Голобородько Борис Іванович. Порівняльна ефективність лікування хворих на гострий інфаркт міокарда різними методами тромболітичної терапії

Краткое описание

Голобородько Борис Іванович. Порівняльна ефективність лікування хворих на гострий інфаркт міокарда різними методами тромболітичної терапії: дисертація канд. мед. наук: 14.01.11 / АМН України ; Інститут кардіології ім. М.Д.Стражеска. - К., 2003

ГОЛОБОРОДЬКО Б. І. Порівняльна ефективність лікування хворих на гострий інфаркт міокарда різними методами тромболітичної терапії. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11.-кардіологія.- Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска АМН України, Київ, 2003.
Дисертація базується на матеріалах скринінгу 2668 хворих на гострий інфаркт міокарда (ІМ) з метою більш ефективного та безпечного використовування фібринолітичної терапії (ФЛТ) в поєднанні з методами антикоагулянтної терапії (АКТ). До дослідження було залучено 463 хворих на ІМ з підйомом сегмента ST на ЕКГ. Порівняльний аналіз методів прискорених режимів ФЛТ тканинним активатором плазміногену (ТАП) і ФЛТ стрептокінозою (СК) у сполученні з дальтепарином натрія показав, що ФЛТ ТАП вірогідно більш ефективна, чим ФЛТ СК, по частоті попередження ускладнень ІМ, і по показнику 30-денної летальності. ФЛТ ТАП більш безпечна, ніж ФЛТ СК.
Метод сполучення прискореної (60 хвилин) ФЛТ ТАП 100 мг і АКТ дальтепарином натрія за схемою: в/в болюс 10000 ОД до початку ФЛТ, потім через 3 години перехід на п/ш введення дозою з розрахунку 120 МО/кг через кожні 12 годин протягом 5-7 діб є оптимальним.

На підставі вивчення ефективності лікування хворих на гострий інфаркт міокарда, термін давності якого не перевищує 6 годин, встановлено, що тромболітична терапія призводить до більш сприятливого клінічного перебігу захворювання, враховуючи зменшення кількості ускладнень, динаміку сегменту ST на ЕКГ, вимивання кардіоспецифічних ферментів, покращення показників внутрішньосерцевої гемодінаміки, особливо коли застосовуються прискорені режими введення тканинного активатора плазміногену і стрептокінази з ад’ювантною антикоагулянтною терапією низькомолекулярним гепарином дальтепарином натрія.
Проведення тромболітичної терапії у хворих на інфаркт міокарда приводить до більш сприятливого клінічного перебігу захворювання з огляду на вірогідне зменшення випадків гострої лівошлуночкової недостатності, рецидивів інфаркту міокарда, постінфарктної стенокардії і показника летальності на стаціонарному етапі лікування порівняно з лікуванням пацієнтів без застосування тромболітичної терапії.
Прискорений (до 30-хвилин) режим уведення стрептокінази дозою 1,5 млн. МО в сполученні з низькомолекулярним гепарином дальтепарином натрія, за даними клінічного перебігу, досліджень ЕКГ і біохімічних маркерів некрозу міокарда, є більш ефективним у хворих на гострий інфаркт міокарда, ніж стандартний 40-60-хвилинний режим уведення такої ж дози стрептокінази в комбінації з нефракціонованим гепарином, при однаковій безпеці методик, що виражається в однаковій частоті розвитку геморагічних інсультів, кровотеч і порушень серцевого ритму і провідності.
Прискорений режим проведення фібринолітичної терапії тканинним активатором плазміногену дозою 100 мг протягом 60 хвилин у комбінації з дальтепарином натрія, за даними клінічного перебігу, досліджень ЕКГ і біохімічних маркерів некрозу міокарда, є більш ефективним у хворих на гострий інфаркт міокарда, ніж проведення фібринолітичної терапії тканинним активатором плазміногену дозою 100 мг за стандартним протоколом протягом 90 хвилин у сполученні з нефракціонованим гепарином, при однаковій безпеці даних методик.
Метод сполучення прискореного (60 хвилин) режиму уведення 100 мг тканинного активатора плазміногену й ад'ювантної антикоагулянтної терапії низькомолекулярним гепарином дальтепарином натрія є більш ефективний, ніж як прискорений режим введення стрептокінази в комбінації з низькомолекулярним гепарином дальтепарином натрія, так і як стандартний - з нефракціонованим гепарином.