ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗАЙМЕННИКОВИХ СЛІВ У СТРУКТУРІ ТЕКСТУ

Краткое описание

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

На правах рукопису

ВОЛЧАНСЬКА Ганна Василівна

УДК 81’367. 626

ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗАЙМЕННИКОВИХ СЛІВ
УСТРУКТУРІ ТЕКСТУ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація
На здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Ожоган Василь Михайлович,
доктор філологічних наук,
професор

Кіровоград 2004

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ............................................................... 5
ВСТУП............................................................................................................... 6
РОЗДІЛ І. ТЕКСТ ЯК НАЙВИЩИЙ РІВЕНЬ РЕАЛІЗАЦІЇ ФУНКЦІЙ МОВНИХ ОДИНИЦЬ....................................................................................................... 15
1. 1. Поняття функція мовної одиниці...................................................... 15
1. 2. Текст як рівень реалізації функцій мовних одиниць.......................... 17
1. 3. Категорії тексту...................................................................................... 20
1. 4. Категорія зв’язності тексту й займенникові слова........................... 22
1. 4. 1. Зв’язність на формально-граматичному рівні............................. 22
1. 4. 2. Темо-ремна структура речення як засіб зв’язності тексту........... 32
1.5. Висновки.................................................................................................. 35
РОЗДІЛ ІІ. ТЕКСТОТВІРНІ ВЛАСТИВОСТІ ЗАЙМЕННИКОВИХ ІМЕННИКІВ 36
2. 1. Особові займенникові іменники.......................................................... 38
2. 2. Особово-вказівні займенникові іменники.......................................... 39
2. 3. Питально-відносні займенникові іменники....................................... 53
2. 4. Заперечні займенникові іменники....................................................... 55
2. 5. Неозначені займенникові іменники.................................................... 57
2. 6. Зворотний займенниковий іменник себе............................................ 58
2. 7. Займенникові слова в структурі текстів різних типів мовлення......................................................................................................... 59
2.8. Висновки.................................................................................................. 67
РОЗДІЛІІІ. АНАФОРИЧНЕ ВЖИВАННЯ ЗАЙМЕННИКОВИХ ПРИКМЕТНИКІВ 68
3. 1. Вказівні займенникові прикметники................................................... 69
3. 1. 1 Займенниковий прикметник такий................................................. 71
3. 1. 2. Займенниковий прикметник цей.................................................... 77
3. 1. 3. Займенниковий прикметник той.................................................... 88
3. 2. Присвійні займенникові прикметники................................................. 94
3. 3. Означальні займенникові прикметники.............................................. 95
3. 4. Неозначені займенникові прикметники.............................................. 99
3. 5. Питально-відносні займенникові прикметники................................. 99
3.6. Висновки
РОЗДІЛ IV. ЗАЙМЕННИКОВІ ПРИСЛІВНИКИ ЯК ЗАСТУПАЛЬНИЙ КОМПОНЕНТ ТЕКСТУ............................................... 102
4. 1. Займенникові обставинні прислівники............................................. 104
4. 1. 1. Займенникові прислівники місця................................................. 105
4. 1. 2. Займенникові прислівники часу.................................................. 109
4. 2. Займенникові атрибутивні прислівники........................................... 112
4. 2. 1. Займенникові прислівники способу дії....................................... 112
4. 3. Займенникові прислівники в структурі текстів різних типів мовлення 118
4. 4. Висновки............................................................................................... 119
РОЗДІЛ V. КОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТ УЖИВАННЯ ЗАЙМЕННИКОВИХ СЛІВ........................................................................................................................ 121
5. 1. Займенникові слова в структурі теми............................................... 126
5. 1. 1. Займенникові іменники в структурі теми.................................... 127
5. 1. 2. Займенникові прикметники в структурі теми............................. 132
5. 1. 3. Займенникові прислівники в структурі теми.............................. 136

Список литературы

ВИСНОВКИ
Прономінативні слова належать до засобів, що зв’язують частини складного речення та окремі речення в структурі тексту. Для з’ясування функцій займенникових слів у структурі тексту дуже важливо розмежувати їх роль у складі речення, простого неускладненого, простого ускладненого чи складного, потреба цього розрізнення зумовлена тим, що прономінативні слова з тією самою семантикою, залежно від синтаксичної функції в реченні та його будови, неоднаково реалізують це значення і, як наслідок, мають відмінні функції.
