Гбур Люся Володимирівна Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері використання та охорони водних ресурсів Украї­ни

Краткое описание

Гбур Люся Володимирівна, аспірант Національного університету біоресурсів і природокористування України: «Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері використання та охорони водних ресурсів Украї­ни» (12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право). Спецрада К 26.004.16 у На­ціональному університеті біоресурсів і природокористу­вання України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ГБУР ЛЮСЯ ВОЛОДИМИРІВНА
УДК 342.9:349.6:502.51(477)
ДИСЕРТАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ В СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ
ВОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ
12.0. 07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право 081 - Право
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
Гбур Л.В.
Науковий керівник: Яра Олена Сергіївна
кандидат юридичних наук, доцент
Київ - 2020

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ВОДНИХ РЕСУРСІВ
1.1. Вплив сучасних тенденцій державної політики на адміністративну відповідальність у сфері використання та охорони водних ресурсів України
1.2. Адміністративна відповідальність у системі засобів адміністративно-правової охорони водних ресурсів України
1.3 . Юридичний склад адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони водних ресурсів як підстава адміністративної відповідальності
Висновки до розділу 1
РОЗДІЛ 2. ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ВОДНИХ РЕСУРСІВ
2.1. Адміністративно-правове регулювання діяльності органів публічної влади у сфері використання та охорони водних ресурсів
2.2. Адміністративна відповідальність фізичних осіб у сфері використання та охорони водних ресурсів
2.3. Особливості інституту адміністративної відповідальності юридичних осіб за порушення законодавства у сфері використання та охорони водних ресурсів
2.4. Індивідуальні ознаки адміністративного провадження при розгляді адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони водних ресурсів
Висновки до розділу 2
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
абз. - абзац; гл. - глава; ст. - стаття;
ЗУ - Закон України;
КУпАП - Кодекс України про адміністративні правопорушення;
п. - пункт (пункти);
пп. - підпункт (підпункти);
ст. - стаття (статті);
ВК України - Водний кодекс України;
ч. - частина;
КАС України - Кодекс адміністративного судочинства України;
КК України - Кримінальний кодекс України;
Інструкція - Інструкція з оформлення органами Державної екологічної інспекції України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення;
Мінюст України - Міністерство юстиції України;
Мінекоенерго - Міністерство енергетики та захисту довкілля України; КТМ - Кодекс торговельного мореплавства;
ВРД - Директива 2000/60/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 23 жовтня 2000 р. «Про встановлення рамок діяльності Співтовариства в галузі водної політики» (Водна Рамкова Директива);
ГК України - Господарський кодекс України;
ДЕІ - Державна екологічна інспекція України.
ВСТУП
Актуальність теми. В Україні однією з найгостріших проблем сьогодення є проблема води. Стрімкий розвиток сільського господарства, нераціональне використання водних ресурсів, забруднення водойм є причиною погіршення якості питної води та виснаження водних ресурсів. Державне регулювання охорони, використання і відтворення водних ресурсів знаходять свій прояв у великій кількості нормативно-правових актів, які прийняті в різний час та мають різну юридичну силу. Все це породжує необхідність у розробленні дієвого механізму охорони, використання і відтворення водних ресурсів, який полягає в оптимізації системи органів державної влади, вдосконалення функціонального забезпечення державної водної політики та юридичної відповідальності за порушення законодавства в сфері використання та охорони водних ресурсів.
Адміністративні правопорушення, які виникають у сфері використання та охорони водних ресурсів, тягнуть за собою дуже тяжкі наслідки, а саме виснаження водних ресурсів та їх дефіцит у багатьох регіонах України. Для запобігання водним правопорушенням повинна також існувати можливість повного обліку водних правопорушень, що дасть можливість зосередити увагу на їх попередженні у тих напрямах, де вони здійснюються. Попередити водні правопорушення можливо шляхом застосування адміністративної відповідальності.
Розроблення теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері використання та охорони водних ресурсів в Україні зумовлюють необхідність розгляду наукових досліджень із зазначеної проблеми, щоб з’ясувати питання, які залишилися невирішеними. Таким чином, проблематика охорони водних ресурсів завжди була і залишається однією з актуальних як для правової доктрини, так і для законотворчості та правозастосування, а дослідження проблематики адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері використання та охорони водних ресурсів України є необхідним та своєчасним.
