковалевой. М: Гослитиздат, 1958. 52 с.
52. Гончаренко С. Український педагогічний словник. Київ: Либідь, 1997. 376 с.
53. Гончаров И.Ф. Искусство как средство духовного развития личности // Духовное становление человека. Л .: Знание, 1972. С.147-160.
54. Горак Г.І. Від диявола до ангела?: Чи прогресує людська духовність? К.: „Знання України”, 1991. 46 с.
55. Горобець Н.М. Формування в молодших школярів естетичних почуттів до природи засобами мистецтва: Автореф. дис. ...канд. пед. наук.: 13.00.01 Луганськ, 1997. 19 с.
56. Гриньова В.М. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя (теоретичний та методичний аспекти). Харків: Основа, 1998. 300 с.
57. Грабарь М.И., Краснянская К.А. Применение математической статистики в педагогических исследованиях. Непараметрические методы. М.: Педагогика, 1977. 136 с.
58. Гуревич П.С. Гуманизм и вера. М.: Знание, 1990. 63 с.
59. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения: Опыт теоретиче­ского и экспериментально-психологического исследования. М.: Пе­дагогика, 1986. 239 с.
60. Данилюк А.Я. Учебный предмет как интегрированная система. Понятие интегра­ции в образовании // Инновационная школа. 1997. №2(6). С. 35-41.
61. Декарт Р. Сочинения: В 2-х тт. М.: Мысль, 1989.
62. Демченко І.І. Творчий розвиток учнів початкової школи засобами образотворчого мистецтва: Автореф. дис. ...канд. пед. наук: 13.00.07. К., 2005. 20 с.
63. Диденко Б.Д. Искусство. Духовная культура. Философия. Алма-Ата: Наука, 1990. 199 с.
64. Дуденок В.И. Ценностные основания духовности: Автореф дисс. ... канд. филос. наук. Харьков, 1991. 16 с.
65. Дусавицкий А.К. Развивающее обучение: теория и практика. Харьков, 2002. 146 с.
66. Дьяченко В.К. Сотрудничество в обучении: О коллективном способе учебной работы: Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1991. 191 с.
67. Евдокимов В.И. Наглядность и эффективность обучения: Учебное пособие. Харьков: Основа, 1988.
68. Занков Л.В. Дидактика и жизнь. М.: Просвещение, 1968. 176 с.
69. Запорожец А.В. Избранные психологические труды: В 2-х тт. М.: Педагогика, 1986. Т.2. 296 с.
70. Запорожец А.В., Неверович Я.З. К вопросу о генезисе, функции и структуре эмоциональных процессов у ребенка // Вопросы психологии. 1974. № 6. С. 59-73.
71. Зеньковский В.В. Проблемы психической причинности. К., 1914. С.35.
72. Зильберштейн А.И. О роли средств наглядности обучения в активизации познавательной деятельности школьников // Советская педагогика. 1963. - № 3. С.38-47.
73. Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учеб. пособие. Ростов н/Д.: Изд-во "Феникс", 1997. 480 с.
74. Зязюн І.А. Педагогіка добра: ідеали і реалії: Наук.-метод. посіб. К.: МАУП, 2000. 312 с.
75. Игнатьев Е.И. Воображение и его развитие в творческой деятельности человека. М.: Зна­ние, 1968. 31 с.
76. Изобразительное искусство в школе / Под ред. В.В.Колокольникова. М.: Педагогика, 1975. 96 с.
77. Изобразительное искусство и художественный труд: 1-4 классы: Кн.для учителя / Б.М. Неменский, Н.Н. Фомина, Н.В. Гросул и др. М.: Просвещение, 1991. 192 с.
78. Искусство в жизни детей: Опыт художественных занятий с младшими школьниками / А.П.Ершова, Е.А.Захарова, Т.Г.Пеня и др. М.: Просвещение, 1991. 128 с.
79. Каган М.С. Мир общения: Проблема межобъектных отношений. М.: Политиздат, 1988. 319 с.