Займенникові слова в простому неускладненому реченні здебільшого є індикатором синсемантичності речення, яке орієнтує на наступний чи попередній контекст. Функції займенникових слів у структурі тексту залежать від їх значення. Текстотвірна функція потенційно властива майже всім прономінативним словам, але кожне з них вирізняється з-поміж інших активністю в цьому процесі. Наявність таких елементів у реченні майже завжди є показником когерентності тексту.
Для прономінативних особово-вказівних субстантивів він, вона, воно, вони основною є функція власне-анафори, при цьому автосемантичним компонентом конектора (антецедентом) виступають слова-субстантиви або субстантивно-ад’єктивні словосполучення, рідше -сполучення слів. Слово-субстантив є антецедентом у тому випадку, коли він виражений власною назвою (хоча й не завжди). Якщо субстантивний компонент антецедента є загальною назвою, то в такому випадку антецедент репрезентований словосполученням.У функції катафори вони вживаються в стилістично маркованих текстах.
Прономінативні ад’єктиви в структурі тексту використовуються як власне-анафоричні та катафоричні одиниці. Найуживанішими є вказівні займенникові прикметники цей, той, такий, роль яких у тексті зумовлена насамперед їх семантикою. Найбільш функціонально навантаженим є прономінативний ад’єктив цей, що, окрім заступання, виконує функцію ідентифікації, узагальнення.
Якщо займенниковий прикметник цей у структурі тексту вживається як ад’єктив, то синсемантичний компонент конектора, до складу якого входить прономінативний компонент (власне-анафорична позиція), представлений словосполученням. При вживанні з семантикою прономінативного субстантива (власне-анафорична чи катафорична позиції), синсемантичний компонент конектора репрезентований словом. Автосемантичний компонент конектора в обох випадках може бути репрезентований словом, словосполученням, частиною речення, реченням, низкою речень, а іноді він розмитий по всьому тексту.
Функції займенникового прикметника той також залежать від його значення: іменникове чи прикметникове. Як прономінативний ад’єктив він входить до складу синсемантичного компонента конектора (власне-анафорична позиція), який репрезентований словосполученням. Прономінативний ад’єктив такий у структурі тексту як власне-анафоричний елемент, окрім функції зв’язку, виконує функцію узагальнення, а іноді й оцінну. Катафорична (випереджувальна) функція не так широко представлена в структурі художнього тексту.
Дейктичні займенникові прикметники, окрім заступання, виконують функцію своєрідного формального та семантичного згортання та розгортання тексту. Такі одиниці конденсують у собі значну кількість інформації. Прономінативні ад’єктиви та адвербіативи у функції анафори, заступаючи слова із попереднього контексту чи цілий контекст, вступають із ними в різні види семантичних відношень, що відбивається в змісті речення, до якого входять займенникові прислівники. Основними видами відношень є: послідовність подій, одночасність подій; причинний зв’язок (тому), результативний зв’язок (так, отак), коментувальний зв’язок; узагальнювальний зв’язок (це, все, ніхто, ніщо), зіставлення (цей).
Займенникові прислівники є засобом вираження локально-часових відношень у тексті. Початкова позиція займенникових прислівників у реченні особливо сильна стосовно тексту. Вони насамперед зв’язують текст, одночасно організовуючи текст у темпоральному або просторовому плані.
З-поміж прономінативних адвербіативів особливо важливими для структурування тексту є слова там, тут, тоді, так.
Займенникові слова сприяють скороченню елементів тексту, конденсації висловлень. Як засоби узагальнення, висновку, підсумку виступають насамперед займенникові прислівники так, тоді, там та займенникові прикметники цей, такий, все. У такій функції можуть виступати й займенникові заперечні іменники ніхто, ніщо. Для особово-вказівних прономінативних субстантивів характерною є функція зв’язку. Вони, замінюючи власне-повтори, не можуть бути засобом економії”, оскільки заступають здебільшого окремі слова. Не заступають слів повнозначної семантики слова я, ти, ми, ви. Окремі квантитативні займенникові слова, не вимагаючи вербально вираженого антецедента, можуть виконувати текстотвірну функцію.