Фундаментальною та основоположною базою дослідження є праці відомих вітчизняних та зарубіжних вчених: В. Б. Авер’янова, О. Ф. Андрійко, О. В. Артеменко, О. М. Бандурки, Ю. П. Битяка, В. М. Гаращука, Є. А. Гетьмана, І. П. Голосніченка, Т. О. Губанової, О. В. Гулак, В. К. Колпакова, В. І. Курила, І. М. Куян, О. Я. Лазора, Ю. О. Легези,
Н. А. Литвин, Д. М. Лук’янця, К. А. Рябець, О. В. Стукаленко, Т. І. Сухореброї, О. А. Улютіної, О. М. Хіміч, В. О. Хмелініна, Є. В. Шульги, О. С. Ярої та ін.
Також у роботі використано доробки вітчизняних та зарубіжних вчених з інших галузей права, зокрема теорії права, екологічного та природоресурсного права: А. П. Гетьмана, І. В. Гиренко, В. О. Джуган,
М. А. Дейнеги, В. М. Єрмоленка, М. В. Краснової, Ю. А. Краснової, В. В. Ладиченка, Н. Р. Малишевої, В. Л. Мунтяна, Л. О. Святченко, М. В. Шульги та ін.
Емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практики діяльності органів публічної влади у галузі використання та охорони водних ресурсів, дані статистики, судова практика з питань теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах планової науково-дослідної роботи Національного університету біоресурсів і природокористування України «Організаційно-правові засади раціонального використання та охорони природних ресурсів» (номер державної реєстрації 0115U003454).
Крім того, тема дисертації пов’язана з удосконаленням адміністративного законодавства та має безпосереднє відношення до Концепції адміністративної реформи в Україні, впровадженої Указом
Президента України від 22 липня 1998 р. № 810, Стратегії реформування державного управління України на період до 2021 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 р. № 1102-р, Цілей сталого розвитку України на період до 2030 року, визначених Указом Президента України від 30 вересня 2019 р. № 722/2019, та відповідає Основним науковим напрямам та найважливішим проблемам фундаментальних досліджень у галузі природничих, технічних, суспільних і гуманітарних наук Національної академії наук України на 2019-2023 роки, затвердженим постановою Президії НАН України від 30 січня 2019 р., з урахуванням пріоритетних тематичних напрямів наукових досліджень і науково-технічних розробок на період до 2020 року, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.2011 р. № 942.
Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження - на підставі аналізу наукових і нормативно-правових джерел визначити сутність та зміст адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері використання та охорони водних ресурсів в Україні, а також окреслити проблеми та сформулювати пропозиції щодо вдосконалення практики тлумачення та застосування вітчизняного адміністративно-процесуального законодавства щодо правопорушень у сфері використання та охорони водних ресурсів.
Досягненню поставленої мети слугує вирішення таких основних завдань:
- визначити поняття державної політики у сфері використання та охорони водних ресурсів України та виявити сучасні тенденції її розвитку;
- визначити особливості охорони державою використання водних ресурсів шляхом аналізу адміністративної відповідальності у сфері водних ресурсів;
- розкрити юридичний склад адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони водних ресурсів;
- проаналізувати систему органів публічної влади як суб’єктів адміністративно-правового регулювання відносин адміністративної відповідальності у сфері використання та охорони водних ресурсів;
- охарактеризувати адміністративну відповідальність фізичної особи у сфері використання та охорони водних ресурсів та сформулювати пропозиції до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо її осудності;
- розглянути інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб у сфері використання та охорони водних ресурсів;
- визначити індивідуальні ознаки адміністративного провадження у сфері використання та охорони водних ресурсів та сформулювати рекомендації щодо вдосконалення законодавства України про адміністративну відповідальність за порушення в сфері використання та охорони водних ресурсів;
- сформулювати рекомендації щодо вдосконалення законодавства України про адміністративну відповідальність за порушення в сфері використання та охорони водних ресурсів.
Об’єкт дослідження - суспільні відносини, які виникають під час притягнення осіб до адміністративної відповідальності за правопорушення
у сфері використання та охорони водних ресурсів в Україні.
Предмет дослідження - адміністративна відповідальність за право¬порушення у сфері використання та охорони водних ресурсів в Україні.
