Гайдук Адріана Борисівна. Функціональний резерв печінки та способи його регуляції (експериментально- клінічне дослідження)

Краткое описание

Гайдук Адріана Борисівна. Функціональний резерв печінки та способи його регуляції (експериментально- клінічне дослідження): Дис... канд. мед. наук: 14.03.03 / Львівський держ. медичний ун-т ім. Данила Галицького МОЗ України. - Л., 2002. - 147арк. - Бібліогр.: арк. 113-141

Гайдук А.Б. Функціональний резерв печінки і способи його регуляції (експериментально-клінічне дослідження).- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.03 нормальна фізіологія. - Львівський державний медичний університет імені Данила Галицького, Львів, 2002.
Дисертація присвячена експериментальному вивченню функціонального резерву печінки (ФРП), методам його оцінки, а також розробці способів його захисту і корекції. Запропоноване феноменологічнe визначення ФРПдозволяє його кількісну оцінку на основі показників ступеня ендогенної інтоксикації у здоровому організмі та при розвитку патології. У гістологічно верифікованих експериментах на кролях при дозованому впливі CCl4та у клінічних дослідженнях хворих на хронічну патологію печінкy продемонстровано, що oцінка моментального” стану ФРП у здоровому, преморбідному та ураженому хворобою організмі є адекватним інформативним параметром та ефективним прогностичним маркером розвитку патології та морфологічної дестабілізації печінки. Дослідження медикаментозної регуляції ФРП демонструють істотну регенерацію ФРП під впливом лактосорбалy та лактопротеїнy, зокрема, відновлення білкового пулу та корекцію вуглеводневого обмінy. Отримані результати свідчать про перспективність дослідженнь ФРП і можуть бути використані у широкій медичній практиці.

У роботі досліджено функціональний резерв печінки (ФРП) в експерименті на тваринах (в нормі та при дозованому введенні ССl4) та в клініці у пацієнтів з хронічною патологією печінки; дано феноменологічне визначення ФРП та запропоновані методи його захисту та відновлення, а також прогностичні критерії розвитку патології печінки.
Ступінь ендогенної інтоксикації, оцінена за величиною лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛІІ), парамеційного тесту (ПТ) та концентрацією молекул білків середньої маси (МСМ) у плазмі крові є адекватним кількісним показником стану функціонального резерву печінки.
Присутність глікогенвмісних гепатоцитів та їх насиченість глікогеном вірогідно свідчить про функціональний стан печінки та відображають її функціональний резерв, оцінений за показниками лейкоцитарного індексу інтоксикації, парамеційним тестом та концентрацією молекул середньої маси у плазмі крові.
Вираженість змін показників лейкоцитарного індексу інтоксикації, парамеційного тесту та концентрації молекул середньої маси у плазмі крові достовірно відображає ступінь важкості дифузних уражень печінки: підвищення ЛІІ та концентрації МСМ і зменшення часу ПТ супроводжуються зміною поведінки тварин та клінічними синдромами інтоксикації у людей.
Показники ендогенної інтоксикації (лейкоцитарний індекс інтоксикації, парамеційний тест) можуть служити кількісними діагностичними критеріями клінічних синдромів i дозволяють, таким чином, об'єктивізувати суб'єктивнi прояви астенічного, інтоксикаційного та диспептичного клінічних синдромів.
Застосування білково-солевих препаратів лактопротеїн та лактосорбал корегує функціональний резерв печінки шляхом зниження ендогенної інтоксикації через відновлення білкового пулу та вуглеводневого обміну. Ефективність лактосорбалу є вірогідно вищою у порівнянні з основними його складовими: альбумінoм та сорбітолoм.

Оцінка моментального” стану функціонального резерву печінки, незалежно від використаного методу його дослідження, у здоровому, преморбідному та ураженому хворобою організмі може бути використана як адекватний інформативний параметр та надійний прогностичний маркер розвитку хронічної патології печінки та її морфологічної дестабілізації