Засобом поєднання контактних речень виступають займенникові особово-вказівні іменники він, вона, воно, вони, вказівні прикметники такий, цей. Дистантний зв’язок наявний тоді, коли текст є поєднанням різних типів мовлення (опис і розповідь, опис і роздум, розповідь і роздум) або розповідь ведеться про декілька предметів.
Мінімальною структурою речень, які з’єднані за допомогою займенникових слів, є двореченнєва одиниця, максимальну визначити практично неможливо. Особові прономінативні субстантиви я, ти, ми, ви активно вживаються в структурі текстів-роздумів. Тексти-розповіді та тексти-описи містять ці елементи в тому випадку, якщо суб’єкт розповіді є водночас і об’єктом.
Займенникові іменники у складі речення виконують роль підмета, додатка, частини складеного підмета, обставини, іменної частини складеного присудка, означення. Позиція цих членів речення зумовлена змістом попереднього або наступного речення.
Структурні схеми зв’язності, що утворюються за допомогою прономінативних слів, залежать передусім від типу мовлення тексту. Текст, що являє собою поєднання розповіді й роздуму, розповіді й опису, опису й роздуму, характеризується ланцюговим перервним зв’язком.
Прономінативні слова в структурі тексту у формально-граматичному аспекті функціонують у структурі бі- або поліконектора, посідаючи позицію власне-анафори або катафори, поєднують контактні та дистантні речення. Займенникові компоненти входять до складу синсемантичної частини конектора. Змістовий компонент може бути представлений словом у тому випадку, якщо синсемантичний компонент репрезентований займенниковими іменниками він, вона, воно, вони, займенниковими прикметниками цей (насамперед у значенні прикметника), ця, це, ці, займенниковими прислівниками
Актуальне членування як категорія зв’язного тексту має певні особливості, якщо до складу речення входять займенникові слова. У комунікативному плані ці компоненти виконують функцію теми й реми, при цьому позиція теми для них (у переважній більшості текстів) є облігаторною, позиція ж реми факультативною. Це твердження стосується насамперед прономінативних субстантивів.
Найбільш значущими в структурі тексту в комунікативному аспекті є займенникові прикметники цей, той, такий; займенникові прислівники так, тут, там, тоді, які містять у собі значення узагальнення.
Незважаючи на те, що формально-синтаксична структура речення є вторинною стосовно комунікативної будови, існує певна залежність між цими аспектами, яка проявляється в наступному: 1) підмети, означення, що виражені займенниковими іменниками, є складниками теми, отже, зв’язують текст; 2) присудки із прономінативними словами входять до реми та виконують функцію розгортання тексту. 3) обставини, виражені займенниковими адвербіативами, посідаючи початкову позицію в реченні, можуть бути складниками теми й реми: якщо вони препозитивні, то можуть входити до теми й реми, виконуючи підсумкову, висновкову, узагальнювальну функцію, згортаючи текст; якщо постпозитивні, то є компонентом реми й розгортають текст.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Абашина В. Н. Текст в аспекте актуального членения // Семантика мови і тексту. Зб. статей VI Міжнар. конф. Івано-Франківськ: Плай”, 2000. С.3 7.
2. Адамец П. Функции указательных местоимений в чешском языке в сравнении с русским // Сопоставительное изучение грамматики и лексики русского языка с чешским и другими славянскими языками. М.: МГУ, 1983. С.173 190.
3. Адмони В. Г. Основы теории грамматики. М.; Л.: Наука, 1964. 105с.
4. Актуальні проблеми граматики: Зб. наук. пр. К.; Кіровоград: КДПУ імені Володимира Винниченка, 1996. Вип.1. 141с.
5. Алехина М. И. Определенность неопределенность предмета как контекстуальная категория // Рус. яз. в шк. 1974. № 5. С.81 85.