80. Каган М.С. О духовном / Опыт категориального анализа // Вопросы философии. 1985. № 9. С. 91-102.
81. Каган М.С. Эстетика как философская наука. - СПб.: ТОО ТК «Петрополис», 1997. 544 с.
82. Казакова Т.Г. Изобразительная деятельность и художественное раз­витие дошкольников. М.: Педагогика, 1983. 111 с.
83. Кандинский В.О. О духовности в искусстве. М.: «Архимед», 1992. 108 с.
84. Кант И. Собрание сочинений: В 8-ти тт.: - М., 1994. Т.2.
85. Караульна Н.В. Духовність як чинник самовизначення людини: Автореф. дис. ...канд. філософ. наук: 09.00.03 / Київський нац. ун-т ім. Т.Г.Шевченка). К., 2000. 18 с.
86. Квятковский Е.В. Через эмоции к высокой духовности (О художест­венном воспитании дошкольников) // Дошкольное воспитание. 1989. № 12. С. 57-61.
87. Киреенко В.И. Целостность восприятия и художественные способно­сти // Вопросы психологии. 1956. № 5. С. 67-77.
88. Кириллова Г.Д. Теория и практика урока в условиях развивающего обучения: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов. М.: Просвещение, 1980. 159 с.
89. Киричук О.В., Коберник О.М. Формування емоційно-почуттєвої сфери молодших школярів: Метод.реком. Черкаси, 1996. 48 с.
90. Кияновський А.О. Гуманістичні засади формування особистості учня початкових класів: Автореф. дис. ...канд. пед. наук.: 13.00.07. Херсон, 2000. 21 с.
91. Клапаред Э. Чувства и эмоции. // Психология эмоций. Тексты. / Под ред. В.К. Вилюнаса, Ю.Б. Гипперейтер. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. С. 93-102.
92. Ковалев А.Г. Воспитание нравственных чувств у школьников. Л., 1961. 42 с.
93. Коваль Л.Г. Естетичне виховання учня. К.: Знання, 1984. 32 с.
94. Коган Л.Н. Всестороннее развитие личности и культура. М.: Знание, 1991. 63 с.
95. Козлов В.И. Формирование нравственных ориентаций младших подростков средствами изобразительного искусства: Автореф. дисс. ... канд. пед. наук. Минск, 1993. 21 с.
96. Комарова Т.С. Дети в мире творчества: Книга для педагогов дошкольных учреждений. М.: Мнемозина, 1995. 160 с.
97. Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения. М.: Учпедгиз, 1955. 651 с.
98. Кон И.С. Психология ранней юности: Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1989. 255 с.
99. Коновець С.В. Мистецтво: Експериментальна інтегрована програма з образотворчого мистецтва // Початкова школа. 1999. № 9. Вкладка.
100. Константинов И.А., Медынский Е.И., Шабаева М.Ф. История педагогики. М, 1982. 447 с.
101. Корнилов К.Н. Очерк психологии ребенка раннего возраста. М., 1921. 142 с.
102. Корчак Я. Воспитание личности: Кн. для учителя: [Перевод]. М.: Просвещение, 1992. 285 с.
103. Котляр В.Ф. Изобразительная деятельность дошкольников. К.: Рад. школа, 1986. 95 с.
104. Коць Т.Г. Можливості математики у вихованні духовності учнів // Формування духовної культури особистості в процесі навчання математики в школі та вищому навчальному закладі: Мат-ли Всеукраїнської науково-практичної конференції 22-24 травня 2003 року. Луцьк: РВВ «Вежа» Волин.держ.ун-ту ім..Лесі Українки, 2003. С.128-129.
105. Крутецкий В.А. Вопросы психологии способностей школьников. М.: Просвещение, 1964. 260 с.
106. Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школьников. М.: Просвещение, 1976. 303 с.
107. Крымский С.Б. Контуры духовности: Новые контексты идентификации // Вопросы философии. №12. 1992. С. 21-28.