Методи дослідження. Методологічними засадами дисертації є сукупність загальнонаукових та спеціально-юридичних методів наукового пізнання. Базовим для всіх стадій дослідження став діалектичний метод пізнання, зокрема, за допомогою якого було встановлено еволюцію адміністративної відповідальності у сфері використання та охорони водних ресурсів в Україні. Застосування методу аналізу і синтезу дозволило дослідити зміст нормативно-правових актів, матеріалів практики, наукових концепцій з досліджуваної проблематики. Системно-структурний метод використано для визначення зв’язку між складовими елементами адміністративної відповідальності у сфері водокористування та адміністративного правопорушення. За допомогою формально-логічного методу тлумачився зміст правових норм, що регулюють відносини щодо адміністративної відповідальності у сфері використання та охорони водних ресурсів. При визначенні правової природи явищ, які виступали предметом дослідження, та формулюванні юридичних понять з теми дослідження використано формально-юридичний метод. Порівняльно- правовий метод дозволив з’ясувати особливості адміністративної відповідальності у сфері водокористування в зарубіжних країнах, а історико- правовий - становлення та розвиток адміністративної відповідальності у сфері використання та охорони водних ресурсів за національним та іноземним законодавством.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному науковому аналізі проблем адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері використання та охорони водних ресурсів України. Наукова новизна одержаних результатів конкретизується у таких основних положеннях, які виносяться на захист:
вперше:
- сформульовано перелік запобіжних заходів та заходів адміністративної відповідальності (адміністративного примусу) як складових адміністративно-правової охорони водних ресурсів;
- доведено доцільність внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо віку осудності фізичної особи;
- запропоновано поняття адміністративного водного правопорушення та віднесено його до особливих видів галузевих правопорушень;
удосконалено:
- поняття державної політики у сфері використання та охорони водних ресурсів, а саме розуміти державну водну політику як систему цілеспрямованих (планомірних) заходів, визначених у актах законодавства, що здійснюються органами публічної адміністрації на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, які спрямовані на забезпечення сталого водокористування, ефективне вирішення екологічних та інших проблем в сфері водного господарства з метою гарантування національної безпеки, ефективного та раціонального водокористування, забезпечення балансу суспільних та приватних інтересів у сфері використання та охорони водних ресурсів України;
- класифікацію органів публічної влади у сфері використання та охорони водних ресурсів на загальні та спеціальні шляхом виділення у складі органів спеціальної компетенції органів, які здійснюють контрольно- наглядові повноваження та органів, які мають повноваження координаційного характеру (консультативно-дорадчі);
- елементи та класифікація суб’єктів адміністративної відповідальності за порушення норм водного законодавства. Зокрема, їх перелік розширено за рахунок включення суб’єктів господарювання (юридичні особи, фізичні особи-підприємці);
- характеристику провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони водних ресурсів як складової адміністративного процесу, як виду юрисдикційного адміністративного провадження, шляхом виокремлення індивідуальних ознак;
дістало подальшого розвитку:
- характеристики ознак складу адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони водних ресурсів, зокрема, при характеристиці їх суб’єктивної сторони обґрунтовано доцільність застосування до юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців «принципу об’єктивної винності»;
- пропозиції щодо вдосконалення законодавства про адміністративну відповідальність за порушення норм водного законодавства. Зокрема, запропоновано внести зміни до: Водного кодексу України (розділ ІІ, гл. 3, ст. 13); ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»; ст. ст. 24, 48, 59, 60 Кодексу України про адміністративні правопорушення; виключити ст. 48 з гл. 6 Кодексу України про адміністративні правопорушення; доповнити гл. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення статтею «Порушення права власності на води»; внести доповнення до ст. 257 та викласти ч. 1 ст. 257 Кодексу України про адміністративні правопорушення у наступній редакції: «Протокол про вчинення адміністративного правопорушення разом з іншими матеріалами у триденний строк з моменту його складення надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення».
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані в роботі пропозиції та висновки можуть бути використані в:
- науково-дослідницькій роботі - для подальших наукових досліджень проблем адміністративної відповідальності в сфері водокористування;
- нормотворчій діяльності - для вдосконалення нормативно-правових актів, що регламентують адміністративну відповідальність в сфері водокористування;
- правозастосовчій діяльності - для покращення діяльності органів публічної влади щодо притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності;
- навчальному процесі - при викладанні навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративний процес» та інших спецкурсів з адміністративного права.