6. Антонова З. И. Из истории изучения семантики местоимения свой” // Науч. тр. Новосибирск. пед. ин-та. 1977. Вып.137: Проблемы русской лексикологии. С. 95 100.
7. Апресян Ю. Д. Дейксис в лексике и грамматике и наивная модель мира // Семиотика и информатика. 1986. Вып.28. С.5 33.
8. Арутюнова Н. Д. Предложение и его смысл: Логико-семантические проблемы. М.: Наука, 1976. 383 с.
9. Арутюнова Н.Д. Номинация и текст // Языковая номинация. Виды наименований. М.: Наука, 1977. С.304-357.
10. Арутюнова Н. Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 341 с.
11. Бабайцева В. В. Лексико-грамматические функции указательных слов в сложноподчиненных предложениях // Рус. яз. в шк. 1962. №6. С.3 7.
12. Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови: Навч. посібник. Львів: Світ, 2003. 432 с.
13. Базилевская Л. А. Семантическая структура местоимений // Вопр. соврем. русского языка: Учен. зап. Курск. пед. ин-та. Курск, 1974. Ч.1. С. 66 69.
14. Бакарева А. П. Структура предложения как средство связи между самостоятельными предложениями в научном тексте // Лингвистические особенности научного текста. М.: Наука, 1981. С.74 80.
15. Барыш И. Л. О некоторых особенностях делимитации в научном дискурсе (на материале русского и украинского языков) // Система і структура східнослов’янських мов: Між кафедр. зб. наук. пр. К.: УДПУ, 1997. С. 146 151.
16. Бевзенко С. П. З історії словотвору займенників // Доповіді та пові-домлення Ужгород. ун-ту. Сер. Історико-філол. 1957. Т.1. С.62 64.
17. Бевзенко С. П. Історична морфологія української мови: Нариси із словозміни та словотвору. Ужгород: Закарп. обл. вид-во, 1960. 416с.
18. Безпояско О. К., Городенська К. Г., Русанівський В. М. Граматика української мови. Морфологія: Підручник. К.: Либідь, 1993. 336с.
19. Беллерт Ирена. Об одном аспекте связности текста // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1978. Вып.VIII: Лингвистика текста. С.172-207.
20. Белогорцев М. Д. К вопросу о дейксисе // Язык и метод: Сб. ст. по вопросам языкознания и методике обучения иностр. языкам. Куйбышев, 1972. С. 12 20.
21. БелошапковаВ.А. Анафорические элементы в составе сложных предложений // Памяти акад. В. В. Виноградова: Сб. ст. М.: Изд-во МГУ 1971. С. 34 43.
22. Белунова Н. И. Бессоюзные сложные и соположенные самостоятельные предложения с лексико-синтаксическим повтором в текстовом аспекте. Автореф. дис. канд. филол. наук. Л., 1987. 16 с.
23. Бенвенист Э. Общая лингвистика. М.: Прогресс, 1974. 447с.
24. БілодідІ.К. Надфразні єдності як елемент тексту в функціональних стилях літературної мови // Мовознавство. 1979. №2. С.14-23.
25. БондаркоА.В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии. Л.: Наука, 1983. 208 с.
26. Бондарко А.В. Функциональная грамматика. Л.: Наука, 1984. 136с.
27. Брчакова Д. О связности в устных коммуникантах // Синтаксис текста. М.: Наука, 1979. С. 248 261.
28. Булаховський Л.А. Синтаксис (зв’язки) займенників у простому реченні. К.: Рад. шк., 1959. 29 с.
29. Ван Дейк Т. А., Кинч В. Стратегии понимания связного текста // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1988. Вып.ХХІІІ. С. 153 211.
30. ВащенкоВ.С. Мова Т. Шевченка. Харків: Вид-во Харків. держ. ун-ту, 1963. 251с.
31. Виноградов В. В. О теории художественной речи. М.: Высш. шк., 1971. 210 с.
32. ВихованецьІ.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наук. думка, 1988. 256с.
33. Вихованець І. Р.. Городенська К. Г. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови / За ред. І. Вихованця. К.: Пульсари”, 2004. 400 с.
34. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. К.: Либідь, 1993. 348 с.