108. Крюгер Ф. Сущность эмоционального переживания // Психология эмоций. Тексты. / Под ред. В.К.Вилюнаса, Ю.Б.Гипперейтер. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. С. 108-119.
109. Ксенофонтов В.И. Духовность как экзистенциальная проблема // Философские науки. №12. 1991. С. 41-52.
110. Кудина Г.Н., Мелик-Пашаев А.А., Новлянская З.Н. Как развивать ху­дожественное восприятие у школьников. М.: Знание. 1988. 80 с.
111. Кузин B.C. Некоторые особенности развития школьника в процессе обучения изобрази­тельному искусству // Повышение эффективности уроков изобразительного искусства. М.: Просвещение, 1975. С. 33-62.
112. Кузин В.С. Методика преподавания изобразительного искусства в 1-3 классах. М.: Просвещение, 1983. 192 с.
113. Кузин В.С. Основы обучения изобразительному искусству в школе. М., 1977. 207 с.
114. Кулэ М. Духовность, смысл и политизм // Человек и духовность: Сб. ст. Рига: «Зинатне», 1990. С. 124-132.
115. Лабунская Г.В. Изобразительное творчество детей. М.: Просвещение, 1965. 207 с.
116. Лабунская Г.В., Рожкова Е.Е., Назаревская Г.Н. К вопросу о методах обучения рисованию в начальной школе. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1953. 113 с.
117. Лебедев А.В. Фрагменты ранних греческих философов. М.: Нау­ка, 1989. Ч. 1. 575 с.
118. Лейтес Н.С. Возрастной подход к феноменам детской одаренности // Основные современные концепции творчества и одаренности. М.: Молодая гвардия, 1997. С.57-67.
119. Лекторский В.А. Субъект, объект, познание. М.: Наука, 1980. 359 с.
120. Леонтьев А.А. Психология общения. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Смысл, 1997. 365 с.
121. Леонтьев А.Н. Деятельность и сознание // Вопросы философии. 1972. №12. С. 136-148.
122. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. 4-е изд. М.: Изд-во МГУ, 1981. 584 с.
123. Лийметс Х.И. Как воспитывает процесс обучения? М.: Знание, 1982. 96 с.
124. Лихачев Б.Т. Педагогика: Курс лекций. М., 1992. 528 с.
125. Лихачев Д.С. Письма о добром и прекрасном. М., 1985. 238 с.
126. Лихвар В.Д. Розвиток художньо-творчого потенціалу молодших школярів у процесі образотворчої діяльності: Автореф. дис. ...канд. пед. наук.: 13.00.07. Херсон, 2003. 22 с.
127. Личковах В.А. Переживание красоты. Киев, 1987. 79 с.
128. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання. Харків, 1997. 338 с.
129. Локк Дж. Сочинения: В 3 тт. / Пер. с англ.: Редкол. М.Б. Митин (пред.) и др. М.: Мысль, 1985. Т. 2 560 с.
130. Ломов Б.Ф. Общение как проблема общей психологии // Методологи­ческие проблемы социальной психологии /Отв. ред. Е.В.Шорохова. М., 1975. С. 124-135.
131. Лосев А.Ф.Дерзание духа. М.: Политиздат, 1988. 366 с.
132. Лосский Н.О. Избранное. М.: Изд-во «Правда». 1991. 622 с.
133. Лотман Ю.М. Избранные статьи: в 3-х т. — Таллинн, 1992. Т.1. С.39-40.
134. Лук М.І. Етичні ідеї в філософії України другої половини ХІХ - початку ХХ століття. К.: Наукова думка, 1993. 150 с.
135. Любарская Л.Н. Изобразительное искусство: Учебник для 2 кл / Л.Н.Любарская, Н.И.Резниченко, О.Н.Протопопова. К.: Форум, 2003. 128 с.
136. Любарская Л.Н. Изобразительное искусство: Учебник для 4 кл. К.: Форум, 2004. 160 с.
137. Любарська Л. М., Резниче