Особистий внесок здобувача. Дисертацію виконано здобувачем особисто. Основні положення, висновки та пропозиції, які визначають наукову новизну та виносяться на захист, сформульовано та обґрунтовано здобувачем особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження було апробовано на: V Міжнародній науково - практичній конференції «Сучасні проблеми правової системи України (м. Київ, 2013 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Правові реформи: міжнародний і український досвід» (м. Дніпро, 2017 р.);
Всеукраїнській науковій інтернет-конференції, присвяченій 120-річчю Національного університету біоресурсів і природокористування України «Актуальні проблеми публічного права» (м. Київ, 2018 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Актуальні проблеми наук про життя та природокористування» (м. Київ, 2018 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації знайшли відображення в 9 наукових працях, з яких стаття у наукових фахових виданнях України, 3 статті у наукових фахових виданнях України, включених до міжнародних наукометричних баз даних, стаття у науковому виданні іншої держави, 4 тези наукових доповідей.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з анотацій, вступу, двох розділів, які поділяються на сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить 209 сторінок. Список використаних джерел налічує 217 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо з’ясування сутності та особливостей адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері використання і охорони водних ресурсів. Основні результати дослідження сформульовано у висновках:
1. Державна політика у сфері використання та охорони водних ресурсів - це система цілеспрямованих (планомірних) заходів, визначених у актах законодавства, що здійснюються органами публічної адміністрації на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, які спрямовані на забезпечення сталого водокористування, ефективне вирішення екологічних та інших проблем в сфері водного господарства з метою гарантування національної безпеки, ефективного та раціонального водокористування, забезпечення балансу суспільних та приватних інтересів у сфері використання та охорони водних ресурсів України. Реалізація державної політики у сфері використання та охорони водних ресурсів здійснюється в рамках забезпечення національної безпеки України.
Обґрунтовано, що законодавство України про національну безпеку потребує вдосконалення в частині врахування значення водних ресурсів у забезпеченні національної безпеки, адже без належного забезпечення водними ресурсами неможливо забезпечити продовольчу безпеку, захист навколишнього природного середовища та сталий розвиток.
Основними тенденціями сучасної державної політики у сфері використання та охорони водних ресурсів є: а) удосконалення законодавчого забезпечення державної водної політики України; б) адаптація законодавства у сфері використання та охорони водних ресурсів до водного законодавства країн-членів ЄС; в) оптимізація системи органів державної влади у сфері використання та охорони водних ресурсів та вдосконалення функціонального забезпечення державної водної політики; г) вдосконалення юридичної відповідальності за порушення законодавства у сфері використання та охорони водних ресурсів;
2. Визначено ознаки адміністративної відповідальності у сфері використання та охорони водних ресурсів: а) регулюється нормативно- правовими актами різної галузевої належності, пріоритет серед яких має Кодекс України про адміністративні правопорушення; б) є результатом адміністративного правопорушення у сфері використання та охорони водних ресурсів; в) є засобом державного примусу, межі якого визначені законом;
г) тягне настання для порушника водного законодавства негативних наслідків, передбачених санкцією адміністративно-правової норми; ґ) накладення адміністративного стягнення не звільняє від відшкодування шкоди, заподіяної водним ресурсам; д) завжди реалізується у встановленій законодавством процесуальній формі.
3. Фактичною підставою для притягнення до адміністративної відповідальності у сфері використання та охорони водних ресурсів є адміністративне правопорушення, яке порушує норми водного законодавства. На підставі ознак, що характеризують адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони водних ресурсів, сформульовано його визначення як винного, протиправного, суспільно шкідливого діяння, яке посягає на визначений законодавством України порядок використання та охорони водних ресурсів, заподіяло або може заподіяти шкоду здоров’ю людини, економіці країни та навколишньому природному середовищу, вчиняється деліктоздатною особою у формі дії чи бездіяльності та за яке передбачена адміністративна відповідальність.
Доведено, що загальним об’єктом адміністративного правопорушення в сфері використання та охорони водних ресурсів (водного правопорушення) є суспільні відносини у сфері охорони та використання водних ресурсів. Родовим об’єктом виступають встановлений порядок водокористування, правила охорони водних ресурсів, охорони територіальних і внутрішніх морських вод, встановлений порядок експлуатації водогосподарських споруд і пристроїв, встановлений порядок реєстрації в суднових документах операцій з шкідливими речовинами і сумішами та ін. Безпосереднім предметом посягання, як правило, виступають водні ресурси.
4. Систему органів публічної влади у сфері використання та охорони водних ресурсів складають органи загальної компетенції (Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Президент України, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи державної виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, суди) та органи спеціальної компетенції (Міністерство енергетики та захисту довкілля України, Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, Державне агентство водних ресурсів України, Державна служба геології та надр України, Державна екологічна інспекція України та її територіальні органи, Державне агентство рибного господарства України, Державна служба морського та річкового транспорту України, басейнові ради). У складі органів спеціальної компетенції запропоновано виділити органи, які здійснюють контрольно-наглядові повноваження та органи, які мають повноваження координаційного характеру (консультативно-дорадчі).