35. Вихованець І.Р. Формально-граматична структура речення// ВихованецьІ.Р. , Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико- синтаксична структура речення. К.: Наук. думка, 1983. С. 6 24.
36. Вихованець І.Р., Городенська К. Г., Грищенко А. О. Граматика української мови. К.: Рад. шк., 1982. 208 с.
37. Вихованець І. Р. , Городенська К. Г., Русанівський В. М. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наук. думка, 1983. 220 с.
38. Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К.: Наук. думка, 1992. 224 с.
39. ВолчанськаГ.В. Функціонування займенникових прислівників там, тут, тоді, так у структурі тексту // Південний архів. Філологічні науки: Зб. наук. пр. Херсон: Айлант,2001. Вип. ІХ. С.12 16.
40. Волчанська Г.В. Займенникові слова в структурі текстів різних типів мовлення// Лінгвістичні студії: Зб. наук. пр. Вип.11: У 2 ч. Донецьк: ДонНУ, 2003. Ч. І. С. 21 27.
41. ВолчанськаГ.В. Особливості функціонування прономінативного ад’єктива такий у структурі тексту// Наук. зап. Вип. 44. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім.В.Винниченка, 2002 р. С.114 117.
42. Вольф Е. М. Грамматика и семантика местоимений. М.: Наука, 1974. 222 с.
43. Воробъева О. П. Текстовая категория и фактор адресата. К.: Высш. шк. , 1993. 280 с.
44. Гак В. Г. Повторная номинация на уровне предложения // Синтаксис текста. М.: Наука, 1979. С.91 102.
45. Гальперин И.Р. Сменность контекстно-вариативных форм членения текста // Рус. язык. Текст как целое и компоненты текста. М.: Наука, 1982. С.18-29.
46. Генералова А. П. Про місце займенників у системі частин мови сучасної німецької мови. Мовознавство. 1970. № 1. С. 22 25.
47. Гиндин С. И. Онтологическое единство текста и виды внутритекстовой организации // Машинный перевод и прикладная лингвистика / МГПИИЯ им.М.Тореза. М., 1971. Вып.14. С. 114 135.
48. Горалек К. Функции языка и речи // Языкознание в Чехословакии: Сб. статей, 1956 1974 / Под ред. А. Г. Широковой. М.: Прогресс, 1978.
49. Горшкова И.М. Дискусионные вопросы организации текста в чехосло-вацкой лингвистике // Синтаксис текста. М.: Наука, 1979. С.341358.
50. Дикарева С. С. Нулевое замещение в русском языке // Лингвистические проблемы функционального моделирования речевой деятельности. Л.: Изд-во Лен. ун-та, 1979. Вып.4. С. 115 120.
51. Дресслер Вольфганг. Синтаксис текста // Новое в заруб. лингвистике. Вып. VІІІ: Лингвистика текста. М.: Прогресс, 1978. С. 111 137.
52. Єрмоленко С. Я. Стилістичне значення порядку слів // Укр. мова і літ. в шк. 1972. № 8. С. 29 38.
53. Єрмоленко С. Я. Стилістичне значення порядку слів // Укр. мова і літ. в шк. 1972. № 8. С. 29 38.
54. Жовтобрюх М. А., Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови. К.: Вища шк., 1972. Ч.І. 399 с.
55. Загнітко А. П. Основи функціональної морфології української мови. К.: Вища шк., 1991. 77с.
56. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови. Морфологія. Донецьк: ДонДУ, 1996. 435с.
57. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис. Донецьк: ДонДУ, 2001. 662 с.
58. Зарубина Н. Д. К вопросу о лингвистических единицах текста // Синтаксис текста. М.: Наука, 1979. С.103-112.
59. Зильберман Л. И. Структурно-семантический анализ текста. М.: Наука, 1982. 134с.
60. Зиндер Л. Р. Общая фонетика: Учеб. пособие. М.: Высш. шк., 1979. 213 с.
61. Золотова Г.А. Роль ремы в организации и типологии текста // Синтаксис текста. М.: Наука, 1979. С.113 133.
62. Золотова Г. А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. М.: Наука, 1982. 368с.
63. Каменская О.Л. Текст и коммуникация. М.: Высш. шк.., 1990. 152с.
64. Карабан В. И. Аспекты связности поверхностной структуры английского текста. К., 1978.
65. Карпаков А. К. Текстовая обусловленность локально-временных отношений компонентов усложненных предложений// Предложение и текст / Межвуз. сб. науч. трудов. Рязань, 1992. С.24-31.
66. Киприянов В. Ф. О дейктичности коммуникантов // Рус. местоимения: Семантика и грамматика: Межвуз. сб. науч. тр. Владимир: Владимир. гос. пед. ин-т, 1989. С. 46 51.
67. Коваленко Е. Н. К вопросу о термине субстантивные местоимения” // Вопр. восточнославянского языкознания: Сб. науч. тр. Днепропетровск: Изд-во Днепропетровск. гос. ун-та, 1985. С. 53 56.
68. Ковалик І.І., Мацько Л.І., Плющ М.Я. Методика лінгвістичного аналізу тексту. К.: Вища шк., 1984. 120 с.
69. Коваль А.П. Науковий стиль сучасної української літературної мови. Структура наукового тексту. К.: Вид-во Київського ун-ту, 1970. 306 с.
70. Ковтунова И. И. Поэтический синтаксис. М.: Наука, 1986. 206 с.
71. Ковтунова И.И. Вопросы структуры текста в трудах академика В.В.Виноградова. // Рус. язык. Текст как целое и компоненты текста. М.: Наука, 1982. С.3 17.
72. Ковтунова И.И. Современный русский язык. Порядок слов и актуальное членение предложения. М.: Просвещение, 1976. 239 с.
73. Ковтунова И.И. Структура художественного текста и новая информация // Синтаксис текста. М.: Наука, 1979. С. 262 277.
74. Кодухов В. И. Введение в языкознание. М.: Просвещение, 1979. 351с.
75. Кодухов В. И. Общее языкознание. М.: Высш. шк., 1974. 303 с.
76. Кожевникова Квета. Об аспектах связности в тексте как целом // Синтаксис текста. М.: Наука, 1979. С.49 68.
77. Кожина М.М. О функциональных семантико-стилистических категориях текста. Филол. науки. 1987. №2. С.35-41.
78. Кононенко Т. Н., Новицкая И. М. О предсказуемостной силе предложений текста // Лингвистические проблемы функционального моделирова-ния речевой деятельности. Л.: Изд-во Лен. ун-та, 1979. Вып.4. С.108 115.
79. Корельская Т. Д., Падучева Е. В. О возвратных, личных и указательных местоимениях в русском языке // Информац. вопросы семиотики, лингви-стики и автоматического перевода. М., 1971. Вып.1. С. 101 113.
80. Корженский Я. Прагматический компонент и теория текста // Синтаксис текста. М.: Наука,1979. С.68 77.
81. Котюрова М. П. Об эволюции выражения связности речи в научном стиле ХVІІІ ХІХ вв. // Лингвистические особенности научного текста. М.: Наука, 1981. 45 59.
82. КохВ.А. Предварительный набросок дискурсивного анализа семантического типа // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. VІІІ: Лингвистика текста. М.: Прогресс, 1978. С. 149 171.
83. Кочан І. М. До питання про становлення лінгвістичного аналізу тексту як наукової і навчальної дисципліни // Семантика мови і тексту. Зб. ст.. VІМіжн. конф. Івано-Франківськ: Плай”, 2000. С.266 273.
84. Кочерган М. Загальне мовознавство: Підручник. К.: Академія”, 1999. 288 с.
85. Красовська Л. Є. Функціонування текстових категорій у художніх описах (на матеріалі романів М. О. Булгакова): Автореф. канд. філол. наук Дніпропетровськ, 1996. 21с.
86. Кронгауз М. А. Тип референции именных групп с кванторными местоимениями все, всякий и каждый // Семиотические аспекты формализации интеллектуальной деятельности: Тез. докл. М.: ВИНИТИ, 1983. С.208 210.
87. Крушельницкая К.Г. К вопросу о смысловом членении предложения. // Вопр. языкознания. 1956. №5. С.55-67.