5. Адміністративна відповідальність фізичної особи у сфері використання та охорони водних ресурсів має загальні ознаки. Суб’єктом адміністративного правопорушення у сфері використання та охорони водних ресурсів є повнолітні та осудні фізичні особи, а також спеціальні суб’єкти, які мають специфічні властивості, наявність яких дозволяє цих осіб притягнути до адміністративної відповідальності за конкретною статтею, тобто індивідуалізувати адміністративну відповідальність у сфері використання та охорони водних ресурсів. Запропоновано в ст. 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення внести зміни: «Адміністративній відповідальності підлягають особи, що досягли на момент вчинення правопорушення 14-річного віку».
Спеціальні ознаки, що характеризують суб’єкта адміністративних правопорушень у галузі водного законодавства, можна поділити на дві групи: а) ознаки, що характеризують зв’язок суб’єкта правопорушення з предметом правопорушення (власник водних ресурсів, водокористувач, орендар, концесіонер та ін.); б) ознаки, пов’язані з особливостями трудової діяльності та службового становища особи (наприклад, посадова особа, капітан корабля тощо).
6. Інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб у сфері використання та охорони водних ресурсів полягає в необхідності чіткого механізму притягнення юридичних осіб до адміністративної відповідальності за правопорушення в сфері використання та охорони водних ресурсів України. Необхідно розширити коло суб’єктів адміністративної відповідальності за рахунок юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; кодифікації деліктного законодавства щодо юридичних осіб; врегулювання механізму притягнення до відповідальності; визначення видів стягнень, які можуть застосовуватися до юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
7. Провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони водних ресурсів, яке охоплює такі стадії: 1) порушення справи про адміністративне правопорушення; 2) розгляд справи; 3) перегляд справи; 4) виконання рішення у справі характеризується наступними індивідуальними ознаками: а) виникає за наслідками вчинення водного правопорушення, яке виявляється шляхом заяв фізичних або юридичних осіб або під час реалізації органами публічного управління контрольно-наглядових повноважень; б) розглядається в адміністративному порядку з альтернативною можливістю судового оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності; в) порядок провадження у справах про водні правопорушення визначений в Кодексі України про адміністративні правопорушення, а специфіка вчинення процесуальних дій та складання процесуальних документів регламентується підзаконними нормативно-правовими актами екологічного та адміністративного законодавства; г) особливості, зумовлені характером шкоди завданої водним правопорушенням, передбачають участь у провадженні експерта або інших фахівців, які мають спеціальні знання, перекладачів тощо; ґ) в Кодексі України про адміністративні правопорушення не враховано басейновий принцип управління водними ресурсами під час притягнення винних осіб до відповідальності, незважаючи на те, що шкода, яка завдана водним правопорушенням, не обмежується межами однієї адміністративно- територіальної одиниці, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення; д) адміністративне законодавство щодо провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони водних ресурсів не містить можливості продовження процесуальних термінів адміністративного провадження, обумовивши лише загальний строк притягнення до адміністративної відповідальності.
Сформульовано рекомендації щодо вдосконалення законодавства України про адміністративну відповідальність за порушення у сфері використання та охорони водних ресурсів: з метою приведення у
відповідність норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, Водного кодексу України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та інших нормативно-правових актів слід доповнити перелік адміністративних стягнень тимчасовою забороною (зупиненням) та припиненням діяльності суб’єкта господарювання; анулюванням дозволу на спеціальне водокористування. Розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони водних ресурсів, в яких передбачено застосування зазначених стягнень, віднести до компетенції суду; виключити ст. 48 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення права державної власності на води» з гл. 6 «Адміністративні правопорушення, що посягають на власність» та доповнити гл. 7 «Адміністративні правопорушення у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, охорони культурної спадщини» відповідно статтею «Порушення права власності на води»; внести доповнення до ст. 257 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та викласти ч. 1 ст. 257 у наступній редакції: «Протокол про вчинення адміністративного правопорушення разом з іншими матеріалами у триденний строк з моменту його складення надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення»; внести зміни до ст. ст. 48, 59, 60 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо визнання суб’єктом правопорушення - суб’єкта господарювання (юридична особа, фізична особа-підприємець) та ін.