88. Крылов С. А. К типологии дейктических систем // Лингвистические исследования. Типология. Диалектология. Этимология. Компаративистика. М.: Наука, 1984. Ч.1. С.5 17.
89. Крылов С. А., Падучева Е. В. Дейксис: общетеоретические и прагматические аспекты // Языковая реальность в аспекте лингвистической прагматики. М., 1983. С.25 96.
90. Кумлева Т. М. Коммуникативная установка художественного текста и ее лингвистическое воплощение // Филол. науки. 1988. № 3. С. 59 65.
91. Кучеренко І. К. Теоретичні питання граматики української мови: Морфологія. 2‑е вид., уточн. й доповн. Вінниця: Поділля2000”, 2003. 464с.
92. ЛебедеваИ.Б. Пространственные и временные указания в общереферентных высказываниях // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. 1984. Т.43. №4. С. 304 314.
93. Леонтьев А. А. Признаки связности и цельности текста // Лингвистика текста: Материалы науч. конференции. М., 1974. Ч.1. С. 168 172.
94. Лингвистические проблемы текста: Сб. науч. тр. / Ред. кол.: М.Д.Степанова (отв. ред.) и др. М., 1983. Вып.217. 154 с.
95. Лосева Л.М. Как строится текст. М.: Просвещение, 1980. 96с.
96. Лотман Ю.М. Структура художественного текста. М.: "Искусство", 1970. 384 с.
97. Ляпон М. В. Взаимодействие категорий отрицания и ирреальности в тексте // Синтаксис текста. М.: Наука,1979. С.204 213.
98. Ляпон М. В. Смысловая структура сложного предложения и текст: К типологии внутритекстовых отношений. М.: Наука, 1986. 156 с.
99. Майтинская К. Е. Местоимения в языках разных систем. М.: Наука, 1969. 308 с.
100. МалишкоГ.І. Історична довідка при вивченні займенника // Укр. мовознавство. 1975. Вип.3. С. 116 124.
101. Маловицкий Л. Я. Личные местоимения современного русского языка в коммуникативном аспекте // Рус. местоимения: Межвуз. сб. науч. тр. Владимир: Владимир. пед. ин-т, 1989. С.105 111.
102. МаловицкийЛ.Я. Синтаксические условия функционирования неопределенных местоимений в современном русском языке // Науч. докл. высш шк. филол. науки. 1974. №4. С. 110 117.
103. Матвеева Т. В. Функциональные стили в аспекте текстовых категорий. Синхронно-сопоставительный очерк. Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1990. 170 с.
104. Матвіяс І. Г. Синтаксис займенників в українській мові. К.: Вид-во АН УРСР, 1962. 131 с.
105. Матвіяс І. Г. Синтаксичні і стилістичні властивості займенників в україн-ській літературній мові першої половини ХІХст. (Займенники особові, зворотні, означальні і вказівні) // Дослідження з синтаксису української мови. К., 1958. С.77 128.
106. Матвіяс І. Г. Синтаксичні особливості питально-відносних займенників в українській літературній мові першої половини ХІХст. // Мовознавство. 1959. Т.15. С.40 54.
107. Матезиус В. О. О так называемом актуальном членении предложения // Пражский лингвистический кружок. М.: Прогресс, 1967. С.239 245.
108. Мельничайко Володимир. Аспекти лінгвістичного аналізу художнього тексту // Дивослово. 1999. №9. С.11-15.
109. Меновщиков Г. А. Указательные местоимения в эскимоском языке // Вопр. языкознания. 1955. № 1. С. 26 41.
110. Мещанинов И. И. Члены предложения и части речи. Л.: Наука, 1978. 387 с.
111. Мигирин В. Н. Отношения между частями речи и членами предложения. Филол. науки. // 1968. № 2. С. 41 52.
112. Мистрик Й. Математико-статистические методы в стилистике // Вопр. языкознания. 1967. № 3. С. 34 37.
113. МолотковА.И. Трудные случаи лексико-грамматической характеристики слов это и то в русском языке // Вопр. грамматики: Сб. ст. к 75-летию акад. И.И.Мещанинова. М.; Л., 1960. С. 345 361.
114.